CC BY
15
УДК 811.161.2'342.42'355-054.62(=161.2)(477-87) UDC
DOI: 10.17223/18572685/65/13
Усне мовлення украУнськоУ та русинськоУ дiаспори: консонантна орфоепiя
М.Л. Дружинець1, Т.Ю. Ковалевська2, А.П. Романченко3
Одеський нацюнальний унiверситет iM. 1.1. Мечникова УкраТна, 65015, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26 1 E-mail: mriiad68@gmail.com 2 E-mail: tetiana.kovalevskaya@gmail.com 3 E-mail: apromanchenko@ukr.net
Авторське резюме
Стаття присвячена синхроничному аналiзу усного мовлення молодi украТнсько! дiаспори Америки, Канади, бвропи, ПридшстровськоТ МолдавськоТ Республiки (б^ль-шiсть i3 яких е русинами), зокрема його вимовним особливостям. На основi соцопи-тування встановлено вiдсотковий ревень володшня орфоепiею приголосних у ши-рокш локальнiй та соцiальнiй представленостi зарубiжжя, виявлено найпоширенiшi вимовнi проблеми й орфоешчш дев^ац^Т в системi консонантизму та визначено причини Тхнього виникнення; доведено iсторичну органiчнiсть сучасних орфоешч-них норм. Об'ект дослiдження - усне мовлення украТнщв дiспори. Предметом дослщ-ження е соцiофонетичнi аспекти украТнського усного мовлення на рiвнi його звуко-вих презентацiй. Увагу зосереджено на визначеннi рiвня володшня орфоетчними нормами приголосних украТнськоТ лггературноТ мови молоддю (представниками рiзних локальних i соцiальних сфер): орфоепiею дзвшких приголосних у кiнцi слова та перед глухими; глухих приголосних перед дзвшкими; префшв роз-, без-, об-, префшв-прийменниюв з- вд-, м1ж- перед глухими, фм шиплячих; [в] як [у]; [дз], [дж]. Узагальнення результат проведеного соцопитування дали пщстави вважати, що норми вимови дзвшких у кшщ слова, глухих перед дзвшкими, [г], префЫв роз-, без-, об-, з-, африкат [дз], [дж] на основi вщсоткового показника у зарубiжжi (З) виз-начаються як сильнi. Слабкими у мовленн респондентiв вважаються норми вимови префшв об-, м'ж-, а найбiльшi труднощi виникають при вимовi дзвiнкого з- у словi зцдити - 35 % володшня нормою (Придшстровська Молдавська Республ^а 15 %, Европа 43 %, Америка 30 %, Канада 50 %). Однак норми вимови префшв роз-, без-,
з-, африкалв [дз], [дж] для зарубiжжя е сильними, а норма вимови префшв об-, Big-м1ж- - нестшкою. Слабкими е й норми вимови дзвшких у серединi слова, [в] як [у]. Типовi девiацii пов'язанi з впливом орфографи чи росшсько'] орфоепи. Вiдмiнностi у вщсотках волод^ння нормою залежать вiд уживаносп слова та складностi звукозмiн, осктьки звук, уподiбнюючись, змiнюе не лише акустичну, а й артикуляцiйну характеристику - мкце чи споаб творення. Отже, помилки у вимовi дзв^нких приголосних сьогоднi зумовленi вщсутшстю теоретичних знань, впливом дiалектного мовлення та росшсько]' мови, осктьки ц орфоепiчнi норми (бiльшiсть) зафiксованi на письму теоретично обфунтоваш вже в граматиках початку XX ст. i добре простежуються в писемних пам'ятках. Ti норми вимови, якi послщовно вiдбитi у пам'ятках, е сильними, й шформанти ]'х дотримуються.
K^40Bi слова: укра'нська дiаспора, украiнцi, русини, соцiологiчне опитування, нормативнiсть, вiдхилення, iсторична органiчнiсть, вимова дзвiнких, глухих, сонор-них, африкат, дзвiнких у преф^сах.
Устная речь украинской и русинской диаспоры: консонантная орфоэпия
М.Л. Дружинец1, Т.Ю. Ковалевская2, А.П. Романченко3
Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова Украина, 65015, г. Одесса, Французский бульвар, 24/26 1 E-mail: mriiad68@gmail.com 2 E-mail: tetiana.kovalevskaya@gmail.com 3 E-mail: apromanchenko@ukr.net
Авторское резюме
Статья посвящена синхроническому анализу устной речи молодёжи украинской диаспоры Америки, Канады, Европы, Приднестровской Молдавской Республики (большинство из которых русины), в частности особенностям её произношения. На основе соцопроса установлен процентный уровень владения орфоэпией согласных в широкой локальной и социальной представленности зарубежья, обнаружены распространённые проблемы произношения и орфоэпические девиации в системе консонантизма, определены причины их возникновения; доказана историческая органичность современных орфоэпических норм. Объект исследования - устная речь украинской диаспоры. Предметом исследования являются социофонетические аспекты украинской устной речи на уровне её звуковых презентаций. Внимание сосредоточено на определении уровня владения орфоэпическими нормами соглас-
ных украинского литературного языка молодёжью (представителями различных локальных и социальных сфер): орфоэпией звонких согласных в конце слова и перед глухими; глухих согласных перед звонкими; приставок роз-, без-, об-, приставок-предлогов з-, вщ-, мм- перед глухими, кроме шипящих; [в] как [у]; [дз], [дж]. Обобщение результатов проведённого соцопроса дало основания считать, что нормы произношения звонких в конце слова, глухих перед звонкими, [г], приставок роз-, без-, об-, з-, аффрикат [дз], [дж] на основе процентного показателя в зарубежье (З) определяются как сильные. Слабыми в речи респондентов считаются нормы произношения приставок об-, м'ж-, большие трудности возникают при произношении звонкого [з] в слове зцщити - 35 % владения нормой (Приднестровская Молдавская Республика - 15 %, Европа - 43 %, Америка - 30 %, Канада - 50 %). Однако нормы произношения приставок роз-, без-, з-, аффрикат [дз], [дж] для зарубежья являются сильными, а норма произношения приставок об-, вщ-, м1ж- - неустойчивой. К слабым относим и нормы произношения звонких в середине слова, [в] как [у]. Типичные девиации связаны с влиянием орфографии и российской орфоэпии. Различия в процентах владения нормой зависят от употребления слова и сложности звукоизменений, поскольку звук, уподобляясь, меняет не только акустическую, но и артикуляционную характеристику - место или способ образования. Итак, ошибки в произношении звонких согласных сегодня обусловлены отсутствием теоретических знаний, влиянием диалектной речи и русского языка, поскольку эти орфоэпические нормы (большинство) зафиксированы письменно, теоретически обоснованы уже в грамматиках начала XX в. и хорошо прослеживаются в письменных памятниках. Те нормы произношения, которые последовательно отражаются в памятниках, являются сильными, и их придерживаются информанты.
Ключевые слова: украинская диаспора, украинцы, русины, социологический опрос, нормативность, отклонения, историческая органичность, произношение звонких, глухих, сонорных, аффрикат, звонких в приставках.
