CC BY
81
Голуб В'ячеслав Львович,
асшрант кафедри державног полти-ки та сустльного розвитку Нацю-нальног академп державного управ-лтня при Президентовi Украгни.
Голуб Вячеслав Львович,
аспирант кафедры государственной политики и общественного развития Национальной академии государственного управления при Президенте Украины
Vyacheslav Lvovich Golub,
postgraduate student of the faculty of Public Policy and Social Development of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine.
СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д ФОРМУВАННЯ ВЗАеМОВЩНОСИН ДЕРЖАВИ ТА СУСПШЬСТВА У СФЕР1 ВОЛОНТЕРСЬКОТ Д1ЯЛЬНОСТ1: 1СТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
Анотащя. Здiйснено ретроспективний аналiз перебiгу формування взае-мовщносин держави та суспiльства у сферi волонтерсько! дiяльностi у св^ Т впродовж рiзних перiодiв юторп. Розглянуто основнi поди, що характе-ризують етапи становлення таких взаемин у Великш Британи, Нiмеччинi, Польщi, США та Франци, як найбiльш показових прикладiв мiсця та ролi волонтерсько! дiяльностi в системi взаемовiдносин держави та сусшльства. Розкрито причини цього процесу, а також передумови сучасного стану взае-мовiдносин держави та сусшльства у сферi волонтерсько! дiяльностi у свiтi.
Ключовi слова: волонтерство, сфера волонтерсько! дiяльностi, взаемо-ввдносини держави та суспiльства, iсторичний контекст, св^овий досвiд.
МИРОВОЙ ОПЫТ ФОРМИРОВАНИЯ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ ГОСУДАРСТВА И ОБЩЕСТВА В СФЕРЕ ВОЛОНТЕРСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ: ИСТОРИЧЕСКИЙ КОНТЕКСТ
Аннотация. Осуществлен ретроспективный анализ хода формирования взаимоотношений государства и общества в сфере волонтерской деятель-
ности в мире в разные периоды истории. Рассмотрены основные события, характеризующие этапы становления таких отношений в Великобритании, Германии, Польше, США и Франции, как наиболее показательных примеров места и роли волонтерской деятельности в системе взаимоотношений государства и общества. Раскрыты причины этого процесса, а также предпосылки современного состояния взаимоотношений государства и общества в сфере волонтерской деятельности в мире.
Ключевые слова: волонтерство, сфера волонтерской деятельности, взаимоотношения государства и общества, исторический контекст, мировой опыт.
WORLD EXPERIENCE IN FORMATION OF THE STATE-SOCIETY RELATIONS IN THE SPHERE OF VOLUNTEERING: HISTORICAL CONTEXT
Abstract. The article presents a retrospective analysis of the formation of the state-society relations in the sphere of volunteering in the world in different periods of history. The main events that characterize the stages of development of such relations are considered in the paper. The histories of the UK, Germany, Poland, the US and France are taken as the most illustrative examples of the place and role of volunteering in the state-society relations. The reasons of this process are revealed, as well as the background of the current state of the state-society relations in the sphere of volunteering in the world.
Keywords: volunteering, sphere of volunteering, state-society relations, historical context, world experience.
Постановка проблеми. Iсторiя розвитку взаемин держави та сусшльства на Грунт провадження волонтерсько! дiяльностi — це кон-текстне тло генезису волонтерства, адже 11 особливосп характеризують роль i мюце явища в системi взае-мовщносин держави та сусшльства в конкретний юторичний перюд, а також е причинами, запоруками, результатами чи наслщками його стану. Вщтак неможливо розглядати юто-ричш аспекти розвитку взаемовщно-син держави та сусшльства у сферi волонтерсько! дiяльностi окремо вщ
iсторiï, власне, самого волонтерства чи ютори держави та ïï народу. Тим бшьше, що волонтерська дiяльнiсть та держава — двi нерозривно пов'я-заш категори, адже перша виникае в результат обмеженосп друго!', "як наслщок неналежно!' реакци оргашв державно!' влади на потреби сусшльства та його сощальш проблеми" [3, с. 45].
З огляду на це, розгляд юторп формування взаемовщносин держави та сусшльства у сферi волонтер-сько!' дiяльностi у свт вбачаеться необхiдним елементом виконання
важливого наукового завдання що-до теоретичного обгрунтування вза-eмовiдносин держави та сусшльства у сферi волонтерсько! дiяльностi та визначення напрямiв практичного застосування отриманих наукових результатв.
