CC BY
511
як i пiдготовчi, проводяться тд керiвництвом учителя, але при 1х виконаннi слiд надавати учням деяко! самостiйностi. n0Tpi6H0 вiдзначити також, що вивчення нового матерiалу може проводитися за допомогою вступних вправ, яю часто бувають розмiщенi у таблицях, за матерiалом яких вiдбуваeться часткове пояснення вчителем нового матерiалу, а частково учш його заучують за допомогою правильно i логiчно розмщених запитань.
У загальнiй системi вправ на етат "'Закртлення вивченого Mamepiany" важливу роль займае система тренувальних вправ, яка сприяе закрiпленню мовних умiнь i навичок, пiдвищенню ступеня труднощiв у 1х виконаннi, самостiйностi в роботi. Першими е вправи за зразком, мета яких полягае в тому , щоб за поданим прикладом, взiрцем виконати завдання на: добирання власних прикладiв до поданого правила, вЬдшукування прикладiв iз вивченого матерiалу у словниках, художшх текстах, моделювання i конструювання мовних одиниць, порiвняльного характеру тощо.
Вправи за iнструкщею проводяться таким чином, що вчитель визначае послщовшсть виконання завдання i прийоми ix виконання, але точного зразка для котювання, як у попередньому видЬ вправ, уже не дае. Сюди належать: побудова та аналЬз вивчених мовних одиниць, видшення спiльного i вiдмiнного у процесЬ порiвняння тощо.
Вправи за завданням е найскладшшим видом у системЬ тренувальних вправ. Вони проводяться тодЬ, коли учнi оволодiли вже в основному потрЬбними прийомами виконання i можуть застосувати ix самостiйно. Учитель чЬтко формулюе завдання i мету роботи, пропонуе вщповщний матерiал, а дп, прийоми, операцл i послiдовнiсть 1х застосування учнi визначають самi [4, 79]. При цьому школярi проводять рiзнi види розбору, самостшш завдання практичного характеру, складають схеми, таблицi, алгоритми тощо.
Останшми в запропонованiй системi iдуть завершальт вправи, якЬ можуть проводитися як кiнцевi на етапi "Закршлення вивченого матерiалу", i завершальнi на етат "Шдсумок уроку". Вони мають завдання проблемного, творчого i контрольного характеру, спрямоваш на вдосконалення знань, умшь i навичок та демонстрування рiвня 1х засвоення.
Отже, запропонована В. Онищуком система вправ тiсно пов'язана з етапами уроку вивчення нового матерiалу, кожному етапу якого вщповщае певний рiзновид вправ, або навЬть внутрiшня своерiдна система вправ (як, наприклад, етапу "Закршлення вивченого матерiалу, де спостерiгаеться таке розмiщення вправ, про яке можна сказати — система в системЬ).
У перспективi щкавими стануть дослiдження, якi стосуються спiввiдношення системи вправ з етапами (структурними елементами) шших типiв урокЬв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бшяев О.М. Лшгводидактика рщно! мови: Навчально-методичний посЬбник. — К.: Генеза, 2005. — 180 с.
2. Гез Н.И. Система упражнений и последовательность развития речевых умений и навыков //
Иностр. яз. в школе, 1969. — №6 — С. 29-40.
3. Львов М.Р. Словарь-справочник по методике русского языка. — М.: Просвещение, 1988. — 240 с.
4. Методика викладання украшсько! мови в середнш школЬ / За ред. 1.С. Олшника. — К.: Вища
школа, 1989. — 439 с.
5. Онищук В.О. Дидактичш основи засвоення учнями мовних навичок i умшь// Укр. мова i лгг. в
школь — 1971. — №3. — С. 45-53.
Людмила САВИЧ
урок укра1нсько1 мови в св1тл1 праць олександра б1ля6ва
У cmcimmi подаешься crncmis методичний праць О. Бтяева, присвячених уроку укра'тсько1 мови та спрямованих на вдосконалення його структури i змкту. Висловлено власний погляд про будову i шипи уроюв, ix навчально-виховний i розвивальний потен^ал.
Вивчення украшсько! мови в середнш школЬ потребуе осмислення праць багатьох методиспв, психолопв, дидакпв. Це стосуеться й анашзу лшгводидактично! спадщини О. БЬляева.
Олександр Михайлович Бшяев — видатний учений-методист, член-кореспондент АПН Укра1ни, доктор педагопчних наук, професор, науковЬ пошуки якого пов'язаш з актуальними проблемами методики викладання украшсько! мови в середнш школЬ, що стосуються змюту,
форм i методiв навчання укра!нсько! мови в середнiй загальноосвiтнiй школь Особливо великий внесок в укра!нську педагопку лiнгводидакт зробив, дослiджуючи проблеми шкiльного уроку мови, методики викладання фонетики, лексики, словотвору, граматики та стилютики, розвитку усного й писемного мовлення, пiдвищення мовно! культури вчителя-словесника, навчання укра!нсько! мови в умовах росшсько-укра!нського бiлiнгвiзму.
Мета статт1 — провести анатз методичних праць О. Бiляeва, спрямованих на удосконалення структури i змiсту уроку украшсько! мови.
