CC BY
33
УДК 34: 316. 624
Т. З. Tapa^MiB
заступник директора 1НПП -декан повно1 вищо1 освiти д-р юрид. наук, проф., професор кафедри теори та фiлософii права
М. В. Базарник асистент кафедри права i тдприемництва Львiвського нацiонального аграрного ушверситету
СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТ1: СОЦ1ОПРИРОДН1 АСПЕКТИ
© Гарасимгв Т. З., Базарник М. В.., 2016
На 0CH0Bi значно! джерельно! бази визначено основш сощоприродш аспекти, як! безпосередньо впливають на становления особистостi. Розглянуто еволюцiю станов-лення та розвитку соцiоприродиих детермшант формування людини як особистостi. Розкрито основш науковi п1дходи щодо анаизу соцiоприродних аспектiв становлення особистостi.
Ключовi слова: особистiсть, людина, соцiоприродний аспект, природш детер-мiнанти, сощальш детермшанти, свiдомiсть, дiяльнiсть.
Т. З. Гарасымив, М. В. Базарнык
СТАНОВЛЕНИЕ ЛИЧНОСТИ: СОЦИОПРИРОДНЫЕ АСПЕКТЫ
На основе значительной источниковой базы определены основные социоприрод-ные аспекты, которые непосредственно влияют на становление личности. Рассмотрена эволюция становления и развития социоприродных детерминант формирования человека как личности. Раскрыты основные научные подходы к анализу социоприродных аспектов становления личности.
Ключевые слова: личность, человек, социоприродный аспект, природные детерминанты, социальные детерминанты, сознание, деятельность.
T. Z. Garasymiv, M. V. Bazarnyk
IDENTITY FORMATION, SOCIAL AND NATURAL ASPECTS
On the basis of considerable source base the basic social and natural aspects that directly influence the formation of personality. The evolution of the formation and development of social and natural determinant of human beings. The basic scientific approaches to the analysis of the social and natural aspects of personality.
Key words: personality, a man of social and natural aspects, natural determinants, social determinants, consciousness, activity.
Постановка проблеми. Становлення особистосл, як зазначалося, - складний i тривалий процес, який охоплюе чимало системотвiрних аспектов, зокрема сощоприродш. Проблему природноi' i соцiальноi' детермшаци процесу формування особистосп дослвджено доволi всебiчно. Однак, якщо розглянути ii ретельшше, з'ясовуеться, що насправдi це не так. По-перше, пiд час
аналiзу неправомiрно превалюе однобiчне тлумачення природно-географiчних i суспшьно-виробничих чинникiв. По-друге, найчастiше розглядаються детермiнанти формування не власне особистосп, а людини як родового щодо не1 феномена. I, нареши, по-трете, аналiз цiеi проблеми здшснюеться без належного врахування умовносл подшу природних i соцiальних чинниюв.
Мета досл1дження полягае у визначенш соцiоцiприродних аспектiв, якi безпосередньо впливають на становлення особистостi.
Стан дослщження. Дослiдженню соцiоприродних аспектiв становлення особистосп присвятили працi X. Арендт, М. Вебер, Т. Парсонс, Е. Дюркгейм, Дж. i Дж. Болдуiни, Дж. Хоманс, М. Хетчер, П. Блау, Г. Блумер та iншi, котрi розглядали соцiальну поведiнку як основний елемент життедмльносп соцiуму. Психологiчний напрям виявився у працях Дж. Уотсона, З. Фрейда, Г. Маркузе, К. Юнга, А. Адлера, К. Хорт, В. Райха, Б. Скшнера, К. Лоренца, Р. Андр^ Е. Ушсона, К. Левша, Дж. Мвда, Т. Шибуташ та шших. У Росй вивчення означеноi проблеми здiйснювали В. Кутырев, М. Н. Руткевич, Н. А. Бердяев, С. Ермаков, А. Бугаев, В. П. Казначеев та ш.
