CC BY
55
Л.М. Кузьменко, д.е.н., М.О. Солдак, к.е.н.
СТАРОПРОМИСЛОВ1 РЕГ1ОНИ УКРА1НИ: 1НСТИТУЦ1ОНАЛЬН1 ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ
Незважаючи на значний вплив старопромислових регюшв на стан економжи Укра!ни, питан-ня регулювання таких територш залишаються дискусiйними. Вiдсутнiм е поняття сутностi староп-ромислового регюну як об'екта управлiння, неоднозначними е система критерпв та характеристики потенщалу старопромислового регiону, не узагальнено цш регулювання розвитку таких регiонiв. Це призводить до того, що в сучаснш практицi регiонального управлiння не враховуються специ-фiчнi особливостi старопромислових територш, що пщвищуе ступiнь !х незахищеностi вiд загроз, якi впливають на розвиток кра!ни, таких як, наприклад, посилення конкуренци, зниження енерго-емностi виробництва, формування ново! технолопчно! бази економiчних систем.
Останнiми роками у втизняному законодавствi термiн «старопромисловий регюн» згадуеть-ся у трьох законодавчих актах: Постановi Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни «Про схвалення Державно! програми розвитку промисловост на 2003-2011 роки» вщ 28.07.2003 р. № 1174, Програмi дiяльнос-тi Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни «Послiдовнiсть. Ефективнiсть. Вщповщальшсть» вiд 12.03.2004 р. (скасовано на пiдставi Постанови Верховно! Ради Укра!ни вiд 01.12.2004 р.), Розпорядженнi Каб> нету Мiнiстрiв Укра!ни «Про забезпечення виконання Послання Президента Укра!ни до Верховно! Ради Укра!ни «Про внутршне i зовнiшне становище Укра!ни у 2003 рощ» та Програми дiяльностi Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни «Послiдовнiсть. Ефектившсть. Вiдповiдальнiсть» у 2004 р.» вщ 28.07.2004 р. № 522-р. У вах цих законодавчих актах зазначено, що «Промислова полiтика в регю-нах буде спрямована на розв'язання таких завдань:
здiйснення прогресивно! структурно! перебудови промислового виробництва, особливо у старопромислових районах i центрах, для яких характерна надмiрна концентращя пiдприемств важко! ш-дустрi! та складний еколопчний стан». Водночас у жодному нормативному документi не вказано, яю саме регiони Укра!ни вважаються старопромисловими, не розкрито !х особливостс, не надано характеристику та не в повному обсязi визначено проблеми !х розвитку.
Мета статтi - визначення особливостей старопромислових регiонiв Укра!ни, удосконалення пiдходiв до формування державно! пол^ики розвитку таких територiй.
Науковщ надають рiзнi визначення сутностi та вказують на рiзнi проблеми сощально-економiчного розвитку старопромислових територiй (табл. 1), але загальним для вЫх пiдходiв е той факт, що вони (пщходи) мають на увазi наявнiсть на територiях виробничих потужностей. Однi до-слiдники вказують лише на проблемшсть старопромислових регiонiв (високий знос основних фон-дiв, еколопчш проблеми, низький рiвень життя населення), iншi - на високий потенщал розвитку наукоемно! продукцi!. Цiлком очевидно, що незважаючи на проблеми старопромислових регюшв Укра!ни, вони мають можливють модершзаци промислово! бази для пщвищення конкуренто-спроможностi продукцi!. Такi вщмшност в сутностi старопромислових регiонiв як об'екив управ-лiння передбачають встановлення рiзних цiлей, вибiр рiзних напрямiв та методiв регулювання !х розвитку.
У захщнш економiчнiй науцi розвитку старопромислових регюшв придшяеться багато уваги. До старопромислових регюшв вщносять регiони, що спецiалiзуються на видобутку сировини, текс-тильнiй, суднобудiвнiй, машинобудiвнiй, металургiйнiй промисловост [1,2].
К. Бiрч, Д. Маккшнон та А. Камберс вважають старопромисловими таю регюни, якi заснованi на прничш промисловостi. На !х думку, таке визначення передбачае тюшший стутнь порiвнянностi мiж подiбними регiонами в рiзних кра!нах, хоча при цьому й виключае деякi регiони, засноваш на текстильнiй промисловостi, судно- та машинобудуванш.
