CC BY
89
УДК 330.341.1
СТРАТЕПННЕ ПЛАНУВАННЯ 1ННОВАЦ1ЙНОТ Д1ЯЛЬНОСТ1 МАШИНОБУД1ВНИХ П1ДПРИШСТВ
© 2014 сиротинськА н. м.
УДК 330.341.1
Сиротинська Н. М. Стратепчне планування шновацшно! дiяльностi машинобудiвних тдприемств
У статт'1 розглянуто питання стратег'нного планування ¡нновацшно! д'тльност'! машинобуд'вних тдприемств. Анал'вуючи, систематизуючи та узагальнюючи науков'> прац багатьох учених, було розглянуто тдходи втчизняних i заруб'жних учених до трактування категорш «стра-тегя» та «ннова^йна стратегiя»; дотджено роль iнновацiйноi стратеги в iнновацiйному розвитку шдприемства; проаналiзовано найб'шьш поширен в економiчнiй лтератур системи класифЫацш iнновацiйних стратегш. У результатi дотдження було уточнено сутшсть понять «стратегiя» та «шновацшна стратег'я», а також розроблено власну класифкацю iнновацiйних стратегш, яка (рунтуеться на ключових характеристиках iнновацiйноi д'тльностi, на тдстав'> яких визначено основн ознаки та можлив'> види нновацшних стратегш у межах цих ознак. Перспективами подальших доМжень у цьому напрямку е питання формування та запровадження iнновацiйних стратегш на втчизняних ма-шинобуд'вних тдприемствахз метою пiдвищення iх конкурентоспроможностi на ринку. Ключов'! слова: ннова^я, стратегiя, шновацшна стратегiя, класиф'шаф, види тновацшних стратегш. Ббл.: 24.
Сиротинська Наталiя Миколавна - астрантка, кафедра менеджменту i мiжнародного тдприемництва, Нацюнальнии ушверситет «Льв'вська полтехтка» (вул. Степана Бандери, 12, Льв'в, 79013, Украна) E-mail: syrotynska@gmail.com
УДК 330.341.1
Сиротинская Н. Н. Стратегическое планирование инновационной деятельности машиностроительных предприятий
В статье рассмотрен вопрос стратегического планирования инновационной деятельности машиностроительных предприятий. Анализируя, систематизируя и обобщая научные труды многих ученых, были рассмотрены подходы отечественных и зарубежных ученых к трактовке категориш «стратегия» и «инновационная стратегия»; исследована роль инновационнош стратегии в инновационном развитии предприятия; проанализированы наиболее распространенные в экономические литературе системы классификаций! инновационных стратегиш. В результате исследования была уточнена сущность понятиш «стратегия» и «инновационная стратегия», а также разработана собственная классификация инновационных стратегиш, которая базируется на ключевых характеристиках инновационнош деятельности, на основании которых определены основные признаки и возможные виды инновационных стратегиш в пределах этих признаков Перспективами последующих исследованиш в этом направлении являются вопросы формирования и внедрения инновационных стратегиш на отечественных машиностроительных предприятиях с целью повышения их конкурентоспособности на рынке.
Ключевые слова: инновация, стратегия, инновационная стратегия, классификация, виды инновационных стратегиш. Библ.: 24.
Сиротинская Наталия Николаевна - аспирантка, кафедра менеджмента и международного предпринимательства, Национальныш университет «Львовская политехника» (ул. Степана Бандеры, 12, Львов, 79013, Украина) E-mail: syrotynska@gmail.com
UDC 330.341.1
Syrotynska N. M. Strategic Planning of the Innovation Activity in the Machine-Building Enterprises
This article discusses the strategic planning of the innovation activity in the machine-building enterprises. When analyzing, systematizing and summarizing the scientific works of numerous scientists, various approaches of the domestic as well as foreign scientists to the interpretation of such categories as «strategy» and «innovation strategy» were examined; the role of the innovation strategy in the innovative development of the enterprise was investigated; the most common in the economic literature classification systems of innovative strategies were analysed. As a result of the study the essentials of the concepts «strategy» and «innovation strategy» were refined, also the author's own classification of the innovation strategies based on key characteristics of innovation was developed, on the basis of which the main features and possible types of innovative strategies within these features were determined. Prospects for further research in this direction are the establishment and implementation of the innovative strategies for the domestic machine-building enterprises, aimed at the enhancing of their competitiveness in the market.
Key words: innovation, strategy, innovation strategy, classification, kinds of the innovative strategies. Bibl.: 24.
Syrotynska Nataliya M. - Postgraduate Student, Department of Management and International Business, National University «Lviv Polytechnic» (vul. Stepana Bandery, 12, Lviv, 79013, Ukraine) E-mail: syrotynska@gmail.com
Pинковi вцносини зумовлюють необхцшсть впро-вадження шновацш на машинобудiвних шдпри-емствах. Однак ефективна шновацшна дшльшсть неможлива без розроблення продумано! стратеги, яка б враховувала постшш змши потреб споживачiв через швидю темпи науково-техшчного прогресу. Вдале стратепчне планування шновацшно! дiяльностi дае змогу розширити ринки збуту продукци, покращити iмiдж шдприемства, одержати надприбутки.