Виклад основних положень. 1з фшософських позицш природнi i сощальш детермiнанти формування особистостi можна класифшувати як загальнi, особливi та одиничш. Першi стосуються i особистостi, i людини як ширшого родового поняття. Особливi зумовлюють формування рiзноманiтних юторичних, етнонацiональних i цивiлiзацiйних типiв особистостей. Одиничш визначають ушкальшсть становлення кожноi' окремоi' особистостi в онтогенезi [1, с. 82-87].
Серед загальних природних детермшант можна вирiзнити двi велик групи: внутрiшнi i зовнiшнi. Перша пов'язана зi структурою i мехашзмами функцiонування людини як одного з видiв бiологiчних iстот на Земл1 Як зазначав видатний британський антрополог, творець сучасного функцiоналiзму Б. Малиновський, людина як живий оргашзм мае функщонувати в умовах, якi не просто уможливлюють виживання, а й забезпечують нормальний процес обмiну речовин. Отже, тд людською природою розутемо бiологiчний детермiнiзм, який щодо 6удь-яко' культури i всiх iндивiдiв у середиш не'' формуе необхiднiсть реалiзовувати такi тiлеснi функцii, як дихання, сон, ввдпочинок, харчування, випорожнення та розмноження. Можемо визначити базовi потреби як бюлопчш умови та умови навколишнього середовища, що мають бути виконаш для iндивiда та групи. Адже для виживання i групи, й шдиввда потрiбнi пiдтримання мтмуму здоров'я та життево'' енергй, необхвдних для виконання культурних завдань, i наявнiсть мiнiмальноi кiлькостi членiв групи, щоб запобiгти й поступовому вимиранню [2, с. 76-77].
Життя людини шдпорядковане комплексу природних закономiрностей i саме е однiею iз незлiченних ланок 'х дЦ. Тому можна стверджувати, що природна сутнiсть людини i особистостi виконуе роль неодмшно'' передумови та iстотноi детермiнанти i й формування, i всього й життевого шляху. 1ншими словами, дмльшсть людини, яка б вона не була, е, по суп, виявом сил природи взагал1 "Сам шдиввд, даний природою, - зауважував К. Маркс, - являе собою не тшьки оргашчне т1ло, але вш е цiею неорганiчною природою як суб'ект" [3, с. 477].
Особливосл здiйснення фiзiологiчних i генетичних процешв у людському органiзмi зумовлюють специфшу його формування i функцiонування порiвняно з iншими видами тварин. Такими внутршшми природними детермiнантами можна вважати всевдтсть у харчуваннi, двостатевiсть розмноження, тривалий доутробний i особливо тсляутробний перiоди розвитку дiтей, значний порiвняно з бiльшiстю iнших видiв тварин термш життя, груповий характер юнування, температурна обмеженiсть життевого ареалу тощо. Найб1льш комплексно цi проблеми розглянув В. С. Сержантов [4].
Наприкшщ XIX - у першiй половит XX столггтя вони стали предметом дослвдження у фiлософii Всеедностi В. С. Соловйова, В. В. Розанова, М. О. Бердяева, П. О. Флоренського. Останньому, як О. Л. Чижевському та В. I. Вернадському, належить заслуга пвдведення пвд назваш нами iдеi природничо-науковоi бази. Так, характеризуючи мшрокосм людини в його нерозривному зв'язку з макрокосмом Абсолюту, П. О. Флоренський застосував одне з основних положень
математично1 теорй множин - про можливГсть взаемно однозначного вiдображення рiзноманiтних нескшченних множин. Вiн зауважував, що природа i людина нескiнченнi; i за нескшченшстю своею як рiвномiцнi можуть бути взаемно частинами одне одного, можуть бути частинами себе, причому частинами рiвномiцними мiж собою i з цглим [5, с. 233].
Численш факти впливу космiчного випромшювання Сонця на процеси живих органiзмiв на Землi, зокрема й на людину, вперше виявив вiдомий учений О. Л. Чижевський [6]. Вш сформулював закон квантитативно-компенсаторсько!' функцii бюсфери. Оригiнальнi, лише нинi вiдроджуванi тсля тривалого замовчування, математичнi тлумачення впливу свгтових процесiв на людину, поряд iз П. О. Флоренським i О. Л. Чижевським, зробив ввдомий на початку XX столiття поет Володимир Хлебников.