Таблиця 1
Деяю теоретичт тдходи до дослгдження сутност1 старопромысловых рег1ошв
Сутнють старопромислового регюну як об'екта управлшня Проблеми сощально-економiчного розвитку старопромислових регюшв / характеристика
1 2
Визначення старопромислового регiону як проблемного
Старопромышленный регион -территория с устаревающей, невысокого технологического уровня промышленностью... Территория с относительно низким уровнем технологического развития промышленного комплекса, размещенного в ее границах, сложившихся с течением времени [3] Исторически сложившаяся специализация региона в территориально-производственном делении труда, характеризующаяся доминированием в ней индустриальных отраслей; преобладание использования устаревших технологий и средств производства; производство промышленной продукции низкого уровня наукоемкости; локализация рынков сбыта выпускаемой продукции; низкая восприимчивость к инновациям [3]
Старопромышленный город - это территория, на которой исторически сложилась концентрация индустриальных отраслей, что определило экономическую, социальную и пространственную структуру города, не соответствующую новым условиям и требованиям [4, 20]
Надшрна концентращя тдпри-емств важко! iндустрil та склад-ний еколопчний стан [5]
Низкий уровень жизни населения, устаревшая технологическая база, недостаточное рыночное позиционирование, дефицит кадров [6]
Продовження табл. 1
1 2
Старопромышленные регионы России — регионы, экономическую основу которых составляют предприятия традиционных индустриальных отраслей [7] Постепенная деградация производства, высокий износ основных производственных фондов (до 70%), негативное влияние на состояние окружающей среды [7]
Старопромисловi регюни — це регюни, яю сформували i змь нювали свою структуру на рiз-них етапах iндустрiального розвитку, починаючи з к1нця Х1Х столiття до 1960-1970 рр.; вони найбшьше постраждали вiд роз-риву попередньо встановлених економiчних зв'язк1в, скорочен-ня державних замовлень на про-дукцiю високотехнологiчних галузей i загального швестицш-ного попиту, змiни стввщно-шення цiн на користь сировин-них галузей, значного збiльшен-
ня iмпорту, що випснив вичиз-няну продукцiю [8]
Визначення старопромислового регюну як такого, що мае значний потенщал або е регiоном-лiдером за деякими соцiально-економiчними показниками
Старопромышленый регион - это территория субъекта Российской Федерации, на которой исторически сложилась концентрация индустриальных отраслей, располагающая потенциалом для увеличения производства наукоемкой продукции, путем инновационной трансформации своего производственного комплекса в рамках совершенствования экономических отношений [3]
Заюнчення табл. 1
1 2
Територiальнi угрупування, у межах яких юторично функцiонуе основна частина пiдприемств промисловосп, що мають значний потенцiал у реалiзацil мiжнарод-них iнтеграцiйних програм через експортно-iмпортнi операци з реалiзацil товарiв i послуг, м1жна-родну iнвестицiйну дiяльнiсть, здiйснення локальних мiжнарод-них iнтеграцiйних дiй i проекпв [9, 7]
Старопромисловим регiоном на-зивають територiю з високою концентращею промислового ви-робництва, порiвняно бшьшими обсягами випуску промислово! продукци, вищими темпами зрос-тання iнвестицiй, заробггно! плати, але водночас - iз високим рiв-нем зношеносп основних фондiв i забруднення навколишнього се-редовища та нижчим ступенем використання новiтнiх технологш [10, 7]
Водночас вугшьне виробництво пов'язане з розвитком шших важливих галузей промисловос-т1, зокрема з металурпею. Таке визначення охоплюе багато 1з проблемних територш у европейсь-ких кра!нах, включаючи Рурський I Саарський регюни в Имеччиш, регюни Швшчно-Схщно! Францп, Баскський регюн 1спани, а також I британсью кам'яновугшьш басейни [11, 40].
Спираючись на 1снуюч1 теоретичш тдходи до визначення старопромислових регюшв \ св1товий досвщ в Укра!ш, до старопромислових регюшв можна вщнести Дншропетровську, До-нецьку, Запор1зьку та Луганську област^ характеристику яких подано у табл. 2.