AuHfKHCTHKd H A.3UK
233
The Spoken Language of Ukrainian and Rusin Diasporas: Consonant Orthoepy
M.L. Druzhynets1, T.Yu. Kovalevska2, A.P. Romanchenko3
Odesa National University named after Mechnikov 24/26 French Boulevard, Odesa, 65015, Ukraine 1 E-mail: mriiad68@gmail.com 2 E-mail: tetiana.kovalevskaya@gmail.com 3 E-mail: apromanchenko@ukr.net
Abstract
The article contains the synchronous analysis of the spoken language and in particular the pronunciation of the Ukrainian youth in America, Canada, Europe, the Trans-nistrian Moldavian Republic (most of whom are Rusins). The sociological survey has demonstrated the percentage of those who own the consontant orthoepy standard in a wide local and social representation abroad, determined the most common pronunciation problems and orthoepic deviations in the system of consonantism, identified their reasons, and proved the historical organicity of modern orthoepic norm. The research of the spoken language of the Ukrainian diaspora focuses on the sociophonetic aspects at the level of its sound presentations. The author aims at determining the level of mastery of the consonant orthoepy of the Ukrainian literary language by young people, representing different local and social spheres: orthoepy of voiced consonants at the end of the word and in front of the voiceless consonants; voiceless consonants before voiced ones; prefixes po3-, 6e3-, 06-, prefixes-prepositions 3-, Big-, Mi>K- before voiceless consonants, except for hushing sounds; [b] as [y]; [g3], [gx]. According to the generalized results of the survey, the pronunciation of voiced sounds at the end of the word, the voiceless sounds before the voiced ones, [r], prefixes po3-, 6e3-, 06-, 3-, affricates [g3], [gK] are defined as strong based on the percentage abroad. The norms of the pronunciation of the prefixes 06-, Mix- are considered weak in the speech of the respondents; the greatest difficulties arise when pronouncing the sonorous 3- in the word 3UiiguTU - 35 % possession of the norm (Transnistrian Moldavian Republic -15 %, Europe - 43 %, America -30 %, Canada - 50 %). However, the pronunciation norms of the prefixes po3-, 6e3-, 3-, affricates [g3], [gK] in foreign countries are strong, while the pronunciation norms of the prefixes 06-, Big-, Mix- are unstable. The norms of the pronunciation of phonemes in the middle of the word, [b] as [y] are also weak. Typical deviations are related to the influence of Russian orthoepy or spelling. Differences in the percentage of the norm possession depend on the usage of the word and the complexity of sound changes, since in the process of assimilation, the sound
changes not only its acoustic but also articulator^ characteristics - the place or method of formation. Thus, nowadays, the mistakes in the pronunciation of voiced consonants are due to lack of theoretical knowledge, influence of dialectal speech and the Russian language, since these orthoepic norms were fixed in writing and theoretically substantiated in the grammars of the early 20th century, as it can be seen in manuscripts. The pronunciation rules that are consistently reflected in the manuscripts are strong and followed by the informants.
Keywords: Ukrainian diaspora, Ukrainians, Rusins, sociological survey, normative-ness, deviation, historical organicity, the pronunciation of voiced, voiceless, sonorous, affricates, voiced in prefixes.
У розширенш обрив функцтвання украТнськоТ мови та пщви-щення ТТ престижу в mni вгтчизняноТ та свгговоТ культури неодмшно культивуеться зразкове усне мовлення - кодифкована лггературна вимова. Pi3rn варiанти, ям не виходять або й виходять за межi норми, потребують детальноТ науковоТ квалiфiкацiТ, здшсненоТ з урахуванням усього комплексу чиннимв, ям впливають на появу такоТ вимовноТ полiфонiТ. Такий шдхщ вщповщно слугуватиме закртленню кодифко-ваних орфоепiчних стандартiв, адже з уах норм сучасноТ украТнськоТ лггературноТ мови найменш засвоеними практично е саме вимовн з огляду на складшсть фонологiчноТ природи мови в цтому [32].
УкраТнська орфоетя у своТх найважливiших особливостях скла-лась у 20-30-х рр. XX ст. Так, проблемам орфоепп була присвячена розвщка I. Огiенка «Нариси з iсторiТ украТнськоТ мови», у якш про-аналiзовано вимову голосних i приголосних звукiв у рiзних позицiях, розглянуто фонетичнi закони, зокрема зроблено узагальнення щодо вимови свистячих звукiв перед шиплячими i навпаки [17: 50]. Одшею з розвщок, де вперше вжито термiн орфоетя («ортоетя») е праця О. Горецького «Про правовимову або ортоетю лггературноТ мови». Дослщник звертае увагу на орфоетчш девiацiТ, зокрема вимову ненаголошеного [е] як чистого [е], звукосполучень [жц'], [шц'], [тц'], [т'с'], [шс] замiсть [зц'], [с'ц'], [ц':], [ц':], [с':] [4: 198]. Для вироблення орфоепiчних норм украТнськоТ лiтературноТ мови важливе значення мали й дослщження О. Синявського «Спроба звуковоТ характеристики лггературноТ мови» та «Норми украТнськоТ л^ературноТ мови»(1931), у якiй увагу акцентовано на вимовi ненаголошених [е] перед [и] та навпаки, ненаголошеного [о] перед складом з наголошеними [у] та [i], наголошеного початкового [i] [23: 177]. З приводу фонеми /о/ вш зазначае: «Фонема /о/ цтком самостiйна тiльки наголошена, ненаго-лошена ж /о/ в бтьшш чи меншiй мiрi наближаеться до /у/. Найбшьше наближення [о] до [у] перед складом з [у], а також перед складом з [i]»
[24: 15]. Дослщник визначае також кшьюсний склад фонетичноТ сис-теми сучасноТ украТнськоТ лiтературноТ мови, зокрема вiн вважае, що в украТнськiй лiтературнiй мовi е 102 фонеми, з них 90 приголосних та 12 голосних. Але О. Курило у статт «До поняття фонеми» (1930) заперечуе деяк теоретичн положення, висловленi О. Синявським, i на пiдставi власного аналiзу фактичного матерiалу доходить висновку, що в сучаснш украТнськiй мовi е всього 55 фонем, з них 11 голосних та 44 приголосних, а також пропонуе системний шдхщ до опису фонем украТнськоТ мови [14: 217]. Орфоетчш особливосп украТнськоТ мови висв™ено у працях П. Житецького, А. Кримського, В. Науменка, В. Омовича, С. Смаль-Стоцького, £. Тимченка, а також Т. Бровченко, Л. Булаховського, О. Горпинича, М. Лесюка, В. Лободи, А. Москаленка, М. Наконечного, О. Пономарева, Л. ПрокоповоТ, Я. Радевича-Винниць-кого, О. СербенськоТ, П. Тимошенка, Н. ТоцькоТ, I. Фарiон, М. Фащенко та iн. Питання лггературноТ вимови завжди цiкавило й украТнських дослiдникiв дiаспори, про що свщчать публiкацiТ О. Горбача, I. Опенка, Я. Рудницького, Ю. Шевельова, де наголошувалося на необхiдностi опрацювання й дотриманя орфоетчних та iнших мовних норм [33]. Учет пщкреслювали, що представники украТнськоТ дiаспори всiляко бережуть, плекають i розвивають рiдну мову [34], що, зокрема, визначае наукову доцтьшсть якнайретельншого аналiзу особливостей ТТ функцiювання в iншомовному середовищк
З огляду на це, у нашому дослiдженнi реконструюемо вимову приголосних звуюв украТнською сучасною молоддю дiаспори - США, Канади, 1талп, ЧехiТ, Польщi, Нiмеччини, Молдови, ПридшстровськоТ МолдавськоТ Республiки (ПМР). Велика юльюсть залучених респонден-тiв походить iз ЗахiдноТ УкраТни й iдентифiкуе себе як русини (рутени), тобто представники етычноТ групи украТнцiв, до якоТ належать лемки, бойки, долиняни, гуцули [25: 40], що мешкають в украТнських Карпатах i Закарпаттi, а також у румунському Марамурешi, Схщних Бескидах у Польщi та словацькш Пряшiвщинi тощо [26: 273]. Додамо, що русинами до XVIII ст. називали вах украТнщв, на захщноукраТнських землях цей етнонiм функцтвав до початку ХХ ст., проте й дониш зберiгся на Закарпатп та серед емiгрантiв-закарпатцiв у США, а на Пряшiвщинi i дотепер уживають визначення «русини-украТнщ» для увиразнення належносп закарпатськоТ гiлки до всього украТнського народу [11: 372]. У такий споаб пропоноване дослiдження може прислужитися й у поглибленнi рiзноаспектних студiювань, присвячених вивченню лш-гвоментальних та етнопсихолопчних особливостей русинiв, осктьки, як зазначають дослiдники, «сучасна лшгвктика вiдзначаеться увагою до мови як засобу презентацп етносвщомосп» [5: 91], що виявляе ТТ специфку на вах мовних рiвнях - вщ орфоепiчного до текстового.