Аналiз останшх дослiджень i пуб-лiкацiй. На юторичних засадах вза-eмовiдносин держави та сусшльства у сферi волонтерсько! дiяльностi зо-середжували наукову увагу втчиз-нянi вченi В. Апухтш, О. Безпалько, О. Богомолов, З. Бондаренко, О. Гри-бан, Т. Журавель, Л. Кожухаренко, Т. Лях, а також зарубiжнi — Л. Ла-поште, Р. Дженкiнс, С. Хантшгтон та iн. 1стотне шдгрунтя для цього дослiдження склав комплекс анал^ тичних публiкацiй бвропейського Союзу "Study on Volunteering in the European Union" щодо волонтерства в державах-членах 6С, а також анал^ тична доповiдь Нацiонального шсти-туту стратепчних дослiджень "Во-лонтерський рух: свтовий досвiд та украшсью громадянсью практики".
Однак розглянутi у згаданих публшащях аспекти становлення волонтерства не дають цiлiсного уявлення про свтовий досвiд фор-мування взаeмовiдносин держави та сусшльства у сферi волонтерсько! дiяльностi крiзь призму iсторичного процесу, що й зумовило обрати такий напрям в рамках ще! статтi.
Мета стати. Ретроспективний аналiз перебiгу формування взаемо-вiдносин держави та сусшльства у сферi волонтерсько! дiяльностi у св^ тi упродовж рiзних перiодiв юторп.
Виклад основного матерiалу. За-значена вище властивiсть волонтерства — акцентувати недосконалють
держави як суб'екта управлшня суспiльними процесами — не озна-чае неминучiсть антагошстичного характеру взаемовiдносин держави та сусшльства, передуйм у сферi волонтерсько! дiяльностi. Навпа-ки, iсторiя свщчить про переважну злагоду в стосунках цих сторш сус-пiльного процесу як у свт загалом, так i в Укра!ш зокрема, починаючи з моменту виникнення класичного волонтерства, що вiдносять до се-редини Х1Х ст. та пов'язують з iм'ям швейцарського пiдприемця, пись-менника та громадського дiяча Жана Анрi Дюнана.
Ставши мимовiльним свщком найбшьшо! битви Австро-иало-фран-цузько! вшни, що вiдбулась 24 червня 1859 р. поблизу мютечка Сольферiно в 1тали, та будучи враженим масштабами кровопролиття, А. Дюнан дiйшов висновку про необхiднiсть створення в мирний час товариств, "що шд час вiйни надавали б або ор-ганiзовували б допомогу пораненим i здiйснювали б догляд за ними силами вщданих, старанних i добре тдготов-лених волонтерiв" [14, с. 99]. Цi ще! гуманiста, обrрунтованi в його книзi "Спогади про битву пiд Сольфершо", зумовили появу в 1963 р. Мiжнарод-ного Комiтету Червоного Хреста.
При цьому батько волонтерства не оминув увагою питання взаемо-вщносин держави та сусшльства щодо провадження "благо! справи". На його думку, вона е способом за-доволення громадського прагнення допомоги державу оскшьки "народ не може бути байдужим, коли його сини борються; адже в боях ллеться його ж власна кров" [14, с. 106]. Вод-ночас змют ставлення держави до та-
ко! дiяльностi, на думку А. Дюнана, полягае у фшософи заступництва: "Таю товариства... перебували б пiд охороною держав. Який правитель вiдмовить у сво!й пiдтримцi таким товариствам, не захоче дати сво!м солдатам упевнешсть у своечасному i хорошому догляд^ якщо вони будуть пораненi? Яка держава не захоче протегувати людям, яю намагають-ся зберегти життя П шдданих?.." [14, с. 100, 105].
Отже, щея волонтерства, ви-словлена його родоначальником А. Дюнаном, втiлюе одвiчнi уявлен-ня про людську взаемодопомогу та закономiрнi намагання влади спри-яти цьому в штересах суспiльства та держави.
Так, уже в епоху давшх цивш-зацiй культивувалося дотримання моральних норм, пов'язаних з тра-дищями надання допомоги людям похилого вшу, хворим та немiчним, тим, хто опинився у скруть Згадани-ми вище дослiдниками вщзначають-ся гуманшсть, людянiсть, милосердя як невiд'емнi складники моральних кодекйв усiх релiгiй. Ц 1дех висвгг-лено у працях мислителiв Старо-давнього бгипту, в сощальнш етицi Конфуцiя та Лаоцзи, вченнях Будди та Заратустри, у Талмудi та Кораш, античних теоретико-фшософських трактатах про благодiйнiсть та милосердя Сенеки, Етктета, Марка Аврелiя, Цицерона. "Немае нiчого бiльш узгодженого з природою лю-дини, шж благодiйнiсть, — ствер-джував останнш i додавав: — Немае шчого прекраснiшого в моральному сенсi i бiльш чудового, нiж зневажа-ти грошi, якщо !х не маеш, а якщо маеш — обертати !х у добрi та щедрi
справи" [19, с. 75]. При цьому мисли-тель вiдзначае взаемозв'язок благо-дiйностi з державою, розглядаючи П як фактор благочестивого ставлення до Вiтчизни.
