CC BY
37Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. Научный журнал. Том 4 (70). № 2. С. 20-26._
УДК 82.09-2/792
П'еСА БЕРНАРДА ШОУ «П1ГМАЛ1ОН»: ОСОБЛИВОСТ1 СЦЕН1ЧНОГО ТРАКТУВАННЯ Л1ТЕРАТУРНО1 КЛАСИКИ Гуменюк В. I.
Тавршська академiя (Структурний п1дрозд1л)
Кримського федерального ушверситету iMeHi В. I. Вернадського,
Омферополь
E-mail: [email protected]
У статт наголошуеться на плiдностi врахування при науковому осягненнi художньо! класики не лише лггературознавчих, а й сцешчних штерпретацш, тим бiльше коли йдеться про явища драматурги. Пiд вiдповiдним кутом зору аналiзуеться виконання вщомим кримським актором, народним артистом Украши Валерiем Карповим провдао! ролi в славетному мюзиклi композитора Фредерiка Лоу та лiбретиста Аллана Лернера «Моя чарiвна ледЬ> за п'есою Бернарда Шоу «Шгмалюн». Актор двiчi звертався до втшення постатi Хiгriнса - в постановщ В. Аносова (1988) та в постановщ Б. Мартинова (2006). В першш виставi вш вiдмовляеться вiд особливого пiдкреслення вжово! характерностi й виразно передае прагнення ХиТшса неодмшно досягти успiху в своему науковому експерименп, що не суперечить вiдтворенню романтично1 пiднесеностi несподшано закоханого. В пiзнiшiй сценiчнiй версп вжова характернiсть бiльш вiдчутна, тут не менш виразно означений фаховий азарт сполучаеться з особливо глибоким та вишуканим драматизмом. Притому обидвi верси динамiчнi й експресивнi, багат на рiзноманiтнi пластичнi вiдтiнки, психолопчш нюанси, що цшком узгоджуеться з яскраво переданою в мюзиклi багатогрантстю художньо1 палiтри Б. Шоу. Ключовi слова: лiтературна класика, драма, мюзикл, сцешчна штерпретацш.
ВСТУП
Традицшна бюграф1я вщомого кримського актора Валер1я Карпова може вкластися в кшька рядюв: зумовлеш вшськовою профес1ею батька по!здки разом з родиною по р1зних мютах колишнього Радянського Союзу - вщ Южносахалшська до Житомира, навчання в музичних школах, в музичних училищах, врешт в студи Ки!вського театру оперети, тсля закшчення яко! прибуття у 1984 рощ до Омферополя, в Кримський укра!нський театр. В жодному шшому театр1 Валерш школи не працював, саме тут сповна розкрився його небуденний творчий талант.
- Пюля закшчення театрально! студи, - розповщае актор, - мене помнив Володимир Андршович Аносов, котрий працював головним режисером Кримського укра!нського театру драми i музично! комеди. Меш поталанило, я вщразу потрапив до хорошого режисера. I я вельми вдячний Аносову, моему першому режисеру, за те,
20
_Гуменюк В. I._
що, працюючи з ним, здобув т професшш якостi, якi необхiднi актору для його
становлення як особистосп
Так почалася творча бiографiя артиста, яку вже шяк неможливо вкласти в кшька рядкiв. Навiть численш газетнi публшацп не дають про не! достатнього уявлення. Тут потрiбна коттка театрознавча й лiтературознавча робота, яка ще попереду.
Зiграно бшьше ста ролей рiзного характеру, ролей яю принесли славу й визнання, а головне - вдячну прихильшсть, щире захоплення глядачiв. Мистецтво як свято, котре не лише запалюе, надихае, пiдносить, а й звеселяе, розважае, тiшить, котре за вше! свое! урочистосп аж нiяк не казенно-патетичне, а задушевно-лагiдне, близьке, миле - саме таке мистецтво сповщуе й утверджуе актор. Тож не дивно, що до його найкращих ролей належать т1, що з^раш у постановках такого своерщного жанру як мюзикл. Одна з найбшьш вдалих та найбiльш характерних ролей актора, з^раних у цьому жанр^ - мiстер Хiггiнс у виставi за однiею з найбiльш популярних п'ес визначного англiйського драматурга ХХ столотя Бернарда Шоу. Саме аналiз ще! ролi, своерiднiсть 11 виконання актор ом у постановках рiзних рокiв i е основним завданням пропоновано! статтi. На важливостi в лтературознавчому дискурсi врахування театральних, у тому чи^ й акторських штерпретацш лтературно! класики цiлком слушно наголошував В. Г. Белiнський, зокрема в стат «"Гамлет", драма Шекспiра. Мочалов у ролi Гамлета» [1, т. 1, с. 87]. Про необхвдшсть та плщшсть при осягненнi л^ературних творiв, насамперед драматургiчних, поеднання !хшх лiтературознавчих та сценiчних прочитань меш вже доводилось писати ранiше [2; 3]. В рiчищi вiдповiдних методолопчних пiдходiв i ця публiкацiя.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕР1АЛУ
Серед ролей, як вiдповiдають творчому хисту актора i разом з тим сприяють не так фшсаци стереотипiв, як розкриттю несподiваних граней того хисту, мютер Хiггiнс у популярному мюзиклi композитора Фредерша Лоу та лiбретиста Аллана Лернера «Моя чарiвна ледЬ> за п'есою Бернарда Шоу «Игмалюн». Характерна для Б. Шоу дотепшсть та вишукашсть, з якою у п'ес одного з основоположникiв ново! европейсько! драми актуалiзуеться вiдомий мiфологiчний сюжет, тонко вщчута й
21
_П'ССА БЕРНАРДА ШОУ«П1ГМАЛ1ОН»: ОСОБЛИВОСТ1 СЦЕНЧНОГО..._
помножена у мюзикл^ що й стало запорукою його надзвичайного успiху й тривалого
побутування на сценах усього свiту. Здшснена пiд керiвництвом Володимира
Аносова, прем'ера мюзиклу на кримськiй сценi вщбулася у квiтнi 1988 року.
