CC BY
255
УДК: 342.72.73 О. В. ГЛИНЯНСЬКА,
астрантка, Нацюнальний ушверситет «Юридична академ1я Украши 1меш Ярослава Мудрого», м. Харк1в
СВОБОДА ЯК Ц1НН1СНА ОСНОВА ПРАВОВО1 ДЕРЖАВИ
Визначено юридичну природу свободи та и гаранты. Свободу розглянуто як принцип правовой держави. Проанал1зовано закртлення свободи в конститущяхр1зних крат. Ключов1 слова: свобода, правова держава, гаранта забезпечення свободи.
Лучшая из дарованных миру возможностей пропала втуне из-за страсти к равенству, погубившей всякую надежду на свободу.
Лорд Актон
Побудова правово! демократично!' держави неможлива без гарантування 1 забезпечення основоположних принцитв, серед яких важливе мюце посщае принцип свободи людини 1 громадянина.
Метою стати е визначення юридично! природи свободи та тдстав для визнання свободи як принципу правово! держави.
Проблемою свободи займалося багато вчених упродовж багатьох столпъ. Перш1 фшософсью й полггичш погляди на свободу з'явились у працях античних мислител1в (Сократ, Платон, Аристотель, Ешкур). У подальшому феномен свободи дослщжували Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Л. Монтеск'е, Ж. Ж. Руссо, П. Гольбах та шш1 мислител1 Нового часу. Однак при всьому розматт тдход1в !х дослщження поеднувало головне - щея особистост1 та и автономп. Але справжшм вщкриттям у розв'язанш проблеми свободи стали фшософсько-правовий гумашзм I. Канта 1 доктрина Г. Гегеля. Фшософш свободи була доповнена вченням про поеднання свободи 1 примусу, розвиток правових аспекпв свободи. У радянський 1 пострадянський перюди суттевий доробок зробили
С. С. Алексеев, М. В. Баглай, В. А. Бачинш, В. в. Давидович, Д. А. Керимов,
1
В. М. Кудрявцев, В. О. Кучинський, О. А. Лукашева, В. П. Малахов, О. В. Мартишин, М. I. Матузов, В. С. Нерсесянц. В 1'х працях розкриваеться суспшьно-полггичний змют категорii свободи, дослiджуються аксюлопчно-правовi аспекти категорii свободи, право здебшьшого трактуеться як масштаб, мiра, мiрило свободи.
Наприкiнцi ХХ - на початку XXI ст. свобода почала розглядатися в нових ракурсах, зокрема як «свобода i права людини», «свобода i л1берал1зм», «гумашзм i свобода», «свобода-справедливють», «свобода i вiдповiдальнiсть». Цi позицii висловлено такими провщними дослiдниками сучасностi, як X. Арендт, Р. Арон, I. Берлш, Ю. Габермас, Ф. Гаек, Р. Дворкш, Дж. Кемпбелл, Г. Кельзен, Б. Леош, Д. Ллойд, М. Мюллер, С. Шринг, Р. Пайпс, К. Поппер, Г. Радбрух, П. Ршер, Дж. Ролз, Р. Циппелiус.
У вiтчизнянiй юридичнiй науцi свобода стала об'ектом дослщження О. О. Бандури, П. Д. Бшенчука, М. А. Григор'ево'', М. I. Козюбри, М. В. Костицького, Ю. Ф. Кравченка, С. I. Максимова, М. В. Поповича, П. М. Рабшовича, В. В. Речицького, В. М. Селiванова, С. Д. Цалша та ш.
Визначення свободи належить до фундаментальних фiлософських проблем, якi ставали предметом дискусп мислителiв не одного поколшня. Про '1 значущiсть зазначав i С. А. Левицкий: «Немае проблеми, яка б сягала настшьки глибоко у метафiзичну височiнь i водночас мала б величезне практичне значення, як проблема свободи» [7, с. 7-8]. Разом iз тим проблема свободи е актуальною i для науки конституцшного права, адже до сих шр не юнуе едино'' точки зору з приводу визначення свободи як принципу правово'' держави, про що свiдчать рiзнi науковi доробки вчених. Тож розглянемо свободу як принцип.
