CC BY
32
Порiвнюючи рiвень успiшностi випускниюв ПВ 1нДП з рiвнем усшшносп тих, хто не закiнчував 1нДП i навчаеться за контрактом, бачимо, що i в цьому разi маемо позитивний вплив довузГвсько! тдготовки, адже випускники ПВ — це т абiтурiенти, якi в минулому рощ не пройшли за конкурсом i не пiшли на контракт лише тому, що не мали для цього коштГв.
За нашими шдрахунками, найбiльша кiлькiсть випускникiв 1нДП вступають у ВНТУ до 1нституту iнформацiйних технологiй та комп'ютерно! шженерп (1н1ТК1), найменша — до 1нституту машинобудування та транспорту (1нМТ). Наприклад, кiлькiсть випускникiв 1нДП у 2007 р., котрi вступили на навчання до 1н1ТК1, становила 145 осiб, а до 1нМТ — 88.
Отже, 1нДП е т1ею навчальною структурою, метою яко! е зменшення розриву м1ж рiвнем знань, отриманих у школi, та рiвнем знань шюльних дисциплiн, необхiдним для яюсного навчання у вищiй школi. Ця структура прискорюе адаптацiю майбуттх абiтурiентiв до умов навчання у ВНЗ.
Довузiвська пiдготовка дае змогу майбутшм студентам не лише поглибити знання з дисциплш, базових для подальшо! пiдготовки у ВНЗ, а й на бшьш ранньому етапi професшного самовизначення ознайомитися !м зi змютом обрано! професи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Неперервна професшна освгга: фшософ1я, педагопчш парадигми, прогноз / В. П. Андрющенко,
I. А. Зязюн, В. Г. Кремень, С. Д. Максименко, Н. Г. Ничкало, С. О. Сисоева, Я. В. Цехм1стер, О. В.
Чалий; За ред. В. Г. Кременя. — К.: Наук. думка, 2003. — 853 с.
2. Мошн Б. I., Захарченко С. М., Горячев Г. В., Ляховченко Н. В., Авдеев С. Г. Про ефектившсть
р1зних форм тдготовки майбуттх абиур1енпв //Вища освгга Укра!ни. — 2007. — № 1. — С. 68-74.
Ярослав ОСТАФ1ЙЧУК
ВАЛЕОЛОГ1ЧНА КОРЕКЦ1Я ЗМ1СТУ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ У МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВ1ТИ
На тдставг системного анализу навчальних программ з гумантарних I професшно-ор1ентованих дисциплт медичних закладгв освгти II ргвня акредитацИ проведена 1х корекц1я до потреб формування у майбуттх медичних працгвникгв валеолог1чно'1 культури I професшно'1 компетентностг.
Валеолопчна освгга дае важливу шформащю, котра вщповщае за багато актуальних питань сьогодення i головне — на те, якою повинна бути поведшка людини в умовах, що зумовлеш станом довкшля, побуту, професшно! дiяльностi й дозвшля.
Спрямування валеолопчно! освiти задаеться вихщним рiвнем валеологiчних знань i культури, котра, на думку багатьох авторiв, е одним iз головних компонентiв сучасного стилю життя в цивiлiзованому свт i дае вiдповiдь заради чого здшснюеться валеологiчна дiяльнiсть (свiтогляднi знання). Отже, валеолопчна освгга — це шформацшний засiб валеолопчно! культури.
Проблемi валеолопчно! освгти присвячена певна кшьюсть наукових дослщжень у гумаштарному та природничому напрямках [2; 4; 5]. Найбшьш дослiдженим е загальноекологiчний аспект проблеми, якому присвячеш роботи як вГтчизняних, так Г зарубiжних авторГв [3, 6]. У деяких публшащях стверджуеться, що дослщження валеолопчно! культури, яка базуеться на вщповщних знаннях, — це передусГм виявлення цшнюного компоненту в парадигмах й алгоритмах природоохоронно! дГяльностГ, реконструкщя головних цшностей людського життя, котрГ проявляються в результатах валеолопчно! дГяльност особистосп й суспшьства [6].
