CC BY
26
Вюник Дтпропетровського унiверситету. Бюлопя, медицина Visnik Dnipropetrovs'kogo universitetu. Seria Biología, medicina Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, medicine
Visn. Dnipropetr. Univ. Ser. Biol. Med. 2014. 5(2), 94-98.
doi:10.15421/021418
ISSN 2310-4155 print ISSN 2312-7295 online
www.medicine.dp.ua
УДК 612.351.11-06:616.36-099:615.281.8:546.766]-085.246.2-092.9
Структура та функцiй печiнки в умовах хромовочзошазидо-рифампщинового ураження щурiв
тсля застосування сорбексу
Н.1. Бурмас, Л.С. Фiра
ДВНЗ «Тернотльський державний медичнийyuieepcnmem Шет 1.Я. Горбачевського МОЗ Украши», Тернотль, Украхна
Ураження rnypiB pi3Horo вшу гзотазидом (0,05 г/кг), рифампшином (0,25 г/кг) та 6ixpoMaroM калiю (3 мг/кг) спричинило пору-шення aкгивностi маркерних феpментiв печшки (АлАТ, АсАТ i ЛФ). Установлено тдвищення aкгивностi aмiнотpaнсфеpaз у сиро-вaтцi кpовi та 1х зниження у печiнцi, що е щдтвердженням токсично! дii сполук Cr6+ i тубеpкулостaтикiв на оpгaнiзм тварин разного вiку, i супроводжуеться порушенням проникносп плазматичних мембран гепaтоцитiв, зумовлюе потрапляння значно1 кiлькостi ензим1в у кров. Це викликало розвиток запального процесу у печiнцi, що пiдгвеpджуегься порушенням жовчоутворення в нiй (збь льшення вмiсту ЗБ та ЖК у сироватщ кpовi). Нaйбiльш виpaженi метaболiчнi порушення за даного ураження вщмчет в оpгaнiзмi тварин стaтевонезpiлого та старечого вшу ж^няно зi зршими тваринами. Ентеросорбент сорбекс пiсля уведення в оpгaнiзм ви-кликав ноpмaлiзaцiю цих покaзникiв. Максимальний коригувальний вплив на aктивнiсть ензимiв сорбекс проявив у печшщ зpiлиx тварин в останнш теpмiн дослiдження. Застосування ентеросорбенту викликало зниження вмiсгу ЗБ i ЖК у сиpовaтцi кpовi ураже-них тварин, що може вказувати на вiдновлення синтетично1 та жовчотвipноi функцiй печiнки.
Ключовi слова: iзонiaзид; рифампщин; сполуки шестивалентного хрому; печшка; сорбекс
Structure and function of the liver in conditions of chrome-isoniazid-rifampicin affection of rats after applying of sorbex
N.I. Burmas, L.S. Fira
HSEI "I.Y. Horbachevsky Ternopil State Medical University of MPH of Ukraine", Ternopil, Ukraine
The aim of this research was to assess the activity of marker enzymes of the liver and its biliary formation function in conditions of the affection of animals by hexavalent chromium compounds, isoniazid and rifampicin, after applying of sorbex. The experimental affection of rats of different age was carried in the conditions of combined injection of hexavalent chromium compounds (solution of potassium dichromate, 3 mg/kg), isoniazid (0.05 g/kg) and rifampicin (0.25 g/kg) during the 7th and 14th days, and sorbex enterosorbent was introduced in quantity of 150 mg/kg. The activity of marker enzymes of the liver was evaluated by the activity of alanine and aspartate aminotransferases (ALT and AST) and alkaline phosphatase (ALP). The state of biliary formation function of the liver was evaluated by the content of total bilirubin (TB) and bile acids (BA) in blood. The most significant changes in ALT activity were observed in the liver of old animals by the combined effects of the abovementioned xenobiotics - the activity of ALT was decreased by the end of the experiment by 58% compared with the animals of intact control. Using of sorbex led to decreasing in blood serum and increasing in the liver of affected animals of the different age of ALT activity throughout the experiment. AST activity in blood serum increased, and