CC BY
128
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 УДК 330.1:378.4
До 210-р'1ччя Ушверситету
ун1верситети як суб'скти штелектуального
шдприсмництва
Здтснено nорiвняльний анал1з концепцт знанневого, академiчного та ттелектуального тдприемництва. Охарактеризовано дiяльнiсть унiверситетiв як суб'ектiв ттелектуального тдприемництва. Розкрито роль компетенттсного тдходу в навчанш та особливостi компетенцт ттелектуального тдприемництва. Розглянуто
штелеыуа^юпию ^идпрн^мпицтва.
У розвинених кра!нах, де частка вартост знань у загальнш вартост вироблено! продукци перевищуе 50 %, зростае роль ттелектуального забезпечення шновацшного розвитку економжи. На змшу звичайному викладацькому ушверситету приходять ушверситети, як не тшьки надають осв1тш послуги високо! якосп, а й стають суб'ектами штелектуального тдприемництва.
Зростання рол1 утверситет1в у розвитку ттелектуального
\ ¡Г°ш я И Ш1 /1 11 1 | 11 I ^к/ ■■
тдприемництва вивчають насамперед заруб1жт вчет, серед них: A. J. Abosede, A. B. Antal, R. A. Cherwitz; ^ C. Dandridge, B. Johannisson, S. Kwiatkowski, A. B. Onakoya, J. Robinson, I. Sennikova. У кра!нах СНД проблеми ттелектуального тдприемництва ушверсшепв анал1зують М. К. Ахтямов, в. В. Верхогляд, В. Б. Воронт, Г. Константинов, Н. А. Кузнецова, К. Н. Полещенко, Л. В. Саакова, Б. В. Сал1хов, С. Фшонович, О. В. Хомт, Т. Ю. Чикулаева.
Метою даноИ статт1 е узагальнення науково-методолопчш шдход1в,
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Унверситету
сформованих науковцями, щодо розумшня сутност iнтелектуального шдприемництва, охарактеризуемо перспективи трансформаци унiверситетiв у суб'екти iнтелектуального пiдприемництва.
Зарубiжнi дослiдники розрiзняють знанневе, академiчне та iнтелектуальне шдприемництво [1].
Знанневе шдприемництво сфокусоване на виробнищв й використаннi нових знань, полшшенш наукових дослiджень та розробщ iнновацiй. Воно вважаеться найбiльш тдходящою формою пiдприемництва для неприбуткових
_ \\ \ /Т„
органiзацiй освiтян i втiлюеться в моделi дослiдницького унiверситету. Сутнiсть останнього - iнтеграцiя навчального процесу та фундаментальних наукових дослiджень - уперше системно була визначена В. Гумбольдтом у 1809 р. при створенш Берлшського унiверситету. Сучаснi критери дослiдницького унiверситету набагато конкретнiшi. Наприклад, Лiга европейських унiверситетiв до них вщносить: 1) виконання наукових дослщжень на свiтовому рiвнi (excellence) не менш нiж за трьома напрямами; 2) iнтеграцiю дослiджень i освггньо! дiяльностi; 3) пiдготовку астранлв (PhD) за науковими напрямами рiвня excellence. Вiдповiдно до критерив Фонду Карнеп (США), дослiдницькi унiверситети характеризуются найбiльшим обсягом фшансово! пiдтримки освггньо! дiяльностi, дослiджень i розробок з федерального бюджету, а також тим, що щорiчно присуджують не менше 50 докторських ступенiв за широким спектром наукових дослщжень. Важливо й те, що дослщницью унiверситети проводять фундаментальнi та прикладнi
\ Jt"T? if в ш g1 71 ■ g 1 I 11 I
дослiдження, якi часто не шдлягають комерцiалiзацil, вiдповiдно до державних штере^в, готують висококвалiфiкованi кадри для науки i викладання [16].