Дослцження проблематики стратепчного планування шновацшно! дшльност шдприемства зустрiчае-мо у працях багатьох вчених, серед яких Ансофф I. [1], Гриньов А. В. [4], 1лляшенко С. М. [12], Рогоза М. 6. [13], Фатхутдшов Р. А. [15], Фрiман Х. [23], Федулова I. В. [16],
Чубай В. М. [17]. Незважаючи на велику ккьюсть праць зi стратепчного планування шновацшно! дшльносп, до сьогодншнього дш немае единого розумшня понять «стратегш» та «шновацшна стратегш», немае едност в питанш щодо класифжацГ! шновацшних стратегш.
Дослцження теоретичних основ i прикладних проблем щодо стратепчного планування шновацшно! дiяльностi машинобудiвних шдприемств зумовлюе постановку таких цыей:
+ уточнити сутшсть понять «стратегш» та «шновацшна стратегш»; + дослцити роль шновацшно! стратеги в шнова-цшному розвитку шдприемства;
+ проаналiзувати шдходи вiтчизняних i зар^^ж-них вчених до класифкацй шновацшних стра-тегiй;
+ розробити власну класифкацш iнновацiйних стратегiй за основними класифжацшними оз-наками.
Piвень розвитку вггчизняно! машинобуддвно! галузi, продуктом яко! е засоби працi, суттево впливае на розвиток iнших галузей нацюнально! економiки. 1нструментом його пiднесення е стратепчне плануван-ня. Проведенi нами дослцження дозволили виявити, що стратепчному плануванню шновацшно! дiяльностi машинобудiвними шдприемствами придкяеться недо-статньо уваги. Це можна пов'язати з низькою шновацш-ною активнiстю пiдприемств через нестачу кошпв, 1х бажання оперативно реагувати на потреби ринку та ви-клики конкурентiв. Результатом такого шдходу е низька конкурентоспроможнiсть в^чизняно! машинобуддвно! продукцй на ринках розвинутих краш.
Американськi вченi М. Дiмок та Г. Дiмок визнача-ють стратепчне планування як набiр цкей, з указуван-ням перелiку дiй, яю повиннi бути здiйсненi для !х до-сягнення, з визначенням вцповцальних осiб, способу !х впливу, необхцних коштiв i джерел !х формування [22].
На нашу думку, бкьш вдалим е пiдхiд класикiв менеджменту Мескона М., Альберта М., Хедоурi Ф., якi розглядають стратегiчне планування як множину вико-наних дш та прийнятих управлiнських рiшень, метою яких е розроблення специфiчних стратегш, призначе-них надати можливiсть шдприемству досягти поставле-них цкей [10].
Отже, результатом стратепчного планування е формування стратег^. Слово «стратегш» е грецького походження i буквально перекладаеться як стратос -вшсько, аго - веду, або його ще можна перекласти як мистецтво перемагати. Цей термш у вшськових у 1962 р. був запозичений А. Чендлером-молодшим, який застосував його для означення способу управлшня ко-мерцшним пiдприемством будь-якого виду дiяльно-ст1 В опублiкованiй ним працi «Стратегш i структура» термiн «стратегiя» розглядався як метод визначення довгострокових цкей пiдприемства, програми його дь яльносп та першочергових напрямiв щодо спрямування ресурйв для досягнення поставлених цкей [21].
Томпсон А. А., Стркленд А. Дж. шд стратегiею ро-зумiють специфiчний план, в якому визначено цiлi шд-приемства, стан його розвитку на перспективу в умовах конкурентного середовища, а також множину необхц-них заходiв для досягнення поставлених цкей [24].
Проведен нами дослцження дозволили виявити, що в економiчнiй лiтературi на сьогодшшнш день не-мае единого визначення поняття «стратепя». Кожен з авторiв мае свiй погляд на цю категорiю. Однi вченi на-зивають стратегiю планом [10, 24], iншi визначають 'й як набiр правил [1], ще iншi - як системц заходiв [3], дехто вважае, що це напрямок руху [2] для досягнення намiче-них цкей шдприемства. Жоден iз пiдходiв не суперечить один одному, а дае можливкть бкьш всебiчно розкрити це поняття. Проте, на нашу думку, стратегiя - це перш
за все довгостроковий план розвитку тдприемства за-галом або у визначетй сферi його дiяльностi, який мю-тить в собi мгаю тдприемства, цш, а також конкретш способи 1х досягнення з обгрунтуванням розподку по-трiбних для Н реалiзацil ресурсiв та визначення можли-востей i загроз пiдприемства через вплив на нього зо-внiшнього i внутрiшнього середовища.
