CC BY
90
ЕКОНОМІКА ФІНАНСИ, грошовий ОБІГ і КРЕДИТ
УДК 336.71
УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ МЕРЕЖЕЮ БАНКІВ
ЧЕЛОМБІТЬКО Т. В.
кандидат економічних наук
Харків
У сучасних умовах, особливо з огляду на динаміку розвитку світових банківських систем, у банківській сфері України необхідно сформувати таке конкурентне середовище, що забезпечить ефективний розподіл ресурсів, максимальне задоволення потреб суспільства як на державному, так і на регіональному рівнях. Тому є об'єктивна потреба в оцінці стану конкурентного середовища на ринках, рівня їх монополізації та поглибленому дослідженні проблем управління діяльністю банків.
Формування конкурентного середовища в банківському секторі вітчизняної економіки є важливою умовою ефективної банківської діяльності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків в сучасних умовах.
Серед вітчизняних і зарубіжних вчених, які займаються проблеми розвитку конкурентного середовища в банківському секторі, слід відзначити А. Бачалова,
О. Васюренка, О. Вовчак, В. Гейця, М. Вознюка, М. Портера, А. Сміта та ін. Хоча дослідженню розвитку конкуренції в банківському середовищі науковці приділяють багато уваги, все ж таки ця актуальна проблема потребує подальшого теоретико-методологічного дослідження.
Метою статті є визначення пріоритетів та формування регіональної мережі банківських установ у банківському секторі.
Незважаючи на різні підходи до визначення поняття «конкуренція», у різних інтерпретаціях в основу сутності конкуренції закладено суперництво економічних суб'єктів. Тому в широкому розумінні конкуренцію доречно тлумачити як застосування економічними агентами, що володіють діловим суверенітетом, потенціалу своєї реальної конкурентоспроможності у процесі практичної діяльності з реалізації права на досягнення відносного успіху й обмеження можливості досягнення успіху іншими економічними агентами [4, с. 230].
На нашу думку, конкуренція у банківському секторі має свої особливості, які відрізняють її від конкуренції в інших сферах економічної діяльності:
+ конкуренція у банківському секторі виникла значно пізніше, ніж конкуренція у промисловості, і характеризується високою інтенсивністю;
+ об'єктом конкурентної боротьби є не товари, а фінансові ресурси та послуги;
+ конкурентне середовище представлено розмаїттям сегментів фінансового ринку, на яких банки виступають у ролі продавців, покупців або посередників;
+ широке включення у конкурентну боротьбу не-банківських фінансових установ, у зв'язку з чим конкурентами банків виступають не тільки інші банки, а й небанківські фінансово-кредитні інститути;
+ банківські послуги є взаємозамінними, але не мають конкурентоспроможних зовнішніх (не-банківських) замінників, у зв'язку з чим міжбан-ківська конкуренція реалізується тільки шляхом переливання капіталів або функціональної конкуренції;
+ конкуренція в банківській сфері характеризується значною залежністю від психологічних факторів, від довіри клієнтів. Втрата довіри клієнтів до кредитних установ може поширитися на всю банківську систему. За таких умов уся економіка країни може зазнати значних збитків з огляду на колосальну роль банківської системи у забезпеченні сталого економічного розвитку.
З огляду на ці особливості, можна стверджувати, що банківська конкуренція реалізується як зовнішня сила, яка змушує банківські установи підвищувати ефективність своєї діяльності, розширювати спектр банківських послуг, здійснювати інвестиційно-інноваційну діяльність, збільшувати капітальну базу, а також призводить до витіснення менш ефективних банківських структур. Ефективне ринкове середовище банківських послуг являє собою складну сукупність ринкових елементів, що перебувають у взаємозв'язку, взаємозалежності й постійній взаємодії [1, с. 92].
