CC BY
81Структура та зміст програми розвитку координаційних здібностей юних волейболісток на етапі початкової підготовки
Бойчук Р. І.
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Аннотації:
Розглядаються засоби та методичні прийоми розвитку координаційних здібностей юних спортсменів. У експерименті приймало участь 40 спортсменів. Для факторного аналізу було відібрано вісім найбільш значущих показників для даного вікового періоду. Визначено показники розвитку: здібності до відтворення просторових параметрів рухів; здатності до диференціації часових інтервалів; здатності до відтворення м'язових зусиль; здатності до орієнтування в просторі; вестибулярної стійкості. Запропоновано програму їхнього розвитку на етапі початкової підготовки.
Ключові слова:
координаційні здібності, тренувальна програма, юні волейболістки, етап початкової підготовки.
Бойчук Р.И. Структура и содержание программы развития координационных способностей юных волейболисток на этапе начальной подготовки. Рассматриваются средства и методические приемы развития координационных способностей юных спортсменов. В эксперименте принимали участие 40 спортсменов. Для факторного анализа было отобрано восемь наиболее значимых показателей для данного возраста. Определены показатели развития: способности к воспроизведению пространственных параметров движений; способности к дифференциации временных интервалов; способности к воспроизведению мышечных усилий; способности к ориентированию в пространстве; вестибулярной стойкости. Предложена программа их развития на этапе начальной подготовки.
координационные способности, тренировочная программа, юные волейболистки, этап начальной подготовки.
Boychuk R.I. Structure and maintenance of the program of development of coordination capabilities of juvenile volleyball players at a stage of initial preparation. Means and methodical acceptances of development of coordination capabilities of juvenile sportsmen are considered. 40 sportsmen participated in experiment. For a factor analysis it selected eight most significant parameters for the given age. Parameters of development are defined: capabilities to reproduction of spatial parameters of movements; capabilities to differentiating of time intervals; capabilities to reproduction of muscular gains; capabilities to an alining in space; vestibular durability. The program of their development at a stage of initial preparation is offered.
coordinating capabilities, training program, young volleyballers, stage of initial preparation.
Вступ.
Волейбол - ациклічна командна гра, де м’язова робота носить швидкісно-силовий, точнісно-координаційний характер. При малих розмірах майданчика і обмеженнях торкань м’яча, виконання всіх технічних і тактичних елементів гри вимагає точності і цілеспрямованості рухів [2, 3]. Рухові дії волейболістів полягають у багатьох миттєвих стартах і прискореннях, в стрибках, у великій кількості вибухових ударних рухів при тривалому, швидкому і майже безперервному реагуванню на ситуацію, яка постійно змінюється, що висуває високі вимоги до фізичної підготовленості волейболістів.
Координаційні здібності (КЗ) серед інших фізичних якостей волейболіста займають особливе місце. По-перше, високий рівень розвитку координаційних здібностей -вирішальна передумова для якісного засвоєння і вдосконалення техніки гри; по-друге, «координований» спортсмен на змаганнях швидко пристосовується до умов, що постійно змінюються, застосовує найбільш ефективні засоби ведення гри [4, 6].
Проблема управління рухами займає значне місце в дослідженнях багатьох вчених [3, 5, 7, 8, 10 та ін.].Процеси управління руховими діями здійснюються на основі своєчасної корекції рухів, що висуває підвищені вимоги до рівня розвитку координації і точності рухів. На даний час не вироблено цілісного уявлення про механізми рухових координацій у волейболі, що створює певні труднощі при розробці ефективних методик їх вдосконалення у волейболістів з різним рівнем підготовленості та різного віку [4]. При цьому спеціалісти вважають, що в умовах спортивної діяльності вдосконалення координаційних механізмів, що визначають ефективність рухових дій, вимагає відповідної підготовки, основне завдання якої полягає в усуненні труднощів, пов’язаних з вико-
© Бойчук Р. І., 2010
ристанням власне координаційних можливостей шляхом підготовки робочих механізмів локомоторного апарату до умов роботи, властивих змагальній вправі. Така підготовка повинна передбачати вдосконалення вміння акцентувати робочі зусилля по ходу руху і раціонально розставляти акценти в системі рухів у відповідності до вимог біодинамічної структури рухової дії [8, 10].