Немае едностi у науковщв i щодо тлумачення кате-горй «iнновацiйна стратег1я», а також щодо на-зви цiеl категорй. Так, 6горкiн С. С. вважае, що шновацшна стратег1я - це метод розподкення ресурсiв, якими володiе пiдприемство, з метою одержання конкурентных переваг на ринку в майбутньому перiодi завдяки ефективнiй шновацшнш дiяльностi [6]. Досить подiбний шдхц е у працi Гриньова А. В., однак вш вид1ляе поняття не «шновацшна стратегш», а «стратегш шновацшного розвитку», шд яким пропонуе розумпи систему довго-термiнових концептуальних установок розпод1лення ресурсiв п1дприемства з урахуванням змiни внутрiшнiх i зовншнк умов його дiяльностi [4]. З позицш розпод1лу ресурсiв виходить i 1лляшенко С. М., який поняття «ш-новацiйна стратег1я» замiнив на поняття «швестицшна стратег1я iнновацiйного розвитку», яке трактуе як дина-мiчний процес забезпечення пiдприемства, що впрова-джуе новi технологи, способи оргашзацп виробництва товарiв тощо, ресурсами, в умовах мшливого зовнгшньо-го середовища [12]. Коваль А. А. шновацшну стратегш називае стратепею управлiння шновацшною дiяльнiстю та розглядае й як множину загальних правил i напрямiв дiяльностi пiдприемства щодо використання ним влас-них або залучених ресурйв для здобуття поставлених ц1лей шновацшного розвитку [7]. Звичайно ресурсний шдхц е доволi обмеженим, оск1льки розподк ресурсiв необхiдно здгйснювати на останнк етапах формування iнновацiйноl стратегй, вибравши з множини альтерна-тивних проекйв найб1льш оптимальнi.
Деякi вченi до визначення шновацшно! стратегй пiдходять з точки зору пюнерного подходу. Так, Фаейя Л. i Рендел Р. вважають, що iнновацiйна стратегiя е конкурентною та скерованою на радикальш нововведен-ня [9]. Шегда А. В. розглядае поняття не «шновацшна стратегш», а «стратегш шновацш», яке трактуе як зо-середження старань оргашзацп на пошуку принципово нових способiв органiзацil виробництва, технологш, проектуваннi та виробництвi затребуваних, проте дой не вiдомих видiв товарiв тощо [18]. Обмеженiсть такого шдходу е очевидною, осккьки iнновацil можуть бути не ткьки радикальними, але i покращуючими.
Ще один шдхм визначае iнновацiйну стратегiю як зайб досягнення ц1лей. Зокрема, Фатхудiнов Р. А. розглядае шновацшну стратегш як один iз способiв досягнення поставлених шдприемством ц1лей, який рiзнить-ся вiд iнших способiв своею новизною, насамперед для цього шдприемства, а також для споживачiв i галузi [15]. Янковець Т. М. вважае, що шновацшна стратегш - це будь-який новинш спойб досягнення поставлено! пiд-приемством стратепчно! мети [19]. Такий пiдхiд до визначення сутносй iнновацiйноl стратегй, на нашу думку, зовйм не розкривае й змiсту.
Найбкьш близьким до нашого розумшня сутност шновацшно! стратеги е системний шдхц, представни-ками якого е Янковський К. П. i Мухарь I. Ф., якi роз-глядають це поняття як цкеспрямовану дiяльнiсть щодо обгрунтування найбкьш важливих шляхiв розвитку шд-приемства, вибору прiоритетних, формування вимог i су-купностi заходш для досягнення поставлених цкей [20]. Виходить iз системного пiдходу i Краснокутська Н. В., яка вважае, що шновацшна стратегiя - це сукупшсть правил, методiв i засобiв визначення найперспективнiших для пiдприемства шляхш розвитку науково-технiчних до-слiджень, ресурсно! полижи [8]. На думку Чубая В. М., iнновацiйна стратегiя шдприемства - це система запла-нованих крокiв, якi направленi на вдале виконання мга! пiдприемства та поставлених ним довготермшових щ-лей, забезпечують високоефективну реалiзацiю рiзнома-нiтних шновацш, завдяки створенню комфортних умов внутршнього i зовнiшнього середовищ або адаптацй до !хнiх реальних умов, грунтуються на ефективному аку-мулюваннi, розподш наявних на пiдприемствi ресурсiв та оптимiзуваннi вси iнших процесiв його функцюну-вання [17]. Досить вдалим е визначення iнновацiйно! стратеги, запропоноване Рогозою М. 6. та Вергал К. Ю., якi стверджують, що шновацшна стратегш е складовою корпоративно! стратеги, орiентуеться на формування i досягнення довготермiнових цкей завдяки шновацш-ному процесу [13, 14]. Однак поняття «шновацшний процес» доцкьно було б замшити на поняття «шновацшна дшльшсть», осккьки iнновацiйна стратегш, як правило, передбачае реалiзацiю не одного, а множини рiзноманiтних шновацшних проектiв.
Проведений аналiз рiзноманiтних пiдходiв до визначення поняття «шновацшна стратегш» до-зволяе сформулювати власне визначення ще! ка-тегорй, яке, на вцмшу вiд iснуючих, дозволить комплексно розкрити И сутшсть. Пiд тновацшною стратегiею ми будемо розушти довгостроковий план iнновацiйно! дшльност пiдприемства, який постiйно уточнюеться через динамiзм зовнiшнього i внутрiшнього середовища, сформований з урахуванням величини шновацшного потенцiалу пiдприемства, в якому обгрунтовано мiсiю та цiлi, а також шляхи !х досягнення через реалiзацiю ви-значених етапiв i застосування конкретних методiв ощ-нювання шновацш на рiзних стадiях життевого циклу.
