УДК:141.2:165.63
Ольга ГОМ1ЛКО
СУСП1ЛЬСТВО ЗНАНЬ ЯК ВИКЛИК РАЦЮНАЛЬНОСЛ
Концепт суспыьства знань визначае ситуа-щю, коли, з одного боку, стр1мке зростання впливу знань на життя людей в1дкривае перед ними нов1 можливост1 та продуктивн перспективи, а з другого — загострюе ризики регресу людськограцг-ональностг. Анал1з цгег дилеми г е метою статт1. Основна теза полягае у тверджент, що сучасна критика рацюнальностг повинна бути спрямова-на на ггзмщнення, а не ослаблення та протиставлення тшим сферам людського буття. Суспыьство знань ставить рацюнальтсть перед викликами карди-нальних змт, а не обмежень. Головний вектор таких змт — подолання модерног формирацюнальностг завдяки переходу вгд ¡дег едност1 форм рацюнальностг до ¡дег гх розмагття. Остання передбачае визнання ситуативног сили знань, що пгдважуе гхню модерну герархгю та критергй об'ективностг знань. Тодг концепт «суспыьство знань» слгд розглядати в множит — як «суспыьства знань», де використання знань е спгльним, а доступ до них вгльним та справедливом. Неспроможнгсть впоратися з викликамирацгональностг штовхае людство або на шлях технократичного поневолення, або до скочування у варварство.
Ключовi слова: знання, тформацшне суспыьство, модерна наука, освгта, практичний розум, рацюнальтсть, «суспыьства знань».
Суспшьство знань як ситуащя невизначеност
Концепт «суспшьство знань» визначае ситуащю, коли, з одного боку, стршке зростання рол1 знань вщкривае перед людством нов1 можливост1 та продуктивш перспективи, а з другого — загострюе не-безпеки регресу людсько! ращональност1. Важливим завданням у ана-л1з1 концепту суспшьства знань стае розгляд цього парадоксу. На вщ-мшу вщ традицшного виргшення ще! дилеми, котра полягае в критиц1 рац1ональност1, фiлософська рефлексш мае сфокусуватися на пошуках шлях1в посилення рац1ональност1. Адже суспiльство знань загострюе виклики рац1ональност1. 1х подолання полягае в такш зм1н1 останньо!, яка закр1пила б 11 позицй в усiх сферах людського буття. 1накше на людство чекае або технократичне поневолення, або арха!чний занепад.
У першому випадку технократичний розвиток редукуе людську природу до технолопчно одном1рно! функцiональностi, тод1 як у другому — пробу-
джуе 11 «дику» природу. Здебшьшого сучаст «пророцтва» залякують люд-ство першим сценар1ем. Перетворення людини на мехатстичну та байдужу ктоту без почутт1в - популярний сюжет сучасного мистецтва. Але не менш загрозливою для людства е перспектива втратити контроль над власною природою, коли 11 деструктивний сегмент знаходить соб1 живлення в тех-нолопчному прогрес1. Сучасн1 терористи, воюючи проти бездушного Заходу, не нехтують його техн1чними здобутками, тим самим ширячи по св1ту насильство, ненависть, злобу, ресентимент тощо. В обох випадках людство втрачае шанс на краще життя, випускаючи духа з пляшки.
К1борг чи дикун навряд чи можуть бути вт1ленням майбутнього, до якого прагне людина. Трансформацш людини в юборга редукуе 11 життя до механ1стичного функц1онування, а в дикуна - до свавшьно-го нев1гластва. Для сусп1льства знань юборг та дикун - це не фантас-тичний та кторичний персонаж1, а реальн1 антрополог1чн1 метамор-фози. Захистити себе в1д тако! перспективи людство зможе тод1, коли зуше посилити власний розум р1зними знаннями, а не лише науко-вими - це можуть бути знання, котр1 або ще не з'явилися, або давно забулися, або не е визнаними наразь Для цього людству треба не так примножувати знання, як змшити спос1б !х здобуття, розп1знавання та використання.
