CC BY
10педагогически науки
Деркач Олександр Анатолшович УН1ВЕРСИТЕТСЬКА АВТОНОМ1Я ...
UDC 378
УН1ВЕРСИТЕТСЬКА АВТОНОМ1Я ЯК ГОЛОВНИЙ ВЕКТОР РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ВИЩО1 ОСВ1ТИ ПОЛЬЩ1
© 2018
Деркач Олександр Анатолшович, астрант кафедри педагопки
Кшвський нацюнальний утверситет шет Тараса Шевченка (03680, Укра'ша, Кшв, просп. Академжа Глушкова, 2-а, e-mail:[email protected])
Анотащя. Змши, пов'язаш i3 сусп1льно-економ1чними i культурними трансформац1ями, що вщбуваються в Укра!ш i Польщ^ а також входження Польщi до £вропейського союзу, спрямованiсть державно! полпики Укра!ни на £вропу, вимагають нового розумшня освiти, зокрема, реалiзацi! необхвдних дiй для !! вдосконалення. Не зважа-ючи на те, що £вропейський союз ще не повшстю розробив спшьно! освпньо! полiтики, освпня система кожно! з кра!н-учасниць повинна орieнтуватися, передусiм, на вже усталеш европейськ1 стандарти. £вросоюз покладае ве-лику вiдповiдальнiсть на сво!х учаснишв за систему та змiст навчання, а от спiльна освiтня политика, що продовжуе свою формацш, мае на меп розвиток i вдосконалення навчання, передачу досввду та розвиток професшно! освiти у державах, що входять до складу союзу, загальну пiдтримку рiвня якостi освiти. Тому в сучасних умовах стае важ-ливим створити таку освiтню систему, яка б ввдповщала потребам ХХ1 ст. Процес розробки нових напрямiв вдосконалення якостi освiти Польщi проходив в умовах глибоких сощально-полпичних i економiчних перетворень, що характеризувався переходом до ринкового господарства i плюралiзмом iдеологiй, змiнами в харага^ працi. Це ви-магало значно кращого рiвня загально! освiти. Важлива подiя в освiтнiй полiтицi кра!ни сталася в 1990 р.: встанов-лено обмеження на пряме втручання держави в сферу освiти, це привело до рiзноманiтностi li системи. На той час освиня политика Польщi була важливим елементом сощально! стратеги держави; у процесi свого розвитку намага-лася врахувати невиршеш у минулому й актуальнi на той час завдання. Крiм цього, влада намагалася враховувати й захщноевропейсьш тенденци розвитку освiти. У системi нацюнально! освiти Польщi спостерiгався серйозний розрив м1ж глобальними потребами суспшьства i результатами освiти, мiж об'ективними потребами часу i загаль-ним недостатшм рiвнем розвитку освiти. Критична оцшка дiяльностi польсько! системи освпи з боку £вросоюзу посприяла запровадженню радикальних змiн, що торкнулися не лише окремих елеменлв системи освпи, змюту, методiв i засобiв навчання, але, насамперед, загально! доктрини освпи.
Ключовi слова: унiверситетська автономiя, академiчна свобода, заклади вищо! освiти, система освии, якiсть освiти.
