CC BY
12педагогически науки
Катшченко Тетяна Микола1вна ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ ВИЩО1 ...
UDC 378
ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ ВИЩО1 ОСВ1ТИ НАДДНШРЯНСЬКО1 УКРА1НИ (1900-1917)
© 2018
КалМченко Тетяна МиколаТвна, астрант кафедри загально! педагопки i педагопки вищо! школи Харювський нацюнальний педагогiчний утверситет шет Г. С. Сковороди (61002, Украша, Харюв, вулиця Алчевських, 29, e-mail: [email protected])
Анотащя. Перюд 1900—1917 рр. на територи Наддшпрянсько! Укра!ни, що шдпорядковувалася у визначених хронологiчних межах Росшськш iмперii, характеризуеться суттевими змшами у галузi вищо! освiти. Це зумовлено низкою суспiльно-полiтичних, соцiально-економiчних i освiтнiх чинникiв (недосконалiсть унiверситетського статуту 1884 року; наявнють значно! кiлькостi урядових розпоряджень i постанов, яш обмежували або скасовували його основш положення; завершения промислового перевороту й перехщ до iндустрiального суспшьства, якi наклали ввдбиток на економiчний i соцiокультурний розвиток Наадшпрянсько! Укра!ни; сплеск революцiйного руху й по-ширення студентських виступiв; прагнення науково-педагопчно! громадськостi й студентства до демократизаци оргашзацшно-управлшсько! структури й освiтнього процесу у закладах вищо! освгга). Назваш чинники зумовили реформи в системi вищо1 освiти, iнiцiаторами яких виступала не лише держава, але й громадсьшсть. Не дивля-чись на спроби державних iнституцiй зберегти засадничi положення реакцiйного унiверситетського статуту 1884 р., вдаючись до незначних поступок у напрямi управлiння закладами вищо1 освiти, оргашзацп викладання, облашту-вання побуту студентiв, кадрово1 полiтики тощо, система вищо1 освiти Наддншрянсько! Украши зазнала суттевих змiн. За тдтримки приватних благодiйникiв i громадських оргашзацш, а також активно1 розбудови з боку держави спецiальних вищих навальних закладiв на початок 1917 року в Наддншрянськш Укра!ш функцiонувало 25 вищих навчальних закладiв, зокрема: три ушверситети (у Харковi, Киевi, Одеа); Вищi жiночi медичнi заклади (у Харков^ Киевi, Одесi); п'ять шститупв технiчного спрямування (Харк1вський технологiчний, Кивський полiтехнiчний, Катеринославський гiрничий та приватний полiтехнiчний iнститути, Харк1вський жiночий полггехшчний iнститут); Ки1вський i Харк1вський комерцшш iнститути; консерватори в Киевi та Одеа; чотири рiзнопрофiльнi iнститути (Ветеринарний, Сшьського господарства, Лiсництва в Харков^ Н1жинський iсторико-фiлологiчний iнститут, приватний Новоросшський вищий мiжнародний iнститут в Одеа); шють Вищих ж1ночих курав (Ки1вськ1, Одеськ1, Хaркiвськi, Катеринославськ1, а також Кшвсьш приватнi загальноосвiтнi вечiрнi курси, Ки1вський ж1ночий Фребелiвський шститут).
Ключовi слова: Нaдднiпрянськa Украша, Росшська iмперiя, вища освiтa, унiверситети, шститути, Вищi жiночi курси, консерватори, типи, державш, привaтнi, громадськ1, тенденци, реформи, проекти, шструкци, чинники.