А тому сустльство знань - це не стшьки посилення рол1 знань та збшьшення 1х к1лькост1, ск1льки 1х трансформац1я та переформатуван-ня. Якщо трансформац1я стосуеться зм1сту знань, то переформатуван-ня - 1хнього шституцшного закр1плення. Очевидно, що наука та освь та мають також змшитися. Втрата автономп мислення та економ1зацш знань загрожуе !м не менше, шж терористи. Особливо це стосуеться ушверситету, котрий у своему покликанш прагне бути запорукою збе-реження 1де! людини, а не юборга чи дикуна. Так, к1борг являе собою метаморфозу людсько! природи в бж машини. Це г1брид людини та машини. Вш постае як ращонально сконструйований механ1стичний андроид, функцюнування якого е одновим1рним та електронно залеж-ним. Дикун засв1дчуе собою трансформащю в б1к тварини. Як спонтанна жива ютота, вш насилу дае раду власним шпульсам, потягам та 1нстинктам. 1стор1я людсько! культури демонструе пост1йне змагання людини з щею стих1ею. I, власне, щея людини виражае прагнення до божественних зразюв, для яких спонтаншсть та рац1ональн1сть не е взаемовиключними, а зумовлюють одна одну. Тод1 не лише когн1тивн1, але й тшесш властивост1 людини набувають ознак розумность У сус-п1льств1 знань людина мае обГрунтувати свое домагання титулу розум-но! 1стоти.
Суспiльство знань: прогрес чи застш знань?
Отже, суспiльство знань - це виклик його мо дерним параметрам. Визначен1 просвгтницькою iдеeю прогресу, ц1 параметри здебшьшого стосуються соцiальноï сфери, матер1ального виробництва та наукового п1знання. Просвiтницьке мислення вбачае в поступовому розвитку цих сфер можливiсть удосконалення людського буття, завдяки чому в1дбува-еться викор1нення його негативно-деструктивних ознак. Однак як он-тологiчнi сутностi вони мало ц1кавлять таке мислення. За межами уваги просвiтнидького мислення залишаеться також внутршнш свiт людини. Ïï екзистенцшт переживання, почуття, пристрастi та емоци, за лои-кою модерного мислення, соцiально-економiчний та науковий прогрес може покращити також. Вияви людського насильства та агресп сприй-мають як брак останнього.
Вт1м, сучаст поди демонструють 1ншу лог1ку. Недавн1й свгт в1днос-ного спокою та миру вмить змшився не лише для украшцгв. в1н став глобально небезпечним. Загибель турист1в у Стамбулi чи Буркша-Фасо засв1дчуе факт, який шокуе - в1д загрози стати жертвою насилля сьогод-m не рятуе аш соц1альний, ат матер1альний, аш науковий прогрес.
Стае очевидним, що в епоху сусшльства знань «темний б1к» людськоï природи швидко прокидаеться. Виявилося, що для боротьби з ним сили модерного розуму недостатньо. Навпъ складаеться враження, що онто-лоичт негативност1 комфортно сус1дують 1з ним. Зокрема, у сусп1льств1 знань вони знаходять соб1 поживу у форм1 1) леитимацп одних знань та забути 1нших, 2) трансформаций зм1сту та структури знань, 3) ибри-дизацп р1зних тип1в знань, 4) м1фолоизаци самого сусп1льства знань та 5) сусп1льн1й 1нертност1 в царит науки та освгти. Непередбачувансть, неконтрольоватсть та вииадковкть окреслених процес1в грае на руку «темному боку» людини. Сустльство знань мае поставити ïх п1д контроль, уникаючи модерних пасток мислення, зокрема уявлення про ньо-го як про подальший прогрес знань.
М1фи про сусп1льство знань на кшталт цих описуе н1мецький досл1д-ник Х.-Д. Кюблер. В1н посилаеться на припущення досл1дник1в комут-кацп з ун1верситету М1несоти, котр1 ще в 1970 роц1 «висловили певний сумтв у тому, що поширюваш щодня через засоби масовоï шформацп в1домост1 обов'язково та однаковою м1рою спричиняють загальне п1д-вищення людського р1вня знань. Навпаки, ц1 та деяю 1нш1 досл1дники звернули увагу на факт, що поширення (дифуз1я) шформацп в1дбуваеть-ся по-р1зному, а саме - залежно в1д певних можливих ознак, зумовле-них не т1льки особливостями поширення (як-от вид засобу поширення, тема чи шформацшний сюжет, пром1жок часу), але й суб'ективними вподобаннями публ1ки» вперше (Кюблер, 2010, с.173).
Проростання в сусп1льстш знань загрозливих тенденц1й рацюнал1заци посилюе вщповщальтсть осв1ти, зокрема ун1верситету як гаранта та^ рацюнал1заци. Озброення людського мислення потужними фшьтрами добору ефективних знань визначае iï (освпт) прюритети. Можлив1сть роз-п1знати таю знання дае практика життя. Тому остання вимагае в1д осв1ти не так примножувати знання, як виробляти ф1льтри добору знань, котр1 пере-шкоджають посиленню загроз та е продуктивними для культури.