Особливе мюце в методичному доробку лшгводидакта займае проблема дослщження уроку укра!нсько! мови. Саме вш у монографи "Сучасний урок украшсько! мови" [7], пошбнику "Лшгводидактика рщно! мови" [2], а також у численних статях звертае увагу на основи змюту уроку мови, його зовшшню i внутрiшню органiзацiю, технолопю проведення.
Питання змiсту уроку — об'ект наукових дослiджень багатьох учених, але пiонером е О. Бшяев. Вiн доводить, що головне в урощ — це його змют, який визначаеться державною програмою i конкретизуеться пiдручником. Особливу роль при цьому методист вщводить учителевi, який на урощ практично сам окреслюе цей змют.
Найважлившим у змют уроку, на думку вченого, е його науковють, оптимальнiсть, еднiсть навчання й виховання та зв'язок iз життям. Власне науковий рiвень визначаеться лшгвютичною основою (вiдомостями з лексики, фонетики, словотворення, стилiстики, граматично! теори тощо), науковою достовiрнiстю. У монографи "Сучасний урок укра!нсько! мови" [7] вчений наводить основш умови, за яких буде забезпечений вищий науковий рiвень змiсту уроку, а також тднесення iнтересу учнiв до предмета:
1) ознайомлення учшв iз такими питаннями, як роль мови в житп суспiльства, виникнення й розвиток мови, укра!нська мова серед шших слов'янських мов, лiтературна мова й дiалекти тощо;
2) повiдомлення вчителя про походження укра!нського алфавiту, використання нових ^в i зворотiв, вщмирання старих слiв, уживання лексичних категорш зi стилiстичною метою [5, 9].
Методист наголошуе, що, з погляду науковосп, урок слiд вважати проведеним на недостатньому рiвнi за умови недотримання сучасного розумiння мовних явищ i понять, граматичних категорiй, форм. Вш вважае, що "не слщ надмiрно захоплюватися теорiею, витрачати на розповщь чи бесiду вчителя бшьшу частину уроку, внаслiдок чого закршлення матерiалу проходить похапцем, без достатнього тренажу. Треба дбати про економне розкриття теми, щоб мати час для рiзного роду усних i письмових вправ" [2, 36-37].
Говорячи про оптимальшсть уроку, О. Б^ев видiляе вимоги, дотримуючись яких, учитель досягае поставлено! мети; це — найбшьш дощльний вiдбiр навчального матерiалу, доступнiсть теоретичних вiдомостей та вщповщних завдань i вправ для учшв. Потрiбно пам'ятати, що «урок повинен бути мютким, але не перевантаженим, бо це призводить до мехашчного запам'ятовування, послаблення iнтересу учнiв та затримки !хнього загального розвитку» [5, 86]. Оптимальшсть уроку шдпорядковуе собi всi сторони навчання мови — i засвоення основ науки про мову, i вироблення правописних навичок, i розвиток мовлення учнiв. При цьому важливо дотримуватись органiчного поеднання кожно! з названих сторiн i правильного !хнього спiввiдношення.
Мае ращю вчений, коли доводить, що оптимальний змiст уроку неможливий без штенсивно! мовленнево! практики учнiв. Головною передумовою ефективностi уроку, показником його якост е "змютовна, цiлеспрямована i систематична робота з розвитку зв'язного мовлення" [5, 89]. Саме на це звертаеться особлива увагу, бо за умови добре поставлено! роботи з розвитку мовлення д^и оволодiвають орфоешчними, лексичними, граматичним та стилютичними нормами, !! виражальними засобами, набувають умшь i навичок виразно, точно i грамотно висловлювати сво! думки усно i на письмi. 1гнорування програмових вимог до розвитку зв'язного мовлення призводить до повшьного його розвитку, бщносп лексичних i граматичних засобiв та форм мови. О. Б^ев негативно вiдгукуеться про захоплення якою-небудь одшею стороною в навчаннi, оскшьки це знижуе ефективнiсть та яюсть уроку.
Виховш завдання, на думку вченого, повинш реалiзовуватися через 3mîct уроку, який opiernye вчителя на проведення розумового, морального й естетичного виховання, що мають виступати на урощ не iзoльoванo, а комплексно.
Виховна спрямовашсть полягае насамперед у тому, щоб розкрити суть мови як суспшьного явища, ïï кoмyнiкативнi функци, закoнoмipнoстi розвитку. Розширюе i конкретизуе виховш завдання чинна програма з piднoï мови, зокрема кyльтypoлoгiчна змютова лiнiя. Важливу роль у вихованш методист вiдвoдить використанню змiстoвнoгo, щкавого i зразкового матеpiалy для виконання завдань i вправ [5, 90]. Основним матеpiалoм для них е зразки хyдoжньoï лтератури, наpoднoï творчосп, пеpioдичнoï преси. У poбoтi з розвитку зв'язного мовлення доцшьно використовувати малюнки й фoтoгpафiï. Все це, на думку науковця, "повинно сприяти вихованню в yчнiв нацioнальнoï гордост громадянина Украши" [2, 41].