Найбільшою мірою рівень конкуренції визначає фактор чисельності та потужності банків, які конкурують на ринку. Традиційний підхід до аналізу конкуренції ґрунтується на тому, що інтенсивність конкуренції є тим вищою, чим більша кількість конкурентів однакової економічної сили функціонує на ринку. Тим часом, для великого банку, який володіє численними конкурентними
перевагами, конкуренцію складають, як правило, тільки банки близькі за розмірами та фінансовими можливостями. Для невеликого та середнього банку наявність навіть одного великого конкурента може виявитися істотною перешкодою для успішного розвитку. Незначний розмір банків не дає їм змоги мобілізувати ресурси, необхідні для фінансування великих угод і проектів, зумовлює низьку диверсифікацію клієнтської бази і значні кредитні ризики. Це, у свою чергу, істотно обмежує можливості розширення банківського кредитування.
Банківська система України характеризується майже монопольною регіональною концентрацією.
У більшості економічних районів країни суперництво розгортається між місцевими банками й територіальними підрозділами найкрупніших і великих банків або лише між філіями й відділеннями різних банків. Концентрація капіталу відбувається лише в обмеженій кількості кредитних інститутів, більша частина яких розташована в Києві, що робить регіональні банківські системи нестійкими та позбавляє їх можливості розвивати свій потенціал. Управління територіальними підрозділами банків є одним з ключових питань, оскільки це в подальшому впливає на організацію планування, аналізу та контролю за їх діяльністю. Варто відзначити, що філії відіграють першорядну роль у формуванні територіально розгалуженої мережі банківських установ. Саме завдяки банківським регіональним підрозділам (філіям та відділенням) значною мірою вирівнюється вкрай нерівномірна розосередженість банківських центрів в Україні.
Дані щодо регіонального розподілу банків, наведені в табл. 1, показують наявність територіальних диспропорцій між концентрацією банків у центрі та в регіонах.
Більше половини діючих банків сконцентровано у м. Києві та Київської області (114 банків), на другому місці за кількістю банків - Дніпропетровська (13), Донецька (10), Одеська та Харківська області, в яких зареєстровано по 8 та 9 банків відповідно [3]. При цьому станом на 30.11.2011 р. в 11 областях не зареєстровано жодного банку, а надання банківських послуг здійснюється виключно через мережу регіональних підрозділів. Найменш охоплені банківською інфраструктурою Тернопільська, Чернівецька, Житомирська, Рівненська та Волинська області.
Розподіл філіальної мережі по території України значно відрізняється від розподілу загальної кількості кредитних організацій. Неоднорідність розподілу банків за регіонами свідчить про те, що банки намагаються провести територіальну диверсифікацію своєї діяльності та вийти за межі регіонів. Однак розподіл активів по території України показує, що у п'яти регіонах України зосереджено 97% банківського капіталу, з них 71% -у м. Київ та Київській області (рис. 1).
У жодній країні з числа економічно розвинутих чи з економікою перехідного типу немає подібної концентрації банківських установ та диспропорції між розміщенням виробничих сил і концентрацією капіталу.
У Німеччині, незважаючи на високу концентрацію фінансів у Франкфурті-на-Майні, на регіональні банки
ЕКОНОМІКА ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ і КРЕДИТ
ЕКОНОМІКА ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ і КРЕДИТ
Таблиця 1
Розміщення комерційних банків на території України у розрізі регіонів на 30.11.2011 р. [3]
№ з/п Регіон Кількість банків Кількість філіалів Кількість відділень
1 Автономна Республіка Крим та м. Севастополь 2 94 1331
2 Вінницька область - 45 424
3 Волинська область 1 27 315
4 Дніпропетровська область 13 103 1209
5 Донецька область 10 129 1459
6 Житомирська область - 36 311
7 Закарпатська область 1 37 424
8 Запорізька область 3 56 579
9 Івано-Франківська область - 45 395
10 Київська область та м. Київ 114 159 1809
11 Кіровоградська область - 42 304
12 Луганська область 2 68 528
13 Львівська область 5 79 833
14 Миколаївська область - 58 526
15 Одеська область 8 76 936
16 Полтавська область 3 63 644
17 Рівненська область - 29 284
18 Сумська область 1 51 380
19 Тернопільська область - 38 200
20 Харківська область 9 77 954
21 Херсонська область - 49 340
22 Хмельницька область - 42 356
23 Черкаська область - 53 655
24 Чернівецька область - 23 332
25 Чернігівська область 3 38 497
Усього по України 175 1517 16025
Рис. 1. Розподіл активів банків у регіональному розрізі станом на 30.11.2011 рік*
* Розраховано автором за даними [3].
