CC BY
243
В. Филюк, асп.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕНТРАЦІЇ РИНКІВ
Розглянуто особливості генезису теоретичного дослідження концентрації ринків у науковій спадщині представників різних економічних течій і шкіл. Розкрито сутність поняття економічна концентрація та проаналізовано взаємозв’язок між різними її видами.
Ключові слова: економічна концентрація, конкуренція, концентрація виробництва, концентрація капіталу, монополія, ринкова концентрація, рівень ринкової концентрації.
Рассмотрены особенности генезиса теоретического исследования концентрации рынков в научных разработках представителей различных экономических течений и школ. Раскрыта сущность понятия экономическая концентрация и проанализирована взаимосвязь между ее видами.
Ключевые слова: экономическая концентрация, конкуренция, концентрация производства, концентрация капитала, монополия, рыночная концентрация, уровень рыночной концентрации.
The paper examines special features of market concentration theoretical research genesis in scientific heritage of representatives of different economic schools. The essence of a term economic concentration is exposed and interconnection between its different kinds is analyzed.
Keywords: economic concentration, competition, concentration of production, concentration of capital, monopoly, market concentration, level of market concentration.
Актуальність дослідження концентрації ринків, її взаємозв'язку з процесами конкуренції і монополізації має важливе теоретичне і практичне значення. Теоретичне переосмислення сутності, шляхів та наслідків процесів концентрації ринків дає можливість виявити головні закономірності розвитку не тільки ринку, але й економіки в цілому. Практичне значення такого дослідження зумовлене тим, що в умовах глобалізації концентрація ринків є фактором, який здійснює суперечливий вплив на ефективність їх функціонування. З одного боку, високий рівень ринкової концентрації за інших сприятливих умов здатен здійснювати позитивний вплив на динаміку ринку, забезпечувати його стійкість у період фінансових та структурних криз, стимулювати залучення значних обсягів інвестицій у досягнення науково-технологічного прогресу тощо. З іншого боку, високий рівень концентрації ринку може призвести до посилення монопольних тенденцій на ньому та, як наслідок, до необґрунтованого підвищення цін, виникнення штучного дефіциту товарів і послуг, тощо. Суперечливий вплив процесу ринкової концентрації на зростання національної конкурентоспроможності, підвищення суспільного добробуту потребує його науково-обґрунтованого регулювання, заснованого на урівноваженні різноспрямованих векторів дії, властивих цьому процесу.
Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить, що проблема концентрації ринків поступово втрачає свою актуальність в країнах її традиційного виникнення та еволюції, зокрема в США та Західній Європі. Однак все більшу увагу вона набуває у країнах Східної Європи та на теренах країн пострадянського простору, зокрема в Росії та Україні. Комплекс наукових проблем, пов'язаних з еволюцією підходів до визначення концентрації ринків та її місця в системі економічних відносин є предметом дослідження багатьох видатних науковців, у т.ч. лауреатів Нобелівської премії Дж. Стігліца та П. Кругмана, відомих зарубіжних та вітчизняних економістів С. Авдашевої, В. Базилевича, І. Владімірової, А. Герасименко, О. Горняк, А. Ігнатюк, І. Князевої, В. Лагутіна, Є Н. Розанової, А. Шастітко та ін.
Однак слід зазначити, що складність проблем ринкової концентрації в трансформаційній економіці зумовлює потребу у подальшому поглибленні досліджень закономірностей розвитку концентраційних процесів. Відтак, метою запропонованої публікації є з'ясування особливостей генезису теоретичного дослідження концентрації ринків у науковій спадщині видатних економістів.
Процес концентрації ресурсів, виробництва та капіталу, який мав значний вплив на розвиток ринкового господарства в минулому, відіграє важливу роль і в сучасних економічних перетвореннях. Його вплив на економічні процеси в сучасних умовах є досить багатогранним та надзвичайно суперечливим.
Перш ніж перейти до аналізу сучасного місця концентрації ринків в системі економічних відносин, необхідно з'ясувати сутність поняття «концентрація» як економічної категорії. В першу чергу зазначимо, що етимологічно це поняття походить від латинського «concentratio» і в перекладі означає «центр», «осередок».
