CC BY
54
myth about Sarmatians' origin of people who are mentioned in ancient sources) from the position of a nostalgic myth. The nostalgic myth refers to mnemotopes - the places of memory that are connected with cultural space.
During the period of the Rzeczpospolita (The Polish-Lithuanian Commonwealth), myths about the common origins of the Polish and the Ukrainian peoples were formulated in the «Sarmatian» discourse. In the times of Baroque and Romanticism, Polish Catholic writers glorified Ukraine in their works, which regionally belonged to «Kresy Wschodnie» (the Eastern Borderlands).
Cultures of different peoples, that have approximately the same level of development, can have the ability of the open dialogue, the constant exchange of ideas and cultural texts inside of border territorial and (not only) state formations. The researchers accentuate the polyethnic and polyreligious subculture of Ukrainian-Polish borderlands.
This standpoint is the most clearly represented in the Latin poem «Camoenae Borysthenides» (1618) by Jan Dombrovsky. In this Kyiv-centric poem, Kyiv is described as the capital of Sarmatia within the historical period from the legendary Prince Kyi and to the present times.
Kresy are represented not only as a fact of historical geopolitics, they are a part of literature and mythophothetics. Landscapes of the Eastern Borderlands perform the functions of «places of common memory» and can discover the historical past. Consequently, Kresy should be considered as a universal archetype that has been developed into a «myth of Kresy» on the territory of the borderlands. That is why there is a large number of hidden Polish and Ukrainian identification toposes, primarily in the context of courage, chivalry and love for the Native Land. The Ukrainian «sarmatian people» are an ethnoconfessional community with the common historical origin, destiny, language, territory, which, however, existed on the borders of another state between the orderly political space and the chaos of the Great Steppe.
The image of the Ukrainian Sarmatian was embodied in the form of a «knight». It did not demand a compulsory noble origin. The Ukrainian Sarmatian had to serve heroically on the defence of the fatherland from external enemies. After the co-opting to the Russian Empire, the «Sarmatian myth» was transformed into a «Khazar myth», which can be considered as a stage of development of the national «Cossack myth». Nowadays, the Ukrainian-Polish border (Kresy) should not be a barrier, but a bridge to a common European space.
Key words: identity, Kresy, Sarmatian myth, Ukrainian-Polish borderland.
УДК 14(430)"18"Дшьтей
А. С. Дорога
ТЕОР1Я ПЕРЕЖИВАННЯ В1ЛЬГЕЛЬМА Д1ЛЬТЕЯ В КОНТЕКСТЕ МЕТОДОЛОГП ГУМАН1ТАРНОГО ЗНАНИЯ
Представлено розвиток досл1дницько1 боротьби тмецького вченого за звшьнення гумантарного знання eid впливу природничо-наукових метод1в, розглянуто суперечност1 Дшьтеевог методологи гумантарних наук. У статтi висвтлюеться вплив видатного тмецького фыософа i вченого В. Дшьтея на розвиток фшософсько'г i науковог думки. Основну увагу зосереджено на методологiчнiй ролi категорт «життя», «переживання» у самобутнт концепци вторичного тзнання В. Дшьтея.
Клю^о^^ слова: методологгя, життя, переживания, гсторична свгдомгсть, Iсторичне тзнання.
Основна причина актуальносп звернення до творчосп Вiльгельма Дшьтея - це вiдсутнiсть спшьно!' для природничих та гумаштарних наук методолопчнох бази, що сприяла б синтезу головних напрямiв тзнавальнох дiяльностi. А творчий доробок класика фшософськох герменевтики дозволяе зануритись у цю проблематику, привертаючи увагу дослiдникiв до цього напряму. Крiм того, посилення штересу до багатограннох постатi нiмецького мислителя потребуе подальшого осмислення його ролi в ютори фшософськох та науково'1' думки.
Творчiсть В. Дiльтея в контекст проблем методологи гуманiтарного знання привертае постiйну увагу дослiдникiв. Серед дослщжень i публiкацiй останнiх роюв слiд вiдмiтити грунтовну аналiтику герменевтичного розумшня досвiду та засад Дшьтеево'1 герменевтики у статтях А. Л. Богачова (2009, 2010) [2; 3], розгляд основних аспекпв методологи гумаштарного тзнання В. Дшьтея Л. Ю. Писарчиком (2011) [9], аналiз едносп освiти i культури в працях Дшьтея О. С. Смолинською (2013) [11], висвгглення розвитку щй герменевтичного кола у творах Дшьтея Р. М Хамгговим. (2014) [14], дослщження цим же автором переживання в структурi гумаштарного знання В. Дшьтея (2016) [13].