припадає більш ніж 50% активів банківської системи. В Італії фінансова столиця Мілан контролює не більше 38% активів [5, с. 95].
Таким чином, для найбільших банків України стає можливим проведення великих програм кредитування, у той час як філіальна мережа регіональних банків, зважаючи на обмеженість пропозиції, змушена орієнтуватися на роботу з населенням та дрібним бізнесом.
За даними Національного банку України на 30.11.2011 р., найбільш розгалужену регіональну мережу, що складається з більш ніж 500 структурних підрозділів, мають крупні банки: Ощадбанк, Приватбанк, Райффайзенбанк-Аваль, Укрсиббанк, Промінвестбанк [3]. У табл. 2 представлено інформацію про стан регіональної мережі 5 найбільших банків України.
З наведених даних видно, що найбільш розгалужену регіональну мережу має Ощадбанк, який є лідером за кількістю філій та відділень, при цьому його структурні підрозділи розташовані по всій території України, як в гус-тонаселених і «грошових» районах, так і на периферії.
Регіональний розподіл банківських установ свідчить про нерівномірність надання окремих видів послуг або навіть про їх цілковиту відсутність у багатьох регіонах. Банкам недостатньо ресурсів, оскільки відсутній ефективний механізм перерозподілу ресурсів через
нерозвинутість фінансових ринків та ринкової інфраструктури.
Таблиця 2
Банки України з найрозвиненішою інфраструктурою [3]
Територіальна нерівномірність розміщення банків призводить до дефіциту інвестиційних ресурсів у регіонах. Так, 80% вимог банків за кредитами, наданими в економіку України, сконцентровано у п'яти регіонах (м. Київ, Дніпропетровський, Донецький, Одеський та Харківський) [3]. Унаслідок цього в регіонах гальмуються процеси структурної перебудови економіки, не розширюється виробництво, не здійснюється його диверсифікація, не створюються нові підприємства та робочі місця, відповідно, не розвивається і соціальна сфера [6, с. 134].
Істотно відрізняється і структура кредитів у регіональному розрізі. Так, якщо в регіонах 23% наданих кредитів припадає на промислові підприємства, то в Києві аналогічний показник становить 25%. Сільське господарство столичними банками кредитується менше, ніж регіональними (5% та 6% відповідно). Набагато більше кредитів надається регіональними банками у сферу торгівлі - 36% (в Києві - 27%). Дещо більше київські банки кредитують будівництво (9% у Києві проти 8% у регіонах) та транспорт (4% у столичних банках проти 3% у регіонах) [3].
Таким чином, маючи значно меншу ресурсну базу, регіональні банки несуть основний тягар (і пов'язані з цим ризики) з кредитування вітчизняної промисловості, сільського господарства та економіки в цілому. Столичні ж банки продовжують у значних обсягах здійснювати спекулятивні фінансові операції та недостатньо інвестують кошти для підйому національної економіки.
Дані, наведені в табл. 3, свідчать про те, що 45% депозитних коштів, залучених від нефінансових корпорацій, 36% коштів домашніх господарств та 79% залучених коштів від фінансових корпорацій знаходяться в банках м. Києва та Київської області.