Сучасне розуміння терміну «концентрація ринків» утвердилося не одразу, а еволюціонувало протягом тривалого часу в економічній науці. Різні школи політичної економії розглядали це поняття по-різному. Умовно у розвитку теорії концентрації можна виділити наступні етапи, які характеризуються різними підходами до трактування даного поняття (див. рис. 1):
- XVIII - кінець ХІХ ст.;
- кінець ХІХ ст. - перша половина ХХ ст.;
- друга половина ХХ ст.
К О Н Ц Е Н Т Р А Ц І Я
від лат. «concentration» - центр, осередок
Друга половина ХХ ст.
Дж. Бейн, Е. Мейсон У. Баумоль, Д. Панзар, Р. Вілліг Дж. Саттон
- основним акцент на дослідженні концентрації виробництва та концентрації капіталу;
- ототожнення концентрації з ринковою структурою;
- дослідження концентрації у взаємозв'язку із конкуренцією і монополією.
- основним акцент на дослідженні концентрації виробництва;
- основний мотив участі у концентрації -досягнення економії від масштабу;
- дослідження концентрації у контексті монополістичної конкуренції та олігополії.
Дослідження ринкової концентрації
Структура- Теорія квазі- «Концепція
лістський конкурентних меж»:
підхід: ринків:
- концентрація - високий рівень - визнання
як одна із концентрації не неможливості
важливих тотожний наявності визначення
характеристик монопольної однозначної
структури ринку; влади. залежності між
- акцент на рівнем ринкової
взаємозв’язку концентрації та
рівня концент- рівнем конкуренції
рації та і величиною
прибутковості галузевого
галузі. прибутку.
Рис. 1. Еволюція підходів до визначення поняття «концентрація»
Джерело: складено автором
Перший етап, який тривав з початку XVIII до кінця ХІХ ст., охоплює погляди представників класичної школи політичної економії та марксистів. Саме в цей період були закладені загальнотеоретичні основи поняття концентрація. Однак слід зазначити, що підхід класиків до розуміння цього поняття був дещо узагальненим, оскільки концентрація тоді ототожнювалася з ринковою структурою, а не розглядалася як окремий чинник, що впливає на формування останньої. Ще однією характерною рисою цього періоду є те, що об’єктом аналізу вчених була виключно концентрація виробництва та капіталу, а не концентрація ринків. Однак науковий доробок тогочасних учених-економістів заклав основи для дослідження останньої в пізніші періоди. Крім того, концентрація розглядалася у нерозривному зв’язку з питаннями конкуренції та монополізму. Зокрема останній трактувався як результат високого рівня концентрації виробництва, який і дає можливість підприємствам отримувати надприбутки на основі підтримки монопольно-високих цін.
Представники марксизму здійснили дещо глибший аналіз сутності концентрації. Так, К. Маркс сформулював закон концентрації, який поширюється на всі галузі промисловості і обумовлює структурні зміни в них. Сутність цього закону полягає у зосередженні працівників і робочих машин на великих підприємствах, і, відповідно, виробництва на одному або кількох великих заводах. [10, с.194]. Учений показав, що процес концентрації відбувається як шляхом збільшення виробництва в результаті приєднання частки додаткового продукту до первісних витрат (тобто відбувається накопичення капіталу), так і шляхом централізації (об’єднання підприємств та виробництв). Таким чином, марксистська економічна теорія розмежовувала процеси концентрації капіталу та концентрації виробництва. Перша розглядалася як нагромадження капіталу за допомогою капіталізованої частини доданої вартості, тобто фактично відтворення капіталу в розширеному масштабі, у той час як остання являла собою зростання розмірів та потужностей підприємств, зосередження на найбільших з них значної або навіть переважної частини галузевого виробництва. Ці процеси вважалися взаємопов’язаними і взаємозумовленими.
Другий період (кінець ХІХ ст. - перша половина XX ст.) розвитку теорії концентрації охоплює творчий доробок представників кембриджської школи політичної економії (А. Маршалла, Дж. Робінсон). У цей час концентрація розглядалася як результат динамічних змін в економічному середовищі. Провідні економісти цього періоду основну свою увагу все ще зосереджували на дослідженні концентрації виробництва, однак основним мотивом участі підприємств у цьому процесі вони визначають не досягнення монопольного становища як марксисти та класики, а зниження витрат за рахунок економії на масштабах виробництва. Так, А. Маршалл, вказував на наявність прямого взаємозв’язку між економією від масштабу та концентрацією виробництва. Зокрема він підкреслював, що розширення масштабів виробництва надає підприємцю конкурентні переваги порівняно з його суперниками, а також сприяє зниженню рівня цін, оскільки за рахунок зниження собівартості продукції підприємець може дозволити собі продавати її за нижчими цінами. Якщо підприємство здатне вистояти у конкурентній боротьбі протягом тривалого періоду часу, то воно і декілька йому подібних поділять між собою всю галузь виробництва, в якій вони функціонують і, як результат, збільшить рівень концентрації [11, с. 401].