Фундаментальний розвиток отримали згадаш iдеi' в науковiй творчосл В. I. Вернадського, який розглядав Буття-космос як нескiнченний, але рiзноманiтний "космГчний океан", що породжуе потоки випромшювань. "Навколо нас, - зазначав дослвдник, - в нас самих, всюди i скрiзь, безперервно, вiчно змiнюючись, збiгаючись i стикаючись, вдуть випромшювання рiзноманiтноi довжини хвиль - ввд хвиль, довжина яких обчислюеться десятимгльйонними частками мiлiметра, до довгих, що вимiрюються кглометрами" [7, с. 8]. На думку вченого, "хвилГ' космiчного океану пронизують живу речовину планети i визначають найважливiшi характеристики оргашзованосп останньо'.
Цi iдеi стали теоретичною базою, на основi яко'' у 70-тi - 80-тi роки XX столггтя фГзик-теоретик Д. Бом [8] i нейрофiзiолог К. Прибрам [9] самостшно розробили схожi концепцii унiверсальноi космiчноi голограми, або головерсуму. Згвдно з гхшми пвдходами, що отримали в науковому свт широкий вiдгук, невiд'емною частиною цшсного унiверсуму е "мислячий очерет" -людина та й свiдомiсть, а нерозривний зв'язок мiж ними визначаеться як ушверсальна польова та шформацшна голограма, зумовлена особливостями системноi оргашзацй мозку людини.
Iнварiантнiсть уявлень про взаемозв'язок мшро- i макрокосмiв усебiчно проаналiзував ще один американський фiзик-теоретик Ф. Капра. Цей учений доводить, що шдшський i далекосхiдний рiзновиди медитацiй (наприклад, в японському дзен-буддизмГ) допускають ефективне переключення свiдомостi на сприймання польових аспеклв фiзичноi реальности А останню можна тлумачити як сукупшсть фундаментальних фiзичних взаемодiй. Ф. Капра визначив й як фiзичний унiверсум, що перебувае в нескшченному русi, наче безперервний за грандюзтстю "космiчний танк" енергй [10].
Однак, за твердженням росшських учених С. М. Шургша i А. М. Обута, космiчний вплив на Землю загалом, зокрема на все живе, треба розглядати не тгльки в енергетичному, айв шформацшному аспектi. Характер шформацшних впливiв космосу на Землю, за гхшми словами, "визначаеться такими особливостями динамши космiчного середовища, як структура космiчних тимчасових циклiв, перенесення моменту кшькосл руху, змiна властивостей симетрй тощо. Основним безпосереднiм джерелом космiчноi iнформацii для Землi залишаеться Сонце. Своею чергою, в динамщГ сонячно' активностi вiдображено загальнi структурш особливостi Сонячно' системи. Вона мае резонансну структуру ... Можливо, на великих часових циклах позначилися яюсь явища галактичного масштабу, здатш впливати на Сонячну систему як на едине цгле Г завдяки наявносп резонансних вiдношень, на сонячну актившсть" [11, с. 113].
Серед шших сучасних учених, якi спробували на основi творчого синтезу останнiх природничо-наукових досягнень i традицiйних фглософсько-езотеричних знань розробити цшсну наукову теорiю впливу космосу на людину, слвд назвати Ю. 1ванова [12], Ю. Мiзуна [13], А. Бугайова [14].
