CC BY
19
УДК 343.326
В. С. Канщр
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф., професор кафедри кримшального права i процесу
ТЕРОРИСТИЧНА ЗАГРОЗА В УМОВАХ ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙНИХ ТЕНДЕНЦ1Й
© Канщр В. С., 2015
Розкрито проблему мiжнародного тероризму, яка пов'язана, з одного боку, Ï3 сучасними умовами нащональних, державних, релiгiйних розходжень "третьо'1 iндустрiально-iнформацiйноï хвилГ', а з другого - з процесами глобалiзацiï свггового економiчного, полiтичного та сощального простору.
Ключовi слова: мiжнародний тероризм, глобалiзований свiт, тероризм як глобальна проблема, мiжнародний злочин, глобальний процес, глобальна свщомкть, терористичний акт, антитерористична вшна, деструктивна дiяльнiсть.
В. С. Канцир
ТЕРРОРИСТИЧЕСКАЯ УГРОЗА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ТЕНДЕНЦИЙ
Статья посвящена раскрытию проблемы международного терроризма, которая связана, с одной стороны, с современными условиями национальных, государственных, религиозных расхождений "третьей индустриально-информационной волны", а с другой -с процессами глобализации мирового экономического, политического и социального пространства.
Ключевые слова: международный терроризм, глобализированный мир, терроризм как глобальная проблема, международное преступление, глобальный процесс, глобальное сознание, террористический акт, антитеррористическая война, деструктивная деятельность.
V. S. Kantsir
UNDER TERRORIST THREATS GLOBALIZATION TRENDS
The article is devoted to the analysis of the problem of international terrorism, which is connected, from one side, with modern conditions of national, state and religious contradictions of "third industrial informational wave", and from the other - with globalization processes of world economic, political and social areas.
Key words: international terrorism, globalized world, terrorism as the global problem, international crime, global process, global consciousness, terrorist act, anti-terrorist war, destructive activity.
Постановка проблеми. На початку третього тисячолптя для планетарного суспшьства все ще актуальною залишасться проблема вшни та миру. Одшею i3 сучасних форм вшни в мiжнародних вщносинах стае тероризм. Поняття „тероризм" дос ще не мае ушверсального визна-
чення, що, з одного боку, засвщчуе його багатовимiрнiсть, неоднозначнiсть i феноменальнють, а з iншого - ставить перепони на шляху правово! боротьби з цим глобальним мiжнародним злочином.
Анашз дослщжень проблеми. На кримшально-правовому рiвнi аспекти терористично! дiяльностi дослщжують В. Антипенко, Ю. Антонян, С. Дошлка, В. Емельянов, В. Ермаков, О. Зубова, I. Комарова, М. Краснов, В. Крутов, В. Лшкан, В. Лопатiн, В. Лунеев, Б. Мартиненко, Г. Морозов, С. Мохончук, М. Назарюн, Д. Никифорчук, С. Побегайло, М. Руденко, I. Трунов, В. Устинов, О. Хлобустов та ш., яю розглядають мiжнародно-правовi та кримшолопчш проблеми боротьби з тероризмом. Вищезгадаш вченi запропонували спектр практичних заходiв, яких необхщно вжити для профшактики й запобiгання екстремiстським i терористичним дiям суб'ектiв суспiльного життя.
Мета статтi полягае у дослщженш та осмисленнi феномену тероризму як новггаьо! глобально! проблеми, що вважаеться нагальною потребою всього сучасного комплексу наук про людину.
Виклад основного матерiалу. З урахуванням останшх мiжнародних подiй, що свiдчать про розгортання нового витка „холодно! вшни" мiж супердержавами, втягненням у цю „глобальну суперечку" кра!н „третього свггу", соцiально-фiлософський аналiз сутностi тероризму як „феноменального глобального сощального явища" вважаеться своечасним та актуальним. Теоретичне осмислення проблеми актуалiзуеться i тим фактором, що тероризм „як „лакмусовий патрець" вiддзеркалюе кризу всесвiтньо!' системи вщносин та можливiсть близького !! краху [1].