Отже, мета дослщження полягае у виявленш орфоетчних осо-бливостей усного мовлення представнимв укра^сь^ дiаспори в сегмент його консонан^! специфiки. Поставлена мета передбачае розв'язання таких завдань: визначити фактичний матерiал для пе-ревiрки володiння орфоепiчними нормами представниками украш-ського зарyбiжжя; шляхом опитування зафксувати усне мовлення украшщв дiаспори; установити випадки й причини вимовних девiацiй у характерних локальних сегментах на рiвнi вiдсоткових показникiв; виявити сильш й спабкi норми реалiзацiй усного мовлення на фунт iсторичноï ретроспекцп' (писемнi пам'ятки).
Об'ект дослiдження - усне мовлення украшав дiспори. Предметом студтвання е соцiофонетичнi аспекти украшського усного мовлення на рiвнi його звукових презентацш. Увагу зосереджено на визначенш рiвня володiння орфоепiчними нормами приголосних украшсько'| лiтерaтyрноï мови молоддю (представниками рiзних локальних i сощальних сфер): орфоепiею дзвiнких приголосних у кшц слова та перед глухими; глухих приголосних перед дзвшкими; префшав роз-, без-, об-, префiксiв-прийменникiв з-, eid-, м'ж-перед глухими, ^м шиплячих; [в] як [у]; [дз], [дж].
У пропоновaнiй працi зштегровано загальнонаyковi та спецiальнi доспiдницькi методи. 1з загальнонаукових методiв використано aнaлiз i синтез, iндyкцiю, спостереження, зокрема невключене (спостере-ження за вимовою звyкiв), тaксономiю (для класифшацм орфоетчних явищ, зокрема спiв, що представляють орфоепiю звyкiв), кiлькiсний aнaлiз (для визначення частотносп дотримання орфоепiчних норм та вщсоткового показника володiння ними), описовий метод (для узагальнено!' характеристики функцтвання норм вимови в дiaхронiï та синхронГ|). У межах спещальних лiнгвiстичних методiв залучено порiвняльно-iсторичний (для порiвняння орфоепiчних особливостей у синхронп' (сучасна жива вимова) та дiaхронiï (вiдбиття в дaвнiх пи-семних пам'ятках для вивчення кторичних корешв кожноï вимовноï норми); метод лшгвктично'| геогрaфiï (для визначення просторового функцтвання орфоепiчного явища). lз-помiж iнших застосовуемо соцюлшгвктичш методи - методи польового дослщження: усне опитування (запис на диктофон вимови конкретних ств) та соцю-фонетичний aнaлiз (опрацювання результалв звyкозaписiв). Серед спецiaльних фонетичних методiв використано слуховий та аудитор-ський aнaлiз, якi дали змогу виявити суб'ективно сприймаш орфо-епiчнi особливосп та зaгaльнi характеристики yкрaïнського усного мовлення (УУМ). Додамо, що залучення експериментальних методiв зумовлено, з одного боку, глобaлiзaцiйними процесами, скерованими на оптимiзaцiю мiжнaцiонaльних вiдносин, розширення т. зв. мово-
краТнознавчоТ шформацп, що визначае необхiднiсть пiдвищення культури мовлення в ycix верств населення, а в молодi - насампе-ред; з iншого боку - аналiз специфiки усного мовлення украТнськоТ дiаспори в iншомовномy оточеннi уможливить виявлення констант-них, iнварiантних i динамiчних, варiативних характеристик звуковоТ системи, що теж сприятиме усвщомленню глибинних механiзмiв i джерел ТТ сучасного стану.
Наукова новизна доЫдження полягае в тому, що вона е першою спробою дослiдження нормативностi УУМ у його широкiй локальнiй представленосп, експериментального визначення рiвня володiння кодифкованими нормами вимови приголосних й укладання статистики типових помилок iз метою Тх виправлення. Уперше представлено соцюфонетичний опис мовлення украТнщв-придшстровщв та евро-пейцiв, американцiв i канадшщв украТнського походження (зокрема й русишв), що iстотно поглиблюе об'ективнiсть науковоТ квалiфiкацiï фyнкцiювання фонетичноТ системи украТнськоТ мови в цiломy.
Теоретичне значення студтвання полягае в тому, що визначення особливостей мовленневих реалiзацiй у рiзних локальних сегментах насамперед прислужиться в розробленш теорiй соцiолiнгвiстики та лшгвокультурологп'. Практичне значення одержаних результат уба-чаемо в тому, що вони можуть бути використаш в процес викладання вiдповiдних базових теоретичних i практичних вишiвських кyрсiв, а також низки вщповщних спецкyрсiв i спецсемiнарiв iз проблем орфоепп' та культури мовлення.
У соцопитуваны, скерованому на встановлення вимовних норм у ^CT^i консонантизму, взяли участь 100 оаб украТнського походження, ям проживають у зарyбiжжi (10 оаб - мешканц США, 10 оаб - мешканц Канади, 30 оаб мешканц Европи - Польщi (2), Ымеччини (3), 1талп (5), Чехи' (10), Молдови (10), 50 - студенти Придшстровського державного ушверситету iм. Т.Г. Шевченка (ПМР). Загальна тривалкть записiв становить 300 хвилин (5 годин). Було запропоновано 19 Ыв-стимyлiв, у яких можна простежити вимову приголосних: дзвшких у кшщ (снг) та в середин слова (стежка); глухих перед дзвшкими (.Вишгород); роз-, без- перед глухими (^м шипляч^ (розписати, безпека); префкса-прийменника з- перед глухими (^м шипляч^ (з^дити, зсунути, з кавою); об-, eid-, мiж- (обпалений, вiдхилити, мiж-планетний); [г] як [х] i [г] (легкий, могти); [в] як [у] (впав, навчання, вовк); [дз'] (дзвiнок), [дж] (джерело) тощо.
Алгоритм опису студiювання: 1) вщсоткове володшня нормою у процеа вимови конкретного слова (наприклад, стежка) у певнш краТш було визначено за таким принципом: у Еврот правильно вимовили слово стежка [стежка] - 5 оаб iз 30, що вщповщно становить 17 % (5
х 100 %: 30 = 17 %); 2) загальний вщсоток володшня нормою в дослщ-жених кражах у процеа вимови конкретного слова (наприклад, впав) було вирахувано таким чином: волод^ть нормою вимови [в] як [у ] в словi впав 14 % в зaрyбiжжi (ПМР - 14 %, Европа -10 %, Америка - 0 %, Канада - 30 %; 14 + 10 + 0 + 30 = 54 : 4 = 14 %); 3) у процеа пщрахову-вання вщсотмв володшня нормою в кра1ш взaгaлi було взято до уваги вщсотки слiв, що представляють цю норму (наприклад, норма вимови [г] - в США ïï дотримуються 55 %: слова, що представляють цю норму [лехкиТ], [могти] - правильно вимовили 60 % - [лехкиТ]; 50 % [могти] (60 % + 50 % = 110 %: 2 (ктьмсть шв) = 55 %); 4) вщсоток володшня орфоетею приголосних (56 %) було визначено на основi володшня кожною вимовною нормою приголосних у зaрyбiжжi: волод^ть нормами вимови дзвшких у кшц - 66 %, дзвшких у середин слова - 37 %, глухих перед дзвшкими -75 %, кшцевих дзвшких префкав роз-, без-, з- - 72 %, кшцевих дзвшких префкав об-, вiд-, mïm- - 49 %, приголос-ного [г] - 61 %; [в] як [у] - 9 %, [дз] - 80 %, [дж] - 57 % (37 + 75 + 72 + 49 + 61 + 9 + 80 + 57 + 66 = 506 : 9 = 56 %).