it was the highest in old animals upon chrome-isoniazid-rifampicin affection on the 14th day of the research. With the use of sorbex, there was a tendency to normalization of this index in blood serum and liver of affected animals on the 7th day from the beginning of the experiment. It was found that the largest increase in ALP took place in blood serum of immature animals by the combined effects of toxicants. In the liver of affected animals the activity of ALP decreased throughout the experiment in all age groups of animals. Maximum corrective effect on the activity of ALP was shown by the enterosorbent in the liver of mature animals on 14th day of the experiment and this index was equal to 99% compared with intact animals. During the affection of animals by toxins, we observed the increase in the content of total bilirubin and bile acids, especially in rats of
ДВНЗ «Тернопыьський державний медичний утверситет ¡мет 1.Я. Горбачевського МОЗ Украши», вул. Майдан Boni, 1, Тернопыь, 46001, Украта
HSEI "Ternopil State Medical University by I.Y. Horbachevsky of MPH of Ukraine", Freedom Square str., 1, 46001, Ternopil, Ukraine Tel.: +38-097-612-34-34. E-mail: [email protected]
immature age and mature age. After the injection of sorbex enterosorbent in the organism of animals, normalization of its indicators on the 7th day from the beginning of the experiment was established. It is proved that sorbex has normalized the activity of marker enzymes of the liver and its biliary formation function in the organism of affected animals. Therefore, it can be used as an enterosorbent in the conditions of chemical affection on the background of drug-induced hepatitis.
Keywords: isoniazid; rifampicin; hexavalent chromium compounds; liver; sorbex
Вступ
До широко розповсюджених i небезпечних ксенобю-тимв належать сот важких металш (Porter et al., 2005). Огруення ними може спричинити порушення метаболч-них процеав, важю захворювання (Duffus, 2002; Hantson et al., 2005). Зпдно з деякими прогнозами, в майбутньому сполуки важких металiв як загроза еколопчному стану довкшля можуть вийти на перше мкце, випереджаючи в цьому вiдношеннi вщходи атомних станцгй та оргатчт антропогеннi забруднення (Banfalvi, 2011). Тому вивчення молекулярних основ мтчного ураження органiзму набу-ло загальнобюлопчного та медичного значення.
Ниш багато людей зайнятi у виробничш сферi, пов'язанi зi сполуками шестивалентного хрому (кольоро-ва металурпя, лакофарбова та деревообробна промисло-восп тощо), що е фактором професшного ризику розвит-ку патолог1й, пов'язаних саме iз цим металом (Proctor et al., 2002; Maeng et al., 2004; Hantson et al., 2005).
Важливими е проблема токсичного впливу протиту-беркульозних препарапв на печшку, що спричинюе роз-виток медикаментозних гепатит1в, дистрофiчних процеав в оргат, загострення хронiчних захворювань, з одного боку, а з шшого - проблема негативного впливу захворювань печшки на ефективтсть антимiкобактерiальних препарапв, спричинення геморагiчних та шших усклад-нень (Hussian et al., 2003; Maw et al., 2003; Yew et al., 2006). Найчастше розвиток медикаментозних уражень печшки пов'язують iз застосуванням iзонiазиду, рифам-пiцину, етюнамщу, тразинамщу (Preziosi, 2007; Santhosh et al., 2007). Гепатотоксичт ефекти за умов поеднаного впливу iзонiазиду та рифампщину зумовленi тим, що ме-табол1зм препарапв вщбуваетъся переважно у печшщ, i це викликае бшкову та жирову дистрофи гепатоцитiв, гх л1-пощну шфшьтращю (Manna, 2000; Pal et al., 2006).