Доречно, з огляду на юторичш ас-пекти волонтерства, згадати одних iз перших вiдомих людству добродив, якi втiлили найкращi чесноти, властивi "iдеальному волонтеровГ. Йдеться про етно-релтйну групу, представник яко! став героем "Прит-чi про доброго самаритянина", як свщчення того, що "приклади люд-сько! доброти зустрiчаються у вах народiв i в уйх вiрах, що Закону i за-повiдей Божих дотримуються люди найрiзноманiтнiших нащональнос-тей i вiросповiдань" [7].
Слщ зазначити, що християнська мораль — це невичерпне джерело до-гмапв волонтерсько! дiяльностi, серед яких — милосердя, ствчуття, лю-бов до ближнього тощо. У Напрнш проповiдi криються духовнi основи благодшництва, де серед заповiдей блаженства зазначаеться: "Блаженш милостивi, бо помилуванi вони будуть" (Матв. 5, 7).
Необхщно визнати, що релтя завжди вадгравала надзвичайно важ-ливу роль у процесах державотво-рення, як нарiжного каменю системи цiнностей, щеолопчно! та морально! основи держав, визначально! ознаки !х iсторичного поступу та стабшзу-ючого фактора сусшльно-пол^ично! ситуацi! в них. Укладачi зв^у за тд-сумками дослiдження "Волонтерська дiяльнiсть в бвропейському Союзi" стверджують, що волонтерство "мало мюце в бврош скрiзь протягом уае! юторп... Заснована на церковних засадах щеолопя добровiльного слу-
жшня громадi мае давню традицiю в бшьшосп европейських кра!н" [3, с. 45]. Так, у Польшу витоки волон-терського руху беруть початок з ча-ав середньовiччя вiд щеологи хрис-тиянського милосердя i дiяльностi католицько! церкви [3].
Численнi приклади середньовiч-ного "волонтерства" наводить у сво!й книзi А. Дюнан, серед яких вiн згадуе "мшанського архiепископа св. Карла Борромео, який прийшов з далеко! епархи пiд час чуми 1576 р. для того, аби допомогти й шдбадьорити вах, не боячись небезпеки i зараження" [14, с. 100].
Варто вщзначити цей перiод як час, сповнений емтричним шд-Грунтям умовиводiв А. Дюнана що-до теоретичних засад волонтерства. З-помiж взiрцiв добродiйно! допо-моги автор "Спогадiв про битву пiд Сольфершо" називае "акти самопо-жертви" британщв Джона Говарда, Флоренс НайтiнГейл, що напряму пов'язанi з iсторiею укра!нських земель, та iнших гумашслв часiв ново! iсторi! [14, с. 100, 101]. До передвю-ниив прийдешньо! iнституалiзацi! волонтерства в бврош дослiдники вiдносять i католицьку жшочу чер-нецьку конгрегацiю "Сестри Милосердя", засновану в 1рланди в 1831 р. монахинею Кетрш Елiзабет Мак-Олi, — одну з перших вщомих во-лонтерських оргашзацш [8, с. 23]. Дiяльнiсть конгрегаци спрямову-валась на допомогу знедоленим та освiту малозабезпечених, а !! вщ-мiнною рисою стало прийняття особливо! обггнищ служiння й активна громадська дiяльнiсть, що виявляла-ся в лобiюваннi певних пол^ичних програм.
Х1Х столiття можна вважати осо-бливим перiодом в iсторi! свтового волонтерського руху через помiтний сплеск волонтерсько! активностi на рiзних континентах земно! куль Са-ме до цього часу бшьшють дослщни-юв вiдносять виникнення феномену волонтерства [17, с. 14], що може бути пояснене щонайменше двома причинами, як наочно демонструють характеры особливостi волонтерсько! дiяльностi в системi взаемовiдносин держави та сустльства. По-перше, початок iнституалiзацi! волонтерського руху в бврош та свт, на нашу думку, зумовлений "винаходженням" А. Дюнаном у 1859 р. та розвитком започаткованого ним мiжнародно-го руху Червоного Хреста. У цьому сенсi доречно згадати про Женевську конвенщю 1864 р., що фактично за-безпечила пiдтримку дiяльностi та розвитку нащональних товариств Червоного Хреста, як на той час дiяли в 16 кра!нах, на державному та мiжнародному рiвнях [12, с. 180].
Шдсилюючим фактором цього аргументу е несприятлива военно-пол^ тична ситуащя, що, на жаль, сприяла зростанню популярной! iдей волонтерства: у другш половинi Х1Х ст. у свт вщбувалося близько ста зброй-них конфлiктiв, що вимагало засто-сування на практицi щей А. Дюнана.
З шшого боку, за твердженням С. Хантшгтона, Х1Х столiття було ознаменоване першою хвилею демо-кратизацi!, що зародилась у США та призвела до появи у свт 32 де-мократичних держав [18, с. 697]. Змщнення демократичних засад у внутршнш полтищ багатьох держав сприяло оргашчному вплiтанню волонтерства в !хне суспiльне буття,
адже демокрапя як пол^ичний режим е сприятливою пiдставою для визрiвання та плодоносiння волон-терсько! дiяльностi, яка, по cyTi, е втшенням громадсько! активностi, виявом громадянсько! позици i громадсько! свiдомостi, формою участ у сyспiльних та державних справах, засобом реалiзащ! поглядiв, переко-нань тощо.
