CC BY
165ТТ* 1 • 1 • •• • •••
Лікувальна фізична культура як складова фізичної реабілітації при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта
Пасічник В.М.
Лікарня з поліклінікою ГУМВСУ у Львівській області
Анотації:
Наведено аналіз застосування лікувальної фізичної культури у фізичній реабілітації при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта. Розглядаються причини виникнення та клінічні прояви захворювання. Висвітлений механізм лікувального впливу фізичних вправ і характеристика рухових режимів. Вправи підібрані з урахуванням періоду захворювання, особливостями його протікання і функціональним станом пацієнта. Зазначається, що наростаюча тренованість забезпечує організму адаптацію до навантажень і приводить до ліквідації порушень.
Ключові слова:
остеохондроз, хребет, фі-
зичні вправи, руховий режим, попереково-крижовий відділ.
Пасичник В.М. Лечебная физическая культура как составляющая физической реабилитации при остеохондрозе пояснично-крестцового отдела позвоночника. Приведен анализ применения лечебной физической культуры в физической реабилитации при остеохондрозе поясничнокрестцового отдела позвоночника. Рассматриваются причины возникновения и клинические проявления заболевания. Освещен механизм лечебного влияния физических упражнений и характеристика двигательных режимов. Упражнения подобраны с учетом периода заболевания, особенностями его протекания и функциональным состоянием пациента. Отмечается, что нарастающая тренированность обеспечивает организму адаптацию к нагрузкам и приводит к ликвидации нарушений.
остеохондроз, позвоночник, физические упражнения, двигательный режим, пояснично-крестцовый отдел.
Pasichnyk V.M. Remedial physical culture as a component of physical rehabilitation with osteochondrosis of the lumbarsacral spine. The analysis of application of medical physical culture is resulted in a physical rehabilitation at the osteochondrosis of the lumbosacral spine. Reasons of origin and clinical displays of disease are examined. The mechanism of medical influence of physical exercises and description of the motive modes is lighted up. Exercises are neat taking into account the period of disease, by the features of his flowing and functional state of patient. It is marked that the increasing trained provides an organism adaptation to loadings and resuits in liquidation of violations.
osteochondrosis, spine, physical exercises, motive mode, lumbosacral spine.
Вступ.
Будова нашого хребта дозволяє витримувати великі навантаження. Впродовж життя завдяки хребту ми виконуємо безліч рухів, а саме ходимо, бігаємо, стрибаємо, обертаємося, піднімаємо тягарі. Правильно виконувати всі функції хребта дозволяє його будова [6, 4].
З часом наш хребет багато випробовує, і це може негативно відобразитися на його стані. Варто лише одному із складових по будь-якій причині вийти зі строю, порушується робота всього хребта. На початковій стадії всіх захворювань хребта людина відчуває дискомфорт і біль [6, 7, 8].
Болі у спині зустрічаються в 40-80 % населення. У віці від 20 до 64 років болі в спині турбують 24 % чоловіків і 32 % жінок [6].
Остеохондроз хребта - найбільш часта причина патології хребта і займає перше місце в групі захворювань опорно-рухового апарату. В Україні ураження нервової системи, обумовлені остеохондрозом хребта, займають друге місце серед причин втрати працездатності. Захворювання призводить не тільки до погіршення якості життя, але і до інвалідності. Це свідчить про недостатнє використання засобів і методів лікування та лікувальної фізичної культури осіб з остеохондрозом хребта [7, 8].
Дослідження виконано у відповідності до практичних завдань лікарні з поліклінікою ГУМВСУ у Львівській області.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження: аналіз застосування лікувальної фізичної культури як складової фізичної реабілітації при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта.
Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел.
© Пасічник В.М., 2010
Результати дослідження та їх обговорення.
Щоб зрозуміти, як функціонує хребет, зручно користуватися поняттям ’’хребетний сегмент’’. Під цим поняттям мається на увазі два сусідніх хребця, між хребцевий хрящовий диск між ними, міжхребцеві суглоби, зв’язковий апарат і м’язи. Це є функціональна одиниця хребта.
Міжхребцеві диски працюють як амортизатори, які сприяють рівномірному розподілу ваги тіла на хребет і перешкоджають здавленню корінців спинного мозку і харчуючи їх кровоносних судин. Зв’язки і м’язи, що оточують хребет, являються свого роду природним корсетом, і чим вони сильніші, тим краще підтримується хребет і тим вище його здатність до різноманітних рухів. Відмінний стан м’язів залежить насамперед від їх кровопостачання, а кровопостачання покращується при адекватній їх праці [2, 6, 8].
Остеохондроз хребта - дегенеративно-дистрофічне захворювання міжхребцевих дисків з наступним розвитком реактивних змін в тілах суміжних хребців, міжхребцевих суглобах та зв’язковому апараті.
