CC BY
138
УДК 65.012.23
В. Вірченко, канд. екон. наук, доц., В. Вірченко, канд. іст. наук, доц.
ТЕОРЕТИКО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ СХИЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ДО БАНКРУТСТВА
Стаття присвячена аналізу сутності і особливостей рейтингової оцінки схильності підприємств до банкрутства. Досліджено підходи до аналізу фінансової стійкості підприємства на основі рейтингової оцінки. Розглянуто основні переваги та недоліки рейтингового прогнозування схильності підприємств до банкрутства.
Ключові слова: банкрутство, платоспроможність, рейтингова оцінка, фінансовий аналіз.
Статья посвящена анализу сущности и особенностей рейтинговой оценки склонности предприятий к банкротству. Исследовано подходы к анализу финансовой устойчивости предприятия на базе рейтинговой оценки. Рассмотрены основные преимущества и недостатки рейтингового прогнозирования склонности предприятий к банкротству.
Ключевые слова: банкротство, платежеспособность, рейтинговая оценка, финансовый анализ.
Article is devoted to analysis of nature and peculiarities of rating estimation of the enterprises propensity to bankruptcy. Principal approaches to rating estimation are investigated. Main advantages and shortcomings of the rating estimation of the enterprises propensity to bankruptcy are considered.
Keywords: bankruptcy, financial responsibility, rating estimation, financial analysis.
Боротьба із наслідками світової фінансової кризи вимагає стабілізації національної економіки, активного стимулювання економічного зростання і переорієнтації суб'єктів господарювання на використання новітніх досягнень у галузі управління фінансово-господарською діяльністю, а також у сфері організації бізнес-процесів. Важливим фактором конкурентоспроможності підприємства на сучасному етапі розвитку економічних відносин є ефективний фінансовий менеджмент, принциповою складовою якого є система антикризового управління. В умовах вітчизняної економіки оптимізація діяльності підприємств вимагає вирішення цілого комплексу проблем, однією з найбільш актуальних на сьогодні є проблема забезпечення фінансової стійкості та рівноваги підприємств в умовах невизначеності та нестійкості економічного середовища. Що, у свою чергу, потребує своєчасної та об'єктивної оцінки фінансово-господарського стану підприємства, відокремлення тимчасових проблем з ліквідністю від загроз стійкої неплатоспроможності. Особливою ваги проблема антикризового управління підприємством набуває в умовах вітчизняної економіки. Адже за даними Державного департаменту з питань банкрутства станом на 1 лютого 2011 р. в Україні було розпочато провадження у справах про банкрутство 14 265 підприємств [1].
У зв'язку з цим виникає потреба пошуку обґрунтованих шляхів і методів комплексної оцінки фінансової стійкості підприємств та прийняття на її основі своєчасних обміркованих управлінських рішень щодо її забезпечення. Таким чином, важливим елементом антикризового управління є прогнозування банкрутства, що ґрунтується на методах оцінки ймовірності втрати платоспроможності суб'єктами господарювання. За таких умов дослідження сутності, принципів та підходів до рейтингової оцінки схильності підприємств до банкрутства і втрати фінансової стійкості набуває особливої актуальності.
Зміст, методика та механізм рейтингової оцінки схильності підприємств до банкрутства були широко висвітлені в економічній літературі. Належне місце в розробці даної наукової тематики займають праці А. Вінако-ра, Р.Сміта, П.Фіцпатріка, К.Мервіна, У.Бівера, Д. Дюрана, Л.В. Донцової, Н.А.Нікіфорової, В. Г. Маслова, О. А. Те-рещенка та інших. Водночас, питання, пов'язані із дослідженням різноманітних підходів до рейтингової оцінки, на наш погляд, вивчені та висвітлені недостатньо.
