CC BY
107ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В
ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ ХОРЕОГРАФІЄЮ
Чупрун Н.Ф.
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди
Анотація. У статті визначені теоретичні основи розвитку координаційних здібностей молодших школярів в процесі занять хореографією. Дані вікової анатомії, фізіології, психології свідчать про те, що молодший шкільний вік - період інтенсивного розвитку психомоторних функцій. Отже діти 7-iG років морфофункціонально готові для виховання практично всіх якостей, реалізованих у руховій активності людини Хореографія найбільш відповідає потребам, здібностям та можливостям дітей молодшого шкільного віку і має цінний педагогічний потенціал для фізичного виховання.
Ключові слова: координаційні здібності, хореографія, молодший шкільний вік.
Аннотация. Чупрун Н. Ф. Теоретические основы развития координационных способностей младших школьников на занятиях хореографией. В статье обозначены теоретические основы развития координационных способностей младших школьников на занятиях хореографией. Данные возрастной анатомии, физиологии, психологии свидетельствуют о том, что младший школьный возраст - период интенсивного развития психомоторных функций. Ведь дети 7-iG лет морфофункционально готовы для воспитания практически всех качеств, реализованных в двигательной активности человека. Хореография наиболее отвечает нуждам, способностям и возможностям детей младшего школьного возраста и имеет ценный педагогический потенциал для физического воспитания.
Ключевые слова: координационные способности, хореография, младший школьный возраст.
Annotation. Chuprun N. F. Theoretical bases of development of co-ordinating capabilities of junior schoolboys on employments by a choreography. In the article the theoretical bases of development of co-ordinating capabilities of junior schoolboys on employments by a choreography are marked. Datas of age anatomy, physiology, psychology testify about a volume, that low school age - the term of a snowballing of psychomotor functions. In fact children of 7-iG years are ready for education practically all qualities implemented in a motor performance of the person. The choreography most answers needs, abilities and opportunities of children of low school age and has valuable pedagogical potential for physical training.
Keywords: co-ordinating capabilities, choreography, junior school age.
Вступ.
Національна доктрина розвитку освіти вказує на необхідність використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного вдосконалення, з метою збереження здоров'я громадян як найбільшої суспільної цінності. Одним із перспективних напрямів удосконалення системи фізичного виховання в загальноосвітній школі є пошук і наукове обґрунтування ефективних засобів і методів розвитку рухових якостей і особливо координаційних здібностей дітей 7 - 9 років.
В наш час танець широко застосовують в галузі професійно - прикладної підготовки, спеціальної й позатренувальної підготовки спортсменів, фізичного виховання дошкільників та дітей молодшого шкільного віку. Як синтетичний вид мистецтва, хореографія має потенційні можливості для вирішення багатьох завдань фізичного виховання, в тому числі, й сприянні розвитку координаційних здібностей, оскільки хореографічні уміння й навики за своєю природою, структурою й методикою вивчення ідентичні до рухових Проте відсутні науково-методичні розробки, які б висвітлювали всі аспекти процесу розвитку координаційних здібностей дітей в хореографічній діяльності. Тому дана проблема є особливо актуальною і потребує детального дослідження та висвітлення.
Історично склалося так, що відомі мистецтвознавці, педагоги, філософи різних часів підкреслювали необхідність раннього залучення дітей до танцювальної діяльності з метою їх різнобічного розвитку (В. Верховинець Д. Лок, Лукіан, К. Орф, Р. Оуен, Платон, С. Русова).
Сучасна теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку рекомендує включати танцювальні рухи в зміст ранкової гімнастики (Л. А. Блудова Е. С. Вільчковський), ритмічної гімнастики С. В. Варданян, В. Е. Гранде, М. П. Малашенко, В. Ю. Соміна, Т. Т. Ротерс), насичувати танцями і образними танцювальними рухами різні форми роботи з фізичного виховання (Е. Г. Сайкіна, Ж. Е. Фірілєєва).
Стаття виконана згідно наукового проекту ДВНЗ «Переяслав - Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди) № держреєстрації GiG7UGG2974 за темою «Організаційна структура та критерії оцінювання рівня сформованості спортивного стилю життя підростаючого покоління У країни»
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - визначити теоретичні основи розвитку координаційних здібностей молодших школярів в процесі занять хореографією.