TRENDS OF THE DEVELOPMENT OF HIGHER EDUCATION OF DNIEPER UKRAINE (1900-1917)
© 2018
Kalinichenko Tetiana Mykolayivna, post-graduate student of the Department of General Pedagogy and Pedagogy of Higher School Kharkiv National Pedagogical University named after H. S. Skovoroda (61002, Ukraine, Kharkiv, streetAlchevskyh, 29, e-mail: [email protected])
Abstract. The period of 1900-1917 оп the territory of Dnieper Ukraine, which was subordinated to the Russian Empire in defined chronological boundaries, is characterized by significant changes in the field of higher education. This is due to a number of socio-political, socio-economic and educational factors (the imperfection of the university statute of 1884; the existence of a large number of government orders and resolutions that restricted or abolished its main provisions; the end of the industrial takeover and the transition to an industrial society, which had an imprint on the economic and the socio-cultural development of Dnieper Ukraine; the splash of the revolutionary movement and the spread of student performances; the aspiration of scientific and educational society and student community to the democratization of organizational and management structure and educational process in higher education). The named factors led to reforms in the system of higher education, initiated by not only the state, but also the society. Despite the attempts of state institutions to maintain the basic provisions of the reactionary university statute of 1884, taking minor actions in the direction of the management of institutions of higher education, teaching organization, the arrangement of the life of students, personnel policy, etc., the system of higher education of Dnieper Ukraine has suffered significant changes. With the support of private philanthropists and non-governmental organizations, as well as the active development from the side of the state of special institutions of higher education, at the beginning of 1917 in Dnieper Ukraine there were 25 higher educational establishments, in particular: three universities (in Kharkiv, Kiev, Odessa); Higher Female Medical Institutions (in Kharkiv, Kiev, Odessa); five institutes of technical direction (Kharkiv Technological University, Kyiv Polytechnic, Ekaterinoslav Mining Institute and Private Polytechnic Institute, Kharkiv Women's Polytechnic Institute); Kiev and Kharkiv Commercial Institutes; conservatory in Kiev and Odessa; four diverse institutes with diverse profiles (Veterinary, Agriculture and Forestry in Kharkiv, Nizhyn Institute of History and Philology, Private Novorossiysk Higher International Institute in Odessa); six Higher Women's Courses (Kyiv Odesa, Kharkiv, Katerynoslavsk, as well as Kyiv Private Secondary Evening Courses, Kiev Women's Fribel Institute).
Keywords: Dnieper Ukraine, the Russian empire, higher education, universities, institutes, Higher women's courses, conservatories, types, state, private, public, trends, reforms, projects, instructions, factors.
Постановка проблеми в загальному виглядi та ii зв 'я-зок i3 важливими науковими та практичними завдання-ми. Для досягнення Украшою основних показнишв стало-го розвитку виняткового значення набувае реформування системи вищо! освгти, перегляд принцитв, змсту, форм, оргашзацшно-шституцшних мехaнiзмiв дiяльностi закла-дiв вищо! освгти, про що йдеться в Законах Укра!ни «Про освпу» (2017 р.), «Про вишу освпу» (2014 р.), «Концепци розвитку освети Украши на 2015-2025 рр. (2015 р.) тощо. Для досягнення поставлених у документах завдань винят-
кове значення становить досввд реформування вищо! школи Нaдднiпрянськоi Украши, де на рубеж XIX - початку ХХ столеття сформувалися умови для розбудови мереж заклащв вищо! освети ввдповвдно до чинних вдеолопчних, економiчних i соцюкультурних умов. Незважаючи на те, що система вищо! освети НяддшпрянськоУ Укра!ни в до-слщжуваний перюд розвивалася тд впливом политичного режиму Росшсько! iмперii, у нш були закладеш перспек-тивш тенденци, детальне осмислення яких становить ва-гомий штерес для усвщомлення реформащйних процесш
нацюнально! системи вищо! освiти, запобiгання хиб i не-долiкiв попереднiх еташв.
Аналгз остантх дослгджень I публжацш, в якихрозгля-далися аспекти ц1е! проблеми I на яких обтрунтовуеться автор; видтення невир1шених ратше частин загально'1 проблеми. Вивчення стану науково! розробки проблеми сввдчить про шдвищений iнгерес дослвднишв до ретроспективного аналзу генезису вищо! освгти в Украíнi. Утм, науковцi, як правило, зосереджують увагу на питаннях становления й розвитку окремих титв закладiв освiти в укра!нських землях, що перебували в складi Росшсько! та Австро-Угорсько! iмперiй на рiзних етапах !х юторич-ного поступу: унiверсигетiв (Л. Вовк [1], Л. Зеленська [2], I. Курляк [3], С. Посохов [4], Н. Те-рентьева [5]); iнстигутiв (А. Веселов [6], Л. Зельман [7], В. Юзченко [8], I. Лiкарчук [9], Л. Прокопенко [10], £. Степанович [11]), заклада вищо! освiти для жшок (О. Драч [12], О. Друганова [13], Л. Клевака [14]). Вод-ночас, окреслена проблема у визна-ченш постановцi з конкретизацiею хронолопчних меж не стала предметом спецального дослвдження.
