CC BY
65
УДК 130.2
1 *
А. М. ТОРМАХОВА1
1*Ки1вський нацюнальний ун!верситет iMeHi Тараса Шевченка (Кшв, Украгна), ел. пошта asya_81@list.ru, ORCID 0000-0001-7178-850X
СТАНОВЛЕННЯ ПРЕДМЕТНОГО ПОЛЯ СУЧАСНИХ В1ЗУАЛЬНИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Метою роботи е аналiз напрямк1в сучасних вiзуальних дослiджeнь, як1 представляють сукупшсть в!зуа-льних прeзeнтацiй соцiокультурних спiльнот i традицiй. В поле iнтeрeсiв потрапляють всi доступнi в!зуаль-нiй фшсаци i трансляци форми вираження соцюкультурних смислiв - вiд базових свггоглядних установок до елементарних побутових навичок i навiть автоматичних звичок. Методолопя передбачае звернення до фь лософських, культурологiчних, культур-антропологiчних концeпцiй, в яких окреслюються спeцифiка в!зуа-льних дослщжень сучасностi. Залучаються роботи таких зах!дних дослiдникiв як Н. Андерберг, П. Бурдье, У. Еко, Е. Зорн, У. Мпчел, Н. Мiрзоефф, С. Пшк, Дж. Роуз, Дж. Руб^ П. Штомпка. Прeдставлeнi погляди бшоруського досл!дника А. Усманово! та росшського С. Аванесова. Наукова новизна полягае у створенш комплексного уявлення про сферу вiзуалiстики. Уточнeнi основнi поняття, як1 становлять основу вiзуальних дослщжень: вiзуальна культура, вiзуальний поворот, вiзуальна практика. Результати дослiджeння можуть бути використаш для впровадження навчального курсу «В!зуальш практики та комушкащя». Висновки. У висновках зазначено, що дослщження в!зуально! сфери передбачае залучення великого масиву матeрiалу, який зазвичай аналiзуеться в рамках дисциплiн фiлософського, культуролопчного та антропологiчного кола. Використання мiждисциплiнарного пiдходу сприятиме розробцi едино! методологи, яку можна буде залуча-ти до аналiзу усiх явищ в!зуально! культури.
Ключовi слова: вiзуальнi дослщження; вiзуальний поворот; комунiкацiя; вiзуальна антрополопя; вiзуаль-на культура
Актуальшсть теми дослщження
В!зуальн! досл!дження - сучасна м!ждисци-плшарна галузь гуман!тарного знання, яка ди-нам!чно розвиваеться i спираеться на досв!д у сфер! культуролог!!, етнограф!!, соц!олог!!', !стор!!, феноменолог!! культури, феноменологи рел!г!!, соц!ально! психолог!!, естетики та сем!отики. Предметом в!зуальних досл!джень е сукупн!сть в!зуальних презентац!й соц!окуль-турних сп!льнот i традиц!й. В поле !нтерес!в потрапляють вс! доступн! в!зуальн!й ф!ксац!! i трансляци форми вираження соцюкультурних смисл!в - в!д базових свггоглядних установок до елементарних побутових навичок i нав!ть автоматичних звичок. Серед теоретик!в, як! анал!зують р!зн! сфери сучасно! культури, при-сутня тенденц!я поеднання в!зуальних до-сл!джень з к!нознавством, психоанал!зом, ген-дерними досл!дженнями. Предметом до-сл!джень стають фотограф!я, к!но, в!део!гри, ком!кси, реклама, 1нтернет, те що можна назва-ти вiзуальною культурою. Постае питання про те, що можна в!днести до в!зуально! культури. Створення едино! картини розр!знених теор!й в!зуальних досл!джень е актуальним завданням,
що потребуе наукового обгрунтування.
Мета дослщження
Метою роботи е анал!з напрямк!в сучасних в!зуальних досл!джень, виокремлення основних в!зуальних практик та визначення понять, що постають у центр! наукового !нтересу ф!ло-соф!в, культуролог!в, соц!олог!в, антрополог!в.
Виклад основного матер1алу
Поняття «в!зуальна культура» в останн! роки досить часто зустр!чаеться в роботах до-сл!дник!в сфери в!зуального !, в!дпов!дно, здо-бувае р!зн! визначення. Так, наприклад, су-часний американський досл!дник, професор кафедри мед!а, культури та комун!кац!! Нью-Йоркського ун!верситету Н. М!рзоефф в!дно-сить до в!зуально! культури в!зуальн! под!!, в яких !нформац!я, значення або задоволення в!дшукуються споживачем у !нтерфейс! в!зу-альних технолог!й. П!д в!зуальними техно-лог!ями в!н розум!е будь-яку форму апарат!в, призначених для перегляду або покращення природного бачення, починаючи в!д живопису до телебачення та 1нтернету [12].
Важливим поняттям для сфери в!зуальних
дослщжень е поняття «вгзуальна практика». П. Бурдье у робот «Практичний сенс» вказуе, що практика розгортаеться у час i волод1е вама вщповщними характеристиками, такими як незворотшсть, яка руйнуеться при син-хрошзаци. «Практика цiлком iманентна трива-лостi, а тому йде рука об руку з часом - не тшь-ки тому, що вона розгортаеться в чаш, але й тому, що в самш li стратеги закладено об^ра-вання часу i особливо темпу» [3, с.159]. Вiзу-альнi практики стають ефектом взаемоди вiзу-ального i соцiального, як поеднання модусу «Узуального конструювання сощальносп» i модусу «сощального конструювання вiзуаль-носп» (У. Мггчел) [12, р.170].