В1дом1 м1ркування американського ф1зика Дж. Хюбнера про мож-ливий спад 1нновац1йного розвитку людства (Див.: Huebner, 2004). В1н вважае, що п1к наукових в1дкритт1в припав на к1нець дев'ятнадцятого столгття. П1дставою для такого висновку був авторський анал1з динамь ки у сшввщношенш м1ж к1льюстю населення земл1 та появою технч-них новинок. На його думку, час винайдення електростанц1й, телефона та автомоб1ля виявився найб1льш продуктивним у цьому плаш. Згодом 1нновац1йний розвиток людства, як показуе Хюбнер, демонструе схиль-н1сть до упов1льнення. Тож, за його прогнозом, у недалекому майбут-ньому темпи 1нновац1йного розвитку можуть знизитися до р1вня «тем-них в1к1в».
Ут1м, г1потезу Хюбнера не обминула критика. Наприклад, прихиль-ники 1нновац1йного прогресу говорять про значущсть для людськоï цивтзацп наукових в1дкритт1в, а не про ïхню кшьюсть у в1дношенн1 до загальноï кшькосп свгтового населення. Прикладом такоï позици е свгтовий бестселер М. Кайку «Ф1зика майбутнього», у якому в1домий американський ф1зик оптишстично зображуе вплив науки на долю людства. В1н переконаний, що наука разюче змшить наше повсякден-не життя вже у ХХ1 столгтл. Кайку вважае, що саме досягнення в царит квантовоï механ1ки, бюгенетики та штучного 1нтелекту зд1йснили кардинальний поворот у взаемодп людського життя та науки. Майбутне людства Кайку пов'язуе з оптишстичним баченням трансгумашзму, де наука е надшним союзником людини в ïï прагненн1 до кращого життя. В1н стверджуе, що «сьогодш ми стали хореографами танцю природи й навчилися «п1дкорювати» закони природи то тут, то там. А до 2100 року ми перейдемо до статусу господар1в природи... Наука не стогть на м1сц1. Всюди довкола нас наука розвиваеться в геометричнш прогресп. Якщо порахувати кшьюсть наукових статей, що публ1куються, то можна по-бачити, що весь обсяг науковоï шформацп подвоюеться приблизно що десять рок1в. 1нновацп й науков1 в1дкриття змшюють весь економ1чний, полгтичний та соц1альний ландшафт, спростовуючи стар1, старанно ви-плекан1 в1рування й забобони» (Кайку, 2013: с. 28).
Як бачимо, афоризм Ф. Бекона «знання - це сила» набувае в м1рку-ваннях сучасного ф1зика нового звучання. Адже замгсть того, щоб п1д-
коряти природу та бути и володарями, маемо стати и господарями, п1клу-ючись про не! та дбаючи про и процветания й добробут. Ут1м, оптим1зм Кайку та песим1зм Хюбнера не суперечать один одному. Значення до-сл1джень Хюбнера полягае не ст1льки в тривожному попередженн1 про людський регрес, ск1льки в тверезому баченш наукового прогресу. На-копичення людством значного обсягу знань вимагае кардинально! змь ни в ставленш до них. У цьому переконаш обидва ф1зики. Ут1м, необх1д-шсть таких зм1н не мае перетворитися на зневагу до розуму.
«Маленький принц» у сустльств1 знань: розгубленкть чи ганьба розуму?
У сусп1льств1 знань рацiоиальиiсть мае довести св1й статус всесвгг-ньо-1сторичного рушiя. 1накше думка М. Вебера про перспективу поси-лення рацiоиальиостi людства стане ще одиiею утопiею. Однак, як уже зазначалося, иадiйиий захист рацюнальносп передбачае не збереження !! просвггницько! парадигми, а визнання розма!ття титв рацiоиальиостi та способ1в !! функцюнування. Рацiоиальиiсть мае набути таких форм, котрi б не давали п1дстав показувати !! через убрази з ан1мац1йного ф1ль-му французького режисера М. Осборна «Маленький принц» (2015). На жаль, елггну осв1ту, навчання, розвиток кар'ери, св1т рацiоиальиостi змальовано в ф1льм1 в темних депресивних кольорах. Потворнсть при-ск1пливих учител!в престижно! академ1! та зайнятих сумлшною працею людей м1ста автори ф1льму протиставляють яскравост1 свпу уяви та мр1! старого нероби Льотчика. Дилема серця та розуму тут вир1шуеться на користь першого.