Формулювання ц1лей статт1 (постановка завдан-ня). Мета статп полягае у з'ясуванш чинник1в та ви-явленш провiдних тенденцiй розвитку вищо! освь ти Надда^ян^^! Укра!ни, що входила до складу Росшсько! iмперií, у перюд 1900-1917 рр.
Виклад основного матергалу дослгдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результат1в. На рубеж! Х1Х-ХХ столиъ мережу закладов вищо! освгти Надда^ян^^! Укра!ни, що перебувала у шдпоряд-куваннi Росшсько! iмперi!, складали три унiверситети -Харшвський (1804 р.), Св. Володимира в Киев! (1834 р.) та Новоросшський в Одесi (1865 р.) i чотири шститути - Харк1вський технолопчний (1885 р.), Ки!вський поль техшчний (1898 р.), Харк1вський ветеринарний (1873 р.) та юторико-фшолопчний шститут князя Безбородька в Шжиш (1875 р.). При цьому Ки!вський полпехшчний шститут шдпорядковувався Мшютерству фшанав, а шш1 шють закладов вищо! освгти - Мшстерству народно! освГти Росшсько! Гмпери.
Основш напрями життедГяльносп названих ушвер-ситепв регламентувалися Загальним статутом Гмпера-торських Росшських ушверситепв (1884 р.). Чинш ш-ститути керувалися у сво!й робот! власними статутами, що обумовлювалося специфшою шдготовки майбутшх спешалюпв. Упм, така специфша була досить умовною, осшльки зазначеш статути майже дослГвно сшвпадали з установчими документами спорвднених вищих спець альних навчальних закладов шших регюшв Росшсько! Гмперп.
Дослщники [2; 15; 16; 17] юторп становлення й розвитку вищо! освгти в укра!нських землях Росшсько! Гмперп видшяють низку чиннишв, як1 на рубеж1 Х1Х-ХХ столпь обумовили необхадшсть реформування ви-що! школи:
- недосконалють ушверситетського статуту 1884 року, реалГзашя якого вщбувалася в два етапи: з 1884 по 1888 рш - час суворого дотримання основних його положень, надалГ - внесення змш Г коригування його змГсту через численш «постанови», «розпорядження», «шструкцп» тощо. У зв'язку з цим сучасники зазнача-ли: «Незважаючи на те, що наш! ушверситети офщш-но керуються статутом 1884-го року, насправдГ такого статуту, власне кажучи, вже нема, а юнуе щось досить невиразне, випадкове Г тимчасове, звщки остаточно зни-кла первюна гдея законодавця, Г що вимагае в штересах системности порядку й Гдейност серйозного перегляду Г докоршно! реформи» [15, с. 737];
- завершення промислового перевороту в Росшськш Гмпери Г перехгд до ГндустрГального суспшьства, що особливо штенсивно вгдбувалися у Надцншрянськш Укра!ш, де Харкав, Ки!в, Одеса, Херсон стали значними машино-буданими центрами, а в промисловому ввдношенш цей регюн почав випереджати центральш райони Гмпери по цшому ряду виробництв. Потреби прискореного розвит-44
ку економши вимагали подготовки не ильки постiйно зростаючо! кшькосп фахiвцiв для рiзних сфер промисло-восп, транспорту, будiвництва тощо, а спешалГспв все-бГчно освiчених, яким прищеплет навички i прагнення до постшного самовдосконалення в обранiй галузi, що було неможливим без суттевих змш в системi вищо! освiти;
- поширення студентських заворушень, спрямованих на демократизадою освiтнього процесу, як1 набули особливого розмаху 1899 року. Так, у Харшвському ушвер-ситеп студентський страйк розпочався в середиш лютого i тривав до середини травня; до студентiв унiверситету приедналися вихованцi технологiчного та ветеринарного шститупв; аналогiчнi заворушення спостерiгалися у закладах вищо! освгти Киева та Одеси. Уряд, намагаючись припинити ш виступи, в липнГ мГсяцГ того ж року видав спещальне розпорядження, в якому зазначалося, що «ви-хованцi вищих навчальних закладiв, за улаштування заворушень в навчальних закладах або поза ними... шдляга-ють... виключенню з навчальних заклада i зарахуванню у вГйсько для вгдбування вшськово! повинносп, не зважа-ючи на наявнi пшьги». Як наслгдок, за участь у масових акдоях протесту в Ки!вському ушверситеп були вiдданi в солдати 183 студенти; з Харк1вського унiверситету було виключено 316 осГ6 [18, с. 199-200].