Ексцентричний, проте разом з тим пройнятий зворушливим, хоч i не дуже явним
лiризмом дует Генрi Хкйнса та Елiзи, втiлюваних Валерiем Карповим i Тетяною
Медведевою, став основним нервом вистави. Тут В. Карпов не намагаеться
наголошувати на рисах вшово! характерностi. Його Хiггiнс приблизно такого ж вшу,
як i виконавець, йому ледь за тридцять, може, трохи бшьше. Це ще молодий, але вже
досвiдчений науковець, цшком захоплений сво!ми фонетичними студiями, в яких вiн
досяг значних успiхiв, все iнше його мало щкавить. Акуратна зачiска, окуляри, яю
пiдкреслюють ледь примружений погляд (дещо iронiчний i водночас проникливий),
елегантний смокшг з не менш елегантним метеликом, як i iншi його час вщ часу
змiнюванi костюми, бездоганш манери - у всьому вчуваеться вроджений
аристократизм, невщдшьний вщ дiловитостi, дотепностi, принадностi цього по-
своему колоритного молодика. Байдужють, навт ледь вловимий вiдтiнок
невдоволено! зверхносп стосовно незугарно! вулично! квiтникарки невимушено
змiнюеться суто науковим зацiкавленням особливостями И вимови, а це защкавлення,
шдтримане колегою Пiкерiнгом, раптово переростае в прагнення довести i старшому
товаришев^ i самому собi власну спроможнють вилiпити з ще! представнищ
лондонського дна великосвiтську панну.
В мить прийняття такого рiшення герой В. Карпова несподiвано для самого себе проймаеться полум'ям азарту, його пильний i водночас дещо тднесений погляд свiдчить, що Хiгriнс уже уявляе, якою саме може стати тд його керiвництвом ця неотесана дiваха. Надалi цей азарт уже не виявляеться так зримо, однак виразно вчуваеться в ч^ких впевнених рухах, владних жестах, в дещо менторських цiлеспрямованих iнтонацiях, врештi в нездоланнш наполегливостi, з якою майстер свое! справи йде до досягнення поставлено! мети. I цей фаховий азарт поступово переростае в щире юнацьке захоплення сво!м творшням, врешт в палке кохання до чарiвливоl вродливицi, якою стае Елiза. Це його спершу насторожуе, по^м дивуе, але швидко молодий професор скоряеться новим для себе почуттям i якщо й не завжди
22
_Гуменюк В. I._
виявляе 1х безпосередньо та часом прикривае звичною iронiчнiстю та ущипливiстю,
все ж вiрить в неодмiнне досягнення порозумшня з коханою.
Через два десятатття В. Карпов знову зустрiвся з цiею роллю в постановщ мюзиклу «Моя чарiвна ледЬ>, здшсненш на кримськiй сценi режисером Борисом Мартиновим (2006). Тут мютер Хкгшс представлений уже закоренiлим холостяком, так би мовити, сухарем, якого не так то просто зворушити. Вш не хоче й гадки мати про яюсь там почуття, що здатш вiдволiкати вiд занять улюбленою фонетикою, а тому противиться цим почуттям усiм еством сво1м. I тим переконлившою вiдтак виявляеться перемога кохання над цiею зачерствiлою натурою. Таке трактування значно драматичшше, хоч разом з тим воно посилюе i комедiйнi аспекти ролi.
