CC BY
7
�не право принести себе в жертву цим моральним принципам, то нащя не вправi ставити мораль вище вимог устшно'1' пол^ики, яка сама по cобi заснована на моральному принцип ви-живання нацп. Розcудливicть, що розумiетьcя як урахування наcлiдкiв поль тичних дiй, е складовою частиною пол^ично'' моралi та вищою чеснотою в полiтицi. Етика судить про д^ за ii вiдповiднicтю моральному закону; по-л^ична етика судить про дiю за ii пол^ичними наcлiдками.
П'ятий принцип указуе на те, що пол^ичний реалiзм заперечуе тотожнicть моралi конкретно'1' нацп та унiверcальних моральних закошв. Проводячи рiз-ницю мiж ютиною i думкою, вiн подiляе також ютину i iдолопоклонcтво. yci нацп вщчувають спокусу, i лише деяю можуть противитися 1'й протягом дов-гого часу - представити власш цiлi та дп як прояв ушверсальних моральних принципiв. Одна справа знати, що нацп е суб'ектом морального закону, шша -стверджувати, що добре i що погано у вщносинах мiж нацiями. 1снуе невщ-повiднicть мiж вiрою в те, що все пщпорядковуеться волi Бога, i переконашс-тю в тому, що Бог завжди на чиемусь бощ. Ототожнення пол^ичних дш конкретно'1' держави з волею Провидшня не може бути виправдане з мораль-но'1 точки зору, бо це, по суп, прояв такого ^ха, як гординя, проти якого грецью трагiки i бiблiйнi пророки попереджали i правителiв, i керованих. Таке
ототожнення небезпечно i з пол^ично! точки зору, бо воно може викликати спотворений погляд на мiжнародну пол^ику i в кшцевому рахунку призвести до того, що держави будуть прагнути знищити одна одну шбито в iM^ мо-ральних iдеалiв або самого Господа. З другого боку, саме поняття штересу, визначеного в термшах влади, не дозволяе нам впасти як у зазначеш мораль-ш крайнощi, так i в подiбний полiтичний недомисел. Дiйсно, якщо ми роз-глядаемо всi нацп, включаючи свою, як полiтичнi утворення, що мають на метi сво! штереси, визначенi в термiнах влади, то ми здатш бути справедли-вими до вах: по-перше, ми здатш судити про iншi нацп так само, як ми судимо про свою; по-друге, виходячи з цього ми можемо проводити пол^ику, яка поважае штереси шших нацш i в той же час захищае та просувае iнтереси нашо! власно! нацп. Помiрнiсть у полчищ е вiдображенням помiрностi морального судження.
Шостий принцип стверджуе рiзницю мiж полiтичним реалiзмом та шши-ми теоретичними школами. Теорiю поличного реалiзму часто розумiють i штерпретують неправильно, хоча в нiй немае протирiччя мiж вимогами рацiональностi, з одного боку, i мораллю - з другого. Пол^ичний реалiст стверджуе, що пол^ичнш сферi притаманна своя специфша, подiбно до того як це роблять економют, юрист, етик. Вш мислить у термiнах штересу, визначеного як влада, подiбно до того, як економют мислить у категорiях iнтересу, визначеного як багатство, юрист - у категорiях вщповщносп дп юридичним нормам, етик - у категорiях вiдповiдностi дп моральним принципам. Еконо-мiст запитуе: «Як ця полiтика впливае на багатство суспшьства?» Юрист за-питуе: «Чи вiдповiдае ця полiтика законам?» Моралют запитуе: «Чи вщпо-вщае ця полiтика моральним принципам?» А пол^ичний реалiст запитуе: «Як ця пол^ика впливае на силу нацп?» Звичайно, полiтичний реалiст визнае юнування i важливiсть неполiтичних феноменiв, але вш розглядае ix з точки зору пол^ики. Вiн також визнае, що iншi науки можуть розглядати пол^ику пiд сво'1'м кутом зору.
Наприкшщ 1970-х - 1980-тi рр. в умовах початку розмивання жорстко! бшолярно'1 структури реалiзм зазнае певно! еволюцп. Сучасний, модершзо-ваний варiант цього напряму отримав назву неореалiзму, або структурного реалiзму. Головнi положення поличного неореалiзму були сформульованi професором Калiфорнiйського унiверситету Кеннетом Уолтцем у rami «Те-орiя мiжнародноi пол^ики» (1979) i розвиненi у працях Роберта Гшпша, Джозефа Грiко, Джона Мiршаймера та iн. До реч^ варто згадати, що Джон Мiршаймер у свош статтi «The case for a Ukrainian nuclear deterrent» (1993) [3] стверджував, що ядерний арсенал Украши та Имеччини м^ би гаранту-вати бiльш стабшьний мир на Землi, оскiльки був би фактором стримування в Сврот.
Iнодi в особливу групу видшяють неореалiстiв, що стоять на позицп «оборонного» або «захисного» реалiзму (англ. Defensive Realism) [1, c. 113-114]. Згщно i3 «захисним реалiзмом», анархiя на свiтовiй ареш призводить до того, що держави стають «одержимими» безпекою. Це породжуе «дилему безпеки», коли спроби одше'1 держави збiльшити свою безпеку (через те що безпека розглядаеться як гра з нульовою сумою) призводять до наростаючо'1' неста-бiльностi, тому ii опоненти вiдразу ж реагують на зменшення власно'1' безпеки прагненням знову вщновити баланс. Це веде безпосередньо до «гонки озбро-ень». Основними теоретиками «захисного» реалiзму вважаються Стiвен Уолт, Стiвен Ван Евера, Шитн Тан, Чарльз Глейзер та ш.
