CC BY
42І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біол°гічні
----- --------------- проблеми фізичного
виховання і спорту
Термінологічні поняття та структурні особливості техніки ходьби з палицями
Шепеленко Г.П.1, Прусик Кристоф2, Прусик Катерина2, Єрмаков С.С. 1
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди1 Академія фізичного виховання і спорту2, Гданськ, Польща
Анотації:
Метою роботи є аналіз техніки ходьби з палицями. Показано погляди фахівців на проблему здоров'я людини та вплив ходьби з палицями на його рівень. Визначено й охарактеризовано біомеханічні фази виконання техніки ходьби. Розкрито термінологічні поняття і сили, які діють при ходьбі з палицями. Наведено аналіз загальних параметрів, що характеризують ходьбу. Розглянути найбільш значущі групи м'язів, що приймають активну участь при ходьбі. Розкриті найбільш важливі направлення ходьби. Визначено взаємозв'язки рухів при ходьби. Виділено біомеханічні критерії рухів. Зазначається, що загальний вплив ходьби з палицями на організм людини пов'язаний з покращанням функціонального стану центральної нервової системи, компенсацій енергозатрат, функціональними змінами в системі кровообігу та зниженням захворювання. Показані можливості застосування ходьби з палицями як фізичного навантаження для людей різних вікових груп. Наведено рекомендації з техніки ходьби з палицями та її вплив на здоров'я людини.
Ключові слова:
ходьба, здоров’я, локомоції, техніка, аналіз, біомеханіка, фаза.
Шепеленко Г.П., Прусик Кристоф, Прусик Екатерина, Ермаков С.С. Терминологические понятия и структурные особенности техники ходьбы с палками.
Целью работы является анализ техники ходьбы с палками. Показаны взгляды специалистов на проблему здоровья человека и влияние ходьбы с палками на его уровень. Определены и охарактеризованы биомеханические фазы выполнения техники ходьбы. Раскрыты терминологические понятия и силы, которые действуют при ходьбе с палками. Приведен анализ общих параметров, которые характеризуют ходьбу. Рассмотрены наиболее значимые группы мышц, которые принимают активное участие при ходьбе. Раскрыты наиболее важные направления ходьбы. Определены взаимосвязи движений при ходьбы. Выделены биомеханические критерии движений. Отмечается, что общее влияние ходьбы с палками на организм человека связано с улучшением функционального состояния центральной нервной системы, компенсаций энергозатрат, функциональными изменениями в системе кровообращения и снижением заболевания. Показанные возможности применения ходьбы с палками как физической нагрузки для людей разных возрастных групп. Приведены рекомендации по технике ходьбы с палками и ее влияние на здоровье человека.
ходьба, здоровье, локомоции, техника, анализ, биомеханика, фаза.
Shepelenko G.P., Prusik Krzysztof, Prusik Katarzyna, Iermakov S.S. Terminology concepts and structural features of technique of walking with sticks. The purpose of work is an analysis of technique of walking with sticks. The views of specialists are shown to the problem of health of a man and influencing of walking with sticks on his level. Biomechanics phases of implementation of technique of walking are certain and described. Terminology concepts and forces which operate at walking with sticks are exposed. The analysis of general parameters which characterize walking is resulted. The most meaningful groups of muscles which accept active voice at walking are considered. The most essential directions of walking are exposed. Intercommunications of motions are certain at walking. The biomechanics criteria of motions are selected. It is marked that the general influencing of walking with sticks on the organism of man is related to the improvement of the functional state of the central nervous system, indemnifications of power inputs, by functional changes in the system of circulation of blood and decline of disease. Possibilities of application of walking with sticks are shown as a physical loading for the people of different age groups. Resulted recommendation on the technique of walking with sticks and its influencing on a health of man.
walking, health, locomotions, technique, analysis, biomechanics, phase.
Вступ.
