CC BY
82
УДК 3494:340.134 О. В. БУРЦЕВ,
здобувач кафедри земельного та аграрного права, Нацюнальний ушверситет «Юридична академiя Украши iменi Ярослава Мудрого», м. Харюв
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИР1ШЕННЯ МЕЖОВИХ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОР1В: 1СТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
На тдстав1 анал1зу системи джерел права, що регулюють в1дносини у сфер1 виршення земельних спор1в, розкрито особливост1 становлення та розвитку правового забезпеченнярозв 'язання земельних межових спор1в.
Ключев1 слова: земельний стр, земельний межовий стр, межування, система оргатв, що виршують земельн спори, тдкоморсью суди, земельн комюп.
Формування земельних вщносин 1 практика виршення земельних спор1в нерозривно пов'язаш м1ж собою. З моменту зародження державност земельна пол1тика виступае одним 1з головних чинниюв державотворення. Але на вс1х етапах юторичного розвитку нашоi краiни це питання залишалося одним 1з найскладшших 1 актуальних.
Проблеми, що стосуються виршення земельних спор1в, бшьшою чи меншою м1рою вже порушувались у працях таких науковщв, як Г. I. Балюк, А. П. Гетьман, Л. В. Лейба, А. М. Млрошниченко, О. О. Погр1бний та ш. Однак питання становлення та розвитку правового забезпечення виршення земельних межових спор1в нараз1 дослщжено недостатньо.
Мета даноi статл - на тдстав1 анал1зу системи джерел права, що регулюють вщносини у сфер1 виршення земельних спор1в, з'ясувати особливост становлення та розвитку правового забезпечення розв'язання земельних межових спор1в.
Започаткування та формування регламентацп земельних вщносин 1 практики виршення земельних спор1в е нерозривно пов'язаним юторичним явищем. Шдтвердженням тому - перюд суспшьного розвитку, коли були
закладеш першi основнi засади нормативного регулювання земельних вiдносин у першому збiрнику правових норм - Руськiй Правдь Становлення правового регулювання вирiшення земельних спорiв було i поки що залишаеться складним i неоднозначним. Досить показовим прикладом в вторичному зрiзi е становлення основних засад виршення межових земельних спорiв.
У науковш лiтературi вiдзначаеться, що наявнiсть великих вшьних масивiв, придатних для обробггку земель, а також вiдсутнiсть права приватно! власностi на землю зумовлювало широкi колективiстськi засади у володшш i користуваннi земельними дiлянками [8, с. 5]. У зв'язку з цим тривалий час спорiв щодо меж земельних дiлянок взагалi не було.
Виникнення земельно-межових вщносин нерозривно пов'язане з межуванням земель, що запроваджуеться в той чи шший спосiб в процесi розвитку життедiяльностi суспiльства. Зокрема, на його первюному етапi визначення меж землеволодiнь здшснюеться шляхом фактично! обробки певного земельного простору. Припинення обробки певного земельного простору або змша його площi веде до змши меж землеволодiння [11, с. 48]. На даному етат земельно-межовi вiдносини врегульовуються завдяки звичаево-правовш формi.
Своерiдний розвиток земельно-межових вщносин спостерiгався i в монголо-татарський перюд. Новi соцiально-економiчнi умови потребували закршлення меж князiвств, у тому чи^ й «чорно! землЬ», з метою правильного нарахування та збору «татарсько! данини» [6, с. 23-24]. Саме на цьому етат сустльного розвитку з'являеться таке поняття як опис (оформлення) меж, зокрема вш е характерним при укладеннi угод про вщчуження земельних дiлянок. Оформлення меж земельно! дшянки здiйснювалося шляхом детального опису мюця 11 розташування з чггким перелiком та описом ушх межових знакiв та вказiвкою на свщюв, присутнiх пiд час визначення меж у натурi або описуi меж земельно! дiлянка: «А се съезжалися на землю... .(перелiк свщюв межового процесу) - промеж деревнею Кирилова монастиря Осташевскую да промеж
Никольскою землею... развести межи по купчейц грамоте по Кириловой: от Словенськаго озера по овраг, да на враз камень, да на другой камень., да на ель среди лугу.». Документ, що мютив такий опис, мав назву межово! грамоти [2, с. 28-31].
Тривалий час, аж до спливу монголо-татарсько! навали, формувалося мюцеве законодавство, зокрема показовим у цьому сенс стало законодавство твшчно-схщних i твденно-захщних князiвств, спрямоване на регулювання земельно-межових вщносин. Так, Новгородська судна грамота визначала, що в ушх спорах про межi землеволодiння рiшення виносилося за фактом пршзду на мiсце спiрного майна «межника». Санкцш за знищення межових знаюв Новгородська судна грамота не встановлювала, разом iз тим за самовшьне втручання в землеволодiння стягувалась грошова сума [10, с. 311-317].