Конкретшше розглянув цю проблему Д. Радьяр. К сутнiсть дослiдник висловив так: "...кожна людина в якомусь цглком реальному сенсi е центром власного всесвгту. Значущим е той зашб, яким вона орiентуе себе щодо Всесвггу як цглого. У глибшому сенсi вона все - небо, сфокусоване в певну крапку простору-часу. К вiдрiзняе ввд шших шдивщв особлива просторово-часова формула; об'еднуе ж й з усiма шшими ктотами спгльне небо: спгльне Сонце, Мкяць, планети Г зГрки, що становлять субстанщю Г й буття також. Форма диференщюе, субстанцм об'еднуе... Особиспсть, у
найширшому ceHci слова... являе цiлiснiсть людсько!' iстоти як мшрокосм, людину як сонячну систему, що дiе на rai зодiака або галактики. Коли людина справдi стае мшрокосмом, вона виявляе свою особистють найбшьш повним чином, як живе "обличчя", як великий Дмч... Мета астрологи -цеалхiмiя особистостi, перетворення хаосу в космос, колективно!' людсько!' природи в шдиввдуальну творчу особистiсть" [15, с. 7-9].
Бюсферш детермiнанти формування людини, а отже, й особистосл, вперше науково обгрунтував В. I. Вернадський. Цшсне охоплення явищ природи, матерiального космосу вiн поеднував i3 природничо-юторичним пiдходом, i3 прагненням вiдстежувати процеси свггобудови в ïx розвитку. Видатний учений наполегливо аналiзував такi фундаментальш аспекти дiалектики природи, як взаемозв'язок макро- i мiкрокосмосу, пульсацiю матерiальниx i енергетичних струменiв у неживш i живiй речовинi (геоxiмiчнi, бiогеоxiмiчнi i коксоxiмiчнi процеси), бiогеологiчну едтсть в еволюцiï нашоï планети, появу i становлення людини як розумноï форми життя i нового геолопчного агента в еволюци Землi. "В гущиш, в iнтенсивностi i в складносп сучасного життя, - зауважував В. I. Вернадський, - людина практично забувае, що вона сама i все людство, вiд якого вона не може бути ввддшена, нерозривно пов'язаш з бiосферою - з певною частиною планети, на якш вони живуть... Стиxiйно людина ввд неï невiддiльна" [16, с. 299].
За уявленням ученого, поняття бюсфери не еквiвалентне поняттю географiчноï оболонки, пвд якою, звичайно, розумiють рiзноякiсний природний комплекс поверxнi планети, оснований на взаемоди лiтосфери, гiдросфери, атмосфери, що впливае на живi оргашзми. А бiосфера - цiлiсна система, що саморозвиваеться i в якш виршальну роль виконуе актившсть живо!' речовини [17]. Системне саморегулювання бюсфери, ïï стала нерiвновагомiсть зумовлюються не тшьки космiчними випромiнюваннями, що породжуються трiадою фiзичниx фундаментальних взаемодiй (електромагнетизмом, сильною i слабкою ядерною взаемодiею), а й гравiтацiею Землi та шших планет. На думку В. I. Вернадського, штегральними бiоxiмiчними функцмми бiосфери щодо живоï речовини Землi загалом i людини зокрема е газова, киснева, окислювальна, кальщева, ввдновна, концентрацiйна функцм руйнування органiчниx сполук, функцм вiдновлюваного розкладу органiчниx сполук, функцм метаболiзму i дихання органiзмiв [17]. Найусебiчнiшу дiю цих дев'яти функцш бiосфери на людину проанашзували В. П. Казначеев i G. А. Сшрш [18].
В. I. Вернадський, багато роюв вивчаючи питання, що стосуються умов появи життя на Земл^ об'еднав дослiдження геоцентричних i космолопчних аспектiв аналiзу еволюци життя. Згвдно з його поглядами, басейни великих рiчковиx стокiв можна розглядати як таксономiчнi одиницi бюсфери на материках. У них е вш форми взаемоди неживоï i косноï речовини i своерiдна "пам'ять" такоï взаемодiï, починаючи з моменту появи живоï речовини на Земл1 Цю пам'ять В. I. Вернадський назвав бюсферами, що були [19]. Останш в кордонах великих рiчковиx стокiв е, на його думку, немов би живою основою, "юстяком", на поверхш якого живе та розвиваеться порiвняно тонка плiвка живоï речовини. "У геологiчному часi (можливо, в ритмах сонячноï активностi) бюкосна речовина, ïï елементи взаемодiють один з одним i створюють необхвдш умови для життя поверxневоï бiосферноï плiвки. Частина поxованоï i переробленоï в геоxiмiчниx процесах бiокосноï i неживоï речовини вилучаеться i включаеться в складний обмiн речовин у басейнах рiчок" [19, с. 54-55].