Бiльшiсть сучасних дослщниюв, що працюють у сферi культурологи та антропологи вказують на перенесення уваги на проблеми i способи функцюнування образу в комушкатив-ному середовищi, так званий «дискурс про об-рази» (за визначенням I. Iнiшева) [4]. Культура як така мае комушкативну природу i в цiлому являе собою по суп не що шше, як складну ди-намiчну систему значенневих комунiкацiй. Вiзуальнi дослщження стають однiею з галузей, що здатна дослщжувати специфiчний соцiокультурний тренд, характерний для кiнця ХХ - початку XXI ст., який дослщники визна-чають як «the pictorial turn», шошчний, в1зуаль-ний поворот. Цей вiзуальний поворот можна визначити як вщхщ в засобах комушкаци вiд вербального способу до вiзуального, вiдтепер значима iнформацiя кодуеться переважно через вiзуальнi (тi, що оптично сприймаються) форми i стiйко асощюеться з ними. Простiше кажучи, вщтепер iнтерес науковцiв стосуються практично вшх вiзуальних проявiв культури, яю по-стають в якостi провщного носiя комушкатив-ного начала. Розглянемо це твердження бiльш детально.
В умовах вiзуального повороту змiнюеться статус мистецтва. А. Усманова вказуе, що в рамках ще! парадигми мистецтво бшьше не е прившейованою формою вiзуальних практик (до яких, поряд з мистецтвом, ми вщносимо архiтектуру, громадське мистецтво, фото-графiю, рекламу, юно), а мистецтвознавство вже не розглядаеться в якостi домiнуючого теоретичного дискурсу. Сучасш дослiдники визначають, що сутшсть повороту полягае у трансформаци само! сощокультурно! реаль-ностi, причому маеться на увазi не лише про-
гресуюча iмагiнiзацiя сощально! сфери, зрос-тання ролi зображення у виробництвi i транс-ляци знання, а насамперед те, що образ перестае сприйматися окремо вщ реальност як И «презентаци», але сам починае включатися в реальнiсть, зливатися з нею, «виробляти» И. Так С. Аванесов вказуе: «Жзуальне виявляеться не можна виокремити з реальносп, а реальшсть - немислима поза своею вiзуальною данiстю» [1, с.69]. Значимiсть проблеми дослщження ба-гатовимiрних проявiв вiзуального визначаеться тим, що вiзуальнiсть (фотографiя, кiно, вiзуаль-нi медiйнi образи) в умовах сьогодення е не до-повненням до тексту та вербальних форм ре-презентаци свiту, а стають базовим модусом юнування сучасно! сощальносп, культури - це «загальний принцип структурування !х форм» (В. Колодш) [5, с.90]. Характерна особливiсть сучасних суспшьств полягае i в тому, що вiзу-альнi конструкти поступово витюняють поза вiзуальнi-iнтелектуальнi. Н. Покровський зга-дуе, що книга i власне читання поступаються мiсцем споживанню вiзуальних iмiджiв-образiв («картинки» будь-якого роду, плакат-реклама, телесерiал i т.п.). При цьому мова йде не про тимчасову флуктуащю ринку культурних про-дукпв, а про змшу вектору розвитку культури як тако!. «У цьому сенсi i проникнення в Задзеркаллi вiртуальностi значнiй мiрi може йти по шляху розшифровки вiзуальних iмiджiв» [7, с.ХШ].
Варто згадати про те, що змшюеться статус вiзуального в сучасному свт. «Вiзуальнiсть перестала сприйматися як вторинний або пiдлеглий вимiр культурно! практики (або в будь-якому раз^ як явище особливе, елiтарне, що живе лише в храмах мистецтва - будь то музе! чи академи мистецтва або майстерш ху-дожниюв)» [9, с.112]. На думку А. Усманово! сучаснi вiзуальнi дослiдження перетворюються на «соцiальну теорiю вiзуальностi». Хоча зовшм не доречно буде повшстю ототожнювати вiзуальнi дослiдження з соцюлопею мистецтва. В той час як для соцюлоги мистецтва харак-терне «видшення мистецтва в якостi автономно! сфери культури (непряме визнання його монополютичш прав на вiзуальнiсть, його мюця i статусу в культур^ його права на власну юторда)» [9, с.112], у сферi вiзуальних до-слiджень надзвичайно важливим е подолання яких-небудь iерархiчних меж, яю б вщокрем-лювали мистецтво вщ не мистецтва. Рамок i
кордонiв, як вказуе А. Усманова, тут просто не юнуе, або вони втрачають сенс. «На статус ми-стецтва (як сфери творчосп, художнього став-лення до свггу, оформленого iнституцiйно i дискурсивно, як естетичного феномена, наре-ши) можуть претендувати i телевiзiйна про-дукцiя, i реклама, i рукодшля, i газетна фото-графiя, i посуд, i оформлення ресторану» [9, с.112]. Як писав французький соцюлог П. Бурдье, сьогоднi немае тако! культурно! люди-ни, яка б не знала, що будь-яка реальшсть - мо-тузка, кругляк, жебрак в лахмiттi - може стати предметом твору мистецтва. Звюно, ця реаль-нiсть сприймаеться в умовах вiзуальних до-слiджень не в якост предмета мистецтва, а як джерело шформацп, а отже й комушкаци.