Отже, розглянемо вимову украшських дзвшких, глухих та сонорних звумв для встановлення нормативних та девiaнтних моделей ïхньоï вимови украшцями, ям проживають за межами нaшоï держави.
В усному мовленш часто порушуваною е норма вимови дзвшких та глухих приголосних. Бтьшкть носГ|в мови забувають про те, що дзвшм в кшц слова або в кшщ складу перед глухими приголосни-ми не оглушуються: [¡агЧдка] ягiдка, [зуб] зуб. Звук [г] перед глухими вимовляють як [х] лише у п'яти словах i похщних, утворених вщ них: [лéхко] легко, ^охко] вогко, [K'ixm'i] кгтi, [H'ixm'i] шгт'г, [д'охт'у] дьогтю. За нашими спостереженнями, правильно вимовляють слова сшг [с'нЧг] 92 % респондент ПМР, 70 % США, 50 % Канади, 50 % Европи; стежка [сméжка] - 82 % респондент ПМР, 40 % - США, 10 % - Канади, 17 % - Европи, iншi оглушують дзвшм приголосн i вимовляють [с'нЧх], [^ém^]. Трапляються й акценты помилки: [стежка] - 6 % шформантв ПМР. Вимова лексеми легкий [лихкиТ] заслуговуе на особливу увагу: з дотриманням норми ïï вимовили 70 % европейщв, 80 % придшстровщв, 80 % канадщв, 60 % американщв. При вимовi слова могти [м огти] помилки, зокрема оглушення [г], зафксовано в 50 % респондент Европи, Америки, Канади, ПМР.
Загальний вщсоток вимови дзвшких у кшц слова в зaрyбiжжi ста-новить 66 %; дзвшких перед глухими - 37 %; вимови [г] (як [г] i [х], що було визначено на основi ств легкий, могти) - 61 %, ттьки норма вимови дзвшких перед глухими представлена як слабка. Автори соцюфонетичного нарису мовлення сyчaсноï молодi Л. Прокопова та Н. Тоцька констатують, що дзвшкий приголосний у кшц слова зазви-
чай збер^аеться, щоправда, можлива паралельна дзвшка i глуха ви-мова в того самого мовця. У середин слова переважають приглyшенi рiзновиди дзвiнких, але у великих м^ах поширене i повне оглушення [20: 21]. Нашi ж спостереження дають пiдстави говорити про виражену тенденцт до оглушення дзвшких приголосних у проаналiзованомy мовленн респондентiв.
Зауважимо, що традицiя збереження дзвшкосп в кiнцi слова i перед глухими послщовно фксуеться в «ЕнетдЬ> I. Котляревського [13], в граматиц О. Павловського (^м типу слiв в'ттыль,жертка) [19], в альманаа «Русалка Дыстрова» [22], у словнику П. Бтецького-Носенка [2], у творах П. Кулша [18], у рукописних (за винятком архистратихь) [28; 31] i друкованих творах Т. Шевченка [29; 30]. Приголосний [г] передаеться лперою х iнодi в альманаа «Русалка Дшстрова» [22], у словнику П. Бтецького-Носенка [2]. Фксащя дзвшкосп приголосних у пам'ятках I половини XIX ст., безперечно, значною мiрою впливала на формування сучаснот вимовнот норми.
Глyхi приголосн перед дзвiнкими yподiбнюються до парних тм дзвiнких: [л^джба] л'чба, [баскеидбол] баскетбол. Проте таких ви-падмв в укратнськш мовi небагато. Це вщбуваеться приблизно в 11 незапозичених словах (боротьба, молотьба, клятьба, просьба, л'чба, Великдень, повсякденний, якби, аякже, отже, осьде) та в ктькох запозичених (вокзал, екзамен, рюкзак, анекдот, футбол, айсберг). Глyхi перед сонорними не одзвшчуються: [ср'(бло] срiбло, [хмара] хмара. Щодо вимови глухого перед дзвшким маемо таку ситуацт: слово вокзал №ог*зал] правильно вимовляють 67 % респондент ПМР, 90 % американщв, 100 % канадшщв, 73 % европейщв, iншi допу-скають помилки, зокрема, 5 % опитуваних ПМР у мовленн вщбили норми росшськот орфоепп' - [wакзал^'], 28 % шформан^в ПМР - норми орфографп': [wокзал^]. У словi Вишгород [vижг ор од] дотримуються ор-фоетчних норм yсi респоденти Канади, бтьш^ь iнформантiв США -80 %, Европи - 86 %. Молодь Придшстров'я не вiдбивае асимтяцт за глyхiстю-дзвiнкiстю, але всi збер^ають дзвiнкий кiнцевий [д]. Рiвень володшня нормою вимови глухих перед дзвшкими, за результатами нашого опитування, в зарyбiжжi становить 75 %.
Правила вимови дзвшких та глухих приголосних належать до тих, ям найбтьш повно представлен у шктьних тдручниках (деяк зарyбiжнi респонденти користувалися тдручниками кiнця XX, iншi - XXl ст.). Матерiалy, на якому можна тренувати вимову, багато, напри-клад, для 4 класу в текстах теми «1менник» подано близько 40 Ыв iз дзвiнким приголосним у кшц та серединi слова перед глухим [21: 53]. Ц правила вимови легм, бо вимова майже завжди зб^аеться з написанням, проте вони або не засвоеш, або зшвельоваш впливом
росшсько''' мови. Дуже виразною ознакою украшсько''' орфоепп е yподiбнення глухого приголосного до дзвшкого в межах фонетич-ного слова та синтагми. За спостереженням М. Фащенко, знають, що слщ вимовляти баске[д]бол, 7 оаб iз 75, вимовляють так 40; велир] день знають 2 особи i вимовляють 8, п'я[д:]есят знають 4 особи i вимовляють 9. Знають про норму вимови вщ 2 до 9 % шформантв, володтть нею (^м слова баске[д]бол, приблизно 50 %) вщ 10 до 18 % студентв. Слщ зазначити, що бтьшкть респондентв подали Вели[к]день, п'я[т]десят як власну вимову чи як вщому im норму, тобто домшуе вaрiaнт iз глухим приголосним [27: 41]. Уа наведет слова неодноразово вжито в шктьних пiдрyчникaх у рiзних текстах: у 4 клаа для зiстaвлення «Вимовляй» - «Пиши» записано [пйад:еис'ати], [ш1здеис'ати] [там само]; у 5 клаа як зразок для вимови наводяться там приклади: молотьба [д'б], просьба [з'б], рюкзак [г*з] [21: 139]. Для 10 класу е також зразки вимови i сформульоват правила [1: 76-77]. Але цього, виявляеться, замало. Очевидно, мае бути зразок вимови для кожного складного завдання. Наприклад, пщ час вивчення теми «Чиствник» (6 клас) учт вимовляють i записують слова типу 17, 50, 500 (де вимова i написання не зб^аються), а в пщручниках не подано жодного зразка правильно' вимови цих ств [8: 164-185]. Отже, наго-лошуемо на ролi шктьних джерел i шктьного процесу в оволодшт орфоетчними нормами.
