CC BY
29УДК 821.111-31.09
Н. М. Яковлева
(Кам'янець-Подльський),
асшрант кафедри германських мов i зарубiжно'l' лiтератури Кам'янець-Подiльського нацiонального уыверситету iменi 1вана Огieнка
Своeрiднiсть наративно! структури роману Джозефа Конрада "Лорд Джiм"
Однieю iз ключових анал^ичних категорiй наратологiчного дискурсу е поняття точки зору. Аналiз дослiджень проблеми в широкому контекст гуманiтарних наук показуе, що проблема точки зору е сптьною для психологи, лшгв^тики, л^ературознавства, зокрема наратологп, герменевтики та рецептивно'естетики.
Як вщомо, у теорш художньо'' розповiдi категорiю "точки зору" було введено Г. Джеймсом в есе "Мистецтво роману" (1884), а розвинули його щеТ П. Лаббокк, Н. Фрщман, Ж. Женнет та ш. Аналiзуючи точку зору у наратив^ О.О. Леонтьева визначае ТТ' як багаторiвневу лiнгвопоетичну структуру, змют яко'Т охоплюе п'ять поетичних плашв - часовий, просторовий, перцептивний, мовний та "щеолопчний" [5]. В. Шмщ формулюе поняття "точка зору" у наратолопчному контекстi як утворений зовшшшми та внутрiшнiми чинниками вузол специфiчних умов, що впливають на вщтворення i сприйняття подiй у художньому творi [9, с. 121] i передусiм пов'язуе це поняття з перспективою наративного бачення, що дистанцше саму точку зору та подю
Дослiдження проблеми точки зору було детально розгорнуто також у працях М. Бахтша, В. Виноградова, В. Волошинова, Б. Успенського та ш. У роботах цих вчених висвп"лено передусiм актуальнiсть проблеми точки зору для художньоТ' лiтератури та окреслено окремi шляхи вивчення дано'' проблеми.
Труднощi, з якими зштовхувались науковцi у дослiджуваннi точки зору, пов'язан iз самою сутнiстю цього поняття. На вщмшу вiд таких елемен^в, як персонаж, сюжет та образ, точка зору е лише сшввщношенням мiж двома статичними елементами. За умови и розумiння як зв'язку мiж розповiдачами, ми стикаемося зi складною системою взаемин мiж автором, наратором, нарататором, персонажами та читачем, що виступае рецишентом, остаточною ланкою у складному наративному процеск
У конрадознавс^ проблемам наративноТ оргашзацп його текспв досi не придiлено належноТ уваги. OKpeMi аспекти розповщноТ' структури Конрада на прикладi окремих творiв розглядалися в працях Д. Урнова [7], А. РазинцевоТ [6], К. Лшдског [12]. Е. Гарнет писав про те, що Конрад збагатив англшську прозу, внюши в неТ "слов'янську iнтенсивнiсть психологiчного бачення". Конрада як художника вiдрiзняe вражаюча здатнють "бачення". "Цть, якоТ я намагаюся досягти за допомогою слова - це примусити вас почути, вщчути, а перш за все примусити вас бачити" [цит. за: 12, с. 31].
Метою нашоТ розвщки е з'ясування особливостей наративноТ структури роману "Лорд Джм" i ролi в нiй категорп точки зору, що в свою чергу дозволить пролити св^ло на заявлену розповщачем таемницю характеру головного героя, визначити спрямованють проблематики твору i висв^лити змiст авторськоТ позици.
Головний герой заявленого для аналiзу роману -повного iменi якого в текст немае. Лорд, чи Тюан, як називали Дж1ма малайцi одного з островiв Тихого океану, оголосивши його своТм правителем, е лише певного роду означенням. На першш сторшц роману Дж1м названий розповщачем "incognito", а на останнш сторшц про нього сказано: "He is gone, inscrutable at heart..." (Вш вщшшов, зберiгши таемницю свого серця...") [3, с. 239]. Упродовж усього роману цю загадковiсть вiдзначають мало не ва, хто стикаеться з ,^мом. Безумовно, така ситуацiя була передбачена задумом автора, вщтак, зважаючи на те, що Конрад постшно вказував на свою "непохитну вщданють довершеному злиттю форми i змюту" [4, с. 208], зрозумiло, що осягнення проблематики роману (i прояснення загадки лорда Джма) можливе лише через аналiз форми твору, зокрема його наративноТ структури.