Мета даної статті полягає у дослідженні змісту та специфіки рейтингової оцінки схильності підприємств до банкрутства. Завдання дослідження підпорядковані
досягненню поставленої мети і спрямовані на вивчення сутності та принципів рейтингової оцінки схильності підприємств до банкрутства; дослідження підходів до аналізу фінансової стійкості підприємства на основі рейтингової оцінки; аналіз переваг і недоліків методів прогнозування схильності підприємств банкрутства на базі рейтингової оцінки.
Одними з перших досліджень у галузі оцінки схильності підприємства до банкрутства є праці А. Вінакора та Р. Сміта, які проаналізували результати діяльності 183 підприємств з 1921 р. по 1930 р.; П. Фіцпатріка, який провів аналіз результатів діяльності 39 підприємств по 13 коефіцієнтам за 1920-1929 рр.; К. Мервіна, який дослідив звітність 939 копаній за період з 1926 р. по 1936 р. Усі дослідники намагалися розробити методику прогнозування банкрутства на основі аналізу окремих фінансових коефіцієнтів.
Аналізуючи досягнення сучасної економічної науки, на нашу думку, слід виділити 3 групи методів оцінки схильності підприємств до банкрутства: 1. Методи, що ґрунтуються на рейтинговій оцінці переважно якісних ознак та параметрів діяльності компаній (метод А-рахунку Аргенті, метод Скоуна тощо); 2. Методи, що ґрунтуються на рейтинговій оцінці фінансових коефіцієнтів; 3. Методи, що базуються на лінійному дискриміна-нтному аналізі і побудові регресійних моделей (моделі Альтмана, Дж. Блісса, Дж. Фулмера тощо). Більш детально проаналізуємо методи ІІ групи. Застосування зазначених методів базується на розрахунку фінансових коефіцієнтів, порівнянні їх значень з граничними межами та призначенні кожному коефіцієнту певної кількості балів. Отримана сума балів є основою для віднесення підприємства до певного класу у відповідності з ризиком банкрутства. Розглянемо детальніше різні підходи до рейтингової оцінки.
Система індикаторів фінансового стану У. Бівера, заснована на аналізі п'яти показників фінансово-господарського стану підприємства: коефіцієнта покриття активів підприємства власним оборотним капіталом; рентабельності активів; коефіцієнта Бівера; коефіцієнта покриття; фінансового левериджу (який розраховується за специфічною формулою, наведеною нижче). Для кожного показника американським науковцем У. Бівером в 1966 р. було розраховано граничні значення, порівнюючи отримані в результати розрахунків значення коефіцієнтів з граничними межами можна визначити схильність підприємства до банкрутства [2, с.83].
© Вірченко В., Вірченко В., 2011
Таблиця 1. Формула розрахунку показників та їх граничні межі
Показник Метод розрахунку Значення показника
1 2 3 4 5
Коефіцієнт Бівера чистий поибуток + амоотизаиія >0,4 0,4> К >0,17 <-0,15
зобов'язання підприємства
Рентабельність активів чистий прибуток >0,06 0,06>К>0,04 <-0,22
активи підприємства
Фінансовий леверидж зобов'язання підприємства <0,37 0,37>К<0,5 <0,8
активи підприємства
Коефіцієнт покриття активів власним оборотним капіталом власний капітал-необоротні активи >0,4 0,3> К >0,06 <0,06
активи підприємства
Коефіцієнт покриття Оборотні активи >3,2 2> К >1 <1
короткострокові зобов'язання
Джерело: [2, р.71-111]
Стовпчик №3 Таблиці 1. характеризує фінансово стійкі і не схильні до банкрутства підприємства, стовпчик №4 - підприємства, що знаходяться за 5 років до банкрутства, стовпчик №5 - підприємства, що знаходяться за 1 рік до банкрутства. На жаль, методика У. Бівера не надає жодної інформації щодо ймовірності отриманого з її допомогою прогнозу. Якщо 3 або більше показників знаходяться у граничних значення стовпчика № 3, 4 або 5, то це свідчить про не схильність чи, навпаки, схильність до банкрутства.