Методи дослідження - аналіз та узагальнення науково-методичної літератури
Результати дослідження.
Вивченню координації рухів і уточненню терміна «координаційні здібності» в дослідженнях останніх років було приділено багато уваги. Однак аналіз науково-методичної літератури показав, що до нашого часу не існує загальноприйнятої думки щодо чіткого визначення координаційних здібностей.
Координаційні здібності - це готовність людини до оптимального керування та регулювання руховою дією. Вони тісно пов’язані з технікою виконання рухової дії, з вмінням регулювати її окремі параметри, використовуватирухову дію в різних ситуаціях та поєднувати певну їх кількість (В. Ареф’єв, Г. Єдинак) [ 1].
В. Лях під координаційними здібностями розуміє здатність оптимально регулювати рухові дії, швидко, раціонально творчо вирішувати рухові завдання, регулювати дозовані рухи в умовах дефіциту часу. Аналогічної думки дотримуються й інші автори (Б. Ашмарін, В. Платонов, М. Булатова Б. Шиян та інші) [ 4].
Н. Бренштейн, В. Фарфель, Н. Фомін, Ю. Вавілов виділяють три основних види координації нервову, м’язову і рухову. В сучасній літературі з фізичного виховання часто використовується класифікація координаційних здібностей В. Платонова і М. Булатової 1) здатність оцінювати і регулювати просторово-часових і динамічних параметрів рухів; 2) здатність до збереження стійкості (рівноваги); 3) відчуття ритму; 4) здатність орієнтування в просторі; 5) здатність невимушеного розслаблення м’язів; 6) координація рухів [ 5 ].
В реальній побутовій чи спортивній руховій діяльності всі названі координаційні здібності проявляються не в чистому вигляді, а в їх складному взаємозв’язку. В конкретних ситуаціях певні координаційні здібності відіграють головну роль, а інші - другорядну. При цьому можлива миттєва зміна їх значення в зв’язку із зміною зовнішніх чинників [ 5 ]. Координаційні здібності розвиваються в процесі засвоєння багатьох і різноманітних рухових умінь і навиків. Оскільки вони визначають швидкість оволодіння навиками рухів, то й покращують результати в техніці фізичних вправ [ 2 ].
Розглядаючи структуру координаційних здібностей, не можна не сказати про їх взаємозв’язок з іншими фізичними якостями ( гнучкості, сили, витривалості, швидкості). З одного боку, рівень розвитку координаційних здібностей залежить від рівня розвитку фізичних якостей, а з іншого - визначає можливість їх раціонального використання.
В структурі координаційних здібностей, в першу чергу, необхідно виділити сприйняття і аналіз особистих рухів, наявність часових, динамічних і просторових характеристик рухів тіла і різних його частин в їх складній взаємодії, розуміння поставленого рухового завдання, формування плану й конкретного способу виконання руху Лише при наявності всіх цих складових може бути забезпечена ефективна імпульсація м’язів і м’язових груп, які необхідно задіяти при виконанні руху. В цьому механізмі важливу роль відіграє точність аферентних імпульсів, які поступають від рецепторів м'язів, сухожиль зв'язок, а також зорового і вестибулярногоапаратів, ефективності їх обробки центральною нервовою системою, точністю і раціональністю наступних аферентних імпульсів, які забезпечують якість руху [ 5 ].
Дослідження з проблеми розвитку координаційних здібностей у дітей свідчать, що точність м'язових диференціювань, спритність, координація рухів, швидкість успішно розвиваються у дошкільному і молодшому шкільному віці. Розвинувшись, вони зберігаються тривалий час і дозволяють успішно опановувати різноманітні рухові дії, які використовуються в побуті, праці та спорті. Діти 7-10 років морфофункціонально готові для виховання практично всіх якостей, реалізованих у руховій активності людини [ 5 ].
Вивчаючи вищу нервову діяльність молодших школярів М. М. Кольцова стверджувала, що період від 7 до 11 років є найбільш стійким в розвитку вищої нервової діяльності дитини, що обумовлює пластичність центральної нервової системи і поступове вдосконалення координаційних здібностей [ 6 ].