Високий рівень розвитку координаційних здібностей (КЗ), досягнутий на початкових етапах спортивного тренування, є важливим фактором оптимізації кондиційної і технічної підготовки, висококваліфікованих спортсменів, дозволяє запобігти застою в рості результатів, робить змагальні рухи економними, варіативними, різноманітними і в кінцевому рахунку більш ефективними. Крім того, широка координаційна підготовка на початкових етапах тренування допомагає легше засвоювати нові форми рухів і тим самим збагачувати руховий досвід юних спортсменів [9].
Під час тренування формуються такі дуже необхідні сприйняття, специфічні для діяльності волейболістів, як “відчуття простору, часу, партнера, м’яча, сітки” [3, 6].
Водночас у літературі, що присвячена підготовці волейболісток-початківців, розвитку координаційних здібностей приділено недостатньо уваги, бракує методичних порад стосовно режимів навантаження та відпочинку, місця окремих координаційних здібностей у тренувальному процесі волейболісток на етапі початкової підготовки.
Робота виконана за планом НДР Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - розробити програму розвитку координаційних здібностей юних волейболісток на етапі початкової підготовки, та експериментально перевірити її педагогічну ефективність.
Методи дослідження: аналіз та узагальнення
наукової-методичної літератури, педагогічний експеримент, експертна оцінка, методи математичної статистики.
Результати дослідження та їх обговорення.
Розвиток координаційних здібностей слід розглядати як основний шлях для оволодіння ігровими навиками в спортивних іграх. Необхідно навчити юних спортсменів свідомо вибирати засоби і способи управління своїми рухами при впливах зовнішнього середовища на організм, що дозволяє створити необхідні умови для «виживання» в конкурентній боротьбі, характерної для змагальної ігрової діяльності [3, 5]. Спортивна підготовка вимагає більш високого рівня координаційних здібностей у порівнянні із загальноприйнятою нормою. Фактично мова повинна йти про створення необхідного базису координаційного забезпечення всієї системи росту спортивної майстерності. Для цього існують сприятливі умови, пов’язані з віковими особливостями розвитку дітей, а саме наявність сенситивних періодів, коли може бути отриманий абсолютний відклик на використання спеціалізованих засобів. Ця обставина не може не враховуватися для підвищення якості спеціалізованої спортивної підготовки [5, 8].
В процесі координаційної підготовки юних волейболісток необхідно виділяти два відносно самостійних розділи: розвиток загальних координаційних здібностей і вдосконалення специфічних координаційних здібностей, необхідних для гри в волейбол [3].
В основу програми розвитку координаційних здібностей юних волейболісток в експериментальній групі були покладені дані, отримані в результаті теоретичного аналізу про хід розвитку різних видів координаційних здібностей в онтогенезі.
При складанні тренувальної програми координаційної підготовки юних волейболісток враховувались наступні принципові положення:
Уявлення про координаційні і пов’язані з ними здібності.
Співвідношення об’ємів навантаження при вихованні рухових здібностей в критичні періоди їх розвитку в процесі спортивного тренування;
Оптимальна тривалість вправи при одноразовому повторенні та кількість повторень вправи при вихованні окремих рухових здібностей.
Принцип взаємозв’язку частин рухової підготовки, рекомендації щодо співвідношення засобів загальної і спеціальної підготовки на початковому етапі тренування.
З врахуванням поставленої мети і виходячи з вище зазначених положень, було розроблено приблизне співвідношенні різних видів підготовки
юних волейболісток на початковому етапі тренування. Дані пропорції складені з урахуванням сучасних досліджень процесу початкової спортивної підготовки, особливостей початкової підготовки волейболісток [3, 6], нормативних вимог з планування навчальної роботи ДЮСШ [2], практики роботи з волейболістками-початківцями. Нововведення полягало в стимулюючому педагогічному впливі за рахунок збільшення до 30 відсотків часу тренування, направленого на виховання координаційних здібностей (табл.1).