Не ва респонденти знають, що звук [в] вимовляемо як приголос-ний ттьки перед голосним. На початку слова перед приголосним, у середит та в кшщ слова тсля голосного [в] переходить у нескла-довий голосний [у]. Звук [в] на початку слова перед приголосним, у середит та в кшщ слова тсля голосного артикулюемо як [у]: вовк - [wоук], впав [упау], але ц слова показали найбтьше девiaцiй в нашому опитyвaннi. Лише 8 % студентв ПМР, 10 % опитаних США, 13 % европейфв прочитали правильно слово вовк - [wоук], iншi 92 % ПМР, 90 % американ^в, 87 % европейфв, yd канадшт у процеа вимови спиралися на орфогрaфiчнi норми - [wовк]. Незначна ктьмсть шформанлв дотримуеться цiеï норми i в шших словах: впав [упау] правильно прочитали 14 % опитаних в ПМР, 10 % - в Еврот, 30 % - в Канада iншi допустили помилки: [впав] - 86 % опитуваних ПМР, yd мешкант США, 66 % мешкан^в ПМР ([впау] - 20 % шформан-тв ПМР), 70 % мешкaнцiв Канади. Щодо слова навчання [научан':а], то тут теж не проста ситуа^я: ттьки 7 % европейтв, 10 % американтв русинського походження (тi, що народилися в Захщнш Укрaïнi) правильно вимовили це слово, а респонденти ПМР, Канади вщтворюють правопист норми. Норму вимови [в] як [у] на основi рiвня володiння нею в зaрyбiжжi (9 %) зараховуемо до слабких.
1сторичний екскурс засвщчуе, що перехщ [в] в [у] вiдбивають дав-ньорyськi пам'ятки ще з II половини XI ст. Багато аналопчних написань
1 в давньоукратнських пам'ятках твденно-захщного походження, датованих XIII ст. Написання у на мкц в на початку слова послщовно фксують грамоти 1359 р., 1429 р., 1432 р., а також ця фонетична осо-бливкть засвiдчена у творах К. Зiновiева [9]. Абсолютно послщовно в альманасi «Русалка Дшстрова» [в] у певних позищях фксуе лiтера у [22]. Сучасна вимовна норма цтком вiдповiдае цьому. Цю орфоетч-ну норму вивчають у школ^ починаючи з 1 класу. Але в тдручниках, на жаль, немае послщовносп, системи. Викликае подив, як зазначае М. Фащенко, що в параграфi «Вимова приголосних звумв i позначення тх на письмЬ> не говориться про [у] на мкц [в], у вправах з орфо-епiчним завданням немае Ыв iз цим звуком [27: 40; 21: 138-143]. У сучасних тдручниках про вимову [в] як [у] йдеться аж у 10 клас [1: 76]. В описовш частит, у поясненнях тдручнимв попереднiх клаав, звичайно, е багато слiв iз цим звуком, вони дуже частоты, особливо якщо зважити на дiеслiвнi форми чоловiчого роду минулого часу й умовного способу. Вплив вщмшнот росшськот вимови вимагае по-стшнот уваги до щет дуже важливот особливостi укратнськот орфоетт.
У префксах роз- без- i прийменнику без перед глухим приголосним поширена паралельна вимова - [з] i [с], проблем в опитуванш щодо цього слова не виникло. 84 % респондент ПМР, 40 % мешканщв США, 40 % мешканщв Канади, 20 % мешканщв Европи вимовляють [розпеисати] i 16 % опитаних ПМР, 60 % - США та 60 % - Канади, 80 % мешканщв Европи- [роспеисати]. Однак придыстровсью респонденти допускають й iншi помилки: 2 % респондент вимовляють [ростсйти],
2 % роблять акценты хиби - [розпйсати].
Варiантне передавання на письмi префкса роз- подаеться в альманаа «Русалка Дшстрова» [22], у словнику П. Бтецького-Носенка [2]. Переважають випадки оглушення [з] у префка роз-, що на письмi зафксовано як рос-, в «ЕнетдЬ» I. Котляревського [13], у творах П. Кулш [18], у рукописах Т Шевченка [28; 31].
Слово «безпека» бтьшкть опитаних вимовили з оглушенням [беиспбка] i лише 40 % амерканщв, 35 % придшстровщв, 17 % европей-щв, 30 % канадшщв збер^ають дзвшкий [з], вимовляючи [беизпбка]. 1нша ситуащя зi словом «з^дити», де 30 % респонденлв США, 50 % - Канади, 43 % - Европи, 15 % - ПМР дотримуються норми i вимовляють [с'фдити], а решта виходять за рамки норми i вимовляють [з'ц^дити], [сц^дити]. Зпдно з кодифкованою нормою звук [з], що е прийменником або префксом, вимовляеться як [с] перед глухими приголосними. Наприклад, слово «зсунути» бтьшкть вимовили правильно - [сунути] i лише 20 % опитаних США, 50 % - Канади,
27 % - Европи, 45 % - ПМР порушують норму i вимовляють [зсунути]. У цьому випадку [з] е префксом, але така ж ситуащя й з приймен-ником, наприклад: «зкавою»правильно маемо вимовити [с,ка^о]у] -цього вaрiaнтy дотримуеться 80 % американщв, 50 % канадшщв, 57 % европейщв, 48 % придшстровщв, iншi респонденти збер^ають дзвшкий [з]: [з.кмо]у]. Норма вимови роз-, без-, з- у зaрyбiжжi (табл.) е сильною i становить 72 %.
У сучаснш украшськш лггературнш мовi префiкс без- послщовно передае на письмi л^ера з. Це зaсвiдчyе вимову дзвшкого [з] або спйюсть трaдицiï написання у новш лiтерaтyрнiй мовi. Без- ужито в творах I. Котляревського [13], О. Павловського [19], у «Русалц Дыстро-вш» [22], у словнику П. Бтецького-Носенка [2], у працях П. Кулш [18], у рукописах Т. Шевченка [28; 31] тощо.
Префкс [з-] послщовно передаеться л^ерою с перед глухими приголосними в «Енещ» I. Котляревського [13], у друкованих творах Т. Шевченка [29; 30], у переважнш бтьшосп приклaдiв оглушення префкса [з-] перед глухими приголосними фксуеться в граматиц О. Павловського [19], в альманас «Русалка Днiстровa» [22], у словнику П. Бтецького-Носенка [2], у творах П. Кулш [18] та рукописах Т. Шевченка [28; 31]. У формуванш норми вимови [з] як [с] перед глухими приголосними i префкса роз як [рос-] велику роль вщграли рукописи Т Шевченка [28; 31], «Ене'да» I. Котляревського [13], твори П. Кулш [18], де цю вимовну особливкть простежуемо досить часто. Вважаемо, що високийпоказник оглушення [з] перед [с], [ц'] зумовле-ний у першу чергу загальною тенденщею до вимови глухого на мкц дзвшкого у сполученн з глухим.