Але якщо казку Антуана де Сент-Екзюпер1 можна назвати г1мном любов1, то створений за !! мотивами мультф1льм сприймаеться як ганьба розумов1. Педантичшсть та монотонтсть ц1лерацiоиальиого життя су-часних людей у мультф1льм1 постають як чорш хмари, що !х мае розггну-ти зоряний меч мри. Образ д1вчинки, котра вириваеться з полону нудно! освггньо! рутини й шалено вимахуе мечем, випускаючи з1рки з полону Д1льця, насторожуе. Адже в цю мить вона б1льш схожа не на р1здвяного ангела, а на фанатичного терориста. Захоплена ктор1ею про Маленького принца, д1вчинка не лише сама в1дмовляеться в1д прагиеиия до яюс-но! освгги, але й переконуе свою маму, що покладатися на «план життя», котрий та !й ретельно складала для досягнення усп1ху, - марна р1ч. Заметь наполегливо! та напружено! подготовки до вступу в елггарну школу автори ф1льму пропонують дшчинш сид1ти разом 1з мамою вноч1 на даху та милуватися з1рками. Удару по рацюнальносп в мультф1льм1 завдае й таке в1дгалуження сюжету: поки Маленький принц старанно мив в1кна
хмарочос1в, одна з його з1рок заросла баобабами, а улюблена троянда зiв'яла. Отже, побудована на св1домому вибор1 та розрахунку ц1лерацю-нальна дiя, котру в мультф1льм1 символ1зують «план життя» та сумлшна праця, руйнуе щастя. Натом1сть спонтантсть, пригода та мрiя постають його запорукою.
Напевно, творц1 цього мультф1льму прагнуть привернути увагу до чутливих точок сучасноï рац1ональност1, головним чином спричинених просв1тницьким розривом серця та розуму, або, iнакше кажучи, - ïï од-номiрноï абсолютизацiï у вигляд1 теоретичного розуму. Як уже зазнача-лося, сусп1льство знань як ступшь трансформацiï iнформацiйного сус-шльства оголюе цi точки та робить ïx болючими. Однак сучасна критика рацюнальносп мае бути в1дпов1дальною, виваженою та спрямованою не на ïï ослаблення, а на пошук шляxiв ïï посилення.
Глобалiзацiя свiту ставить на к1н долю розуму: чи вш укр1иить своï цивiлiзацiйнi позицп - чи поступиться мiсцем стихи та хаосу. св1т, ко-трий своï витоки вбачае в i^ï розуму (його ми називаемо европейським або заx1дним), мае подолати власну розгубленiсть та непевнiсть перед сучасними викликами розуму. А саме сумн1в у його перспективах уна-очнюе Осборнова ан1мац1йна 1нтерпретацiя «Маленького принца». Однак замють паплюження рацюнальносп мае в1дбутися в1дродження ïï сили. Ресурс такого в1дродження - у вщновленш розмаïття тип1в раць ональност1. Саме воно, розмаïття, визначае продуктивну перспективу останньоï.
«Сустльство знань» vs iнформацiйне суспiльство
Сусп1льство знань - це не так посилення рол1 та розширення сфери впливу знань, як усеб1чна ïx леитимашя та актуалгзашя. Маистральним напрямом цього процесу стае трансформаця знань, скерована визна-нням ргзноматтних форм рацюнальност! Подолання модерного проекту знань в1дбуваеться за рахунок посилення рацюнального чинника в культур1 через: (1) розширення спектру рацюнальностц (2) розширення кола ïï носив; (3) зм1ни етики розпод1лу знань.
Важливо зазначити, що у Всесвгтнш доповщ ЮНЕСКО «До сустльств знань» (2005 р.) концепт «суспшьство знань» вжито у форм1 множини -тобто, як «суспльства знань» («Knowledge Societies»). Цим концептом у документ означено «суспшьства, джерелом розвитку яких е власне розмаïття та власт зд1бност1» (UNESCO World Report, 2005: р. 17). Як пояснюють автори цiеï доповад, запровадження концепту сусп1льств знань ф1ксуе вих1д за меж1 шформацшного сустльства, для якого засадничими е технологи. !нформацшне сусп1льство передбачае не просто штенсифжащю
накопичення знань та полегшення доступу до 1нформаци, але головним чином технологiзацiю життя: знання у форм1 технологiй дедал1 активш-ше просочуються в р1зн1 його сфери - i горизонтально, i вертикально. Горизонтальний зрiз проникнення знань охоплюе iндивiдуальне життя людини в його найштимшших сферах. Неймовiрнi досягнення репро-дуктивних технолог1й чи бютчного моделюваня т1ла е переконливим доказом цього. Тод1 як вертикальний зр1з проникнення знань пронизуе р!зш культури, наци, континенти, незважаючи на р1вень достатку, по-л1тичний кл1мат чи соцiальнi умови. Смартфон чи супутникову антену можна знайти i в скляному хмарочос1 перенаселеного мегаполюу, i в глинян1й халупi в безлюдних джунглях.