Лшгводидакт радить спрямовувати зусилля yчнiв не стшьки на запам'ятовування, заучування матеpiалy, скiльки на його poзyмiння, усвщомлення. Дoцiльнoю умовою розвитку розумових i творчих здiбнoстей yчнiв е систематичне вдумливе читання piзних джерел.
Ц oснoвнi засади змiстoвнoгo уроку мови — це наукова дoстoвipнiсть, оптимальшсть, виховш завдання та зв'язок уроюв iз життям — е винятково важливими, якi "у спoлyченнi з правильним вибором типу i структури уроку та метoдiв навчання сприяють пiдвищенню якoстi занять учшв" [5, 94].
1нше важливе питання, на яке звертае увагу Олександр Михайлович, це — зовшшня i внутршня opганiзацiя уроку мови.
Елементами, етапами зовшшньо1' opганiзацiï е опитування, пеpевipка домашнього завдання, повторення, пояснення, завдання додому тощо. ïï мета — встановлення певного порядку в проведенш заняття. Щодо внyтpiшньoï opганiзацiï, то це застосоваш в piзних сшввщношеннях методи, прийоми i засоби навчання, за допомогою яких розв'язуються дидактичш (навчальнi, oсвiтнi) завдання кожного уроку.
Зовшшня оргашзащя уроку визначаеться передуем його типом. Проте ще й дос немае загальновизнано1' типoлoгiï уроюв, oскiльки piзнi методисти i педагоги класифшують 1'х по-piзнoмy.
yd уроки мови лiнгвoдидакти О. Бшяев, В. Мельничайко, Е. Палихата, М. Успенський та iншi дiлять на двi групи:
1) аспектнi, пов'язаш з вивченням окремих poздiлiв мови. Головна 1'х мета — на oснoвi засвоення теоретичних вiдoмoстей з мови сформувати i розвивати в учшв первинш вмшня й навички — opфoепiчнi, лексичнi, слoвoтвopчi, правописш (opфoгpафiчнi та пyнктyацiйнi). Тут переважають вправи, пiдпopядкoванi вивченню окремих одиниць мови, тобто, звуюв, морфем, ств, словосполучень i речень;
2) уроки розвитку зв'язного мовлення, що проводяться з метою формування i розвитку в учшв комушкативних (вторинних) умшь i навичок [6, 55].
Проте щ групи ypoкiв не мають piзкoï меж1, вони взаeмoпoв'язанi.
Окремо видшяють так званi iнтегpoванi уроки.
Досить щкавим i водночас проблемним у методищ piднoï мови е питанням класифiкацiï ypoкiв. В ютори метoдичнoï думки вiдoмi piзнi класифшаци, а вiдпoвiднo й типи уроюв, якi залежать вiд того, що покладено в oснoвi цieï характеристики — питома вага певного уроку, навчальна мета, основш стадiï процесу навчання, спошб проведення занять тощо.
Найбшьш прийнятну для навчання рщно! мови О. Бiляeв вважае класифшащю, що виходить з oснoвнoï навчально! мети. Вiдпoвiднo до цього у статп "Зoвнiшня i внyтpiшня оргашзащя уроку мови" [3, 55] учений видшяе таю типи уроюв:
— вивчення нового матеpiалy, або засвоення нових знань;
— формування умшь i навичок;
— аналiзy контрольних poбiт;
— узагальнення i систематизацп вивченого;
— повторення oкpемoï теми, роздшу.
У пoсiбникy "Лiнгвoдидактика pi^oï мови" [2, 27-29] методист додае ще й таю типи уроку:
— пеpевipки й облшу якoстi знань, умшь i навичок;
— проведення контрольно! роботи [2, 27].
О. Бшяев вказуе на особливу актуальшсть, теоретичне й практичне значення класифiкацiï урокiв розвитку зв'язного мовлення, в основу я^' покладено вид творчоï роботи. Вiдповiдно до цього вчений видшяе:
1) уроки, на яких учш виконують так зваш «малi жанри» творчих робгт;
2) уроки проведення великих за обсягом переказiв i творiв.
Окремо видшяеться урок пiдготовки до контрольного твору [2, 29].
Структура уроку характеризуеться: складом (!з яких частин складаеться), послщовшстю (порядком розташування цих частин), зв'язком (як вони мiж собою пов'язанi).
За словами О. Бшяева, урок повинен вiдзначатися цшьшстю, внутрiшнiм зв'язком, единою логiкою розгортання дiяльностi вчителя й учнiв [3, 56]. За будовою урок, з одного боку, не повинен бути одномаштним i стандартним, а з другого — чимось аморфним. Уроки мають будуватися за чгтким планом, завчасно й добросовюно продуманим учителем. При цьому можливi рiзнi комбшаци частин (етапiв) уроку i способи ix розгортання.
У статтi "Зовшшня i внутрiшня органiзацiя уроку мови" [3, 54-61], пошбнику "«Лшгводидактика рщно' мови" [2, 27-64] учений наводить основш типи уроюв та ixrn структури. Для уроку вивчення нового матерiалу оптимальною е така структура: 1. Пщготовка учшв до сприймання нового матерiалу (актуалiзацiя опорних знань). 2. Повщомлення теми i мети уроку. 3. Пояснення вчителем нового матерiалу. 4. Вправи на закршлення одержаних знань. 5. Пiдсумки уроку (що вивчали на уроцi). 6. Завдання додому та шструктаж про його виконання.