Вщомо, що кшцевий дзвшкий приголосний префкав об-, над-, пiд-, вiд- та ш. перед глухими приголосними не оглушуеться. Проте асимтящя дзвшкого до глухого приголосного не наявна в таких словах, як обпалений, вiдxилиmи, мiжпланеmний ([обпалеини1], [у!дхиелити] [м!жпланбтни1]). За нашими спостереженнями, бтьш^ь опитаних порушують норму, зокрема 40 % шформантв США, 60 % - Канади, 40 % - Европи, 20 % - Придыстров'я оглушують [б] перед [п] та вимовляють [оп:алеини1]; оглушують [д] перед [т], тобто [у!тхиелити] -40 % респондент США, 80 % - Канади, 27 % - Европи, 26 % - ПМР; слово <^жпланетний» [м!жпланбтни1] правильно вимовили лише 50 % американських, 10 % канадських, 17 % европейських, 88 % придшстровських шформантв, iншi оглушують [ж]: [мЧшпланетниТ]. Слово «мiжпланеmний» правильно вимовили [м!жпланбтни1] лише 36 % твшчноукрашських шформанлв, 52 % твденноукрашських, 84 % захщноукрашських, 46 % схщноукрашських, 42 % центрально-укра'нських, iншi оглушують [ж]: [м!шпланбтни1]. Норма вимови об-,
в'д-, мiж- зпдно з нашим опитуванням належить до слабкот в зарyбiжжi (49 %), хоч у ПМР, в Америц вона е сильною, нею володтть бiльше 50 % опитаних респондент На порушення норми впливае росшська орфоепiя, свiдченням цьому е оглушення кшцевих префiксальних приголосних ([оп:алеиниÏ], [у!тхиелИти],[м^шпланбтниТ]).
Префкс одъ- iз дзвiнким [д], а iнодi вiд- рiдко фксують писемнi пам'ятки староукратнськот мови: оддЪляюся (Син., XVII, 136), одкидала (I. Некр., XVIII, 14) [7: 284]. Варiанти отъ- i одь (вiд-(од-)) фксуються у лiтописi С. Величка: отваги (2), але одсЪкти [3: 170-171]. У пам'ятках твшчноукратнського ареалу XVI-XVII ст. непослщовно вщбито асимтяцт за глyхiстю / дзвiнкiстю у префша од-: одъ князя (315), одъ пульку (392 ВК), але отъ попелуи отъкомяг (197 Брест 1583) [15: 324].
Традицт збереження дзвшкого [д] послщовно пщтверджуе грама-тика О. Павловського [19], альманах «Русалка Дыстрова» [22], словник П. Бтецького-Носенка [2], твори П. Кулш [18], Шевченюв «Кобзар» [30]. Наведенi факти приводять до висновку: в старш укратнськш лггературнш мовi паралельно вживалися варiанти отъ i одъ,у новш укратнськш лiтератyрнiй мовi - од. Питання про оглушення дзвшких сьогодш доволi непросте з огляду на те, як воно вщбите у пам'ятках, та на позищю Ф. Шумлянського, який, спираючись на те, що розви-ток консонантизму укратнськот мови йде в напрямку до дзвшкости, обстоював написання варiанта роз-, С. !ваницький же обстоював форму рос-, спираючись на словник Б. Гршченка, i наголошував, що такий правопис вщповщае вимовi [10: 5]. Помилки у вимовi дзвiнких сьогоднi зумовлеы у переважнiй бiльшостi випадкiв не написанням, а впливом дiалектного та росшського мовлення.
Буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук, у цьому разi перед нами зiмкнено-щiлинна вимова африкатiв [дз], [дж ]. Роздтьна вимова цих звyкiв е порушенням орфоетчних норм. Вимову злитого передньоязикового приголосного африката [д^ж] у словi «джерело» продемонстрували 90 % опитаних американ^в, 70 % канадш^в, 70 % европейцiв, 90 % придшстровфв (однак вони в цьому словi допускали й iншi помилки - вимовляли чггко ненаголошенi [е]), а вимову злитого передньоязикового приголосного африката [дз] в словi «дзвiнок» [дз^^нок] - 80 % американських, 50 % канадшських, 83 % европейських, 15 % придшстровських ренспонденлв. Решта порушуе орфоетчш засади та вимовляе [жеиреилсЦ, [джеиреило] та [з'у^нок], [дзу^нок]. Рiвень володшня вимовою [дж] у зарyбiжжi становить 57 %, i цю норму розцшюемо як сильну; рiвень володiння вимовою [дз'] не падае нижче 80 % у зарyбiжжi, тому ця норма пре-зентуе свою сталiсть.
Пам'ятки укратнськот мови африкат [дз] засвщчують порiвняно
тзно. На думку В. ^мчука, [дз] на мкц початкового [з] мае фшсацм з XVII ст.: дзвонити, дзвонокь. Африкат [дз ] представлено в «Лексикош» П. Беринди (1627): дзвонокъ [16: 9]. На думку П. Житецького, [дж] з'являеться в украшськш писемносп не рашше кшця XVI - початку XVII ст.: Гуджулъ (Акт. кн. Полт. гор. ур., 1, 24) [6: 239-240]. З XVI ст. дж зус^чаеться у пам'ятках укра'нсько' мови часто: раджу («Лексис» Зизаыя, 1596, 76), попуджую («Лексикон» П. Беринди, 1627, 47), ежджу (Грам., 1643, 38) [12: 298].
Зарубiжжя. Показник вимови консонанлв, %
Вимова приголосних звуюв З ПМР Европа США Канада
Вимова дзвшких у кшф слова 66 92 50 70 50
Вимова дзвшких у середиш слова 37 82 17 40 10
Вимова глухих перед дзвшкими 75 34 80 85 100
Вимова [г] 61 65 60 55 65
Вимова [в] як [у] 9 7 10 7 10
Вимова [роз-], [без], [з-] 72 66 73 78 70
Вимова [об-], [вщ-], [Mix-] 49 81 35 57 23
Вимова [дз] 80 90 70 90 70
Вимова [дж] 57 15 83 80 50
Отже, норми вимови дзвшких у кшц слова, глухих перед дзвшкими, [г], префкав роз-, без-, об-, з-, африкат [дз], [дж] у зaрyбiжжi визна-чаемо на основi вiдсоткового показника як сильш. Слабкими у мов-леннi респондент е норми вимови префiксiв об-, мiж-, а нaйбiльшi трyднощi виникають у процеа вимови дзвшкого з- у словi з^дити -35 % володшня нормою (ПМР - 15 %, Европа - 43 %, Америка -30 %, Канада - 50 %). Однак норми вимови префшав роз-, без-, з- (показник 72 %), [дз] (80 %), [дж] (57 %) для зaрyбiжжя (табл.) е сильними, а норма вимови префшав об-, вiд-, мiж- для зaрyбiжжя (49 %) - нестшкою. Слабкими е норми вимови дзвшких у середин слова (37 % дотримуються), [в] як [у] (9 %). Типовi девiaцiï [м охти], [стёшка] пов'язан з оглушенням пщ впливом росшсько!' орфоепп, [легки1] -пщ впливом орфографп'. Вщмшносп у вщсотках володшня нормою залежать вщ уживаносп слова та складносп звукозмш, адже часто
звук, yподiбнюючись, змшюе не лише акустичну, а й артикуляцшну характеристику - мкце чи спосiб творення. Отже, помилки у вимовi дзвшких приголосних сьогодн зyмовленi вiдсyтнiстю теоретичних знань, впливом дiалектного мовлення та росшськот мови, оскiльки цi орфоетчш норми (бiльшiсть) зафiксованi на письмi i теоретично обГрунтован вже в граматиках початку XX ст. i добре простежуються в писемних пам'ятках.
Проаналiзований фактичний матерiал свiдчить, що орфоетчш норми мають свою кторт, свое корiння, i сучасний стан володшня цими нормами ще раз доводить, що т норми вимови, ям послщовно вiдбиваються у пам'ятках, е сильними, i саме тх дотримуються ш-форманти. Проведений аналiз, з iншого боку, дав змогу зафксувати й слабкi орфоепiчнi норми, а також виявити причини вщповщних девiацiй, що, зокрема, окреслюе шляхи можливих корекцiй як на рiвнi середньот освiти, так i в сегмент вишiвськот' практики.
