CC BY
34
[616.716+617.52]-003.98-08
USE OF EMOXIPIN IN COMPLEX TREATMENT OF HYPERTROPIC AND KELOID SCARS OF HEAD AND NECK DURING PREOPREATIVE STAGE
С.О. Ставицький, В.Ф. Почерняєва, Д.С. Аветіков
Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія»
Резюме
Образование и лечение патологических рубцов является нерешенной проблемой в современной пластической хирургии. Известно, что доминантным звеном патогенеза образования рубцовой ткани является гипоксия. Именно этот факт повлиял на выбор препарата. Мы рекомендуем для комплексного терапевтического лечения синтетический антиоксидант «Эмоксипин», применение которого в клинике пластической хирургии дает оптимальный косметический результат.
Ключевые слова: патологический рубец, антиоксиданты,
фибробласты, пластическая хирургия.
Summary
Formation and treatment of pathological scars are considered to be an unsolved problem in modern plastic surgery. Hypoxia is known to be the dominant unit of pathogeny of scar tissue formation. This fact influenced on preparation choice. We recommend applying the synthetic antioxidant of emoxipin for a therapeutic treatment, which provides optimal cosmetic result at the plastic surgery clinic.
Key words: pathological scar, antioxidants, fibroblasts, plastic surgery.
Література
1. Белоусов А.Е. Заживление раны и оптимальный рубец //
Пластическая реконструктивная и эстетическая хирургия / А.Е. Белоусов, П.Е. Куприн. - СПб., 1998.- С.106-122.
2. Бобырева Л.Е. Антиоксиданты в комплексной терапии
диабетических ангиопатий и ишемической болезни сердца / Л.Е. Бобырева // Сучасні проблеми фармакології: тези доп. 1
Національного з’їзду фармакологів України.- К.,1995. - С.16-18.
3. Фисталь Н.Н. Рубцовые деформации и контрактуры / Э.Я. Фисталь, Г.Е. Самойленко // Пластическая хирургия. - Донецк : Вебер, 2008. -
С.136-162.
4. Самойленко Г.Е. Профилактика послеожоговых рубцовых
контрактур и деформаций у детей / Г.Е. Самойленко, С.Г. Хачатарян, Н.Н. Фисталь // Вестник неотложной и
восстановительной медицины. - 2005. - Т.6, № 2. - С.283-285.
Вступ. Будь-який дефект цілості шкіри призводить до утворення рубцевої тканини. Регуляція цього процесу залежить від багатьох ятрогенних і загальносоматичних факторів. Ятрогенні фактори зумовлені глибиною і площею ушкодження, терміном перебігу ранового процесу, причиною виникнення травматичного агента. Загальносоматичні чинники: зниження імунітету, ендокринопатії, анемії різного генезису, гіпо- та авітамінози, порушення асоціативної мікрофлори, мікроциркуляції тощо
[1,3,4].
Одним із пріоритетних невирішених питань у сучасній пластичній і реконструктивній хірургії голови та шиї є лікування пацієнтів, які мають патологічні рубці відповідної ділянки. Актуальність зумовлена відсутністю єдиної дієвої методики щодо лікування патологічних рубців. Майже всі науковці одноголосно наголошують, що хірургічному вирізанню рубців має передувати консервативне лікування. Але, на жаль, більшість
практикуючих лікарів помилково вважають хірургічне лікування єдиним дієвим методом. Відомо, що нелікований консервативно келоїд після хірургічного вирізання в 40-50 % випадків рецидивує [1,3].
Робота є фрагментом науково-дослідних робіт вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України «Оптимізація консервативного та хірургічного лікування хворих, що мають дефекти та деформації тканин щелепно-лицевої ділянки», номер державної реєстрації 0110U004629.
Метою дослідження були розробка і морфологічне обґрунтування нового дієвого і безпечного способу лікування патологічних рубців на доопераційному етапі та профілактика їх повторного виникнення за рахунок відтворення ангіогенезу і покращення місцевої гемодинаміки.
Об’єкт і методи дослідження. Відомі на сьогодні численні стандартні схеми консервативного лікування патологічних рубців голови та шиї не враховують загальну зумовленість впливу препаратів на місцеву гіпоксію, яка, на нашу думку, є основною ланкою патогенезу келоїдів. Іншою шкідливою властивістю відомих препаратів є велика кількість протипоказань і побічних дій, що, на наш погляд, унеможливлює їх застосування для лікування і профілактики рецидивів патологічних рубців голови та шиї.
Ураховуючи те, що провідна роль у патогенезі гіпоксичних станів належить активації перекисного окиснення ліпідів та мембраноушкоджувальній дії вільних радикалів, які утворюються в умовах гіпоксії, провідним механізмом має бути стабілізація клітинних мембран. Це припущення знайшло експериментальні підтвердження в працях багатьох учених, які довели ефективність застосування антиоксидантів у терапії різних патологічних станів, що супроводжувалися гіпоксією, зокрема гіпертрофічних та келоїдних рубців. Саме ці твердження спонукали нас до використання “Емоксипіну” - синтетичного
антиоксиданту з вираженою антигіпоксичною та капіляростабілізуючою дією.