1нновацшна стратегiя в процесi свое! реалiзацil кон-кретизуеться в певних iнновацiйних проектах, успшне виконання яких дозволяе досягти поставлених пкпри-емством цкей. Залежно вiд типу запланованих iнновацiй в межах обрано! шновацшно! стратеги можуть бути ре-алiзованi рiзноманiтнi iнновацiйнi проекти: продуктовi (передбачають створення нових товарiв, послуг, технологи); функщональт (полягають у впровадженш шно-вацiй у поточнiй дшльност певних функцiональних шд-роздiлiв шдприемства); ресурст (шновацшш змiни щодо формування та використання ресурав п^дприемства); оргатзацшно-управлтськ (полягають у змш оргашза-цшно! структури, методiв менеджменту тощо). Мета ш-новацiйно! стратегй полягае у створенш сприятливих
умов для реалiзацil шновацшних проектiв i досягненнi мга! та поставлених цкей пiдприемства.
Проведен нами дослiдження дозволили виявити, що шновацшш стратегй мають антагошстичну природу. З одного боку, вони е потужним знаряддям шдприемства щодо його ефективного розвитку, тодi як, з шшого боку, створюють дискомфорт при управлшш шдпри-емством. Успшна реалiзацiя iнновацiйних стратегiй дае змогу шдприемству: одержати конкурентнi переваги, знизити витрати виробництва, розширити ринки збу-ту, отримати надприбутки, адаптувати шдприемство до мiнливих зовнiшнiх i внутршни умов, пiдвищити iмiдж, стати цшовим лiдером, оптимiзувати використання ре-сурйв. Водночас у процесi формування та реалiзацй iн-новацiйних стратегiй шдприемство може стикнутися з такими труднощами: високий рiвень невизначеносп та ризику, необхцшсть органiзацiйних змiн, потреба в до-даткових фiнансових ресурсах.
Виконаний аналiз економiчно! лiтератури дозволив виявити, що науковщ не прийшли до единого ви-сновку щодо можливих видiв iнновацiйних стра-тегiй. М. Портер видкив три основнi види стратегш: ль дирування у витратах, диференщацй, фокусування [11]. Стратегiя лгдирування у витратах полягае в постшному впровадженш рiзноманiтних органiзацiйних, технiчних i технологiчних iнновацiй на пiдприемствi з метою зни-ження собiвартостi продукцй. Ця стратегiя орiентована на масове виробництво, а тому й можна використову-вати для стандартизовано! продукцй. Нижчi виробничi витрати, нiж у конкуренпв, дають можливiсть пiдпри-емству зайняти лцируючу позицiю при формуванш цiн на продукцiю i тис самим стимулювати попит на не!.
Стратегiя диференщаци передбачае постшне впровадження шновацш. Вони можуть бути радикаль-ними, покращуючими i навпъ псевдошновацшми. Сут-нiсть цiе! стратегй полягае в наданш iнновацiйнiй продукцй шдприемства специфiчних рис, якi випдно вiд-рiзнятимуть й вiд продукцй конкуренпв, i створення брендiв. Для охоплення якнайбкьшо! ринково! нiшi шдприемство може розвивати виробництво товарiв шд рiзними торговими марками з орiентацiею на рiзнi ка-тегорй споживачiв (за цiновим сегментом, очiкуваними вигодами тощо). У межах ще! стратегй машинобуддвш пiдприемства можуть здiйснювати як продуктов^ так i сервiснi диференщацй.
Стратегiя фокусування грунтуеться на вузькш спецiалiзацй продукцй на визначеному сегменп ринку. Цю стратегiю доцкьно використовувати пiдпри-емствам, якi не володшть достатнiм iнновацiйним по-тенщалом для того, щоб охопити великий ринковий сегмент. Зосередження на вузькому ринковому сегмеш! дае змогу шдприемству з бкьшою точшстю iдентифiку-вати незадоволеш конкурентами потреби споживачiв i сфокусувати сво! зусилля на !х вирiшеннi. Стратегiю фокусування можна реалiзувати через фокус на зниженш витрат пiдприемства, що дасть змогу отримати порiв-няльнi переваги перед конкурентами або через фокус на диференщацй продукцй. 1нколи стратегш фокусування реалiзуеться з використанням обох пiдходiв.
Заслуговуе на увагу класифкацш Х. Фрiмана, вГдпо-
вiдно до яко! кнуе шiсть видiв iнновацiйних стратегш пiдприемства: наступальна, захисна, iмiтацiйна, залежна, традицiйна та «за нагодою» [23]. Наступальна тновацшна стратегiя передбачае постГйне проваджен-ня iнновацiй. II можуть дозволити собi пiдприемства, якi мають достатньо фiнансових ресурсiв на безперервш науково-дослiднi та дослiдно-конструкторськi роботи. Використання ще! стратегГ! забезпечуе пiдприемству ль дерську позицiю на ринку. Водночас наступальна страте-гГя обтяжена найвищим рiвнем iнновацiйного ризику.
Захисна тновацшна стратегiя дозволяе уник-нути зайвого ризику i спрямована на утримання конкурентных позицiй на вже зайнятш частцi ринку. Обираю-чи цю стратегiю, пiдприемство рухаеться на крок позаду шдприемства-пюнера. Перевага вГддаеться впроваджен-ню не радикальних шновацш, а покращуючих, виробни-цтво яких здiйснюеться, як правило, пiсля придбання лщензГ! у пiдприемства-новатора. У межах ще! стратеги виготовляеться продукцГя, яка не просто iмiтуе новинку, а мае суттевi покращення в порiвняннi з базовою, що дае можливкть використовувати 'й за iншим призначенням. Цю стратегш можуть дозволити собi пiдприемства, якi володiють достатнiм шновацГйним потенцiалом i мають змогу постшно здiйснювати НДДКР.