Слщ звернути увагу на те, що юнують принциповi вiдмiнностi мiж втизняними та европей-ськими старопромисловими регюнами. У Gвропi економiчний прогрес та структурш трансформаций якi супроводжувалися пiдвищенням ролi секторiв масового споживання, розвитком високотех-нологiчного виробництва та послуг, призвели до того, що колишш провiднi регiони стали в пере-важнiй бiльшостi проблемними, депресивними територiями, якi потребують пiдтримки. Пол^ика GC у напрямi вирiшення ще! проблеми полягае в такому: прюритетне працевлаштування пращвни-кiв, якi вившьнилися з лiквiдованих вугiльних шахт i пiдприемств, функцiонування яких пов'язане з вугшьною промисловiстю; створення нових робочих мiсць, переквалiфiкацiя кадрiв, розвиток со-цiальноï iнфраструктури шахтарських мiст, недопущення зниження доходiв населення; розвиток малого та середнього тдприемництва; пiднесення культури самозайнятостi населення; залучення iнвестицiй та розвиток корпоративного тдприемництва; упровадження шновацшних наукоемних виробництв, розвиток рекреацiйного сектору та туризму на територп старопромислових регюшв; оргашзащя громадських робiт; сприяння переселенню шахтарiв та ïx Ымей в iншi регiони краïни. yd вщповщш заходи соцiально-економiчного характеру здшснювалися в умовах доступу до струк-турних фондiв.
В Украïнi старопромисловi регiони е регiонами-лiдерами. За iндексом регiонального розвитку, який обчислюеться як спiввiдношення валового регiонального продукту (ВРП) у розрахунку на одну особу в регюш до величини ВРП у розрахунку на одну особу в Украш, Дншропетровська, Донецька та Запорiзька областi, разом iз Полтавською е найбiльш розвинутими регюнами краши1. Луганська область потрапляе до групи регiонiв, якi мають потенщал досягти вiдносно розвинутого рiвня. Бюджети мiст старопромислових регiонiв е донорами державного бюджету (до 2010 р. донором державного бюджету був також бюджет Дншропетровсь^' обласи) (табл. 3). Тому пол^ика щодо ïx розвитку iстотно вiдрiзняеться вiд тiеï, яка iснуе у краïнаx Заходу. Однак вщомо, що в Лу-ганськiй i навiть у благополучнш Донецькiй областi iснують мiста, яю потребують уваги та тдтри-мки держави. Це пояснюеться тим, що в цих областях сконцентровано спецiалiзацiю працi еконо-мiчно активного населення, найбшьшу кiлькiсть в Украïнi монофункцюнальних мiст, у яких визна-чають пщприемства однiеï-двоx профiлюючиx галузей економжи, якi формують доxiдну частину бюджету мюта, забезпечують функцiонування соцiальноï шфраструктури й iншиx об'ектiв житте-забезпечення населення [21]. Сформована сировинна моноспецiалiзацiя е причиною високоï враз-ливост таких мiст до несприятливих змш зовнiшнього середовища. ïx соцiально-економiчний стан залежить вiд кiлькостi запасiв корисних родовищ, ступеня ïx промислового засвоення, конкуренто-спроможностi збагачено1' сировини, яку видобувае мютоутворююче пiдприемство. Стан сощально-економiчного розвитку
Таблиця 3
Частка основных бюджетгв-доноргв у загальтй сум1 кошт1в, що надходили до державного бюджету у 2006-2010 рр.
[15-20]
Бюджети 2006 2007 2008 2009 2010 2011
м. Дншропетровськ 6,0 3,9 3,9 3,1 1,7 5,3
м. Донецьк 6,7 3,9 4,5 3,4 2,3 8,3
м. Мар1уполь 6,3 2,9 1,8 0,4 - -
м. Бориспшь 2,4
м. 1лл1ч1вськ 2,8
м. Запор1жжя 5,7 2,8 2,3 1,1 0,7 3,0
м. Льв1в 2,3 1,6 1,2 0,7 - 2,6
м. Харк1в 5,4 2,1 1,3 0,2 - 0,1
Дшпропетровсько1 обласп 1,5 0,6 0,6 0,1 - -
м. Кшв 49,7 73,0 76,1 84,9 90,3 58,7
Разом 83,7 90,8 91,1 93,8 94,9 83,2
в багатьох малих монофункцюнальних мютах, розвиток людського, трудового, шновацшного та тдприемницького потенщалу е значно пршим, шж в шших мiськиx поселеннях. Управлшня цими
1 При цьому умовно допускаеться, що репони розподiляються за трьома групами. До першо1 групи, входять репони, у яких It > 1, тобто ввдносно розвинуп репони. До другш групи потрапляють репони, у яких 0,75 < It <1, як1 мають потенщал досягти вщносно розвинутого р1вня. Третя група об'еднуе репони з It <0,75, як1 е недо-статньо розвинутими.