Розповщь у "Лордi Дж1мГ' органiзовано таким чином, що до юторп головного героя залучаеться низка нараторiв. Основний наратор не представлений тут першою особою - розповщь ведеться вщ iменi безособового розповiдача, який у певний момент передоручае ТТ капiтановi Марлоу, "головному голосу" у ромаш. До цього читач отримуе шбито достовiрну, позбавлену суб'ективностi iнформацiю про дитинство й формування особистосп Цжiма, про те, що пщштовхнуло його, сина священика, шти в море, до "хвилюючого життя у свiтi пригод", про "читання легкоТ белетристики" i про його романтичнi фантазiТ, породжен прочитаними книжками: "He saw himself saving people from sinking ships, cutting away masts in a hurricane, swimming through a surf with a line; or as a lonely castaway, barefooted and half naked, walking on uncovered reefs in search of
shellfish to stave off starvation. He confronted savages on tropical shores, quelled mutinies on the high seas, and in a small boat upon the ocean kept up the hearts of despairing men - always an example of devotion to duty, and as unflinching as a hero in a book" [10, с. 6] (Йому ввижалося: то BiH рятуе людей i3 потерптих суден, то в шторм рубае щогли, то пливе з линвою серед хвиль прибою чи, зазнавши авари, самотньо бреде босий та нашвголий по рифах у пошуках мушель, що врятували б його вщ голодно! смертк BiH ставав на герць i3 людожерами в трошках, втихомирював заколот пщ час шторму i на маленькш шлюпц далеко в океан пщносив дух зневiреним людям - взiрець вiдданостi обов'язку i завжди такий стiйкий, як геро! з книжок) [3, с. 7].
Ключовим у долi Цжма стае подiя, коли вiн в одну з перших сво!х вщповщальних по!здок виконував обов'язки штурмана на суды "Патна", яке мало перевезти близько 800 паломниш з 1нди у Перську затоку. В момент, що безпосередньо передував, здавалося б, неминучш катастрофi i загибелi судна, Дж1м iнстинктивно, разом iз шшими членами екiпажу, стрибнув у воду. Вш безвiдповiдально покинув судно i пасажирiв, i за цей злочин Джiма передають до суду, який позбавляе його професшно! лщензм. Однак не вирок юридично! шстанцп стае для героя трагедiею, а самоусвщомлення вчиненого. Зовнiшнiй конфлiкт переходить у внутршнш i зумовлюе розгортання сюжетних перепитш.
Подальше життя героя цтком i повнiстю зумовлене тiею визначальною подiею, що сталася на "ПатнГ. Тут безпосередньо вiдбиваеться переконання Конрада в тому, що один-единий вчинок визначае всю долю людини. Такий вчинок i стае предметом рефлекси героя i тих людей, як небайдужi до його долi, в першу чергу для каштана Марлоу, який з моменту суду стае основним розповщачем.
Автор не обмежуеться розповщдями Цжма i Марлоу, а дае можливють почути голос i усвiдомити точку зору iнших персонаж1в, якi, iнтерпретуючи поведiнку 1Цжiма, самим характером, формою i змiстом штерпретацп розкривають i власний внутрiшнiй св^. Згiдно з запозиченим Конрадом у Г. Джеймса принципом накладання точок зору в процес розгортання розпов^д [7, с. 466] у роман поступово з'являються ^i персонажi i в кожного з них, що дуже важливо для Конрада, е свое розумшня характеру Цжiма.
При цьому ситуа^я i позицiя Цж1ма не тiльки постiйно отримуе оцшку людей, що виявляються втягнутими в орб^у його драми, але навпъ опосередковано вiддзеркалюеться в долях шших персонаж1в. Цжiму неодноразово пропонують найпростший вихiд - втечу вiд
суду (не задумуючись, так вчинили ^i члени ектажу — Ti, хто був разом i3 Джiмом Tiei H04i на суднi), однак BiH рiшуче вiдхиляe TaKi пропозицп. У розмовi з кaпiтaном Марлоу и висловлюе нaвiть один i3 суддiв — кaпiтaн Брaйерлi: "I tell you what, I will put up two hundred rupees if you put up another hundred and undertake to make the beggar clear out early tomorrow morning. The fellow's a gentleman if he ain't fit to be touched - he will understand. He must! This infernal publicity is too shocking: there he sits while all these confounded natives, serangs, lascars, quartermasters, are giving evidence that's enough to burn a man to ashes with shame. This is abominable. Why, Marlow, don't you think, don't you feel, that this is abominable; don't you now—come—as a seaman? If he went away all this would stop at once." [10, с. 29] (Ось що я вам пропоную: я дам двют рупш, якщо ви докладете ще сотню i умовите хлопця забратися завтра вранцк Вш справляе враження порядно! людини - вш зрозумiе. Повинен зрозумп"и! Занадто огидний цей розголос: можна згорти вщ сорому, коли серанги, кермовi дають свщчення. Якщо вш зникне, все це вщразу припиниться.) [3, c. 55]. Ця вщмова, що сприймаеться як горда i непохитна пози^я, вочевидь, провокуе в кaпiтaновi Брaйерлi якюь особистюш внутршньо-психолопчш конфлкти, що пщштовхують його до самогубства, але вони так i залишаються нерозкритими в ромаш. Можна лише здогадуватися, що суд над Джмом став для каштана Брaйерлi судом над самим собою.