Проте варто вiдмiтити, що звюно ж соцюлопя мистецтва та вiзуальнi дослiдження мають i дещо спiльне, насамперед у тому, що розгляд вiзуального об'екту в площиш сощаль-них можливостей допомагае зробити штелтбельним. В цьому сенсi варто згадати П. Бурдье, який у сво!й роботi «1сторичний генезис чистого мистецтва» ставить питання про те завдяки чому витар мистецтва е витвором мистецтва, а не об'ектом свну або простим ш-струментом? «Що робить художника саме художником, а не ремюником або аматором ма-лювання? Завдяки чому виставлений в музе! тсуар або сушарка для пляшок стае художнiм об'ектом?» [2]. Вш переконаний, що за допомо-гою iсторичного та сощального аналiзу ми мо-жемо рацюнально пояснювати «видимiсть унiверсальностi досвiду витвору мистецтва».
Становлення примату вiзуальних до-слiджень здатне порушити той традицшний пiдхiд до вивчення митецьких практик, який не враховував безлiч людей, причетних до ство-рення мистецтва та закршлював цю вiдсутнiсть або цю невидимють в якостi природного, як норми художньо! творчостi (проти традицшно-го пiдходу виступають фемшютсью теоретики Л. Нохлiн, Г. Поллок, А. Усманова). Так навнь саме поняття «шедевр», на думку А. Усманово! постае у класичнш теорi! мистецтва як дещо начебто об'ективне: «ця пресупозищя (тобто попередне i неявне знання) - сама по собi результат певно! iнтерпретацi!, яка на якомусь етат витiснила всi iншi типи iнтерпретацiй. В iсторiю мистецтва могли увшти тiльки роботи, яю отримали визнання в якостi шедеврiв» [9, с.113]. Усманова яскраво демонструе сутнють
тих можливостей, яю виникають завдяки мож-ливост розумiння тих соцiальних факторiв, що можуть дати, наприклад, вiдповiдь на питання про вщсутнють вiдомих жшок-живописщв в iсторi!. Вона згадуе, що до середини XIX столотя жшки не мали можливостi отримувати художню освну i малювати оголену натуру, а з цього випливае цший ряд взаемозв'язаних забо-рон. Якщо немае художньо! освни, то людина школи не зможе стати членом художньо! ака-демi! i не матиме права вчити шших. Так само якщо художник не працював з оголеною натурою, то вш не буде писати картини на юторичш чи мiфологiчнi сюжети, «(на жшочу долю за-лишаються, отже, портрет i натюрморт - не випадково цi жанри втратили престиж вщразу ж, як тiльки до них - в «масовому порядку» -долучилися жiнки)» [9, с.113].
Сощальшсть мистецтва визначаеться тодi наступними факторами: 1) воно вщсилае нас до рiзних аспектiв культурного виробництва, вщ яких воно залежне (технологiчнi передумови, естетичш коди i жанри, реклама, освна глядача i т.п.), 2) роль сощальних iнститутiв прояв-ляеться як у навчанш митцiв так i у системi !х покровительства, фшансування, ролi агентiв та видавщв, 3) система посередництва також е важливим фактором - наприклад, художня критика, мас медiа, або дилери (виставковi зали, галере!, музе!, журнали). Отже, пiдхiд, який вiдкриваеться в рамках вiзуальних дослiджень надае бшьше можливостей, адже вiдтепер всi вiзуальнi практики прирiвнюються до мистецтва, або точшше мистецтво постае на одному рiвнi з шшими видами креативно! дiяль-ностi.
Розумшня вiзуального безпосередньо пов'язане з баченням. М. Мерло-Пош! вважав, що бачити - це не помщати свн перед собою, але виявлятися поза самого себе, збтатися з навколишшм свiтом. 1снуе бачення, як вш вказуе, що е предметом рефлекси, i людина не може мислити його шакше як модус мислення, iнспекцiю розуму, судження, читання законiв. Також е шше бачення, що володiе мiсцем, лише вважаеться мисленням, мислення за назвою. «Це бачення злито з тшом, що бачить, його щею можна отримати, лише здшснюючи його на дш, i воно вводить мiж простором i мислен-ням автономний порядок, утворений нерозчле-нованою сумшшю душi i тiла» [6, с.35].
Отже, сприйняття рiзноманiтних форм та
практик в1зуальних презентацш виступае як комушкацгя. Так, на думку У. Еко вс явища культури це суть системи знаюв { що, вщповщно, культура це переважно комушкащя. Вш виокремлюе таю феномени в1зуально! комушкаци, як живопис, скульптура, малюнок, в1зуальна сигнал1защя, юно чи фотограф1я. Проте, семюлопя в1зуально! комушкаци, на його думку, могла б послужити трамплшом при дослщженш таких культурних сфер, як арх1тек-тура 1 дизайн, в яких «в1зуальш повщомлення одночасно е предметами користування» [11, с.121]. «1кошчш знаки не «володдать властиво-стями об'екта, який вони представляють», але швидше вщтворюють деяю загальш умови сприйняття на баз! звичайних код1в сприйняття, вщкидаючи одш стимули { вщбираючи шш1, т1, що здатш сформувати якусь структуру сприй-няття, яка мала б - завдяки сформованому до-слщним шляхом кодом-те ж «значення», що 1 об'ект ¿кошчного зображення» [11, с.125]. При-чому для У. Еко вихщним поняттям комушкаци е не знання коду, а його вщсутшсть.