Ут1м, швидк1сне та глобальне розповсюдження 1нформац1ï внасл1док технологiчноï революцп не вир1шило сошальн конфл1кти, не припини-ло вшни й не вберегло людське мислення в1д брехш. 1нформац1я, попри ïï зм1стовну чптасть, виявилася не менш потужним ман1пулятивним за-собом, н1ж традицшна 1деолог1я.
А поняття «сусп1льства знань», на в1дм1ну в1д поняття шформацшно-го сусп1льства, не обмежуеться сферою технолоичного зростання. Воно виражае широкий спектр культурних, етичних, полггичних, сощаль-них, економ1чних та 1нституц1йних трансформащй у ïхн1й плюральн1й перспектив1 та нелшшному динам1зм1. Ось чому поняття «сусшльства знань» ф1ксуе складнкть ситуацп в ïï невизначеност1 та мшливосп, що передбачае леитимащю р1зних форм ращональност1 та способ1в здобут-тя знань.
Нер1дко в1тчизнян1 дослщники надають поняттю нелшшносл значення, запозиченого з синергетичного його розум1ння як такоï властивост1 систе-ми, що забезпечуе iï саморозвиток та самоорган1зац1ю. Так, застосовуючи принципи синергетики до анал1зу освпи, говорять про ïхню творчу сутн1сть (Див.: Ф1лософ1я осв1ти, 2009: с. 303-304). Тод1 як нел1н1йна динам1ка та плюрал1зм - це уможливлення не лише продуктивноï вщкритосп, творчоï взаемодир1зного та конструктивного д1алогу, але й вщхилення, збочення та конфронтаци. Тож у «сусп1льствах знань», враховуючи жн1й плюрал1зм та нел1н1йну динам1ку, виникають сприятлив1ш1 умови для зпкнень, непоро-зум1нь та агресп. Ось чому в цьому контекст1 вони стають бшьш конфл1ктно небезпечними, нж традиц1йне модерне суспшьство. Можна погодитися з твердженням, що «1нстинкт абсолютизаци i звеличення «власного» способу життя можна назвати основною причиною деяких з найпрших страждань свпу» (Горбунова, 2014: с. 152).
«Сустльства знань» як сустльства «спмьних» у використанш знань
Тож вживання у визначенн1 ЮНЕСКО форми множини - «сусп1ль-ства знань» - мае на мет1 полегшити т1 страждання св1ту, що пророста-ють 1з абсолютизац1й «власноЬ> неповторност1. Адже в1дмовляючись в1д ун1версального зразка суспшьства знань, ми леитимуемо р1зш типи рацюнальносп. На в1дм1ну в1д постмодерноï леитимацп р1зних наратив1в, визнання р1зних тип1в рац1ональност1 в сусп1льствах знань передбачае визнання posyMHocmi 1ншого, а не просто його вщмшносп. Таким чином фундуеться сп1льн1сть, котра дае змогу вщмшним сусп1льствам не кон-фл1ктувати, а мирно сп1шснувати. На в1дм1ну в1д модерноï модел1 розум-ност1, у «сусп1льствах знань» вона позбавлена штенцп ун1версальност1 ктини. Тод1 останню тлумачать у сенс1 ушверсального використання. Накопичеш знання стають ун1версальними завдяки сп1льному ïх вико-ристанню, а не загальному значенню.
Акцент на спшьному використанн знань посилюе вагу практичного розуму. Адже головним критеркм таких знань стае не ïхня абстрактна к-тинн1сть, а релевантн1сть конкретним ситуац1ям людського життя. Ситуативна сила знань визначае шню життеву значущкть. На вщмшу в1д теоретичного розуму, практичний розум апелюе до морал1, що вбер1гае його в1д постмодерн1стських пасток релятив1зму. Ознаками практичного повороту в епктемолоичнш настанов1 «сусп1льств знань» можна вва-жати 1) ослаблення монополп наукових знань на об'ективну ктину та 2) врахування контексту використання знань, тобто визнання ïхнього практичного значення. Таким чином, модерна парадигма знань втрачае св1й пан1вний вплив.