Наростання дегенеративних змін в міжхребцево-му диску має відповідний морфологічний субстрат і характерні клінічні прояви. Паталогічний процес при остеохондрозі в більшості випадків локалізується в шийному або поперековому відділах хребта [6, 8].
Розглянемо основні причини виникнення захворювання:
• пасивний (’’сидячий’’) спосіб життя;
• травми, мікротравми хребта;
• важка фізична праця;
• вікові зміни в організмі людини;
• спадковість;
• неправильна постава;
• носіння тягарів;
• гормональні перебудови;
• ендокринні і соматичні захворювання;
• порушення нормального кровопостачання тканин хребта;
• емоційний стрес;
• погане живлення [2, 3, 8].
Попереково-крижовий остеохондроз стоїть на першому місці серед всіх синдромів остеохондрозу хребта.
Клінічна картина захворювання характеризується болями, обмеженням рухливості поперекового відділу хребта, порушенням чутливості, руховими і
трофічними розладами. Ці болі можуть бути різними (люмбаго), або виникаючими поступово, тривалі ’’ниючі’’ (люмбалгія). Болі в ділянці попереку суворо локалізовані, які посилюються при фізичному навантаженні, при довготривалому положенні тіла. Деколи через біль хворий не може повертатись і вставати. Крім того обмежується рухливість в попереково-крижовому відділі хребта, з’являються порушення чутливості і трофічні розлади. Болі за характером колючі, прострілюючи. Їх локалізація можлива в поперековій ділянці, в ділянці сідниці, кульшового суглобу, задньої поверхні стегна (ішіас), гомілки і стопи.
В деяких випадках можливі порушення рухів. При попереково-крижовому остеохондрозі найчастіше вражаються сегменти L5 - S1, відповідно атрофуються сідничні м’язи, згиначі гомілки, стопи, розгиначі стопи і пальців. При подразненні і компресії корінців верхніх поперекових сегментів спинного мозку можливі ураження стегнового нерва і атрофія чотирьохголового розгинача гомілки. Вегетативні порушення проявляються в вазомоторних розладах (ціаноз, набряклість), секреторних (сухість або пітливість шкіри) і трофічних (лущення шкіри, посилений ріст волосся) [1, 8].
Лікування попереково-крижового остеохондрозу складне завдання. Індивідуальна програма лікування залежить від характеру хвороби, її клінічної картини, тривалості і інтенсивності.
Для лікування застосовується комплексний підхід: різноманітні ортопедичні, медикаментозні, фізіотерапевтичні методи, засоби лікувальної фізичної культури [2].
Основними принципами побудови лікувальних заходів при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта являється ранній і своєчасний початок застосування лікувальної фізичної культури. Особливістю методу лікувальної фізичної культури є активна участь хворого в лікувально-відновному процесі. Це головна відмінність лікувальної фізичної культури від інших методів лікування, до яких людина пасивна [5]
Головна ціль фізичної реабілітації хворих на остеохондроз попереково-крижового відділу хребта являється нормалізація функції хребта і попередження подальшого прогресування дегенеративно-дистрофічних процесів в цьому відділі.
Загальні завдання лікувальної фізичної культури при попереково-крижовому остеохондрозі хребта:
1. Забезпечення просторового звільнення здавлених
нервових корінців.
2. Покращення крово і лімфообігу, дихання, обміну речовин.
3. Збереження м’язового тонусу і попередження розвитку м’язових атрофій.
4. Зменшити спазм паравертебральних м’язів.
5. Посилити роботу м’язів живота, створити природній м’язовий корсет.
6. Усунення м’язових контрактур і низької рухомості суглобів.
7. Збільшення об’єму рухливості хребта.
8. Формування навичок правильної постави при стоянні, сидінні і при різних видах побутової і трудової діяльності. [1, 3].
Механізм лікувальної дії лікувальної фізичної культури полягає в відновленні нейроендокринної регуляції процесів в організмі хворих і проявляється в вигляді чотирьох основних впливах фізичних вправ на організм хворого:
1. Тонізуюча дія.
2. Трофічна дія.
3. Формування компенсацій.
4. Нормалізація функцій [5].
Лікувальна фізична культура при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта застосовується з врахуванням періоду захворювання. Захворювання протікає з періодами загострення і ремісії. На протязі хвороби виділяють три періоди: гострий (3-5 днів), підгострий (біля 1 місяця) і період повної і неповної ремісії [2, 3].