Ефект масштабу тісно взаємопов'язаний з поняттям мінімально ефективного розміру підприємства. Якщо прослідкувати його співвідношення з розміром ринку, то можна побачити, що між ними існує обернений взаємозв'язок. За інших рівних умов, чим менший мінімально ефективний розмір підприємства та чим більший ринок, тим більше підприємств мають змогу розпочати діяльність на такому ринку, оскільки бар'єри входу в такому випадку є відносно низькими. Це, у свою чергу, сприяє зростанню рівня конкуренції та відповідному йому зниженню рівня концентрації ринку. Саме такий вплив ефекту від масштабу на структуру ринку знайшов своє відображення у подальших роботах представників неокласичної школи.
У цей же період відбулися й інші зміни у дослідженні процесів концентрації. Зокрема, у першій третині ХХ ст. цей процес розглядався уже не лише в контексті монополії та конкуренції, а пов'язувався більше з іншими ринковими структурами, а саме монополістичною конкуренцією та олігополією. У зв'язку з цим концентрація виробництва розглядається як фактор, що спричиняє різноманітні обмеження, квотування, раціоналізації та зростання велетенських підприємств. Необхідно зауважити, що саме з часів Дж. Робінсон в економічній літературі утверджується положення про наявність прямого зв'язку між рівнем ринкової концентрації, що виражається у кількості продавців на ринку, рівнем ринкової ціни та величиною монопольного прибутку кожного продавця [3, с. 73].
Третій етап розвитку теорії концентрації ринків пов'язаний з виникненням особливого наукового напряму аналізу ринку - теорії організації промисловості. Важливий внесок у розвиток теорії концентрації в цей період зробили представники структуралістського напряму економічної теорії Дж. Бейн та Е. Мейсон, основоположники теорії квазіконкурентних ринків - У. Баумоль, Д. Панзар та Р. Вілліг, а також автор концепції меж Дж. Саттон. Необхідно зазначити, що всі ці економісти застосовували однакові методологічні підходи до дослідження концентрації ринків, однак висновки, до яких вони прийшли, суттєво відрізняються.
Серед характерних особливостей дослідження концентрації ринків цього періоду можна виділити наступні:
- об'єктом аналізу є безпосередньо концентрація ринків, а не концентрація виробництва та капіталу як це було у попередні періоди;
- розуміння ступеню концентрації покупців та продавців як одного із основних параметрів, що характеризує структуру ринку;
- дослідження взаємозв'язку між рівнем прибутковості галузі та рівнем її концентрації.
Необхідно зазначити, що якщо стосовно того, що концентрація ринків - це предмет дослідження мезоекономічного рівня, думки представників теорії організації галузі повністю співпадають, то висновки, пов'язані з двома іншими аспектами аналізу цього процесу часто кардинально відрізняються. Зупинимося детальніше на цих відмінностях.
Так, Дж. Бейн та Е. Мейсон у своїх роботах обґрунтовують тезу про наявність оберненого взаємозв'язку між рівнем конкуренції на ринку та рівнем його концентрації, тобто чим вищий рівень ринкової концентрації, тим більше ринкова структура віддаляється від конкурентної. Однак в цей же період У. Баумоль, Д. Панзар та Р. Вілліг у своїй роботі «Квазіконкурентні ринки та теорія галузевої структури» («Contestable Markets and the Theory of Industry Structure») висувають альтернативну гіпотезу і доводять, що зростання рівня концентрації продавців на ринку не завжди призводить до збільшення їх ринкової влади. Вони вважають, що у багатьох випадках монопольна влада може поєднуватися з низьким рівнем концентрації ринку (наприклад, діяльність суб'єкта господарювання на локальних та національному ринках). Можлива також і зворотна ситуація, коли наявність незначної кількості великих підприємств на ринку не означає зосередження значної монопольної влади у їхніх руках [1, с. 143] Такої ж думки дотримуються і представники теорії ігор.