Ходьба, як фізична вправа, вивчалася багатьма вченими. І сьогодні в наукових роботах, статтях розглядаються питання ходьби, як оздоровчого засобу. Так, Михальчук Т.Д. розглядав ходьбу як фізичне навантаження для людей похилого віку [13]. У роботі Конової Л.А. викладено вплив оздоровчої ходьби на організм людини та даються практичні рекомендації ведучих спеціалістів у цій області [10]. Трофимчук В.В. та Калитка С.В. розкривають вплив оздоровчої ходьби на серцево-судинну систему молоді, які займаються медичних групах [16]. Адашевський В.М., Єрмаков С.С., Зієлінські Є. розкривають модельні характеристики ходьби, аналізують енергетичні і силові характеристики рухів [2]. Але сьогодні небагато робіт, які б розкривали техніку ходьби з палицями. Ми спробуємо розглянути техніку ходьби більш детальніше.
Ходьба з палицями являє собою вид ходьби з використанням спеціально розроблених палиць або лижних палиць. Швидко розповсюджуючись по світу вона в останній час стала однією з самих яскравих явищ у сфері фізичної культури і спорту. Ходьба з палицями переросла в самостійний вид спорту в кінці 1900-х., спочатку у Скандинавських країнах, звідки і пішла назва -
© Шепеленко Г.П., Прусик Кристоф, Прусик Катерина,
Єрмаков С.С., 2012
doi: 10.6084/m9.figshare.97374
«шведська», «фінська» «норвежська» ходьба. Пізніше практика такої ходьби проникла в Німеччину, Австрію. У 2000 році тільки три країни входили до Міжнародної Асоціації Скандинавської ходьби. Зараз у цю організацію входить більше 20 країн [12]. В Україні цей вид спорту тільки впроваджується. Сьогодні створюються клуби, секції ходьби з палицями в різних містах країни. Все це свідчить про актуальність і необхідність проведення подальших досліджень та дає підстави для більш глибокого аналізу різних аспектів ходьби з палицями.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою роботи є аналіз техніки ходьби з палицями. Завдання роботи - визначити й охарактеризувати біомеханічні фази виконання техніки ходьби. Розкрити термінологічних понять і сили які діють при ходьбі з палицями, аналіз найбільш загальних параметрів, що характеризують ходьбу. Розглянути основні, найбільш значущі групи м’язів які приймають активну участь при ходьбі. Розкрити найбільш важливі направлення ходьби.
Результати дослідження.
Техніка ходьби з палицями не вимагає спеціального навчання - прекрасний і загальнодоступний засіб для тренування м’язів та розвитку рухового апарату,
32012 11
оскільки частоту та довжину кроків, а також темп ходьби легко контролювати та регулювати. Її вплив на людський організм надзвичайно великий. Але при оцінці ефективності її впливу слід виділити, на нашу думку, два найбільш важливих направлення: загальний та спеціальний ефект.
Загальний вплив ходьби з палицями на організм людини пов’язаний з покращанням функціонального стану центральної нервової системи (ЦНС), компенсацій енергозатрат, функціональними змінами в системі кровообігу та зниженням захворювання.
При ходьбі с палицями згорає набагато більше калорій, ніж при звичайній ходьбі, дається навантаження на руки, плечі та м’язи живота. При ходьбі з палицями покращується діяльність серцево - судинної системи, опора на палиці зменшує навантаження на колінні суглоби, спину. Це прекрасне силове тренування яке розвиває витривалість і координацію рухів.
Тренування ходьби з палицями на витривалість є засобом розрядки та нейтралізації негативних емоцій які визивають хронічні нервові напруження, створює благотворний психоемоційний фон. Оздоровча ходьба з палицями є кращим засобом боротьби та безсонням
- хворобами ХХІ століття. В результаті знімається нервова напруга, покращується сон і самопочуття, підвищується працездатність. У результаті активізації обміну речовин зменшується маса тіла, збільшується сила ніг. Особливо корисно в цьому відношенні вечірня ходьба з палицями, яка знімає негативні емоції, накопичені за день, спалює надмірність адреналіну, який виділяється в результаті стресів. Таким чином, ходьба з палками є кращим природним транквілізатором - більш дієвим, ніж лікарські препарати.
Для того, щоб правильно ходити з палицями треба знати структуру рухів, техніку ходьби та біомеханічні фази, тоді вона буде більш приємною та ефективною.
Ходьба - найбільш природна локомоція людини. Ходьба - це автоматизований рух, що здійснюється в результаті складної координованої діяльності скелетних м'язів тулуба та кінцівок [9]. При ходьбі контакт з опорою не втрачається, на відміну від бігу, при якому двоопорні періоди замінюються відривом від опори обох ніг - періодом польоту.