Псковська судна грамота (1397 р.) покликана була регулювати дiяльнiсть межового суду та встановлювала систему судових доказiв у справах про стрне землеволодшня [10, с. 374-377].
Велике значення для розробки питання щодо виршення межових земельних спорiв мав перший кодекс украшського права - «Права, по которым судится малороссийский народ.» [10]. Зокрема, гл. 17 встановлювала порядок i правила межування земл^ компетенщю i повноваження посадових ошб, вiдповiдальних за землевпорядкування - «межовиюв», або земельних межових комiсарiв, визначався порядок вiдновлення порушених прав з володшня землею i встановлювалась вiдповiдальнiсть за !х порушення, яка суттево диференцiювалась залежно вiд станово! приналежностi вiдповiдача.
У 1754 р. було започатковано Генеральне межування, яке мало за мету оргашзащю й регулювання земельного кадастру в Росшськш iмперil, в тому числi й в Укра!ш, а також визначення меж земельних володшь помiщикiв, козацько! старшини, купцiв та iнших власниюв землi. В основу Генерального межування було покладено фактичне володшня землею, що дало змогу легалiзувати численш загарбання помщиками державних i селянських земель.
На Л1вобережж1 Генеральне межування було проведено за урядовою шструкщею 1766 р., яке остаточно закршило феодальне землеволодшня. У 1769 - 1981 рр. межування було проведено на Слобожанщиш, в 1783 - 1828 рр. - на Катеринославщиш 1 Херсонщиш, а в 1828 - 1843 рр. - у Таври. Надшення землею украшських феодаив 1 перерозподш земл1 м1ж ними за гетьманськими ушверсалами тдтверджувалося царськими грамотами.
Проведенням Генерального межування керувала створена при Сенат межова експедищя, якш були тдпорядковаш губернськ межов1 канцелярii та повггов1 межовi контори. Цi ж органи розглядали спiрнi межовi справи. В Украш цими справами займалися пiдкоморськi суди, якi в 1834 р. були перейменоваш на межова Саме дiяльнiсть пiдкоморських судiв можна вважати вiдправною точкою формування основних правових засад з виршення межових земельних спорiв.
Вiдповiдно ще до Литовського статуту 1566 р. тдкоморсью суди створювалися в кожному повт. Такi суди згiдно з цившьно-процесуальним порядком мали компетенцiю, похiдну вщ земських судiв, вiд яких отримували до свого спецiального провадження справи з приводу спорiв про межi та кордони земельних володiнь.
У Правобережнш Украiнi пiдкоморський суд, як становий шляхетський суд, створювався спещально для виршення межових земельних спорiв. Справи в цьому судi виршував один суддя - пiдкоморiй, який спочатку призначався великим князем, а з 1588 р. шляхта повггу обирала чотирьох кандидалв на цю посаду, з яких великий князь призначав пiдкоморiя. У 1763 в межах судово!' реформи тдкоморський суд було створено в Лiвобережнiй Укра1ш. Його обирали на територп полку землевласники i полкова старшина. До складу суду довiчно входили тдкоморш, коморник i писар [12, с. 340-345]
Незважаючи на похiднiсть компетенцп пiдкоморських судiв вiд земських судiв, посади пiдкоморських суддiв вважалися бтьш престижними, нiж земськi.
Пiдвищена значимють посади пiдкоморiя зумовлювалася спецiальною компетенщею пiдкоморських судiв. Справи з приводу земельних спорiв
виникали переважно мiж великими землевласниками, що належали до нечисленних привiлейованих сташв. Пiдкоморськi суди були державними органами, що виконували одну з найважливших функцiй феодально! держави, спрямовану на врегулювання внутршшх протирiч цих сташв. Тому вщ пiдкоморських суддiв вимагався дуже високий рiвень правово! компетенцп i добре знання землемiрно! справи.
Помiчниками пiдкоморiя були 1-2 коморника (землемiра), яких, з !хньо! згоди, обирав собi сам пiдкоморiй з числа сотенних старшин.
Поряд з пiдкоморiями i коморниками в полкових канцелярiях обиралися також комiсари для розгляду приватних земельних справ i справ з приводу державних маетюв. На !хню користь надходили так зваш «копцевi грошi», отриманi вщ сторiн за межування земельних володшь. У науковiй лiтературi висловлено припущення, що завдання земельних комiсарiв полягало в попередньому з'ясуваннi обставин справи тд час ви!зду на мюце i спробою !! вирiшення там шляхом примирення сторш, а також у проведенш безпосереднього межування стрних земель.