Система кредитного скоринга Д. Дюрана була розроблена в 1941 р. у США і базується на аналізі 3 показників: рентабельності сукупного капіталу, що розраховувалася як відношення чистого прибутку до валюти
балансу підприємства; коефіцієнта поточної ліквідності, що розраховувався як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства; коефіцієнта фінансової незалежності, що розраховувався як відношення власного капіталу до валюти балансу підприємства. Принципи кредитного скоринга згодом були розвинуті у моделі У. Бівера в 1966 р. В рамках системи скоринга Д. Дюраном для кожного з показників було розраховано граничні значення. Порівнюючи отримані в результати розрахунків значення коефіцієнтів з граничними межами можна визначити до якого класу відноситься підприємство і оцінити ризик банкрутства підприємства у майбутньому [3, с. 217-218].
Таблиця 2. Класи підприємств за ризиком банкрутства
Показники Класи підприємств
І іі ІІІ IV V
Рентабельність > 30 30>К>20 20>К>10 10>К>1 К<1
сукупного капіталу, % (50 Б.) (49,9-35 Б.) (34,9-20 Б.) (19,9-5 Б.) (0 Б.)
Коефіцієнт поточної ліквідності > 2 (30 Б.) 2>К>1,7 (29,9-20 Б.) 1,7>К>1,4 (19,9-10 Б.) 1,4>К>1,1 (9,9-1 Б.) К<1 (0 Б.)
Коефіцієнт фінансової незалежності ,7 Б.) ° О > (2 0,7>К>0,45 (19,9-10 Б.) 0,45>К>0,3 (9,9-5 Б.) 0,3>К>0,2 (5-1 Б.) ,2 .) О" >-0 £ &
Загальна кількість балів 100 99-65 64-35 34-6 0
*Джерело: [3]
Розрахувавши значення коефіцієнтів на основі даних таблиці 2. можна визначити загальну суму балів підприємства, а також відповідний клас, до якого воно відноситься. Підприємства І класу є фінансово стійкими, ймовірність банкрутства при цьому наближається до нуля. Підприємства ІІ класу характеризуються зниженням платоспроможності, проте ймовірність банкрутства при цьому залишається низькою. Підприємства ІІІ класу характеризуються середньою ймовірністю банкрутства (5060%), проте ситуація може бути покращена в результаті застосування комплексу заходів у галузі антикризового управління. Підприємства IV класу відзначаються високим ризиком банкрутства, що вимагає термінового запровадження режиму санації підприємства. Підприємства V класу вважаються неплатоспроможними, ймовірність їх ліквідації є високою, одним із шляхів виходу із ситуації є реорганізація підприємства.
Методика Казанського державного університету, що ґрунтується на затвердженій Постановою Уряду Російської Федерації №498 методиці виявлення незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств. Зазначена методика базується на 3 коефіцієнтах: коефіцієнті поточної ліквідності (Кл) - відношення оборотних активів до поточних зобов'язань; коефіцієнті забезпеченості власними оборотними коштами (Кз) -відношення різниці власного капіталу і необоротних активів до оборотних активів підприємства; коефіцієнті відновлення (втрати) платоспроможності (Квп), що розраховується за формулою (1):
Квп =
+ у * (КЛ1 Кло)
кЛН
(1)
де: Кл1, Кло - значення Кл відповідно наприкінці і на початку звітного періоду; 1 - період відновлення (втрати) платоспроможності; Т - тривалість звітного періоду (3,6,9 або12 місяців); Клн - нормативне значення Кл .
Оцінка ризику банкрутства підприємства здійснюється наступним чином.
1. Якщо значення коефіцієнтів на кінець звітного пе-
ріоду відповідають наступній умові - Клі < 2, а К3і < 0,1; то структура балансу підприємства вважається незадовільною, а саме підприємство неплатоспроможним. Як зрозуміло, нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності - 2 (у той же час, в Україні згідно з державною методикою нормативне значення - 1). У випадку незадовільної структури балансу розраховується коефіцієнт Квп при значенні 1 = 6, а Клн = 2. Якщо Квп > 1 -підприємство володіє достатнім фінансово-госпо-
дарським потенціалом для відновлення платоспроможності. Якщо КВП < 1 - підприємству загрожує ліквідація.