У зв'язку з цим Мшютерство народно! освгти РосГйсько! Гмперп iнiцiювало обговорення широкого спектру проблем «з метою досконалого з'ясування чин-них недолiкiв в життедiяльностi вищо! школи i пошуку способГв до !х викоршення», з наступною систематиза-цiею висловлених пропозицш спецiально створеною ко-мiсiею шд головуванням П. Ванновського та Г. Зенгера (1902 р.). Матерiали роботи цiе! комюп, що обiймали чотири групи питань (управлiння вищими навчальними закладами, оргашзадоя викладання, облаштування побуту студенпв, кадрова полiтика), було узагальнено в робоп «Працi комГсГ! по реформуванню вищих навчальних заклада» (1903 р.).
Паралельно з роботою комюп здшснювалися i кон-кретш кроки щодо реформування освГтнього процесу у вищш школГ. По-перше, було затверджено правила ор-ганiзацi!' «студентських шституцш» у виглядГ наукових, лГтературних, мистецьких гуртк1в (але тГльки курсових, пгд керГвництвом викладачГв, з особливого дозволу унГ-верситетсько! ради, навчального комитету або конферен-цГ! шституту). По-друге, було змГнено умови вступу до вищих навчальних закладГв (скасовано подання абГту-рГентами «свГдоцтв про бездоганну поведГнку» вгд мГс-цево! полГцГ!; пом'якшено вимогу про обмеження к1ль-костГ зараховуваних на перший курс студенпв та про заходи стосовно «бГльш рГвномГрного !х розподГлу» мГж закладами вищо! освГти, що набула чинносп 1899 р. Потрете, поновлено роботу (за зразком статуту 1863 року) професорського дисциплГнарного суду та ухвалено новГ правила щодо покарання студенпв (зокрема, скасовано стягнення у виглядГ ув'язнення в карцерГ). По-четверте, беручи до уваги значну к1лькГсть вакантних кафедр, мГ-нГстерство, на противагу положенням статуту 1884 року, дозволило брати участь у конкурсах на замщення ва-кансГй особам, «яш мають ступГнь магГстра по розряду наук вГдповгдних кафедр». По-п'яте, - запроваджено переход вГд курсово! системи викладання i контролю знань студентГв до предметно!.
НазванГ заходи послугували основою для розроблен-ня низки проектГв унГверситетських статутГв та статупв спецГальних вищих навчальних заклада, жоден Гз яких так i не був втГлений у життя.
На наш погляд, найбГльш цшеспрямовано i послГдов-но розроблявся проект ушверситетського статуту, пгд-готовлений пгд керГвництвом мГнГстра народно! освГти I. Толстого. Первинний варГант цього статуту було ро-зГслано для обговорення вченими радами вГтчизняних унГверситетГв, а також на рецензування закордонних фа-х1вшв [16, с. 112]. Зпдно з остаточним його варГантом, ректор, декани i професори унГверситету мали обирати-Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
педагогически науки
Катшченко Тетяна Микола1вна ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ ВИЩО1 ...
ся (а не призначатися) «самим ушверситетським середо-вищем» (ректор 1 професори - ушверситетською радою; декани - факультетськими зборами); посада шспектора з1 студентських справ л1кв1довувалася, натомють уводи-лася посада проректора (пом1чника ректора); головними колепальними органами ушверситету проголошувалися вчена рада 1 правлшня; подш професор1в на ординарних 1 екстраординарних скасовувався; замщення вакантних професорських посад передбачалося здшснювати шляхом конкурсу або рекомендацп факультету [2, с. 89-90]. Кр1м того, пропонувалося скасувати вчений стушнь ма-пстра, запровадивши стушнь кандидата, який надавав-ся б здобувачу факультетськими зборами шсля захисту дисертацп та спешального екзамену; останне випробу-вання, на ввдшну вщ попереднього перюду, передбачалося 1 для претенденлв на здобуття ступеню доктора; посада попечителя навчального округу, як посередника м1ж ушверситетом 1 мшютерством, залишалася, але з не четко окресленими правами 1 обов'язками. Право вступу до ушверситету передбачалося надавати молодим особам незалежно ввд стал, нацюнальносп та в1роспов1дан-ня [16, с. 118].