Розгляд справи проводився на мющ спiрних кордонiв землеволодiнь. Тут шдкоморш вислуховував пояснення сторiн, опитував сусадв, пiсля чого виносив ршення й особисто встановлював межовi знаки. Таким чином, можна зробити висновок, що шдкоморсью суди являли собою свого роду спецiалiзованi земельш суди.
У 1783 р. шдкоморсью суди було лжвщовано, а 1796 р. знову вщновлено. З 1834 р. тдкоморський суд, до його остаточно! лiквiдацi! 1840 р., дiяв тд назвою межового.
Розвиток правово! регламентацп питань, пов'язаних з вирiшенням межових земельних спорiв, отримав свое продовження в межах реформи 1861 р., вщповщно до яко! Росiйську iмперiя була спрямована на «прусський» шлях буржуазно! аграрно! еволюцп. У результат реалiзацi! цiе! реформи селяни фактично були приречеш на кабалу кредитно-викупних платежiв. Наданi !м земельнi дшянки найчастiше були подрiбненi на окремi частини незручно!
конф^урацп, розташовувалися далеко одна вiд одно!' та на значнш вiдстанi вщ селянських садиб, водопо'в i дорт Такi дiлянки нерiдко виявлялися оточеними помщицькими землями. Фактично породжувалася проблема «черезсмужжя», яка серйозно заважала ращональному веденню селянського господарства, залишаючи селян у суттевш залежностi вiд помщика.
Зрозумiло, що такий пiдхiд щодо розмежування дворянського i селянського землеволодшня не мiг не вплинути на значне збшьшення питомо!' ваги земельних спорiв та !'х рiзновидiв. У цей перюд на потреби практики починае формуватися система оргашв, яю мають вирiшувати земельнi спори. Так, ст. 1 «Положения о губернских и уездных по крестьянским делам учреждениях» вказуе на те, що виршення «недоразумений, споров и жалоб», що виникали «по отношениям поземельным» мiж помщиками та селянами, було покладене на мирових посередниюв (як першу шстанцш), яю фактично являли собою своерщний судово-адмшютративний орган на селi [9, с. 182206].
Названим Положенням регламентувалися: порядок призначення на посаду мирових посередниюв, визначалася !'х компетенцiя щодо вiдповiдних спорiв, а також процедура вирiшення мировим посередником «недоразумений, споров и жалоб» i навггь оскарження та виконання його ршень. У всiх випадках вирiшення земельних спорiв закон орiентував на те, щоб спiр виршувався перш за все шляхом примирення обох сторш.
У роки встановлення радян^^ влади в Украiнi визначалася й уточнювалася радянська земельна полггика. Основним джерелом й' закрiплення став Земельний кодекс УСРР 1922 р., положення якого детаизувалися й конкретизувалися в шших нормативних актах. Одним з таких аклв став Закон «Про порядок розгляду земельних спорiв» вщ 24 травня 1922 р.
Вщповщно до цього Закону, який увшшов до складу Земельного кодексу, створювалися особливi земельнi суди - земельш комiсii. Вони забезпечували захист прав селянина на основi офщшно встановлених законоположень. У зв'язку з особливою важливютю й актуальнiстю питань, якi стосувалися
регламентацп порядку розгляду земельних cnopiB, у Земельному кодекс УСРР 1922 р. ïm був присвячений цiлий роздiл (розд. III ч. IV) [4, с. 52].
Вщповщно до Земельного кодексу виршення земельних спорiв вщбувалося в спецiально заснованих для ^eï мети волосних, повiтових i губернських земельних комiсiях (ст. 207). Тобто, виршення земельних спорiв здiйснювалося системою спещально створених органiв - земельних комшй, якi у своïй дiяльностi поеднували елементи адмiнiстративних i судових засад щодо вирiшення земельних спорiв, у зв'язку з чим отримали назву земельно-судових комiсiй. Земельнi судовi комiсiï фактично виконували функцiï спецiалiзованих судових органiв, члени яких користувалися правами народних суддiв. Слiд шдкреслити, що цi комiсiï розглядали вс без винятку земельнi спори незалежно вiд ïx характеру, суб'ектного складу тощо.
Вирiшенню земельно-судовими комiсiями були пiдвiдомчi правовi спори при здшсненш землевпорядкування, а також спори, пов'язаш з правом на землекористування. Йшлося, зокрема, про видiлення та передши землi, позбавлення користувачiв права на земельну дшянку у випадках, передбачених законом, змшу розмiру земельноï дшянки, межовi спори тощо.