2. Якщо значення коефіцієнтів на кінець звітного періоду відповідають наступній умові - Клі > 2, а К3і > 0,1; то структура балансу підприємства вважається задовільною, а підприємство платоспроможним. У випадку задовільної структури балансу розраховується коефіцієнт КВП при значенні 1 = 3, а Клн = 2. Якщо КВП > 1 - підприємство характеризується фінансовою стійкістю, ймовірність банкрутства є низькою. Якщо Квп < 1 - під-
приємство схильне до втрати платоспроможності у ня коефіцієнту поточної ліквідності, фінансового леве-майбутньому, ризик банкрутства при цьому зростає. риджу та ^-рахунка Альтмана:
Представники Казанського державного університету пропонують використовувати наступні граничні значен-
Таблиця 3. Класи підприємств за ризиком банкрутства
Галузь діяльності Значення показників
І клас ІІ клас ІІІ клас
Промисловість
Коефіцієнт фін. левериджу < 0,8 ,5 - ,8 0, > 1,5
Коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0 1,0 - 2,0 < 1,0
7-рахунок Альтмана > З,0 ,0 З, - ,5 < 1,5
Роздрібна торгівля
Коефіцієнт фін. левериджу < 1,8 1,8 - 2,9 > З,0
Коефіцієнт поточної ліквідності > 0,8 0,5 - 0,8 < 0,5
7-рахунок Альтмана > 2,5 1,0 - 2,5 < 1,0
*Джерело: [5]
Підприємства І класу характеризуються фінансовою стійкістю, відмінним фінансово-господарським станом. Ймовірність банкрутства наближається до нуля. Підприємства ІІ класу характеризуються зниженням платоспроможності, а також задовільним фінансово-господарським станом. Проте ймовірність банкрутства при цьому залишається низькою. Підприємства ІІІ класу характеризуються потенційною або фактичною неплатоспроможністю, а також незадовільним фінансово-господарським станом. Ймовірність банкрутства при цьому є високою. На думку російських науковців, зазначену методику слід доповнювати аналізом коефіцієнта загальної платоспроможності та коефіцієнта оцінки тягаря прострочених зобов'язань. Коефіцієнт оцінки тягаря прострочених зобов'язань (Ктпз) розраховується для України як відношення обсягу прострочених понад 3 місяці зобов'язань підприємства до розміру 300 мінімальних заробітних плат, що є мінімальним розміром прострочених зобов'язань, який, відповідно до законодавства України, є основою для початку провадження у справі про банкрутство. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується формулою (2):
КЗП =---------------------------------НА + ОА- (2)
ЗП ЦФ + ДЗ + ПЗ - ДМП
де: НА, ОА - відповідно необоротні та оборотні активи; ЦФ - цільове фінансування; ДЗ, ПЗ - відповідно довгострокові та поточні зобов'язання; ДМП - доходи майбутніх періодів.
Якщо Ктпз ^ 1, а Кзп < 2 - підприємству загрожує банкрутство, якщо навпаки - підприємство є фінансово стійким. Якщо Ктпз < 1, а Кзп < 2 - підприємство характеризується порушенням фінансової рівноваги, а у майбутньому у підприємства можуть виникнути проблеми з поверненням залучених на тимчасовій основі коштів.