Таблиця 3
№ Банк Кількість філій та відділень
1 Ощадбанк 6082
2 Приватбанк 3157
3 Райффайзенбанк-Аваль 972
4 Укрсиббанк 766
5 Промінвестбанк 592
Залучені депозити в банківський сектор в розрізі регіонів на 30.11.2011р. [3], млн грн
№ Регіон Домашніх господарств Фінансових корпорацій Нефінансових корпорацій
1 Автономна Республіка Крим та м. Севастополь 12783 93 2702
2 Вінницька область 4929 67 981
3 Волинська область 3283 40 990
4 Дніпропетровська область 26784 1026 9932
5 Донецька область 28001 402 10766
6 Житомирська область 3440 28 424
7 Закарпатська область 2658 41 388
8 Запорізька область 9343 296 3536
9 Івано-Франківська область 4374 116 514
10 Київська область та м. Київ 110638 15770 59880
11 Кіровоградська область 2441 26 562
12 Луганська область 7861 51 1442
13 Львівська область 15009 297 2040
14 Миколаївська область 4727 29 1406
15 Одеська область 16147 770 5067
16 Полтавська область 7667 207 2192
17 Рівненська область 3232 34 558
18 Сумська область 4427 46 575
19 Тернопільська область 3200 23 584
20 Харківська область 15361 369 3469
21 Херсонська область 3653 42 705
22 Хмельницька область 4550 43 825
23 Черкаська область 5115 66 649
24 Чернівецька область 2766 19 337
25 Чернігівська область 3547 37 421
Усього: 462053 305937 19939 109518
ЕКОНОМІКА ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ і КРЕДИТ
ЕКОНОМІКА ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ і КРЕДИТ
Проведений аналіз свідчить про те, що за період незалежності в Україні так і не було вироблено збалансованої державної регіональної політики, не сформовано механізми ефективного регіонального управління. За таких умов гостро постають питання раціоналізації управління кількістю банківських установ, концентрацією їх капіталу і капіталізацією.
Очевидною є необхідність раціонального та науково обґрунтованого розподілу регіональних представництв банківського сектора серед окремих регіонів країни та в межах регіонів, що визначає потенціал регіональних структур підрозділів окремих комерційних банків та усього банківського сектора України. Доцільним є забезпечення доступу до сучасних банківських послуг корпоративним клієнтам в усіх економічних районах країни, запровадження системи управління грошовими потоками у країні, сконцентрувавши їх у провідних банках на пріоритетних напрямках розвитку держави.
ВИСНОВОК
У цілому територіальна деконцентрація банківських підрозділів має позитивний вплив на якість обслуговування клієнтів, на впровадження банківських продуктів в усіх регіонах України. Також даний процес покращує інвестиційний клімат та економіку регіонів країни, а отже, є стимулюючим фактором для розкриття та розвитку потенціалу всього банківського сектора України. Тому про-
блема ефективного управління регіональною мережею банків залишається актуальною, адже оптимізація структури банківської системи дозволяє отримувати значний приріст прибутковості в діяльності банків, що сприятиме підвищенню їх економічного потенціалу. ■
ЛІТЕРАТУРА
1. Коваленко В. В. Методологічні підходи до створення й розвитку конкурентного середовища на ринку банківських послуг України / В. В. Коваленко // Фінанси України.-
2010.- № 10.- С. 87 - 99.
2. Мещеряков А. А. Організація діяльності комерційного банку : навч. посібн. / А. А. Мещеряков.- К. : Центр учбової л-ри, 2007.- 608 с.
3. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс].- Режим доступу : www.bank.gov.ua.- За-гол. з екрану.
4. Рубин Ю. Б. Конкуренция: упорядоченное взаимодействие в профессиональном бизнесе. (Рубин Юрий Борисович).- 2-е изд.- М. : Маркет ДС, 2006.- 458 с.
5. Филюк Г. Формування конкурентного середовища в банківському секторі / Г. Филюк // Банківська справа-
2011.- № 2.- С. 23 - 30.
6. Челомбітько Т. В. Вдосконалення управління потенціалом розвитку банківського сектора економіки / Т. В. Челомбітько // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Економічна серія.- 2011.- № 935.- С. 131 - 138.