За структурою рухів ходьба відноситься до циклічних локомоцій, тобто, в яких одні й ті ж рухи багаторазово повторюються в тому самому порядку без перерви. Сукупність рухів між двома однаковими положеннями складає цикл рухів. Цикл руху у ходьбі з палицями складається з двох кроків та двох відштовхувань палицями. Кожний цикл має два періоди одиночної та два періоди подвійної опори. Одиночна опора має дві фази - задній крок та передній крок.
Задній крок починається з моменту відриву ноги від опори та закінчується моментом виносу її, виходячи у вертикальне положення.
Передній крок починається з моменту початку виносу ноги та закінчується моментом постановки ноги на опору.
Подвійна опора має одну фазу - перехід опори. Вона починається з моменту постановки ноги на опо-
ру і закінчується моментом відриву ноги від опори. Ці три фази складають крок з однієї ноги та повторюються так само іншою ногою. Отже, цикл рухів у ходьбі має шість фаз. При ходьбі в середньому темпі фаза опори триває приблизно 60 % від циклу подвійного кроку, фаза переносу - приблизно 40 %.
Велике значення при ходьбі має узгодженість рухів рук та ніг. Ходьба з палицями виконується на два рахунки. На «раз» виконується крок лівою ногою, права рука виноситься вперед, палиця дистальною частиною назад. На «два» виконується крок правою ногою, права рука відштовхується, а ліва виноситься вперед, палиця дистальною частиною назад, тобто йде зміна положення рук та ніг. Головне завдання при ходьбі з палицями - як можна скоріше перенести загальний центр маси тіла (ЗЦМТ) на опорну ногу і частково перенести масу тіла на палиці (опертися на палицю) при відштовхуванні, щоб легше було проносити ногу вперед при виконанні кроку.
За технікою ногу при кожному кроці слід ставити на п’ятку і потім переходити на носок. Ступні розташовуються паралельно. Руки працюють уздовж тулубу, паралельно одна одній, палиці треба тримати ближче до тулуба і не проносити їх через сторони, а також не виносити палиці дистальною частиною вперед. При ходьбі по рівній місцевості різнойменна палиця ставиться на рівні носка опорної ноги. Спина майже рівна. При підйомі в гору тулуб нахиляється більш вперед, кроки і відштовхування руками робляться короткими, опора на палиці збільшується і різнойменна палиця ставиться за п’яткою опорної ноги.
Дихання слід узгоджувати з ритмом ходьби. Можна дихати так: на один крок - вдих, на другий - видих, можна на два перші кроки - вдих, на два наступні кроки - видих, можна на перші чотири кроки - вдих, на чотири наступні - видих. Самим раціональним способом вважається дихання на два кроки.
Не слід плутати види ходьби з видами ходи. Ходьба - руховий акт, різновид рухової активності. Хода -особливість ходьби людини, «манера ходити» [5].
До завдань ходьби як важливої локомоторної функції відноситься:
1. Безпечне лінійне поступальне переміщення тіла вперед (головне завдання).
2. Утримання вертикального балансу.
3. Запобігання падіння при русі.
4. Збереження енергії, використання мінімальної кількості енергії за рахунок її перерозподілу протягом циклу кроку;
5. Забезпечення плавності пересування (різкі рухи можуть бути причиною травм).
Для тих хто займається ходьбою з палицями слід знати термінологічні поняття і сили які діють на опорно-руховий апарат людину при ходьбі.
Найбільш загальними параметрами, що характеризують ходьбу, є лінія переміщення центру маси тіла, довжина кроку, довжина подвійного кроку, кут розвороту стопи, база опори, швидкість переміщення та ритмічність.
І ПЕДАГОГІКА І та медико"біологічні
‘---“-----------1 проблеми фізичного
виховання і спорту _____________________
База опори - це відстань між двома паралельними лініями, проведеними через центри опори п'яток паралельно лінії переміщення. Короткий крок - це відстань між точкою опори п'ятки однієї ноги та центром опори п'ятки переносної ноги.
