CC BY
47
СУПРУН е.В., БЕРЕЗОВА К.В., СУПРУН В.е. ДЗ «Дорожня MÍHÍ4Hci лккарня станци Донецьк»
ТЕРА^Я СИНДРОМУ ГЛЮКОЗОТОКСИЧНОСТ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДiАБЕТ 2-го ТИПУ
Резюме. У стат розглядаеться питання короткочасно¡' терапП iнсулiном гларпн у хворих на цукровий д'шбет2-го типу для зменшення синдрому глюкозотоксичност й iнсулiнорезистентностi. Продемонстро-вано позитивний вплив короткого курсу iнсулiнотерапi¡' на iнсулiнорезистентнiсть. Ключовi слова: глюкозотоксичн'ють, цукровий д1абет 2-го типу, iнсулiн гларпн.
о ' P ® Практикующему эндокринологу
Sr-J /To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
Дослщження останшх роыв переконливо проде-монстрували, що хрошчна гiперглiкемiя при деком-пенсацй' цукрового дiабету (ЦД) може бути важливою детермiнантою виникнення i прогресуючого розвитку дiабетичних ускладнень.
Заради ранньо! й ефективно! профiлактики цих ускладнень необидно керуватися алгоритмом лшу-вання ЦД, принципом якого е досягнення рiвня rai-козильованого гемоглобiну (HbAlc) менше 7 % шляхом модифшаци способу життя (нормалiзацiя маси пла, систематичнi фiзичнi навантаження, дотриман-ня дiети) i призначення цукрознижувально! терапй' (American Diabetes Assotiation, 2014).
Препаратом першо! ланки при лшуванш ЦД 2-го типу е метформш, що належить до бiгуанiдiв, цукро-знижувальний ефект якого здiйснюеться через вплив на синтез i пул глюкозних транспортерiв у клiтинi й не супроводжуеться збiльшенням секрецй' ендогенного шсулшу.
3i зниженням секреторно! функци бета-клiтин ви-никае необхiднiсть у призначенш одного або декiлькох пероральних цукрознижувальних препаратiв (ПЦЗП) або шсулшотерапи.
Але початок цукрознижувально! терапй' часто за-тримуеться, що призводить до хрошчно! гiперглiкемii, унаслiдок цього виникае апоптоз бета-клггин пдшлун-ково! залози. Дослiдження останнiх рокiв продемон-стрували, що хронiчна гiперглiкемiя може вщповщати за прогресуюче зниження функцй' бета-кштин i при-зводити до !х необоротного ураження. Для опису нега-тивних наслiдкiв впливу гiперглiкемii на тдшлункову залозу був запропонований термш «синдром глюкозо-токсичносп». Цей синдром е шдГрунтям розвитку ре-зистентносп до препаратiв сульфонiлсечовини при ЦД 2-го типу. Призначення шсулшотерапи й досягнення нормоглшеми може вiдновити ефект пероральних пре-паратiв.
За даними багатьох pa^pMi30BaH^ дослiджень, комбшоване призначення шсулшу гларпн (лантус), що е шсулшовим аналогом добово1 да i вiдтворюe фiзюло-гiчний профiль ендогенного шсулшу, i ПЦЗП сприяло кращому контролю глюкози з нейтральним впливом на масу тла i зменшенням випадкiв гiпоглiкемii.
Метою дослвдження було вивчення ди на синдром глюкозотоксичност короткого курсу iнсулiнотерапii iнсулiном гларпн у поеднанш з ПЦЗП.
Матерiали та методи
Були обстеженi 59 осiб iз ЦД 2-го типу (37 жшок i 22 чоловши), якi перебували на лiкуваннi в ендокриноло-гiчному вщдтенш Дорожньо! клшчно1 лiкарнi станци Донецьк. Середнiй вш пацieнтiв становив 47,5 ± 2,5 року, уш хворi знаходилися в сташ декомпенсаций вугле-водного обмшу. У дослiдження включали пацieнтiв, яы приймали препарати сульфонтсечовини в комбшаци з метформiном у максимальних дозах. 1з метою компенсаций захворювання й усуненння глюкозотоксич-ностi призначали iнсулiн гларгiн (лантус) один раз на добу. До та тсля призначення шсулшу вшм пацieнтам вимiрювали масу тла, обчислювали iндекс маси тта (1МТ), протягом дослiдження визначали рiвнi глiкемii натще та протягом доби, фруктозамшу i власного ш-сулiну до початку iнсулiнотерапii i через 2 тижнi пiсля ii вiдмiни. Для оцiнки iнсулiнорезистентностi вико-ристовували показник Homeostasis model assessment, що розраховували з використанням початкових зна-чень глшеми та iнсулiну натще. Цей показник дозволяе здшснювати монггоринг iнсулiнорезистентностi на тлi лiкування рiзних видiв. Його також вважають тестом на глюкозотоксичнють, що дозволяе вивчати глюкозний гомеостаз.