Особливо відрізняються висновки учених-економістів другої половини ХХ ст. щодо взаємозв'язку ступеня концентрації ринку та рівня прибутку, який отримують підприємства, що діють на ньому. Якщо структуралісти та представники теорії квазіконкурентних ринків вказують на те, що високий рівень концентрації ринку призводить до високого рівня прибутковості підприємств і навпаки, то Дж. Саттон наголошує на неможливості встановлення однозначної залежності між цими двома показниками в сучасних економічних системах та недоцільності встановлення такої залежності у зв'язку з динамічністю розвитку останніх.
Таким чином, аналізуючи різні наукові підходи до розуміння природи концентрації ринків, можемо стверджувати, що концентрація ринків - складне та багатогранне явище, яке має суперечливий вплив на розвиток ринку та динаміку його окремих показників.
У сучасній науковій літературі концентрація ринків найчастіше розглядається через призму базових питань антимонопольно!' політики, при дослідженні стану конкуренції на ринку або як наслідок процесів злиття та поглинання.
Необхідно звернути увагу на те, що в сучасній вітчизняній економічній літературі поняття «концентрація» вживається в різних значеннях, що свідчить про відсутність загальноприйнятої точки зору на його зміст. Так, наприклад, у Великому економічному словнику за редакцією А. Азріліяна концентрація тлумачиться як збільшення розмірів капіталу в результаті накопичення та капіталізації ринкової вартості, створеної найманими робітниками і привласненої власниками засобів виробництва [2, с.428]. Подібної точки зору дотримується і професор В. Лагутін, який розглядає концентрацію як процес об'єднання економічних ресурсів під єдиним контролем [8, с.132]. Очевидно, в обох випадках йдеться про концентрацію капіталу.
У свою чергу І. Князєва ототожнює поняття ринкова та економічна концентрація і розглядає їх як зосередження економічно значимих ознак чи характеристик у руках незначної кількості господарюючих суб'єктів. При цьому акумулюється як матеріальна, так і представницька влада [7, с.56]. На нашу думку, поняття економічної концентрації є значно ширшим, ніж ринкова концентрація.
Крім того, в економічній літературі дуже часто як слова-синоніми вживалися поняття «концентрація влади», «концентрація ринку», «концентрація капіталу» та «концентрація виробництва». На некоректність такого ототожнення ще вказував один з найвідоміших представників німецького ордолібералізму В. Ойкен. На його думку, основою ринкової влади є не концентрація виробництва, а концентрація бізнесу (тобто концентрація капіталу). «Величина виробничої одиниці сама по собі ще не констатує економічну владу; ця величина створює
владні позиції лиш тоді і постільки, коли і поскільки вона веде до утворення монополістичних, олігополістичних чи інших ринкових форм, які відрізняються від повної конкуренції» [12, с.256].
Тому існує необхідність розглянути сутність однопорядкових з поняттям «економічна концентрація» термінів з метою уникнення неточностей і некоректностей у формулюваннях. На наш погляд, поняття «економічна концентрація» є більш загальним і включає в себе концентрацію капіталу, концентрацію виробництва, концентрацію ринків, концентрацію влади, тощо (див. рис. 2). Ці види концентрації не є тотожними, але взаємопов'язані між собою, а не рідко і взаємозумлюють одна одну. Щоб довести це, розглянемо сутність цих понять.
Так, концентрація капіталу - це процес зростання капіталу за рахунок його накопичення, тобто перетворення частини доданої вартості в капітал. З поняттям «концентрація капіталу» тісно пов'язані поняття «централізація капіталу» і «концентрація виробництва». Централізація капіталу являє собою зростання розмірів капіталу чи поглинання одного капіталу іншим [2, с.1301], [5, с.253]. Якщо таке об'єднання відбувається між підприємствами, які функціонують на одному товарному ринку, то це неминуче призводить до його концентрації. Концентрація виробництва - це зростання розмірів і потужностей підприємств, зосередження на найбільших з них значної або навіть переважної частини засобів виробництва, робочої сили і галузевого виробництва [8, с.131].