Методика консалтингової компанії "ІНЕК". Зазначена методика розроблена в Російській Федерації і базується на 5 коефіцієнтах: рентабельність власного капіталу (Рвк) - відношення чистого прибутку до власного капіталу; коефіцієнта автономії (Ка) - відношення власного капіталу до валюти балансу; коефіцієнта покриття необоротних активів власним капіталом (Кпна) - відношення власного капіталу до необоротних активів; тривалість обороту кредиторської заборгованості (Ткз) - відношення кредиторської заборгованості до чистого доходу, помножене на 360 днів; тривалість обороту чистого виробничого оборотного капіталу, що розраховується за формулою (3):
ТВОК ~
ТМЗ + ДЗ - КЗ ЧД
* З60
(З)
де: ДЗ, КЗ - відповідно дебіторська і кредиторська заборгованість; ТМЗ - товарно-матеріальні запаси; ЧД - чистий дохід підприємства.
Ризик банкрутства підприємства визначається за даними таблиці 4:
Таблиця 4. Принципи рейтингової оцінки коефіцієнтів
Показник Граничні значення
Рвк > 0,ЗЗ*і 0,ЗЗ*і - 0,25*і 0,25*і - 0 < 0
Ка, % > 70 60 - 69 50 - 59 < 50
Кпна > 1,1 > 1,0 1,0 - 0,8 < 0,8
Ткз, днів < 60 61 - 90 91 - 180 > 180
Твок, днів 1 - З0 > З0 або -10 - 0 -11 - -З0 < -З0
Кількість балів за 1 коефіцієнт 5 З 1 0
Загальна кількість балів 25 15 5 0
*Джерело: [4]
Якщо загальна кількість балів (рейтинг) 21-25 - підприємство характеризується фінансовою стійкістю, відмінним фінансово-господарським станом, ймовірність банкрутства наближається до нуля. Якщо рейтинг 11-20
- підприємство характеризується фінансовою стійкістю, задовільним фінансово-господарським станом, а ймовірність його банкрутства залишається низькою. Водночас, підприємство чутливе до коливань ринкової кон'юнктури і тому вимагає більш виваженого і ефективного управління. Якщо рейтинг 4-10 - підприємство характеризується порушенням фінансової стійкості, низькою рентабельністю, погіршенням фінансово-господарського стану, а ймовірність його банкрутства знаходиться на середньому рівні. Підприємство вимагає здійснення
системи заходів у сфері антикризового управління. Якщо рейтинг 0-3 - підприємство характеризується відсутністю фінансової стійкості, збитковістю, незадовільним фінансово-господарським станом, а ймовірність його банкрутства є високою. Підприємство перебуває у фінансовій кризі і вимагає здійснення системи санаційних заходів з метою уникнення ліквідації [4, с.23].
Методика рейтингової оцінки Л.В. Донцової и Н.А. Нікіфорової. Зазначена методика базується на 6 коефіцієнтах: коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)
- відношення суми грошових коштів, їх еквівалентів та короткострокових фінансових вкладень до поточних зобов'язань; коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) -відношення суми грошових коштів, їх еквівалентів, ко-
роткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань; коефіцієнт поточної ліквідності (Кл); коефіцієнт автономії (Ка); коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом (Кз); коефіцієнт забезпеченості запасів власними
коштами (Кзз) - відношення різниці власного капіталу і необоротних активів до вартості товарно-матеріальних запасів підприємства [5, с.281-283].
Ризик банкрутства підприємства визначається за даними таблиці 5:
Таблиця 5. Класи підприємств за ризиком банкрутства
Показники Значення показників і бали
I клас II клас III клас IV клас V клас VI клас
Кал > 0,25 (20) 0,2 (16) 0,15 (12) 0,1 (8) 0,05 (4) < 0,05 (0)
Кшл > 1 (18) 0,9 (15) 0,8 (12) 0,7 (9) 0,6 (6) < 0,5 (0)
Кл > 2 (15) 1,9-1,7 (15-12) 1,6-1,4 (10,5-7,5) 1,3-1,1 (6-3) 1,0 (1,5) < 1 (0)
Ка > 0,6 (17) 0,59-0,54 (15-12) 0,53-0,43 (11,4-7,4) 0,42-0,41 (6,5-1,8) 0,4 (1) < 0,4 (0)
Кз > 0,5 (15) 0,4 (12) 0,3 (9) 0,2 (6) 0,1 (3) < 0,1 (0)
Кзз > 1 (15) 0,9 (12) 0,8 (9) 0,7 (6) 0,6 (3) < 0,5 (0)
Сума балів 100 85 64 41,5 18,5 0
*Джерело: [5].