Цей Хкгшс - людина вже доволi поважного вiку, вiн сивочолий i статечний, але бiсики в очах, схильнють до несподiваних дотепiв виказують нерозтраченють молодечих сил, внутрiшню розкутють. Тож цiлком зрозумiло, чому цей професор, який так по-дитячому, так щиро й бурхливо радiе зустрiчi з вiдомим колегою, беззастережно зважуеться побитися з ним об заклад ^ не вагаючись, пускаеться в таку ризиковану авантюру як перекшталтування, перевиховання «гидкого каченяти» на чудесну лебщку.
Справа виявилася далеко не такою простою, як уявлялося попервах. Цьому Хкгшсу не раз уриваеться терпець, вш доходить до вщчаю i зневiри в можливостi щось вдiяти з цим не лише неотесаним, а й украй норовливим дiвчиськом, вже майже ладен визнати свое фiаско. Але й амбщи вченого, й чоловiчий гонор, i затятiсть у прагненнi будь-що домогтися свого виразно даються взнаки i свiдчать про неабияку внутрiшню силу цього, здавалося б, такого дивакуватого романтика. Пюенна скоромовка про Карла, який украв у Клари корали, стае не просто черговою навчальною вправою, а переломним моментом вистави. Наполегливють Хкгшса, який знову й знову змушуе Елiзу повторювати цю скоромовку, передаеться дiвчинi i вона поступово таки домагаеться бажаних результатiв. Ведучи шдошчну крiзь хащi складних звукосполучень, Хкйнс виявляе виняткову терплячiсть та наполегливють, долаючи не так вульгарнють Елiзиноl вимови, як самого себе. Тож коли стае зрозумшо, що його старання будуть не марними, вш знову вертаеться до свое!
23
_П'ССА БЕРНАРДА ШОУ«П1ГМАЛ1ОН»: ОСОБЛИВОСТ1 СЦЕНЧНОГО..._
дитинно! безпосередносп й разом з Елiзою натхненно висшвуе на всi лади
приповiдку, яка аж нiяк не засуджуе, а вихваляе злодшкуватого Карла.
З не меншою наполегливiстю прагне професор притлумити в собi мимовiльний потяг до чарiвноl вродливицi, якою стала Елiза. Але цього разу вiн зазнае поразки, поразки, яка зрештою приносить йому не меншу виху, шж попередня перемога.
Виразне вiдтворення внутршнього драматизму, складнощiв душi персонажа характерне для другого звернення В. Карпова до ролi професора Хiггiнса у мюзи^ «Моя чарiвна ледЬ>.
ВИСНОВКИ
Акторське трактування образiв лтературно! класики, яке сьогодш перебувае здебiльшого на маргшес лiтературознавчих студiй, вкрай важливе для належного фахового осягнення рiзних аспектов художнього твору. Це пiдтверджуе й сцешчно яскраве, пластично виразне, психолопчно витончене виконання В. Карповим головно! ролi в знаменитому мюзиклi «Моя чарiвна ледЬ> за п'есою Б. Шоу «Игмалюн». Актор двiчi звертався до втшення постатi Хiггiнса - в постановщ В. Аносова (1988) та в постановщ Б. Мартинова (2006). В першш вист^ вш вiдмовляеться вiд особливого пiдкреслення вшово! характерностi й виразно передае палке завзяття фiлолога в досягненнi поставлено! мети, яке не суперечить вщтворенню романтично! шднесеност героя, що несподiвано для себе палко закохався. В шзшшш сценiчнiй версi! цiе! рол^ де вiкова характернiсть бiльш вщчутна, не менш виразно означений фаховий азарт сполучаеться з особливо глибоким та вишуканим драматизмом.
Притому обидвi версi! динамiчнi й експресивш, багатi на рiзноманiтнi пластичнi вщтшки, психологiчнi нюанси, що цiлком узгоджуеться з яскраво переданою в мюзикт багатограншстю художньо! палiтри Б. Шоу, на вишукашсть яко! звернула увагу зокрема Анна Образцова: «Геро!ко-сатиричний театр Шоу не мав намiру протистояти ш гумору, нi лiрицi. В самих драмах англшського сатирика присутш обов'язковi елементи своерiдного лiризму, якщо розум^и пiд цим не вияв сокровенних почуттiв, а пристрасне вираження запов^них iдеалiв i думок» [4, с. 104].
24
Гуменюк В. I.
Список л1тератури
1. Белинский В. Г. О драме и театре : в 2 т. / В. Г. Белинский. - М. : Искусство, 1983.
2. Гуменюк В. Театральна журналютика. Випуск 1 : творчий портрет актора / Вштор Гуменюк. - С1мферополь : Тавр1я, 2006. - 134 с.
3. Гуменюк В. Театральна журналютика. Випуск 2 : реценз1я на виставу / Вштор Гуменюк. - С1мферополь : Тавр1я, 2008. - 176 с.