UNIVERSITY AUTONOMY AS A MAJOR VECTOR OF DEVELOPMENT OF HIGHER EDUCATION IN POLAND
© 2018
Derkach Oleksandr Anatolievich, postgraduate student of the Department of Pedagogy
Kyiv National Taras Shevchenko University (03680, Ukraine, Kyiv, Academician Glushkov ave., 2, e-mail: [email protected])
Abstract. Changes related to the socio-economic and cultural transformations taking place in Ukraine and Poland, as well as the accession of Poland to the European Union, the direction of Ukraine's state policy towards Europe, require a new understanding of education, in particular, the implementation of the necessary actions for its improvement. Despite the fact that the European Union has not yet developed a common educational policy, the education system of each of the participating countries should be guided, above all, by already established European standards. The European Union has a great responsibility for its members for the system and content of training, but the common educational policy that is continuing its formation is to develop and improve learning, transfer of experience and the development of vocational education in the states that are part of the union, the overall level support quality education. Therefore, in today's conditions, it is important to create an educational system that meets the needs of the 21 st century. The process of developing new areas for improving the quality of education in Poland took place under conditions of deep socio-political and economic transformations characterized by the transition to a market economy and the pluralism of ideologies, changes in the nature of labor, which required a much better level of general education. In 1990, an important event in the country's educational policy was the direct interference of the state in the field of education, which led to the pluralism of its system. The current educational policy, which was an important element of the social strategy of the state, tried to take into account in the course of its development the unresolved in the past and relevant at that time tasks that arise at a certain stage of the country's historical development. In addition, the authorities tried to take into account the Western European trends in education. In the system of national pedagogy of Poland there was a serious gap between the global needs of society and the results of education; between the objective needs of time and the general inadequate level of education development. The critical assessment of the Polish school's activities on the part of the European Union has contributed to the introduction of radical changes that affected not only certain elements of the education system, content, methods and means of learning, but above all the general doctrine of education.
Keywords: university autonomy, academic freedom, institutions of higher education, education system, quality of education.
Постановка проблеми в загальному вигляд1 та ii зв'язок 1з важливими науковими чи практичними за-вданнями. Шлях до розвитку ушверситетсько! автономи е актуальним для Укра!ни, осшльки це головний шлях, яким рухаеться вища освиа в £врош та безпосеред-ньо в Польщг Затримка в реформуванш вищо! освии в Укра!ш не лише уповшьнюе процеси штеграцп кра!ни, а також враховуючи юторичну роль ушверситепв, створюе системш перешкоди розвитку кра!ни.
Вивчення досвщу зарубiжних кра!н з питань ушверситетсько! автономи, а також забезпечення якосп освии в процес автономiзацi! ушверситепв в Укра!ш зумовлюеться тим, що щ кра!ни розпочали процес адаптацп сво!х систем освпи до сучасно! свпово!
моделi достатньо рашше i вже досягли певних успiхiв. Для Укра!ни корисним може стати досввд Польщi через схожють подш та змш.
Анализостаншхдослгджень iпубл1кац1й, вякихрозгля-далися аспекти ^ei проблеми i на яких обтрунтовуеться автор; видшення невиршених ратше частин загально'1' проблеми. Вичизняш фахiвцi рiзних галузей науки дослщжували рашше i продовжують дослщжувати зараз польський досвщ впровадження стандарпв вищо! освпи у навчальний процес закладiв вищо! освии (надалi - ЗВО). Зокрема, це С. Касьянова [1], К. Корсак [2], В. Майборода [3], та in Власний досввд реформуван-ня освии у ЗВО ретельно дослщили польсьш науковцг F. Bereznicki [4], U. Felt [5], G. Janczyk [6], M. Stachowiak-
Derkach Oleksandr Anatolievich pedagogical
UNIVERSITY AUTONOMY ... sciences
Kudla [7] та iH.
Значну увагу розвитку ушверситетсько! освiти Польщi придiляe у сво!х працях В. Майборода [3]. У сво!й po6oTi «Розвиток ушверситетсько! освгти та науки в Польщi (шнець ХХ - поч. ХХ1 столгття), автор деталiзуe розвиток ушверситетсько! освгти на науки в Польщi, а також шлях, який пройшла Польща задля досягнення ушверситетсько! автономй. Головною щеею дослгдження е положения про те, що проблема розвитку ушверситетсько! освгти й науки ПольщТ вийшла за рамки нацiональних iнтересiв окремо! держави й набула м1жнародного значення [3]. Однак проблеми автономй' заклащв вищо! освгти ПольщГ та гмплементацй цього досвгду в Украíнi доа не набули дослгдницького характеру.