В1зуальш дослщження е штегративними, на !х основ! формуються фундаментальш модел! д1агностики актуальних соцюкультурних трансформацш. Росшсью дослщники С. Аване-сов, В. Савчук вказують, що можна констатува-ти чергову зм1ну пануючого типу фшсацп та передач! шформаци (точшше, трансляци культурно значущих смиств): вербальний { тексту-альний (письмовий) типи поступаються мюцем в1зуальному. Вщтепер показати при нишшнь-ому розвитку техшчних засоб1в виявляеться набагато простше, шж розповюти.
Слово починае поступатися мюцем наочно-му образу, в1зуальш форми комушкаци, як дещо оптично дане не потребують складних систем декодування, р1зко скорочуючи процес м1ж повщомленням та його сприйняттям. Нов!тнють шдходу до в1зуального полягае, насамперед у тому, що в1зуальний образ в су-часнш культур! постае як самодостатн!й ! само-репрезентативний. В!дтепер в!зуальне перестае бути зображенням чогось. Фактично можна спостер!гати остаточну загибель теорда в1зу-ального, що мае м!метичний характер. 1шшев вказуе, що в!зуальне стало самодостатшм, яке в!дсилае т!льки до самого себе, а не до яко!сь надв!зуально! реальност!, яку мало б позначати. Не тшьки вся реальшсть може бути зображена, але ! немае н!яко! шшо! реальност!, кр!м зобра-
жено!. Починае зникати питання про правиль-н!сть, достов!рн!сть, ютиннють зображення, яке вщтепер оц!нюеться не за точнютю в!дтворення реальност!, а за ефективнютю впливу на того, хто його сприймае.
Процес розвитку культури людства можна розд!лити на деюлька етап!в, для кожного з яких юнував пров!дний принцип, що ставав основою у сфер! комушкаци - передач! шформаци. П. Штомпка, польський досл!дник нази-вае ц! юторичш доби оральною, вербальною та визуальною. Спшкування першого пер!оду визначаеться дом!нуванням усних повщомлень, за рахунок розмови, що вщбуваеться у безпосе-редн!й просторов!й близькосп обличчям до об-личчя. На другому етат розвитку з появою пи-семност!, виникае можлив!сть фшсувати досв!д та транслювати його велиюй к!лькост! ос!б, що зн!мае необхвдшсть знаходження у безпосе-редн!й та просторовш близькост! суб'ект!в комушкаци. Штомпка вказуе, що долаеться об-меження за часом, з'являеться можливють пе-редавати досв!д, спостереження, шформащю наступним покол!нням. У добу лиспв перелом-ним е винах!д книгодрукування, коли текст вже може бути розмножений ! доставлений необ-меженш к!лькост! одержувач!в. «Лист ! друк -надзвичайно важлив! фактори виникнення су-часного сусп!льства, а особливо т!е! його характеристики, яка визначаеться як масовють культури» [10, с.6]. У останню епоху - в!зуаль-ну - надзвичайно важливим стае образ, що е нос!ем знань, емоц!йного забарвлення, впливае не лише на свщоме, але й п!дсв!доме начало. Сприйняття в!зуальних образ!в можливе як по-ступово, так ! ц!л!сно. Останнш в!зуальний пер!од можна також роздшити за найб!льш значними винаходами, як! в свою чергу змшювали характер комушкативного процесу. Першим переломним моментом став винахщ фотограф!чного негативу (а не власне принципу фотографування), що дозволило роз-множувати образ у багатьох прим!рниках ! збшьшувати його. Другий етап - це винахщ коп!ювального апарату, що дозволив спростити процес розмноження шформаци. Трет1м пово-ротним моментом став винахщ електронного коп!ювання ! перенесення зображення (телеба-чення, комп'ютер, 1нтернет). Процес поширен-ня образ!в втрачае будь-яю обмеження, пов'язан! з часом чи простором.
П. Штомпка виокремлюе певш критери,
якими надiленi вiзуальнi образи. По-перше, вш наголошуе на техшщ створення. Не зважаючи на те, що до вiзуальних практик можуть бути вщнесеш абсолютно рiзнорiвневi категори, такi як живопис i графша, скульптура, кiно, класич-на фотографiя, електронний або цифровий образ, сценографiя та спектакль, проте всiх !х мо-же поеднати можливють багаторазового репро-дукування.
Другим типологiчним критерiем для нього постае локалiзацiя образу, мюце його презента-цi!, яким постае медiапростiр (телебачення, газета, 1нтернет), хоча ними й не обмежуеться мiсце проведення. «Часто це вщкритий публiчний простiр: вулиця, мюька площа, мюь-кий парк, автострада або шосе. 1нод^ правда, проспр ще бiльш публiчний, але вже бшьш ексклюзивний: музей, галерея, виставка, церк-ва, естрада, сцена, кшотеатр, бюро, iнтер'ер фабрики. Також, приватний простiр: квартира, дiм, сад» [10, с.8-9]. Проте сутнiсть цього про-цесу локалiзацi! полягае насамперед у тому, що кожна локащя зумовлюе специфшу сприйняття предмету, який знаходячись в рiзних просторах буде мати рiзне значення (картина, що знахо-диться у музе!, на вулищ чи у затiсному примiщеннi на горища
Третiй критерiй зумовленим тим функцю-нальним навантаженням, який виконуе образ (естетична, iнформацiйна, комерцiйна, реклам-на та iн.), причому функци можуть поеднува-тись.