О. Бшяев радить на урощ вивчення нового матерiалу: 1) зосереджувати увагу на цiльовiй настановi уроку, тобто дати учням можливють зрозумiти, чим i з якою метою вони повиннi займатися, психолопчно настро'ти 'х на роботу; 2) ращонально використовувати час; 3) сприяти ефективнiй перевiрцi домашнього завдання, при яюй би значно пiдвищувалась актившсть учнiв; 4) при оцiнюваннi знань i навичок учшв, поряд з шшими прийомами, застосовувати "поурочний бал"; 5) при пояснеш матерiалу чгтко ставити конкретну дидактичну мету уроку, послщовно дотримуватися принципiв науковостi, доступносп, наочностi, зв'язку з життям; концентрувати увагу на головних, найiстотнiших питаннях матерiалу; 6) пiдкреслювати практичне значення теми; 7) придшяти належну увагу мiжпредметним зв'язкам, що сприятиме глибшому усвiдомленню матерiалу, економiï навчального часу; 8) закршлюючи матерiал, прагнути, щоб дiти на уроцi були достатньо навантажеш i працювали в оптимальному темш, сполучати загальнокласнi, груповi та iндивiдуальнi форми органiзацiï навчання; не захоплюватись частою змiною методiв навчання; 9) за змютом вправи на закршлення можуть бути таю: ус види навчальних диктантiв, мовний аналiз тексту, виконання завдань за тдручником, виписування (добiр) прикладiв на правило з рiзних джерел; 10) проводити iнструктаж щодо виконання домашнього завдання [2, 46-50].
Як бачимо, О. Бшяев погоджуеться iз запропонованою у методичнш лiтературi структурою урокiв цього типу, бо, проаналiзувавши його пращ, зокрема, монографда "Сучасний урок украïнськоï мови" [7], посiбник "Лшгводидактика рiдноï мови" [2], статтi "Сучасний урок мови" [6], "Типи i структура уроюв" [11], яю видавалися у рiзний перiод, ми можемо простежити еднiсть поглядiв на висвiтлення поурочного питання.
Найращональшшою структурою уроку формування умiнь i навичок учнiв е: 1. Повщомлення мети майбутньоï роботи, усвщомлення ïï учнями. 2. Вщтворення теоретичних вiдомостей, застосування яких буде потрiбним на уроцi. 3. Виконання учнями вправ. 4. Перевiрка якосп самостiйноï роботи учнiв. 5. Щцведення пiдсумкiв. 6. Завдання додому та шструктаж про його виконання.
Технолопя проведення уроюв такого типу, за О. Бшяевим, полягае в тому, щоб:
— кульмшацшним моментом було проведення рiзних вцщв усних i письмових вправ, необхiдних для змщнення знань учнiв та формування в них вщповщних умiнь i навичок;
— виявити слабю мiсця в знаннях учнiв iз метою досягнення кращих результатiв;
— завдання, яке пропонуеться учням для виконання в клаш, було фронтальним, диференцiйованим, колективним;
— за змютом i способом виконання вправи постшно складнiшали, i були спрямованими на розширення i поглиблення знань учшв; це, зокрема, таю вправи: мовний анатз (усний, письмовий) в ушх його видах; вправи за шдручником чи збipникoм вправ з орфографи, пyнктyацiï або стилютики; коментоване письмо; переклад з poсiйськoï мови на украшську або навпаки; невеличю твори, в яких вимагаеться вжити задаш мopфoлoгiчнi чи синтаксичш кoнстpyкцiï;
— пiдвести тдсумки уроку, назвати питання, на яю пoтpiбнo звернути учням ще увагу [2, 50-52].
Знову ж таки, простежуеться одностайшсть пoглядiв ученого, що дозволяе судити про сталють ix висвiтлення у методичнш лiтеpатypi.
Уроки проведення кoнтpoльнoï роботи, будуються за таким планом: 1. Повщомлення мети пеpевipки i спoсoбiв ïï виконання. 2. Усна пеpевipка знань yчнiв (фронтально). 3. Самостшне виконання учнями кoнтpoльнoï роботи. 4. Вщповщ вчителя на запитання учшв.
5. Пщсумки уроку. 6. Завдання додому та шструктаж про його виконання [2, 32].
Урок аналiзy кoнтpoльнoï роботи структурно складаеться з таких частин: 1. Вступне слово вчителя. 2. Бесща про характер недолтв i помилок та робота над ними. 3. Пщведення шдсумюв роботи. 4. Завдання додому та шструктаж про його виконання [2, 32].
На думку ученого, добре оргашзований i методично правильно проведений урок аналiзy кoнтpoльнoï роботи мае чи не бшьше навчально-виховне значення, нiж будь-який iнший урок [2, 53]. Пщ час таких уроюв вш радить звернути увагу на таю моменти: спершу дати загальну ощнку виконаних poбiт, по^м аналiзyвати oкpемi роботи, вiдзначаючи позитивне i вказуючи недолши [2, 53—54]. Структура уроку узагальнення вивченого: 1. Пеpевipка домашнього завдання. 2. Повщомлення теми i мети уроку. 3. Аналiз матеpiалy з метою узагальнення вивченого. 4. Робота над висновком. 5. Вправи на застосування узагальнюючих правил.