Розвиток токсичних уражень оргашзму, спричинених ксенобютиками, супроводжуеться синдромом ендоген-но! штоксикацп, для усунення якого застосовують енте-росорбенти. Вони знижують ступшь ендотоксеми, по-л1пшують функцiональний стан нирок, що дозволяе зме-ншити навантаження на печшку та зберегти и вщ ушко-дження (Bondarev et al., 2008). Разом iз цим, у сучаснш медицинi недостатньо висвплено диференц1йований щдхщ до застосування ентеросорбенпв за умов хiмiчно-го ураження на тл1 медикаментозного гепатиту, ввдсут-нш тадх'д розробки метод1в гепатопротекци. Виходячи iз цього, актуально з'ясувати актившсть маркерних ферме-нт1в печшки та li жовчотвiрноl функцil в умовах ураження тварин сполуками шестивалентного хрому, iзонiази-дом i рифампщином пiсля застосування сорбексу.
MaTepia™ i методи досл1джень
Досл1ди проводили на бших безпородних щурах-самцях трьох вiкових перiодiв: статевого дозрiвання
(3-мiсячнi тварини, масою 90-110 г), статево! зр1лост1 (6-мiсячнi тварини, масою 150-170 г) та старшня (тварини 18-мсячного в1ку, масою 280-300 г), яких утримували на стандартному рацют в1вар1ю Тернопiльського державного медичного утверситету iменi 1.Я. Горбачевського.
Утримання тварин i манiпуляцii з ними проводили зпдно з положеннями стат 26 Закону Укра!ни «Про за-хист тварин вiд жорстокого поводження» вiд 21.02.2006 р. № 3447-IV, «£вропейсько1 конвенцii про захист хребет-них тварин, що використовуються для дослщних i науко-вих цшей», «Загальних етичних принцип1в експеримент1в на тваринах», затверджених 20.09.2001 р. I Украшським нац1ональним конгресом iз бюетики, та з урахуванням положень, викладених у NIH Guide for the Care and Use of Laboratory Animals (Guide ..., 2011).
Експериментальне ураження тварин здшснювалось за умов поеднаного уведення iзонiазиду, рифампщину та сполук шестивалентного хрому. 1зотазид та рифамп1цин тварини отримували щодобово внутр1шньошлунково у вигляд1 водного розчину в дозi 0,05 та 0,25 г/кг вщповщно протягом 7 та 14 даб. Сполуки шестивалентного хрому уводили тваринам аналопчно у вигляда розчину б1хромату калш в дозi 3 мг/кг. Сорбекс тварини отримували щоденно внутрiшньошлунково у вигляда крохмально! суспензil у дозi 150 мг/кг маси т1ла протя-гом усього експерименту.
Тварин кожного вiку под1лили на три групи:
1 - контрольт щури (уводили фiзiологiчний розчин),
2 - тварини, яю уражалися поеднаним впливом К2Сг207, iзонiазидом i рифампщином, 3 - уражет тварини (поеднана дiя ксенобiотикiв), яким протягом експери-менту вводили ентеросорбент сорбекс.
Евтаназш тварин проводили з використанням т1опенталу натр1ю на 7-му та 14-ту добу п1сля останньо-го уведення токсиканпв. Досл1дженням п1ддавали гомо-генат печiнки та сироватку кровг Кров забирали iз серця тварин, яку центрифугували при 3 000 об./хв протягом 30 хв. Отриману сироватку кровi (надосадову родину) використовували для проведення досл!джень. В1д1брану печшку (250 мг) використовували для отримання гомо-генату методом диференц1йного гомогешзування, яке проводили п1сля попередньо1 перфузи з 2,5 мл фiзiоло-пчного розчину.