© Супрун G.B., Березова К.В., Супрун B.G., 2014 © «Мжнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
66
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 3(59) • 2014
Практикующему эндокринологу /To Practicing Endocrinologists/
1з початком шсулшотерапи препарати сульфо-нтсечовини вiдмiняли, а метформiн залишали в дозi 2000 мг на добу i не змiнювали протягом усього перь оду iнсулiнотерапii. Середня доза шсулшу гларгiн ста-новила 45 ± 5 ОД, а тривалють курсу — 8,5 ± 0,5 дня. Шсля досягнення нормоглiкемii пащентам поступово вiдмiняли iнсулiн i знову призначали препарати суль-фонiлсечовини впродовж двох-трьох даб. Рiвень глю-кози кровi визначали гексозоюназним методом, рiвень iнсулiну — методом iмуноферментного анал1зу.
Результати та Тх обговорення
У нашому дослiдженнi, незважаючи на коротку тривалють iнсулiнотерапii, вiдбулося зниження по-казника ИОМЛ-1Я iз 7,8 ± 0,5 до 5,9 ± 0,5, що свщ-чить про зменшення iнсулiнорезистентностi. Це сталося бiльшою мiрою за рахунок зниження гтке-ми натще з 11,8 ± 0,5 ммоль/л до 6,8 ± 0,5 ммоль/л. При цьому секрецiя шсулшу незначно покращи-лася (7,9 ± 0,7 пмоль/л на початку дослщження i 7,3 ± 0,4 пмоль/л шсля шсулшотерапи). Рiвень фрук-тозамшу знизився з 450 ± 25 мкмоль/л на початку лшу-вання до 340 ± 25 мкмоль/л через 2 тижнi пiсля курсу шсулшотерапи.
Завдяки призначенню комбiнованоi' терапй iнсулiном i метформiном у вск пацiентiв вiдзначалося зниження концентраций втьних жирних кислот у сироватцi кров1
Iнсулiнотерапiя може супроводжуватися збтьшен-ням маси тла, що е небажаним у пащентав iз ЦД 2-го типу, але нами не було зафшсовано збiльшення маси тла.
Супрун Е.В., Березова К.В., Супрун В.Е.
ГУ «Дорожная клиническая больница станции Донецк»
ТЕРАПИЯ СИНДРОМА ГЛЮКОЗОТОКСИЧНОСТИ У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА
Резюме. В статье рассматривается вопрос краткосрочной терапии инсулином гларгин у больных сахарным диабетом 2-го типа для уменьшения синдрома глюкозотоксичности и инсу-линорезистентности. Продемонстрировано положительное влияние короткого курса инсулинотерапии на инсулинорези-стентность.
Ключевые слова: глюкозотоксичность, сахарный диабет 2-го типа, инсулин гларгин.
Отже, застосування короткочасно! шсулшотераш! е доцтьним для корекци i зменшення шсулшорезис-тентност та глюкозотоксичность
Висновки
У дослщженш продемонстровано позитивний вплив короткого курсу шсулшотерапи на шсулшоре-зистентнють.
Не зафшсовано порушень власно! секреци iнсулiну та збiльшення маси тта.
Доцiльнiсть iнсулiнотерапií при ЦД 2-го типу поля-гае в рацюнальному та бiльш тривалому використаннi ендогенних резервiв пiдшлунковоí залози завдяки вщ-новленню секреци iнсулiну та шдвищенню чутливостi до нього периферичних тканин.
Список лператури
1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Дифференциальная диагностика и лечение эндокринных заболеваний. — М, 2008. — С. 413-414.
2. Bloomgarden Z.T. Insulin resistance concepts // Diabetes Care. — 2007. — Vol. 30, Suppl. 5. — P. 1320-1326.
3. Koch L, Manderlich T, Seibler J. et al. Central insulin action regulates peripheral glucose and fat metabolism in mice // J. Clin. Invest. — 2008. — Vol. 118. — P. 2132-2147.
4. Natali A., Toschi E, Baldeweg S. et al. Clactering of insulin resistance with vascular dysfunction and low-grade inflammation in type 2 diabetes // Diabetes. — 2006. — Vol. 55. — P. 11331140.
Отримано 23.04.14 Ш
Suprun Ye.V., BerezovaK.V., Suprun V.Ye.
State Institution «Railway Clinical Hospital of Donetsk Station»,
Donetsk, Ukraine
THERAPY FOR GLUCOSE TOXICITY IN PATIENTS WITH DIABETES MELLITUS TYPE 2
Summary. The article discusses short-term therapy with insulin glargine in patients with diabetes mellitus type 2 to reduce glucose toxicity syndrome and insulin resistance. A positive effect of short-term insulin therapy on insulin resistance has been shown.
Key words: glucose toxicity, diabetes mellitus type 2, insulin glargine.
№ 3(59) • 2014
www.mif-ua.com
67