Саме через таю обставини, на наше переконання, волонтерський рух набирае оберпв у свт, виявами чого, ^м с^мкого розвитку руху Черво-ного Хреста, можуть бути факти вко-ршення цього явища на rрyнтi рiзних кра!н.
Так, у Сполучених Штатах Америки на юнуючого досвiдy во-лонтерських пожежних товариств, започаткованих Б. Франклшом ще у 1736 р., Х1Х столiття позначене низкою значущих для розвитку волон-терства подш. Серед них: iстотна активiзацiя сусшльно корисно! д^ яльностi студентства в рiзних рел^ гiйних групах, зумовлена "Великим пробудженням" у 30-х роках; засну-вання в 1857 р. на базi Мiчигансько-го ушверситету першо! в США ор-гашзаци Юнацько! Християнсько! Асощаци (YMCA), провщним компонентом дiяльностi яко! стала во-лонтерська робота в штересах дiтей та пiдлiткiв, полiпшення здоров'я й благополуччя населення; ство-рення та дiяльнiсть у 1861-1865 рр. товариств допомоги панянок (Ladies'Aid Societies), мiсiею яких стало виготовлення перев'язуваль-них матерiалiв, рyшникiв, постшьно! бшизни, сорочок, форми та наметiв для учасниюв громадянсько! вiйни; започаткування Кларою Бартон у
1881 р. Американського Червоного Хреста; фундащя в 1887 р. першо! оргашзаци "бдиний шлях" (United Way) у Денвер^ штат Колорадо, за-для планування й координаци мю-цевих благодiйних послуг як споаб мобшзацп спiльнот для дiевого ви-рiшення нагальних проблем [6].
Ще одшею причиною активного розвитку волонтерсько! дiяльностi наприкiнцi Х1Х ст. О. В. Безпаль-ко називае загострення сощальних проблем у бврош, що спричинило широке поширення сусшльно! бла-годiйностi, надання допомоги ну-жденним людям, об'еднаними мiж собою на волонтерських засадах у невеликi групи, а пiзнiше — у добро-вiльнi об'еднання [9, с. 164]. Шдста-вою для такого умовиводу науковця став сетльментський рух, що виник у 1880-х рр. в Англи i пiзнiше поширив-ся у США. Його метою було забезпе-чення гармонiйного сшвюнування заможних i бiдних спiвгромадян шляхом заснування сетльмент-центрiв у бщних мiських районах, де однi на волонтерських засадах допомагали шшим полегшити злидарське iснy-вання, отримати роботу, надати ме-дичш послуги, органiзyвати дозвiлля та впровадити рiзнi форми неформально! осв™ серед членiв громади. Першим таким закладом став благо-дiйний центр Тойнбi Хол, заснова-ний англшанським священнослужителем та соцiальним реформатором С. Барнеттом у 1884 р. у схщнш ча-стинi Лондона, що спрямовувався за рахунок волонтерсько! дiяльностi зменшити соцiальне розшарування громади. Ввд нього починаеться ю-торiя понад 400 сетльмент-центрiв Англi! та США, попередниюв сучас-
них волонтерських шституцш, де сту-денти-волонтери були провщниками освiти, рiзних ввддв культурно! дiяль-ностi, помiчниками мюцевих жителiв у вирiшеннi радикальних сощальних проблем. Ученi зазначають, що зав-дяки дiяльностi сетльмент-центрiв громада перетворювалася на дiевий суб'ект державотворення, адже через !х функцюнування ухвалювалось законодавство про дитячу працю, громадське здоров'я, дитячi садочки, були засноваш служби тимчасових нянь, створеш iгровi майданчики для дтей, рiзноманiтнi гуртки для само-освгги дорослих тощо [9, с. 165]. Саме в таких обставинах, на нашу думку, полягае роль волонтерсько! дiяльностi в системi взаемовiдносин держави та сусшльства, яку вона в^ дiгравала наприкiнцi Х1Х ст. в бвро-пi та свiтi, значення для сощального становлення та розвитку населення держав часу ново! ютори.
Завдяки ХХ ст. виникло волон-терство як характерна ознака сьо-годення та невiд'емний складник системи взаемовщносин держави та сусшльства. Це знаковий перюд в ю-торi! волонтерства, адже вiн характе-ризуеться глобальним розгортанням волонтерського руху, iнституалiзацi-ею волонтерсько! дiяльностi у свiтi, набуттям "рис масового сощального феномену" [8, с. 25]. Перша свтова вшна та !! наслiдки, суспiльний про-грес, а також громадсько-пол^ична ситуацiя визначили перспективи розвитку волонтерства на початку 1900-х рр.