процесами не вщповщае потребам гщного та яюсного розвитку населення монофункцюнальних м1ст та стратепчним прюритетним напрямам економ1чного розвитку Укра!ни щодо економ1чного зростання, шновацшного розвитку та сощально! ор1ентацп економши. Стадий несприятливий сощ-ально-економ1чний стан, який вщстежуеться в монофункцюнальних м1стах, в умовах економ1чно! кризи зазнае за значною кшьюстю напрям1в такого попршення, що становить загрозу деградацп та шнування населення (захворювашсть на СН1Д, туберкульоз, псих1чш розлади тощо) й руйнування виробничо! сфери, а також системи життезабезпечення [22]. Такий стан потребуе визначення особливого тдходу держави до пол1тики розвитку малих монофункцюнальних м1ст, зокрема надання деяким !з них статусу депресивного з1 «створенням вщповщних правових, економ1чних та оргаш-зацшних засад для вжиття органами мюцевого самоврядування особливих заход1в для стимулю-вання розвитку таких територш» [23]. Однак шструменту для вир1шення проблем подолання стану депресивност територш немае, оскшьки програми подолання депресивност так I не стали реальш-стю, визначення джерел фшансування для цих програм жодним нормативним актом не передбаче-но.
Вир1шенню проблем соц1ально-економ1чного розвитку старопромислових регюшв може час-тково сприяти формування позабюджетних кошт1в. Згщно з1 ст. 68 Закону Укра!ни «Про м1сцеве самоврядування в Укра!ш» органи мюцевого самоврядування отримали право утворювати цшьов1, у тому числ1 валютт фонди, самостшно затверджувати положення, якими визначався порядок формування та використання позабюджетних кошт1в [24]. Утворення окремих позабюджетних цшьо-вих фонд1в на мюцевому р1вш передбачалося законодавством про зайнятшть населення, приватиза-цш, фшансування дорожшх роб1т, про охорону навколишнього середовища та деякими шшими нормативно-правовими актами. Згодом вщбувалося поступове згортання сфери !х функцюнування шляхом включення до вщповщних бюджетсв. Згщно з1 ст. 8 Бюджетного кодексу Укра!ни вщ 08.07.2010 р. створення позабюджетних фонд1в органами державно! влади, органами влади Автономно! Республши Крим, органами мшцевого самоврядування та шшими бюджетними установами не допускаеться [25]. У багатьох кра!нах св1ту органи мшцевого самоврядування мають право утворювати позабюджетш фшансов1 фонди. Таю фонди мають цшьовий характер I створюються з метою вир1шення певних сощальних, економ1чних та еколопчних проблем: забезпечення гаранто-ваних умов повернення кошт1в, залучених вщ мунщипальних оргашв позик; охорони навколишнього середовища, структурно! перебудови промисловостц пщвищення р1вня зайнятост1. Потребуе уваги досвщ заруб1жних кра!н !з запровадження мехашзму створення цшьових фонд1в у регюнах, яю спещал!зуються на видобутку сировини. Фшансов1 ресурси в таких регюнах нагромаджуються для потреб перепрофшювання !х економжи, !! розвитку шсля згортання виробництва в добувних галузях. Кошти регюнальних фонд1в формуються за рахунок частини доходу вщ реадiзацi! мшера-льно-сировинних ресурЫв, яю не вщтворюються, I рентних доход1в [26]. Ц кошти е захищеними вщ витрат виконавчо! влади. Питання диверсифжаци виробництва е актуальним для моногалузевих м1ст старопромислових регюшв Укра!ни, I особливо для Донецько! та Лугансько! областей, де мо-нофункцюнальш мюта, що спещал1зуються на видобутку та переробщ сировини, е найбшьш поши-реними.