Об'ект i предмет глобального терористичного конфлшту, як i в „звичайному" соцiальному конфлiктi, визначаються, на думку В. Антипенка, полггичною сферою суспшьства, а саме владою. Отже, „предметом глобального терористичного конфлшту, а саме тим, завдяки чому виникае протистояння суб'екпв, е ресурси та контроль над ними, територп, доступ до технологш, благ. Об'ектом глобального терористичного конфлшту, безумовно, е система свггового устрою". Тероризм як продукт об'ективного розвитку свггового суспiльства е мiжнародним злочином, вiн мае складну, багатовимiрну природу й активiзуеться завдяки зростанню кризи сучасно! свггово! системи. Отже, „вщповщальшсть за виникнення тероризму, як глобального злочину, його ескалащю, а також конкретш прояви, повинно роздшяти все свiтове суспшьство" [1].
На думку В. Антипенка, тероризм, як спосГб протесту, вщображае високий стутнь соцiального вiдчаю тiе! частини сощуму, яка не мае доступу до всГх благ Г ресуршв цивiлiзацi!, а також не мае можливосп шшим способом, шж терористичний акт, заявити про себе.
Саме в цьому аспект потребуе подальшого розвитку принципово важлива для новггаьо! фшософи теза про атрибутивне етико-онтолопчне. тобто вщповщальне ставлення планетарного людства до свого буття.
У контекст аналГзу тероризму як новггаьо! глобально! проблеми висвгшюеться фшософське питання про те, на що людина може сподГватися в цившзацшнш перспективу а точшше, на що потрГбно спиратись людиш в екзистенцшному вимГрг
Явище тероризму з огляду на його складнють Г актуальнють, на нашу думку, слад розглядати у системГ теоретичних конструктГв, якГ запропонував росшський дослщник М. Чешков, а саме:
а) уявлення про глобальну спшьшсть свпу (свГтоцшюшсть), що вщрГзняеться вгд сво!х складових частин;
б) сприйняття людства як штегрального цшого, специфГчного сощобюлопчного утворення, яке юнуе в едносп зГ свггоцшюшстю;
в) виокремлення глобально! свщомосп або свггосвщомостГ як дискурсу щодо щлюносп свГту та його частин, що е складовою цшсносп буття спшьноти;
г) визнання сучасно! (постнеокласично!) науки необхщною умовою ново! свггосвщомосп, яка зшмае протиставлення загальнолюдського Г особливого, глобального Г локального.
Цей учений пропонуе тзнавальну модель нишшшх кардинальних перетворень виводити з опозицшного категоршного мислення, яке могло б перетворити глобальне сприйняття на „... нову версда ушверсалютського мислення класично! науки Г дихотомно! свщомосп". Вш звертае увагу на
те, що науково-суспшьна свiтосвiдомiсть iз середини 90-х роюв орieнтуeться на дихотомний стиль мислення i найповнiшою мiрою виражае себе у виглядi опозицп „глобальне-локальне", що трансформуеться вiд „колишшх опозицiй типу Схiд - Захщ, Капiталiзм - Соцiалiзм, Пiвнiч -Ивдень (i ширше, „Арха1ка - Сучаснють") до ново! опозицп „Свгг - Людство". При цьому нова опозищя не скасовуе старi, „а позбавляе !х певно! узагальнюючо! сили, бо предмет старих опозицш е вщносинами мiж частинами цiлого, а предмет ново! опозицп - вщносини мiж двома рiзновидами одного цшого" [2, с. 7-31].
У цьому сенш, як нам уявляеться, предмет дослщження логiчно можна вмiстити у межi новоутворених опозицiйних вiдносин: 1) свггова спiльнота - тероризм; 2) США - решта свiту, оскшьки саме в них нинi вщбуваються динамiчнi трансформацiйнi процеси, об'ективно аналiзувати якi можна за допомогою методiв синергетики (моделей нелiнiйного розвитку) як методолопчно! основи загальнонаукового знання i мiждисциплiнарного пiдходу до пiзнання явища тероризму зокрема, яке стало, можливо, й не таким вже й несподiваним, як це iнодi пробують тлумачити полiтичнi аналiтики, але справдi загрозливим викликом сучасностi. Масштабно розгорнута антитерористична кампашя засвiдчила нагальну потребу пошуку адекватних моделей мiжнародноl безпеки в ХХ1 столiттi, проте водночас показала, наскшьки це проблематично з огляду на неоднозначну реакщю свггово! спiльноти на одностороннi агресивнi ди керiвництва Бiлого дому. „Нова геополiтична ситуацiя, яка виникла пiсля терористичних акпв у вереснi 2001 року, -тдкреслюе Ф. Рудич, - i створення мiжнародноl антитерористично! коалщи, до яко! увiйшла й Украша, вносить суттевi корективи в концепщю протистояння Захiд - Схiд. Рошя тодi пiшла на блискавичне зближення в США, було створено „двадцятку" Рошя - НАТО" [3, с. 14].