Академiчне шдприемництво набувае розвитку наприкшщ iндустрiальноl епохи (у 1980-тi рр.) як стратепя комерцiалiзацil наукових знань. Основним суб'ектом академiчного пiдприемництва е тдприемницький унiверситет (Г. Iцковiц), який не просто взаемодiе з промисловютю, а здатен комерцiалiзувати результати свое! науково! дiяльностi, заробити прибуток i залучити додатковi фiнансовi ресурси. Вщбуваеться формування ушверсите^в-
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Унверситету
корпорацш. Досвщ США вказуе на двi моделi становлення тдприемницького унiверситету [8]. Перша - ушверситет-шдприемець, кафедри та факультети якого пропонують ринку новi науково-навчальнi продукти. Друга модель -ушверситет шдприемницький за результатом, який надае можливють викладачам, студентам i випускникам виходити на глобальш ринки iз заснованими ними шновацшними компанiями. Скажiмо, ушверситети Стенфорда i Берклi (штат Каифоршя), виконуючи замовлення з боку великих корпорацш i Пентагона, фактично створили свiтовий центр високих технологiй,
ч v\ У^ /i
вщомий як «Кремшева долина». Центральною ланкою дiяльностi пiдприемницького унiверситету е комерцiалiзацiя та захист штелектуально1 власностi.
1нтелектуалъне тдприемництво як концепщя започатковуеться наприкшщ 1990-х рр. 1деться про штегращю iнтелектуалiзму, пiдприемництва
й ушверситетсько! (академiчноl) освiти [1]. Iнтелектуалiзм спираеться на
/ ' См^П \\ Ч«^ I К^/' //жТОг^ '/Д 1 ерудицiю та критичне мислення, бiльше на розум, нiж на емоци та почуття,
передбачае оволодшня широкими й рiзнобiчними знаннями, культивуе
незалежнють думок, розвиток аналiтичних здiбностей, рацiональний пiдхiд до
розв'язання концептуальних i практичних завдань. Пiдприемництво вщповщае
за ризикованi експерименти i прийняття ршень, розвиток i використання
дiяльнiсноl сили людей для реалiзацil рiзних проектiв. Освiта е основою
iнтелектуалiзацil пiдприемництва, насичуе пiдприемницьку дiяльнiсть новими
знаннями, сприяючи зростанню духовностi, служшню iнтересам суспiльства, а
"Чу ¡Г°Ш Я Иг 1 1 I ■ ш (1 » »^^
не тшьки особистiй вигодi.
У широкому розумшш iнтелектуальне пiдприемництво асоцтетъся.
- зi створенням найновiших знань, органiзацiею та управлшням вiдтворенням знань, !х втшенням у конкретнi життевi блага завдяки механiзмам спiвробiтництва i взаемоди економiчних агентiв, якi на практицi набувають форми рiзних iнтелектуальних спiвтовариств [2];
- з певним способом формування венчурно! кар'ери, можливостями творити надзвичайний венчурний бiзнес у звичайних сферах. 1нтелектуальш
3
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (Б) /2014 До 210-р'ччя Унверситету
шдприемщ зaзвичaй досягають мети; arcira^ aдaптyються до змш зовнiшнього середовищa; бaчaть тi перспективи, яких не бaчaть iншi; дaють економiцi стaбiльнiсть i гaрaнтyють зaйнятiсть знaчнiй кiлькостi людей [3; 4, с. 51];
- з виходом пiдприeмництвa 3a межi соцiaльно-економiчних взaeмодiй i бiзнесy, оскiльки знaння як тaкi потрiбно виробляти зaвжди i с^зь; можливостями впливу пiдприeмцiв m рiзнi сфери сyспiльного життя, тодi вживaють поняття «культурний тдприемець», «сощaльний тдприемець», «полггичний тдприемець» [12].
\\ I
У бiльш вузькому знaченнi iнтелектyaльне пiдприeмництво хaрaктеризyють як особливий тип пiдприeмництвa, здiйснювaний iнтелектyaлaми, якi створюють соцiaльно-орieнтовaнi склaднi, високотехнолопчт iнтелектyaльнi продукти (ноу-xay, прогрaмне зaбезпечення, новi технологiï тa способи iнвестyвaння тощо), причому керуються не тшьки економiчними вигодaми (прибутком), a й цшями сaмореaлiзaцiï тa духовно-
•»« \ \ i _ I1i
морaльними орieнтирaми. Iнтелектyaльними пiдприeмцями e передyсiм дослiдники i вченi, виклaдaчi тa iншi компетентнi фaхiвцi, як зaймaються комерцiaлiзaцieю влaсних iдей i розробок. Водночaс сaмi пiдприeмцi стaють iнтелектyaлaми. Iнтелектyaльне пiдприeмництво реaлiзyeться в тaких сферaх: нayково-технiчнiй (НДДКР, шжитринг, розробкa ПО, високотехнологiчне пiдприeмництво); креaтивнiй (нaписaння лiтерaтyрних творiв, мaлювaння, шоу-бiзнес, iншi види мистецтвa, реклaмa, дизaйн тощо); yпрaвлiння (консaлтинг); освгги тa пiдготовки кaдрiв; нaдaннi iнформaцiйних послуг тощо [5; 15].