Мета дано'1 статл - проаналiзувати вплив В. Дшьтея на розвиток фшософсько'1 i науково'1 думки, представити дослiдницьку боротьбу шмецького вченого за звiльнення гуманiтарних наук вщ впливу природничо-наукових методiв, розкрити методолопчну роль категорiй «життя», «переживання» у самобутнш концепци iсторичного тзнання В. Дшьтея, окреслити перспективи подальших дослщжень його творчого доробку.
Представник «фшософи життя» шмецький фiлософ, психолог та юторик культури свого часу представив одну з найщкавших концепцш гуманiтарного пiзнання. Нiмецький вчений обстоював принципову вiдмiннiсть предмету природи i предмету людського свiту в гносеолопчному вiдношеннi, ставив за мету звшьнення гуманiтарного знання вiд природничо-наукових методiв. Основою гуманiтарного пiзнання класик фшософсько! герменевтики визнавав цiлiсну людину, й живий зв'язок зi свiтом та шшими iндивiдами. Наукою, що уособлюе своерiднiсть гуманiтарного пiзнання, Дiльтей вважав юторш. За Дiльтеем, гуманiтарний пщхщ до вивчення людини мусить бути заснований на принципах юторизму, системносп та розвитку i передбачати вивчення життя з середини самого життя.
Поняття «життя» - фундаментальна категорiя наукового мислення В. Дшьтея. Зразу вщм^имо, що поняття «життя» вживаеться ним синонiмiчно поняттю «iсторична дшснють» i 1'х рiвнозначнiсть не викликае жодного сумшву. Адже для вченого iсторiя -це життя, що розглядаеться з точки зору цшсного людства. А життя - споаб буття людини в культурно-iсторичнiй реальносп i сама ця реальнiсть. Життя всеохопне, здатне творити з себе все новi i новi форми духу. Воно потребуе розумшня себе i продукпв свое! дiяльностi. Але для людини життя багато в чому незрозумше, не пояснене на пiдставi життевого досвiду i тому школи повнiстю не усвiдомлене [8, с. 64].
Життя, за Дшьтеем, полягае у взаемодй живих ютот, взаемодii особистостей у певних зовтшшх умовах. Психофiзичний процес, що згщно нашого розумiння, мае початок i кiнець у часi, для зовнiшнього спостерiгача е чимось самототожним завдяки автономносп тiлесних проявiв. Кожному елементу цього психофiзичного процесу притаманний свщомий зв'язок з iншими елементами завдяки якомусь типовому переживанню неперервносп, взаемопов'язаносп та самототожностi процесу.
Таким чином, життя - це взаемозв'язок рiзних взаемодiй за умови певних стосункiв мiж собою, пщлягаючих закону причинностi об'ектiв природи i охоплюючих також сферу психiчних процесiв, притаманних живим тiлам. В. Дшьтей одним з перших пщкреслював у переживаннi важливiсть не тшьки причинно-наслiдкових зв'язкiв, а й вщношень мотивацхх, що внутрiшньо переживаються.
Дшьтей постшно нагадуе, що життя визначене просторово i в час1 Саме часом визначаеться i цшсний характер життя, i притаманнi йому процеси розпаду. Життя юнуе в час як певний взаемозв'язок. Життя i переживання володiють своерiдним вщношенням елементiв до цiлого. Елементи значущi для цiлого.
У концепцх! В. Дшьтея вiдношення елементiв життя до цшого характеризуеться поняттям «значення». Детально роль цього поняття у теорй нiмецького мислителя розглянута нами в однш з попереднiх публiкацiй [8, с. 64]. У даному контекст важливо звернути увагу, що значення - це особливий вид стввщношення елементв життя з цшим. Осягаеться людиною це значення через спогади чи можливосп майбутнього. Принцип переживання, за В. Дшьтеем, полягае у даност всього юнуючого лише в тепершньому. Навiть якщо переживання стосуеться минулого, воно дане нам як переживання у тепершньому. За вщсутносп живо! безпосередньо'х' емоцшно'х' реакцх! 'х'х мiсце заступае оцiночне судження, за яким сто'х'ть в даний момент не актуалiзоване стiйке почуття, колись пережита емоцшна реакцiя. Тому Дшьтей вважае переживання бшьш повним i узагальненим вiдносно свiдомостi. Поняття «значення» використовуеться, передусiм, у процедурi розумшня. I включае тiльки вiдношення зовшшнього, чуттевого до чогось внутрiшнього.
