CC BY
95
УДК 3494:340.134 О. В. Бурцев,
здобувач при кафедр1 земельного та аграрного права Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
СТАНОВЛЕННЯ I РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИР1ШЕННЯ МЕЖОВИХ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОР1В: 1СТОРИКО-ПРАВОВИЙ
АСПЕКТ
На пiдставi аналiзу системи джерел права, що регулюють вщносини у сферi вирiшення земельних спорiв, розкрито особливостi становлення й розвитку правового забезпечення розв'язання земельних межових спорiв.
Ключовг слова: земельний стр, земельний межовий спiр, межування, система оргашв, що вирiшують земельш спори, пiдкоморськi суди, земельнi комсп.
Формування земельних вiдносин i практика виршення земельних спорiв нерозривно взаемопов'язаш. З моменту зародження державностi земельна пол^ика виступае одним з головних чинникiв державотворення. Але на вах етапах iсторичного розвитку Украши це питання залишалось одним з найскладшших i найактуальнiших.
Проблеми, що стосуються вирiшення земельних спорiв, уже порушувались такими науковцями, як Г. I. Балюк, А. П. Гетьман, Л. В. Лейба, А. М. Мiрошниченко, О. О. По^бний та ш. Однак питання становлення й розвитку правового забезпечення розв'язання земельних спорiв межових залишаються недостатньо дослiдженими.
Мета дано'1' публшацп - на пiдставi аналiзу системи джерел права, що регулюють вщносини у сферi виршення земельних спорiв, з'ясувати особливостi становлення й розвитку правового забезпечення розв'язання земельних межових спорiв.
Започаткування й формування регламентацп земельних вщносин i практики вирiшення земельних спорiв - нерозривно пов'язане юторичне явище, пщтвердженням чому слiд назвати перiод суспшьного розвитку, коли були закладенi першi пiдвалини нормативного впорядкування земельних вщносин у першому збiрнику правових норм -Руськш Правдi. Становлення правового регулювання вирiшення земельних спорiв був i залишаеться до сьогоднi складним i неоднозначним. Досить показовим прикладом в юторичному зрiзi е розвиток основних засад виршення саме межових земельних спорiв.
У науковiй правовш лiтературi вiдзначаеться, що наявнiсть доволi великих вiльних масивiв, придатних для оброб^ку земель, а також вщсутшсть права приватно'1' власностi на землю зумовлювали широкi колективiстськi засади у володшш й користуваннi земельними дшянками [8, с. 5]. У зв'язку iз цим тривалий час спорiв щодо 1'х меж взагалi не було.
Виникнення земельно-межових вщносин нерозривно пов'язано з межуванням земель, що запроваджуеться в той чи шший споаб у процес розвитку життедiяльностi суспшьства. Зокрема, на первiсному етат його еволюцп визначення меж землеволодшь здiйснюеться шляхом фактичного оброблення певного земельного простору. Його припинення або змша площi останнього призводить до змши меж землеволодiння [11, с. 48]. На даному етат земельно-межовi вщносини впорядковуються завдяки звичаево-правовш формi.
Своерiдний 1'х розвиток спостер^аеться й у монголо-татарський перiод. Новi соцiально-економiчнi умови вимагають необхiдностi закршлення меж князiвств, у тому чист меж так звано'1' «чорно'1' землЬ», з метою правильного нарахування i збирання
татарсько'1 данини [6, с. 23, 24]. Саме на цьому етат сустльного розвитку виникае таке поняття, як опис (оформлення) меж. Вш е характерним при укладенш угод про вщчуження земельних дiлянок. Оформлення меж земельно! дшянки здiйснювалося шляхом детального опису мюця 11 розташування з ч^ким перелiком та описом уах межових знакiв i вказiвкою на свщюв, присутнiх при визначеннi меж у натурi або при опис меж земельно! дiлянки: «А се съезжалися на землю....(перелш свiдкiв межового процесу) - промеж деревнею Кирилова монастиря Осташевскую да промеж Никольскою землею. развести межи по купчейц грамоте по Кириловой: от Словенськаго озера по овраг, да на враз камень, да на другой камень., да на ель среди лугу.». Документ, що мютив такий опис мав назву «межова грамота» [2, с. 28-31].
Тривалий час, аж до спливу монголо-татарсько! навали, формувалося мюцеве законодавство. Показовим у цьому сена стало законодавство твшчно-схщних i твденно-захщних князiвств, спрямоване на регламентащю земельно-межових вiдносин. Так, Новгородська судна грамота зазначала, що у вах спорах про меж землеволодшня рiшення виносилося по факту при'зду на мiсце спiрного майна «межника». Санкцш за знищення межових знаюв ця грамота не встановлювала, але разом iз тим за самовшьне втручання у землеволодiння стягувалася певна грошова сума [10, с. 311-317].