Формування цшей cmammi (постановка завдання). Завдання статп полягають в тому, щоб на основГ аналiзу наукових джерел схарактеризувати унiверситетська автономiя як головний вектор розвитку системи вищо! освгти Польщу
Виклад основного матерiалу дослiдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результатiв Починаючи з лшгвютичного аналiзу значення по-няття «автономгя», треба сказати, що воно походить вгд грецько! мови («авто» - власне, «номос» - закон) i означае: створити власний внутршнш закон i керувати внутршньою оргаиiзацiею. Це також пов'язано з такими термiнами, як незалежшсть, самоврядування. На ргвш европейського права, автономiя вважаеться одним з ос-новних елементiв академгчно! свободи, аналопчно до свободи творчосп та наукових дослгджень.
Magna Charta Universitatum, угода, подписана ректорами европейських унiверситетiв у 1988 рощ в Болонь!, як один з основних принцишв визнае, що «унiверситет е автономним шститутом, навколо якого фокусуеться соцiальне життя незалежно вгд того, як через географiчне розташуваиия та Тсторичш традицй' - оргаиiзоване суспшьство. Унiверситет - здiйснюе дослiджения та на-вчания - створюе, шдтримуе та поширюе культуру» [1, с. 208]. Ерфуртська декларацiя, подписана в 1996 рощ, зазначае, що автономш розумшть як «право акаде-мГчних шститупв самостiйно приймати рiшения щодо вибору засобiв для виконаиня завдань, поставлених або прийиятих самими собою», а також академiчну свободу вчених критикувати вже досягнул знания та проповщувати новГ 1де1' та погляди [1, с. 208].
Оргашзащя Об'еднаних Нацш з питань освгти, науки i культури та Свропейська асоцiацiя унiверситетiв також надають великого значення академiчнiй свободг та автономй ушверситепв. Положения Magna Charta Universitatum стосуються Болонсько! декларацп, шдпи-сано! в 1999 рощ мiнiстрами з питань вищо! освгти у 29 европейських кра!нах, яш iнiцiювали процес знач-них змш у системах освгти. Деклара^ чгтко визнае необхщну незалежнiсть та автономiю унiверситетiв. У 2012 рощ кра!ни-члени Ради £вропи прийняли нову Рекомендацiю про громадську вiдповiдальнiсть за ака-демiчну свободу та шституцшну автономш. Зггдно з рекомендащею, академiчна свобода та шституцшна автономiя е основою вартостi академгчно! освгти та служить загальному благу демократичного суспiльства [1, с. 209].
У 1993 р., що характеризувався як початковий етап полгтичних i соцiально-економiчних перетворень, поль-ський уряд сво!ми силами здшснив дiагностику системи освгти й опублiкував документ «Добра i сучасна школа продовження змш у системi освгти» [1], в якому важли-вим i актуальним було те, що держава зобов'язалася за-безпечити доступшсть середньо! i вищо! освгти для пе! частини молод^ котра володiе вщповгдними здгбностями i бажанням продовжувати навчання на вищих ступенях освгтньо! системи.
Варто зазначити також, що у подальших монгто-рингових дослщженнях освгти польсьш вчеш намагали-ся знайти ввдповгдь на питания: чи повинна нова модель 34
вищо! школи вгдповщати стану кра!ни або орГентуватися на перспективи !! розвитку; чи потрГбне вдосконален-ня юнуючо! системи освгти або створення принципо-во ново!; яш мають бути змши i в якому напрямГ вони повинш здiйснюватися тощо.
Найвдалiше, на наш погляд, формулюе судження щодо комплексного шдходу забезпечення якостi освгти вiдповiдно до цiлей, змюту, методiв, органiзацi! i засобiв навчально-виховно! роботи у ЗВО, Ф. Березнщький [4]. «Вища школа майбутнього, писав польський фахiвець, мае вiдповiдати потребам сучасносп, з точки зору реаль заци !! функцш: освгтньо!, виховно!, дiагностично! i ошкунсько!. Доктрина адаптивно! освгти мае бути замь нена на доктрину творчо! освгти. Неможливо досяг-ти поставлено! мети без створення ново! педагопки i, передусiм, психодидактики творчостг У цьому процесi необхщна участь як теоретиков, так i практиков» [4].