6. Оголошення вчителем oцiнoк. 7. Завдання додому та шструктаж про його виконання. 8. Щцведення шдсумюв роботи [2, 32].
О. Бшяев радить урок цього типу проводити таким чином:
— напередодш уроку дати учням завдання повторити матеpiал або теми, в межах яких визначено провести урок узагальнення;
— шдвести шдсумок повтореного й оголосити мету узагальнення;
— виконуючи завдання, узагальнити вивчене, дати остаточне його формулювання.
Велике значення лшгводидакт вщводить самостшнш робот yчнiв, спрямованш на
повторення виучуваного матеpiалy, бо саме в такий спошб можна узагальнити pанiше вивчене, привести його у певну систему [2, 54—55].
Урок повторення здебшьшого будуеться так: 1. Ознайомлення учшв iз завданням уроку. 2. Повторення вузлових питань роздшу (зв'язнi вiдпoвiдi yчнiв). 3. Усш та письмoвi вправи на матеpiалi повторення. 4. Пiдведення шдсумюв роботи. 5. Виставлення ощнок. 6. Завдання додому та шструктаж про його виконання [2, 32].
О. Бшяев наводить таю особливост технологи проведення уроюв цього типу:
— заняття повинш проводитися так, щоб повторення не було для учшв нудною, нещкавою роботою;
— програмовий матеpiал повинен вщтворюватися шакше, шж вш подавався вчителем на урощ вивчення нового, в новому методичного осв^ленш;
— пoпеpеднi знання пoтpiбнo повторювати на шиpшiй oснoвi, у нових зв'язках, на новому мовному матеpiалi;
— самoстiйнiсть yчнiв у виконанш вправ повинна проявлятися бшьше, шж пiд час закpiплення нового матеpiалy;
— у системi вправ чшьне мiсце вiдвoдити самoстiйним творчим роботам учшв [2, 55—62].
Аналiз робгг ученого свiдчить, що значну увагу слiд пpидiляти самoстiйнiй робот^ пiд час
якoï yчнiв мають змогу удосконалити свoï знання, умшня i навички. Погоджуемося з тезою про повторення програмового матеpiалy в новому методичному освггленш.
Пpoаналiзyвавши аспектш уроки, можемо з yпевненiстю сказати про значення, яке О. Бшяев ïм надав. Усi види цих ypoкiв були об'ектом методичних пошуюв. Учений звертае
увагу не тшьки на структурш особливосп урокiв рiдноï мови, а й на технолопю 1х проведення, висв^люе тi сторони, якi потребують подальшого аналiзу.
Другу групу становлять уроки розвитку зв'язного мовлення. Для них програма вiдводить достатню юльюсть годин, що дае змогу "на основi ранiше набутих знань розгорнути цiлеспрямовану роботу над удосконаленням i розвитком умшь i навичок зв'язного (зокрема й дшового) мовлення учшв" [7, 115]. У монографи "Сучасний урок украïнськоï мови" [7] вчений докладно аналiзуе уроки цього типу, вказуе на особливосп ix проведення, проте це питання не було об'ектом його наукових розвщок у пошбнику "Лiнгводидактика рiдноï мови" [2]. Варто погодитись iз думкою Олександра Михайловича про побудову системи цих уроюв. Вш радить розташовувати ïx у такому порядку: навчальний урок, контрольний, урок аналiзу (це стосуеться урокiв, пов'язаних iз проведенням переказiв i творiв). При цьому беремо до уваги вид роботи (переказ передуе творов^, джерело матерiалу, а також умшня i навички, якими повинш оволодiти учнi на урощ: усвiдомлення теми та основною думки переказу (твору), вмшня пiдпорядковувати основнш думцi усне i письмове висловлювання, складання плану (спочатку простого) переказу (твору) та ш. [7, 160].
Вщповщно до поставленоï мети, структура уроюв розвитку зв'язного мовлення мае свою специфшу. Зокрема, урок навчального переказу складаеться з таких частин: 1. Вступна бесща. 2. Читання тексту. 3. Бесща за змютом прочитаного. 4. Складання плану. 5. Мовний анатз тексту. 6. Повторне читання тексту. 7. Пщготовка чорнового варiанта переказу. 8. Редагування роботи i переписування ïï начисто. 9. Перевiрка й аналiз робiт. 10. Доопрацювання переказiв [2, 32].