Активнiсть маркерних фермент1в печшки оцшювали за активнiстю аланiн- i аспартатамiнотрансфераз (АлАТ, АсАТ) i лужно1 фосфатази (ЛФ) у сироватцi кровi та гомогенат1 печiнки. Визначення АлАТ проводили шляхом амшування 2-оксоглютарово1 кислоти L-аланiном, яке в1дбуваеться шд д1ею аланiнамiнотрансферази (утво-рюються L-глутамшова та пiровиноградна кислоти). За взаемодо ПВК iз 2,4-динiтрофенiлгiдразином у луж-ному середовищ1 утворюються 2,4-динiтрофенiлгiдра-зони, як1 мають високий коефiцiент молярно1 екстинцЦ, тому оптична щiльнiсть 1х, яка рееструеться на ФЕКу, прямо пропорцшна активност1 ферменту. Розрахунок активносп ферменту проводили за кал1брувальним
графшом, побудованим за вмктом ПВК, i виражали в мкмоль/(лтод) (Reitman, 1957). Визначення АсАТ базу-валося на витрюванш оптично1 густини 2,4-ттрофешл-пдразотв 2-оксоглютарово1 та mровиноградноï кислот у лужному середовищ1. Осюльки пдразон шровиюградно1 кислоти мае вищий коефiцieнт молярно1 екстинкци, спостертаеться пряма залежнiсть оптично1 густини реакцiйного розчину ввд активносп ферменту. Розраху-нок активносп фермента проводили за катбрувальним графшом, побудованим за вмктом ПВК i виражали в мкмоль/(л^год) (Reitman, 1957). Визначення активносп лужно1 фосфатази грунтувалося на властивосп ферменту гiдролiзувати ефiрний зв'язок у p-глщерофосфап з вщщепленням фосфатно1 кислоти. Фосфор визначали колориметричним методом за реакщею з молiбденовим реактивом за присутносп вщновника ейконогену або аскорбшово1 кислоти. Продукт реакцiï - молiбденовий синiй, iнгенсивнiсть забарвлення якого пропорц1йна шлькосп фосфору у пробi (Kind, 1954).
Стан жовчотвiрноï' функци печiнки у тварин ощню-вали за вмiстом загального бiлiрубiну (ЗБ) i жовчних кислот (ЖК) у сироватщ кровi. Вм1ст ЗБ визначали за присутносп кофешового реактиву, який iз дiазотованою сульфанiловою кислотою утворюе азобшрубш рожево-фiолетового кольору. 1нтенсившсть забарвлення дослвдного розчину прямо пропорщйна концентрацiï' загального бiлiрубiну у пробг Розрахунок концентраци загального бiлiрубiну у сироватщ кровi проводили за катбрувальним графiком. Концентращю вираховували в мкмоль/л (Kolb and Kamyshnikov, 1982). Визначення
втсту ЖК базувалося на реакци утворення забарвлених продукпв конденсацiï' у разi взаемодiï' жовчних кислот з оксиметилфурфуролом. Останнiй утворюеться з фрукто-зи, що е продуктом гiдролiзу внаслвдок додавання до сахарози концентрованоï' сульфатноï' кислоти. Розрахунок вмюту жовчних кислот проводили за калiбрувальним графiком, побудованим за вмiстом таурохолевоï' кислоти, та виражали в г/л (Kolb and Ka-myshnikov, 1982).
Статистичну обробку даних проводили у пакетi Sta-tistica 6.0: розраховували середнi величини, ï\ похибки, вщмшносп вибiркових середщх оц1нювали за критерiем Стьюдента (Lapach et al., 2000). Змши вважали достовiрними за Р < 0,05.
Результата та ïx обговорення
На 14-ту добу експерименту вщмчене зростання активносп АлАТ (табл. 1) у сироватщ кровi вс1х вшових груп тварин, уражених протитуберкульозними препаратами та б1хроматом калш. Акгивнiсть даного ензиму у статевонезрших тварин у 2,9 раза перевищувала таку у контрольнш груп1, у 2,5 раза - у статевозрших тварин i у 3,2 раза - у тварин старечого вшу. Найбiльшi змши активносп АлАТ вiдмiчено у печшщ останшх за поеднаноï дд1 вищевказаних ксенобiотикiв - акгивнiсть АлАТ у них зменшилась до юнця експерименту на 58% (Р < 0,05), тод як у статевонезрших - на 55%, у статевозрших - на 45% поршняно з штактними тваринами.