У травнi 2012 року у Варшавi вщбулося ювшейне засiдання Конференцп ректорiв академiчних шшл у Польщг Пгд час церемонп проф. Барбара Кудричка, тодшня мшстр науки та вищо! освгти, зазначила, гово-рячи про поди 1997 року, шсля референдуму ми прийняли Конститущю республiки. У вистут прозвучала фундаментальна фраза для польських унiверситетiв: «Авто-номГя ушверситету гарантуеться на умовах, зазначених у Закош». Саме так було створено свободу польських ушверситепв» [5].
Дшсно, концепцiя ушверситетсько! автономi! е одним з найважливших принцишв, що впливають на функцiонування вищо! освгти та шституцшний характер закладiв вищо! освгти. Вона охоплюе секцi! з науково-популярних питань, оргашзацп конференцп (наприклад, конференцiя унiверситетсько! автономп, оргашзована у грудш 2006 р. у Варшавському унiверситетi). Шдкре-слюеться, що ушверситетська автономiя - це його право визначати власну мюш, встановлювати цш та цшностг АвтономГя також повинна бути способом гарантування реалГзацп iндивiдуальних прав та свобод, особливо тих, що стосуються сфери науки. I! також називають «твор-цем ушверситетсько! системи» та способом визначення його ролГ в академiчному, соцiально-економiчному та м1жиародному середовищГ [5].
АвтономГя закладГв вищо! освгти е одним Гз фунда-ментальних принцишв Болонського процесу. Питання академГчно! свободи й ушверситетсько! автономй неодноразово порушувалися в перебГгу мГжнародних кон-ференцш шд еггдою Наглядово! ради Велико! хартп ушверситепв (Magna Charta Observatory). Заклади вищо! освгти Укра!ни, що подписали Велику хартш, взяли на себе зобов'язання послщовно дотримуватися !! основних положень. Тому вивчення досвщу Польсько! академГчно! спГльноти е вельми актуальним.
Поняття «академГчна свобода» та «автономГя унГвер-ситетГв» - близью, але не ГдентичнГ. АкадемГчну свободу розглядають як право професорсько-викладацького складу вГльно здГйснювати навчаиия i дослГдження, ви-користовувати рГзнГ моделГ, теорГ! i пГдходи на власний розсуд i без зовнГшнього втручання. УнГверситетську автономГю визначають як право конкретного ЗВО самостГйно, без зовшшнього втручання, виконувати сво! справи, пов'язаш з основною мГсГею - дослщжувати i на-вчати [4]. Спрощено можна сказати, що академГчна свобода дГе на персональному, а ушверситетська автономГя - на шституцюнальному рГвнГ.
За одним Гз загальноприйнятих визначень, автономГя означае здатнГсть ЗВО:
- приймати самостшш рГшення з певних питань ушверситетського життя в раках свое! компетенци;
- визначати ресурси, необхвдш для структурування закладу i прогресу науковцГв;
- визначати критери доступу до викладання i навчання в унГверситетГ;
- окреслювати стратегГчнГ завдання i цш закладу;
- установлювати зв'язки з ¡ншими сферами сус-
Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
педагогически науки
Деркач Олександр Анатолшович УН1ВЕРСИТЕТСЬКА АВТОНОМ1Я ...
пшьства, важливими для розвитку ушверситету (поль тика, економжа тощо);
- брати на себе вщповвдальшсть за прийнят ршення та !х можливий вплив на сусшльство [6].