Заснування у 1920 р. Мiжнарод-но! волонтерсько! служби (IVS) як громадського руху з подальшою його трансформащею у Коорди-
нацiйний комiтет (CCIVS) пiд еп-дою ЮНЕСКО стало свщченням зростання волонтерського потенщ-алу в свт та потреби в оргашзацп мiжкультурно! взаемодi! волонтерiв на нащональному, регiональному та мiжнародному рiвнях, спрямуван-ня та рацiонального застосування сшльних зусиль.
Саме на цей час припадае перший мiжнародний волонтерський проект, реалiзований за участю нiмецько! та французько! молодi, вiд якого бе-ре свш початок CCIVS. Метою ак-цi! було вiдновлення зруйнованого вшною французького Ен-ан-Аргона поблизу Вердена, в райош мiсць най-кривавших бо!в мiж нiмецькими та французькими армiями. На думку канадського дослщника Л. Лапо!н-те, такий приклад волонтерсько! д^ яльностi став утшенням державних позицiй Францi! та Шмеччини щодо мiжнародно! солiдарностi та вщмови вiд ворожнечi. Вiн назвав цю акцш "символом порозумiння двох рашше ворогуючих кра!н" [2, с. 51]. Слщ за-значити, що проект вщ самого початку не лише був санкцюнований вла-дою, а й здобув щлковиту тдтримку уряду Францi!.
Однак, на жаль, ця акщя стала розмiнною монетою у франко-ш-мецьких мiждержавних вщносинах, в яких намiтилася напруженiсть унаслщок невдалих перемовин про репарацiю. Через це французький уряд спочатку скоротив фшансу-вання будiвельно-вiдновлювальних робiт, потм мiсцева влада отримала вiд префектури провшци Мез забо-рону будь-яко! пiдтримки проекту та, зрештою, усунула вщ участi в ньому шмецьких волонтерiв. Згодом поча-
ли псуватися стосунки учасниюв ак-ци також з мiсцевим населенням, що в сукупностi призвело до згортання проекту через твроку пiсля його початку [4, с. 5-6].
Упм, попри свою незавершешсть, перший мiжнародний волонтерський проект наочно продемонстрував за-лежнiсть успiху волонтерсько! дiяль-ностi вiд ставлення до не! держави та сустльства, а також схарактеризував значення таких вщносин у процес !! провадження: урядова тдтримка пiднесла проект до ступеня "символу порозумшня" держав та народiв, на-томiсть протилежне ставлення влади звело нашвець усi благороднi почи-нання.
Водночас це не стало на завадi по-ширенню iдей волонтерства та !х за-крiпленню в сусшльнш практицi як Францi! та Шмеччини, так i iнших кра!н бвропи й свiту, про що свщчать конкретнi факти iсторi!. Так, фран-цузький закон "Про асощаци" 1901 р. став "правовим благословенням во-лонтерських органiзацiй", забезпе-чивши стрiмкий розвиток волонтерства в кра!ш впродовж ХХ ст. та кшьюсш показники створення во-лонтерських iнституцiй вiд 60 тис. до 70 тис. на рш у нашi днi [3].
Розвиток волонтерства в Шмеч-чинi в цей перюд пов'язаний iз запро-вадженням у попередньому столiттi принципу субсвддарносп, згiдно з яким надання основних сощальних послуг населенню здшснювалося органiзацiями громадського сектору за умов !хнього фiнансування державою. Завдяки цьому в 1990 р. благодшними оргашзащями нада-валося 70 % уах сiмейних послуг, 60 % послуг для л^шх людей, 40 %
уах медичних послуг та 90 % послуг зайнятосп швалодв. У цш ситуа-цi! при загальнш кiлькостi 548 420 штатних працiвникiв благодiйних органiзацiй та 202 706 "сумюниюв" у них чисельшсть волонтерiв сягнула 1,5 млн оаб [Там само].
Iсторiя волонтерства у Великш Британi! е свiдченням секуляризаци та характеризуеться формалiзацiею волонтерсько! дiяльностi й змiною ролi взаемин з державою. Дослщники пов'язують процеси активiзацi! сто-сункiв держави та сустльства у сфе-рi волонтерсько! дiяльностi з подiями Друго! свiтово! вшни та усуненням !! наслiдкiв. О^м цього, розвиток волонтерства у Великш Британи вiд-бувся внаслiдок громадсько! зневiри в державi як ефективному надава-чi соцiальних послуг та скорочення можливостей громадсько! учасп в ухваленш рiшень на мiсцевому рiв-нi у 60-х роках минулого столтя. Як наслiдок, волонтерським рухом у кра!ш наприкiнцi столiття щоро-ку охоплювалося 22 млн дорослих британщв, що становило понад 30 % усього населення кра!ни [Там само].