ш я g i 7 1 I g I I I 1 1 /
Пiонером y зaстосyвaннi iдей iнтелектyaльного пiдприeмництвa y вищш школi стaв Унiверситет Техaсy в Остит. Де^н цього yнiверситетy R. A. Cherwitz (Р. А. Червггц) yвaжae, що iнтелектyaльне пiдприeмництво змшюе модель нaвчaння з «yчнiвство - сертиф^щя (одержaння докyментa про освггу) - здобуття прaвa» нa «вщкриття - влaснiсть - в^^в^льн^ть». Студенти формують вiдповiдaльнiсть не тiльки зa те, як 1'м вчитися, a й перед суспшьством зa те, як 1'м зaстосyвaти резyльтaти нaвчaння. Виклaдaчi бiльше не вдовольняються передaвaнням обмежених прогрaмою знaнь, a скеровують
4
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Унверситету
навчання на зовш зобов'язання ушверситету вщповщно до вимог нового навколишнього середовища.
Унiверситет, який сповiдуе iдею iнтелектуального шдприемництва, не втрачае сво1х якостей як тдприемницький. Однак у навчальнiй дiяльностi акценти змшюються. На перший план виходить формування компетенцш iнтелектуального пiдприемництва. Саме вони, як тдкреслюють К. Н. Полещенко i 6. В. Верхогляд, потрiбнi для усшшно! конкуренцп випускниюв ВНЗ в економiцi знань. Залежно вiд спiввiдношення критерпв
у
«знати - вм^и» та «ращональне - iррацiональне мислення» автори розрiзняють такi компетенцп iнтелектуального пiдприемництва: креативну компетентнють (умiти мислити нестандартно, знаходити нове в буденному, володгги технолопями пошуку нових iдей); аналiтичну компетентнють (умгги здобувати, систематизувати та обробляти шформащю; працювати з документами;
приймати обгрунтоваш рiшення; володiти комп'ютерними програмами обробки
/ * *** ш'Шт! \\ I _ //жТЧ^а'/н \
даних); iнновацiйну компетентнiсть (умiти органiзовувати команду шд новий
проект, складати i обгрунтовувати бiзнес-план, володiти маркетинговими
технолопями, знати, як комерщашзувати бiзнес-iдею); комушкативну
компетентнiсть (володiти технологiями ефективних комушкацш; умiти
працювати в групi, швидко адаптуватися до навколишнього середовища) [11].
Водночас юнують кiлька проблем розвитку штелектуального
пiдприемництва у вищiй шти, якi потребують свого розв'язання.
Проблема перша - ризик зведення професшно! тдготовки до формування
§ § я в /1 71 ■ I 1 1 в 1 I /
дискретних наборiв («пакетiв») компетенцш [14, с. 58-61]. Теоретично використання компетентнюного шдходу в навчаннi передбачае комплексне опанування студентами знань i вмшь. Якщо «квалiфiкацiя» описуе функщональну вiдповiднiсть мiж вимогами робочих мюць i метою освiти, то «компетенщя» («компетентнiсть») означае еднiсть професiйних навичок, умшь i цiннiсних орiентацiй, дае можливють дiяти адекватно в широких сферах. В академiчному розумiннi компетенщя передбачае володшня методологiею i термшолопею, притаманних певнiй галузi знань, а також системних
5
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Унверситету
взаемозв'язюв, що ддать знання у цш галузi, та здатшсть визначати !х аксiоматичнi меж^ У професiйному контекстi йдеться про володшня правом вiдповiдно до сво!х знань або повноважень робити щось, судити про щось [13].