Концепцм бiосфери В. I. Вернадського сформувала наукове пiдгрунтя iдей географiчного детермiнiзму, висловлених ще Демокрiтом, Геродотом, Полiбiем, Стратоном Iбн Хальдуном, Ж. Боденом, Ш. Монтеск'е. Цi вчет вважали, що культурний розвиток будь-якоï нацiï i навiть форма ïï державного устрою залежать ввд кшмату, родючосп грунту та iншиx природних чинниюв. У XIX - на початку ХХ ст. концепщю географiчного детермiнiзму розробляли Г. Бокль [20], Ф. Ратцель [21], А. Фергюсон [22], Ж. А. Гобшо [23], 1.1. Мечников [24]. У другш половит минулого столггтя значний внесок в ïï розвиток зробив ввдомий радянський учений Л. М. Гумшьов, який вважав етшчне явищем географiчним, завжди пов'язаним з юнуючим ландшафтом, який готуе етнос, що адаптувався. А оск]льки ландшафти землi рiзнi, то рiзнi й етноси [25, с. 13].
Однак географiчнi умови впливають не лише на культуру, способи господарювання, полггичний устрш нацiй i народiв, а й на формування групових та iндивiдуальниx особливостей
психши людей. РГч у тГм, що згвдно з концепщею бюсфери географГчно-ландшафтний проспр формування людини (а, отже, Г особистосл) е не що шше, як життево необхвдне бюлопчно комфортне середовище, енергетичне поле з певними шформацшними характеристиками. Воно обов'язкове для нормального виживання виду або окремоi особини, бо забезпечуе 'х нормальне бюлопчне кнування та ввдтворення.
У людей, як живуть в умовах рГзних географГчних ландшафта, з часом формуються риси психши, що прямо або побГчно залежать ввд довкшля. Так, ще В. О. Ключевський вказував на значення образГв лГсу, степу й рГчки в росшськш культурГ для формування психолопчних рис особистосп у схвднослов'янських народГв (степ уособлював широчшь натури, рГчка виховувала порядок Г вмшня спшьних дш).
Т самГ iдеi розвивав фшософ М. О. Бердяев, який пвдкреслював, що в душГ росшсько' людини "залишився потужний природний елемент", пов'язаний з неосяжшстю росшсько' землГ, безмежшстю росшсько' рГвнини". У тому ж напрямГ цю думку розвивае сучасний росшський учений А. М. Решетов, зауважуючи, що на характер голландщв вплинула боротьба з морем. Специфша японського ландшафту призвичаша японського хлГбороба працювати старанно, ретельно Г дуже напружено впродовж усього року, що виявляеться Г у ставленш японщв до сучасних занять [26, с. 71].
Звичайно, географГчний детермтзм категорично не стверджуе, що представник того або шшого етносу не може вижити в райот з шшими ктматичними, ландшафтними енергетичними умовами. Але, на думку С. Ермакова, вш неодмшно мае пройти певний перюд адаптацii - як до фГзико-географГчних умов довкшля, так Г до енергетичного поля домшуючого етносу. Пристосування неминуче спричинить змшу психолопчного статусу, а, можливо, й глибшГ змши [27, с. 274-285].
Поряд 1з географГчно-ландшафтними умовами до особливих природних детермшант формування людини й особистосп належать специфГчш расовГ та етнонащональш бюлопчт (колГр шири, пропорци тша, форми голови та очей тощо), фгаолопчш (швидюсть тих або шших хГмГчних процешв у оргашзмГ) Г психГчш (здГбностг темперамент, характер тощо) властивосп людей.