Кожний прояв життя мае значення, оскшьки вш щось виражае. I вказуе на щось, що належить життю. Життя саме по собi не означае чогось шшого, зовнiшнього стосовно його. Виходячи з окремих подш життя, людина прагне вiднайти спойб взаемозв'язку, притаманний самому життю. У всьому, що корисно для цього взаемозв'язку, мае бути i те, що засвщчуе значення життя.
Осягаючись iз абсолютно рiзних точок зору, життя вщкривае людинi зовсiм рiзнi сторони. У спогадi особливого статусу набувае значення; тепершньому людина надае негативно!' чи позитивно!' оцшки, вирiзняючи у такий спосiб цiнностi; у прагненш майбутнього виникають категорх! мети та щеалу.
Тiльки у стввщношенш значення життевих процесiв з розумшням i смислом життевого цiлого взаемозв'язок, притаманний самому життю, набувае адекватного втшення. Головним же «инструментом» виявлення цього взаемозв'язку В. Дшьтей вважае антрополопчну рефлексш. Серйозну увагу цьому питанню теоретик придшив у вщомш роботi «Описова психологiя» [6].
Антрополопчна рефлексiя, за Дiльтеем, може виявляти типологш та фiксувати значення взаемозв'язюв у цiлiсностi життя. Оскiльки погляд на власне життя пов'язаний з розглядом життя шших оаб, а переживання i розумiння власнох самосл -з розумiнням iнших людей i осягненням життя людства, то виникають узагальнення, в яких по-новому виражеш цшнюш смисл i цшь життя. Вони утворюють своерiдний пласт мiж життям i його вщображенням у мистецтвi та всесвiтнiй ютори.
На думку Дiльтея, життя е комплексом величезноi кiлькостi взаемозв'язкiв. Причина утворення цих взаемозв'язюв - постшне набування нових переживань на основi переживань попереднiх. В. Дiльтей назвав це «придбаними взаемозв'язками душi». Наслщком природи цього процесу е певна тривалють i неперервнiсть взаемозв'язкiв попри всю 'х'х плиннiсть. На думку шмецького вченого, цей процес е сутнютю духовного життя. Сутнiсть постшно змшюеться. Але змiна, викликана зовшшшм впливом на единий життевий взаемозв'язок, разом з тим, визначена цим
взаемозв'язком. У такий споаб формуеться характер будь-якого життевого процесу. У всьому дiева та сама сутнють. Завжди iснуе межа можливостей, однак юнуе i свобода вибору мiж ними, що викликае почуття перспективи руху вперед i реалiзацii нових можливостей власного буття. Розвиток, за Дшьтеем, полягае у внутршнш визначеностi процесу життя, направляючiй прогресивш змiни.
Початковi переживання мають шдивщуально-типолопчш особливостi, зовнiшньо вираженi у тит свiтогляду людини; свiтогляди уявляють собою правильш системи, в яких виявляеться будова душевного життя людини; переживання об'ективуеться в свггогляд^ тому й вивчатись мае через нього. Розвинувшись iз певно'1 структури переживань, свпогляд запроваджуеться у людське життя, в зовшшнш свiт i глибину само'1 душi. Свiтогляд - найбiльш повне втшення переживання, здатне здiйснювати зворотнш вплив на власну основу, початкове переживання. Саме свгшгляд надихае на творчють i дозволяе людинi досягати свободи з метою перетворення себе i свпу.
Душевне життя людини В. Дшьтей описуе у параметрах внутршньо'1 структури, «архгтектошки», в якш зв'язанiсть устремлiнь, пристрастей, страждань i долi в цiлому опосередковуеться початковими (безпосередшми) переживаннями. Ця структура охоплюе не тiльки всю усвiдомлену сферу, але й взаемовщношення iндивiда з його культурно-юторичним середовищем, виходить за межi «чисто'1» свiдомостi. Крiм того, переливи душевних станiв iз одного в шший вiдносяться до галузi внутрiшнього досвiду i переживаються людиною. В. Дiльтей називае 1'х «структурними зв'язками». Розвиток душевного життя кожно'1 людини мае унiверсальний (загальнолюдський) характер i вiдбуваеться пiд впливом трьох клаав умов: стан i розвиток тiла, вплив оточуючого ^зичного) середовища, вплив духовного свiту.