Так, у «суспшьствах знань» науковий 1деал модерноï науки у форм1 ма-тематизованого, об'ективного знання про властивост1 речей, котре здобу-ваеться завдяки експерименту, вже не в1дпов1дае критер1ям рацюнальнос-т1 «суспшьств знань», як-то гетерогеннкть, ситуативнкть, контекстуаль-н1сть, практичн1сть та моральн1сть. Не випадково сучасн1 науков1 знання виявляють тенденц1ю до в1дкритост1, суб'ективност1, метафоричност1 та едност1. Практичний поворот у сучасн1й науковш теорп п1дважуе таю ïï модерн засади, як антропоцентризм, гуманзм, актишзм та натурал1зм. Евристичний потенц1ал наукового знання послаблюе також його класич-на дисципл1нарна представленкть у освт. А тому впоратися з викликами рацюнальносп у «суспшьствах знань» засобами модерноï науки стае де-дал1 складн1ше. На порядку денному сучасноï науки та освгти стоять зна-чн 1нституд1йнi та когн1тивн1 зм1ни. Розмежування освпЩх дисципл1н, котр1, за термшолоиею М. Вебера, або «пояснюють» (природнич1) або «розум1ють» (гумангтарт), мае бути подолано за допомогою посилення
гхнього практичного змюту, котрий вказуе на !хню BKopiHeHicTb у реальному житп людини, у контекстi !хн1х мiждисциплiнарних та трансдисци-плiнарниx трансформацiй. Знання про контекст використання «спшьних знань» набувае особливого значення.
Як уже зазначалося, в умовах викликiв рацюнальносп в «сусп1ль-ствах знань» прагнення модерного мислення до едино правильно! моде-лi знань посилюе його конфлжтний потенцiал. Адже комплекснiсть та контингентшсть сучасного життя потребуе таких моделей знань, котрi б надавали кожн1й людинi можливiсть, незалежно в1д умов !! iснування, але у в1дпов1дност1 до них, найб1льш ефективно адаптуватися до сучас-но! реальности тод1 знання набувають гетерогенних значень у залежнос-т1 в1д контексту !х використання. Розма!ття тип1в рацюнальносп перед-бачае не лише те, що вони р1зш, але й р1зну !х 1мплементац1ю.
Наприклад, запозичен зах1дною культурою сх1дн1 знання про еднсть духу та т1ла постають як 1нструмент подолання ще! дихотомп. Водно-час вадсутнсть такого розколу людсько! природи в сх1дних культурах зумовлюе 1нше використання знань про еднсть духу та т1ла. Здеб1льшо-го йдеться про !хн антропотехтчш значення, тобто - як певних техн1к рацюналтзаци внутр1шнього свпу людини, а саме спроможност1 воло-дгти собою та досягти «внутр1шнього спокою». Пригадаймо сюжет популярного американського ашмацшного ф1льму Дж. Нельсона «Панда Кунг-Фу 2» (2011 р.). Перемогти злого павича Шеня, котрий нам1рився поставити на кол1на кра!ну традицшно! культури кунг-фу шляхом використання нев1домо! !й вогнепально! збро!, !! захисников1, панд1 По, до-помагають саме внутр1шн1й спок1й та впевненсть у соб1 Во!н Дракона По, коли д1знаеться правду про себе, врешл-решт в1дчувае внутр1шн1й спок1й, i завдяки цьому йому вдаеться перехоплювати полум'ян снаряди гармат та спрямовувати !х у зворотному напрямку - у б1к лиход1я Шеня.
Методолопчна настанова визнання множинност1 та плюральнос-т1 р1зних форм та р1вн1в знань уможливлюе подолання «тиранп» одних порядк1в рацюнальност1 щодо 1нших (Див.: Вельш, 2004: с. 264). Якщо знову повернемося до мультф1льму про панду, то тут 1деться про перемогу традиц1йно! культури кунг-фу над «тиран1ею» рац1онального порядку модерного зразка. Настанова множинност1 та плюральност1 знань т1сно пов'язана з визначенням у Допов1д1 ЮНЕСКО сусп1льств знань як сусшльств «сп1льних» у використанн знань («Societies of Shared Knowledge») (Див.: UNESCO World Report, 2005: р. 147). Поступ людства у напрям1 до «сусп1льства стльних знань» розглянуто в доповад як умову можливост1 його виживання та збереження людяност1.