Значна кшьюсть вiзуальних дослiджень призводить до формування в XX ст. такого напрямку як вгзуальна антропология, що висту-пае в якост шдроздшу сощально! антропологi!. Деякi теоретики переконанi, що предметом до-слiдження вiзуально! антропологи е виключно етнографiчне кiно та фотографiя. Проте коло iнтересу вiзуально! антропологi! включае в себе також iншi вiзуальнi форми: танець, новi медiа, скульптура, рiзьблення, картина, фотографи, прикраси, одяг та iн. Незважаючи на глибоку i очевидну культурну вкорiненiсть вiзуальностi, вiзуальна антропологiя дос залишаеться концептуально неоформленою i розвиваеться дещо стихiйно. Вiдсутнiсть едино! системи призводить до наявносп iзольованих дослiдницьких програм, що охоплюють естетику, культуро-логiю, мистецтвознавство, соцюлопю, семюти-ку, iсторiю.
Дж. Ру&, вiдомий американський теоретик
вiзуальних дослiджень переконаний, що вiзу-альна антропологiя спираеться на щею, що культура проявляеться через видимi символи, якi мiстяться в жестах, церемошях, ритуалах, i артефактах, вони можуть бути розглянут як в штучному, так i природному середовищь Отже дослiдження всiх аспектiв вiзуальноi культури можливе при наявностi аудiовiзуальних техно-логiй, якi допоможуть !! аналiзу та штерпрета-цi!. на думку Руб^ культуру можна розумни як те, що проявляе себе в сценарiях з сюжетами, до яких залучеш актори зi сво!ми реплiками, костюмами, декорацiями i оточенням. «Куль-турне Я вшх людей - це сума сценарпв, в яких люди беруть участь. Якщо культура - це те, що можна побачити, то i дослщник може, викори-стовуючи аудiовiзуальну технолопю, записува-ти !! в якост вихвдних даних, доступних для аналiзу та репрезентацi!» [8, с.87]. Отже, вiзу-альна антропологiя охоплюе вш аспекти культури, на думку Ру&, якi е видимими - вiд невербально! комунiкацi!, будiвельних споруд, ритуалiв i церемонiалiв, танцю, i творiв ма-терiально! культури. Проте хоча деяю вiзуаль-ш антропологи дiйсно працюють у вшх цих сферах, вiдчуваеться нестача едино! теори, за-гальноприйнято! усiма дослщниками - бракуе антропологi! вiзуально! або образотворчо! ко-мунiкацi!. Насамперед Дж. Рубi вказуе, що у вiзуальнiй антропологi! домiнуе iнтерес до об-разотворчих медiа (pictorial media) як засобiв повiдомлення антропологiчного знання, тобто передуем до етнографiчних фiльмiв i фото-графiй i лише в другу чергу ставиться питання про вивчення образотворчих манiфестацiй культури (pictorial manifestations of culture).
С. Аванесов в сво!х дослщженнях вказуе, що шституцшне оформлення вiзуально! антро-пологп почалося прямо з практики. Узагаль-нення досвiду практичного використання вiзу-альних засобiв мотивуе розробку i деталiзацiю методологi! виявлення, збору та штерпретаци зафiксованих вiзуальних даних. Вiзуальна ан-тропологiя активно формуеться як штегральна дослiдна дисциплiна, в центрi уваги яко! вияв-ляються вiзуальнi акти - людськi дi! або пов'я-занi сукупностi дiй (як одночасних, так i послiдовних), що мають вщношення до вiзу-ального образу, тобто представляють собою актившсть, спрямовану на виробництво, транс-лящю i використання вiзуального образу.
Одним з найбшьш перспективних напрямкiв
розвитку в1зуальних дослщжень в захщнш нау-ковш думщ першого десятатття XXI ст. е анатз сфери мед1а-технолог1й та !х залучення в етнограф1чних та антрополопчних розвщках. Сучасна дослщниця сфери в1зуального, профе-сор ушверситету Лафборо (Великобриташя) С. Пшк вказуе, що значний розвиток цифрових технологш сприяв появ1 розробок сфери мед1а, арт-практик, яю створюють нов1 шляхи до знань, !х представлення та нов1 засоби взаемоди з аудитор1ею. Проте стае зрозумшим, що юну-юч1 теоретичш рамки, як були використаш для розумшня метод1в функцюнування медшних процешв, не завжди вщповщають новим типам цифрових, сощальних, просторових прояв1в сучасних в1зуальних дослщжень. Досягнення в теорп i практищ дають можливють переосми-слити перетин медiа та етнографп як складову частину бiльш широких теоретичних розробок, як включатимуть мистецтво та сощальш науки. «Наука навколо вiзуальноl / цифрово! методологи не просто iзольоване поле, яке спрямоване на розробку нових методiв до-слщження» [14, p.12], поява технологiй постае як заохочення до нового мислення, яке буде контрастувати по вщношенню до старих медiа та !х теоретичного обгрунтування.