В. Дшьтей запропонував використання в педагопщ та психологи трiади переживання - вираження - розумшня (замiсть загально визнано'1 «споглядання -мислення - дiя»). Кожне переживання виражае себе, а вираження завжди е вираженням переживання. Вираження - це об'ективащя творчо'1 дп, що грунтуеться на переживанш. Розумiння - творча дiя, що може бути об'ективована в якосп нового вираження. Розумiння - це процес цшсного душевно-духовного переживання, задля тзнання себе в шших. Розумiння виступае головним у трiадi «переживання - вираження -розумшня». Воно завершуе ланцюг саморозвитку життя. Переживання, вираження i розумiння утворюють своерщне коло вiдношень. Переживання е одночасно усвщомлення переживаючого, але це ще не прояснене усвiдомлення, оскшьки життя ще не доведене до свщомосп, це доведення здiйснюеться тшьки через розумiння. Розумiння е процесом, в якому вщ чуттевих проявiв духовного життя останне приходить до самотзнання.
Свого часу, аналiзуючи можливосп культурологiчного осягнення iсторii, ми звертали увагу, що iррацiональна концепцiя юторицизму Дiльтея передбачае критику попередньо'1' аксюми про закономiрнiсть iсторичного розвитку, прогресу та заперечення можливосп iсторичного передбачення. Для нього iсторiя е iррацiональним потоком, що формуе людську сутнють, визначаючи й характернi риси та якосп. Для Дiльтея принцип едносп iсторичного процесу втрачае свою значущють: вiн заперечуе конструювання едностi ушверсально-юторичного смислу та цiлiсностi iсторii. Дшьтей постшно i рiшуче критикуе позитивютську редукцiю iсторичного свiту до природи за допомогою каузально-детермшютсько'1' схеми [7].
У контексп розробки методологii юторичного пiзнання, Дiльтей замiщуе визначальний гегелiвський розум життям в його цшсносп, переживаннi, розумiннi. Iсторiя, iсторичний життевий взаемозв'язок у Дiльтея виступае не iсторiею розуму, а
iсторieю духу, дух же сам е продуктом юторично'1' дiяльностi. Головною характеристикою дшктавського iсторизму е зведення осягнення ютори до «переживання» як головного iнструменту iсторика.
Як бачимо, Дшьтей не надавав серйозного значення юторичнш дистанцГï та юторичносп людського iснування. Нехтування конкретнiстю життя як приналежнiстю людини iсторичнiй комушкаци, за точним спостереженням А. Л. Богачова, не дозволило Дшьтею розв'язати проблему «ствюнування психiко-гуманiтарного розумшня i фiзико-природничого пояснення» [2]. Одна з пасток, у яку потрапив шмецький дослщник, полягала у протирiччi мiж його психологiчним обгрунтуванням наук про дух i потрiбним герменевтичним обгрунтуванням «тзнання тих формоутворень об'ективного духу, чий змют неможливо вщтворити через генетичнi реконструкцГï в психщ» [2]. Цi завдання в ютори гумаштарно'1' думки у подальшому виршували Е. Гуссерль та Г. Г. Гадамер.
Отже, можемо пщсумувати: В. Дшьтей проаналiзував розумГння як особливий акт, що сприяе штерпретаци юториком всГх форм культурно'1' творчостГ як вияву покладеного в пщгрунтя свГтогляду; цей метод штерпретаци назвали герменевтикою. Теорiя Дiльтея знайшла подальший розвиток в розробщ методологи Гсторичного тзнання представниюв Баденсько'1' школи неокантiанства В. Вшдельбанда та Г. Рiкерта. Критична фшософГя ютори Дiльтея та представниюв Баденсько'1' школи неокантiанства заклала основи для подальших теоретичних розробок в контексп нових Гсторичних реалiй XX ст. i переосмислення принципу юторицизму як методолопчного грунту Гсторичного тзнання.
Перспективу подальших дослщжень творчого доробку В. Дшьтея вбачаемо в аналггищ його трГади переживання, вираження, розумГння у стввщношент з проблемою структури гуманГтарного знання. КрГм того, у загальному ходГ розвитку методологи гумаштарних наук на перший план виходить проблема суб'екта й об'екта в гумаштарному шзнанш, якГй ВГльгельм Дшьтей придГлив серйозну увагу.