Доведено [7], що сучасне суспшьство мае необхщний Г достатнш «набГр» умов для забезпечення здорового (ращонального) способу життя, об'ективно спрямованого на оптимГзащю житгедГяльносп людини Г популяцп загалом (збереження здоров'я; вщновлення фГзичних, духовних Г псих1чних сил, витрачених у процесГ дГяльносп; створення умов для адекватних можливостей людини для трудово! дГяльносп; надання засобГв, необхвдних для жигтедiяльностi, формування культурних норм та щеалГв життя; попередження стресових ситуацш в суспшьста; забезпечення рацюнальним харчуванням й позитивного емоцшного стану тощо).
Як бачимо, тут зафшсоваш не тшьки елементи здорового способу життя, а й дГяльшсть, спрямована на соцюкультурне перетворення людини, И фГзичного Г духовного стану. Однак
суть вaлеологiзaцiï життя тa сyспiльствa пеpвиннa пеpебyвaти в площиш
пеpеоpieнтaцiï медицини нa вaлеологiчнi пpинципи фyнкцiонyвaння. Цього знaчною мipою можнa досягнути шляxом вaлеологiчноï коpекцiï нaвчaльниx пpогpaм в медичниx зaклaдax освiти як з гyмaнiтapниx, тaк i пpофесiйно-оpieнтовaниx дисциплiн.
Мета статп — оxapaктеpизyвaти вaлеологiчний компонент нaвчaння для студенпв медичниx коледжiв xa iнтегpaцiю його зi змiстом гyмaнiтapниx i пpофесiйно-оpieнтовaниx дисциплiн.
Для досягнення постaвленоï мети зaстосовyвaлися тaкi методи, як aнaлiз, синтез, поpiвняння, моделювaння тa системaтизaцiя.
Вивчення нaвчaльноï пpогpaми з «Кyльтypологiï» зaсвiдчило, що кшцевими цiлями цieï дисциплiни e вмшня стyдентiв iнтегpyвaти особливостi кyльтypниx епоx, ïxнi дyxовнi цiнностi, aнaлiзyвaти тенденци кyльтypного pозвиткy Укpaïни в piзнi iстоpичнi чaси тa визнaчити основш фоpми i нaпpямки pозвиткy кyльтypи нa пеpспективy. Пpоте в юнцев^ цiляx не знaчиться нiчого ^о фоpмyвaння вaлеологiчноï кyльтypи як чaстини кyльтypи життя людини в XXI ст., що e вaжливою сктадовою пеpеxодy людствa зaгaлом тa yкpaïнцiв зокpемa нa нову сxемy цивiлiзaцiï, де домiнyючою e вaлеологiчнa дiяльнiсть в шиpокомy pозyмiннi цього поняття (вaлеологiчнa кyльтypa виpобництвa, освiти, дозвшля тощо).
Ha нaшy думку, сеpед кiнцевиx i конкpетниx цiлей «Кyльтypологiï» необxiдно визнaчити нaстyпнi положення:
- вготачити стaн, фоpми i способи вaлеологiзaцiï iндивiдyaльного тa сyспiльного життя;
- aнaлiзyвaти свiтовi й y^arn^m цiнностi здоpового способу життя (кон^етта цiль);
- тpaктyвaти поняття «кyльтypa здоpов'я»;
- aнaлiзyвaти вiдношення до здоpов'я.
Реaлiзaцiя циx цiлей можливa шляxом введення нaстyпниx вaлеологiчниx компонешгв:
пpоблеми здоpов'я i здоpового способу життя в контекст yкpaïнськоï кyльтypи (змiстовий модуль «Пpедмет i методолопя теоpiï тa iстоpiï свiтовоï кyльтypи»);
xapaктеpистикa поняття «спосiб життя» як елементу кyльтypологiчноï сфеpи iндивiдyyмy (змютовий модуль «Пpедмет i методологiя теоpiï тa iстоpiï свiтовоï кyльтypи»);.
aнaлiз фaктоpiв, якi впливaють нa вщношення до здоpов'я (змiстовий модуль «Укpaïнськa кyльтypa як yнiкaльне явище св^ово1' скapбницi дyxовниx нaдбaнь людствa»).