Псковська судна грамота (1397 р.) була покликана регламентувати дiяльнiсть межового суду i встановлювала систему судових доказiв у справах про стрне землеволодiння [10, с. 374-377].
Велике значення для розроблення питання про виршення межових земельних спорiв мав перший украшський правовий кодекс «Права, по которым судится малороссийский народ.» [10]. Зокрема, його гл. 17 закршлювала порядок i правила межування земл^ компетенщю й повноваження посадових осiб, вiдповiдальних за землевпорядкування -„межовиюв", або земельних межових комiсарiв, визначався порядок вiдновлення порушених прав по володiнню землею i встановлювалась вiдповiдальнiсть за 1'х порушення, яка суттево диференцiювалася залежно вщ станово! належностi вiдповiдача.
У 1754 р. було розпочато Генеральне межування, що за свою головну мету мало оргашзащю й регулювання земельного кадастру в Росшськш iмперп, в тому чист й в Укрш'ш, а також визначення меж земельних володшь помiщикiв, козацько'1 старшини, купщв та iнших землевласникiв. В основу Генерального межування було покладено фактичне володшня землею, що дало змогу легалiзувати численш загарбання помiщиками державних i селянських земель.
На Лiвобережжi Укра'ни Генеральне межування було проведено за урядовою 1нструкщею 1766 р., яка остаточно закршила феодальне землеволодшня. У 1769 - 1981 рр. межування було проведено на Слобожанщиш, у 1783 - 1828 рр. - на Катеринославщиш i Херсонщиш, а у 1828 - 1843 рр. - у Таври. Надшення землею украшських феодалiв i перерозподш землi мiж ними за гетьманськими ушверсалами пiдтверджувалося царськими грамотами.
Проведенням Генерального межування керувала створена при Сена^ межова експедищя, якiй були тдпорядковаш губернськi межовi канцелярii й повiтовi межовi контори. Цi ж органи розглядали стрш межовi справи. В Укрш'ш цими справами займалися тдкоморсью суди, якi в 1834 р. були перейменоваш на межовi. Саме дiяльнiсть пiдкоморських судiв можна вважати вщправною точкою формування основних правових засад щодо вирiшення межових земельних спорiв.
Вiдповiдно до Литовського статуту (1566 р.) тдкоморсью суди створювалися в кожному повiтi. Згiдно iз цивiльно-процесуальним порядком такi суди мали компетенщю, похщну вiд судiв земських, вщ яких вони отримували до свого спещального провадження справи з приводу спорiв про межi й кордони земельних володшь.
У Правобережий Укршш пiдкоморський суд, як становий шляхетський суд, створювався спецiально для виршення межових земельних спорiв. Справи в ньому виршував один суддя - тдкоморш, який спочатку призначався великим князем, а з 1588 р.
шляхта пов^у стала обирати 4-х кандидатсв на цю посаду, з яких великий князь призначав пiдкоморiя. У 1763 р. в межах судово! реформи пiдкоморський суд створено й у Лiвобережнiй Укра!ш. Його обирали на територп полку землевласники й полкова старшина. До складу суду довiчно входили пщкоморш, коморник i писар [12, с. 340-345].
Незважаючи на похiднiсть компетенцп судiв пщкоморських вiд земських, посади пiдкоморських суддiв вважалися бiльш престижними. Пiдвищена значимють посади пiдкоморiя зумовлювалася спецiальною компетенщею пiдкоморських судiв. Справи з приводу земельних спорiв виникали переважно мiж великими землевласниками, якi належали до нечисленних прившейованих станiв. Пiдкоморськi суди були державними органами, що виконували одну з найважливших функцiй феодально! держави, спрямовану на врегулювання внутршшх протирiч цих станiв, тому вщ !х суддiв вимагався дуже високий рiвень правово! компетенцп й добре знання землемiрноi справи.
Помiчниками пiдкоморiя були 1 - 2 коморники (землемiри), яких з !х згоди обирав собi сам пiдкоморiй iз числа сотенних старшин. Поряд з пiдкоморiями й коморниками в полкових канцелярiях обиралися також комiсари для розгляду приватних земельних справ i справ з приводу державних маeткiв. На !х користь надходили так зваш «копцевi грошЬ» отриманi вщ сторiн за межування земельних володшь. Серед науковцiв висловлено припущення, що завдання земельних комiсарiв полягало в попередньому з'ясуванш обставин справи тд час ви!зду на мiсце й у спробi !! вирiшення шляхом примирення сторш, а також у проведенш безпосереднього межування спiрних земель.