Згадуючи "великого" каштана Брайерл^ Марлоу говорить про нього як про сильну, вщважну людину, яка за свое життя не зробила жодно! помилки, не знала нещасних випадмв i невдач, в його кар^ начебто школи не бувало заминок. Вш здавався одним iз тих щасливчиюв, яким невiдомi коливання i ще того менше - невпевнеысть у собi. У тридцять два роки Брaйерлi командував чи не найкращим судном Схщного торгового флоту. Вш рятував потопаючих людей на мор^ рятував судна, що зазнали аварп, мав золотий хронометр, бЫокль у срiбнiй опрaвi, що були йому подарован i зaсвiдчувaли високе мистецтво в мореплаванн i непереборну вщвагу. Вiн добре знав цшу сво'м заслугам i сво'м нагородам.
Брaйерлi - один iз тих геро'в численних ромaнiв, якими так захоплювався Згадка про цю людину спрямовуе думки
Марлоу до того дня, коли колишнш вщважний каштан зважився на самогубство: "He jumped overboard at sea barely a week after the end of the inquiry, and less than three days after leaving port on his outward passage; as though on that exact spot in the midst of waters he had suddenly perceived the gates of the other world flung open wide for his
reception" [10, с. 27] (BiH стрибнув за борт через тиждень шсля замнчення слiдства i менше шж за три днi пiсля того, як шшов у плавання, — шби там, посеред океану, йому зненацька широко розчинилася брама шшого свГту, щоб прийняти до себе [3, с. 42]. Таким чином, мiж каштаном Брайeрлi i ДжГмом е щось подiбне у ставлены до оточуючого свiту, неприйняття його лицемiрства i конформiзму. Водночас, читачевi так i залишаються невiдомими чинники поведшки старшого моряка, вiдкриваючи простГр для рецептивного домислювання: можливо, в професшнш кар'ерi Брайерлi був ешзод, подiбний до того, що сталося з ДжГмом, але вiн не зумiв постати в ньому так само шляхетно i безкомпромiсно.
Старший помiчник Джоунс, який бачив i говорив iз Брайерлi останнiм, дивуеться, що могло примусити здорову, вщносно молоду, забезпечену людину зважитися на самогубство. ВщповщГ немае, але мiркування i припущення щодо вчинку каштана Брайерлi органiчно вписуються в спроби розгадати таемницю Джiма, адже вони стосуються одыеТ i тГе' само'Г глобально'' екзистенцГйноТ проблеми роману — що е людина i ям чинники стають в тих чи шших обставинах вирiшальними в и поведiнцi.
Подiбно до Брайерлi свою характеристику Джiму дае французький моряк-лейтенант, не названий у роман по iменi. Капiтан Марлоу зустрiчаеться з ним i веде довгу розмову, намагаючись почути оцiнки ситуаци з уст професюнала i того, хто першим побачив у морГ пошкоджену, залишену екiпажем "Патну". Французький лейтенант, пщнявшись на борт судна, тридцять годин простояв на палубГ, керуючи буксируванням судна, яке могло в будь-який момент шти на дно. Мужнють i ризикування життям шби дають йому право засуджувати ДжГма, однак осуд не приймаеться каштаном Марлоу, осктьки висновки французького лейтенанта фунтуються лише на узагальнених уявленнях i не враховують усГх аспектГв драми.