1мтацшна стратегiя використовуеться шдпри-емствами, якi не можуть дозволити собi проведення НДДКР. ПГдприемства здiйснюють псевдоГнновацГ!, при-дбавши лГцензГю у пiдприемства-новатора. 1нколи Гш-тацГя здiйснюеться «пiратським» способом, тобто без дотримання прав щодо штелектуально! власностГ УспГх на ринку псевдоiнновадГ¿ залежить вiд конкурентних пе-реваг пiдприемства-iмiтатора, зокрема нижчих витрат виробництва, шж у «пiонера», а, отже, г нижчо! цГни продукту, умшш вдало зГмГтувати ГнновацГйний товар тощо.
Залежна шновацшна стратегiя характерна для шдприемств, якГ е субпГдрядниками при виробництвГ певно! шновацшно! продукцй. Щ пГдприемства беруть участь у шновацшному процесГ не самостГйно, а з при-стосуванням до вимог шдприемств, для яких вони ви-конують субшдрядш роботи. Ця стратеггя не потребуе додаткових витрат на науково-дослГдш та дослГдно-кон-структорськГ роботи, оскГльки залежне пГдприемство е виробником не кшцево! готово! продукцй, а тГльки пев-них деталей, комплектуючих або здшснюе сервГсне об-слуговування.
Традицшна шновацшна сmраmегiя не передбачае здшснення на шдприемствГ технологГчних змГн. Цю стратегш можуть використовувати пГдприемства, про-дукцГя яких мае стГйкий попит на ринку. Використання ще! стратегй полягае в реалГзацй псевдоГнновацГй, яю передбачають внесення в базову продукцш несуттевих новацГй, що не змшюють способу й використання, а сто-суються форми Г сервГсу.
Стратегiя «за нагодою» е реакщею на потреби, яю з'явилися на певному ринковому сегментГ Ця стратегГя передбачае впровадження шновацш на певнш ринковш нГшГ, якГ матимуть тривалий успГх на ринку. ПГдприемство при пошуку продукту не витрачае значних коштГв на науково-дослГднГ та дослГдно-конструкторськГ робо-
ти Г починае здшснювати його виробництво на наявно-му в нього обладнанш. Ця стратегГя може бути досить ефективною, якщо пГдприемство зможе краще за конку-рентГв задовольнити потреби певно! групи споживачГв, на яких воно було орГентоване з самого початку.
У а вищеперерахованГ стратегГ! можна об'еднати в одну ознаку - за поведшкою в ринковому середо-вищГ. На нашу думку, ця ознака е основополож-ною при обгрунтуванш рГшення щодо ГнновацГйного розвитку пГдприемства. Однак в економГчнш лГтературГ видГляють ще багато рГзномаштних чинникГв, за якими класифГкують ГнновацГйнГ стратегГ!. Так, Чубай В. М. про-понуе ГнновацГйнГ стратегГ! класифжувати за такими оди-надцятьма ознаками: особливостГ ГнновацГйного проце-су на пГдприемствГ (донорська, прогресивна, адаптивна, спекулятивна); методи задоволення потреб споживачГв (удосконалення, замши, комбшування, першовГдкрит-тя); напрямок реалГзацГ! ГнновацГй (орГентування на ви-соку якГсть товарГв; орГентування на низьку собГвартГсть товарГв; першочергове орГентування на широкий асорти-мент товарГв; першочергове орГентування на привабли-вГсть дизайну товарГв; орГентування на рГвнопропорцГй-ний рГвень собГвартостГ, якостГ та широти асортименту; орГентування на шше спГввГдношення рГвня собГвартостГ, якостГ, широти асортименту тощо); географГчна спрямованГсть дГяльностГ пГдприемства (на вггчизняний ринок; на зарубГжнГ ринки; на вГтчизняний ринок Г зару-бГжнГ ринки синхронно); орГентування пГдприемства на споживачГв (на весь ринок; на певш сегменти ринку; на визначеш шд сегменти ринку); бажана ринкова позицГя, яку пГдприемство прагне зайняти або утримати (лГдера; одразу позаду лГдера; Гз сильним ринковим впливом; Гз середнГм ринковим впливом; Гз слабким ринковим впливом); причина звершення ГнновацГй (наступальна шновацшна стратегГя; оборонна Гнновацшна стратегГя; вГдступальна шновацшна стратегГя); конкурентоспро-можнГсть товару та етап його життевого циклу (швидке зростання об'емГв виробництва визначених товарГв; по-вГльне зростання об'емГв виробництва визначених товарГв; постшш об'еми виробництва визначених товарГв; повГльне скорочення об'емГв виробництва визначених товарГв; швидке скорочення об'емГв виробництва визначених товарГв); методи використання визначених новацГй шдприемством (тГльки власне виробництво; власне виробництво та продаж лщензГ! шшим шдприемствам; продаж лщензГ! шшим шдприемствам без органГзування власного виробництва; продаж патентГв); принаднГсть ринку та рГвень конкурентоспроможностГ пГдприемства на ньому (швидке зростання обсяпв конкретного виду дГяльностГ; повГльне зростання обсягГв конкретного виду дГяльностГ; стабГльний рГвень обсягГв конкретного виду дГяльностГ; повГльне зниження обсягГв конкретного виду дГяльностГ; швидке зниження обсягГв конкретного виду дГяльностГ); спГввГдношення обсягГв зростання, стабГль-ностГ та зниження за всГма видами дГяльностГ пГдприем-ства (зростання; балансування; спад) [17].