Розвиток рухових можливостей дітей іде паралельно з розвитком рухових центрів головного мозку Дані вікової анатомії, фізіології, психології свідчать про те, що молодший шкільний вік - період інтенсивного розвитку психомоторнихфункцій, і до 6-7 років досягається певна ступінь рухової зрілості.
Молодший шкільний вік характеризується активним розвитком аналізаторних систем, зокрема, прискореним розвитком рухового аналізатора в корі головного мозку. Разом з тим продовжує вдосконалюватись та ускладнюватись система зорового сприйняття за рахунок включення попередньо-асоціативних ділянок. Вдосконалюється процес бачення простору і орієнтації завдяки бінокулярному зору і формуванню координованихрухів зорового апарату
Фізіологічно закономірними для росту і фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку є зміна пропорцій тіла, кісткової та м’язової систем. У 7-9 років прискорюються темпи росту хребта, подальше формування його вигинів; продовжується процес окостеніння кісток скелету, вдосконалюються всі елементи акту ходьби; розвиваються реціпрокні взаємовідносини між рухами рук і ніг під час ходьби, вдосконалюється здатність збереження вертикального положення тіла.
Хореографічне виховання має велике значення для всебічного розвитку особистості Недаремно, елементи хореографічного мистецтва, як складові компоненти педагогічних систем (давньогрецька мусична система, система «вишуканих наук» часів Петра І, вальфдорська педагогіка, музично - виховна система К. Орфа) багатьох країн включались в естетичне, розумове, патріотичне, моральне та фізичне виховання
Оптимальним вирішенням завдань духовного та фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку може стати введення обов’язкових уроків хореографії. Регулярні заняття хореографією сприяють зміцненню здоров'я, фізичному розвитку, виправленню деяких природжених фізичних недоліків формуванню правильної постави, вихованню морально-вольових якостей В процесі занять хореографією розвивається та зміцнюється весь суглобо-м'язовий апарат, корегуються рухи, випрацьовується точність, стійкість, розвиваються вестибулярний апарат, гнучкість, витривалість, сила ніг, координація рухів. Увесь процес загального хореографічного навчання сприяє формуванню фізичних та вольових якостей, високій духовності та самосвідомості дітей. Танець - найпопулярніший вид мистецтва серед дітей. Вони із задоволенням відвідують уроки хореографії, танцювальні гуртки і навчаються у них тривалий час, виявляючи зацікавленість і
старанність у набутті танцювальних навичок і знань. Заняття хореографії найбільш відповідає потребам, здібностям та можливостям дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. За допомогою засобів ритміки і хореографії вирішуються наступні завдання: всебічний, гармонійний розвиток форм і функцій людського організму, спрямований на вдосконалення фізичних здібностей, покращення здоров'я; формування важливих музично-рухових умінь та навиків, збагачення спеціальними знаннями; виховання моральних, вольових якостей, розвиток пам'яті, уваги, світогляду, загальної культуриповедінки
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства елементам хореографії, як потенційним засобам фізичного виховання, приділяється велика увага. Хореографія в спорті - один із сучасних методів підготовки спортсменів міжнародного класу Під впливом занять хореографією підвищується культурарухів спортсменів, вони оволодівають правильною постановкою тіла, набувають відчуття пози. У спортсменів розвивається стійкість, координація рухів, а також гнучкість, сила ніг і вміння виконувати вправи чітко. Хореографічні вправи виконуються з музичним супроводом Завдяки цьому у тих, хто займається виховується музикальність і ритмічність - якості, без яких неможливо виконати вправи високої складності.
Проблему вивчення танцю на уроках фізичної культуриу школі вивчали вітчизняні і російські педагоги: М. Бурцева, Л. Билєєва, Н. Г лушак, О. Пядишева, Т. Т. Ротерс та інші. В їхніх дослідженнях висвітлені завдання оздоровчого ефекту танцювальних вправ, їх позитивний вплив на фізичний розвиток дітей, визначений об’єм і зміст танцювального матеріалу для уроків фізичної культуриз врахуванням різних вікових груп [6].