Щодо нaвчaльноï пpогpaми з aнaтомiï тa фiзiологiï з пaтологieю, то кiнцевi i конкpетнi цiлi необxiдно доповнити тaкими:
- aнaлiзyвaти здоpов'я людини в тюному взaeмозв'язкy з фaктоpaми довкiлля (фiзичними, xiмiчними, бiологiчними);
- визнaчaти вплив стpесовиx фaктоpiв m здоpов'я людини;
- доводити вплив тшобудови (конститyцiï, склaдy тiлa) m здоpов'я людини;
- aнaлiзyвaти чинники, яю пpизводять до пеpедчaсного ст^шня i спpияють довголiттю;
- визнaчaти покaзники сомaтичного здоpов'я;
- волод^и методaми вaлеометpiï.
Досягнення вищезaзнaчениx цшей можнa здiйснити зa допомогою ^^propa^i' в нaвчaльнy пpогpaмy з aнaтомiï тa фiзiологiï з пaтологieю нaстyпниx вaлеологiчниx склaдовиx:
1) зaxиснi ефекти aдaптaцiï до фiзичниx нaвaнтaжень, pоль стpyктypно-фyнкцiонaльного слiдy aдaптaцiï в пpофiлaктицi сеpцево-сyдинниx зaxвоpювaнь. (змiстовий модуль «Меxaнiзми вiдновлення поpyшениx фyнкцiй»);
2) вплив конституци тa склaдy тiлa m pезистентнiсть оpгaнiзмy до впливу пaтогенниx фaктоpiв нa оpгaнiзм людини (змютовий модуль «Кpов»);
3) вплив pyxовоï aктивностi нa пpоцеси стapiння i тpивaлiсть життя (змiстовий модуль «^овдс pyxy»);
4) вплив aеpобниx можливостей оpгaнiзмy нa сомaтичне здоpов'я людини (змютовий модуль «^оцес кpовообiгy тa лiмфообiгy, його пaтологiя»);
5) е^^ес-метод визнaчення piвня сомaтичного здоpов'я зa Г. Aпaнaсенком i Л. Поповою [1]. (змютовий модуль « ^оцес диxaння тa його пaтологiя»).
Особливi можливостi щодо фоpмyвaння вaлеологiчного св^огляду в стyдентiв-медикiв мae нaвчaльнa дисциплiнa «Зaгaльнa гiгieнa з основaми екологи». Ввaжaeмо, що в цьому контекст кiнцевими цiлями повиннi бути:
- характеризувати поняття «^зичне здоров'я», визначати чинники фiзичного (соматичного)здоров'я;
- аналiзувати принципи рацюнального харчування;
- характеризувати поняття «еколопчна культура» (побутова, виробнича, рекреацiйна);
- ан^зувати вплив природних факторiв на фiзичне здоров'я i резистентнiсть оргашзму до впливу патогенних факторiв.
Досягнення вищезазначених цiлей вимагае доповнення навчально1 програми iз загально1 гiгieни з основами екологп наступними темами:
• Функцюнальш резерви органiзму — це основа соматичного здоров'я людини (змютовий модуль «Гшена дгтей i тдлитав»);
• Факторна структура соматичного здоров'я людини (змютовий модуль «Гшена дгтей i тдттюв»);
• Харчування — це головний чинник фiзичного й розумового розвитку, здоров'я та довголотя (змютовий модуль «Гшена харчування»);
• Значення природних факторiв у посиленш резистентностi органiзму до патогенних впливiв (змiстовий модуль «Особиста гiгiена»).