Враховуючи загрози i масштаби поширення, свiтова спiльнота сприймае мiжнародний тероризм як серйозний глобалiзацiйний виклик. Як зазначае Г. Токаревський, „Вщ самого початку третього тисячолггтя мiжнародний тероризм став однiею з найпекучших проблем свггово! спiльноти. У зв'язку з цим виникла необхщнють опрацювати новi пiдходи щодо вивчення сутносп ще! глобально! загрози та побудови ново! архггектури безпечного спiвiснування у геополггичному просторi. Поди 11 вересня 2001 року в США значно актуалiзували цю проблему, адже, на думку багатьох експерив, глобалiзацiя терористично! дiяльностi розвиваеться i трансформуеться значно швидше, нiж глобалiзацiя економiчна" [4, с. 128]. Вщмшносп, передусiм полггичш, на переконання Г. Токаревського, заважають виробленню спiльних ефективних заходiв з протиди нинiшньому „iнтернацiоналiзованому" тероризму.
Щц враженням терористичних актiв i антитерористичних воен дехто з науковщв постшив заявити, що прогнозована С. Хантшгтоном вiйна мiж цивiлiзацiями вже розпочалася [5, с. 114-147]. Очевидно, можна говорити про зростання (загострення) протистояння Заходу шшим цившзащям, зокрема, юламськш. Сучасш цивiлiзацiйнi конфлiкти спричиняються не суто релтйними, етнiчними чи культурними чинниками, а, передовсiм:
а) бщнютю та пов'язаними з нею наслщками;
б) майновою нерiвнiстю етнiчних груп;
в) юторичною несправедливiстю (насильницькими переселеннями на територда iншоl кра!ни);
г) статусними вщмшностями;
д) зростанням конкуренци за оволодiння природними ресурсами;
е) сощальною конкуренцiею [6, с. 320-322].
Динамiчний процес глобалiзацil планети висвгглив i загострив цi суперечностi й, в шформацшному полi, вiдчутно швелював „дистанцiю мiж майновою, статусною та сощальною нерiвнiстю", зробив И загрозливо небезпечною i спричинив активiзацiю радикальних рухiв i силового спротиву.
Щодо самого процесу глобалiзацil, то його по-рiзному тлумачать рiзнi аналiтики. Так, американськi дослщники Р. Хадсон i А. Вшьямс спробували виокремити в цьому розмагтп основнi тенденцil [7]. Одну iз них, зокрема, презентують Херст i Томпсон, якi вважають, що нема тдстав називати звичайне розширене вщтворення капiталiстичноl економiки всесвiтнiм процесом
глобалГзацп [8]. 1ншу тенденцiю визначае цшком протилежне твердження проф. Робшсона про новий тип економiчних вiдносин: „глобальна економша - це така економша, в якiй транснацiональний капiтал нишпорить по всьому свiтовi в пошуках прибутку i фактично не стримуеться в сво!й активносп". Апологети ще одше! гiпотези (наприклад, Байер i Драх) намагаються довести наявнiсть „фундаментальних зрушень в оргашзацп глобально! полГтеконо-мши", внаслiдок чого глобалiзацiя вщображае лише кшьюсш змiни цього процесу. Четверта тенденщя пов'язана з щеею не лише переосмислення вiдносин мiж глобальною економiкою та окремими державами, а й мiж цiею економшою i локальними громадянськими суспiльствами, з одного боку, та наднацюнальними оргашзащями i структурами - з шшого [9, с. 5-6].
Крiм зазначених полiтекономiчних чинникiв глобалiзацi!, певною мiрою на мiжнародний тероризм впливають i глобалiзацiйнi культурологiчнi зрушення. Беручи за основу пращ численних суспшьствознавщв, С. Удовик визначае чотири сценарп прояву таких перетворень у сферi культурологи.