О. Бшяев, обiзнаний iз багатою методичною спадщиною видатних його попередникiв, яю пропонували таку структуру цього типу, радить звернути увагу на таю його особливосп :
— у вступнш бесiдi визначити мету i завдання уроку, не обмежуючись при цьому стандартними повщомленнями на зразок: "Сьогодш будемо писати переказ"; ввести учшв в атмосферу твору;
— практикувати дворазове читання тексту, вдаватися до використання наочносп (картина повинна вщповщати змюту тесту) з метою активiзацiï мислення й мовлення учшв;
— продумати чгткий план бесiди з учнями за змютом прочитаного;
— складати план можна колективно (пiд керiвництвом учителя) або кожним учнем самостiйно (за умови недостатносп мовноï пiдготовки учшв вчитель дае готовий план); не варто вимагати вщ учшв переказувати змют почутого;
— мовний аналiз тексту передбачае: звернення уваги на особливосп вживання тих чи шших слiв i зворотiв, граматичних форм i категорш, синтаксичних конструкцiй, засобiв виразностi мови;
— важливо вчити дгтей перефразовувати своï думки, не задовольнятися першим-лiпшим словом, — це сприятиме й орфографiчнiй та пунктуацшнш грамотностi;
— перевiрку й аналiз робiт проводити колективно (двi-три роботи), звертаючи увагу на змют, повноту й точнють викладу, побудову та мовне оформлення, вказуючи при цьому типовi недолши [7, 166—125].
Наступний рiзновид урокiв розвитку зв'язного мовлення — це уроки роботи над творами. Здебшьшого вони мають таку будову: 1. Вступна бесща (визначення мети уроку, ознайомлення з особливостями жанру). 2. Ознайомлення iз зразком (уривок iз твору письменника або кращий твiр учня). 3. Робота над усвщомленням мети та основноï думки твору. 4. Колективне складання плану письмовоï роботи. 5. Складання усного твору. 6. Написання твору на чернетщ. 7. Удосконалення написаного (саморедагування твору). 8. Перевiрка й анатз творiв. 9. Доопрацювання робгт i переписування начисто [2, 33].
Методика проведення уроюв навчального твору, за О. Б^евим, полягае в тому, щоб:
1) основну увагу звертати на вщповщшсть змюту i теми твору;
2) урок, присвячений виробленню в учшв умшня осмислювати тему твору та ïï меж^ почати зi з'ясування поняття "тема";
3) шд час роботи над творами вчити дтей осмислювати головну думку висловлювання i пiдпорядковувати ш увесь виклад [7, 133—144].
Ми погоджуемося з твердженнями методиста щодо урокiв цих типiв, що зумовлено практикою сучасно! школи, i тими завданнями, якi поставленнi перед учителем. Справд^ важливо, щоб учш навчилися працювати над твором чи переказом, умши висловлювати сво! думки; це, у свою чергу, допоможе шднести !х орфографiчну i пунктуацшну грамотнiсть.
1нший вид урокiв цього типу — урок контрольного переказу. На думку лшгводидакта, вш повинен складатися з таких частин: 1. Вступне слово вчителя. 2. Читання тексту. 3. Пояснення нових ^в i запис !х на дошщ. 4. Самостiйне складання учнями переказу. 5. Повторне читання тексту. 6. Пщготовка чорнового варiанта переказу. 7. Переписування робiт начисто. 8. Самостшна перевiрка написаного [2, 32-33].
Проаналiзувавши технологi! урокiв контрольного переказу, звертаемо увагу на особливосп !х проведення. Методист пропонуе:
— заздалегiдь тдготувати учнiв до контрольного переказу (виконати вправи, спрямоваш на закрiплення практичних умiнь i навичок, потрiбних для усшшного виконання майбутньо! роботи;
— ознайомити вихованщв iз завданням i порядком виконання роботи;
— вчити дггей користуватися чернеткою, домагаючись, щоб вони занотовували хоча б основш думки, виробляти навички саморедагування [7, 126—127].
Структурно урок контрольного твору мае таку будову: 1. Вступне слово вчителя. 2. Самостшне складання плану твору. 3. Написання роботи в чорновому варiантi. 4. Редагування твору i переписування його начисто. 5. Самостшна перевiрка написаного [2, 33].
Урокам цього типу вчений вщводить належну увагу, адже в методичнiй лiтературi важко знайти опис проведення уроку контрольного твору, тому О. Бшяев пропонуе зосередити увагу на таких положеннях, що потрiбно практикувати на цих уроках:
— у вступному словi з'ясувати вид майбутнього твору, нагадати його особливосп;
— довести учням, що "план — це компас, який не дае думщ вщхилятися вщ певного курсу. Вш допомагае струнко побудувати виклад, повно i всебiчно розкрити тему, оргашзовуе писемне мовлення, позбавляе стихiйного характеру" [5, 149];
— при потребi вчитель радить учням уважно прочитати певне мюце або звернути увагу на помiчений недолш [7, 148—152].
Звщси випливае, що вчений докладно аналiзуе уроки, звертае увагу на т недолiки, якi слiд виправляти у методищ викладання рiдно! мови. Заслугою лшгводидакта е те, що вш, проаналiзувавши методичну спадщину його сучасниюв i попередникiв, подае свое розумшня питання урокiв розвитку зв'язного мовлення.
Урок шдготовки до контрольного твору найчаспше складаеться з таких еташв: 1. Вступна бесiда. 2. Повторення видових особливостей твору. 3. Читання й аналiз зразка. 4. Лексико-стилютична робота. 5. Визначення домашнього завдання [2, 33].