Активнiсть АлАТ у сироватщ KpoBi (мкмоль/(л^год)) та печiнцi (мкмоль/(кггод)) тварин, уражених K2Cr2O7,i3<>i мазидом i рифаммщином мшля уведення сорбексу (M ± m)
Таблиця 1
Вжова група тварин
Мат^ал Група тварин статевонезрш статевозрш старечого в1ку
строк дослщження, доба
7-ма 14-та 7-ма 14-та 7-ма 14-та
штактний контроль, n = 6 0,83 ± 0,05 2,96 ± 0,18 2,34 ± 0,15
Сироватка кровi уражет токсикантами, n = 6 2,21 ± 0,12* 2,38 ± 0,14* 4,69 ± 0,19* 7,46 ± 0,42* 5,87 ± 0,30* 7,57 ± 0,26*
уражет токсикантами + сорбекс, n = 6 1,06 ± 0,08** 1,20 ± 0,10** 2,69 ± 0,18** 3,13 ± 0,23** 3,01 ± 0,16** 3,09 ± 0,18**
штактний контроль, n = 6 5,40 ± 0,12 8,30 ± 0,21 6,08 ± 0,33
Печшка уражет токсикантами, n = 6 3,18 ± 0,22* 2,42 ± 0,12* 5,78 ± 0,31* 4,54 ± 0,21* 3,17 ± 0,23* 2,57 ± 0,14*
уражет токсикантами + сорбекс, n = 6 3,81 ± 0,18 4,38 ± 0,27** 7,69 ± 0,27** 7,99 ± 0,27** 4,94 ± 0,17** 5,45 ± 0,16**
Примтки: * - достовiрнi змiни Hi®: тваринами штактного контролю та ураженими, Р < 0,05, ** ураженими тваринами та тваринами, якi тддавались корекцiï сорбексом, Р < 0,05.
достовiрнi змiни мiж
Застосування сорбексу викликало зниження в сироватцi кровi та щдвищення у печiнцi уражених тварин активносп АлАТ у ва дослвджет термiни (табл. 1). Найнижча активнiсть АлАТ пiсля застосування сорбексу ввдшчена у сироватщ кровi щурiв молодого вiку на 7-му добу ввд початку експерименту (1,06 ± 0,08 мкмоль/(л^год), що в 2,1 раза нижче рiвня отруених тварин). Максимальний коригувальний вплив на активнiсть АлАТ як у сироватщ кров^ так i у печшщ, сорбекс спричинив в органiзмi зрiлих тварин в останнiй термш дослвдження (106% i 96% ввдповвдно, порiвняно з нормою).
Оск1льки визначення активносп амшотрансфераз у сироватц1 кровi е iндикатором активносп патологичного процесу у печiнцi, ми дослвджували активтсть ще одного ферменту - АсАТ (табл. 2). Активтсть АсАТ у сироватщ кровi зростала i була найвищою у старих тварин за хромово^зошазидо-рифапмщинового ураження на 14-ту добу дослвдження (у 3,7 раза перевищувала норму). У статевонезрших i зрших шурiв активнiсть АсАТ збшьшилась у 3,0 та 2,1 раза вщповщно порiвняно з групою штактного контролю.
Максимальне зниження активносп АсАТ ввдшчене у печiнцi тварин старечого вшу на 14-ту добу дослвдження
за да токсиканпв. Зниження у печшщ активносп АсАТ, очевидно, свщчить про пригтчення процесу переамшу-вання аспартату, вщповщно вщбуваеться гальмування 1нтенсивносп перебпу циклу трикарбонових кислот 1 незначний вих1д цих ензимних бшюв 1з кштин тканин у кров. Уже на 7-му добу шсля застосування сорбексу активтсть ензиму зменшилася на 50% у сироватщ кров1
Примтка: див. табл. 1.