Розворот ступні - це кут, утворений лінією переміщення та лінією, що проходить через середину ступні: через центр опори п'ятки та точку між першим і другим пальцем.
Ритмічність ходьби - відношення тривалості переносної фази однієї ноги щодо тривалості переносної фази іншої ноги.
Швидкість ходьби - число кроків в одиницю часу. Вимірюється в одиницях: крок / хв., або км./ годину.
Ходьбу при різних захворюваннях вивчає розділ медицини - клінічна біомеханіка; ходьбу як засіб досягнення спортивного результату або підвищення рівня фізичної підготовленості вивчає розділ фізичної культури - спортивна біомеханіка. Ходьбу вивчають багато інших наук: комп'ютерна біомеханіка, театральне та балетне мистецтво, військова справа. Основою для вивчення всіх біомеханічних наук є біомеханіка ходьби здорової людини в природних умовах. Ходьбу розглядають з позиції єдності біомеханічних і нейрофізіологічних процесів, які визначають функціонування локомоторної системи людини [7].
Уявлення про сили, що впливають на людину при ходьбі, може бути отримано або у визначенні зусилля маси всього тіла, або шляхом реєстрації опорних реакцій. Практично, сили м'язової тяги при циклічному русі можна оцінити, вирішуючи завдання зворотної динаміки, знаючи швидкість та прискорення рухомого сегменту, а також його масу і центр мас, ми можемо визначити силу, яка викликає цей рух, слідуючи другому закону Ньютона (сила прямо пропорційна масі тіла та прискоренню) [5, 19, 20].
Пересування у просторі відбувається внаслідок взаємодії зовнішніх і внутрішніх сил. До внутрішніх сил відносяться м’язові сили, які виникають усередині тіла людини, попарно протилежно спрямовані. Ці сили діють при взаємодії з опорою динамічно, зумовлюючи прискорення рухомих ланок. В іншому напрямку зусилля діють статистично, врівноважуючи опору і реакцію. До внутрішніх сил відноситься і інерційні сили, які прикладаються до центрів мас ланок тіла, що розганяються чи гальмуються - фіктивні сили інерції, або до зовнішніх предметів - реальні сили інерції. Сила інерції дорівнює добутку маси тіла або прискорюваних ланок на його прискорення і спрямована в бік протилежний прискоренню [8] Інерційні сили можуть бути як позитивними так і негативними.
Реальні сили при ходьбі, які можна виміряти - це сила реакції опори. Сила реакції опори виникає у відповідь на тиск ногою на опору і дорівнює цьому тиску і протилежна тій силі, яку надає тіло на опору [8]. Точка прикладення реакції опори на ступню називається центром тиску. Це важливо, для того щоб знати, де знаходиться точка прикладення сил, що діє на тіло з боку ступні.
Якщо при стоянні сила реакції опори дорівнює вазі тіла, то при ходьбі до цієї сили додаються сила інерції
та сила, створювана м'язами при відштовхуванні від опори.
У ходьбі приймає участь багато груп м’язів, однак найбільш значущими м’язами є м’язи розгиначі
- трьохглавий м’яз гомілки, чотириглавий м’яз стегна, великий та середній сідничний м’яз та м’язи-згиначі
- підколінні згиначі: напівперепончатий, передній великогомілковий м’яз стегна.
При звичайних умовах ходьби корегуюча функція м’язів мінімальна. Прямий м’яз в складі чотириглавого м’язу стегна забезпечує амортизацію переднього поштовху з наступним розгинанням у колінному суглобі в фазу опори. Великий сідничний м’яз забезпечує розгинання стегна в фазу опори. Литковий м’яз забезпечує відштовхування від опорної поверхні та вертикальне переміщення загального центру ваги. Підколінні згиначі регулюють швидкість руху в колінному суглобі. Передня великогомілкова виконує корекцію ступні.
Ходьба має основні біомеханічні фази. Аналіз кінематики, опорних реакцій та роботи м’язів різних частин тіла показує, що протягом циклу ходьби проходить закономірна зміна біомеханічних дій. «Ходьба здорових людей, не дивлячись на ряд індивідуальних особливостей, має типову стійку та біомеханічну і іннерваційну структуру, тобто визначену просторово-часову характеристику рухів і роботи м’язів» [7].