У монографи "Сучасний урок укра!нсько! мови" [5] О. Бшяев подае особливосп проведення уроюв цього типу:
— урок шдготовки до контрольного втору передбачае наявшсть в учшв вiдповiдних знань iз теорi! твору, якi слщ освiжити в пам'ятi;
— ефективним урок буде тод^ коли проводився з учнями навчальний твiр такого самого жанру;
— доцшьно проводити лексико-стилютичш вправи, метою яких е мовна шдготовка учнiв до контрольно! роботи [7, 144—148].
Останшм рiзновидом уроюв розвитку зв'язного мовлення, що вид^е вчений, е урок аналiзу контрольного твору, що мае таку будову: 1. Вступне слово вчителя. 2. Загальна характеристика виконаного твору. 3. Розгляд кращих робгг або фрагменти iз них. 4. Колективний аналiз допущених помилок. 5. Проведення вправ на подолання помилок. 6. 1ндивщуальна робота учшв над виправленням творiв. 7. Визначення домашнього завдання [2, 33].
Проводячи урок, варто звернути увагу на таю пункти, як:
— оцшюеться контрольний твiр за змкт (вщповщнють змiсту темi твору; повнота розкриття теми; наявнiсть задуму та його реалiзацiя; конкретнiсть викладу; доказовiсть положень, що висуваються; вщповщшсть викладу плановi твору; пропорцiйнiсть частин),
мовне оформлення (багатство словника, рiзноманiтнiсть граматичних категорш i синтаксичних конструкцш; точнють мови (вмiння дiбрати слово, що найточшше виражае думку); стильову еднють i виразнiсть мови) i грамотшсть (орфографiчна i пунктуацiйна; дотримання норм словотвору i словозмши та зв'язку мiж словами у словосполученш й реченнi);
— виробляти в учшв критичне ставлення до написаного, вмшня висловити свою думку;
— згрупувати о^хи, що трапилися в рядi робiт i схарактеризувати ïx;
— практичнi вправи визначаються змiстом i характером тiеï чи iншоï помилки;
— самостiйна робота над виправленням твору повинна будуватися з урахуванням мовноï пiдготовки та шдивщуальних особливостей учнiв;
— домашне завдання диференщюеться залежно вiд характеру допущених помилок та недолiкiв [7, 152—160].
Проаналiзувавши особливостi урокiв цього виду можемо з упевненютю сказати, що дослщжуване питання було в центрi уваги протягом 30-ти рокiв i е актуальним сьогоднi. Положення, яю висвiтлив О. Бiляев у свош монографи "Сучасний урок украïнськоï мови" [7], широко використовуються у практищ навчання рiдноï мови; ця книга е настшьною для вчителiв-словесникiв.
Зважаючи на те, що типи уроюв загалом достатньо висвплено в украшсьюй лiнгводидактицi, методист радить "за доцшьне спецiально апробувати порiвняно новий тип уроку — т.зв. штегрований урок" [7, 5]. При цьому плануеться з'ясувати правильнють визначення його навчальноï мети, наскiльки органiчно поеднаш складовi частини (мова, лiтература, образотворче мистецтво; лтература, iсторiя та ш.), чи е цiлiсною структура уроку, нарешп, яка його ефективнiсть.
У статп "Iнтегрованi уроки рiдноï мови" [1, 36—40] О. Бшяев погоджуеться з подшом iнтеграцiï на повну (об'еднання в одному курсi рiзниx навчальних предметiв з метою рiзнобiчного i цiлiсного засвоення знань; практикуеться у школах зарубiжниx краш) i часткову (поеднання матерiалу з рiзниx предметiв, пiдпорядкованого однiй темi). Крiм цього, розрiзняе iнтеграцiю за змютом (залучення матерiалу з iншиx, дотичних предметiв) та за способами пiзнавальноï дiяльностi, якими е спостереження, мислення, мовлення [1, 36].
Лiнгводидакт пропонуе застосовувати цi два способи штеграци з переважанням то першого, то другого. Досвщ показуе, що уроки цього типу в основнш та старшш школi використовуються порiвняно рщко, при тому лише з окремих предмета (украïнськоï лiтератури з iсторiею, мовою, бiологiï з xiмiею).
Погоджуемося iз застереженням О. Бiляева про розмежування iнтегрованиx урокiв та звичайних занять з мови, "на яких використовуються передбачеш програмою мiжпредметнi зв'язки, що являють собою коротю принапдш вкраплення в урок вiдомостей (питань) з матерiалу iншиx предметiв, яю сприяють глибшому сприйманню й осмисленню виучуваного поняття або явища" [1, 36]. На основi мiжпредметниx зв'язюв можна адекватно визначити теми штегрованих урокiв, ïxнiй змiст, структуру, технолопю. Найпростiший урок цього типу будуеться на основi залучення вiдповiдного матерiалу з лiтератури.
Учений погоджуеться iз виокремленням так званого бiнарного уроку, "що е оргашчним поеднанням двох предмета, наприклад, украïнськоï мови та математики, украïнськоï мови та образотворчого мистецтва" [1, 37]. У ïx пiдготовцi й проведеннi беруть участь учителi обох предметiв.