Паралельно !з зазначеним статутом 1905 р. «акаде-м1чною комгаею професор!в» (громадською оргашза-шею) було шдготовлено 1 розюлано для обговорення в мюцев! осередки союзу професор1в «Проект головних засад статуту», як загального для вах заклад1в вищо! освети. У цьому документ! наголошувалося на тому, що кожен такий заклад, шдпорядковуючись «безпосеред-ньо мшютру того вщомства, до якого належить, ... само-стшно оргашзуе наукову 1 навчальну д!яльшсть». Упм, проектована структура управлшня, мало чим в1др1зняла-ся вщ чинно!. Лише ректора, проректора 1 декашв про-ектувалося обирати на один рш (без права переобрання «на наступний термш»), а до ради вищого навчального закладу, кр1м професор1в, вводилися «делегати ввд коле-гп викладач1в молодших р!вшв» [19, с. 3350-3351].
1906 року з метою ушфшаци статупв спешальних вищих навчальних заклад1в, шдпорядкованих р1зним мшютерствам 1 ведомствам, Мшютерство народно! освь ти провело низку нарад за учасп !х представнишв. У результат! обговорення проеклв, поданих окремими !н-ститутами, було упорядковано «Проект загальних основ статуту вищих техн!чних та !нших спешальних шшл». Основним елементом цього проекту стало проголошен-ня автоном!! спешальних вищих навчальних заклащв у план! оргашзаци науково!, навчально! ! адмшютратив-но-господарчо! д!яльност!, зокрема надання права само-ст!йно обирати кер!вн! органи, розробляти ! остаточно затверджувати навчальш плани, присуджувати науко-вий стушнь доктора техшчних наук (ступ!нь мапстра проектом статуту не передбачався) тощо [20].
З-пом!ж !нших розробок, здшснених дещо шзш-ше, сл!д ввдзначити проекти ун!верситетського статуту П. Кауфмана (мшютр народно! осв!ти 1906-1907 рр.) та нового статуту технолопчних шститупв, шдготов-леного в!дд!лом промислових навчальних заклащв М!н!стерства народно! осв!ти у 1916 рош У першому з них передбачалося надати ун!верситетам «академ!чну автоном!ю у план! внутр!шнього самоврядування ! са-мопоповнення»; п!дпорядкувати ушверситети безпосе-редньо М!н!стерству народно! освети (тобто скасувати посаду попечителя); вщновити посаду доцента; обрання професор!в ! доцент!в зд!йснювати «виключно на факультет!, шляхом рекомендацп або конкурсу, на виб!р факультету»; надати факультетам право остаточного виршення питання про присвоення ступеню маг!стра ! доктора, а також розроблення умов вступу до ушверси-тету (як юнашв, так ! д!вчат) та проходження вихованця-ми курсу наук [21, с. 4, 21-22].
У проект! статуту техшчних (технолопчних) шститупв передбачалося передати !х у безпосередне ввдання единого м!н!стерства - народно! освети; л!квщувати посаду шспектора студент!в; запровадити посади ректора !
проректора (зам!сть директора та шспектора); покласти розробку навчальних план!в на вщдшення !нститут!в; дозволити спец!альним вищим навчальним закладам надавати науковий стушнь доктора техшчних наук. Право вступу до шститупв, зпдно з проектом, мало належати особам обох статей, як закшчили середн! навчальш за-клади будь-якого-типу. Випускники мали отримувати звання !нженера, але без надання переваг при встуш на державну службу.
Окр!м зазначених, слщ вказати ! на проекти ушвер-ситетських статут!в, розроблен! за чаав перебування на посад! м!н!стра народно! освети Л. Кассо (1910-1914 рр.) та П. 1гнатьева (1915-1916 рр.), одночасно шдкреслюю-чи, що процес !х упорядкування обмежився лише рамками мшютерства, осшльки н! в навчальних закладах, ш в пер!одичн!й прес! вони не обговорювалися.