На нашу думку, дуже вдалим е визначення свободи Гоббсом як вщсутнють зовнiшнiх перешкод у руш. Це виражаеться, перш за все, у вщсутност будь-якого примусу й вказiвок, якi будь-яким чином могли б нав'язати певну волю когось. На
цьому аспект свободи також акцентував увагу i Дж. Локк, вказуючи, що свобода е
2
природним правом людини, яка не зобов'язана тдкорятися волi i владi шшо! людини. Вiдносячи свободу до вищих соцiальних цiнностей, вiн вважав, що свобода вiд деспотично'' влади настшьки суттева, що людина може бути позбавлена 11', лише заплативши за це своею безпекою та життям [8, с. 275].
Не можна не погодитись з тезою I. Канта про те, що свободу слщ розумгги як властивють волi всiх розумних iстот. Саме свободою i природними людськими правами обмежена влада у правовш державi, яка, на думку мислителя, е творшням доктрини природного права. Фшософ зазначае, що «право людини мусить вважатися священним, яких би жертв не коштувало це пануючш владi. Тут немае середини. Всш полiтицi необхiдно схилити колша перед правом людини» [2, с. 93-94].
Розвиток цившзацп засновуеться на свобод^ стверджував Ф. Хайек. Свобода е не просто окрема щннють, а джерело й умова вшх шших моральних цiнностей [12, с. 129].
Свобода - це свобода, як два на два - чотири, i якщо це прийняти, все шше слщуе автоматично. Неможливо частково поступитися свободою, не втративши и повнiстю. Про це свого часу писав ще Р. Рейган, наголошуючи на цiлiсностi свободи.
Обмеження свободи, навпъ в И якомусь окремому аспект^ веде суспшьство до застою, розширення влади, и впливу на суспiльне життя, зменшення особисто'' свободи й тоталiтаризму. Тому жодне обмеження, навпъ для загального блага, не може сприяти розширенню або закршленню особисто'' свободи.
Аналiзуючи юторичш поди та реалп сучасного полггичного, економiчного життя, можна дiйти висновку, що головну загрозу особистш свободi несе держава. Прикриваючи сво'' ди суспiльним загальним благом, влада намагаеться встановити якомога бiльший контроль у вшх сферах життя, тим самим обмежуючи свободу людини.
Свобода - найвища щншсть суспiльства, яка перетворюе блага на
3
власнють тих, хто И набув. Блага, як були набут в рабств^ належать не рабам, а !х правителям. Влада, безпека 1 доля шдивща безпосередньо залежать в1д стану власност1. З ще! причини л1беральна доктрина вважае приватну власнють священною 1 недоторканою.
Свобода потребуе, щоб щдивщ мав можливють слщувати власним цшям. Проте слщувати власним цшям шдивщ може лише завдяки визначенню права власност1 1 сфер, в яких вш мае право розпоряджатися ресурсами. Тому обсяг 1 характер власност встановлюе реальну область його вшьних дш.
Дослщжувати свободу як основоположний принцип, неможливо без з'ясування його стввщношення з принципом р1вност1. Свобода 1 р1вшсть -взаемопов'язаш категорп 1 е невщ'емними характеристиками самого права.
Вщповщно до ст. 1 Загально! Декларацп прав людини «вс люди народжуються в1льними 1 р1вними у сво!й г1дност1 та правах». А ст. 3 цього ж документа закршила таке положення: «Кожна людина мае право на життя, свободу 1 особисту недоторкашсть» [1]. Положення Декларацп знайшли свое вщображення 1 в 1нших м1жнародно-правових документах, що п1дтверджуе важлив1сть 1 невщ'емнють для правово! держави та громадянського сусп1льства принципу свободи. Анал1з м1жнародних акт1в 1 конституц1й заруб1жних держав дозволяе д1йти висновку, що правове закршлення свободи можна виразити в таких положеннях. По-перше, вс1 люди р1вн1 в1д народження 1 шхто не мае права вщчужувати !х природн1 права, тобто вс1 е однаково в1льними. По-друге, свобода людини не може бути абсолютною, вона обмежена правами 1 свободами шших людей, принципами морали По-трете, меж1 свободи можуть визначатись лише законом, який е м1рою свободи.