Етика втьного доступу до знань
Розширення концепту суспшьства знань за рахунок поняття «сп1ль-но використовуваних знань» загострюе його етичш конотацп. Так, принциповим визначенням «суспшьства спшьних знань» е выьний доступ до них. Важливо не лише технчно забезпечити доступ кожному шдив1дов1 (сучасн 1нформац1йно-комун1кац1йн1 технологи сприя-ють цьому), але й його (1ндив1да) цшшсно вмотивувати. Питання про мету та спос1б використання знань визначае етику в1льного доступу до знань. Останнш зор1ентовано на вщкрилсть знань, а не на ушвер-сальшсть ïхнiх значень. Формування новоï етики доступу до знань за-поб1гае посиленню дп так званого «ефекту Матфея». Останн1й ф1ксуе поглиблення розриву в галуз1 доступу до знань та шформацп м1ж сегментами населення з вищим соц1ально-економ1чним статусом та/або вищим р1внем формальноï освгти, котр1 схильн до швидшого засвоен-ня дiеï шформацп, i сегментами населення з нижчим статусом та менш яюсною освгтою (Див.: Кюблер, 2010: с. 173). Посилення нер1вност1 доступу до знань вимагае розробки такоï досл1днидькоï перспективи знань, котра б враховувала цю тенденц1ю.
У Допов1д1 ЮНЕСКО згадано слова П. Р1кера про «чудо перекладу» (Див.: UNESCO World Report, 2005: р. 148), завдяки якому реал1зуеть-ся фундаментальна зд1бшсть людськоï ктоти творити сп1льн1 значення на основ1 в1дм1нностей. 1деться про те, що переклад через примирення ун1версальност1 та розмапгя спроможний моделювати таю спшьносп, котр1 сприяють збереженню та збагаченню багатоман1тност1 кожного.
Виявлення евристичного ресурсу локальних (автохтонних) знань та механ1зм1в ïхньоï взаемодц з глобальними (ун1версальними) знаннями знижуе ризики культурноï замкненост1 та втрати власних ресурс1в знання. Адже д1я «ефекту Матфея» може поширюватися не лише на р1зш сегменти певноï содiальноï системи, але й на р1зш культури. Ось чому важливим напрямом трансформаций сучасних знань е набуття пластичности Пластичшсть дае змогу науковим знанням створювати нов1 зв'язки не лише з 1ншими теоретичними знаннями у форм1 м1ждисци-пл1нарнарних, трансдисциплшарних та пост-дисципл1нарних взаемо-дш, але й 1з донауковими та нетеоретичними знаннями. Перетворення знань 1з об'ективних на пластичш нейтрал1зуе модерну 1ерарх1чн1сть знань, тим самим в1дновлюючи ïхнiй етичний потенц1ал.
Нова етика вшьного доступу до знань передбачае не просто визнання принциповоï множинност1 розуму, але й можливкть взаемодц його р1з-них порядк1в та тип1в. Таким чином повертаемося до ^ï Аристотеля про захист розмаптя в1д едност1, котра «д1е завжди таким чином, що певна
форма розуму починае панувати над 1ншою... За словами Аристотеля, завданням фшософп е запоб1гання цьому та виступ проти тако! фальшиво! едноси на захист множинностЬ> (Вельш, 2004: с. 260). Розум1ючи ро-зум як здатн1сть, що специф1куе та плюрал1зуе, Аристотель говорить про становлення специф1чних форм розуму лише в контекст1 гхнього пере-бування поруч 1з 1ншими формами. «Розум кнуе завдяки множинност1 сво!х форм. Його «еднкть» полягае не в способ1 ушфжацп. Вона кнуе м1ж формами розуму та через певну розб1жн1сть» (Вельш, 2004: с. 260). Епоха сусп1льств спшьних знань потребуе вт1лення цих 1дей. Неспро-можнсть розлучитися з думкою про едину об'ективну ктину знесилюе розум. Тод1 як питання виживання людства - це посилення розуму за рахунок його розма!ття.
Висновки
Сусп1льство знань означае перех1д в1д 1де! едност1 форм рацюнальнос-т1 до 1де! !х розма!ття. Захист останнього стае можливим на п1дстав1 подолання модерно! 1ерархл знань. Це дае змогу вщновиги iхи1й етичний потенц1ал. Ось чому теоретичний розум дедал1 б1льше упод1бнюеться до практичного. Його захоплення незм1иними та об'ективними сутностя-ми гальмуеться прагненням конкретних людей до щастя та усп1ху, котре скеровуе теоретичний розум у б1к мшливого та ситуативного. Визначення суспшьства знань у множит вказуе на т1 зрушення етстемолоично! на-станови, котр1 сприяють подоланню вузькотехнолог1чного детерм1н1зму модерно! науки в його прагненш до створення 1деально! модел1 сусп1ль-ства. Щастя та усп1х можуть бути р1зними. Головне - щоб щастя та усп1х одних не руйнували щастя та усп1х 1нших. Тод1 суспшьства знань пере-творюються на «сусп1льства сп1льно використовуваних знань», доступ до яких е вшьним та справедливим. 1накше людству загрожуе небезпека де-градац1! до форми юборга чи дикуна.