Важливим аспектом вiзуальних дослiджень е проблема методологи. Дж. Роуз у якосп ключового питання у сво!й роботi видiляе окреслення вiзуальних дослщницьких методiв («visual research methods» - VRM) [15]. Автор вказуе, що хоча сфера вiзуальностi надзвичайно поширена в умовах сьогодення, проте вщсутня розробка вiзуальних дослiдницьких методiв. Роуз прагне проаналiзувати зв'язок мiж сучас-ною культурою, в якiй вiзуальнi образи е цен-тральними для «символiчноl i комунiкативноl дiяльностi», а також певний набiр методiв до-слiджень в областi соцiальних наук, «яю також використовують вiзуальнi образи, щоб надати !м (соцiально-науковий) сенс» [15, р.6]. Згене-рованi завдяки вiзуальним дослiдницьким методам зображення розумдаться як слiд соцiаль-но! iдентичностi, процесiв, практик, досвiду, шститупв i вiдносин: це те, що вони роблять видимими. Проте досить часто та сфера сощального, що вивчае вiзуальнi дослiдницькi методи, виявляеться емоцшною, сенсорною, повсякденною, рефлексивною i видимою, але не вiзуальною.
Н. Андерберг (Natalie M. Underberg) та Е.
Зорн (Elayne Zorn) вживають у сво1й роботi «Digital Ethnography: Anthropology, Narrative, and New Media» («Цифрова етнографiя: антро-полопя, наративи та новi медiа») термш «цифрова етнографiя», який позначае нову сферу дiяльностi антропологiв у дизайш та розвитку нових медiа. Обов'язком нових експертiв е розумшня впливу комп'ютерних технологiй на культуру, яка змушена набагато бшьше уваги придiляти розгляду влади, особливостей втшення та характерних ознак цифровое' куль-тури. Сфера залучення антропологи можлива у питанш того яким чином треба керувати медш-ним проектом. Цей шлях представляеться як сумщення традицшних форм суспiльноl ш-теракцil та побудова соцiальноl шфраструктури подiбних проектiв, яка б забезпечувала участь громад. Для функцюнування медшних проектiв потрiбне посередництво мiж етнографами, тех-нiчними експертами та суспшьством. «Муль-тимедiйна етнографiя як концептуальний та креативний нащадок лiтературноl та вiзуальноl етнографil все бiльше захоплюе академiчну практику» [16, р.17]. Антропологи та дослщни-ки нових медiа використовують цифровi технологи для наближення iсторико-культурних «ле-гендарних мiсць» до аудиторil завдяки штерак-тивностi, ефекту присутностi, занурення шляхом використання 3D-технологiй. Власне гранична активiзацiя вiзуального сектору культури обумовлюе актуальшсть вiзуально-
антропологiчних дослщжень i робить вiзуальну антропологiю одним з найбшьш динамiчних напрямкiв сучасного гуманiтарного знання.
Висновки
Дослiдження вiзуальноl сфери передбачае залучення великого масиву матерiалу, який за-звичай аналiзуеться в рамках рiзних дисциплiн фшософського, культурологiчного та антропо-логiчного кола дисциплш. Використання мiждисциплiнарного пiдходу сприятиме ро-зробцi едино1 методологil, яку можна буде за-лучати до аналiзу усiх явищ вiзуальноl культури. Хоча початок вiзуального повороту у захщнш науковiй думцi почався ще у XX столiттi, проте розробка рiзноманiтних проблем, пов'язаних з вiзуальними практиками сучасностi в украшському науковому просторi ще немае достатнього обгрунтування. Велика кшьюсть дослщжень присвячена окремим пи© Тормахова А. М., 2016
танням та не може, на даний момент, претенду-вати на всезагальшсть та унiверсальнiсть, що потребуе безумовно подальшого опрацювання дано! проблематики. Одним з перспективних
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов, С. С. Визуальная антропология как исследовательская дисциплша / С. С. Аванесов // Томский журнал ЛИНГ и АНТР. -2013. - Вып. 1(1). - С.68-74.
2. Бурдье, П. Исторический генезис чистой эстетики. Эссенциалистский анализ и иллюзия абсолютного [Електронний ресурс] / П. Бурдье [пер. с фр. Ю. В. Марковой] // Новое литературное обозрение. - 2003. - № 60. - Режим доступу: http://magazines.russ.ru/nlo/2003/60/burd.html. Назва з екрана. - Перев1рено 08.06.2016.
3. Бурдье, П. Практический смысл / П. Бурдье [пер. с фр. А. Бикбова, К. Вознесенской, С. Зенкина, Н. Шматко]. - Санкт-Петербург : Алетейя, 2001. - 562 с.
4. Инишев, И. Н. Взаимосвязь материального и смыслового в иконическом опыте / И. Н. Инишев // Вестник Томского государственного педагогического университета. Философия. Социология. Политология. - 2001. -№ 4(16). - С. 86-93.
5. Колодий, В. В. Визуальность и её влияние на социальное познание: философско-методологическое обоснование / В. В. Коло-дий // Вестник Томского государственного педагогического университета. Философия. Социология. Политологияю - 2001. - №2(14). - С. 90-96.
6. Мерло-Понти, М. Око и дух / М. Мерло-Понти [Пер. с франц., предисловие и комментарии А. В. Густыря]. - Москва : «Искусство», 1992 - 63 с.