В аспект! дослвджувано! проблеми варто зазначи-ти, що суттевий вплив на реформування вищо! освети в Наддшпрянськш Укра!ш в дослвджуваний пер!од мали студентськ! виступи 1905-1907 рр. Уряд Росшсько! !м-пери був змушений вжити низку заход!в, спрямованих на стаб!л!зац!ю ситуацп. По-перше, 27 серпня 1905 року були видан! «Тимчасов! (до впровадження в законодав-чому порядку нових статупв вищих навчальних закла-д!в) правила», у вщповвдносп з якими обрання ректора та «його пом!чника, якщо така посада встановлена законом» стало прерогативою ушверситетсько! ради, а декана - факультетських збор!в; щоправда надал! обран! особи остаточно затверджувалися «в установленому (статутом 1884 р.) порядку». У докуменпв шдкреслювалося, що ц! повноваження «розповсюджуються ! на в!дпов!дн! органи управлшня «!нших вищих навчальних заклад!в, шдпорядкованих М!н!стерству народно! осв!ти (зокрема ! на технолог!чн! та ветеринарш !нститути) [22]. Подруге, лютневим (1906 р.) циркуляром скасовувалося мь н!стерське розпорядження в!д 5 липня 1899 року, яким для випускнишв г!мназ!й обмежувався виб!р ушверсите-ту, оск!льки виявилося, що «на практиш цей незручний захвд не досяг бажано! мети, не усунув переповнення одних ушверситепв на користь шшим», у зв'язку з цим Мшютерство народно! освети виршило «дозволити особам, яш домагаються вищо! освети, вшьний виб!р ушвер-ситет!в Росшсько! !мперп» [23]. По-трете, «Височайшим повелшням» ввд 14 вересня 1906 р. в ушверситетах була скасована посада шспектора студенпв (в !нститутах вона залишалася), а натомють запроваджена посада проректора, на якого покладалося «щонайближче спостере-ження за виконанням в ун!верситетських прим!щеннях як студентами, так ! сторонн!ми слухачами встановле-них правил». Проректор обирався радою ушверситету «з числа професор!в навчального закладу, з наступним затвердженням на посад! мшютром народно! осв!ти», на строк не бшьше трьох рошв (такий же терм!н було встановлено ! для ректор!в ун!верситет!в та директо-р!в вищих спец!альних навчальних заклащв) [24]. По-четверте, була послаблена заборона на проведення будь-яких студентських збор!в, встановлена «Правилами для студенпв ун!верситету...» (1885 р.), й скоригована циркуляром ввд 27 серпня 1902 року [25].
Шдкреслимо, що революцшш под!! 1905 року, що поширилися Наддн!прянською Укра!ною, поклали початок ! процесу широкого залучення жшоцтва до здобуття вищо! освети. Так, 1906 р. було поновлено роботу Ки!вських вищих жшочих курав, ввдкрито Одеськ (1906 р.) та Харшвсьш вищ! жшоч! курси (1907 р.). Кр!м вищезазначених, упродовж першого десятир!ччя ХХ столеття в Наддшпрянськш Укра!ш були засноваш й !нш! ж1ноч! вищ! навчальш заклади, зокрема: а) ун!-верситетського типу - Кшвсьш вищ! жшоч! ютори-ко-ф!лолог!чн! курси; Ки!'вськ! вищ! чотирир!чш веч!р-н! курси при пмназп А. В. Жекул!но!'; Харшвсьш вищ! загальноосвиш ж1ноч! курси Н. I. Нев!андт; Ки!вськ1 ж1ноч! загальноосвиш курси (чинн! до 1908 р.); б) пе-дагог!чн! навчальн! заклади - Ки!вський ж!ночий Фре-
белГвський шститут; Ки!вськ1 лшувально-педагопчш курси Карницького «Мати i дитя» (закрит 1908 р.);
в) медичш - Харшвський ж1ночий медичний шститут;
г) навчальш заклади для сумюного навчання чоловшв i ж1нок - Одеськ вищГ комерцшш курси А. В. Федорова i Г. Ф. Файга; Кшвсьш комерцшш курси (перетвореш зго-дом у комерцшний шститут); Омферопольсш практичш загальноосвгтш курси Фомша [17].