Процесуальний порядок дiяльностi земельних судових комiсiй передбачався «!нструкщею про застосування роздiлу III частини IV Земельного кодексу про порядок розгляду земельних спор1в», виданою у грудш 1922 р. Наркомземом УСРР за згодою з Народним Комiсарiатом юстицiï [1, с. 20]. Земельш судовi комiсiï проiснували до 1930 р. ïx дiяльнiсть ощнювалась по-рiзному. Разом iз тим ïx досвiд застосовувався впродовж тривалого часу в процесi розвитку земельного права.
Своерщним пiдсумком становлення радянського земельного права за бшьш шж пiввiку його iсторiï, фундаментом його наступного розвитку стали «Основи земельного законодавства Союзу РСР i союзних республж», прийнятi Верховною Радою СРСР 12 грудня 1968 р. [7]. Вщповщно до ст. 49 Основ було визначено систему оргашв, надшених повноваженнями щодо виршення
земельних cnopiB. Переважна бiльшiсть земельних cnopiB, у тому числi й межов^ вирiшувались в адмiнiстративному порядку.
Радикальна реформа земельних вщносин, що розпочалася в 1990 р., пiдняла правове регулювання земельних вiдносин на яюсно новий рiвень. Так, пiсля започаткування земельно!' реформи та прийняття низки нормативних акив, включаючи й нову редакцш Земельного кодексу (1992 р.) [3], новий Земельний кодекс Украши (2001 р.) [4], земельш вщносини зазнали суттевих радикальних змiн. На цьому етат формуеться принципово новий шдхщ щодо системи органiв, уповноважених вирiшувати земельнi спори, та демократизацп процедури 1'х вирiшення.
Таким чином, правовi засади щодо вирiшення межових земельних спорiв протягом тривалого часу (аж до сьогодшшнього дня) змшювалися, вдосконалювалися, застосовуючи при цьому юторичний досвiд. Водночас можна зробити висновок, що на рiзних етапах законодавство обов'язково закршлювало систему певних оргашв (спецiалiзованих органiв), якi вирiшували зазначену категорш земельних спорiв.
Список лггератури:
1. Бюлетень Народного Комюар1ату землеробства УРСР. - 1922. - № 28-29. - С. 20-21.
2. Герман И. Е. История руського межевания : (курс) / И. Е. Герман. - 2-е изд. - М. : Типолитогр. В. Рихтер, 1910. - VIII. - 302 с.
3. Земельний кодекс Украши // Вщом. Верхов. Ради. - 1992. - № 25. - Ст. 354.
4. Земельний кодекс Украши // Вщом. Верхов. Ради. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.
5. Земельный кодекс УССР. - Х. : Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1924. - 66 с.
6. Кавелин С. П. Межевание и землеустройство. Теоретическое и практическое руководство : с вертежами и образцами делопроизводства / С. П. Кавелин. - М. : Изд. юрид. кн. магазина «Правоведение» И. К. Голубева, 1914. - 340 с.
7. Комментарий к Основам земельного законодательства Союза ССР и союзных республик / под ред. проф. Г. А. Аксененка и доц. Н. А. Сыродоева. - М. : Юрид. лит., 1974. - 350 с.
8. Лейба Л. В. Земельш спори та порядок 1х вир1шення / за ред. проф. М. В. Шульги : моногр. - Х. : Право, 2007. - 160 с.
9. Положение о губернских и уездных по крестьянским делам учреждениях // Российское законодательство Х-ХХ веков : [тексты и коммент.] : в 9 т. - Т. 7. Документы крестьянской реформы. - М. : Юрид. лит., 1989. - 417 с.
10. Российское законодательство Х - ХХ векав : [тексты и коммент.] : в 9 т. - Т. 3. Акты Земских соборов / отв. ред. А. Г. Маньков. - М. : Юрид. лит., 1985. - 511 с.
11. Старостенко Д. М. Правове регулювання межування земель : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Д. М. Старостенко. - К., 2009. - 241 с.
12. Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период / под ред. Ю. П. Титова, О. И. Чистякова. - М. : Юрид. лит., 1990. - С. 366.
Бурцев О. В. Становление и развитие законодательного обеспечения решения межевых земельных споров: историко-правовой аспект.
На основе анализа системы источников права, регулирующих отношения в сфере решения земельных споров, раскрыты особенности становления та развития правового обеспечения решения земельных межевых споров.
Ключевые слова: земельный спор, земельный межевой спор, межевание, система органов, решающих земельные споры, подкоморские суды, земельные комиссии.
Burtsev O. V. ^e formation and development of the legislative securing of solving of boundary lands disputes: historical and legal aspects.
The sources of right, which regulate relations in the field of solving of lands disputes, are analysed, the particularities of the formation and development of the legal securing of solving of the boundary lands disputes are exposed.
Key words: land disputes, land boundary dispute, land surveying, a system of a body which resolve land disputes, chamberlain courts, land commission.