Федулова I. В. видГляе сГм класифГкацшних ознак: напрям ГнновацГйного розвитку пГдприемства (товарна, технологГчна, ринкова, маркетингова, управлГнська);
тип конкурентно! поведшки (вюленти, експлеренти, ко-мутанти, пацiенти); реакцiя на конкуренты стратегiчнi iнновацi! (традицiйна, iгнорування, руйнування, реаль зацiя iнновацi!); рiвень вцкритосй iнновацiйно! моделi пiдприемства (вiдкрита, закрита); ступшь новизни шно-вацй (активш, пасивнi); технологiчна поведiнка (влас-них НДДКР, вiдсутностi НДДКР, фiнансування НДДКР, лщензшна, аутсортингу); вид конкурентно! поведшки (лидерства за витратами, широко! диференщаци, опти-мальних витрат, сфокусована на основi низьких витрат, сфокусована на основi диференцiацi! товарiв) [16].
Проведеш нами дослiдження дозволили виявити, що жодна з класифкацш iнновацiйних стратегш не е досконалою. Конкурентнi шновацшш стратеги не вiдображають усього розма!ття можливих видiв стратегiй. Тодi як бiльшiсть видiв iнновацiйних стратегш, визначених у межах рiзних ознак, просто дублюють одна одну. Велика ккьюсть видкених деякими авторами ознак значно ускладнюе стратепчне планування на шдприемствЬ Тому ми пропонуемо вй iнновацiйнi стратеги класифкувати за шiстьма ознаками, яю, на нашу думку, е найбкьш визначальними:
+ напрямок реалiзацй (продуктова, процесна, ком-бiнована);
+ рiвень ризику (з високим рiвнем ризику, з низь-ким рiвнем ризику, з оптимальним рiвнем ри-зику);
+ поведшка шдприемства на ринку (агресивна, зважена, пасивна);
+ стутнь новизни шновацшних проектiв (радикальна, покращуюча, псевдошновацшна, ком-бiнована);
+ процес створення новацш (власних НДДКР, лЬ-цензiйна);
+ мета реалiзацii (наступальна, реакцiя на дй конкурентiв, знаходження вкьно! нШ на ринку, продовження життевого циклу товару).
ВИСНОВКИ
1нновацшна стратегш е основним фактором ста-лого розвитку шдприемства, що дае змогу шдвищити рiвень його конкурентоспроможностi на ринку. Тому для ефективного планування шновацшно! дшльносп пiдприемства дуже важливо визначитися iз сутнiстю ка-тегорш «стратегiя» та «iнновацiйна стратегiя». Проведе-нi нами дослiдження економiчно! лиератури дозволили виявити вiдсутнiсть едностi вичизняних i зарубiжних вчених щодо трактування цих понять. Незважаючи на те, що жодне з наведених в економiчнiй лiтературi визна-чень понять «стратегш» та «шновацшна стратегiя» не е антагошстичним одне до одного, проте кожен з авторiв трактуе !х по-своему. Деякi науковцi вважають стратегш планом, iншi визначають И як набiр правил, ще iншi - як систему заходiв, дехто розглядае И як напрямок руху для досягнення намiчених цкей п^дприемства.
Ще гiрша ситуацiя з визначенням поняття «шновацшна стратегш», адже ш вичизняш, нi зарубiжнi нау-ковцi не дiйшли згоди не ткьки з позицй його однозначного трактування, але й щодо його назви. В економiчнiй
лiтературi iнновацiйну стратегiю називають по-рiзному, зокрема «стратегш управлшня iнновацiйною дшльшс-тю», «iнвестицiйна стратегiя iнновацiйного розвитку», «стратегш розвитку шновацшно! дшльносп», «стратегш iнновацiйного розвитку», «стратегiя iнновацiй». Бкьшкть авторiв все ж таки схиляеться до назви «ш-новацiйна стратегш», що, нашу думку, е найбкьш пра-вильним. Дослiдження сутностi поняття «шновацшна стратегш» дало змогу видкити чотири рiзнi пiдходи до його трактування: з позицш розподку ресурйв, пюнер-ний, як засiб досягнення цкей, системний. Розма!ття цих пiдходiв створюе вагомi труднощi в процей страте-гiчного планування iнновацiйно! дшльносп машинобу-дiвних пiдприемств. Тому нами запропоновано шдхк, який комплексно об'еднав в собi всi напрями щодо ви-значення поняття «iнновацiйна стратегш» i дасть змогу б!льш всебiчно розкрити його сутнiсть.