Проте Х. Г. Тхагапсоев слушно наголошуе, що унiверситети зараз на догоду модi вiдходять вiд високо! планки академiчного знання, перетворюючись на масово-конвеерне виробництво компетенцш (набору схемних знань, знань правил i рецептiв, а також умшь дiяти на !х основi). На його думку, компетентшсть не зводиться до суми знань, оскшьки мае
|\ /i
дiяльнiсну, а отже - технологiчну природу. Компетентшсть ситуативна, виявляе себе як дiя «тут i зараз», в конкретних ситуащях. Бiльш того, компетентшсть не виявляе себе без цих ситуацш, як можуть бути штатними й позаштатними. 1накше кажучи, компетентшсний пiдхiд передбачае не лише наявшсть прицшьно! знаннево! структури i високих шформацшних технологiй навчання,
/ й \ и /1\
а й урахування спектра можливих (типових i позаштатних) ситуацiй у рамках дано! професи (спецiальностi, напряму). До ушверсально типових ситуацiй при цьому можуть бути включеш такi: iнструментальнi, рецептивш, евалютивнi, презентацiйнi, креативнi, комунiкативнi, штеракцшш, апелятивнi i ситуацiя прийняття ршення. У розробцi такого аспекту компетентнюно! парадигми освiти ми поки ще успiхiв не маемо [14, с. 58-61].
Проблема друга - вiдсутнiстъ у бiлъшостi людей когнтивних знань та тдприемницъкого niдходу до створення нових знань. Проблема актуалiзуеться тд впливом низки чинниюв, як Г. Константинов i С. Фшонович назвали
\ ¡Г°ш я И Ш1 /1 11 1 | 11 I ^к/
«парадоксами сучасно! осв^и». Серед них таю:
1) парадокс шформацшно! насиченостi - доступшсть великих обсягiв шформаци в 1нтернет знижуе мотивацiю студентiв до генераци нових знань; замiсть того, аби штерпретувати доступну iнформацiю, зютавляти 11 з власним досвiдом i створювати особисте нове знання, студенти намагаються шукати iнформацiю в 1нтернет й механiчно трансформувати 11 в очжуваний результат;
2) парадокс невизначеност - зростання обсягу доступно! шформаци супроводжуеться зростанням кiлькостi альтернатив у процес прийняття
6
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Унверситету
ршеппя, що посилюе вщчуття певизначепост ситуаци 1 тривожпосп. Людина змушена шукати нову шформащю, в результат певизпачепють ще бшьше зростае. Апалогiчпа ситуащя i з1 знанням. Неможливють переробити значну частину шформаци часто посилюе у людини вщчуття штелектуальпо! песпроможпостi i обмежуе бажання геперувати повi зпаппя;
3) парадокс осв^и - усвiдомлеппя факту прискорепого старшня зпапь (паявпостi так званого перюду папiврозпаду зпапь) призводить до того, що в суспшьсга зпапь цштсть зпапь поступово спадае. Коли цикл здобуття зпапь у
-Ли V
вищiй школi (4-6 роюв) паближаеться до перiоду натврозпаду зпапь, передаваппя зпапь перестае бути основною метою освгги;
4) парадокс павчаппя - павчаппя привчае до запам'ятовуваппя, тодi як у зв'язку зi старшням зпапь актуальпим стае вилучеппя непотрiбного з пам'ятi, розвиток павичок забувати [9].
За таких умов вища школа повинна формувати передуем зпаппя про те, як здобувати повi зпаппя, та про те, як !х застосовувати па практищ. Я. С. Матковська зауважуе: «Володшня зпаппями в сучаспому свт iстотпо вiдрiзпяеться вiд уявлепь про володшня зпаппями у Середньовiччi. Зараз зпаппя е не абстрактпими поняттями, а такими, що реалiзуються в економiчному просторi. Такi зпаппя набувають форми техпологiй - зпапь про методи i способи виробпицтва благ i оргашзаци процесу !х виробпицтва. Сучаспий спецiалiст е посiем сукуппостi техпологiй, якi вiп застосовуе па практицi. З точки зору участ у сучаспому вiдтворювальпому процес такий
| | щ в § | 71 ■ 1 | 11
суб'ект постае як технолог» [10, с. 72].