Завдання лікувальної фізичної культури в гострий період направлені на зниження больового синдрому і розслаблення паравертебральних м’язів і м’язів ураженої кінцівки. В гострих випадках рекомендується ліжковий режим (3-5 днів), корекція положенням (лежачи на спині під головою невелика подушка). Засобами ЛФК в цьому періоді є дихальні вправи з вихідним положенням лежачи на спині, лежачи на животі; вправи на розслаблення м’язів; вправи для дрібних і середніх м’язових груп і суглобів; вправи на розтягнення м’язів в положенні лежачи на спині [3].
При покращенні загального стану (зниженні больового синдрому, покращення рухової активності) хворого переводять в II режим.
Завданням ЛФК в під гострому періоді являються:
1. Зменшення больового синдрому. 2. Розслаблення постуральних м’язів. 3. Покращення трофічних процесів. 4. Адаптація всіх систем і органів до наростаючого навантаження.
Основними засобами цього періоду є вправи в довільному розслабленні м’язів, вправи ізотонічного характеру, вправи на витягнення хребта, корегуючи вправи, плавання, ходьба. Протипоказами до призначення засобів ЛФК є посилення болю, неперено-симість процедури. Протипоказанням до виконання фізичних вправ є:
1. Піднімання прямої ноги (в.п. - лежачи на спині).
2. Вправи на розтягнення м’язів і фіброзних тка-
нин ураженої кінцівки.
3. Згинання тулуба більше 20 ° (в.п. - стоячи).
4. Розгинання тулуба (в.п. стоячи).
Вправи слід виконувати в вихідних положеннях лежачи на спині, на животі, на боці, на четвереньках, тобто при повному розвантаженні хребта. Так як в цих випадках усередині дисковий тиск в ураженій ділянці знижується в два рази порівняно з вертикальним положенням [2] . Для зменшення м’язового напруження і для покращення кровопостачання паравертебральних м’язів рекомендується використання дихальних вправ (динамічного і статичного характеру [1,З].
Вправи в довільному розслабленні скелетних м’язів - прекрасний засіб керування і тренування тормозних реакцій. Вони використовуються в якості зниження фізичного навантаження під час занять, для відновлення порушеної координації, нормалізації м’язового тонусу. Вправи ізотонічного характеру виконуються в формі рухів в окремих суглобах і окремими сегментами тіла (пальці, кісті, стопа, передпліччя, гомілки і ін..) і у формі спільних рухів рук і тулуба, ніг, голови і тулуба. Ці види фізичних вправ покращують кровообіг і обмін речовин в окремих сегментах кінцівок або тулуба, відновлення сили і швидкості скорочення працюючих м’язів, відновлення рухливості в окремих суглобах, стимуляція процесів регенерації. Вправи включаються в заняття ЛФК при зменшенні болю в поперековій ділянці хребта в вихідних положеннях лежачи на спині, на боці, стоячи [1, 2, З].
Прекрасний ефект дають вправи на витягнення хребта по його вісі. При цьому збільшуються між хребцеві проміжки і діаметр між хребцевих отворів, що сприяє декомпресії нервових корінців і судин ) [2]. Фізичні вправи направлені на витягнення поперекового відділу хребта: ’’самовитягнення ’’ хребта з опорою рук на крильця клубових кісток; ’’само-витягнення’’ хребта з відштовхуванням м’яча підборіддям; підтягування з піднятими руками, стоячи з гімнастичною палкою; ’’самовитягнення’’ на похилій площині; вис на гімнастичній стінці. Корегуючі вправи забезпечують корекцію деформацій хребта. Виконуються ці вправи в вихідних положеннях лежачи на спині, на животі і на боці. Корегуючі вправи діляться на симетричні (фізичні вправи, при яких зберігається серединне положення лінії остистих відростків) і асиметричні (вправи, які дозволяють підібрати вихідне положення і м’язову тягу відповідних м’язів конкретно на даний сегмент хребта) [З]. Фізичні вправи у воді дозволяють використовувати ту обмежену м’язову силу уражених м’язових груп, яка в звичайних умовах трудно виявляється. Вправи виконуються без руху ніг (ковзання по воді), без руху рук (ковзання з м’ячем), розслаблення м’язів. Ходьбу можна включати у всі розділи занять (переважно в ввідний і заключний). Вправи ускладнюються за рахунок правильної постави, поєднанні ходьби з диханням, включення різних варіантів пересування.
У відновлювальному періоді існують протипоказання до застосування ЛФК: виникнення больового синдрому, посилення напруження паравертебральних
м’язів, порушення статики хребта. Основне завдання періоду: відновлення динамічного стереотипу. Засобами ЛФК в цьому періоді являються дихальні вправи; вправи направлені на укріплення м’язів тулуба і кінцівок; вправи направлені на збільшення рухливості хребта; вправи направлені на формування правильної постави; вправи з дозованою протидією; вправи з гімнастичними предметами і на снарядах; ходьба; плавання [1, 3].