I клас (100-86 балів) - фінансово стійкі підприємства з відмінною структурою балансу, ймовірність банкрутства наближається до нуля. II клас (85-64 балів) - підприємства, що характеризуються фінансовою стійкістю, задовільним фінансово-господарським станом, ймовірність банкрутства залишається низькою. III клас (63-41 бали) -підприємства, що характеризуються порушенням фінансової стійкості, низькою рентабельністю, погіршенням фінансово-господарського стану, ймовірність банкрутства складаю 30-40%, можливою є затримка платежів по кредитам. IV клас (41-28 балів) - підприємства, що характеризуються незадовільним фінансово-господарським станом і вимагають ефективного антикризового управління, ймовірність банкрутства складаю 50-60%. V клас (27-18) - підприємства, що характеризуються відсутністю фінансової стійкості, збитковістю, незадовільним фінансово-господарським станом, ймовірність банкрутства є високою (70-80%). Підприємство перебуває у фінансовій кризі і вимагає здійснення системи санаційних заходів з метою уникнення ліквідації. VI клас ( менше 18 балів) -підприємства, що перебувають у глибокій фінансовій кризі і є повністю неплатоспроможними. Ймовірність банкрутства більше 90%, необхідним є початок ліквідаційної процедури або реструктуризації.
Методика рейтингової оцінки Салова А.Н. і Маслова В.Г. Зазначена методика базується на 16 коефіцієнтах: коефіцієнт поточної ліквідності (Кл); коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом (Кз); коефіцієнт відношення чистих активів до статутного ка-
піталу (Как), чисті активи визначаються як різниця валюти балансу і зобов'язань підприємства разом із доходами майбутніх періодів; коефіцієнт рентабельності капіталу (Рк) - відношення чистого прибутку до валюти балансу; коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Рвк) - відношення чистого прибутку до власного капіталу; коефіцієнт рентабельності продажів (Рп) - відношення чистого прибутку до чистого доходу; коефіцієнт рентабельності поточних витрат (Рпр) -відношення чистого прибутку підприємства до сукупних витрат підприємства (у тому числі собівартість та амортизація); коефіцієнт автономії (Ка); коефіцієнт фінансового левериджу (Кфл) - відношення залученого і власного капіталу; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Од) - відношення чистого доходу до обсягу дебіторської заборгованості; коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал); коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл); коефіцієнт забезпеченості поточних зобов'язань запасами (Кзпз) - відношення вартості ТМЗ до поточних зобов'язань підприємства; загальний коефіцієнт оборотності активів (Оаз) - відношення чистого доходу до валюти балансу; коефіцієнт оборотності запасів (Оз) - відношення чистого доходу (або виробничої собівартості) до вартості ТМЗ; коефіцієнт оборотності власного капіталу (Овк) - відношення чистого доходу до вартості власного капіталу підприємства.