Характеристике поведГнки й особистост ДжГма дають, крГм капГтана Марлоу, практично вс персонажГ твору. Де Джонг, у якого Дж1м по рекомендацп Марлоу працював морським клерком, високо цшуе його i називае "мш представник на морГ. Робота морського клерка полягала в тому, щоб пщ вГтрилом, на паровому катерГ або на веслах обганяти шших морських клеркГв, першим пщпливати до судна, яке готове кинути якГр, i радо вГтати капГтана, вручаючи йому проспект суднового постачальника; коли ж каштан сходить на берег, морський клерк повинен впевнено, але не настирливо направити його до велико'', схожо' на печеру, крамницГ, де можна знайти великий вибГр напо'в та харчГв, необхщних на суднГ. Це нове заняття шчим
не живило фантазп Джма. Йому надто подобалося уявляти себе скаковим конем, а тепер вш був приречений працювати без слави, як вюлюк вуличного торговця. Однак покинути цю службу ,^ма примушуе не так незадоволення нею, а те, що його "сором" стае вщомим у порту; достатньо було йому почути лише натяк на свою "непоряднють", як вш покинув компашю де Джонга.
Жоден iз наступних нараторiв не спроможний зрозумiти драми Дж1ма - нi власник рисово''' компани, "цинiчний лiтнiй холостяк, який користувався репутацiею зайдиголови", до якого шсля суду Марлоу вiдправляе Джiма; ш керiвники компани судових фрахтувальникiв Егштрем та Блек, нi хазя'н готелю Шомберг, де жив Джiм. Лише ентомолог Штейн вщчувае, що Джiму потрiбне випробування, яке дало б йому змогу знову повiрити в себе i "надае у розпорядження" Джма "далекий куточок землi" - туземний ос^в Патюзан, де той справдi починае зовсiм нове життя. Однак i в цьому "далекому куточку" доля-вiдповiдальнiсть наздоганяе Цжiма.
Вже шсля смерт Цжiма, який загинув внаслщок спроби захоплення острова групою "горлорiзiв" на чолi з розбшником Брауном, останнiй у розмовi з каштаном Марлоу також дае свое бачення сутност особистост Цж1ма, називаючи його "гордiем". Хоча йому невiдомi обставини професшно' бюграфп Цжiма, вш вгадуе у нiй якийсь гандж i прямо говорить про подiбнiсть 'хшх життевих доль, чим i спричиняеться намагання втекти вiд свiту: "Лишiть при собi iсторiю вашого життя. Я знаю, що вона аж шяк не лiпша вщ мое'''. Я просто жив, так само, як i ви... Крилець у мене чортма. Я опинився тут через те, що единий раз у житт злякався... Невже йому, Дж1мов^ нколи за цте життя не траплялося чинити непорядно?." [3, с. 229-230].
У такий споаб, на перетиш рiзних голоав i поглядiв, формуеться найважливiша наративна особливють роману — множиннiсть точок зору. Хоча вся розповщь концентруеться навколо Джма i його шбито особистих проблем, центральна подiя i фiгура подаеться через сприйняття шшими людьми, за допомогою ретельно продумано' системи точок зору-дзеркал, яка й створюе ефект множинного вщдзеркалення трагедп Джма.
Найбiльшою мiрою до "розгадування" Цжiма долучаеться основний розповiдач — каштан Марлоу. Але вступае вш не з початку розповщь а саме тод^ коли драма головного героя переходить у внутршню сферу. Перш за все Марлоу звертае увагу на те, що Джм тримаеться так, шби переконаний у чомусь дуже важливому i настшливо наполягае на визнаннi свое'' правоти. До реч^ цiкаво, що про таке визнання на самому початку роману говорить i безособовий
розповщач: "поводився з якимось упертим самоутвердженням..." [3, с. 5] (порiвн. в ориг.: "his manner displayed a kind of dogged self-assertion."). Намагаючись пшмати погляд Джiма на суд^ Марлоу вiдзначаe, що "в поглядi його свiтилася розумна воля" [3, с. 24]. Далi у свош розповiдi Марлоу не дотримуеться ыякоУ хронолоично'' послiдовностi, вiн втьно переходить вiд одного епiзоду до шшого, пiдключае до розмови спогади про найрiзноманiтнiших людей, i ц вiдступи е одним i3 важливих чинникiв створення "втьноГ композици твору, який, тим не менше, центруеться драмою життевоТ долi Дж1ма.