Вчений-економют К. Глонт1, дослщжуючи особливост старопромислових регюшв Росп, зве-ртае увагу на те, що у европейських кра!нах приналежшсть до старопромислових територш визна-чалась агломеращею староiндустрiадьних галузей, таких як прничодобувна та металургшна. «Ста-роукладшсть» росшських регюшв складалася з галузей, яю отримали свш розвиток у перюд тре-тьо! промислово! революци. Насамперед, це машинобудування, яке представлено в основному пщ-приемствами оборонно-промислового комплексу. Вщставання цих галузей вщбулося в перюд гео-пол1тичних змш на початку 90-х роюв ХХ ст. [3]. Така особлившть е притаманною I старопромис-ловим регюнам Укра!ни. Якщо, наприклад, у старопромислових регюнах Шмеччини шдустр1аль-ний потенщал, який склався (прничорудна промисловшть, чорна металурпя), мало сприяв !х трансформаций то в Росп та Укра!ш з !х традищями обороно-промислового комплексу, який базуеться на галузях машино- та приладобудування, вщповщний потенщал може стати базовим елементом формування нацюнально! шновацшно! системи.
Як вважае Р. Нуреев, «очевидно, что далеко не для всех стран и народов (в том числе и для нашей страны (России, авт.) индустриальная парадигма полностью исчерпала себя» [27, 205]. Про-сторовий економ1чний розвиток потребуе «ново! шдустр!ал1зацп» Укра!ни, масштабного розвитку !! шфраструктури, захисту прав власност1, розвитку кадрового потенщалу промисловоси, забезпе-
чення стабшьност зайнятостi. Не можна не погодитися з тим, що «ошибочным является подход, когда ... центр выстраивает институты постиндустриальной экономики, а региону делегирует полномочия по выстраиванию институтов индустриальной экономики и по помощи в выживании депрессивным территориям. Политика по предложению институтов должна быть более тонкой и направленной как на внутрироссийскую интеграцию постиндустриального сектора, так и на интеграцию сети постиндустриальной экономики с индустриальным сектором. Для этого предстоит пройти по пути доиндустриализации («новой индустриализации») страны ..., а значит, и создать недостающие для индустриального сектора институты» [28]. Це потребуе пошуку шляxiв щентифшацп ш-ституив, яю впливають на розвиток економiчниx систем старопромислових регюшв.
На думку Ф. Тодтлшга i М. Тршпла, можна визначити таю специфiчнi характеристики старопромислових регюшв:
шновацшна актившсть, хоча i юнуе, але найчастше е вузькоспецiалiзованою та орiентованою на вдосконалення iснуючиx теxнологiй, нiж на створення яюсно нового продукту;
системи генерацп та поширення знань (осв^а на науковi дослiдження), якi е розвинутими i спецiалiзованими, нацiленi на розвиток традицшних сфер промисловостi, яю мають гостру недостачу «сучасних» спецiалiзацiй;
процес передачi теxнологiй орiентовано на великi фiрми, малi та середш пiдприемства майже не беруть участ в ньому [29].
Дослщники вiдзначають, що у старопромислових регюнах спостерiгаеться потужна «залеж-нiсть вщ попереднього шляху розвитку» (path dependency). «У результат «настае ефект блокуван-ня», тобто система замикаеться на юторично визначених альтернативах актiв вибору» [30]. Щодо старопромислових територiй, ефект блокування можна визначити як ситуацш, коли структура виробництва стае настшьки нацшеною на певний вид економiчноï дiяльностi та характер ïï здшснен-ня, що ïï неможливо зсунути на iнший шлях розвитку в разi масштабноï змiни попиту, оскiльки ви-трати змiни траекторп розвитку (витрати трансформацiï) перевищують вигоди вщ можливих альтернатив (у короткостроковому перюд^ [4, 30].