Активтсть лужно! фосфатази (табл. 3) е маркером розвитку запального процесу у печшщ. Вщтчене шдвищення активносп даного ензиму у сироватщ кров1 щурш усiх вшових груп шсля надходження до !х оргашзму дослвджуваних токсиканпв, що зумовлено вившьненням ЛФ з ушкоджених гепатоципв, а також з щдуктивним и синтезом у жовчних канальцях. Найбшьшого шдвищення зазнав вмют ЛФ у сироватщ кров1 статевонезрших тварин за поеднано! ди б1хромату калш, 1зошазиду та рифамтцину. I! актившсть щдвищилась на 100% через 7 д1б тсля ураження 1 на 127% - через 14 даб пор1вняно з 1нтактними тваринами.
У печшщ уражених тварин активтсть ЛФ знижува-лась протягом усього експерименту в усiх дослщних гру-пах (табл. 3). У статевонезрших тварин активн1сть ензиму знизилася на 30% на 7-му добу експерименту, у зрших -на 34%, у тварин старого вжу - на 29% вщносно норми.
молодих тварин i на 162% на 14-ту добу пор1вняно з ураженими тваринами (табл. 2). У випадку застосування сорбексу спостерiгалась тенденцiя до нормалiзацiï даного показника у печшщ уражених тварин вже на 7-му добу ввд початку експерименту. У старих тварин активтсть АсАТ збшьшилася на 21%, що сввдчить про ввдновлення бiлоксинтезувальноï функцiï печшки.
Пюля введения отруеним тваринам молодого вшу сорбексу актившсть ЛФ виявилася практично на р1вн1 штактних тварин в останнш термш експерименту. На 14-ту добу вщ початку дослвдження актившсть ензиму стано-вила 95%, що на 132% нижче р1вня уражених щур1в. Аналопчна тенденция до нормалзаци даного показника у сироватщ кров1 спостерталася й у тварин старечого вжу. Уведення в оргатзм ентеросорбенту на 7-му добу дослвдження викликало достов1рне (Р < 0,05) збшьшення активносп ЛФ в печшщ старих тварин пор1вняно з ураженими тваринами, але вона ще була нижчою ввд тако! в штактних шур1в 1 наприкшщ дослвдження становила 94% ввд !х р1вня.
Гостре експериментальне ураження печ1нки у щур1в спричиняе порушення процеав жовчоутворення, що шдтверджуеться результатами наших дослвджень (табл. 4).
Вжова група тварин
Мат^ал Група тварин статевонезрiлi статевозрт старого вшу
строк достдження, доба
7-ма 14-та 7-ма 14-та 7-ма 14-та
штактний контроль, п = 6 1925±113 2406±159 3007±241
Сироватка кровi уражет токсикантами, п = 6 3849 ± 159* 4361 ± 183* 4691 ± 104* 4751 ± 145* 4962 ± 138* 5353 ± 159*
уражет токсикантами + сорбекс, п = 6 1699 ± 55** 1834 ± 101** 2120 ± 127** 2406 ± 120** 2286 ± 145** 2646 ± 129**
штактний контроль, п = 6 740 ± 31 1338±54 1705±74
Печшка уражен токсикантами, п = 6 514 ± 21* 457 ± 14* 878 ± 21* 773 ± 30* 1206 ± 27* 1107 ± 22*
уражен токсикантами + сорбекс, п = 6 653 ± 23** 698 ± 19** 1335 ± 33** 1320 ± 47** 1513 ± 56** 1603 ± 31**
Примтка: див. табл. 1.