Суттево1 валеологiзацiï потребуе предмет «Фiзичне виховання». Пiд час реалiзацiï завдань фiзичного виховання студентiв важливими е таю кiнцевi цiлi:
- характеризувати вiковi та статевi норми руховоï активности
- визначати критерiï гармонiйностi фiзичного розвитку органiзму людини;
- здшснювати оцiнку й самооцiнку стану соматичного здоров'я;
- характеризувати пороговi фiзичнi навантаження, якi е головною умовою формування структурно-функцiонального слiду адаптацiï;
- визначати термiновi й довготривалi адаптацшш реакцiï органiзму до фiзичних навантажень.
Реатзащя цих цiлей вимагае разом iз практичною дiяльнiстю, спрямованою на вдосконалення функцiональних резервiв фiзiологiчних систем оргашзму, також формування спещальних знань на кожному практичному занятп.
Одна з провщних ролей у валеолопзацл медично1' освiти повинна належати реалiзацiï навчально1' програми «Основи реабiлiтацiï, фiзiотерапiï, лiкувальноï фiзичноï культури i масажу». З цiею метою ïï необидно доповнити наступними валеологiчними цiлями i змютом, а саме:
- аналiзувати превентивнi засоби та методи щодо впливу патогенетичних чинниюв;
- визначати вплив негативних чинникiв на оргашзм людини в умовах рiзних вцщв трудово1' дiяльностi;
- розробляти програми професшно1' реабiлiтацiï (усунення кумулятивних змш в органiзмi пiд впливом факторiв професiйноï дiяльностi);
- аналiзувати мехашзми впливу природних факторiв, масажу та лшувально1' фiзичноï культури на фiзiологiчнi функцiï органiзму.
Досягнення названих вище цiлей можливе шляхом корекцй' програми наступними темами валеолопчного спрямування: «Превентивна медицина» (змютовий модуль «Основи практично!' даяльносп медсестри»); «Професiйна дiяльнiсть та ïï вплив на оргашзм людини», «Професшна реабштащя» (змiстовий модуль «Участь медичноï' сестри в реабiлiтацiï терапевтичних хворих»).
Таким чином, аналiз навчальних програм медичних закладiв освiти II рiвня акредитацiï засвiдчив, що ï^ змiст мало вiдповiдае вимогам формування валеологiчноï компетентностi майбутнiх спецiалiстiв-медикiв. Запропонована нами корекцiя змiсту навчальних програм дозволить суттево змiнити як валеолопчну свiдомiсть i культуру, так i шдвищити рiвень професiйноï пiдготовки щодо превентивноï медицини.
Л1ТЕРАТУРА
1. Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. — К.: Здоров'я, 1998. — 248 с.
2. Блажей С. Понятие «здоровий образ жизни» и его место в медицинском познании // Философские
проблемы медицины и биологии. — К.: Здоров'я, 1990.
3. Боков В.А., Сараев А.Д., Черванев И. Г. Концепция всеобщего экологического образования и
воспитания // Экологическое образование и его роль в обеспечении устойчивого развития Крыма:
Материалы научной конференции. — Симферополь, 1996. — С. 8-15.
4. Мицкан Б. М. Здоровий cnoci6 життя в контекст! ноосферного мислення та фактори, яш впливають на ставлення до шдивщуального здоров'я // Вiсник Прикарпатського ушверситету. Фiзична культура. — 2004. — Вип. 1. — С. 5-13.
5. Остафiйчук Я. Ф. Шляхи валеолопзацп медично1 освiти // Украшський медичний альманах. — 2004. — № 1. — С. 48-51.
6. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г. С. Никифорова. — СПб.: Питер, 2003. — 607 с.
7. Сараев А. Д. Валеологическая культура — основа здорового образа жизни // Вестник физиотерапии и курортологии. — 2004. — № 2. — С. 11-14.