Початком подвійного кроку прийнято вважати момент контакту п’ятки з опорою. З цього моменту ця (права) нога є опорною. Цю фазу ходьби називають передній поштовх - результат взаємодії сили ваги та людини яка йде. Кульшовий суглоб знаходиться в положенні згинання, нога випрямлена в колінному суглобі, ступня в положенні легкого тильного згинання.
Наступна фаза ходьби - опора на всю ступню. Вага тіла розподіляється на передній і задній відділ опорної ступні. Друга, в даному випадку - ліва нога, зберігає контакт з опорою. Кульшовий суглоб зберігає положення згинання, коліно підгинається, пом’якшуючи силу інерції тіла, ступня приймає середнє положення між тильним згинанням та згинанням підошви. Потім гомілка нахиляється вперед, коліно повністю розгинається, центр маси тіла просувається вперед. У цей період кроку переміщення центру маси тіла проходить без активної участі м’язів, за рахунок сили інерції. Опора надається на передній відділ ступні. Приблизно через 65 % часу подвійного кроку, в кінці інтервалу опори, проходить відштовхування тіла вперед і вверх за рахунок активного згинання підошви ступні - реалізується задній поштовх. Центр маси переміщується вперед в результаті активного скорочення м’язів.
Наступна стадія - фаза переносу, характеризується відривом ноги та переміщенням центру маси під впливом сили інерції. В середині цієї фази, всі крупні суглоби ноги знаходяться в положенні максимального згинання. Цикл ходьби завершується моментом контакту п’ятки з опорою.
В циклічній послідовності ходьби виділяють моменти, коли до опори доторкується тільки одна нога («одноопорний період») та обидві ноги, коли винесена
32012 11
вперед кінцівка вже торкнулася опори, а розташована позаду ще не відірвалася («двоопорна фаза»). Зі збільшенням темпу ходьби «двоопорні періоди» зменшуються і зовсім пропадають при переході на біг. Таким чином, по кінематичним параметрам, ходьба відрізняється від бігу наявністю двоопорної фази. Основний механізм, який визначає ефективність ходьби - це переміщення загального центру маси тіла.
Під час ходьби, вже на самому початку періоду опори, як тільки загальний центр маси (ЗЦМ) починає підніматися, кінетична енергія нашого руху перетворюється в потенціальну, і навпаки, переходить в кінетичну, коли повинна постійно компенсувати втрату енергії, яка складає біля тридцяти п’яти відсотків [14]. М’язи для переміщення центру маси включаються з нижнього положення у верхнє, поповнюючи втрачену енергію.
При вільному темпі ходьби активність м’язів мінімальна. Цей феномен пояснюється співпаданням частоти дій, що примушує м’язові сили до особистої частоти коливання нижніх кінцівок [15].
При ходьбі стійкість тіла збільшується в декілька разів у порівнянні зі стійкістю стояння. Цей біомеханічний феномен до сьогоднішнього часу не вивчений. Існує гіпотеза, яка пояснює стійкість тіла при ходьбі коливальними рухами центру гомілково-ступневого суглобу. Тіло людини представляється з позиції перевернутого маятника з центром в області гомілково-ступневого суглобу, який отримує стійкість у вертикальному положенні, якщо його центр здійснює коливання вверх-вниз з достатньо високою частотою (маятник Капіци).
Література:
1. Амосов Н. М. Моя система здоровья. - К.: Здоров'я, 1997. - 56 с.
2. Адашевский В.М., Ермаков С.С., Зиелинськи Ева. Определение энергетических и силовых характеристик при ходьбе со вспомогательными средствами отталкивания (палками) от нижней опоры //Физическое воспитание студентов /научный журнал. -Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2012. - №3. - C. 5-10.
3. Бернштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. - М., 1966. 144 с.
4. Бернштейн Н.А. Исследования по биодинамике ходьбы, бега, прыжка. - М.: Физкультура и спорт, 1940. 164 с.
5. Витензон А.С. Закономерности нормальной и патологической ходьбы человека. М.: ЦНИИПП, 1998. - 271 с.
6. Витензон А.С. Закономерности нормальной и патологической ходьбы человека. М.: ЦНИИПП, 1998. - С. 83.