Проведений аналiз економiчно! лiтератури щодо класифгкацй шновацшних стратегш дозволило виявити досить велику ккьюсть ознак i видiв стратегш, яю iнколи навiть суперечать самому визначен-ню поняття «iнновацiйна стратегш». Вцсутшсть унiвер-сально! типологй класифкацй iнновацiйних стратегий значно ускладнюе вибiр та обгрунтування iнновацiйно! стратеги при плануванш iнновацiйно! дiяльностi маши-нобудiвних пiдприемств. Запропонована нами класифi-кацш iнновацiйних стратегiй грунтуеться на ключових характеристиках iнновацiйно! дiяльностi, на пiдставi яких визначено основнi ознаки та можливi види iннова-цiйних стратегш у межах цих ознак. Використання шд-приемством запропоновано! нами класифкацй шновацшних стратегш дасть змогу бкьш обгрунтовано шдшти до И формування, обираючи саме п види, яю найб!льше вiдповiдають стратеги розвитку шдприемства загалом.
Перспективами подальших дослцжень у цьому напрямку е питання формування та запровадження ш-новацшних стратегiй на вiтчизняних машинобудiвних шдприемствах з метою пiдвищення !х конкурентоспро-можностi на ринку. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия : учеб. пос. / И. Ансофф. - СПб. : Питер, 1999. - 697 с.
2. Брэддик У. Менеджмент в организации : учебник / У. Брэддик. - М. : Инфра-М, 1997. - 421 с.
3. Герчикова И. Н. Менеджмент : учебник / И. Н. Герчико-ва. - М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 456 с.
4. Гриньов А. В. 1нновацшний розвиток промислових тдпривмств : концеп^я, методолопя, стратепчне управлшня : монографiя / А. В. Гриньов. - Х. : ВД «1НЖЕК», 2003. - 308 с.
5. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика : учеб. пос. / П. Дойль. - СПб. : Питер, 1999. - 547 с.
6. Егоркин С. С. Формирование инновационной стратегии развития предприятий пищевой промышленности / С. С. Егоркин // Вестник Красноярского государственного аграрного университета. - 2011. - Вып. 2. - С. 47 - 52.
7. Коваль. А. А. Концептуальы пщходи до формування стратеги управлшня шновацмною дiяльнiстю тдприемства / А. А. Коваль // Вкник КНУТД. - 2011. - № 3. - С. 134 - 138.
8. Краснокутська Н. В. 1нновацмний менеджмент : навч. noci6. / Н. В. Краснокутська. - К. : КНЕУ, 2003. - 504 с.
9. Фаэй Л. Курс МВА по стратегическому менеджменту : Пер. с англ. / Л. Фаэй, Р. Рэндел. - М. : Альпина Паблишер, 2002. -608 с.
10. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури / Пер. с англ. - М. : Дело, 2002. - 704 с.
11. Портер М. Э. Международная конкуренция / М. Э. Портер / Пер. с англ. ; под ред. и с предисл. В. Д. Щетинина. - М. : Междунар. отношения, 1993. - 896 с.
12. Проблеми управлшня шновацмним розвитком пщпри-вмств у транзитивнм економр : монографiя / За заг. ред. С. М. 1л-ляшенка. - Суми : ВТД «Уыверситетська книга», 2005. - 582 с.
13. Рогоза М. €. Роль та сутнкть стратеги шновацмного розвитку в сипемн загальноТ стратеги управлшня дiяльнiстю пщприсмства / М. £. Рогоза, К. Ю. Вергал // Економка: проблеми теорГТ та практики : зб. наук. пр. - Випуск 228 : у 4 т. - Дшпропе-тровськ : ДНУ, 2007. - Т. IV. - С. 968 - 972.
14. Рогоза М. €. Стратепчний шновацшний розвиток пщприсмств: моделi та мехашзми : монографiя / М. £. Рогоза, К. Ю. Вергал. - Полтава : РВВ ПУЕТ, 2011. - 136 с.
15. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент : учебник для вузов. - 6-е изд. / Р. А. Фатхутдинов. - СПб. : Питер, 2008. - 448 с.
16. Федулова I. В. Класифка^я шновацшних стратегш / I. В. Федулова // ТеорГТ мiкро-макроекономiки : збiрник науко-вих праць, Академiя мунщипального господарства. - 2010. -№ 35. - С. 122 - 130.
17. Чубай В. М. Суть i види шновацшних стратегм маши-нобудiвних пщприсмств / В. М. Чубай // Бюлетень Мiжнародно-го Нобелiвського форуму. - 2010. - № 1 (3). Том 2. - С. 347 - 356.
18. Шегда А. В. Менеджмент : навч. поаб. / А. В. Шегда. -К. : Знання, 2002. - 583 с.
19. Янковець Т. М. 1нновацшы стратеги пщприсмства легкоТ промисловосп як зааб реaлiзaцiТ його шновацмного потен^алу / Т. М. Янковець // Актуальш проблеми економки. -2010. - № 2 (104). - С. 167 - 174.
20. Янковский К. п. Организация инвестиционной и инновационной деятельности / К. П. Янковский, И. Ф. Мухарь. -СПб. : Питер, 2001. - 448 с.
21. Chandler A. D., Jr. Strategy and Structure / A. D. Oiandler // Chapters in the History of the Industrial Enterprise,1962. - 455 с.