Беззаперечним лщером за темпами розвитку волонтерства впродовж ХХ ст. стали Сполучеш Штати Америки, де соцiально корисною дiяль-нiстю займалися мiльйони людей. Особливютю "волонтерсько!" iсторi! США е !! вiдцентрово-iнерцiйний характер, коли енерги поштовху з центру вистачае протягом тривалого часу для забезпечення поступально-го процесу на всш територi! держави, здобуваючи статус оргашчного елемента американського способу життя. Такi "поштовхи", як правило, спричиненi приверненням особливо!
уваги до питань волонтерства очшь-ниюв держави, що прискорювали темпи розвитку створення волонтер-ських клубiв, асоцiацiй, бюро тощо. Так, перший такий сплеск вщносять до перюду президентства Франклiна Рузвельта, який "надавав великого значення упорядкуванню територи, навть тако! неосяжно!, як Сполуче-ш Штати, i, окрiм того, вш не любив, коли люди байдикують" [13, с. 1187]. Створений ним у 1933 р. Цившьний корпус охорони довкшля (CCC) був покликаний зменшити рiвень безро-бiття та водночас зробити внесок в охорону навколишнього середовища. До громадських робщ чим, по суп, була програма CCC, було залучено понад 3 млн молод^ що призвело до значно! активiзацil волонтерського руху в державь
Черговою спонукою розквiту во-лонтерства в США було започатку-вання в 1961 р. волонтерсько! урядо-во! програми "Корпус Миру" (Peace Corps), пов'язано! з iм'ям Дж. Кеннеди Iнiцiатива 35-го Президента США, що, зрештою, набула законо-давчого втшення, передбачала iдею "просування миру та дружби через делегування за кордон квалiфiко-ваних працiвникiв-громадян США, як виявили бажання допомогти народам шших кра!н та територiй у за-доволеннi !хшх основних потреб, та сприяння кращому розумiнню аме-риканського народу" [5]. Тiльки щ-ею програмою з моменту ll започат-кування до сьогоднi було залучено до волонтерсько! дiяльностi близько 220 тис. американщв, якi реалiзову-вали ll завдання в 140 крашах св^ ту [1]. Слщ зазначити, що першими волонтерами на теренах незалежно!
Украши стали посланщ саме "Корпусу Миру", яю спричинили форму-вання та становлення втчизняного волонтерського руху [16, с. 83].
Слщ вiддати належне багатьом американським президентам, яю, придiляючи належну увагу питан-ням волонтерсько! дiяльностi у пер-шi роки свое! каденци, забезпечили ll сучасний стан, а саме:
- 37-й президент США Р. Шксон створив урядовий комтет з питань волонтерсько! дiяльностi у 1969 р., на пiдставi проведених власних до-слiджень дшшов висновку про не-обхiднiсть юнування загальнонащо-нально! волонтерсько! неурядово! оргашзаци, якою згодом став Нащо-нальний центр волонтерства (National Center for Voluntary Action);
- 39-й президент США Дж. Картер створив Молодiжний корпус охорони довкшля (YACC) у 1977 р., оргашзащю на кшталт ССС, що мала забезпечити полшшення стану довкшля та громад, тклуючись про зелеш насадження та вживаючи заходи зi збереження навколишнього середовища;
- 41-й президент США Дж. Буш створив фундащю "Точки свтла" ("Points of Light") у 1990 р., що мае за мету розширення можливостей для виршення серйозних сощальних проблем шляхом волонтерсько! д^ яльносп;
- 42-й президент США Б. Клш-тон створив нащональний рух Ameri Corps у 1993 р., покликаний залучати громадян до волонтерсько! дiяльно-стi щодо вирiшення найважливших проблем кра!ни [6, с. 4-6].
Таю президентсью iнiцiативи ра-дiальними хвилями поширювалися
територiею Сполучених Штапв, що-разу стимулюючи громадську шщ-ативу та шдносячи рiвень волонтер-сько! дiяльностi в кра!ш на якiсно новий щабель. Так, уже в 1986 р. у кра!ш працювало понад 380 центрiв волонтерства, що знаходилися в 94 зi 100 найбшьших мегаполгав кра!ни, 90 % з яких отримували державне фiнансування та охоплювали сво!-ми послугами 60 % населення США [6, с. 5]. Тож усвщомлення найви-щими посадовими особами держа-ви ролi та значення волонтерсько! дiяльностi сприяло набуттю нею ознак нацюнального суспiльного феномену завдяки високому ступе-ню !! розвитку, консолщаци сусшль-ства навколо щей взаемодопомоги та сшльного вирiшення сощальних проблем, створенню можливостей для безпосередньо! участi кожного громадянина в процесах покращання рiвня життя сво!х громад та, зреш-тою, !! утвердженню в системi вщно-син держави та сусшльства.