7. Витензон А.С., Петрушанская К.А. От естественного к искусственному управлению локомоцией. - М.: Научно-медицинская фирма МБН, 2003. - 448 с.
8. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій /Харк. держ. пед. ун-т ім. ГС. Сковороди. - Харків: «ОВС», 2001.- 112с.
9. Дубровский В.И. Федорова В.Н. Биомеханика. Учебник для ВУЗов. - М.: ВЛАДОС, 2003. - С. 388.
10. Конова Л.А. Оздоровчі ходьба і біг - універсальні засоби рухової активності //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2011. - №4. - С. 91-93.
11. Купер К. Новая аэробика: Система оздоровительных физических упражнений для всех возрастов / пер. з англ. С. Шенкмана. - 2-е изд. - М.: Физкультура и спорт, 1979. - 125 с.
12. Malin Svensso. Nordic walking - Human Kinetick, 2009. - P.6-7.
13. Ушаков Д. Н. Орфографический словарь русского языка. - М.: Учпедгиз, 1937. - 162 с.
14. Михальчук ТД. Особливості показників самоконтролю в оздоровчій ходьбі з особами похилого віку. //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2012. - №4. - С. 85-87.
При русі стійкість збільшується за рахунок того, що об’єкту надається інерція, яка завжди намагається зберегти направлення. На велосипеді неможливо стояти, але дуже просто їхати. За 70 років життя людина здійснює у середньому 500 мільйонів кроків і долає шлях, приблизно рівний відстані від Землі до Місяця (384 тис. км.) [17].
Висновки.
Перш ніж зайнятись ходьбою з палицями слід знати і розуміти термінологічні поняття і сили які діють при ходьбі та основні групи м’язів, які включаються в роботу. При ходьбі з палицями слід дотримуватися правильної техніки, це полегшує пересування і зберігає сили та енергію, а ходьбу робить приємною.
Ходьба з палицями ефективна, це тренування без особливого напруження, підходить як для зниження ваги, так і для підтримки спортивної форми, життєвого тонусу і зовнішнього вигляду. Ходьбою з палицями корисно займатися в любому віці і в любу пору року.
Зараз багато пишуть і дають різних рекомендацій щодо ходьби з палицями, але думка майже всіх лікарів, фізіологів зводиться до того, що ходити треба швидко і проходити відстань від 3 км.
Спортивний лікар К.Купер вважав, що для досягнення задоволення від тренування треба проходити відстань не менше 6,5км в швидкому темпі [11]. За думкою М.М. Амосова «Ходити треба тільки швидко, завжди швидко, щоб пульс становився частішим хоча б до 100 уд/хв, проходячи відстань 4-5 км.» [1].
References:
1. Amosov N. M. Moia sistema zdorov’ia [My system of health], Kiev, Health, 1997, 56 p.
2. Adashevskij V.M., Iermakov S.S., Zielins’ki Eva. Fiziceskoe vospitanie studentov [Physical Education of Students], 2012, vol.3, pp. 5-10.
3. Bernshtejn N. A. Ocherki po fiziologii dvizhenij i fiziologii aktivnosti [Essays on physiology of motions and physiology of activity], Moscow, 1966, 144 p.
4. Bernshtejn N.A. Issledovaniiapo biodinamike khod’by, bega, pryzhka [Research on the biodynamics of walking, at run, jump], Moscow, Physical Culture and Sport, 1940, 164 p.
5. Vitenzon A.S. Zakonomernosti normal’noj i patologicheskoj khod’by cheloveka [Conformities to the law of the normal and pathological walking of man], Moscow, TSNIIPP, 1998. 271 p.
6. Vitenzon A.S. Zakonomernosti normal’noj ipatologicheskoj khod’by cheloveka [Conformities to the law of the normal and pathological walking of man], Moscow, TSNIIPP, 1998, p. 83.
7. Vitenzon A.S., Petrushanskaia K.A. Ot estestvennogo k iskusstvennomu upravleniiu lokomociej [From natural to the artificial management of locomotion], Moscow, MBN, 2003, 448 p.