Перспективу подальших дослiджень убачаемо у вивченнi девiацiй у мовленнi молодi укратнськот та русинськот дiаспори у процесi вимови голосних i звукосполук, що не ввшшли в репрезентоване дослщження. Це надасть змогу отримати емне уявлення про володшня вам ор-фоетчним комплексом укратнськот мови, а залучення шформантв рiзних соцiальних характеристик (гендерних, професшних, вiкових та iн.) уможливить визначення вщповщних особливостей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Авраменко О. Укратнська мова ^вень стандарту): пiдрyч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освiти. К.: Грамота, 2018. 208 с.
2. Б1лецький-Носенко П. Словник укратнськот мови. Пщготовка до видання В.В. Ымчука / Вщпов. ред. К.К. Ц^луйко. К.: Наук. думка, 1966. 423 с.
3. ВолохО.Т. Фонетичн особливост укратнськот лЬературнот мови початку XVIII столггтя // Ученi записки Харювського yнiверситетy. Xаркiв, 1960. Т. 111: Тр. фшол. фак-ту. Т. 9. С. 169-179.
4. Горецький П. Про правовимову або орфоетю л^ературнот мови // Червоний шлях. 1929. № 5-6. С. 197-201.
5. Гороф'янюк 1.В. Народш назви рослин як фрагмент мовнот картини свп^ русишв // Русин. 2018. № 2 (52). С. 89-106. DOI: 10.17223/18572685/52/7
6. Житецкий П. Очеркъ звуковой исторш малорусскаго нарtчiя. К.: Тип. ун-та, 1876. 476 с.
7. Жовтобрюх М. А, Русан1вський В.М., Скляренко В.Г. !стс^я укратнськот мови. Фонетика. К.: Наук. думка, 1979. 367 с.
8. Заболотний О.В., Заболотний В.В. Укратнська мова: пщруч. загальноосвгг. навч. закл. К.: Генеза, 2014. 256 с.
9. З1новИ'в Климент^ Вiршi. Приповiстi посполи^ / Пщг. тексту Ш. Чешги. К.: Наук. думка, 1971. 392 с.
10. 1ваницький С., Шумлянський Ф. Росшсько-укратнський словник в 2 т. Вшниця: Вид-во Вщ. нар. освгги, 1918. Т. I: А-О. 266 с.
11. 1саевич Я.Д. Русини // Енциклопедiя ^орп УкраТни. К.: Наук. думка, 2012. Т. 9. 944 с.
12. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Сам1йленко С.П., Слинько 1.1. 1сторична граматика украТнськоТ мови. К.: Наук. думка, 1980. 367 с.
13. Котляревский И. Енеида на малороссшскш языкъ перелицованная И. Котляревскимъ: Ч. 1-3 / ИждивенТемь М. Парпуры. СПб., 1798. 32, 38, 72, 24 с. (окрем. паг.).
14. Курило О. До поняття «фонема» // Збiрник секцп граматики украТнськоТ мови. К., 1930. Кн. 1. С. 217-234.
15. Мойс1енко В.М. Фонетична система укратнських полкьких говорiв XVI - XVII ст. Житомир: Вид-во ЖДУ iM. I. Франка, 2006. 448 с.
16. Н1мчукВ.В. ¡стс^я дзвшких африкат i зaсобiв тх позначення в укратн-ськш мовi // Мовознавство. 1992. № 2. С. 7-14.
17. Ог1енко I. Нариси з ^орп украТнськоТ мови. Варшава, 1927. 216 с.
18. Основа: Южно-русскш литературно-ученый вЪстникь. СПб., 1861- 1862.
19. Павловск1й О. Грамматика малороссшскаго нар'^я. СПб., 1818. 114 с.
20. ПрокоповаЛ.1., Тоцька H.I. Соцюфонетичний нарис укратнського мовлення сучаснот молодi // Мовознавство. 1990. № 6. С. 17-26.
21. Рщна мова: пщручник для 5 кл. / ГР. Передрш, Л.В. Скуратський, Г.Т. Шелехова, Я.1. Остаф. К.: ОсвЬа, 1991. 250 с.
22. Русалка Дшстрова. Фотокотя з видання 1837 р. К.: Держлтидав, 1950. 133 с.
23. Синявський О. Норми украТнськоТ лЬературнот мови. Харюв; Кшв: ЛЬература й мистецтво, 1931. 368 с.
24. Синявський О.Н. Спроба звуковот характеристики лЬературнот украТнськоТ мови // Наук. зап. Харюв. наук.дослщ. каф. мовознавства. Харюв, 1929. № 2. С. 15-19.
25. Степико М., Наконечний В. Сучасне русинство: етнополiтичний проект чи криза украТнськоТ нацюнальнот щентичносп // Стратепчш прюритети. Серiя: Полiтикa. 2017. № 1. С. 40.
26. Суляк С.Г. К вопросу о терминологии Карпатской Руси // Русин. 2019. № 55. С. 272-316. DOI: 10.17223/18572685/55/16
27. Фащенко М.М. Орфоешчш проблеми у вивченш украТнськоТ мови (на-слщки одного опитування) // Ш^чш записи з укратнського мовознавства. Одеса, 1998. Вип. 5. С. 36-45.
28. Шевченко Т.Г. Бтьша книжка. Автографи поезш 1847-1860 рр. К.: Наук. думка, 1989. 328 с.
29. Шевченко Т.Г. Букварь южнорусскш. СПб.: Въ печати Рогенфельдена и Ко, 1861. 24 с. Фототип. вид. Шевченко Т.Г. Буквар швденноруський 1861 року. К.: Веселка, 1991. 61 с.
30. Шевченко Т.Г. Кобзарь Т. Шевченка. Факс. вид. СПб.: Е. Фишера, 1840. К.: Днтро, 1974. 114 с.
31. Шевченко Т.Г. Мала книжка. Автографи поезш 1847-1850 рр. К.: Наук. думка, 1989. 431 с.
32. Shevelov Y. A historical phonology of the Ukrainian language. Heidelberg: Published for the Canadian Institute of Ukrainian Studies by C. Winter, 1979. 809 p.
33. Shevelov Y. The Ukrainian Language in the First Half of he Twentieth Century 1900-1941. Cambridge: Harvard University Press, 1989. 242 p.
34. Ukrainians in North America: A Biographical Directory of Noteworthy Men and Women of Ukrainian Origin in the United States and Canada / Ed. Shtohryn Dmytro M. Champaign, Illinois, 1975. 424 p.
REFERENCES
1. Avramenko, O. (2018) Ukrains'ka mova (riven'standartu) [Ukrainian language (standard level)]. Kyiv: Gramota.
2. Biletskiy-Nosenko, P. (1966) Slovnik ukrains'koi movi [Dictionary of the Ukrainian language]. Kiev: Naukova dumka.
3. Volokh, O.T. (1960) Fonetichni osoblivosti ukrains'koi literaturnoi movi po-chatku XVIII stolittya. UchenizapiskiKharkivs'kogo universitetu. 111 (9). pp. 169-179.
4. Goretskiy, P. (1929) Pro pravovimovu abo orfoepiyu literaturnoi movi [About legal pronunciation or orthoepy of literary language]. Chervoniy shlyakh. 5-6. pp. 197-201.
5. Gorofyanyuk, I.V. (2018) Folk names of plants as a fragment of the Rusin language picture of the world. Rusin. 2(52). pp. 89-106 (in Ukrainian). DOI: 10.17223/18572685/52/7
6. Zhitetskiy, P. (1876) Ocherk" zvukovoy istorii malorusskago namchiya [Essay on the Sound History of the Little Russian Dialect]. Kiev: University Tip.