7. Покровский, Н. В. Умение видеть и искусство понимать / Н. В. Покровский // Штомпка П. Визуальная социология. Фотография как метод исследования: учеб. для студ. выш. учебн. заведений / П. Штомпка [пер. с польск. Н. В. Морозовой, авт. вступ. ст. Н. В. Покровский]. - Москва : Логос, 2007. - С. 716.
1 *
А. Н. ТОРМАХОВА1
напрямюв розвитку вiзуалiстики е цифрова ет-нографiя, сфера медiа та !х теоретичне осмис-лення.
8. Руби, Дж. О визуальной антропологи / Дж. Руби [Реферативный перевод Круткина В. Л.] // Круткин В. Л. Хрестоматия. Электронные тексты для учебных курсов «Социология культуры», «Визуальная антропология», «Семиотика культуры». Вып.1. / Круткин В. Л. - Ижевск, 2007. - С.87-94.
9. Усманова, А. Между искусствознанием и социологией: к вопросу о предмете и методе «визуальных исследований» / А. Усманова // Круткин В. Л. Хрестоматия. Электронные тексты для учебных курсов «Социология культуры», «Визуальная антропология», «Семиотика культуры». Вып.1. / В. Л. Круткин - Ижевск, 2007. - С.111-116.
10. Штомпка, П. Визуальная социология. Фотография как метод исследования: учеб. для студ. выш. учебн. заведений / П. Штомпка [пер. с польск. Н. В. Морозовой, авт. вступ. Н. В. Покровский]. - Москва : Логос, 2007. -168 с.
11. Эко, У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию / У. Эко [пер. с итал. А. Г. По-гоняйло, В. Г. Резником]. - Санкт-Петербург : ТОО ТК «Петрополис», 1998. - 432 с.
12. Mirzoeff, N. What Is Visual Culture? / N. Mir-zoeff // The Visual Culture Reader. - Lon-don&New York : Routledge, 1998. - P. 3-14.
13. Mitchell, W. J. T. Showing Seeing: a Critique of Visual Culture / W. J. T. Mitchell // Journal of Visual Culture. - 2002. - № 1(2). - P.165-181. doi: 10.1177/147041290200100202.
14. Pink, S. Advances in Visual Methodology: An Introduction / S. Pink // Advances in Visual Methodology. - London : Sage, 2012. - P. 3-16. doi: 10.4135/9781446250921.n1.
15. Rose, G. On the relation between 'visual research methods' and contemporary visual culture / G. Rose // The Sociological Review. - 2014. - Vol. 62. - Iss. 1. - P. 24-46. doi: 10.1111/1467-954X.12109.
16. Underberg, N., Digital Ethnography: Anthropology, Narrative, and New Media / N. Underberg, E. Zorn. - Austin : University of Texas Press, 2013. - 117 p.
'"Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко (Киев, Украина), эл. почта asya_81@list.ru, ORCID: 0000-0001-7178-850X
СТАНОВЛЕНИЕ ПРЕДМЕТНОГО ПОЛЯ СОВРЕМЕННЫХ ВИЗУАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ
Целью работы является анализ направлений современных визуальных исследований, которые представляют собой совокупность визуальных презентаций социокультурных сообществ и традиций. В поле интересов попадают все доступные визуальной фиксации и трансляции формы выражения социокультурных смыслов - от базовых мировоззренческих установок до элементарных бытовых навыков. Методология предполагает обращение к философским, культурологическим, культур-антропологическим концепциям, в которых определяются специфика визуальных исследований современности. Привлекаются работы таких западных исследователей как Н. Андербэрг, П. Бурдье, Э. Зорн, У. Митчелл, Н. Мирзоефф, С. Пинк, Дж. Роуз, Дж. Руби, П. Штомпка, У. Эко. Представлены взгляды белорусского исследователя А. Усмановой и российского С. Аванесова. Научная новизна заключается в создании комплексного представления о сфере визуалисти-ки. Уточнены основные понятия, составляющие основу визуальных исследований: визуальная культура, визуальный поворот, визуальная практика. Результаты исследования могут быть использованы для учебного курса «Визуальные практики и коммуникация». Выводы. В выводах указано, что исследования визуальной сферы предусматривает привлечение большого массива материала, который обычно анализируется в рамках дисциплин философского, культурологического и антропологического круга. Использование междисциплинарного подхода будет способствовать разработке единой методологии, которую можно будет привлекать к анализу всех явлений визуальной культуры.
Ключевые слова: визуальные исследования; визуальный поворот; коммуникация; визуальная антропология; визуальная культура
1 *
A. M. TORMAKHOVA1
'"Tarns Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine), e-mail asya_81@list.ru, ORCID: 0000-0001-7178-850X
BECOMING OF SUBJECT FIELD OF CONTEMPORARY VISUAL STUDIES
Purpose of the work is to analyze the trends of contemporary visual studies that represent a combination of visual presentations of social and cultural communities and traditions. The task is to make an attempt to highlight main theories leading authors to create a coherent system of concepts related to the field of visual studies. The methodology involves an appeal to the philosophical, cultural, cultural-anthropological concepts that define the specificity of contemporary visual studies. The works of Western scholars like P. Bourdieu, U. Eco, U. Mitchell, N. Mirzoeff, S. Pink, G. Rose, J. Rubi, P. Shtompka, N. Underberg, E. Zorn are also involved. In the article presented the theory of A. Usmanova and S. Avanesov. Originality lies in the creation of a single integrated approach to the visual review. There were clarified the concepts that form the basis of visual studies: visual culture, visual turn and visual practice. The results can be used for the training course "Visual practices and communication." The conclusions indicated that the study of practical areas, including the study of the phenomenon of fashion, the visual design of the city, cinema and photography, advertising and television is important, both in the west and in the national philosophy. Perceptions and practices of various forms of visual presentation serve as communication. They pointed out that the study provides a visual environment to attract a large array of material, which is typically analyzed within disciplines philosophical, cultural and anthropological circles. Using an interdisciplinary approach will contribute to the development of a single methodology, which can be involved in the analysis of all phenomena of visual culture.