Ризик банкрутства підприємства визначається за даними таблиці 6:
Таблиця 6. Класи підприємств за ризиком банкрутства
Показники Значення показників
Зона ризику Зона небезпеки Зона стабільності Зона благополуччя
Кл < 1,2 1,2 - 1,5 1,5 - 1,8 > 1,8
Кз < 0,05 0,05 - 0,1 0,1 - 0,15 > 0,15
Как < 1,0 1,0 - 1,5 1,5 - 2,0 > 2,0
Рк < 0,05 0,05 - 0,1 0,1 - 0,15 > 0,15
Рвк < 0,07 0,07 - 0,15 0,15 - 0,2 > 0,2
Рп < 0,1 0,1 - 0,2 0,2 - 0,3 > 0,3
Рпр < 0,15 0,15 - 0,3 0,3 - 0,4 > 0,4
Ка < 0,5 0,5 - 0,65 0,65 - 0,8 > 0,8
Кфл > 0,8 0,8 - 0,5 0,5 - 0,2 < 0,2
Од > 0,15 0,15 - 0,1 0,1 - 0,05 < 0,05
Кал < 0,2 0,2 - 0,3 0,3 - 0,4 > 0,4
Кшл < 0,7 0,7 - 0,85 0,85 - 1,0 > 1,0
Кзпз < 0,4 0,4 - 0,6 0,6 - 0,8 > 0,8
Оаз < 0,4 0,4 - 0,6 0,6 - 0,8 > 0,8
Оз < 2,0 2,0 - 3,0 3,0 - 4,0 > 4,0
Овк < 0,8 0,8 - 0,9 0,9 - 1,0 > 1,0
*Джерело: [6]
Аналіз фінансових коефіцієнтів здійснюється шляхом порівняння їх значень із граничними значеннями. Для кожного коефіцієнта розраховується оцінка у балах залежно від зони, в яку він потрапляє: зона ризику -0 балів; зона небезпеки - 1 бал; зона стабільності -3 бали; зона благополуччя - 5 балів. Потім підраховується сума балів: від 80 до 60 балів - підприємство фінансово стійке і йому не загрожує банкрутство; від 59 до 40 балів - у підприємства понижені показники платоспроможності і задовільний фінансовий стан, ймовірність банкрутства низька; від 39 до 20 балів - підприємства втрачає фінансову стійкість, має незадовільний фінансово-господарський стан, ймовірність банкрутства середня; менше 20 балів - підприємство перебуває у глибокій фінансовій кризі, ймовірність банкрутства висока, підприємству загрожує ліквідація.
Підсумовуючи дослідження слід зазначити, що методи рейтингової оцінки схильності підприємств до банкрутства дозволяють точно оцінити ймовірність порушення їх фінансової стійкості на основі аналізу даних фінансової звітності. Зазначені методи володіють рядом переваг і недоліків. Серед переваг: простота застосування; порівняно висока точність оцінки; універсальність (на противагу дискримінантним моделям), придатність до застосування в країнах з різною економічною кон'юнктурою. Водночас, серед їх недоліків: необхідність врахування під час оцінки галузевої специфіки підприємства; потреба у повній і достовірній інформації щодо фінансово-господарського стану підприємства; недостат-
ньо широке охоплення окремими підходами фінансових коефіцієнтів, які є індикаторами зниження платоспроможності; необхідність у застосуванні кількох підходів одночасно для отримання більш ґрунтовної і достовірної оцінки схильності підприємства до банкрутства.
Актуальність і гострота проблеми забезпечення фінансової стійкості вітчизняних підприємств та підвищення ефективності управління їх фінансово-господарською діяльністю свідчить про об'єктивну необхідність подальшого розвитку теоретико-методологічного базису дослідження методів оцінки схильності підприємств до банкрутства. Комплексного аналізу потребують методи прогнозування банкрутства засновані на дискримінантному аналізі, а також на рейтинговій оцінці якісних параметрів діяльності підприємств.
1. Аналітична інформація щодо реалізації державної політики у сфері банкрутства [Електронний ресурс] // Державним департаментом з питань банкрутства: [сайт]. - Режим доступу: http://www.sdb.gov.ua/control/ uk/publish/article?art_id=47б11&cat_id=38904. - Назва з екрана. 2. Beaver W. Financial ratios predictors of failure [текст] / W. Beaver // Journal of Accounting Research. - 1966. - Vol.4. - P.71-111. 3. The Credit Scoring Toolkit: Theory and Practice for Retail Credit Risk Management and Decision Automation [текст] / R. Anderson. - Oxford: Oxford University Press, 2007. - 790 p. 4. Самойлов Л. Метод оценки финансового положения заемщика при формировании резервов на возможные потери по ссудам [текст] / Л. Самойлов, А. Чистяков // Банки и технологии. - 200б. - №2. - С.21-29. б. Донцова Л.В. Анализ финансовой отчетности [текст]: учебник / Донцова Л.В., Никифорова Н.А. - М.: Дело и Сервис, 2006. - 368 с. 6. Бородкин К.В. Основы специальной теории и прикладные аспекты финансовой диагностики [текст] / К.В. Бородкин. - Воронеж: ВГУ. - 2003. - 138 с.