Перший - гомогенний, що означае культурну ушфшацш пiд впливом „культурного iмперiалiзму"; йдеться про суцiльну "вестершзащю" способу життя свiтово! спiльноти тд проводом свiтового уряду. Другий - пов'язаний з „перифершною корупцiею", тобто розкладом захщно! культури у перифершних зонах та утворенням „культурного звалища", внаслiдок чого свiт складатиметься з кра!н центру, кра!н периферi! та кра!н „узбiччя". Третiй сценарiй презентуе так зваш „моза!чнi культури" - наявнють замкнених, конкуруючих та ворогуючих цивiлiзацiй. Четвертий передбачае формування елггарного свiту „вiдкритих держав спiльного добробуту", завдяки чому така глобалiзацiя розширить „горизонти iндивiдуально! свободи", тобто забезпечить комфортне юнування iндивiда в штернацюнальному культурному середовищi [6, с. 350].
Ц сценарi! цивiлiзацiйного розвитку (зрозумшо, невичерпнi, як на глобалiзацiйнi вимiри) показують не лише складнiсть i непередбачуванiсть процесу формування нового свггового порядку, а й те, що при цьому зазвичай шерцшно застосовуються арха!чнi тдходи. Можливо, саме цим зумовлеш й процеси активiзацi! антиглобалютського руху, зокрема й у формГ терористичних актiв.
Глобалiзацiйнi iмперативи провщних потуг свпу каталiзують пошуки ефективних механiзмiв реалiзацi! цiе! стратегi!, використовуючи для цього традицiйнi силовГ засоби. „Глобальний его!зм кра!н-лiдерiв, - тдкреслюе О. Бшорус, - одна з найбшьших сучасних загроз людству. Вш призводить до глобально! нерiвностi кра!н i людей свпу через нерiвнiсть технологiй та умов життя...". Саме его!стичш iнтереси спонукають щ суперпотуги будувати сво! стратеги „... на тому, щоб перемогти в конкурентнш боротьбГ ослаблеш кра!ни. Вони не розумши рашше i не розумГють тепер, що перемога над слабкими ослаблюе „переможщв" i веде !х до неминучо! деградацп, яка матиме незворотний характер". ГлобалГзацшш тенденци сьогодення з усГею очевиднютю показують, що домшування захщно! цивГлГзацП втрачае перспективу, оскшьки не вГдповГдае новГтнГм викликам часу. Отже, робить висновок аналгтик, „Глобальш кра!ни-лГдери (такими, до речГ, вГн вважае США, ФРН, Великобриташю, ФранцГю, ЯпонГю, Китай, 1ндГю та Росда, з чим можна посперечатися) сьогодш поставленГ перед стратегГчною альтернативою: або забезпечити поступовий, еволюцшний, яюсно новий розвиток всього глобалГзованого свГту, або зГткнутися з такими новими глобальними проблемами, з якими вони будуть самГ не в змозГ справитись, а свГт i свгговий ресурс для них вже буде втрачено назавжди" [10, с. 31-32]. I яскравою шюстращею цього е проблема мГжнародного тероризму, спроби розв'язати яку традицшними силовими засобами виявляються поки що не лише безустшними, а й спричиняють появу нових видГв загроз свГтовГй спГльнотГ. Отже, на порядку денному - вироблення нових парадигм планетарного сшвюнування, оскшьки традицшний детермшзм неадекватний нинГшнГм реалГям. ПотрГбен новий загальнометодичний пГдхГд, що грунтувався б на синергетичних положеннях про те, що системи за своею природою перебувають переважно в сташ нестшко! рГвноваги внаслГдок сукупно! дй рГзних чинникГв, зокрема спонтанних змш, якГ так само можуть спричинити кардинальш змГни. Такий шдхщ, як вважае С. Кримський, „... дае можливГсть врахування як найважлившо! обставини руху людства або його дискретних ствтовариств (цивГлГзацГй, держав, окремих народГв) свободи волГ та вибору окремих шдивгщв. Саме в нш в непГдвладнГй до кГнця жодним зовшшшм обставинам
Гманентнш пристрасп i свободi творчо! самореалiзацiï людини, i слiд, очевидно, вбачати причину спонтанних вщхилень, а отже, i випадкових, наперед непередбачуваних змш, що призводять до далекосяжних наслщюв" [11, с. 39].