Зауважимо, що в сучаснш науковш думщ нема однозначних тлумачень понять "сощальне", "суспшьство" та "культура". Бшьшють фшософГв Г сощолопв доводять, що поняття "сощальне" охоплюе культуру як один Гз елеменлв. А бшьшкть Гсториюв культури Г сощальних антрополопв уважають навпаки. Теоретичш суперечносл в цьому питанш так загострилися, що об'ективно зумовили появу синтетичноi науковоi дисциплши - "сощологи культури" (К. Манхейм [28], Л. Г. 1отн [29], В. С. Срасов [30] та ш.).
Позаяк аналГз ствввдношення понять "сощальне", "суспшьство", "культура" Г охоплюваних ними фенометв не е метою цiеi монографи, то детально не розглядатимемо рГзт пвдходи, що Гснують у цьому напрямГ, а обмежимося лише викладом своеi позици. Пвд "сощальним" розумГемо все те, що ввдрГзняе людину Г суспшьство ввд природи. 1накше кажучи, це поняття ширше ввд двох шших, охоплюючи 'х як оргатчт компоненти.
Стосовно визначення поняття "суспшьство", як ввдомо, Гснуе декшька пвдходГв, що принципово ввдрГзняються один ввд одного. Е. Дюркгейм, наприклад, убачав у ньому надшдиввдуальну духовну реальшсть, яка грунтуеться на колективних уявленнях [31, с. 75-84], М. О. Бердяев - реальшсть, породжену ввдомим спрямуванням духу й яка Гснуе не об'ективно, а як шюзГя сввдомосп, "об'ективГзащя" людських ввдносин [32, с. 305-309], С. Л. Франк - таке духовно-моральне утворення, що пов'язане з пвдпорядкуванням людсько' волГ "належному" [33, с. 395-431]. Ввдповвдно до матерГалГстичного пвдходу М. Вебера, суспшьство - це взаемодГя людей, яка е продуктом сощальних, тобто таких, що орГентоваш на шших людей, дш [34, с. 49-51]. Для Т. Парсонса - це така система ввдносин мГж людьми, пов'язувальним началом яко' е норми й цшносп [35, с. 20-22]. ПрибГчники марксистсько' фшософи визначають суспшьство як таку сукупшсть об'ективних суспшьних ввдносин, що кнуе в вторично певних формах Г формуеться у процеш спшьно' практично' дмльносп людей. Отже, суспшьство постае як сукупшсть суспшьних ввдносин, в яких живе Г дк людина [36, с. 8-16].
OKpiM цих, Иснуе низка iнших визначень цього феномена, що даються залежно ввд застосування до його аналИзу того або iншого наукового методу (системного, структурного, функционального, icторико-генетичного, соцИокультурного, cyбcтратно-подieвого та ix рiзноманiтних комбИнацИй) [37, с. 53-124]. Згiдно з нашим пвдходом, який грунтуеться на структурно-функцИональному аналiзi, суспИльство - це система взаемозв'язкИв i взаeмодiй людини з рiзного рiвня спИльнотами людей i cоцiальними iнcтитyтами. Перша (структурна) з двох названих компонент суспшьства охоплюе такi спшьноти: родину, навчальний (трудовий) колектив, народнИсть, конфеciю - клас (касту, стан, страту), нацИю, народ, людство. Друга (фyнкцiональна) -родину, школу, населений пункт (село, селище, мИсто), церкву, науковИ, виробничi i комерцiйнi заклади, cycпiльнi оргашзаци, засоби масово1 iнформацii, державу.
Кожний iз названих структурних i функцИональних елементiв е детермiнантою формування i людини загалом, i оcобиcтоcтi зокрема. СпИльним у i^ впливi на шдиввда е нав'язування i^ рiзноманiтних ролей поведiнки. З цього приводу Х. Арендт зазначала: "...суспшьство на всИх сво1х стадИях розвитку... виключае дii в cенci вшьного вчинку. Його мИсце займае поведiнка, яка в рiзноманiтних за обставинами формах суспшьства очИкуеться вiд yciх його членИв, для яких воно визначае незлiченнi правила, котрi все зводять до того, щоб cоцiально нормувати iндивiдiв, зробити i^ cоцiабельними i перешкодити спонтанним дИям, так само як видатним досягненням" [38, с. 54].