1з старопромислових регiонiв iде запит на вщповщну промислову полiтику, захист нацюналь-ного виробника, перегляд мiжбюджетниx вщносин. У таких регiонаx формуються активш групи спецiальниx iнтересiв, пiд якими розумшть сукупнiсть агентiв, якi характеризуються зб^ом еконо-мiчниx iнтересiв, i на яких дшть виборчi стимули для виробництва спшьного колективного блага [31]. Вступаючи у взаемини з державними шститутами, групи iнтересiв виконують важливу роль агрегування й артикуляцп iнтересiв соцiуму. Виявлення форм i меxанiзмiв взаемодiï груп iнтересiв та шституив влади е важливим для розумшня сутностi соцiально-економiчниx i пол^ичних проце-сiв у державi, причин i меxанiзмiв прийняття рiшень, формування пол^ики. Вплив таких груп на пол^ичний процес вiдбуваеться на рiзниx рiвняx органiзацiï суспiльства - державному, регюналь-ному, мiському. Полiтичнi амбщп груп спецiальниx iнтересiв старопромислових регюшв Украши демонструють зростання. З огляду на рiзноманiття функцiонування регiональниx пол^ичних сшв-товариств, викликане об'ективними розходженнями в соцiально-економiчному та полiтичному ста-новищi регiонiв Украïни, значний штерес становлять особливостi взаемин груп штереЫв i органiв регiональноï влади. I хоча дослщження проблематики груп штереав лежить у площинi полiтичниx наук, аналiз специфiки цих вiдносин мае велике значення в дослiдженнi сучасного стану розвитку регюшв.
Маючи велию та рiзноманiтнi ресурси, групи штереЫв активно впроваджуються в полiтичне життя регюшв, змшюючи згiдно зi своïми завданнями плин полiтичного процесу та склад пол^ич-ноï елiти. При цьому полiтична активнiсть груп найчастше мае за мету задоволення переважно власних iнтересiв. У зв'язку iз цим виникають проблеми вiдповiдностi штереав груп процесу соцi-ально-економiчного та пол^ичного розвитку регiонiв, а також суспшьним потребам. Групи спецiа-льних штереав створюють групи лобiювання, формують олiгарxiчнi та монополiстичнi групуван-ня, яю беруть участь у перерозподЫ ресурсiв. Це призводить до атрофп iнституту шляхом знижен-ня довiри до нього й обов'язковостi його виконання. Але дiяльнiсть груп штереав у регiонаx не завжди мае розглядатися як перепони на шляху формування ефективноï iнституцiональноï системи. У цьому випадку критерiем ефективностi шституив, у створеннi яких беруть участь групи спеща-льних iнтересiв, е ïx спроможшсть внести вклад у розвиток економжи Украïни. Р. Коуз вщзначав, що «Поскольку сплошь и рядом люди предпочитают делать то, что, по их мнению, соответствует их собственным интересам, чтобы изменить их поведение в сфере экономики, нужно их заинтере-
совать» [32, 29]. Групи спещальних штереЫв мають бути мотивованими до MaKOTMÎ3a^ï 36iry 'х ÎHTepecÎB i3 цшями соцiально-економiчного розвитку регiону. Це передбачае поеднання взаемоди регiональниx владних структур, бiзнес-груп як iнституцiональниx новаторiв для проведення ефек-тивно'' державно' та структурно' пол^ики.
Визначальну роль для розвитку старопромислових регюшв мае система швестування. 1снуе багато прикладiв розвитку стропромислових територiй, вiдомиx у св^овш економiцi, де надлишко-ва фшансова участь держави стала фактором шерцшного розвитку iндустрiальниx галузей, якi за-своювали ресурси регiону. Старопромисловi галузi поглинали великi iнвестицiйнi ресурси держави, що сприяло стриманню iнновацiйного розвитку старопромислових територш. Тому необхщним е створення умов, сприятливих для шновацшного зростання. В Укра'ш основна перепона шновацшно' дiяльностi «це не дефщит коштiв або брак уваги до державного регулювання iнновацiйниx про-цесiв. Камiнь спотикання шновацшно'' дiяльностi - це господарськi та пол^ичш iнститути суспшь-ства, асиметрiя економiчноï влади та господарський порядок, який зростае на ïï основi» [33]. Як один iз напрямiв переходу на шновацшний шлях розвитку дослщники пропонують використовува-ти iндикативне планування (нацiональне, регiональне, мiсцеве) iз вбудованою системою стимулю-вання до досягнення цiльовиx показникiв розвитку, що мае знизити невизначешсть в економiчному житп. Акцентуеться увага не тiльки на його видимому юнцевому результатi - довгострокових ор> ентирах розвитку економжи, якi знижують ризики для господарюючих суб'ектiв, але й на самому комушкативному процесi спiльноï розробки ршень, який полiпшуе iнституцiональне середовище, формуе оргашзацшну iдентифiкацiю на рiзниx рiвняx спiльностi та пiдвищуе довiру мiж контрагентами через постiйну вщкриту взаемодiю уряду, бiзнесу та профспшок.