Водночас, перюд перших десятирГч ХХ столптя ха-рактеризувався Гнтенсивним розширенням мереж! заклада вищо! освгти НадднГпрянсько! Укра!ни, що стало результатом зусиль прогресивно! громадськосп. Так, з шнця XIX ст. i до 1916 р. громади мют виступили з тщативами про заснування цшого ряду вищих спещ-альних навчальних заклада (з обГцянкою учасп у !х фь нансуванш), зокрема: в Одеа - технолопчного (1898 р.) та комерцшного (1905 р.) шстшуттв; ХарковГ - сшь-ськогосподарського (1893 та 1912 рр.), комерц1йного (1912 р.), медичного (1916 р.); МиколаевГ - технолопч-ного та сшьськогосподарського (1903 р.); Киев! - приватного зуболшарського шституту (1906 р.), шституту мюького благоустрою (1912 р.), садаництва (1914 р.); Херсон! i ПолтавГ - сшьськогосподарських шстшуттв (1913 р.). Але назван! пропозици були вгдхилеш урядо-вими шстанщями. I лише наполегливють громадськостт поряд з поспйно зростаючим дефщитом квалГфшованих кадив для рГзних галузей економши обумовили вгдкриття окремих вищих спещальних навчальних заклада, у пере-важнш бшьшостт громадських, а не державних. Зокрема, 1912 р. в Киев! розпочав роботу комерцшний шститут, у склад! двох вщдшень: економГчного i комерцшно-техшч-ного. 1912 року перелш державних вищих спещальних навчальних заклада поповнило Катеринославське вище прниче училище. 1913 року були вГдкрит консерватор!! в Киев! та Одеа, 1914 р. - Новоросшський вищий м1ж-народний шститут в Одеа, 1916 р. - Харювський комерцшний шститут, Катеринославсьш вищГ жшочГ курси та Катеринославський приватний полгтехшчний шститут для надання «науково-техшчно! i економГчно! освгти особам Гудейського вГросповгдання», Харк1вський жшочий полгтехшчний шститут (ВищГ жшочГ полттехшчш курси).
Розширення мереж1 закладГв вищо! освгти у концевому пГдсумку призвело до того, що на початок 1917 року в Наддншрянськш Укра!ш функц1онувало 25 вищих навчальних заклада, зокрема: три ушверситети (у ХарковГ, Киев!, Одеа); ВищГ жшоч медичш заклади в тих же мютах; п'ять шстшуттв техшчного спрямування (Харк1вський тех-нологтчний, Ки!вський полгтехшчний, Катеринославськ1 прничий та приватний полгтехшчний, Харк1вський жшо-чий полгтехшчний); Ки!вський i ХаркГвський комерцшш шститути; консерватор!! в Киев! та Одеа; чотири рГзно-профшьт шститути (Харювсью ветеринарний, сшьсько-го господарства, люництва, Н1жинський юторико-фшоло-пчний, приватний Новоросшський вищий м1жнародний шститут в Одеа); шкть Вищих ж1ночих курс1в (Одесью, Харшвсьш, Катеринославське, Ки!'вськ1, а також Кшвсьш приватш загальноосвгтш вечрш курси, Кшвський ж1ночий ФребелГвський шститут).
Висновки до^дження i перспективи подальших poseidoK цього напряму. Отже, генезис вищо! освгти Наддншрянсько! Укра!ни у перюд 1900-1917 рр. зу-мовлювався низкою суспшьно-полгтичних, сощаль-но-економГчних i освгтшх чинник1в, як-от: недоскона-лють ушверситетського статуту 1884 року; наявшсть значно! кшькосп урядових розпоряджень i постанов, як обмежували або скасовували його основш положен-ня; завершення промислового перевороту й перехщ до ГндустрГального суспшьства, як1 наклали вщбиток на економГчний i соцюкультурний розвиток наддшпрян-сько! Укра!ни; сплеск революцшного руху й поширення студентських вистушв; прагнення науково-педагопчно! громадськосп й студентства до демократизацш оргаш-зацшно-управлшсько! структури й освГтнього процесу у закладах вищо! освгти. ПровГдними тенденщями роз-46
витку дослщжуваного феномену стали: запровадження широкого обговорення проектованих урядом Росшсько! Гмперп реформ вищо! школи; введення в дш норматив-них докуменпв, яш скасовували або обмежували дш окремих положень ушверситетського статуту 1884 р., подготовка низки «Проеклв...» статупв вичизняних унГверситетГв Г спецГальних закладГв вищо! освгти; фор-мування мереж1 приватних Г громацських Вищих ж1но-чих курсГв з програмами викладання, наближеними до унГверситетських; ГнГцГювання приватними особами й громадськими органГзац1ями вГдкриття заклащв вищо! освГти для осГб чоловГчо! Г ж1ночо! статГ; Гнтенсивна роз-будова державних вищих спецГальних навчальних заклащв у регГонГ.
Серед перспективно! тематики подальшого науко-вого розроблення проблеми е вивчення особливостей трансформаци системи вищо! освГти НадднГпрянсько! Укра!ни у добу нацГонально-визвольно! боротьби (19171920 рр.).