Дiяльпiсть екопомiчпих агептiв iз забезпечеппя безперервпого розширеного вiдтвореппя пайповiших, рапiше певiдомих зпапь, па думку Б. В. Салiхова, формуе засади тдприемницького пiдходу до створення пових зпапь, або когнггивного пiдприемпицтва. Цiлеспрямовапа управлiпська дiяльпiсть у сферi створення i розвитку когштивних зпапь тодi стаповить змiст когштивного менеджменту [12].
Проблема третя - конфлгкт м1ж традицшними цшностями викладання
7
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Унверситету
в унiверситетах i необхiднiстю пристосування викладачiв до вимог унiверситетiв-niдnриeмцiв. Завдання сучасного ушверситету багато дослщниюв бачать у розвитку штелектуальних шдприемницьких здiбностей не лише у студенев, а й викладачiв, як мають заробляти для унiверситету певш кошти: залучати гранти, брати участь у рекламнш дiяльностi ВНЗ, шукати додатковi джерела iнвестування унiверситету. Аналопчно захiдним кра!нам запроваджуеться академiчний бiзнес-менеджмент, управлiння унiверситетом як фiрмою. Однак така постановка питання натикаеться на вщчутний отр науково-педагогiчних пращвниюв ВНЗ. Одне iз дослiджень, проведених у РФ, указуе на те, що понад 80 % опитаних науковщв уважають, що перед справжшм професiоналом i науковим працiвником стоять насамперед цш власного наукового зростання, тдвищення рiвня власних дослiджень i науково-технiчних результатiв. Комерцiалiзацiя науки вщволшае вiд проведення фундаментальних дослiджень i розвивае нездоровий ажютаж, який
ж) 1IИ-Л**^/* ^ ^А О« \
/ ь^к^/ул \\ ч^^ //■У^О оМ \
протипоказаний науцi [6, с. 56]. Таке ж розумiння академiчного капiталiзму й у
бшьшост викладачiв укра!нських унiверситетiв.
Проблема четверта - брак ефективних практичних заходiв щодо ттеграци у межах унiверситетiв освти, науки i тдприемництва. Для економши знань актуальною е концепщя «науково! освгги», яка концентруе увагу на забезпеченш ефективно! дiяльностi у сферi фундаментально! науки та запровадженш у навчальний процес результатiв наукових дослщжень: постiйному оновленнi змюту освiтнiх програм i навчально-методичних
| | «м 11 7 |1 Г^ 1 ||1 1 ж
матерiалiв, удосконаленнi технологiй навчання, створеннi нових когнiтивних iнститутiв: дослiдницьких мереж, вiртуальних лабораторiй, малих фiрм, в яких викладачi та студенти дiють як тдприемщ, пропонуючи новацi! й просуваючи !х на ринки. При цьому слщ пам'ятати, що далеко не вс результати науково-дослiдницьких робгг, виконаних в унiверситетах, особливо гумаштарного профiлю, можуть бути комерцiалiзованi. Адже iнтелектуальнi продукти класичних унiверситетiв рiзноманiтнi. На наш погляд, важливими е не так умшня науковцiв заробляти грош^ як вигоди, що одержуе суспшьство вiд
8
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Ун'верситету
науково!' дiяльностi ушверсите^в, формування моральних засад сощально-opieHTOBaHoi' штелектуально!' шдприемницько!' дiяльностi.
Таким чином, реформування вищо!' oсвiти в Укра'ш мае враховувати oсoбливoстi пoстшдустpiaльнoi динамши вищих навчальних зaклaдiв, дoсвiд 1'х дiяльнoстi у розвинених кра'нах. Впчизняш унiвеpситети ще мають пройти етап усвщомлення сoцiaльних вигод i ефеклв вiд формування у сво'х студеипв кoмпетенцiй iнтелектуaльнoгo пiдпpиeмництвa та розвитку кoгнiтивних знань, створити умови для штеграци у межах унiвеpситетiв освгти, науки i
\\ /i .