У цiлому слiд видшити основнi положення неореалiзму: мiжнароднi вщ-носини розглядаються як цiлiсна система, що функщонуе вiдповiдно до пев-них законiв. Тiльки системний аналiз може розкрити природу мiжнародних вщносин; переносить центр пояснення мiжнародноi поведшки на рiвень мiжнародноi системи, структуры властивостi яко! не залежать вщ зусиль малих та середнiх держав, а е результатом взаемодп мiж великими державами. Вiдносини мiж великими державами та шшими державами не е однозначно анархiчними, оскiльки залежать в основному вщ волi великих держав; будь-якi змiни в анархiчнiй мiжнароднiй системi пов'язанi з розподшом влади, що впливае на юнуючий баланс сил; боротьба за владу i лiдерство продовжують визначати суть мiжнародних вiдносин; вирiшальне значення у поведшщ держав набувае структурна анархiя мiжнародноi системи, тобто сукупшсть ii зовнiшнiх примусiв i обмежень, якi впливають на державу; головш проблеми мiжнародних вiдносин - баланс «залякування», вiйськова готовнiсть, стриму-вання, рацiональний вибiр; основна мета держав - набуття мощi за допомогою збереження ядерного стримування, збшьшення престижу за рахунок створен-ня наднащональних органiзацiй, отримання економiчноi та шшо'1 переваги в порiвняннi з шшими державами. Загальним, що об'еднуе реалюпв i нео-реалiстiв, е те, що вони вважають, що оскшьки природа мiжнародних вiдносин не змшюеться впродовж тисячолiть, то немае пщстав вважати, що вони при-дбають якийсь iнший характер у майбутньому. Сила була, е i буде визначати характер мiждержавних вщносин [5].
Л1ТЕРАТУРА
1. Теор1я м1жнародних в1дносин. М1жнародн1 в1дносини та св1това пол1тика : навч. пос1б. / М. П. Требш, Л. М. Герасша, В. Л. Погр1бна та ш. ; за ред. М. П. Требша. -Х. : Право, 2016. - 540 с.
2. Требин М. Войны ХХ1 века / Михаил Требин. - М. : АСТ ; Минск : Харвест, 2005. - 608 с.
3. Mearsheimer J. J. The Case for a Ukrainian Nuclear Deterrent / John J. Mearsheimer // Foreign Affairs. - Summer, 1993. - Vol. 72, No. 3. - Р. 50-66.
4. Morgenthau H. J. Politics Among Nations: The Struggle for Power and Peace / Hans J. Morgenthau. - 5th ed., rev. - N. Y. : Alfred A. Knopf, 1978. - xxviii, 650 p.
5. War, Peace and Hegemony in a Globalized World: the Changing Balance of Power in the 21st century / edited by Chandra Chari. - L. ; N. Y. : Routledge, 2008. - xviii, 235 p.
В. Д. Водят, кандидат фшософських наук, доцент, Нащональний юридичний ушверситет iMern Ярослава Мудрого
СЕРЕДН1Й КЛАС ЯК СУБ'СКТ СОЦ1АЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНИХ ПРОЦЕС1В В УМОВАХ ПОБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА В УКРА1Н1
На даний час громадянське сустльство Украши перебувае на етап активного розвитку [1, с. 171-203]. Нашстотшшою передумовою його формування та функщонування е сощальна стратифшащя. Стратифшащя розвивае струк-туризащю суспшьства, розшаровуючи i подшяючи структуру на велик i малi сощальш групи. Наявнiсть у суспшьст ч^ко'1 та розвинено'1 сощально'1' структури важлива для становлення та ефективного функщонування грома-дянського суспiльства тим, що саме в процес сощально'1' стратифшацп та в межах сощальних груп створюються умови для плюралiзащ'i та артикуляцп iнтeрeсiв, а також для ix агрегацп. Крiм вищевказаних аспeктiв у ходi сощально'1' стратифшацп вiдбуваеться iнституалiзацiя групових штереав i таким чином забезпечуеться ix постшна присутнiсть у соцiальному простор^ а також створюеться мexанiзм, який перешкоджае виникненню в суспiльствi моно-полп iнтeрeсiв окремого громадянина, певно'1' групи, держави, поглинанню ними штереав iншиx громадян, ix груп або громадянського суспiльства в щ-лому [3, с. 108-112].
У демократичному громадянському суспшьста вщносини складаються на основi горизонтальних зв'язкiв у полчищ. Зараз чiтко простежуеться тенден-щя до зiткнeння двох начал у сощальному життi Украши - мережевого та iерарxiчного. Громадянське суспiльство, бiзнeс - це мeрeжeвi структури, а бюрократя, що е опорою влади, - iерарxiчнe начало, яке прагне поширити вплив через сво'1' структури на все сустльство. Взаемодiя цих складових дае розвиток третьому напрямовi владних вщносин - по страл^ у контeкстi й тeрмiнаx дiалeктичноi складово'1' полiтики. Логiчним результатом розвитку i взаемодп громадянського суспiльства й держави стають утворення пол^ич-