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Вовк Л. П. 1стор1я осв1ти дорослих в УкраШ: нариси. К.: УДПУ, 1994. 228 с.
2. Зеленська Л. Д. Учена рада ун1верситету: ¡стор1я, теор1я, дос-вгд: монографгя. Х.: ХНАДУ, 2011. 480 с.
3. Курляк 1. Класична осв1та на захгдноукратських землях (XIX — перша половина ХХ ст.): гсторико-педагоггчний аспект. Тернотль, 2000. 328 с.
4. Посохов С. 1. Образи утверситет1в РосшськоЧ ¡мперН другоI половини Х1Х — початку ХХ ст. в публщистиц та 1сторюграфи. Х.: ХНУ м. В. Н. Каразта, 2006. 368 с.
5. Терентьева Н. О. Вища (ун1верситетська) осв1та: становлен-ня 1 розвиток. Черкаси, 2005. 191 с.
6. Веселов А. Н. Среднее профессионально-техническое образование в дореволюционной России. (Очерки по истории). М.: Трудрезервиздат, 1959. 103 с.
7. Зельман Л. Основн1 етапи розвитку професшно-техтчно! осв1-ти в Украш // Педагогта 1 психолог1я професшно! осв1ти. 2014. № 2. С. 205-216.
8. Кгзченко В. 1. Культурно-осв1тнш р1вень роб1тничого класу Украгни напередодт революцП 1905-1907рр. К.: Наукова думка, 1972. 162 с.
9. Лгкарчук 1. Л. Управлшня системами тдготовки квал1ф1кованих роб1тник1в в Украш: педагог1чний аспект (1888-1998роки): автореф. дис. наздобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: 13.00.04. Ки!в, 1999. 36 с.
10. Прокопенко Л. Л. Недержавна вища школа Украгни на початку ХХ ст. Гумант. журн. 2006. № 3-4. С. 76-81.
11. Степанович Е. П. Высшая специальная школа на Украине (конец XIX - начало ХХ в.). К.: Наук. думка, 1991. 100 с.
12. Драч О. О. Полгтика державно! влади Росшсько! ¡мперН щодо педагоггчног дгяльностг ¡ноземцгв у Х1Х ст. //Вгсник Черкаського ут-верситету. 1сторичн1 науки. 2012. № 29. С. 15-20.
13. Друганова О. М. Розвиток приватног шщативи в освгтг Украгни (кгнець ХУ111 - початок ХХ столгття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: 13.00.01. Харкгв, 2009. 43 с.
14. Клевака Л. П. Навчально-виховна дгяльнгсть жгночих навчальних закладгв Полтавськог губернгг (друга половина XIX - початок XX столгття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01. Харкгв, 2014. 20 с.
15. Глинский Б. Б. Университетские уставы // Исторический вестник. 1900. № 2. С. 718-742.
16. Зелинский О. Ф. Университетский вопрос в 1906 году //Журнал Министерства Народного Просвещения. 1906. Ч. 4. С. 110-159.
17. Чайковський А., Шевченко В. 1сторгя Украгни. К.: А.С.К., 2002. 304 с.
18. Харкгвський нацгональний унгверситет гм. В. Н. Каразгна за 200 рокгв /В. С. Бакгров та гн. Х.: Фолго, 2004. 750 с.
19. Проект главных оснований общего устава высших учебных заведений //Право. 1905. № 40. С. 3349-3356.
20. Проект общих оснований устава высших технических и иных специальных школ. СПб, 1907. 26 с.
21. Кауфман П. М. Новый университетский устав // Журнал Министерства Народного Просвещения. 1909. Ч. 22. С. 1-27.
22. Именной высочайший указ от 27 августа 1905 г. // Журнал Министерства Народного Просвещения. 1905. Ч. 361. С. 67-68.
23. Об отмене распоряжения Министерства народного просвещения, коим ограничивался для окончивших курс гимназий свободный выбор того или другого из университетов // Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1906. № 3. С. 18.
24. Об упразднении в университетах должностей инспектора студентов и его помощника и об учреждении взамен сего должности проректора //Журнал Министерства Народного Просвещения. 1906. Ч. 6. С. 32.
25. Циркулярное предложение попечителям учебных округов о правилах для студентов университетов // Журнал Министерства Народного Просвещения. 1902. Ч. 343. С. 89-93.
Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