АмериканськИ cycпiльcтвознавцi Ч. Куш та М. Мiд е засновниками рольово1 теорii. Вони твердять, що роль можна визначити як типову реакцИю на типове очИкування. Спочатку дитина засвоюе в грi ролИ, пов'язанi лише з конкретними рiзновидами дiяльноcтi. На думку М. Мвд, дiти немовби вдягають маски рiзних cоцiальних ролей i вiдкривають значення тих iз них, що приписуються i^ [39, с. 214-225]. Це навчання ввдбуваеться у взаeмодii з Иншими - чи то батьками, чи ще кимось, хто виховуе дитину. Згодом вона починае розумити ролИ, якi вона виконуе, 1хню важливicть не тшьки для ii близьких, а й cпiввiдношення з очИкуваннями ширшого cоцiального кола людей. Це осягнення cоцiальноi реакцii вищого рiвня абcтракцii М. Мiд назвала ввдкриттям "узагальненого iншого", в межi якого входять рiвень i навчального колективу, i народноcтi, i конфесй, i класу, i наци, i народу.
Висновки. Отже, природнИ i cоцiальнi детермiнанти формування людини, кожна з яких е абсолютною властивИстю людського буття, не е взаемно байдужими, нейтральними субстанциями, весь зв'язок яких зводиться лише до того, що вони впливають на один суб'ект - людину, взаемопроникненИсть природного i социального становлення шдиввда. Це - живий i плИдний взаемозв'язок, в якому сторони в реальнИй взаемоди спираються одна на одну, взаемно розвиваються завдяки своему взаемовпливу. СоцИоприроднИ аспекти становлення особистостИ -взаемодетермИнованИ у контекстИ ii формування.
1. Гарасимгв Т. З. Особистють як об'ект рефлекси фтософськог науковог думки / Т. З. Гарасимгв // Митна справа. - 2010. - № 1. - Ч.2. - С. 82-87. 2. Малиновский Б. Научная теория культури / Бронислав Малиновский. - М., 1999. - C. 76-77. 3. Маркс К. Собрание сочинений / К. Маркс, Ф. Энгельс; [у 50 т.]; [2-е изд.]. - М., 1954-1981. - Т. 46. - Ч.1. - С. 477. 4. Сержантов В. Ф. Человек, его природа и смысл бытия / Василий Филиппович Сержантов. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та. 1990. - 360 с. 5. Флоренский П. А. Макрокосм и микрокосм / П. А. Флоренский // Богословские труды. - СПб., XXIV. - М., 1983. - С. 233. 6. Чижевский А. Л. Земное эхо солнечных бурь / Александр Леонидович Чижевский. - М.: Мысль, 1976. - 366 с.; Чижевский А. Л. Эпидемические катастрофы и периодическая деятельность Солнца / Александр Леонидович Чижевский. - М.; Л., 1930. - 172 с. 7. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / Владимир Иванович Вернадский. - М.: Наука, 1989.- 261 с. 8. Bohm D. Wholeness and the implicate order/D. Bohm. -N.-Y., 1980.-XV, 224p.: ill. 9. Див.: Pribram K. The brain /K. Pribram //Millennium. -Los-Angeles, 1981. 10. Capra F. The Tao of physics: an exploration of the parallels between modern physics and Eastern mysticism /Fritjof Capra.- Boulder: Shambhala, 1983. -347 p.: ill. 11. Шургин С. М. Солнечная активность и биосфера / С. М. Шургин, А. М. Обут. - Новосибирск, 1986. - C. 113.