Висновки. Старопромисловi регiони Укра'ни займають лiдируючi позицп серед iншиx регюшв, водночас 'х розвиток характеризуеться виробництвом промислово'' продукци низького рiвня наукоемностi, високим зносом основних фоцщв, достатньо низькою сприйнятливiстю до шновацш, складним екологiчним станом. Такi вщмшност в сутностi старопромислових регiонiв як об'екив управлiння передбачають постанову рiзниx цiлей, вибiр рiзниx методiв регулювання 'х розвитку. Формування державно' пол^ики щодо старопромислових регiонiв мае передбачати дослщження особливостей iнституцiонального середовища таких територш та створення шституив вщповщно до попиту на них у старопромислових регюнах.
Лггература
1. Cumbers A. Divergent Pathways in Europe's Old Industrial Regions? Centre for Public Policy for Regions (CPPR) University of Glasgow / A. Cumbers, K. Birch [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gla.ac.uk/media/media_7325_en.doc.
2. Liefooghe C. Services: The Future of Industry? From coalmining and textile industries to environmental services and distance selling in the Nord-Pas-de-Calais Region - France / C. Liefooghe [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.staff.ncl.ac.uk/p.s.benneworth/oirs/liefooghe.pdf.
3. Глонти К.М. Старопромышленные регионы: проблемы и перспективы развития / К.М. Глонти // Регионология. - 2008. - № 4. - С. 27-39.
4. Стратегия развития старопромышленных городов: международный опыт и перспективы в России / И. Стародубровская [и др.] - М.: Изд-во Ин-та Гайдара, 2011. - 248 с.
5. Постанова КМУ «Про схвалення Державно' програми розвитку промисловост на 20032011 роки» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: kmu.gov.ua/.
6. Концепция стратегии социально-экономического развития регионов Российской Федерации [Электронный ресурс]. - Режим доступа: Официальный сайт Министерства регионального развития Российской Федерации: http: //archive.minregion.ru/WorkItems/DocItem.aspx?PageID=148&DocID=136.
7. Косинцев А.П. Реструктуризация промышленности старопромышленного региона посредством иностранных инвестиций: дис. ... д-ра экон. наук: 08.00.05 / А.П. Косинцев. - Екатеринбург, 2000 - 275 c.
8. Тургель И.Д. Курс лекций «Региональная экономика и управление». Словарь / И.Д. Тур-гель [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.humanities.edu.ru/db/msg/46665.
9. Злобш 1.В. Визначення штеграцшних прюритеив Укра'ни в контекст використання потенщалу старопромислових регюшв: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.02 «Св^ове госпо-дарство i мiжнароднi економiчнi вщносини» / 1.В. Злобш. - Донецьк, 2008. - 19 с.
10. Веселовська О. 1нвестицшне забезпечення економiчного розвитку старопромислових регюшв: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.03 «Економша та управлшня нацюнальним госпо-дарством» / О.Веселовська. - Ки'в, 2010. - 20 с.
11. Birch K. Old Industrial Regions in Europe: A Comparative Assessment of Economic Performance / K. Birch, D. Mackinnon, A.Cumbers // Regional Studies. - February 2010. - Vol. 44, р. 35-53.
12. Регюни Укра'ни 2010: [стат. зб. / за ред. О.Г. Осауленка]. Ч. II / Державний ком^ет статистики Укра'ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
13. Статистичний щорiчник Укра'ни за 2009 рш / [ред. О.Г. Осауленко]. - К.: ДП «1нформацшно-анал^ичне агентство», 2010. - 568 с.
14. Статистичний бюлетень «Про основш показники роботи промисловост Укра'ни за ачень-грудень 2010 року» [Електронний ресурс] / Офщшний сайт Державного ком^ету статистики Укра'ни. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
15. Закон Укра'ни «Про Державний бюджет Укра'ни на 2006 рш» вщ 26.12.2005 р. № 3235-IV // Вщомосп Верховно' Ради Укра'ни. - 2006. - № 10-11. - Ст. 96.