тдприемництва. Лише за таких умов можна спoдiвaтися на появу утверситет^в нового пoкoлiння, конкурентоспроможних на глобальному ринку освпшх послуг.
Список лггератури:
1. Abosede J. A. Intellectual Entrepreneurship: Theories, purpose and Challenge [Electronic resource] / J. A. Abosede & A. B. Onakoya // International Journal of Business Administration. -2013. - Vol. 4. - № 5. - Mode of access : http://www.sciedu.ca/journal/index.php/ijba/article/view/3301/1954.
2. Cherwitz R. Developing Intellectual Entrepreneurship [Electronic resource] / R. Cherwitz. - Mode of access : https://webspace.utexas.edu/cherwitz/www/ie/scientist.html.
3. Johannisson B. Intellectual Entreprenership - Emerging Identity In A Learning Perspective [Electronic resource] / B. Johannisson, S. Kwiatkowski, Th. C. Dandridge. - Mode of access : http://www. seipa.edu.pl/s/p/artykuly/92/926/Intellectual%20Ent.%20Defined.pdf.
4. Sennikova I. Intellectual Entrepreneurship in Latvia [Electronic resource] / I. Sennikova. -Mode of access : http://www.ftp://ns1.ystp.ac.ir/YSTP/3/E-%20Book%201%20(G)/E-%20b ook/Magazine/2/4. PDF
5. Ахтямов М. К. Интеллектуализация предпринимательства как объективная закономерность развития экономики знаний / М. К. Ахтямов, Н. А. Кузнецова, Л. В. Саакова // Российское предпринимательство. - 2011. - № 4. - Вып. 2 (182). - С. 16-24.
6. Владыка М. В. Коммерциализация результатов научно-технической деятельности вузов: цели, формы, проблемы / М. В. Владыка // Университетское управление. - 2009. -№ 5. - С. 54-63.
7. Воронин В. Б. Теоретические основы интеллектуальной системы инновационного развития предпринимательства [Электронный ресурс] / В. Б. Воронин. - Режим доступа : http://www.dvgups.ru/dokumenti-konferentsiy/modernizatsiya-ekonomiki-rossii-v-kontekste-globaliz/teoreticheskie-osnovi-intellektualnoy-sistemi-innovatsionnogo-razvitiya-predprinimatelstva/download.
8. Кобзева Л. В. Предпринимательский университет: как университету встроиться в экономику в новом десятилетии [Электронный ресурс] / Л. В. Кобзева. - Режим доступа : http://www.innclub.info/wp-content/uploads/.../кoбзевa_56_oбp_00_ИТР.doc.
9. Константинов Г. Интеллектуальное предпринимательство и предпринимательский университет [Электронный ресурс] / Г. Константинов, С. Филонович. - Режим доступа : http://www.buk. irk. ru/exp_seminar/ 5/doc 1 .pdf.
10. Матковская Я. С. Инновационная экономика и инновационные технологии в университетском образовании / Я. С. Матковская // Университетское управление. - 2009. -№ 5. - С. 71-75.
Теор'я i практика правознавства. - Вип. 1 (5) /2014 До 210-р'1ччя Ушверситету
11. Полещенко К. Н. Интеллектуальное предпринимательство: понятийный и образовательный аспекты [Электронный ресурс] / К. Н. Полещенко, Е. В. Верхогляд. -Режим доступа : http://www.index.php?option=com_content&view=article&id=47:intellectual-predprinimatelstvo&catid=32:2010-09-12-06-10-26&Itemid=3 7.
12. Салихов Б. В. Интеллектуальное предпринимательство. Управление когнитивными знаниями современной корпорации [Электронный ресурс] / Б. В. Салихов. - Режим доступа : http://www.bv-salikhov.ru/intellektualnoe-predprinimatelstvo.html.
13. Томилин О. Б. Образовательные технологии формирования компетенций в системе высшего профессионального образования [Электронный ресурс] / О. Б. Томилин, А. В. Бриттов, С. И. Демкина. - Режим доступа : http://www.elar.usu.rU/bitstream/1234.56789/782/1/UM-2005-01-14/pdf.
14. Тхагапсоев Х. Г. Университет в современной России: технология как стратегический горизонт? / Х. Г. Тхагапсоев // Высшее образование России. - 2011. - № 4. -С. 58-61.