Співвідношення засобів, що застосовувались для загальної і спеціальної координаційної підготовки, знаходилось у відповідності з традиційною для етапу початкової підготовки пропорцією 1 : 2. Зміст інших розділів підготовки не змінювався і здійснювався за загальноприйнятою програмою.
У відповідності з збільшенням об’єму координаційної підготовки була змінена структура тренувальних засобів на користь вправ, що мають координаційне навантаження (за ступенем новизни і складності).В тренувальні заняття експериментальної групи були включені рухові завдання, які аналітично вдосконалюють точність управління руховими параметрами, на раціональність рухових відповідних рішень, на здібність і перебудову вироблених форм рухів, а також вправи, які формують фонд умінь і навиків, які сприяють ефективному оволодінню елементами техніки гри у волейбол та доцільну їх перебудову.
Для успішного вдосконалення координаційних здібностей волейболісток-початківців ми дотримувалися специфічних принципів спортивного тренування та, підбираючи адекватні засоби, використовували дві групи методичних прийомів.
Першу групу склали прийоми для розвитку загальних координаційних здібностей волейболісток-початківців: відносна новизна завдання; незвичність вправ; підвищення координаційної складності завдань; різноманітність рухових дій і їхнього поєднання; часта зміна виконання завдання, динамічних і кінематичних характеристик руху; раптовість зміни ситуації; використання незвичних вихідних положень; дзеркальне виконання вправ; зміна просторових меж, у яких виконується вправа; зміна способів виконання вправ; ускладнення їх додатковими рухами.
Другу групу склали такі методичні прийоми: максимальна швидкість і точність під час виконання рухових дій; зміна швидкості та темпу рухів; обмеження або розширення простору для виконання дій; виконання дій у стані втоми; виконання рухових завдань у стані значної емоційної напруги; виконання дій в умовах періодичного виключення або обмежен-
Таблиця 1.
Співвідношення видів підготовки юних волейболісток у запропонованій тренувальній програмі
Вид підготовки Парціальні об’єми, %
Загальна координаційна 20
Спеціальна координаційна 10
Кондиційна 30
Базова техніка 30
Інші види 10
ня зорового контролю; зниження м язового напруження; застосування додаткових орієнтирів і термінової інформації; застосування спеціалізованих динамічних вправ, спрямованих на розвиток координаційних можливостей безпосередньо в структурі спортивного рухового навику.
Для проведення порівняльного педагогічного експерименту з метою визначення ефективності спеціально розробленої програми координаційної підготовки було організовано дві групи (контрольна та експериментальна) в кількості 40 осіб, по 20 в кожній групі. Після впровадження запропонованої програми експериментальна група на протязі семи місяців працювала над вдосконаленням координаційних здібностей, а контрольна група продовжила заняття за загальноприйнятою програмою.
Для визначення ефективності авторської програми вдосконалення координаційних здібностей юних волейболісток на етапі початкової підготовки ми оцінювали рівень розвитку КЗ учасників дослідження на початку та в кінці формувального експерименту. З метою виявлення змін у підготовленості випробовуваних під дією експериментального тренувального впливу на основі результатів факторного аналізу, нами було відібрано вісім найбільш значущих показників для даного вікового періоду, що всесторонньо характеризують рівень прояву координаційних здібностей юних волейболісток на етапі початкової підготовки.
Середній показник розвитку здібності до відтворення просторових параметрів рухів у контрольній групі до початку експерименту становив 5,4±2,16°, а в кінці експерименту 3,9±0,88°. Результат підвищився на 38,4 %. На відміну від юних спортсменок контрольної групи, в експериментальній групі
в кінці експерименту середній результат становив 3,0±0,79°, приріст склав 72,5 %.