Тероризм як глобалiзацiйний виклик сучасносп переважно фокусусться у форматi вiдносин Схiд - Захщ, яю назагал мають дихотомiчний характер з давнiх часiв. Предмет нашого дослiдження обумовлюе потребу ощнки цieï посутньоï складовоï системного аналiзу. Фiлософ Ю. Павленко звертае увагу на те, що витоки протистояння Заходу i Сходу сягають у глибину ютори i мають неоднозначне тлумачення, з огляду на ютотш цившзацшш вщмшносп фГгурантГв. „Перед нами, пише вiн, - два шляхи, двi лiнiï розвитку доiндустрiальних суспшьств: схiдний - з провiдною роллю державного апарату в усГх сферах суспшьно1' життедiяльностi, включаючи економiку, i захщний - з розвинутою приватною власнютю i громадянським правом, де держава не вщГграе самодостатньо1' ролг 1сторичними iлюстрацiями цiеï концепцiï можуть слугувати, наприклад, Передня Азiя часГв iмперiï Ахеменiдiв i антична Грещя, в Новiтнi часи - Мусульманський свгг, Китай або Iндiя, з одного боку, i Захщна Свропа - з шшого, у ХХ столгт - СРСР i ПГвшчноатлантичне спiвтовариство" [12, с. 59]. Можна, звичайно, посперечатися щодо останнього твердження: адже весь Радянський Союз не зовсГм коректно ототожнювати зГ Сходом i, крГм того, загальновизнано, що вш (як i нишшня РосГя) сповщував евразшський варГант розвитку i одночасно жорстко протистояв як СходовГ (як приклад, десятилггая афганська вшна), так i ЗаходовГ загалом („холодна вшна"). Зважаючи на це, слщ, очевидно, у цьому контексп говорити вже про шший вимГр протистояння на цившзацшному рГвнг
Природу нишшнього конфлшту, що призвГв до двох антитерористичних воен, неможливо зрозумгш без врахування традицшних форм самореалГзаци людини на СходГ i ЗаходГ „... Не реалГзована (у трансформованому видГ) за офщшними санкщонованими каналами творча енерпя, -зазначае Ю. Павленко, - сублГмуеться на СходГ у вшьну художню або фшософську творчють, а також в рГзномаштш мютичш переживання. А на ЗаходГ завжди було достатньо можливостей проявити свою шдивщуальнють i в зовшшнш сферГ самореалГзаци - в економщ, полгшчнш боротьбГ, колошальних загарбаннях тощо. З цими обставинами нерозривно пов'язаш вщмшносп в типах захщно1' i схщно1' людини" [12, с. 66].
Политолог В. Кушшренко, дослщжуючи проблему вестершзацп мусульманського свГту, звертае увагу на те, що „... стрибок у розвитку науки, техшки, економГки та шших сфер у Сврош вже в XVII столгтп засвщчив, що сшввщношення сил змшюеться на користь динамГчного захщного свГту. З XVIII столптя шшГ частини свпу, зокрема i мусульманська, потрапляють у колошальну залежнють европейщв. Мусульманський свГт наштовхуеться на незрозумшу йому потугу „невГрних". I перед ним постае питання: як реагувати на цей виклик?". Реакщя зазвичай зводиться до пошуку мехашзмГв спротиву переважаючш силГ експансп з метою вщстояти полгтико-правову систему мусульмансько1' автентично1' традицп, зберегти усталеш вшами духовш щнносп. Вчений робить висновок: „Не можна не розумГти, що конфлшт масово1' свщомосп з полГтичною щеолопею, якщо вона спрямована проти традицшних щнностей, завжди е руйшвним, навпъ якщо вш вщбуваеться у не досить виражених формах, оскшьки неможливо за допомогою чужо1' щеологп змшити архетипи та культурш коди певного сощуму" [13, с. 136-141].
Очевидно, передусГм, цим можна пояснити, чому Захщ не бажае зрозумгш природу юламського свГту, настирливо нав'язуючи йому сво1' щннюш орГентири, що вже призводить до трапчних наслщюв. Адже „... сьогодш ясно, що за незаперечного военного переважання НАТО у свгговому масштабГ про жодне торжество евроатлантичних щнностей не може бути й мови. Швидше навпаки: реакщею на квазГвестершзащю став глобальний поворот до традицшних щнностей незахщних цившзацш, школи в 1'хшх крайшх, доведених до абсурду з европейсько-американсько1' точки зору, формах" [12].