У останньому пункп знаходимо чику в1дпов1дь на риторичне запитання: ушверситетська автоном1я - прившей чи вщповвдальшсть? Учасники форум1в Наглядово! ради погоджуються з тим, що абсолютно! автономи школи не було 1 немае, оск1льки вона обмеже-на бюджетами, структурами 1 сощальним контекстом, у якому ЗВО працюе. Дискуси стосуються лише ступеня в1дпов1дальност1, форм звиносп перед суспшьством, критерив оцшки д1яльност1 ЗВО, впливу суспшьного оточення 1 громадсько! думки на стушнь автономи.
На шдтвердження тези про юторичну та географ1чну ввдносшсть поняття ушверситетсько! автономи Ульрже Фельт [5] наводить перелж моделей залежносп автономи ввд форми державного устрою.
1. Суверенна держава 1з прагматично налаштова-ною владою (державний контроль; д1яльшсть закладу ошнюеться з позици политично! лояльностц ршення приймаються централ1зовано; змши ЗВО залежать в1д змш политичного курсу). При так1й модел1 влада залишае ушверситетам лише можливють приймати ршення сто-совно другорядних техшчних питань.
2. 1нституцюнальна модель (ршення приймаються з урахуванням сталих традицш; у политичному житп дом1нують шституцюнальш лщери). Автоном1я основана на загальноприйнятих у суспшьств1 нормах невтру-чання.
3. Корпоративно-плюралютична держава (ушверсите-ти об'ективно заперечують монополш держави на вла-ду 1 контроль; ршення приймаються шсля переговор1в 1 консультацш). Автоном1я ЗВО е предметом переговор1в 1 наслщком розпод1лу суспшьних штереав 1 влади.
4. Держава 1з розвиненою ринковою економжою (ушверситети надають послуги за мшмального втру-чання влади; д1яльшсть ЗВО оцшюеться за критер1ями економ1чно! ефективносп 1 гнучкосп). Автоном1я за-лежить ввд здатносп ушверситету вижити в умовах ринково! конкуренци [5].
В1дпов1дно до ст. 70 Конституци Республ1ки Польща, визначення принцишв забезпечення автономи ЗВО мае здшснюватися за допомогою статуту. Юриспруденщя Конституцшного трибуналу нагадуе, що нормативш акти не можуть скасувати суть ще! автономи шляхом повно-го та всеб1чного регулювання вах питань, що визнача-ють позицш студента у державному ЗВО. Ушверситети повинш поважати стратепчш цш полиики стосовно вищо! освии, встановлеш урядом у форм1 статуту, якщо вони не порушують основи конституцшно гарантовано! автономи [1].
У рамках категори «автоном1я» вид1ляють шститу-цшну та особисту автономи. 1нституцшна автоном1я стосуеться ввдносин та ступеня незалежносп суб'еклв поза ушверситетом, а це, передуам, держава. З шшого боку, особиста автоном1я передбачае свободу ведення дослщжень, виб1р напряму та способу навчання. 1нший роздш стосуеться внутршньо! та зовшшньо! сфер. У рамках внутршньо! автономи можна згадати право ви-бору влади, кадрових ршень чи дисциплшарних суд1в. Другий тип автономи - це свобода ввд несанкцюнованого втручання або обмеження з боку оргашв державно! влади. Адам Кшивонь [8] також вид1ляе чотири аспекти ушверситетсько! автономи - нормативно!, науково!, оргашзацшно! та фшансово!. Ушверситети мають право видавати нормативш акти, що регламентують !х внутршш справи. Законодавець може встановити рамки цих правил. Основним обмеженням, однак, е сфера конституцшних прав 1 свобод людини, яку сл1д поважати в ушверситеп. Автоном1я в науковому вим1р1 стосуеться свободи вибору змюту та методологи викла-дання та дослвджень, 1 обмежуеться м1жнародними та нацюнальними вимогами щодо навчальних програм та
квал1ф1каци академ1чного персоналу. Оргашзацшний аспект реал1зуеться в процеа вибору ушверситетсько! влади та свободи формування внутршньо! структури ушверситету, наприклад, подш на оргашзацшш одиниш. Завдяки фшансовш автономи ушверситети можуть проводит власну швестицшну политику, подавати заяву на позабюджетне фшансування, стягувати плату за певш освиш послуги та мати незалежш активи [8].