16. Закон Укра'ни «Про Державний бюджет Укра'ни на 2007 рш» вщ 19.12.2006 р. № 489- V // Вщомосп Верховно' Ради Укра'ни. - 2007. - № 7-8. - Ст. 66.
17. Закон Укра'ни «Про Державний бюджет Укра'ни на 2008 рш та про внесення змш до деяких законодавчих акив Укра'ни» вщ 28.12.2007 р. № 107- VI // Вщомосп Верховно' Ради Укра'ни. - 2008. - № 7-8. - Ст. 78.
18. Закон Укра'ни «Про Державний бюджет Укра'ни на 2009 рш» вщ 26.12.2008 р. № 835-VI // Вщомосп Верховно' Ради Укра'ни. - 2009. - № 21-22. - Ст. 269.
19. Закон Укра'ни «Про Державний бюджет Укра'ни на 2010 рш» вщ 27.04.2010 р. № 2154-VI // Вщомосп Верховно' Ради Укра'ни. - 2010. - № 24-25. - Ст. 263.
20. Закон Укра'ни «Про Державний бюджет Укра'ни на 2011 рт> // Вщомосп Верховно' Ради Укра'ни. - 2011. -№ 7-8. - Ст. 52.
21. Постанова Кабшету MiHicTpiB Укра1ни «Про Основш напрями забезпечення комплексного розвитку малих монофункцiональних мют» № 521 вщ 17.03.2000 р. // Офщшний вiсник Укра1ни. -2000. -№ 12. - Ст. 471.
22. Монофункцюнальш мiста Донецько! областi: проблеми та механiзми розвитку в умовах економiчноl кризи / О.Ф. Новшова, В.П. Антонюк, Л.Г. Червова та ш.; 1ЕП НАН Укра!ни. - Донецьк, 2009. - 144 с.
23. Закон Укра1ни «Про стимулювання розвитку репошв» вщ 08.09.2005 р. № 2850-IV // Офщшний вкник Укра!ни. - 2005. - № 40. - Ст. 2529.
24. Закон Украши «Про мшцеве самоврядування в Укра!ш» вщ 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Вщомост Верховно! Ради Укра1ни. - 1997. -№ 24. - Ст. 170.
25. Бюджетний кодекс Украши вщ 08.07.2010 р. № 2456 // Офщшний вкник Укра!ни. - 2010. - № 59. - Ст. 2047.
26. Кравченко В.1. Фшанси мюцевих органiв влади Украши: основи теорп та практики / В.1. Кравченко. - К.: НДФ1, 1997. - 276 с.
27. Нуреев Р.М. Эволюция институциональной теории и ее структура // Институциональная экономика [Электронный ресурс]. - Режим доступа: [http://rustem-nureev.ru/wp-content/uploads/2011/01/283.pdf].
28. Курбатова М.В. Проблемы формирования институциональной среды постиндустриальной экономики России / М.В. Курбатова // Journal of Institutional Studies (Журнал институциональных исследований). - 2010. - Т. 2, № 1. - С. 54-66.
29. Todtling F. One size fits all? Towards a differentiated policy approach with respect to regional innovation systems / F.Todtling, M. Trippl / German Institute of Economic Research (DIW Berlin), Research Policy. - Vol. 34. Issue 8. - October 2005. - P. 1203-1219.
30. Вольчик В.В. Роль групп специальных интересов в эволюции российского института власти-собственности [Электронный ресурс] / В.В. Вольчик // Интернет-конференция «Россия: варианты институционального развития» с 25.10.2006 г. по 15.12.2006 г. - Режим доступа: http: //www.ecsocman.edu.ru/ db/msg/296982.html.
31. Вольчик В. Группы интересов и качество экономических институтов / В. Вольчик, И. Бережной // Экономический вестник Ростовского государственного университета. - 2007. - Т. 5. - № 2. - С. 57-66.
32. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Р. Коуз. - М.: «Дело ЛТД» при участии изд-ва «Gatallaxy», 1993.- 192 с.
33. Вишневский В.П. Инновации, институты и эволюция / В.П. Вишневский, В.В. Дементьев // Вопросы экономики. - 2010. - № 9. - С. 41-62.
Представлена в редакцию 28.09. 2011 г.