15. Хомин О. В. Интеллектуальное предпринимательство как форма становления экономики знаний [Электронный ресурс] / О. В. Хомин. - Режим доступа : http://www.be5.biz/ekonomika1/2007/07hovsez.htm.
16. Чупрунов Е. В. Классический исследовательский университет в инновационном обществе знаний / Е. В. Чупрунов, С. Н. Гурбатов // Университетское управление. - 2010. -№ 1. - С. 6-16.
Шевченко Л. С. Университеты как субъекты интеллектуального предпринимательства.
Осуществлен сравнительный анализ концепций знаниевого, академического и интеллектуального предпринимательства. Охарактеризована деятельность университетов как субъектов интеллектуального предпринимательства. Раскрыта роль компетентностного подхода к обучению и особенности компетенций интеллектуального предпринимательства. Рассмотрены перспективы предпринимательской трансформации уныверситетов Украины.
Ключевые слова: интеллектуальное предпринимательство, университет, компетенции интеллектуального предпринимательства.
Shevchenko L. S. Universities as subjects of intellectual entrepreneurship.
The comparative analysis of concepts of knowledge, academic and intellectual entrepreneurship is proposed. The activity of universities as subjects of the intellectual entrepreneurship is described. The role of competence-based approach to learning and especially intellectual entrepreneurship competences is exposed.
Key words: intellectual entrepreneurship, university, intellectual competences of entrepreneurship.
Розширена анотащя
статт Шевченко Людмили Степашвни на тему: «Ушверситети як суб'екти iнтелектуального пщприемництва»
L. S. Shevchenko, Doctor of Economics, Full Professor, Head of Department of Economics, Yaroslav the Wise National Law University, Kharkiv
An extended abstract of paper on the subject of: «Universities as subjects of intellectual entrepreneurship»
Problem setting: In developed countries the universities that are the subjects of intellectual entrepreneurship come on changing to the teaching universities.
Recent research and publication analysis: The increasing role of universities in the development of intellectual entrepreneurship is studied by foreign scientists: A. J. Abosede, A. B. Antal, R. A. Cherwitz; T. C. Dandridge, B. Johannisson, S. Kwiatkowski, A. B. Onakoya, J. Robinson, I.Sennikova. They distinguish knowledge, academic and intellectual entrepreneurship.
Paper objective: The purpose of the article is to summarize the scientific and methodological approaches to understanding the nature of the intellectual entrepreneurship, to describe the transformation of universities in the subjects of intellectual entrepreneurship.
Paper main body: The comparative analysis of concepts of knowledge, academic and intellectual entrepreneurship is proposed in the article. In the wide understanding an intellectual entrepreneurship is associated: firstly, with creation, organization and management of the recreation of the newest knowledge; secondly, with the certain method of forming of venture career; thirdly, with the possibilities of influence of businessmen on the different spheres of public life. Then we use the concepts of "cultural entrepreneur", "social
entrepreneur" and "political entrepreneur". In more narrow sense an intellectual entrepreneurship is characterized as a particular type of business carried out by intellectuals who create socially-oriented intelligent and sophisticated high-tech products. They are guided not only economic benefits, but also aim of self-realization, spiritual and moral guidance. Intellectual entrepreneurs are researchers and scientists, teachers and other relevant professionals engaged in the commercialization of their ideas and designs.
Realizing the idea of intellectual entrepreneurship, university modifies its educational activity. The main objective is to develop students' intellectual entrepreneurship competencies needed to compete in the knowledge economy. There are many problems of intellectual entrepreneurship in higher education that need be addressed. Some of these problems are: 1) the risk of forming of discrete sets of competence; 2) the lack of cognitive skills and entrepreneurial approach to the creation of new knowledge; 3) the conflict between traditional teaching in universities and the need to adapt to the requirements of entrepreneurial university; 4) the lack of effective practical measures for integration within university education, science and business.
Conclusion of the research: Reforming higher education in Ukraine should take into account the dynamics of the post-industrial development of universities in developed countries. Only under such condition it is possible the appearance of universities of new generation competitive in the global education market.
Key words: intellectual entrepreneurship, university, intellectual competences of entrepreneurship.