Рис. 2. Взаємозв’язок різних видів економічної концентрації
Джерело: складено автором
Таким чином, концентрація капіталу та його централізація є необхідною, але не достатньою умовою концентрації виробництва, адже перетворена на капітал частина доданої вартості не обов'язково спрямовується у розширення існуючого виробництва, а може бути використана власниками капіталу для диверсифікації діяльності. Тим часом, концентрація капіталу і централізація капіталу суттєво впливають на рівень концентрації ринків.
Сучасні англійські економісти Е. Долан і Д. Ліндсей під концентрацією ринку розуміють ступінь переважання на ринку однієї чи декількох фірм [4, с.492]. Подібної точки зору дотримуються і російські дослідники з проблем антимонопольного регулювання, які концентрацію ринку тлумачать як такий стан ринкової пропозиції, при якій значна частина ринкового попиту задовольняється невеликою кількістю підприємств [9, с.133]. Усі вище наведені визначення є досить обмеженими, що можна пояснити наступними причинами. По-перше, як західні, так і російські дослідники пов'язують концентрацію ринків лише зі станом ринкової пропозиції, у той час як А. Ігнатюк вказує на доцільності розгляд цього поняття як з боку пропозиції, так і з боку попиту [6, с.87]. По-друге, в обох визначеннях ідеться про домінування на ринку одного чи кількох суб'єктів, тобто про концентрацію ринкової влади в руках обмеженого кола осіб. Автори не враховують тієї обставини, що ступінь концентрації ринку може бути різною, тобто ринок може бути висококонцентрованим або низькоконцентрованим. З огляду на це, концентрацію ринку слід трактувати як економічну категорію, яка відображає ступінь розподілу ринкових часток між його учасниками. Отже, на концентрацію ринку можуть впливати як концентрація капіталу, централізація капіталу, концентрація виробництва, так і протилежні їм процеси, а саме - деконцентрація капіталу, децентралізація капіталу та деконцентрація виробництва.
Проблеми концентрації привертали увагу представників різних течій та напрямів економічної теорії. Однак у їхніх працях основна увага приділялася концентрації виробництва та капіталу. Проблема концентрації ринків є відносно новою і постала перед економістами-теоретиками і практиками лише на початку ХХ ст. Особливу увагу розробці теоретичних аспектів ринкової концентрації було приділено представниками Гарвардської школи. На сучасному етапі це завдання ще більше актуалізується, особливо в країнах з перехідною економікою.
Перспективи подальших досліджень у цій сфері пов'язані з необхідністю розробки в умовах глобалізації теоретико-методологічних засад концентрації ринків з метою забезпечення оптимального співвідношення на них «концентрація-конкуренція».
1. Baumol W. J., Panzar J. C., and Willig R. D., Contestable Markets and the Theory of Industry Structure. - New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1982. 2. Большой экономический словарь I Под ред. А.Н. Азрилияна. - 6-е изд., доп. - М.: Институт новой экономики, 2004. - 1376 с. 3. Горняк О.В., Філіпович В.В. Розвиток теоретичних підходів до аналізу взаємозв'язку ринкових структур, конкуренції та концентрації II Економічна теорія, 2009. - № 1. - с. 67-80. 4. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Е. Рынок: микроэкономическая модель: Пер. с англ. - СПб.: СП «Автокомп», 1992. - 496 с. 5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник
I За ред.. В.Д. Базилевича. - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2008. - 719 с. 6. Ігнатюк А.І. Галузеві ринки: теорія, практика, напрями регулювання: Монографія. - К.: ННЦ ІАЕ, 2010. - 465 с. 7. Князева И.В. Антимонопольная политика в России: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Нац. экономика» - 2-е изд., перераб. - Москва : Издательство «Омега-Л», 2007. - 493 с. 8. Конкуренція і конкурентна політика: категорії та поняття I В.Д. Лагутін, О.О. Бакалінська, О.В. Вертелєва та ін.; за заг. ред. В.Д. Лагутіна. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. - 320 с. 9. Концентрация на товарных рынках...
II Под ред. А.Е. Шаститко. М.: БЭА, 2002. - 302 с. 10. Маркс К., Энгельс Ф. Полное собрание сочинений. - Т.12. - М.,
Политиздат, 1962. - 476 с. 11. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 5 т-х. - М.: Прогресс, 1993. - Т. 1. - 416 с. 12.
Ойкен В. Основы национальной экономии. - М.: Экономика, 1996. - 351 с.