8. Gogin O.V. Legka atletika [Athletics is easy], Kharkov, OVS, 2001, 112 p.
9. Dubrovskij VI. Fedorova V.N. Biomekhanika [Biomechanics], Moscow, Vlados 2003, p. 388.
10. Konova L.A. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2011, vol.4, pp. 91-93.
11. Kuper K. Novaia aerobika: Sistema ozdorovitel’nykh fizicheskikh uprazhnenij dlia vsekh vozrastov [System of health physical exercises for all of ages], Moscow, Physical Culture and Sport, 1979, 125 p.
12. Malin Svensso. Nordic walking. Human Kinetick, 2009, pp. 6-7.
І ПЕДАГОГІКА I
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
15. Cavagna G.A., Thys H., Zamboni A. The sources of external work in level walking and running. The Journal of Physiology. 1976, vol.26 (2), pp. 639-657.
16. Саранцев А.В., Витензон А.С. Явления резонанса при ходьбе человека // Протезирование и протезостроение. Сб трудов. Вып. 31. - М.: ЦНИИПП, 1973. - С. 62-71.
17. Трофимчук В.В., Калитка С.В. Вплив занять оздоровчою ходьбою на серцево-судинну систему студентів спеціальної медичної групи //Молодіжний науковий вісник. - 2010. - № 1. - С.87-90.
18. Уткин В.М. Биомеханика физических упражнений. - М.: Просвещение, 1989. - 210 с.
19. Geng Haijun, Wang Xinna. Part movement characteristics analysis of adolescent weightlifter's body. Fiziceskoe Vospitanie Studentov, 2012, vol.3, pp. 123-126.
20. Volodymyr Adashevsky, Sergii Iermakov, Krzystof Prusik, Katarzyna Prusik, Karol Gorner. Biomechanics: theory and practice. Gdansk, Zdrowie-Projekt, 184 p.
Информация об авторах: Шепеленко Галина Петровна
Харьковский национальный педагогический университет
имени ГС.Сковороды ул. Артема 29, г. Харьков, 61002, Украина Прусик Кристоф [email protected]
Академия физического воспитания и спорта Ул. Веска 1, 80-336, Гданьск, Польша Прусик Екатерина [email protected]
Академия физического воспитания и спорта Ул. Веска 1, 80-336, Гданьск, Польша Ермаков Сергей Сидорович [email protected]
Харьковский национальный педагогический университет
имени Г.С.Сковороды ул. Артема 29, г. Харьков, 61002, Украина
Поступила в редакцию 07.10.2012г.
13. Ushakov D. N. Orfograficheskij slovar' russkogo iazyka [Spelling dictionary of Russian], Moscow, Uchpedgiz, 1937, 162 p.
14. Mikhal’chuk T.D. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2012, vol.4, pp. 85-87.
15. Cavagna G.A., Thys H., Zamboni A. The sources of external work in level walking and running. The Journal of Physiology. 1976, vol.26 (2), pp. 639-657.
16. Sarancev A.V., Vitenzon A.S. Protezirovanie i protezostroenie [Prosthetics and structure prosthesis], 1973, vol.31, pp. 62-71.
17. Trofimchuk V.V., Kalitka S.V. Molodizhnij naukovij visnik [Youth scientific announcer], 2010, vol.1, pp. 87-90.
18. Utkin V.M. Biomekhanika fizicheskikh uprazhnenij [Biomechanics of physical exercises], Moscow, Education, 1989, 210 p.
19. Geng Haijun, Wang Xinna. Fiziceskoe vospitanie studentov [Physical Education of Students], 2012, vol.3, pp. 123-126.
20. Volodymyr Adashevsky, Sergii Iermakov, Krzystof Prusik, Katarzyna Prusik, Karol Gorner. Biomechanics: theory and practice. Gdansk, Zdrowie-Projekt, 2012, 184 p.
Information about the authors: Shepelenko G.P.
[email protected] Kharkov National Pedagogical University Artema str. 29, Kharkov, 61002, Ukraine.
Prusik Krzysztof
Academy of Physical Education and Sports ul. Wiejska 1, 80-336 Gdansk, Poland.
Prusik Katarzyna [email protected]
Academy of Physical Education and Sports ul. Wiejska 1, 80-336 Gdansk, Poland.
Iermakov S.S. [email protected] Kharkov National Pedagogical University Artema str. 29, Kharkov, 61002, Ukraine.
Came to edition 07.10.2012.