У сучасному конституцшно-правовому вченш тд свободою в широкому значенн1 розумшть природний стан народу 1 окремого шдивща, який характеризуеться можлив1стю д1яти на власний розсуд. У вузькому сенс1 свобода - це суб'ективна можливють людини 1 громадянина вчиняти або не вчиняти
конкретн1 дп, заснован1 на конституц1йних правах 1 свободах [5, с. 105].
4
Найвишд правовi цiнностi - принцип свободи, рiвностi й справедливостi у своему аксюлопчному значеннi нерiвноправнi, про що зазначав В. О. Мальцев. Серед них головним i визначним, вважае вiн, е принцип свободи, який обгрунтовуе сутнiсть iнших принципiв. Сощальш iндивiди повиннi бути насамперед вшьними. Лише вiльна людина може заявити свою вимогу про формальну рiвнiсть з iншою вiльною людиною [9, с. 19].
Свобода неможлива, якщо И не гарантуе держава. Мiра свободи виявляеться лише в дшчому прав^ яке визначае положення i роль особистостi в суспiльствi. У цьому сенс мiру свободи людини представляе юридичний закон. Юристи цшком справедливо вважають, що позитивне право з його нормативнютю служить мiрою свободи соцiального суб'екта. Саме позитивне право додае свободi необхiдну i сутнiсну для не'' якiсть - погодженють дiй усiх членiв суспшьства. Цю рису свободи людини помггив ще I. Кант, який проголосив, що свобода кожного повинна бути сумюна зi свободою всiх шших [2, с. 94-95].
Правове гарантування свободи в конститущях посттоталiтарних кра'н здiйснюеться шляхом визнання свободи цшлю полiтичноi дiяльностi держави, оголошення свободи вищою сощальною цiннiстю, закрiплення свободи як правового поняття (категорп), фжсащя численних конституцiйних прав.
Так, французька Декларащя прав людини i громадянина (1789 р.) визначае свободу як можливють робити все, що не шкодить ближньому. При цьому здшснення прав iндивiдом мае лише т межi, якi забезпечують iншим членам суспшьства користування тими ж правами. У Декларацп записано, що цшлю будь-якого полггичного союзу е забезпечення природних i невщ'емних прав Людини. Цими правами е свобода, власнють, безпека.
Обмеження можуть бути встановлеш виключно законом i вiдносно дiянь, якi е шкiдливими для суспшьства. Все, що не заборонено законом, е дозволеним, i шхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Преамбула Конституцп Польшд закршила свободу як фундамент громадського устрою. Свобода людини тдлягае правовш охорош, шхто не може бути примушений до виконання того, що не вимагае закон (ст. 31 Конституцп).
Стаття 55 Конституцп Угорщини (1990 р.) закршила, що кожен мае право на свободу. Це право також передбачено ст. 24 Конституцп Узбекистану (1991 р.) ст. 30 Конституцп Болгарп (1991 р.), ст. 22 Конституцп Росшсько! Федерацп (1993 р.). Право людини вшьно жити 1 творити на земл1 сво!х предюв передбачено в преамбул! до Конституцп Литви (1992 р.).
Закршлення в сучасних конститущях свободи як цш держави ! суспшьства фактично також вщповщае вимоз! Д. Ролза про те, що предметом конституцшного гарантування можуть бути лише ц!нност!, як! е справедливими для вшх без виключення громадян, незалежно в!д !х рол! ! м!сця в сусп!льств!.