Показник розвитку здатності до диференціації часо -вих інтервалів до початку експерименту в контрольній групі становив 0,97±0,86 с, а в кінці експерименту - 0,79±0,57с (приріст 22,7 %). В експериментальній групі після застосування авторської програми цей показник становив 0,47±0,38 с, результат покращився на 59,5 %.
З таблиці видно що, середній показник розвитку здатності до відтворення м’язових зусиль в контрольній групі до початку експерименту становив 2,31±0,96 кг, а після експерименту 1,87±0,77 кг, покращення відбулось на 23,5 %. В експериментальній групі цей показник до початку формувального експерименту становив 2,22±1,67 кг , а кінці експерименту 1,37±0,93 кг, результат покращився на 62 %.
На початку формувального експерименту середній показник розвитку здатності до орієнтування в просторі в контрольній групі становив 688±50°, а кінці експерименту - 701±37°, результат покращився на 1,9 %. В експериментальній групі до початку експерименту даний показник становив 711±115°, після завершення експерименту цей показник становив 778±90,8°, приріст результату склав 9,4 %.
Середній показник складної реакції в умовах вибору в контрольній групі до початку експерименту становив 146,3±21,3, після завершення дослідження даний показник становив 139,06±17,8, результат покращився на 5,2 %. В експериментальній групі до початку експерименту показник складної реакції в умовах вибору становив 143,9±23,4, а після експерименту 126,7±13,5, покращення склало 13,6 %.
Таблиця 2.
Показники розвитку КЗ до експерименту та в кінці експерименту
Координаційні здібності група До експерименту Після експерименту
Mx±Smx Mx±Smx Приріст % t
Точність відтворення просторових параметрів рухів К (п=20) 5,4±2,16 3,9±0,88 38,4 % р>0,05
Е (п=20) 4,4±2,3 2,6±0,68 72,5 % р<0,05
Точність диференціації часових інтервалів К (п=20) 0,97±0,86 0,79±0,57 22,7 % р>0,05
Е (п=20) 0,75±0,54 0,47±0,38 59,5 % р<0,05
Точність відтворення м’язових зусиль К (п=20) 2,31±0,96 1,87±0,77 23,5 % р>0,05
Е (п=20) 2,22±1,67 1,37±0,93 62 % р<0,05
Здатність до орієнтування в просторі К (п=20) 688±50 701±37 1,9 % р>0,05
Е (п=20) 711±115 778±90,8 9,4 % р<0,05
Складна реакція в умовах вибору К (п=20) 146,3±21,3 139,06±17,8 5,2 % р>0,05
Е (п=20) 143,9±23,4 126,7±13,5 13,6 % р<0,05
Вестибулярна стійкість К (п=20) 4,25±0,63 4,4±0,59 3,5 % р>0,05
Е (п=20) 4,35±0,87 4,85±0,36 11,5 % р<0,05
Здатність узгоджувати рухи у руховій дії (біг 3х10 м та 30 м по прямій, різниця с) К (п=20) 3,21± 0,35 3,11 ±0,27 3,2 % р>0,05
Е (п=20) 3,01±0,28 2,83±0,21 6,4 % р<0,05
Спеціальні координаційні здібності (Комплексний тест) К (п=20) 63,9±7,3 58±4,9 10,1 % р<0,05
Е (п=20) 63,7±7,4 52,7±4,18 20,8 % р<0,05
Примітка: t граничне =2,074 при р<0,05;
Середній показник розвитку вестибулярної стійкості на початку експерименту в контрольній та експериментальній групах становив 4,25±0,63 та 4,35±0,87 бали відповідно, після експерименту в контрольній групі цей показник покращився на 3,5 %, а в експериментальній на 11,5 %.
Середній показник розвитку здатності узгоджувати рухи у руховій дії на початку експерименту в контрольній та експериментальній групах становив 3,21±0,35с та 3,11±0,27с відповідно, після експерименту в контрольній групі цей показник покращився на 3,2 %, а в експериментальній - на 6,4 %.