Не применшуючи ролГ шших численних чинниюв дослщжувано1' проблеми, хочемо зазначити, що домшантним все ж виступае полгшко-щеолопчний. Навпъ якщо враховувати вагомють економГчного чинника (за нишшнього стану зменшення ресурсного потенщалу планети), слщ визнати, що вш лише е спонукальним (точшше, каталГзувальним) полнико-щеолопчним
Гмперативом експансюнютсько! стратеги Заходу. Нишшнш масштабний прояв феномену тероризму, отже, слад оцшювати як вщповщну реакщю на ускладнений, украй загострений процес свггового глобалГзацшного розвитку, який опинився у черговш фазГ глибинних трансформувань. З огляду на це, нишшнш небувалий спалах тероризму можна квалГфшувати як його новггаш рГзновид, зумовлений дГею сукупно! низки чинниюв сучасного цившзацшного поступу, зокрема, станом мГжнародних вщносин, геополгтичними колГзГями, сощальним дисбалансом, науково-техшчними досягненнями у вшськовш сферу шформацшними технолопями тощо. Принапдно виникае певний аналог Гз рГвнем здобутюв у галузГ винайдення i виготовлення збро! масового знищення, внаслщок чого створилася i постшно тяжГе безпосередня загроза самому юнуванню спшьноти.
Висновки. Пщсумовуючи, можемо констатувати, що мГжнародний тероризм (до речу як i корупщя) не е традицшним злочином, а, насамперед, сощальним i полГтичним явищем, що проявляе себе в конкретних злочинних акщях, таких як захоплення заручниюв, напади на урядовГ установи, викрадення лггаюв тощо, за яю в нащональному законодавствГ та в мГжнародному правГ настае кримшальна вГдповГдальнГсть. ВГд загальнокримГнальних злочинГв тероризм вщрГзняеться полГтичною мотивацГею скоення вчинюв.
1. Антипенко В. Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика сопрягаемости / Владимир Федорович Антипенко. - Кигв, 2007. - 440 с. 2. Чешков М. А. Глобальный контекст постсоветской России = The global context of postsoviet Russia: Очерки теории и методологии мироцелостности /Марат Александрович Чешков. - Москва: Издательский центр научных и учебных программ, 1999. - С. 7. - (Рукописи не горят = Scripta manent). 3. Рудич Ф. Пол1тична наука в Украш: стан i перспективи / Ф. Рудич // Пол1тичний менеджмент. - 2003. -№ 1. - С. 14. 4. Токаревський Г. „Собаки пекла" повертаються / ГригорШ Токаревський // Полтичний менеджмент. - 2003. - № 1. - С. 128. 5. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций, или переустройство мирового порядка / С. Хантингтон // Pro et contra. - 1997. - Весна. -С. 114-147. 6. Удовик С. Л. Глобализация: семиотические подходы / Сергей Леонидович Удовик. -Москва: Рефл-бук; Киев: Ваклер, 2002. - С. 320-321, 350. - (Образовательная библиотека).
7. Hudson R., Williams A. M. Divided Europe: society and territory / edited by Ray Hudson & Allan M. Williams. - London: Thousand Oaks; California : SAGE Publication, 1999. - XII, 315 p. : ill., maps.
8. Hirst Paul Q. Globalization in question: the international economy and the possibilities of governance / Paul Hirst and Grahame Thompson. - 2nd ed. - Cambridge, UK; Malden, MA: Polity, 1999. - XVIII, 318 p.: ill., maps. 9. Hudson R. Divided Europe / R. Hudson, A. M. Williams // Sage Publications. -1998. - P. 5-6. 10. Бшорус О. Глобалiзацiя i на^ональна стратегiя Украгни / Олег Бшорус. - Броди: Просвта, 2001. - С. 31-32. 11. Пахомов Ю. Н. Пути и перепутья современной цивилизации / Ю. Н. Пахомов, С. Б. Крымский, Ю. В. Павленко. - Киев: Благотворительный Фонд содействия развитию гуманитарных и экономических наук „Международный деловой центр", 1998. - С. 39. 12. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации / Юрий Витальевич Павленко. - Киев: Феникс, 2002. - С. 59-66. 13. Кушмренко В. 1сламське сустльство та його вестертзащя / В. Куштренко // Полтичний менеджмент. - 2003. - № 1. - С. 136-141.