Активний розвиток волонтерства у ХХ ст. був властивий i кра!нам бвропи, що певний час належали до сощалютичного табору або були у складi СРСР. Щоправда, коректною ця теза буде стосовно перiодiв юто-рi!, не позначених комушстичним минулим, що зайвий раз демонструе характеристики волонтерства як оз-наки демократичного суспiльства, а отже, i вказуе на певне мiсце волонтерсько! дiяльностi в системi його вiдносин з державою.
Так, з 1918 р., коли Польща здо-була незалежнiсть, волонтерсью ор-ганiзацi! почали вiдiгравати важливу роль у формуванш нацiонально! щен-тичностi та реiнтеграцi! польського
сусшльства. Основну частину !хньо! дiяльностi складали питання, пов'я-занi з подоланням трудношдв, спри-чинених мiжiмперським подшом Польщi, а також усуненням насладив Першо! свiтово! вiйни. Дiяльнiсть близько 10 тис. асоцiацiй волонтерiв та 3 тис. благодiйних фондiв, що були зареестрованi напередодш Друго! свiтово! вiйни, пiсля !! закiнчення потрапила пiд суворий пол^ичний i адмiнiстративний контроль комунiс-тичного режиму, що спричинило са-молшвщащю багатьох з них, а також конфюкащю й нацiоналiзацiю !хньо-го майна. бдиш дозволенi владою оргашзаци — Польський Червоний Хрест, Асощащя скаутiв Польщi й Товариство друзiв дiтей — були зму-шеш сповiдувати полiтичнi та соцi-альш iдеали комунiстично! держави. Лише з крахом епохи комушстично-го правлшня Польща пережила рене-санс громадянських волонтерських шщатив, коли в перюд з 1992 до 1997 рр. кшьюсть благодiйних фон-дiв збшьшилася майже вдвiчi, а чи-сельшсть волонтерських органiзацiй зросла вчетверо [3].
Слiд зазначити, що в цей перюд у кра!нах бвропи на тлi хитко! ф^ нансово! й соцiально! стабiльностi та сумшвно! здатностi урядiв упо-ратися з цими проблемами вщбу-ваеться процес "перезавантаження" волонтерського сектору з набуттям ним ознак не просто форми громад-сько! самоорганiзацi!, а повноправ-ного партнера держави у виршенш широкого спектра питань життед^ яльностi суспiльства. Внаслвдок цьо-го в багатьох кра!нах у 1990-х рр. зростае кшьисть волонтерських органiзацiй — активних гравщв
державно! полггики сощально-економiчного розвитку сво!х кра!н передусiм у галузi освгги, охорони здоров'я i соцiального забезпечен-ня [3, с. 46]. Так, в останнш декадi ХХ ст. вщбуваються змiни в сустль-ному сприйнятт волонтерства в Hi-меччиш, наслiдком чого стала поява бшьш нiж 190 нових волонтерських оргашзацш та посилення волонтерських засад у дiяльностi ранiше дiючих. Це призвело до посилення конкуренци мiж нiмецькими суб'ек-тами волонтерсько! дiяльностi, яких понад 300, за можливють доступу до державного ресурсу, що своею чер-гою позитивно вщбилось на якостi !хнiх соцiальних послуг [3]. При-хiд до влади лейбористов у Великiй Британi! в 1997 р. також спричинив значне змщнення позицш волонтерсько! дiяльностi як способу залу-чення молодi громадського життя та пошук нових шляхiв взаeмодi! з державою, що в результат призве-ло до появи двох фундаментальних програм: Young Volunteer Challenge, спрямовано! на активiзацiю волонтерсько! дiяльностi молодi з числа ма-лозабезпечених верств населення, та Millennium Volunteers — з акцентом не лише на молодь, а й людей старшого вшу, етшчш меншини [Там само].
Аналопчш тенденцi! властивi "во-лонтерськiй" ютори США, де пiсля кiлькох хвиль спаду i зростання про-тягом ХХ ст., починаючи з 1990-х рр., волонтерський рух набув масового характеру. Понад 50 % дорослого на-селення США в цей перюд беруть участь у волонтерськш дiяльностi, близько 80 % благодiйних оргашзацш юнують саме завдяки робот во-лонтерiв [10, с. 6].
Висновки. Зароджене в бврот явище волонтерства досить швидко поширилося свiтом, здобуваючи оз-наки природного сегмента сустль-ного буття багатьох кра!н. На цьо-му шляху основними "реперними" точками стали традици допомоги в епоху давнiх цившзацш, постулати християнсько! моралi, iде! А. Дюна-на, викладенi в raroi "Спогади про битву пiд Сольфершо", дiяльнiсть в Iрландi! католицько! жшочо! чер-нецько! конгрегацi! "Сестри Мило-сердя", створення Мiжнародного Ко-мтету Червоного Хреста, заснування численних оргашзацш у США у перюд "Великого пробудження", сетль-ментський рух, глобалiзацiя волон-терства на початку ХХ ст., перший мiжнародний волонтерський проект з вщновлення Ен-ан-Аргона, волон-терсьи iнiцiативи президентiв США, подолання наслщив тоталiтаризму у посткомунiстичних державах тощо.