Як бачимо, проблема мiж предметноï iнтеграцiï у шюльному навчаннi мови потребуе подальшого теоретичного осмислення й удосконалення методики штегрованих уроюв, бо ïx рацюнальна оргашзащя сприятиме значному оновленню змюту, форм i методiв навчання, а отже, тдвищенню якостi знань, рiвня мовних i мовленневих умiнь та навичок учшв.
Отже, проблема уроку украïнськоï мови в середнш загальноосвгтнш школi постiйно була в центрi уваги О. Бiляева. Хоч нами i розглянуто не весь спектр поглядiв лшгводидакта на висвiтлення цього питання, проте зауважимо, що учений накреслив загальш особливостi уроку мови, вказав на ri аспекти, що, на його думку, слщ практикувати в процесi навчання, а також долучився до створення тих основних положень i рекомендацiй, що покладено в основу методики викладання рiдноï мови на сучасному етапi.
Зробивши аналiз праць ученого, зауважимо, що погляди на класифiкацiю уроюв i ххню структуру в ученого дещо змшювалися у зв'язку з часом, розвитком лшгводидактики, прогресом суспшьства. Збiльшyeться класифiкацiя ypoкiв yкpаïнськoï мови за рахунок штегрованих, piзниx видiв нестандартних ypoкiв, пеpевipки й облшу якoстi знань, yмiнь i навичок, iншиx. Удосконалюеться структура кожного типу уроку з метою покращення навчально-виховного процесу. Незважаючи на детальний аналiз наукових праць О. Бiляeва, присвячених уроку yкpаïнськoï мови, ми не претендуемо на кiнцевий результат цього дослщження i подальший його розвиток вбачаемо у виокремленш pекoмендацiй i вимог до проведення так званих аспектних уроюв i уроюв зв'язного мовлення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бшяев О.М. 1нтегроваш уроки p^oï мови // Дивослово. — 2003. — № 5. — С. 36—40.
2. Бшяев О.М. Лшгводидактика pi^oï мови: Навчально-методичний пос1бник. — К.: Генеза, 2005. — 180 с.
3. Беляев О.М. Зовшшня i внутршня оргашзащя уроку мови // Методика викладання украшськох мови i лггератури: Республшанський науково-методичний зб1рник. — К., 1990. — Вип. 11. — С. 54—61.
4. Беляев О.М. Лшгводидактичш основи сучасного уроку мови // Украшська мова i лггература в школ1. — 1982. — № 10. — С. 50—61.
5. Беляев О.М. Науков1 основи зм1сту уроку мови в загальноосвгтнш школ1 // Методика викладання украшськох мови. — 1978. — Вип. 8. — С. 86—95.
6. Беляев О.М. Сучасний урок мови // Украшська мова i лггература в школт — 1972. — № 9. — С. 1— 10.
7. Беляев О.М. Сучасний урок украшськох мови. — К.: Рад.школа, 1981. — 182 с.
8. Беляев О.М. Уроки розвитку навичок зв'язнох мови // Украшська мова i литература в школ1. — 1974. — № 7. — С. 53—64.
9. Беляев О.М. Уроки розвитку навичок зв'язнох мови // Украшська мова i литература в школт — 1974
— № 11. — С. 47—58.
10. Беляев О.М. Уроки розвитку навичок зв'язнох мови // Украшська мова i литература в школ1. — 1975.
— № 3. — С. 60—68.
11. Беляев О.М. Типи i структура урошв // Украшська мова i лггература в школ1. — 1965. — № 3. — С. 3—10.
12. Раченко И.П. Научная организация педагогического труда. — М.: Педагогика. — 1972. — 320 с.
1рина ЗАДОРОЖНА
формування вм1нь презентаци матер1алу англшською мовою студентами мовних спещальностей
У cmammi проаналгзовано умови формування eMiHb презентувати Mamepicm тоземною мовою студентами мовних спецicльностей, визначено основнi напрями роботи виклcдcчiв з формування iншомовних презентацшних умть студентiв, обтрунтовано доцiльнiсть проведення групових презентацт з метою подолання психологiчних труднощiв, запропоновано критери оцiнювcння презентацш студентiв фcкультетiв тоземних мов з фахових дисциплт.
Початок XXI столгття в нашш краш супроводжуеться рГзким змшами пол^ичного, екoнoмiчнoгo та сощального життя. Глобальш екoнoмiчнi реформи, дишмГзм нововведень вимагають адекватнoï реакцп oсвiтньoï системи.
Одне з протирГч сyчаснoï системи освГти — протирГччя мГж обсягом знань, необхщних майбутньому спещалюту для усшшного здшснення сво1х професшних о6ов'язкГв, та обмеженими можливостями хх засвоення ГндивГдом. Це протирГччя заставляе педагoгiчнy теopiю зосередитися на максимальному розвитку здГ6носгсй особистоси, пошуку активних метoдiв навчання.
Випускники факyльтетiв iнoземниx мов повиннГ достатньо вшьно володГти чотирма видами мoвленнeвoï дГяльностГ (аyдiюванням, говорГнням, читанням, письмом) як засобом спшкування та засобом здшснення педагoгiчнoï дГяльностГ в рГзних типах сеpеднix навчальних закладiв [9]. КрГм того, специфiка майбyтньoï педагoгiчнoï роботи випускникГв мовних