7. Zhovtobryukh, M.A., Rusanivskiy, V.M. & Sklyarenko, V.G. (1979) Istoriya ukrains'koi movi. Fonetika [History of the Ukrainian Language. Phonetics]. Kiev: Naukova dumka.
8. Zabolotniy, O.V. & Zabolotniy, V.V. (2014) Ukrainska mova [The Ukrainian Language]. Kyiv: Geneza.
9. Zinoviiv, K, (1971) Virshi. Pripovisti pospoliti [Poems. Common Parables of Polish-Lithuanian Commonwealth]. Kyiv: Naukova dumka.
10. Ivanitskiy, S. & Shumlyanskiy, F. (1918) Rosiys'ko-ukrains'kiy slovnik v 2 t. [Russian-Ukrainian Dictionary in 2 vols]. Vinnytsa: Vid-vo Vid. nar. osviti.
11. Isaevich, Ya.D. (2012) Rusini [Rusins]. In: Smoliy, V.A. (ed.) Entsiklopediya istorii Ukraini. Vol. 9. Kyiv: Naukova dumka.
12. Zhovtobryukh, M.A., Volokh, O.T., Samiylenko, S.P. & Slinko, I.I. (1980) Istorichna gramatika ukrains'koi movi [Historical Grammar of the Ukrainian Language]. Kyiv: Naukova dumka.
13. Kotlyarevskiy, I. (1798) Eneida na malorossiyskiy yazyk perelitsiovannaya I. Kotlyarevskim [Eneida rewritten into Little Russian by I. Kotlyarevsky]. St. Petersburg: [s.n.].
14. Kurilo, O. (1930) Do ponyattya "fonema" [To the notion of "phoneme"]. Zbirnik sektsii gramatiki ukrains'koi movi. 1. pp. 217-234.
15. Moysienko, V.M. (2006) Fonetichna sistema ukrains'kikh polis'kikh govoriv
XVI - XVII st. [Phonetic system of Ukrainian PoLissya's dialects in the 16th -17th centuries]. Zhytomyr: ZhSU.
16. Nimchuk, V.V. (1992) Istoriya dzvinkikh afrikat i zasobiv ikh poznachennya v ukrains>kiy movi [History of voiced affricates and means of their designation in the Ukrainian Language]. Movoznavstvo. 2. pp. 7-14.
17. Ogienko, I. (1927) Narisi z istorii ukrains'koi movi [Essays on the History of the Ukrainian Language]. Warsaw: [s.n.].
18. Osnova: Yuzhno-russkiy literaturno-uchenyy vestnik. (1861-1862) St. Petersburg.
19. Pavlovskiy, O. (1818) Grammatika malorossiyskago narechiya [Grammar of the Little Russian Dialect]. St. Petersburg: [s.n.].
20. Prokopova, L.I. & Totska, N.I. (1990) Sotsiofonetichniy naris ukrains'kogo movlennya suchasnoi molodi [A sociophonetic essay of Ukrainian speech of modern youth]. Movoznavstvo. 6. pp. 17-26.
21. Peredriy, G.R., Skurativskiy, L.V., Shelekhova, G.T. & Ostaf, Ya.I. (1991) Ridna mova [Native Language]. Kyiv: Osvita.
22. Ukraine. (1950) Rusalka Dnistrova [The Mermaid of the Dniester]. Photocopy from the edition of 1837. Kyiv: Derzhlitvidav.
23. Sinyavskiy, O. (1931) Normi ukrains'koi literaturnoi movi [Norms of the Ukrainian Literary Language]. Kharkiv; Kyiv: Literatura y mistetstvo.
24. Sinyavskiy, O.N. (1929) Sproba zvukovoi kharakteristiki literaturnoi ukrains'koi movi [An attempt at a sound description of the literary Ukrainian language]. Nauk. zap. Kharkiv. nauk.doslid. kaf. movoznavstva. 2. pp. 15-19.
25. Stepiko, M. & Nakonechniy, V. (2017) Suchasne rusinstvo: etnopolitichniy proekt chi kriza ukrains'koi natsional'noi identichnosti [Modern Rusin studies: an ethnic and political project or a crisis of Ukrainian national identity]. Strategichni prioriteti. Seriya: Politika. 1. p. 40.
26. Sulyak, S.G. (2019) On the Carpathian Rus' terminology. Rusin. 55. pp. 272-316 (in Russian). DOI: 10.17223/18572685/55/16
27. Fashchenko, M.M. (1998) Orfoepichni problemi u vivchenni ukrains'koi movi (naslidki odnogo opituvannya) [Orthoepic problems in the study of the Ukrainian language (consequences of one survey). Shchorichni zapisi z ukrains'kogo movoznavstva. 5. pp. 36-45.
28. Shevchenko, T.G. (1989) Bil'sha knizhka. Avtografi poeziy 1847-1860 rr. [A Big Book. Autographs of the poetry of 1847-1860]. Kyiv: Naukova dumka.
29. Shevchenko, T.G. (1861) Bukvar'yuzhnorusskiy [Southern Russian Primer]. St. Petersburg: Rogenfeldena i Ko.
30. Shevchenko, T.G. (1974) Kobzar [Kobzar]. Kyiv: Dnipro.
31. Shevchenko, T.G. (1989) Mala knizhka. Avtografi poeziy 1847-1850 rr. [A Small Book. Autographs of poetry 1847-1850]. Kyiv: Naukova dumka.
32. Shevelov, Y. (1979) A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg: C. Winter.
33. Shevelov, Y. (1989) The Ukrainian Language in the First Half of the Twentieth Century 1900-1941. Cambridge: Harvard University Press.
34. Shtohryn, D.M. (1975) Ukrainians in North America: A Biographical Directory
of Noteworthy Men and Women of Ukrainian Origin in the United States and Canada. Champaign, Illinois: Association for the Advancement of Ukrainian Studies.
Дружинец Мария Львовна - доктор филологических наук, доцент, профессор кафедры украинского языка Одесского национального университета им. И.И. Мечникова (Украина).
Дружинець Mapifl Лшвна - доктор фтолопчних наук, доцент, професор кафедри украТнськоТ мови Одеського нацюнального ушверситету iM. 1.1. Мечникова (УкраТна).
Mania L. Druzhynets - Odesa Ilia Mechnikov National University (Ukraine).
E-mail: mriiad68@gmail.com
Ковалевская Татьяна Юрьевна - доктор филологических наук, профессор, академик Национальной академии наук высшего образования Украины, зав. кафедрой украинского языка Одесского национального университета им. И.И. Мечникова (Украина).
Ковалевська Тетяна Юрпвна - доктор фтолопчних наук, професор, академ^ НацюнальноТ академи наук вищоТ освгги УкраТни, завщувач кафедри украТнськоТ мови Одеського нацюнального ушверситету iм. 1.1. Мечникова (УкраТна).
Tetiana Yu. Kovalevska - Odesa Ilia Mechnikov National University (Ukraine).
E-mail: tetiana.kovalevskaya@gmail.com
Романченко Алла Петровна - доктор филологических наук, доцент, профессор кафедры украинского языка Одесского национального университета им. И.И. Мечникова (Украина).
Романченко Алла Петр1вна - доктор фтолопчних наук, доцент, професор кафедри украТнськоТ мови Одеського нацюнального ушверситету iм. 1.1. Мечникова (УкраТна).
Alla Р.Romanchenko - Odesa Ilia Mechnikov National University (Ukraine).
E-mail: apromanchenko@ukr.net