ЛЫя БАРАНОВСЬКА, 1рина ТИМЧУК
ОСОБИСПСТЬ ГУМАШСТИЧНО СПРЯМОВАНОГО ФАХ1ВЦЯ-ЕКОЛОГА: АНАЛ1З КОМПОНЕНТ1В СТРУКТУРИ
У cmammi проведено анализ складових характеристики гуматстично спрямованого спещалкта з екологН. Розглядаеться проблема психологiчноï пiдготовки студента до екологiчноï дiяльностi, анал1зуються основт риси гумcнiстично спрямовано'1 особистостi та компонентiв ïï структури.
Сьогодш людство, яке живе в умовах сощальних, пол1тичних та еколопчних кризових ситуацш, повинно докласти зусиль для збереження життя на земл^ що неминуче передбачатиме закшчення ери техногенно! цившзацн. Виникае необхiднiсть грунтовного дослщження проблем еколопчного виховання та революцiйних перетворень у розвитку науки, яю полягатимуть у змш ïï спрямування з техногенно-економiчного на гумашстично-екологiчне. Автор моделi стiйкого екологiчно безпечного розвитку М. Дробноход вважае, що ефектившсть науково-техтчного прогресу доречно оцiнювати з гуматстично-еколопчних позицiй, потреб коеволюцiï людини iз природою [1, 15]. Це, вщповщно, зумовлюе потребу виховання в кожноï людини широкого екологiчного св^огляду/
Окремi аспекти проблеми гуманiзацiï осв^и, процесу пiдготовки фахiвцiв новоï генерацн висвiтлюються в наукових працях М. Дробнохода, О. Гданськоï, В. Дзюби, В. Зинкевiчус, I. Кiреевоï, М. Клепар, А. Листопад, С. Романовой Н. Сушик, М. Ткаченко та ш. Питанням екологiчноï свiдомостi як центрального структурного компонента гуматстично зорiентованого фахiвця природоохоронноï сфери, розвитку культури, мислення присвятили роботи А. Льовочкша, С. Дерябо, В. Ясвiн, В. Крисаченко, В. Скребець, С. Лубянська та im
Метою статт е спроба охарактеризувати гуманiстично спрямованого фахiвця з екологiï через аналiз ïï складових: екоцентричного типу свiдомостi, екологiчноï вiдповiдальностi, екологiчних цiнностей, екодевiантноï поведшки, екологiчноï культури, екологiчного мислення i за допомогою цих механiзмiв обгрунтувати сутнiсть «гуманiстичного кодексу особистосп».
У процес проведення дослiдження нами дано визначення поняття «гуманiстично спрямована особистють майбутнього еколога». Це особистiсть, що живе в гармони з людьми й природою, котра до людей i природи ставиться як до найвищоï цшносп, ш властивий сформований екоцентричний тип екологiчноï свiдомостi. Така особистють мае право на розвиток своïх здiбностей, на щастя i свободу.
Одним iз складникiв гуматстично спрямованоï особистостi майбутнього еколога е еколопчна свiдомiсть. ïï змiст трактуеться через використання сутностi поняття «свщомють». Вiдомий дослiдник цього феномена О. Сшркш зазначае, що «свiдомiсть» це вища, властива лише людинi й пов'язана з мовою функцiя мозку, яка полягае: в узагальненому i цшеспрямованому вiдображеннi дiйсностi; у попереднш уявнiй побудовi дiй i передбаченш ïхнiх результатiв; у розумному регулювант й самоконтролi поведiнки людини» [2, 126]. Функщями свiдомостi е: тзнавальна — вщображення свiту у свщомосп людини е суспiльно-iсторичним процесом, у якому кожний акт шзнання «накладаеться» на iнформацiю минулого досвщу, на вже наявнi уявлення про дану рiч, явище, хоча й неповш й не зовсiм точт; конструктивна — свiдомiсть е випереджаючим вщображенням i цiлеспрямованим перетворенням дшсноси, в результатi чого людина творчо створюе новi речi, яких немае у природному свт; регулятивна, яка «вплетена» у взаемодда людини iз зовнiшнiм свiтом,