Сам Конрад наголошував, що роль Марлоу у творi необхiдна для того, щоб представити Дж1ма iз зовшшнього боку, побачити його через питання, через сумшв, що i е центральною темою роману. При цьому Марлоу явно перевищуе своТ повноваження розповщача, вш стае повноправним персонажем твору, який разом iз головним героем намагаеться не просто пояснити поведшку Дж1ма i виправдати його ("знайти... бодай тiнь виправдання" [3, с. 36]), а, по-перше, вщнайти розгадку його особистоТ таемницi, а, по-друге, вш шукае вiдповiдi на кардинальш питання буття, можливо "заради себе самого", та й "кожного з нас" [3, с. 36]. З'ясування справи ,^ма переростае в справу загальнолюдського значення. Марлоу вщчувае, що за ф^урою Джiма стоТ'ть щось несумiрно бiльше, тому вш не може залишатися осторонь i не взяти участi у долi "одного з нас": "He existed for me, and after all it is only through me that he exists for you. I've led him out by the hand; I have paraded him before you" [10, с. 93] (Вш юнував для мене, а отже, лише через мене юнуе для вас. Я взяв його за руку, привiв до вас i урочисто виставив напоказ) [3, с. 146]. Свщомо чи мимоволi Марлоу виступае заодно iз Джмом, якомога довше приховуючи вщ слухачiв сам факт злочину за допомогою низки розповщальних прийомiв, то заб^аючи вперед, то повертаючись у минуле.
Метою розпов^ф Марлоу е спроба знайти "хоч яке-небудь переконливе виправдання" провин Дж1ма, пiдшукати "милосердне пояснення" ("a merciful explanation"). Складаеться враження, що йому так само важко визнати непоправнiсть того, що трапилося, як i самому героевк Марлоу поступово починае розумiти "таемн мотиви" свого iнтересу до долi Дж1ма: у юнаку вiн бачить себе, молодого, повного тюзм i романтичного запалу. Марлоу остаточно показуе сво'' романтичнi пристрастi, коли полемiчно заявляе сво'м слухачам, що в Джiмi вони не зможуть розглянути героя через брак уяви. Дж1м для Марлоу - не просто "юний брат", вiн - прихована частина його особистостi, неусвiдомлювана и половина, що iснуе всупереч його кодексу поведiнки.
Таким чином, переплетення точок зору в роман "Лорд Дж1м" визначае особливост його наративно'1 структури i вщдзеркалюе авторське переконання у багатовимiрностi i герметичност мiкрокосму людини. Даний висновок вщкривае перспективи подальших дослiджень як художньо'1 системи Дж. Конрада, так i впливу цього автора на формування модернютськоТ поетикальноТ парадигми.
Л^ература
1. Жлуктенко Н.Ю. Английский психологический роман XX века / Н.Ю. Жлуктенко. - К. : Высш. шк., изд-во при Киев. ун-те, 1988. - 160 с.
2. Кеттл А. Введение в историю английского романа / Арнольд Кеттл. - М. : Прогресс, 1966. - 448 с.
3. Конрад Дж. Лорд Джм : Роман / Джозеф Конрад. Пер. з англ. Л. Гончар. - К. : Молодь, 1985. - 240 с.
4. Конрад Дж. О литературе / Джозеф Конрад // Вопросы литературы. - М., 1978. - № 7. - С. 202-227.
5. Леонтьева Е.А. Точка зрения в нарративе (на материале сопоставительного анализа современных русских коротких рассказов и их переводов на немецкий язык) : Дис. канд. филол. наук : 10.02.20 / Леонтьева Елена Александровна. - Тюмень, 2005. - 190 с.
6. Разинцева А.В. Наследие Джозефа Конрада и американский роман 1920-х годов (Ф.С. Фицджеральд и Э. Хемингуэй) : Дис. канд. филол. наук : 10.01.05 / А.В. Разинцева / МГУ им. М.В. Ломоносова - М., 1996. - 201 с.
7. Урнов Д.М. Реальная и мнимая «объективность» в стиле Джозефа Конрада / Д.М. Урнов // Теория литературных стилей. Типология стилевого развития Х1Х века. - М. : Наука, 1977. - С. 465-481.
8. Успенский Б.А. Поэтика композиции: структура художественного текста и типология композиционной формы / Б.А. Успенский. - М. : Искусство, 1970. - 224 с.
9. Шмид В. Нарратология / Вольф Шмид. - М. : Языки славянской культуры, 2003. - 312 с.
10. Conrad, J. Lord Jim : [novel] / Joseph Conrad. - London: Penguin Books, 1975. - 176 р.
11. Leavis F.R. The Great Tradition / F.R. Leavis. - London : Penguin Books, 1962. - 295 р.
12. Lindskog C.E. Making Us See : Lord Jim and the Visual Imagination / Claes E. Lindskog // The Conradian. - 2011. - Vol.36. #1. - P. 31-45.