Очевидно, що щ подi!, процеси та явища зумовили сучасний стан взае-мовщносин держави та сусшльства у сферi волонтерсько! дiяльностi у свт, що потребуе додаткового вивчення, а отже, становить дослщницьке поле для подальших наукових розвiдок.
список ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ -
1. Fast Facts [Electronic source] // Peace Corps. — Retrieved from: http://www. peacecorps.gov/about/fastfacts/
2. Lapointe L. Who Cares ... Why Care? / L. Lapointe // Migrates. — 2011. — № 9. — P. 37-68.
3. Study on Volunteering in the European Union [Electronic source]: Final Report // Brussels: GHK. — 2010. — 326 p. — Retrieved from: http://
ec.europa.eu/citizenship/pdf/ doc1018_en.pdf
4. The first work camp of Service Civil International: Archives Documentation / SCI International Archives. — La Chaux-de-Fonds: SCI, 2010. — 62 р.
5. The Peace Corps Act [Electronic source]: Public Law 87-293 (September 22, 1961) (as amended) // Peace Corps. — Retrieved from: http://files. peacecorps.gov/multimedia/pdf/poli-cies/ms101.pdf
6. Volunteer Centers: A History of America [Electronic source] // Hands On Network. — Retrieved from: http:// www.handsonnetwork.org/files/re-sources/VCs_A_History_of_America. pdf
7. Алфеев И. "Кто мой ближний?". О милосердном самарянине. Неделя 25-я по Пятидесятнице. Праздники [Электронный ресурс] / Епископ Иларион (Алфеев) // Православие и мир. — 2007. — Режим доступа: http://www.pravmir.ru/stat-content/sc_printer_2474.html
8. Апухтт В. Г. До питання розвитку волонтерського руху в Укра!ш та бврош / В. Г. Апухтш, О. 6. Богомолов // Волонтерський рух: iсторiя, сучасшсть, перспективи: матерiали Мiжнар. наук.-практ. конф., 17-18 квггня 2015 р. — Х.: Вид-во ХНАДУ, 2015. — С. 23-27.
9. Безпалько О. В. Оргашзащя сощ-ально-педагопчно! роботи з диъми та молоддю у територiальнiй гро-мадк теоретико-методичш основи: монографiя / О. В. Безпалько. — К.: Наук. свгг, 2006. — 363 с.
10. Волонтерський рух: свгговий досвщ та украшсью громадянськ практики: аналгг. доп. — К.: Н1СД, 2015. -36 с.
11. Голуб В. Л. Про небезпеку спотворен-ня сусшльного сприйняття волонтерства / В. Л. Голуб // Волонтерський рух: iсторiя, сучасшсть, перспекти-
ви: матерГали Мiжнар. наук.-практ. конф., 17-18 квггня 2015 р. — Х.: Вид-во ХНАДУ, 2015. — С. 41-44.
12. Грибан О. Г. 1сторичш обставини створення та початковий етап дг-яльност росшського товариства червоного хреста в украшських губершях (кшець XIX - початок XX ст.) / О. Г. Грибан // Вгсн. аграр. гстори. — 2012. — № 3. — С. 179-184.
13. Дженкинс Р. Франклин Делано Рузвельт / Р. Дженкинс; [пер. с англ. Т. Лукьяновой]. — М.: КоЛибри, Азбука-Аттикус, 2013. — 240 с.
14. Дюнан А. Воспоминание о битве при Сольферино / А. Дюнан; [пер. с фр.]. — [3-е изд., без изм.]. — М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 2009. — 108 с.
15. Коваленко О. О. Фглософсько-пра-вовий аспект волг як чинника, що обумовлюе поведшку суб'екта трудового права / О. О. Коваленко // Зб. наук. пр. Харкгв. нац. пед. ун-ту iM. Г. С. Сковороди "ПРАВО". — 2011. — Вип. 17. — С. 53-55.
16. Кожухаренко Л. В. Волонтерський рух у свт й Украшк кторГя i сього-дення / Л. В. Кожухаренко // Во-лонтерський рух: кторГя, сучасшсть, перспективи: матерГали МГжнар. наук.-практ. конф., 17-18 квгтня 2015 р. — Х.: Вид-во ХНАДУ, 2015. — С. 82-86.
17. Менеджмент волонтерських груп вщ А до Я: навч.-метод. поабник / за ред. Т. Л. Лях; авт.-кол.: З. П. Бон-даренко, Т. В. Журавель, Т. Л. Лях та ш. — К.: Версо-04, 2012. — 288 с.
18. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспансии к консолидации / С. Хантингтон // Хрестоматия. Политология. — М.: Гардарики, 2000. — C. 692-703.
19. Цицерон М. Т. О старости. О дружбе. Об обязанностях / М. Т. Цицерон; Академия наук СССР. — М.: Наука, 1974. — 248 с.