Показник комплексного тесту, що характеризував прояв спеціальних координаційних здібностей юних волейболісток до початку експерименту в контрольній та експериментальній групі практично не відрізнявся (63,9 ±7,3с та 63,7±7,4с відповідно), проте після експерименту цей показник у контрольній групі покращився на 10,1 %, а в експериментальній 20,8 %.
Для визначення здібностей випробовуваних до навчання після застосування авторської методики, ми провели спостереження за успішністю засвоєння техніки гри у волейбол. Спостереження проводилось протягом п’яти занять в контрольній та в експериментальній групах. Експертами виступали три тренери вищої категорії. За результатами спостереження зроблено висновки, що випробовувані експериментальної групи краще справлялися з поставленими руховими завданнями, якісніше засвоїли технічні елементи та раціональніше використовували їх у двосторонній грі. Така ситуація, по всій вірогідності, є результатом координаційної підготовки проведеної з волейболістками експериментальної групи.
Висновок
Аналіз літературних джерел дозволив з’ясувати, що розвиток координаційних здібностей є однією з найважливіших та невід’ємних складових процесу підготовки волейбольних резервів. Але разом з тим залишається дотепер одним з найменш розроблених розділів підготовки юних волейболісток. Проведе-
ний аналіз результатів педагогічного експерименту підтвердив можливість та доцільність застосування даної тренувальної програми в практиці початкової підготовки юних волейболісток.
Наступні наші дослідження лежать у площині пошуку та розробки тренувальних засобів для виховання координаційних здібностей в процесі технічної та кондиційної підготовки.
Література:
1. Белокопытова Ж. А. Содержание и структура программы развития координационных способностей у девочек 10-13 лет, занимающихся художественной гимнастикой / Ж. А. Белокопытова, В. А. Лаврентьева, Л. К. Кожевникова // Физическое воспитание студентов. - 2010. - № 3. - С. З - 8.
2. Волейбол: Навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності /підгот. Ю.Г Затворницький, В.В. Туровський, Ю. Г Крюков. Київ, 1993. - 174 с.
3. Волейбол: Учебник для вузов. / под общ. ред. А.В. Беляева, М.В. Савина,3-е изд., перераб. и доп. - М.: Физкультура и Спорт, 2006. - 360 с.
4. Денисов М.В. Сопряженный метод как фактор, способствующий оптимизации процесса совершенствования элементов техники волейбола / М. В. Денисов //Теория и практика физической культуры, 2007. -№ 4. - C. 40 - 41.
5. Лях В.И. О концепциях, задачах, месте и основных положениях координационной подготовки в спорте / В. И. Лях, Е. Садовски // Теория и практика физической культуры, 1999. - №5, С. 40
- 45.
6. Мещерякова О. Н. Оптимизация технико-тактической подготовленности юных волейболисток на основе развития специальной ловкости : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 ,,Тео-рия и методика физического воспитания и спортивной тренировки” / О. Н. Мещерякова. - Спб., 1994. - 18 с.
7. Платонов В. Н. Координация спортсмена и методика её совер-шенствовария : [учебно-методическое пособие] / В. Н. Платонов, М. М. Булатова. - К. : КГИФК, 1992. - 54 с.
8. Фарфель В.С. Управление движениями в спорте / В. С. Фарфель.
- М.: Физкультура и спорт, 1975. - С. 155 - 172.
9. Lyach W., Die koordinative Vorbereitung des Sportlers in den Sport-spielen der Manschaften / Lyach W. //Scinse in Sports Team Games. Ed. I. Bergier. Instytut Wych. Fiz. I Sportu. Biala Podlaska, 1995, S. 140 - 154.
10. Hirtz P. U.A. KoordinativeFehigeiten im Schulsport / Hirtz P. Berlin: Volk und Wissen, 1995.
Надійшла до редакції 08.08.2010р.
Бойчук Роман Иванович [email protected]