4. Образцова А. Г. Бернард Шоу и европейская театральная культура на рубеже
XIX - ХХ веков / А. Г. Образцова. - М. : Наука, 1974. - 392 с.
5. Шоу Б. Полное собр. соч. : в 6 т. / Пер. с англ. / Бернард Шоу. - Т. 4. - М. : Искусство, 1980. - 654 с.
References
1. Belinskii V. G. O Drame i Teatre: v 2 Tomakh. [About Drama and Theatre. In 2 Volumes]. Moscow: Iskusstvo Publ., 1983.
2. Gumenyuk V. Teatralna Zhurnalistyka. Vypusk 1: Tvorchyi Portret Aktora [Theatrical Journalism. Issue 1: Creative Portrait of Actor]. Simferopol: Tavria Publ., 2006, 134 p.
3. Gumenyuk V. Teatralna Zhurnalistyka. Vypusk 2: Retsenziya na Vystavu [Theatrical Journalism. Issue 2: Critique on Performance]. Simferopol: Tavria Publ., 2008, 176 p.
4. Obraztsova A. G. Bernard Shou i Evropeiskaya Teatralnaya Kultura na Rubezhe XIX-
XX Vekov [Bernard Show and European Art Culture in the End of the 19th - Beginning of the 20th Centuries]. Moscow: Nauka Publ., 1974, 392 p.
5. Shou Bernard. Polnoe Sobranie Sochinenii: v 6 Tomakh. Tom 4 [Complete Collection of Works in 6 Volumes. Volume 4]. Moscow: Iskusstvo Publ., 1980, 654 p.
25
П'ССА БЕРНАРДА ШОУ «П1ГМАЛ1ОН»: ОСОБЛИВОСТ1 СЦЕНЧНОГО.
ОСОБЕННОСТИ СЦЕНИЧЕСКОЙ ТРАКТОВКИ ЛИТЕРАТУРНОЙ КЛАССИКИ (ВАЛЕРИЙ КАРПОВ В МЮЗИКЛЕ «МОЯ ПРЕКРАСНАЯ ЛЕДИ» ПО ПЬЕСЕ БЕРНАРДА ШОУ «ПИГМАЛИОН»)
Гуменюк В. И.
В статье подчеркивается целесообразность учета при научном постижении художественной классики не только литературоведческих, но и сценических интерпретаций, тем более, когда речь идет о явлениях драматургии. Под соответствующим углом зрения анализируется исполнение известным крымским актером, народным артистом Украины Валерием Карповым роли Джимми Хиггинса в популярном мюзикле композитора Фридерика Лоу и либреттиста Аллана Лернера «Моя прекрасная леди» по пьесе Бернарда Шоу «Пигмалион».
Актер дважды обращался к воплощению образа ХжГинса - в постановке Владимира Аносова (1988) и в постановке Бориса Мартынова (2006). У первом спектакле он отказывается от особого подчеркивания возрастной характерности и выразительно передает стремление ХшГинса непременно достичь успеха в своем дерзком эксперименте, что не противоречит воссозданию романтической приподнятости неожиданно влюбленного. В более поздней сценической версии возрастная характерность более ощутима, здесь не менее выразительно обозначенный профессиональный азарт сочетается особенно глубоким и изысканным драматизмом. При этом обе версии динамичны и экспрессивны, богатые на разнообразные пластические оттенки, психологические нюансы, что вполне согласуется с ярко переданной в мюзикле многогранностью художественной палитры Б. Шоу. Ключевые слова: литературная классика, драма, мюзикл, сценическая интерпретация.
THE PECULIARITIES OF THE SCENE INTERPRETATION OF LITERARY CLASSICS (VALERY KARPOV IN THE MUSICAL MY FAIR LADY BASED ON BERNARD SHOW'S PLAY PYGMALION) Gumenyuk V. I.
The article emphasizes the important role of scientific study of literary classics in terms of scene interpretation, especially when it concerns drama. In such aspect the author presents the detailed analyses of scene image of Mister Higgins, played by well-known Crimean actor, people's artist of Ukraine Valery Karpov in the performance of musical My Fair Lady by composer Frederic Lo and playwright Allan Lerner, based on Bernard Show's drama Pygmalion.
The actor turned to Higgins's image twice - in Vladimir Anosov's staging (1988) and Boris Martynov's staging (2006). In the first performance he gives up the special stressing of the age-characteristic and expressively describes Higgings's wish to get success by all means in his impudent experiment, and it doesn't contradict to recreation of the romantic inspiration of the suddenly fallen in love person. In later staging age-characteristic is more tangible, here expressively determined professional excitement connects with especially deep and sophisticated dramatic effect. Herewith, both versions are dynamic and expressive, rich by various plastic hues, psychological nuances, which are absolutely approve to the versatility of B. Show's art palette, brightly described in the musical.
Keywords: literary classics, drama, musical, scene interpretation.
26