Таблиця 2
Активтсть АсАТ у сироватщ KpoBi (мкмоль/(лпад)) та печiнцi (мкмоль/(кггод)) тварин, уражених K2Cr2O7,i3<>i мазидом i рифаммщином мшля уведення сорбексу (M ± m)
Вжова група тварин
Матерiал Група тварин статевонезрш | статевозрш | старого вшу
строк дослвдження, доба
7-ма | 14-та 7-ма | 14-та 7-ма | 14-та
штактний контроль, п = 6 0,70 ± 0,06 0,64 ± 0,04 1,05 ± 0,20
Сироватка кровi уражен токсикантами, п = 6 1,21 ± 0,07* 2,07 ± 0,14* 1,19 ± 0,06* 1,34 ± 0,08* 3,22 ± 0,14* 3,85 ± 0,18*
уражет токсикантами + сорбекс, п = 6 0,86 ± 0,04** 0,94 ± 0,05** 0,79 ± 0,04** 0,88 ± 0,04** 1,63 ± 0,08** 1,73 ± 0,07**
штактний контроль, п = 6 1,21 ± 0,11 2,66 ± 0,06 2,48 ± 0,12
Печшка уражет токсикантами, п = 6 0,87 ± 0,03* 0,75 ± 0,04* 1,45 ± 0,10* 1,25 ± 0,06* 1,34 ± 0,04* 1,13 ± 0,04*
уражет токсикантами + сорбекс, п = 6 1,44 ± 0,06** 1,65 ± 0,05** 2,46 ± 0,11** 2,76 ± 0,09** 1,85 ± 0,06** 2,09 ± 0,12**
Таблиця3
Актившсть лужноУ фосфатази в сироватщ кров1 (нмоль/(сгл)) та мечiмцi (нмоль/(с^г)) тварин, уражених K2Cr2O7, iзонiазидом i рифаммщином мшля уведення сорбексу (M ± m)
Таблиця 4
Bmíct загального бгарубшу (мкмоль/л) та жовчних кислот (г/л) у сироватщ кров1 тварин, уражених K2Cr207, iзонiазидом i рифаммщином пiсля уведення сорбексу (M ± m)
Вжова група тварин
Показник Група тварин статевонезрш статевозрш старого вшу
строк достдження, доба
7-ма 14-та 7-ма 14-та 7-ма 14-та
штактний контроль, n = 6 12,19 ± 0,55 12,49 ± 0,47 15,09 ± 0,78
Загальний бтрубш уражет токсикантами, n = 6 16,97 ± 1,62* 23,53 ± 1,61* 23,10 ± 1,55* 25,67 ± 1,28* 23,82 ± 1,09* 28,08 ± 1,44*
уражет токсикантами + 12,29 ± 12,67 ± 16,53 ± 17,97 ± 16,25 ± 16,82 ±
сорбекс, n = 6 0,73** 0,64** 1 17** 1,40** 1 17** 1,15**
штактний контроль, n = 6 6,95 ± 0,43 9,48 ± 0,58 12,02 ± 0,64
Жовчт кислоти уражет токсикантами, n = 6 14,26 ± 0,55* 16,61 ± 0,43* 18,23 ± 0,75* 21,37 ± 0,87* 22,42 ± 0,81* 24,16 ± 0,95*
уражет токсикантами + 7,96 ± 9,69 ± 14,33 ± 15,17 ± 16,34 ± 17,06 ±
сорбекс, n = 6 0,48** 0,67** 0,67** 0,82** 0,81** 0,63**
Примтка: див. табл. 1.
Найвищий вмют загального бiлiрубiну вщмчено на-прикнц дослвдження у тварин зршого вшу: 206% nopiB-няно з шгакгними тваринами, що на 13% i 20% вище да-ного показника у тварин статевoнезpiлoгo та старечого BiKy вщповщно. У випадку використання сорбексу вмiст загального бшрубшу зменшився на 38% у статевонезрь лих тварин на 7-му добу експерименту поршняно з ура-женими тваринами, та практично не в1дазнявся вщ ршня шгакгних тварин.
У pазi введения в opганiзм тварин токситв вiдмiчене максимальне зростання вмюту жовчних кислот у моло-дих щурш наnpикiицi експерименту (239% пopiвнянo з тваринами штакгного контролю). Максимальний кори-гувальний вплив на даний показник ентеросорбент чинив на 7-му добу вщ початку експерименту в уах вiкoвих групах тварин. У шурш молодого вiкy вмiст ЖК становив 115%, у зpiлих - 151%, у старих тварин - 134% пopiвнянo з нормою.