Гарантування свободи е важливою метою й одночасно функщею орган!чно! конституц!!. Це обумовлено тим, що свобода громадянського суспшьства ! його члешв мае сощальну ц!нн!сть. Гарантуючи свободу, конститущя забезпечуе автономний статус громадян ! створених ними громадських орган!зац!й. На це звертав увагу В. В. Речицький, анаизуючи полггичний предмет конституц!! [10, с. 23-24]. На думку Ф. Хайека, для конституц!! юнуе лише одна альтернатива: або вшьний парламент, або вшьний народ. Тому конститущя захищае свободу шдивща ! громадянського сусп!льства в ц!лому й у тому числ! в!д свавол! б!льшост! у парламент!.
Правова держава визнае основою свого юнування свободу. Як оргашзащя, яка не поглинае шдивщв, правова держава представлена у вигляд! !ерарх!! державних орган!в та шститупв, створених для захисту свободи громадян. Под!бний п!дх!д дозволяе глибше зрозумгги !дею Д. Вико про необхщнють заснування в сусп!льств! «зовшм невпорядкованих» (конституц!йних - в сучасному трактуванш) суд!в для перешкоджання
проникненню в життя. Права ! свободи шдивща стоять вище урядових
6
прерогатив, тому ютинним призтаченням влaди e не втiлення в життя месiaнськиx iдей, a зaбезпечення простору для ^^^yanb^ro зростaння i розвитку шдивда [3, с. 2].
Як 3a3M4ae В. Речицький, пiдстaвaми для обмеження свободи в сyчaсниx конститyцiяx визтаються: зaxист основ конститyцiйного лaдy, зaxист морaлi, здоров'я, прaв i зaконниx iнтересiв iншиx осiб, зaбезпечення оборони кроши i безпеки держaви - ст. 55 ^нс^^ци Росiйськоï Федерaцiï (1993 р.); пiдстaви, безпосередньо вкaзaнi в Kонститyцiï - ст. 32 Kонститyцiï Kaзaxстaнy (1993 р.); зaконнi iнтереси, прaвa i свободи iншиx осiб, a тaкож держaви i сyспiльствa -ст. 20 Kонститyцiï Узбекистaнy (1992 р.); протирiччя «добрим звичaям» - ст. 21 ^нс^^ци Iтaлiï (1947 р.); зaперечення iншиx конститyцiйниx прaв тa ïx гaрaнтiй - ст. 33 Kонститyцiï Аргентини (1853 р.). До ^eï кaтегорiï слiд тaкож вiднести зaгрозy незaлежностi держaви, змiнy конститyцiйного лaдy тасильницьким шляxом, порушення сyверенiтетy i територiaльноï цiлiсностi держaви, пiдрив ïï безпеки, незaконне зaxоплення держaвноï влaди, пропaгaндy вiйни, нaсильствa, нa розпaлювaння мiжетнiчноï, рaсовоï, релiгiйноï ворожнечi, посягaння та прaвa i свободи людини, здоров'я таселення - ст. 37 Kонститyцiï Укрaïни (1996 р.) [6, с. 202].