Щоб визначити сферу автономи ушверситету якомо-га точшше, можна виокремити так! елементи:
а) в академ1чнш сфер1 - право:
- визначати власну мюш;
- визначати навчальш плани;
- на виб1р форми (системи) навчання та визначення !х правил;
- визначати, як ошнювати результати навчання;
- створювати спешальностц
- незалежносп у визначенн1 науково-педагопчних завдань;
- визначати режим та споаб навчання персоналу;
- на почесш звання;
- безпосередньо сп1впрацювати з шоземними науко-вими установами.
б) в економ1чнш та орган1зац1йн1й сфер1:
- право встановлювати статут, який е основним си-стемним актом ушверситету;
- право створювати та впроваджувати власну стра-тегш розвитку;
- право встановлювати детальн1 правила для стяг-нення плати за певн1 освиш послуги;
- право зд1йснювати господарську д1яльшсть у рамках, визначених нею;
- свобода розпорядження майном, включаючи в1д-поввдальшсть;
- свобода визначення орган1зац1йно! структури [8].
Умовою виконання вищезазначених повнова-
жень ввдповщно до принципу законносп е викори-стання !х у грантах статутних делегац1й, за умови, що вони були взагал1 визначеш Прикладний спос1б ре-ал1заци ун1верситетсько! автономИ дае огляд змюту ше! концепцИ та дозволяе побачити, що автоном1я функц1онуе як своерщний 1нструмент. 1нструменти, спрямован1 на те, щоб забезпечити досягнення цшей вищо! освии найдоречн1шим способом для викладання та п1дготовки високого р1вня, тобто самого академ1чного сп1втовариства та вщповвдно до ц1нностей та принцип1в цього встановленого та визнаного середовища. Як пише Мон1ка Стаховяк-Кудла [7], «автоном1я ун1верситету пе-реважно стосуеться його двох основних функцш: прове-дення дидактично! д1яльност1 та наукових дослвджень» [7]. Безумовно, автоном1я не означае необмежену та невиправдану свободу прийняття р1шень, а лише в1дпов1дно до законодавства.
У Закон1 Укра!ни «Про вищу осв1ту» (2014 р.) [9] та Нацюнальному осв1тньому глосарй: вища освиа (2014 р.) надано визначення автономи закладу вищо! освии як «самостшшсть, незалежшсть 1 в1дпов1дальн1сть закладу вищо! освии у прийнятп ршень стосовно розвитку академ1чних свобод, оргашзаци осв1тнього про-цесу, наукових дослвджень, внутр1шнього управл1ння, економ1чно! та шшо! д1яльност1, самост1йного добору 1 розстановки кадр1в у рамках, встановлених цим Законом» (Стаття 1, частина перша, пункт 1)» [9].
За визначенням Верховного Суду США шституцшна автоном1я е «право ушверситету визначати на академ1ч-них засадах того, хто може навчати чому навчати, як навчати та хто може бути допущений до навчання» [4]. Це право базуеться на ввдокремленш ушверситепв щодо академ1чних справ 1 врядування в1д зовн1шн1х груп, зокрема федеральних чи штатних уряд1в, а також ввд промислових й шших зац1кавлених груп ззовн1. Верховним Судом також визначено, що «ушверситети займають спешальну н1шу в . _ конституцшш традицИ» 1 щодо 1нституц1йно! автономи «добра дов1ра стосов-
Derkach Oleksandr Anatolievich UNIVERSITY AUTONOMY ...
pedagogical sciences
но ушверситепв» мае «передбачати брак свГдчень протилежного» [4]. Це судження актуалГзуе мщний договГр мГж суспшьством i вищою освГтою: коледж1 та ушверситети здшснюють освГту майбутшх громадян i лщерГв, а суспшьство дае закладам автономш для вико-нання ще! шси [3].