Key words: visual studies; visual turn; communication; visual anthropology; visual culture
REFERENCES
1. Avanesov S.S. Vizualnaya antropologiya kak issledovatelskaya distsiplina [Visual anthropology as a research discipline]. Tomskiy zhurnal LING i ANTR - Tomsk Journal LING & ANTROPO, 2003, no. 1(1), pp. 68-74.
2. Burdye P. Istoricheskiy genezis chistoy estetiki. Essentsialistskiy analiz i illyuziya absolyutnogo [The historical genesis of pure aesthetics. Essentialist analysis and the illusion of absolute]. Novoye literaturnoye obozreniye -New Literary Review, 2003, no. 60. Available at: http://magazines.russ.ru/nlo/2003/60/burd.html (Accessed 8 June 2016).
3. Burdye P. Prakticheskiy smyisl [The practical meaning]. Saint Petersburg, Aleteyya Publ, 2001. 562 p.
4. Inishev I.N. Vzaimosvyaz materialnogo i smyislovogo v ikonicheskom opyte [The relationship of material and meaning in the classic experience]. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Filosofiya. Sotsiologiya. Politologiya [Bulletin of the Tomsk State University. Philosophy. Sociology. Political science], 2011, issue 4(16). pp. 86-93.
5. Kolodiy V.V. Vizualnost i eyo vliyaniye na sotsialnoye poznaniye: filosofsko-metodologicheskoye obosnovaniye [Visuality and its impact on social cognition: philosophical and methodological basis]. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Filosofiya. Sotsiologiya. Politologiya [Bulletin of the Tomsk State University. Philosophy. Sociology. Political science], 2001, issue 2(14). pp. 90-96.
6. Merlo-Ponti M. Oko i dukh [Eye and spirit]. Mosow, Iskusstvo Publ, 1992. 63 p.
7. Pokrovskiy N.V. Umeniye videt i iskusstvo ponimat [The ability to see and art to understand]. Vizualnaya sotsiologiya. Fotografiya kak metod issledovaniya - Visual sociology. Photography as a research method. Moscow, Logos Publ., 2007. pp. 7-16.
8. Rubi Dzh. O vizualnoy antropologii [About Visual Anthropology]. Khrestomatiya. Elektronnyye teksty dlya uchebnykh kursov «Sotsiologiya kultury», «Vizualnaya antropologiya», «Semiotika kultury» - Chrestomathy. Electronic texts for courses "Cultural Sociology", "Visual Anthropology", "Semiotics of culture", 2007, issue 1, pp. 87-94.
9. Usmanova A. Mezhdu iskusstvoznaniyem i sotsiologiyey: k voprosu o predmete i metode «vizualnyikh issledovaniy» [Between natural science and sociology: the question of the subject and method of "Visual Studies"]. Khrestomatiya. Elektronnyye teksty dlya uchebnykh kursov «Sotsiologiya kultury», «Vizualnaya antropologiya», «Semiotika kultury» - Chrestomathy. Electronic texts for courses "Cultural Sociology", "VisualAnthropology", "Semiotics of culture", 2007, issue 1, pp. 111-116.
10. Shtompka P. Vizualnaya sotsiologiya. Fotografiya kak metod issledovaniya [Visual sociology. Photography as a research method]. Moscow, Logos Publ., 2007. 168 p.
11. Eko U. Otsutstvuyuschaya struktura. Vvedeniye v semiologiyu [Lacking structure. Introduction to semiology]. Saint Petersburg, Petropolis Publ., 1998. 432 p.
12. Mirzoeff N. What Is Visual Culture? The Visual Culture Reader. London&New York, Routledge Publ., 1998. pp. 3-14.
13. Mitchell W.J.T. Showing Seeing: a Critique of Visual Culture. Journal of Visual Culture, 2002, no. 1 (2), pp. 165-181. doi: 10.1177/147041290200100202
14. Pink S. Advances in Visual Methodology: An Introduction. London, Sage Publ., 2012. pp. 3-16. doi: 10.4135/9781446250921.n1.
15. Rose G. On the relation between 'visual research methods' and contemporary visual culture. The Sociological Review, 2014, vol. 62, issue 1, pp. 24-46. doi: 10.1111/1467-954X.12109.
16. Underberg N.M., Zorn E. Digital Ethnography: Anthropology, Narrative, and New Media. Austin, University of Texas Press Publ., 2013. 117 p.
Стаття рекомендована до публжацп д. фыос. н., проф. В. В. Хмтем
Надшшла до редколегп 11.02.2016 Прийнята до друку 30.05.2016