Об’єктами дослідження були 27 пацієнтів, які отримували комплексне лікування (консервативне і хірургічне). Консервативне лікування передбачало внутрішньорубцеві ін’єкції “Емоксипіну” до 1 мл N 10. Ураховуючи багатовекторність патогенезу гіпоксичних станів, що розвиваються в рубцевій тканині за дефіциту кисню, найдоцільнішим слід вважати комбіноване використання лікарських засобів із політропними фармакологічними властивостями. Саме з цих міркувань для оптимізації консервативного лікування нами комплексно був застосований ультрафонофорез гелю «Контрактубекс» N 15. Медикаментозні процедури виконували 3 рази за тиждень. Усім пацієнтам після хірургічного вирізання було проведене морфологічне дослідження для визначення позитивної динаміки впливу “Емоксипіну” на основні структурні морфологічні елементи, притаманні саме тканині патологічних рубців різних типів.
Результати досліджень та їх обговорення
Відомі наукові праці, в яких повідомляється про 4 стадії утворення рубцевої тканини.
1. Стадія післяопераційного запалення та епітелізації рани. Після ушкодження внаслідок дії травматичного агента утворюється гематома. Саме згусток зупиняє кровотечу і створює перешкоду для проникнення в рану патогенних мікроорганізмів. Руйнація тромбоцитів зумовлює виникнення трансформуючих факторів росту (епідермальний фактор росту, інсуліноподібний фактор росту типу 1 і тромбоцитарний фактор росту). Саме ці чинники синтезують позаклітинний матрикс та активізують ангіогенез.
На першій стадії формування рубцевої тканини продукти фібринолізу стимулюють потрапляння до рани нейтрофілів і моноцитів. Саме ці
проклітинні гематогенні елементи виробляють медіатори запалення, які активують проліферацію і диференціювання кератиноцитів (основний клітинний диферон епідермісу).
2. Стадія активного фібрилогенезу й утворення нещільного рубця. У рані формується і дозріває свіжа грануляційна тканина, видовою специфічністю якої є велика кількість клітинних і судинних елементів. Але поступово клітинні та судинні елементи підлягають регресії, внаслідок чого збільшується кількість волоконних елементів - еластичних і колагенових волокон різних типів. Фібробласти, що мігрують до місця ушкодження, застеляють позаклітинну проміжну речовину сполучної тканини.
3. Стадія утворення щільного рубця. Поступово завдяки синтезу фібробластами колагенових та еластичних волокон збільшується кількість волоконних структур у порівнянні з клітинними. Видовою специфічністю сполучної тканини на цій стадії формування рубця є домінування колагену ІІІ типу над колагеном І типу.
4. Стадія завершальної трансформації рубцевої тканини. Надлишок колагенових волокон утилізується тканинними ферментами. Специфічні клітини запалення в місці ушкодження відсутні. Завершальна стадія характеризується майже повним зникненням дрібних судин. Відбувається систематизація підпорядкованості волокнистих структур залежно від діючої сили на відповідну зону.
Формування рубцевої тканини, як і загоєння рани, - процес специфічний і в кожному конкретному випадку має індивідуальний характер. Усі ці процеси на кожній стадії регулюються численними чинниками. Відхилення від будь-якої стадії може викликати анормальний тип загоєння рани, що визначає в майбутньому тип рубцевої тканини.
Оцінюючи стан рубцевої тканини, ми виявили сприятливий вплив вищезазначеного методу медикаментозного лікування на об’єктивні та
суб’єктивні дані. Усі пацієнти до оперативного втручання підлягали спіральній комп’ютерній томографії для оцінки ефективності консервативного лікування й оптимізації хірургічного лікування шляхом визначення глибини проникнення рубцево зміненої тканини в товщу м’яких тканин голови. Після хірургічного лікування значно скоротився період реабілітації, ускладнення різного характеру були відсутні. Усі пацієнти після комплексного (консервативного, хірургічного) лікування мали нормотрофічні рубці, що не призводили до деформації та не викликали функціональних дефектів.
За допомогою морфологічної оцінки ми визначили зменшення кількості фібробластів, основний склад клітинних диферонів пролікованого рубця, притаманний сполучній тканині шкіри. Колагенові волокна зберігають пучкову будову та розміщені в одному напрямку. Розволокнення колагенових і еластичних волокон було відсутнє. Спостерігалося відтворення дрібних судинних елементів у різних ділянках досліджуваної тканини.
Висновки. Синтетичний антиоксидант «Емоксипін» можна з успіхом використовувати в комплексному лікуванні патологічних рубців. Цілком зрозуміло, що монотерапія цим препаратом не може бути домінантною в медикаментозному лікуванні, але як препарат вибору його можна широко використовувати в комплексному лікуванні з іншими препаратами, не викликаючи поліпрагмазію.