Включаються в цей період ізометричні вправи для м’язів попереку, сідничної ділянки і ніг (1-2 сек.), а через тиждень для м’язів тулубу і нижніх кінцівок (8-10 сек.). Для укріплення м’язів тулубу і кінцівок використовуємо вправи з протидією і обмеженням. Протидія створюється при виконанні хворим: рухів в суглобах кінцівок, рухів різноманітних сегментів тулуба. Протидію створюють руки лікаря або методиста, в іншому випадку вправа виконується з подоланням протидії еспандеру в вихідному положенні -лежачі і стоячи. Ізотонічні вправи застосовуються для верхніх кінцівок, верхніх кінцівок і плечового поясу, плечового поясу і спини, тулуба, черевного пресу і тазового поясу, нижніх кінцівок. Вихідні положення при виконанні вправ лежачи на спині, на животі, на боці, сидячи, стоячи на четвереньках, стоячи з фіксацією рук на опорі [2, 3].
Вправи з гімнастичними предметами включають використання палок, булав, гантелей, м’ячів. Лікувальний вплив вправ з предметами посилюється за рахунок ваги предмета, збільшення інерційних сил. Фактором, який підвищує ефективність вправ, являється емоційність, особливо з поєднанням музичного супроводу [3, 4]. В залежності від способу виконання вправ на гімнастичних снарядах (швецька стінка) забезпечується вплив на окремі сегменти опорно-рухового апарату або групи м’язів, на функцію внутрішніх органів, на вестибулярну функцію. Вправи виконуються в формі висів, упорів, підтягування і можуть супроводжуватись затримкою дихання. Особливе значення відводиться вправам для формування і закріплення навичок правильної постави, які підвищують тонус і силу м’язів шиї, спини, живота і кінцівок. Повинно сформуватися уявлення про взаємо-розташування окремих сегментів тіла при правильній поставі. Закріпити навички правильного положення тіла при різноманітній м’язовій діяльності. Сприянню лікувального впливу і реабілітації рухових дій являються спортивно-прикладні вправи. Такими вправами є захвати, стискання і переміщення різних предметів, побутові рухи, ходьба, біг, плавання, їзда на велосипеді і ін.. [3, 6].
Висновки:
Проаналізувавши спеціальну методичну літературу слід зазначити, що на сьогодні серед захворювань опорно-рухового апарату, захворювання остеохондрозом є одним з актуальних недуг нашого суспільства. Під впливом негативних факторів в хребті відбувається повільне руйнування хрящів, між хребцевих дисків, ослаблення м’язів і зв’язок. Тому в лікуванні і профілактиці загострень остеохондрозу попереково-
крижового відділу хребта вагоме місце займає лікувальна фізична культура. Вона сприяє зміцненню та покращенню стану м’язів, покращенню крово і лімфо-обігу, виробленню компенсаторно-пристосувальних механізмів, які направлені на відновлення порушеної цим захворюванням рівноваги у руховому хребетному сегменті.
Отже, своєчасне використання фізичних вправ загального і спеціального характеру, наростаюча тренованість забезпечують організму адаптацію до навантажень і приводить до ліквідації порушень, що виникають в результаті захворювання.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення впливу лікувальної фізичної культури при остеохондрозі шийно-грудного відділу хребта.
Література:
1. Девятова М.В. Лечебная физическая культура при остеохондрозе позвоночника и заболеваниях периферической нервной системы. / М.В. Девятова. - Л.Медицина, 1983. - 160 с.
2. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура / В.А. Епифанов, ГЛ. Апанасенко. - М.: Медицина, 1990. - 368 с.
3. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура / В.А. Епифанов, А.В. Епифанов. - Лечебная - М.: МЕД пресс-информ, 2004. - 2-е изд., 272 с.
4. Казьмин В.Д. Лечебная гимнастика при вашей болезни. / В.Д. Казьмин. - Ростов н/Д: ’’Издательство Баро-Пресс’’, 2004. -192 с.
5. Мухін В.М. Фізична реабілітація / В.М. Мухін. - К: Олімпійська література 2000 - 424 с.
6. П.Брэгг. Позвоночник. / П.Брэгг. // Сост. И.В.Степанчикова -СПБ: ’’А.В.К. - Тимошка’’. 2002 - 160 с.
7. Фролов М. Здоровье вашего позвоночника и суставов. / Фролов М., Логинова - Фролова Л. - Донецк: ООО ’’Агенство-Мультипресс’’, 2007. - 288 с.
8. Шаргородский В.С. Как предупредить остеохондроз. / В.С. Шаргородский. - К.: О-во ’’Знание’’, Киев, 1990. - 16 с.
Надійшла до редакції 10.06.2010р.
Пасичник Виктория Михайловна vikapaska@rambler.ru