С. Єгорова, Н. Шумакова рекомендують використовувати хореографічні вправи не лише на уроках фізкультурі, а й в позаурочний час. Вправи класичного і партерного екзерсису дозволяють досягти оздоровчого ефекту за короткий термін: сформувати красиву й правильну поставу, розвивати гнучкість, еластичність м'язів, зв'язок, покращити рухомість суглобів Хореографічні вправи під музику сприяють підвищенню емоційного тонусу, розвитку відчуття ритму та координації рухів у дітей [ 3 ].
Принципове значення для висвітлення проблем виховання засобами хореографічного мистецтва мають теоретичні та експериментальні роботи відомих учених, митців-професіоналів, зокрема, А. Алексюка, А. Погрібного, А. Шевчук, В. Майбороди, П. Кононенка
Найбільш повно в науково-педагогічній літературі відображено музично-рухове виховання дітей в процесі хореографічної діяльності. Наукові дослідження в області музично-рухового виховання дітей проводили Т. Бабаджан, А. Зиміна, М. Палавандишвілі, С. Руднєва К. Тарасова, А. Шевчук та інші.
Як вже було сказано, хореографічні навики і вміння за своєю структуроюі методикою освоєння ідентичні до рухових Е. С. Вільчковський детально розробив послідовність формування рухових навиків у старших дошкільників. Він довів, що засвоєння танцювального руху здійснюється швидко і навик досягає високого рівня сформованості та пластичності. Як вказує А. Шевчук, в підходах Е. Вільчковськоговажливі наступні позиції: рухи вивчаються в системі і кожен з них засвоюється дитиною в стабільному і варіативному вигляді; засвоєння рухів здійснюється через ознайомлення з ними, розучування, закріплення і вдосконалення, за допомогою зразкового показу, чіткого пояснення в образно-дійовій та ігровій формах; усвідомлення руху відбувається через формування правильного уявлення про його виконання; рух розучується цілісно з подальшим вдосконаленням елементів або від окремих його компонентів до цілого; рух засвоюється під музику, яка придає йому емоційної насиченості, полегшує формування і вдосконалення рухових навиків [7].
Висновки.
Аналіз стану проблеми в літературі показав, що питання розвитку координаційних здібностей у дітей молодшого шкільного віку на заняттях з хореографії далекі від остаточного розв'язання і потребують детального дослідження та висвітлення.
Дані вікової анатомії, фізіології, психології свідчать про те, що молодший шкільний вік - період інтенсивного розвитку психомоторних функцій. Отже діти 7-10 років морфофункціонально готові для виховання практично всіх якостей, реалізованих у руховій активності людини.
Хореографія найбільш відповідає потребам, здібностям та можливостям дітей молодшого шкільного віку і має цінний педагогічний потенціал для фізичного виховання
У ході теоретичного аналізу можна зробити висновок про те, що молодший шкільний вік є синсетивним періодом розвитку координаційних здібностей в хореографічній діяльності.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем розвитку координаційних здібностей молодших школярів в процесі занять хореографією.
Література
1. Ареф'єв В. Г. Єдинак Г. А. Фізична культурав школі - Кам'янець - Подільський: Абетка-Нова - 2001. -383с.
2. Волков Л. В. Т еория и методика детского и юношеского спорта. - К.: Олимпийская литература - 2002. -294с.
3. Егорова С. А., Шумакова Н. Ю. Хореография в помощь школьникам // Физическая культурав школе -2005. - №7. - с. 25-28.
4. Лях В. И. Координационные способности школьников - Минск: Полымя, 1989. - 160 с.
5. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература - 1997. - 583 с.
6. Ротерс Т. Т. Теория и методика развития личности школьника на ритмических занятиях в общеобразовательной школе / ЛГПУ имени Т. Шевченка - Луганск: Альма-Матер, 2001. - 250 с.
7. Шевчук А. С. українські музично-хореографічні традиції, як засіб музично-рухового розвитку старших дошкільників. - Фастів: Поліфаст. - 2005. - 252 с.
Надійшла до редакції 03.10.2008 р.