Гaрaнтyвaння свободи мae бути цшлю Kонститyцiï Укрaïни. Зокремa, в ïï Преaмбyлi скaзaно про те, що Основний Зaкон Укрaïни був прийнятий для зaбезпечення прaв i свобод людини. У ст. 8 мовa йде про те, що звернення до суду для зaxистy конститyцiйниx прaв i свобод людини i громaдянинa безпосередньо нa пiдстaвi Kонститyцiï Укрaïни гaрaнтyeться, a в ст. 55 звертaeться yвaгa та те, що свободи людини i громaдянинa зaxищaються судом. Kожен мae прaво звертaтися зa зaxистом своïx прaв до Уповновaженого Верxовноï Рaди Укрaïни з прaв людини, a тaкож прaво пiсля використaння всix нaцiонaльниx зaсобiв прaвового зaxистy звертaтися зa зaxистом своïx прaв i свобод до вiдповiдниx мiжнaродниx сyдовиx yстaнов чи до вiдповiдниx оргашв
мiжнaродниx оргaнiзaцiй, членом aбо yчaсником якиx e Укрaïнa. Однaк
7
Конститущя не згадуе про свободу як ушверсальний феномен. Свобода у Bcix ïï вимiрах, як всеохоплююче поняття, означае право обирати в житл власш прiоритети, визначати власний спошб життя, робити все, що не заборонено законом i одночасно не перешкоджае iншим реалiзовувати власнi права. I хоча переважна бiльшiсть рiзних аспектiв свободи знайшла вiдбиття в окремих громадянських, полiтичних, економiчних, сощальних, культурних та iнших правах i свободах, закршлених у Роздiлi II Конституцп Украïни, це не зшмае з порядку денного необхiднiсть i важливють визнання свободи головним конституцшним прiоритетом i закрiплення ïï як основоположного принципу конституцшного ладу саме у роздш I, а можливо, й у Преамбулi Основного Закону [3, с. 45].
Отже, свобода е щншстю й такою ж важливою основою правовоï держави, як i рiвнiсть та справедливiсть. Тому, на нашу думку, свободу, перш за все, необхщно розглядати як основоположний принцип держави вщповщно до якого мае формуватися громадянське суспшьство i будуватись правова держава. Тшьки за умови забезпечення свободи можливий розвиток людини як щдивща, особистосп, а також розвиток суспiльства.
Список лггератури:
1. Загальна Декларацiя прав людини : ООН; Декларащя, Мiжнародний документ вiд 10.12.1948 р. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua
2. Кант И. Соч. : в 6 т. / И. Кант. - М. : Мысль, 1964. - Т. 3. - 392 с.
3. Колгсник В. П. Головш прюритети Конституцп Укра'ни i проблема визначення мюця проживання особи / В. П. Колюник // Проблеми законносп : респ. мiжвiд. наук. зб. / вщп. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. юрид. акад. Укра'ни, 2008. - Вип. 99. - 269 с.
4. Кондрашев С. Момент истины / С. Кондрашев // Известия. - 1992. - 7 мая. - С. 2.
5. Конституционное право зарубежных стран : учеб. для вузов / под общ. ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. - 2-е изд., перераб. - М. : Норма, 2004. - 832 с.
6. Конститущя Укра'ни: наук.-практ. коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулш. - Х. : Право ; К. : !н Юре, 2003. - 808 с.
7. Левицкий С. А. Трагедия свободы / С. А. Левицкий. - М. : Канон, 1995. - 512 с.
8. ЛоккД. Сочинения : в 3 т. / Д. Локк. - М. : Мысль, 1988. - Т. 3. - 668 с.
9. Мальцев В. А. Право как нормативно-деятельная система / В. А. Мальцев // Изд. вузов. Правоведение. - 2003. - № 2. - 180 с.
10. Речицький В. В. Пол^ичний предмет конституцп / В. В. Речицький. - К. : Дух i л^ература, 2012. - 728 с.
11. Цалт С. Д. Принцип свободи волi в юторп сощально'' фшософп та фшософп права / С. Д. Цалш. - Х. : Основа, 1998. - 329 с.
12. Hayek F. Law, legislation and liberty / F. Hayek. - Vol. 3. - Chicago : University of Chicago Press, 1979. - 244 p.
Глинянская Е. В. Свобода как ценностная основа правового государства.
Статья посвящена определению юридической природы свободы, ее гарантий. Свобода рассмотрена как принцип правового государства. Проанализировано закрепление свободы в конституциях разных стран.
Ключевые слова: свобода, правовое государство, гарантии обеспечения свободи.
Glynianska O. V. Freedom as a basis for the value of law.
The article is devoted to the definition of the legal nature of freedom, it guarantees. Freedom is considered as the principle of the rule of law. Analyzes the consolidation of freedom in the constitutions of different countries.
Key words: freedom, the rule of law, the guarantee of freedom.