Висновки
Ентеросорбент сорбекс у pазi введення в уражений ту-беркулостатиками та сполуками шестивалентного хрому opганiзм тварин piзнoгo вшу знешкоджуе екзoгеннi ток-сини i, таким чином, зменшуе Гх вплив на структуру плаз-матичних мембран гепатоципв, що niдгвеpджyегься зни-женням акгивнoстi амшотрансфераз i лужноГ фосфатази у сиpoватцi кpoвi та Гх збшьшенням у nечiнцi. Позитивний ефект на процеси жовчоутворення сорбекс проявив у статевoнезpiлих тварин протягом усього експерименту поршняно з тваринами зpiлoгo та старечого вшу.
Бiблiографiчнi посилання
Banfalvi, G., 2011. Heavy metals, trace elements and their cellular effects. Cellular effects of heavy metals. Springer, Dordrecht, 3-28. Bondarev, E.V., Shtrygol, S.Y., Dyryavyu, S.B., 2008. Prime-nenie enterosorbentov v meditsinskoy praktike [Use of en-terosorbents in medical practice]. Pharmacist [Provizor] 1314, 39-43 (in Russian).
Duffus, J.H., 2002. Heavy metals - a meaningless term? Pure Appl. Chem. 74(5), 793-807.
Guide for the care and use of laboratory animals: Eighth edition, 2011. The National Academies Press, Washington, DC.
Hantson, P., Caenegem, O.V., Decordier, I., 2005. Hexavalent chromium ingestion: Biological markers of nephrotoxicity and genotoxicity. Clin. Toxicol. (Phila.) 43(2), 111-112.
Hussian, Z., Kar, P., Hussain, S.A., 2003. Antituberculosis drug-induced hepatitis: Risk factors, prevention and management. Indian J. Exp. Biol. 41(6), 1226-1232.
Kind, J., 1954. Determination of the activity of alkaline phosphatase. J. Clin. Path. 7, 322.
Kolb, V.G., Kamyshnikov, V.S., 1982. Spravochnik po klinicheskoy himii [Handbook of clinical chemistry]. Belarus, Minsk (in Russian).
Lapach, S.N., Chubenko, A.V., Babich, P.N., 2000. Statistiches-kie metody v medikobiologicheskih issledovaniyah s ispol-zovaniem Excel [Statistical methods in medical-biological researches with using of Excel]. Morion, Kyiv (in Russian).
Maeng, S.H., Chung, H.W., Kim, K.J., 2004. Chromosome aberration and lipid peroxidation in chromium-exposed workers. Biomarkers 9(6), 418-434.
Manna, A., 2000. Simultaneous estimation of rifampicin and isoniazid in combined dosage forms. Indian J. Pharm. Sci. 62(3), 185-186.
Maw, G., Aitken, P., 2003. Isoniazid overdose: A case series, literature review and survey of antidote availability. Clin. Drug Investig. 23(7), 479-485.
Pal, R., Vaiphei, K., Sikander, A., 2006. Effect of garlic on isoniazid and rimfapicin - induced hepatic injury in rats. World J. Gastoenterol. 12(4), 636-639.
Porter, R., Jachymova, M., Martasek, P., 2005. Reductive activation of Cr(VI) by nitric oxide synthase. Chem. Res. Toxicol. 18(5), 834-843.
Preziosi, P., 2007. Isoniazid: Metabolic aspects and toxicologi-cal correlates. Curr. Drug Metab. 8(8), 839-851.
Proctor, D.M., Otani, J.M., Finley, B.L., 2002. Is hexavalent chromium carcinogenic via ingestion? A weight-of-evidence review. J. Toxicol. Environ. Health 65, 701-746.
Reitman, S., Frankel, S., 1957. Definition of biochemical indicators of the toxicity of liver. Amer. J. Clin. Path. 28(1), 56-60.
Santhosh, S., Sini, T.K., Anandan, R., 2007. Hepatoprotective activity of chitosan against isoniazid and rifampicin-induced toxicity in experimental rats. Eur. J. Pharmacol. 572(1), 69-73.
Yew, W.W., Leung, C.C., 2006. Antituberculosis drugs and hepatotoxicity. Respirology 11, 699-707.
Hadíümna do редкоnегü 16.09.2014