Висновки до^дження i перспективи подаль-ших poseidoK цього напряму. Отже, Ушверситетська автономГя - це самостшшсть, здатшсть та право закладу вищо! освГти в сво!й дГяльносп, щодо самостшного управлшня освггшм процесом, право на академГчну мобшьшсть, право розвитку наукових дослГджень, визначення власно! полггики кадрового менеджменту, а також економГчно!, господарсько! та фшансово! незалежностг Ушверситетська автономГя е складовою громадянського суспшьства. За останш 20 рошв про-цес перебудови системи вищо! освГти в Укра!ш набув постшного, але значною мГрою безсистемного характеру. Важливою проблемою перебудови системи вищо! освГти Укра!ни е визначення меж i форм автономп ЗВО для !х ефективного функцюнування.
На наш погляд, корисним для Укра!ни може стати досвГд ПольщГ, в першу чергу через схожесть освггшх змш, яш зараз вГдбуваються в Укра!ш i як1 вже сталися в Польщг АналГз робГт з ше! проблеми свГдчить про за-гальну защкавлешсть Г! авторГв питанням як адаптувати специфГку освГтньо! системи окремо! кра!ни до вимог та принцишв Болонського процесу. Розгляд ще! теми дослГдження дае нам змогу аналГзувати та запозичувати досвГд ПольщГ щодо ушверситетсько! автономп.
Помггно, що проблема ушверситетсько! автономп е актуальною серед багатьох науковщв, але потребуе детального вивчення та аналГзу окремих !! аспекпв.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Касьянова С. Система oсвiти Пoльщi в рамках в рамках реал1зацН Болонського процесу // Освiта i упpавлiння. 2005. Т. 8. № 3-4. С. 207-213.
2. Корсак К. Реформи oсвiти у Пoльщi та УкраШ: уроки i перспективи // Освiтa i виховання в Пoльщi i Украт (Х1Х-ХХ ст.): мaтepiaли мiжнapoднoi наук.-практ. конф. /за заг. ред. С. Коваленка. Шжин: НДПУ, 1998. С. 3-6.
3. Майборода В. Розвиток ушверситетськоi науки в Пoльщi: iстopичний аспект // Проблеми oсвiти: наук. зб.: у 4 ч. К.: 1н-т iннoвaц. технологш i змiсту oсвiти МОН Украши, 2010. Вип. 63, ч. 1. С. 214-217.
4. Bereznicki F. Reforma edukacji narodowej - istotny problem spoleczny // Torunskie Studia Dydaktyczne. Torun, 1997. S. 38-43
5. Felt U. University Autonomy in Europe: A Background Study // Managing University Autonomy: Collective Decision Making and Human Resources Policy / Proceeding of the Seminar of the Magna Charta Observatory 17 September 2002. Bologna: Bononia University Press, 2002. P. 13-104.
6. Janczyk G. Dobra i nowoczesna szkola - kontynuacja przemian edukacyjnych // Problemy Opieki Wychowawcow. Warszawa, 1993. Nr 6. S. 241-246
7. Stachowiak-Kudia M., Autonomia szkoi wyzszych a instytucjonalne mechanizmy zapewnienia jakosci w Polsce i wybranych panstwach europejskich. Warszawa 2012. s. 15-25.
8. Krzywon A., Konstytucyjne aspekty autonomii szkoiy wyzszej w: Wiktorowska A., Jakubowski A. (red.), Prawo nauki. Zagadnienia wybrane, Warszawa 2014, s. 49, 51-53, 57.
9. Закон Украши «Про вищу oсвiту» //Вiдoмoстi ВерховноiРади. 2014. № 37-39. С. 2004.
36
Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