Лггература:
1. Вельш В. Наш постмодерний модерн / Переклад з шмецько! А. Богачова, М. Култаево!, Л. Ситтченко - К.: Альтерпрес, 2004.
2. Горбунова Л. Транскультурна компетентшсть: освгтнш шлях до глобально! куль-тури миру / Фшософ1я освiги, 2014, № 2(15).
3. Кайку М. Ф1зика майбутнього / Переклала з англ. А. Кам'янець. - Льв1в: Л1то-пис, 2013.
4. Кюблер Ханс-Дiгер. М1фи про суспшьство знань / Переклад з шмецько! Ю. Уваров - К.: Видавничий д1м Дмитра Бураго, 2010.
5. Фшософ1я осв1ти. Навчальний пос1бник / За заг. ред. В. Андрющенка, I. Предборсько!. - К.: Вид-во НПУ 1мен1 М.П. Драгоманова, 2009.
6. Huebner Jonathan A possible declining trend for worldwide innovation Technological
Forecasting & Social Change 72 (2005) 980 - 986 Режим доступу: www.sciencedirect.com
7. Towards Knowledge Societies. UNESCO World Report. UNESCO Publishing, 2005.
Гомилко Ольга. Общество знаний как вызов рациональности
Концепт общества знаний определяет ситуацию, когда, с одной стороны, стремительный рост влияния знаний на человеческую жизнь открывает ее новые возможности и продуктивные перспективы, а с другой — обостряет риски регресса человеческой рациональности. Анализ этой дилеммы составляет цель статьи. Основной тезис заключается в утверждении, что современная критика рациональности должна быть направлена на ее укрепление, а не ослабление и противопоставление другим сферам человеческого бытия. Общество знаний ставит рациональность перед вызовами кардинальных изменений, а не ограничений. Главный вектор таких изменений — преодоление модерной формы рациональности благодаря переходу от идеи единства форм рациональности к идее их многообразия. Последняя предполагает признание ситуативной силы знаний, что ослабляет их модерную иерархию и критерий объективности знаний. Тогда концепт «общество знаний» следует рассматривать во множественном числе как «общества знаний», где использование знаний является общим, а доступ к ним свободным и справедливым. Неспособность справиться с вызовами рациональности толкает человечество либо на путь технократического порабощения, либо к скатыванию в варварство.
Ключевые слова: знания, информационное общество, современная наука, образование, практический разум, рациональность, «общества знаний».
Gomilko Olga. Knowledge Society as a Challenge to Rationality
The concept of knowledge society defines a situation where, on the one hand, a rapid growth of the impact of knowledge on human life opens its new opportunities and productive perspective, but, on the other hand, it exacerbates the risks of human rationality regression. The purpose of the article is to analyze that dilemma. The main thesis is the assertion that criticism of rationality should be aimed at its strengthening, not weakening or putting it in opposition to other spheres of human existence. A knowledge society challenges the rationality through its radical changes, not restrictions. The basic vector of its changes is aimed at overcoming of the modern kind of rationality due to transition from the idea of unity of different forms of rationality to the idea of its diversity. The latter implies recognition of situational knowledge as the agent of distortion for the modern knowledge hierarchy and its objectivity. Then the concept of knowledge society should be seen in plural as "knowledge societies", where the use of knowledge is shared and access to knowledge is free and fair. Failure to deal with the challenges of rationality pushes humanity to the path of technocratic servitude or makes it slide into barbarism.
Keywords: knowledge, information society, a modern science, education, practical reason, rationality, "knowledge societies".
Ольга Гомшко — доктор фшософських наук, професор, старший науко-вий сшвробггник ввддшу фшософи культури, етики та естетики 1нституту фшософп iM. Г. Сковороди НАН Украши.
E-mail: olga.gomilko@gmail.com
Olga Gomilko — Doctor of sciences in philosophy (habilitation), Professor, Senior Research Fellow, The National Academy of Sciences of Ukraine, H. Skovoroda Institute of Philosophy, Department of Philosophy of Culture, Ethics, Aesthetics. E-mail: olga.gomilko@gmail.com