12. Иванов Ю. Карма и человек. Как изменить судьбу и избавитьсяотстраданий / Юрий Иванов. -М.: Вече, 1997. - 464 с. 13. Мизун Ю. Г. Космос и здоровье. Как уберечь себя и избежать болезней / Юрий Гаврилович Мизун. - М.: Вече, АСТ, 1997. - 608 с. 14. Бугаев А. Эниология человека / Александр Бугаев. - М., 2001. - 320 с. 15. Радьяр Д. Астрология личности: Представление астрологических понятий и идей в свете современной психологии и философии / Дейн Радьяр. - М., 1991. - С. 7-9. 16. Вернадский В. И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения / Владимир Иванович Вернадский. - М., 1987. - С. 299. 17. Вернадский В. И. Проблемы биогеохимии / Владимир Иванович Вернадский. - М.: Наука, 1980.- 320 с. 18. Казначеев В. П. Космопланетарный феномен человека: проблемы комплексного изучения: монография / В. П. Казначеев, Е. А. Спирин. -Новосибирск: Наука, 1991. - 304 с. 19. Вернадский В. И. Очеркигеохимии / Владимир Иванович Вернадский. - М., 1989. - 422 с. 20. Бокль Г. Т. История цивилизаций: История цивилизации в Англии /Генри Томас Бокль; [пер. А. Н. Буйницкого]. - М.: Мысль, 2000. - Т. 1. - 461 с. 21. Ратцель Ф. Земля и жизнь. [Том 2-ой. Сравнительное землеведение] / Фридрих Ратцель. - СПб.: Брокгауз-Ефрон, 1906. - 730 с. 22. Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества / Адам Фергю-сон; [пер. с англ. И. И. Мюрберг]; под ред. М. А. Абрамова. - М.: РОССПЭН, 2000. - 391 с. 23. Гобино Ж. А. Опыт о неравенстве человеческих рас / Жозеф Артур де Гобино. - М.: Одиссей; ОЛМА-ПРЕСС, 2001 [2000]. - 765 с. 24. Мечников И. И. Цивилизация и великие исторические реки / Илья Ильич Мечников. - М., 1995. - 351 с. 25. Гумилев Л. Н. География этноса в исторический период / Лев Николаевич Гумилев. - Л., 1990. - С. 13. 26. Решетов А. М. Этнопсихология и смежные науки / А. М. Решетов // Советская этнография. - 1983. - № 4. - С. 71. 27. Ермаков С. Расовые архетипы, этническая психология и окружающая среда / С. Ермаков // Расовый смысл русской идеи. - М.,
2000. - Вып. 1. - С. 274-285. 28. Манхейм К. Избранное: Социология культуры / Карл Манхейм. -М.; СПб.: Университетская книга, 2000. - 501 с. 29. Ионин Л. Г. Социология культуры: учебное пособие / Леонид Григорьевич Ионин; Ин-т "Открытое общество". - Новосибирск; М.: ИНФРА-М, 1998. - 311 с. 30. Ерасов Б. С. Социальная культурология: [пособие для студентов высших учебных заведений] / Борис Сергеевич Ерасов. - М., 1997. - 591 с. 31. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Эмиль Дюркгейм. - М., 1991. - С. 75-84. 32. Бердяев Н. А. Царство духа и царство Кесаря / Николай Александрович Бердяев. - М., 1995. -С. 305-309. 33. Франк С. Л. Реальностьичеловек / Семен Людвигович Франк. - М., 1997. -С. 395-431. 34. Вебер М. Избранные произведения / Макс Вебер. - М., 1990. - С. 511-521; див. також: Давыдов Ю. Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология: актуальные проблемы веберовского социологического учения / Ю. Н. Давыдов. - М., 1998. - С. 49-51.
35. Парсонс Т. Система современных обществ / Толкотт Парсонс. - М., 1997. - С. 20-22.
36. Руткевич М. Н. Общество как система. Социологические очерки / М. Н. Руткевич. - СПб.,
2001. - С. 8-16. 37. Кутырев В. А. Современное социальное познание: общенаучные методы и их взаимодействие / В. А. Кутырев. - М., 1988. - С. 53-124. 38. Арендт X. УНаасНуа, или О деятельной жизни / Ханна Арендт. - СПб., 2000. - С. 54. 39. Мид М. Культура и мир детства / Маргарет Мид. - М., 1988. - С. 214-225.