22. Dimock, Marshall E. Public administration. - 3rd ed. / Marshall E. Dimock and Gladys Ogden Dimock. - New York, Holt Rineheart and Winston, Inc. 1964. - 410 p.
23. Freeman C. The economics of industrial innovation / С. Freeman. - London : Campus Verlag, 1982. - 448 p.
24. Thompson A. A. Strategic Management: Consept and Cases / А. А. Thompson, A. J. Strickland. - 4th ed. University of Alabama, Business Publication Inc., Plano, Texas., 1987.
Науковий керiвник - Мельник О. Г., доктор економiчних наук, професор, завщувач кафедри зовнiшньоекономiчноí та митноТ дiяльностi Нацюнального ушверситету «Львiвськa полтехшка»
REFERENCES
Ansoff, I. Novaia korporativnaia strategiia [The new corporate strategy]. St. Petersburg: Piter, 1999.
Breddik, U. Menedzhment vorganizatsii [Management in the organization]. Moscow: Infra, 1997.
Chubai, V. M. "Sut i vydy innovatsiinykh stratehii mashy-nobudivnykh pidpryiemstv" [Nature and types of innovation strategies building enterprises]. Biuleten Mizhnarodnoho Nobelivskoho forumu, vol. 2, no. 1 (3) (2010): 347-356.
Doyl, P. Menedzhment: strategiia i taktika [Management: Strategy and Tactics]. St. Petersburg: Piter, 1999.
Dimock, M. E., and Dimock, G. O. Public administration. New York: Holt Rineheart and Winston, Inc., 1964.
Egorkin, S. S. "Formirovanie innovatsionnoy strategii razvitiia predpriiatiy pishchevoy promyshlennosti" [Formation of innovative development strategies of the food industry]. Vestnik Krasnoiarsko-go gosudarstvennogo agrarnogo universiteta, no. 2 (2011): 47-52.
Faey, L., and Rendel, R. Kurs MVA po strategicheskomu mened-zhmentu [An MBA in strategic management]. Moscow: Alpina Pab-lisher, 2002.
Fatkhutdinov, R. A. Innovatsionnyy menedzhment [Innovation Management]. St. Petersburg: Piter, 2008.
Fedulova, I. V. "Klasyfikatsiia innovatsiinykh stratehii" [Classification of innovative strategies]. Teorii mikro-makroekonomiky, no. 35 (2010): 122-130.
Freeman, C. The economics of industrial innovation. London: Campus Verlag, 1982.
Gerchikova, I. N. Menedzhment [Management]. Moscow: Banki i birzhi; YuNITI, 1995.
Hrynyov, A. V. Innovatsiinyi rozvytok promyslovykh pidpryiemstv :kontseptsiia, metodolohiia, stratehichne upravlinnia [Innovative development of industrial enterprises: concept, methodology, strategic management]. Kharkiv: INZhEK, 2003.
Krasnokutska, N. V. Innovatsiinyi menedzhment [Innovation Management]. Kyiv: KNEU, 2003.
Koval, A. A. "Kontseptualni pidkhody do formuvannia stratehii upravlinnia innovatsiinoiu diialnistiu pidpryiemstva" [Conceptual approaches to building a strategy of innovation management company]. VisnykKNUTD, no. 3 (2011): 134-138.
Meskon, M., Albert, M., and Khedouri, F. Osnovy menedzh-menta [Fundamentals of Management]. Moscow: Delo, 2002.
Porter, M. E. Mezhdunarodnaia konkurentsiia [International competition]. Moscow: Mezhdunarodnye otnosheniia, 1993.
Problemy upravlinnia innovatsiinym rozvytkom pidpryiemstv u tranzytyvnii ekonomitsi [The problems of innovative development companies in transitive economy]. Sumy: Universytetska knyha, 2005.
Rohoza, M. Ie., and Verhal, K. Yu. Stratehichnyi innovatsiinyi rozvytok pidpryiemstv: modeli ta mekhanizmy [Strategic development of innovative enterprises: models and mechanisms]. Poltava: RVV PUET, 2011.
Rohoza, M. IE., and Verhal, K. Yu. "Rol ta sutnist stratehii inno-vatsiinoho rozvytku v systemi zahalnoi stratehii upravlinnia diialnis-tiu pidpryiemstva" [The role and the strategy of innovative development strategies in the general management of the company]. Ekono-mika: problemy teorii ta praktyky, vol. 4, no. 228 (2007): 968-972.
Shandler, A. D., Jr. "Strategy and Structure". In Chapters in the History of the Industrial Enterprise, 1962.
Shehda, A. V. Menedzhment [Management]. Kyiv: Znannia, 2002.
Thompson, A. A., and Strickland, A. J. Strategic Management: Consept and Cases. Plano, Texas: University of Alabama, Business Publication Inc., 1987.
Yankovets, T. M. "Innovatsiini stratehii pidpryiemstva lehkoi promyslovosti iak zasib realizatsii ioho innovatsiinoho potentsialu" [Innovation strategies of light industry as a means of implementing its innovative potential]. Aktualni problemy ekonomiky, no. 2 (104) (2010): 167-174.
Yankovskiy, K. P., and Mukhar, I. F. Organizatsiia investitsion-noy i innovatsionnoy deiatelnosti [Organization of investment and innovation]. St. Petersburg: Piter, 2001.