Стаття надшшла до редакци 07.10.2017
Список використаноУ л1тератури
1. Бердяев Н. А. Опыт парадоксальной этики / Н. А. Бердяев. - Москва : АСТ; Харьков : Фолио, 2003. - 701 с. ; Berdyaev N. A. Opyt paradoksalnoy etiki / N. A. Berdyaev. - Moskva : AST; Kharkov : Folio, 2003. - 701 s.
2. Богачов А. Л. Засади й апори Дильтаево'1' герменевтики / А. Л. Богачов // Фшософсью проблеми гуматтарних наук. - 2010. - № 16-17. - С. 147-153 ; Bohachov A. L. Zasady y aporii Dyltaievoi hermenevtyky / A. L. Bohachov // Filosofski problemy humanitarnykh nauk. - 2010. - № 16-17. - S. 147-153.
3. Богачов А. Л. До ютори герменевтичного розумГння досвщу [Електронний ресурс] / А. Л. Богачов // Фшософсью проблеми гумаштарних наук : зб. наук. праць. -Режим доступу : http://www.info-library.com.ua/books-text-11460.html ; Bohachov A. L. Do istorii hermenevtychnoho rozuminnia dosvidu [Elektronnyi resurs] / A. L. Bohachov // Filosofski problemy humanitarnykh nauk : zb. nauk. prats. - Rezhym dostupu : http://www.info-library.com.ua/books-text-11460.html
4. Дильтей В. Категории жизни / В. Дильтей // Вопросы философии. - 1995. - № 10. - С. 129-143 ; Diltey V. Kategorii zhizni / V. Diltey // Voprosy filosofii. - 1995. - № 10. - S. 129-143.
5. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума / В. Дильтей // Вопросы философии. - 1988. - № 4. - С. 135-153 ; Diltey V. Nabroski k kritike istoricheskogo razuma / V. Diltey // Voprosy filosofii. - 1988. - № 4. - S. 135-153.
6. Дильтей В. Описательная психология / В. Дильтей. - Санкт-Петербург :
Алетейя, 1996. - 160 с. ; Diltey V. Opisatelnaya psikhologiya / V. Diltey. - Sankt-Peterburg : Aleteyya, 1996. - 160 s.
7. Дорога А. С. Культуролопчний аспект еволюци юторично! свщомосп / А. G. Дорога // Вюник Марiупольського державного ушверситету. Сер.: Фiлософiя, культурологiя, соцiологiя. - 2017. - Вип. 13. - С. 45-52 ; Doroha A. Ye. Kulturolohichnyi aspekt evoliutsii istorychnoi svidomosti / A. Ye. Doroha // Visnyk Mariupolskoho derzhavnoho universytetu. Ser.: Filosofiia, kulturolohiia, sotsiolohiia. - 2017. - Vyp. 13. -S. 45-52.
8. Дорога А. С. Культурфшософська аналгтика феномену переживання в контекст «Фшософи життя» / А. С. Дорога // Культуролопчна думка. - 2016. - № 10. - С. 61-68 ; Doroha A. Ye. Kulturfilosofska analityka fenomenu perezhyvannia v konteksti "Filosofii zhyttia" / A. Ye. Doroha // Kulturolohichna dumka. - 2016. - № 10. - S. 61-68.
9. Писарчик Л. Ю. Основные аспекты методологии гуманитарного познания в работе В. Дильтея «Введение в науки о духе» / Л. Ю. Писарчик // Вестник Оренбургского государственного университета. - 2011. - № 7(126). - С. 68-77 ; Pisarchik L. Yu. Osnovnye aspekty metodologii gumanitarnogo poznaniya v rabote V. Dilteya «Vvedenie v nauki o dukhe» / L. Yu. Pisarchik // Vestnik Orenburgskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2011. - № 7(126). - S. 68-77.
10. Риккерт Г. Философия истории / Г. Риккерт // Риккерт Г. Философия жизни / Г. Риккерт. - Ки!в : Ника-Центр : Вист-С, 1998. - 144 с. ; Rikkert G. Filosofiya istorii / G. Rikkert // Rikkert G. Filosofiya zhizni / G. Rikkert. - Kiiv : Nika-Tsentr : Vist-S, 1998. -144 s.