Надійшла до редколегії 26.04.11
УДК 005:366.12:001.895
В. Журило, канд. екон. наук, доц.
ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ МОТИВАЦІЙ НА РИНКАХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
У статті розглянуто структуру мотиваційного процесу споживачів продуктів технологічних інновацій, здійснено класифікацію споживчих мотивів, визначено зовнішні та внутрішні стимули формування мотивації споживачів.
Ключові слова: продукти технологічних інновацій, мотиви, процес мотивації споживачів, внутрішні стимули, зовнішні стимули.
Рассмотрена структура мотивационного процесса потребителей продуктов технологических инноваций, предложена классификация потребительских мотивов, определены внешние и внутренние стимулы, влияющие на формирование мотивации потребителей.
Ключевые слова: продукты технологических инноваций, мотивы, процесс мотивации потребителей, внутренние стимулы, внешние стимулы.
The article is devoted to the structure of consumers' motivation process on technology innovation markets, the classification of consumer' motive is proposed, the internal stimulus (drives) and external influences are revealed.
Keywords: technology innovation products, motives, consumers' motivation process, internal stimulus (drives), external influences.
На нинішньому етапі свого розвитку маркетинг як наука та практика підприємницької діяльності переорієнтувався з проблем організації збуту та формування каналів розподілу продукції на прийняття підприємствами управлінських рішень спрямованих на задоволення потреб цільових ринків. Сучасна концепція маркетингу стверджує, що реалізація інтересів виробника можлива тільки за умови визначення потреб і мотивацій цільових споживачів та забезпечення їх задоволення більш ефективними і продуктивними методами, ніж ті, що використовують конкуренти. Тому особливого значення набуває дослідження ключових мотивацій споживачів, визначення структури та динаміки мотиваційного процесу, чинників актуалізації та впливу на споживчу поведінку. Насамперед це стосується виробників, які працюють у середовищі з високим ступенем ринкової і технологічної невизначеності та діяльність яких пов'язана зі створенням та ринковим впровадженням продуктів технологічних інновацій. Боротьба за купівельну перевагу в середовищі технологій, які швидко змінюються, жорсткої конкуренції і неможливості споживача
відразу розібратися в усіх технологічних тонкощах продукту вирізняється особливою складністю та потребує виважених стратегічних рішень.
Проблеми дослідження споживчих мотивацій, формування та структури мотиваційної сфери людини в процесі її ринкової поведінки розглядаються у численних наукових працях іноземних та вітчизняних фахівців, таких як Д. Бетмен, Р. Блеквелл, С. Браун, Р. Голдсміт, Д. Енджел, В. І. Ільїн, П. Мініард, М. Соломон, Д. Статт, Г. Фоксол, А. Чаудхурі, Л. Шиффман. Окремо слід відзначити науковців у галузі психології, розробки яких сформували теоретичне підґрунтя для дослідження поведінки людини як споживача. Так, значний внесок у розвиток мотиваційних теорій внесли З. Фрейд, Дж. Уотсон, Б. Ф. Скіннер, Дж. Роттер, Г. Келлі, Х. Хек-хаузен, Дж. Аткінсон, Д. Макклеланд, А. Маслоу та інші. Багато наукових праць присвячено питанням функціонування ринків інноваційних товарів, дослідженню особливостям ринкової діяльності суб'єктів господарювання на зазначених ринках. Серед вітчизняних та іноземних авторів можна виокремити праці Н.П. Гончарової,
© Журило В., 2011