11. Смолинская О. Е. Идея единства образования и культуры в трудах Ф. Ницше, В. Дильтея, А. Бергсона / О. Е. Смолинская // Научный диалог. - 2013. - № 8 (20). - С. 36-50 ; Smolinskaya O. Ye. Ideya edinstva obrazovaniya i kultury v trudakh F. Nitsshe, V. Dilteya, A. Bergsona / O. Ye. Smolinskaya // Nauchnyy dialog. - 2013. - № 8 (20). - S. 3650.
12. Трельч Э. Историзм и его проблемы / Э. Трельч. - Москва : Юрист, 1994. -719 с. ; Trelch E. Istorizm i ego problemy / E. Trelch. - Moskva : Yurist, 1994. - 719 s.
13. Хамитов Р. М. Переживание в структуре гуманитарного знания В. Дильтея / Р. М. Хамитов // Вестник Томского государственного университета. Философия. Социология. Политология. - 2016. - № 3(35). С. 76-81 ; Khamitov R. M. Perezhivanie v strukture gumanitarnogo znaniya V. Dilteya / R. M. Khamitov // Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Filosofiya. Sotsiologiya. Politologiya. - 2016. - № 3(35). S. 76-81.
14. Хамитов Р. М. Историческое развитие идеи герменевтического круга от Фридриха Аста до Вильгельма Дильтея / Р. М. Хамитов // Актуальные проблемы социальных наук : XV Всероссийская конференция молодых учёных / под ред. И. А. Ершовой, Ю. Н. Кириленко. Томск : Издательский Дом Томского государственного университета. - 2014. - С. 72-74 ; Khamitov R. M. Istoricheskoe razvitie idei germenevticheskogo kruga ot Fridrikha Asta do Vilgelma Dilteya / R. M. Khamitov // Aktualnye problemy sotsialnykh nauk : XV Vserossiyskaya konferentsiya molodykh uchenykh / pod red. I. A. Yershovoy, Yu. N. Kirilenko. Tomsk : Izdatelskiy Dom Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2014. - S. 72-74.
А. Doroga
WILHELM DILTHEY'S THEORY OF THE EXPERIENCING IN THE CONTEXT OF THE METHODOLOGY OF HUMANITARIAN KNOWLEDGE
The purpose of this article is to analyze Dilthey's impact on the development of philosophical and scientific thought, to imagine the research struggle of this German scientist for the liberation of humanities from the influence of natural methods, to reveal the methodological role of the categories of "life" and "experiencing" in the original concept of historical knowledge of W. Dilthey, to outline the prospects for further research of his work.
The author used primary scientific sources, monographs, journal publications and applied historical and analytical research methods on the stated problem.
The article states that life and life process is a complex of relationships for Dilthey. These relationships are formed due to the constant achievement of new experiences based on previous experiences. Dilthey called it "acquired relationships of the soul". The consequence of the nature of this process has certain duration and continuity of relationships despite their fluidity. This condition is inherent in the spiritual life; the researcher identified this category as "entity".
The author found out that understanding of man and his world is through experiencing of the integration of reality. Experiencing includes almost all the contents of consciousness and it largely coincides with life itself. Through the experiencing the elements of the objective external world are included in individual perception, which is an attempt to weaken the opposition through the "subject-object". Feelings (internal experience or experiencing) are life, not a cognitive relation to the world, because the fullness of life is disconnected between the subject and the object in the world.
Developing methodological problems of historical knowledge, Dilthey, in place of defining Hegel's mind, puts the life in its integrity with experiencing and understanding. The life of historical relationship, the history of Dilthey, is not a history of mind and spirit, because spirit itself is the product of historical activities. The main characteristic of Dilthey's historicism is the construction of the study of history to "experiencing" as a tool of any historian.
The novelty of the article lies in the study of the methodological role of the categories of "life " and "experiencing" in the original concept of W. Dilthey.
The author will study further W. Dilthey's creative heritage in the context of intelligence of his triad in relation to the problem of the structure of humanitarian knowledge.
Key words: experiencing, historical consciousness, historical knowledge, life, methodology.
УДК 392.61:316.72
О. О. Кухаренко
ТРАДИЦ1ЙН1 ОБРЯДОВ1 ЕЛЕМЕНТИ В СУЧАСН1Й КУЛЬТУР1 Й
МАСКУЛЬТУР1
Розглянуто трансформаци, в яких is тотемного свята повстають iншi обрядовi дИ й видовищт твори мистецтва. Статевий акт у них був замщений символтою, сталою лишилася лише компози^я. Так вимоги висувалися до культу родючостi,