Розгляд справи проводився на мющ стрних кордонiв землеволодiнь. Тут тдкоморш вислуховував пояснення сторiн, опитував сусвдв, пiсля чого виносив рiшення й особисто встановлював межовi знаки. Таким чином, можна зробити висновок, що пщкоморсью суди становили собою свого роду спецiалiзованi земельнi суди. У 1783 р. пщкоморсью суди було лшвщовано, а в 1796 р. знову вщновлено. 1з 1834 р. цей суд дiяв пiд назвою «межовий суд» до його остаточно! лшвщацп в 1840 р.
Розвиток правово! регламентацп питань, пов'язаних з виршенням межових земельних спорiв, отримав свое продовження в межах реформи 1861 р., вщповщно до яко! Росiйська iмперiя була спрямована на прусський шлях буржуазно! аграрно! еволюцп. У результатi реалiзацii ще! реформи селяни фактично були приречеш на кабалу кредитно-викупних платеж1в. Надаш !м земельнi дiлянки найчастiше були подрiбненi на окремi частини незручно! конф^урацп. Вони розташовувалися далеко одна вщ одно!, на значнiй вщсташ вiд селянських садиб, водопо!в i дорiг. Такi дiлянки нерiдко виявлялися оточеними помiщицькими землями. Фактично породжувалася проблема так званого „черезсмужжя", яка серйозно заважала ращональному веденню селянського господарства, залишаючи селян у суттевш залежностi вiд помiщика. Зрозумiло, що такий пщхщ щодо розмежування дворянського й селянського землеволодшня не м^ не вплинути на значне збшьшення питомо! ваги земельних спорiв та !х рiзновидiв.
У цей перюд починае формуватися система органiв, яю мають вирiшувати земельнi спори. Так, ст. 1 «Положения о губернских и уездных по крестьянским делам учреждениях» указуе на те, що виршення «недоразумений, споров и жалоб», що виникали «по отношениям поземельным» мiж помщиками й селянами, було покладене на мирових посередниюв (як першу шстанщю), яю фактично становили собою своерщний судово-адмiнiстративний орган на селi [9, с. 182-206]. Названим Положенням регламентувався порядок призначення на посаду мирових посередниюв, визначалася !х компетенщя щодо вiдповiдних спорiв, а також процедура вирiшення ними «недоразумений, споров и жалоб», а також оскарження та виконання його ршень. У вах випадках виршення земельних спорiв закон орiентував перш за все на примирення обох сторш.
Зi встановленням радянсько! влади в Укрш'ш визначалася й уточнювалася радянська земельна пол^ика держави. Основним джерелом !! закрiплення став Земельний кодекс УСРР 1922 р., положення якого деталiзувалися й конкретизувалися в шших нормативних актах, одним з яких був Закон «Про порядок розгляду земельних спорiв» вщ 24 травня
1922 р.
Вщповщно до цього Закону, який увшшов до складу Земельного кодексу, створювались особливi земельнi суди - земельш комiсiï, якi забезпечували захист прав селянина на пiдставi офщшно встановлених законоположень. У зв'язку з особливою важливютю й актуальшстю питань, якi стосувалися регламентацп порядку розгляду земельних спорiв, у Земельному кодека УСРР 1922 р. ïm було присвячено цший роздiл (розд. III ч. IV) [4, с. 52].
Зпдно iз Земельним кодексом виршення земельних спорiв вiдбувaлось у спещально заснованих для ща мети волосних, повггових i губернських земельних комiсiях (ст. 207). Iнaкше кажучи, виршення земельних спорiв здiйснювaлося системою спещально створених оргашв - земельних ком1сш, якi у свош дiяльностi поеднували елементи aдмiнiстрaтивних i судових засад при розглядi таких спорiв. У зв'язку iз цим вони отримали назву земельно-судових ком1сш. Ц ^Midi фактично виконували функци спецiaлiзовaних судових оргaнiв, члени яких користувалися правами народних суддiв. Вони виршували всi без винятку земельнi спори незалежно вщ ïx характеру, суб'ектного складу тощо.
До компетенци земельно-судових комiсiй належали пiдвiдомчi прaвовi спори при здшсненш землевпорядкування, а також спори, пов'язаш з правом на землекористування. Зокрема, йшлося про видшення й передiли землi у передбачених законом випадках, про позбавлення користувaчiв права на земельну дшянку, про змшу ïï розмiру, про межовi спори тощо.
Процесуальний порядок дiяльностi земельних судових комiсiй передбачався Iнструкцiею про застосування роздшу III частини IV Земельного кодексу про порядок розгляду земельних спорiв, виданою у груднi 1922 р. Наркомземом УСРР за погодженням з Народним Комiсaрiaтом юстицп [1, с. 20]. Земельш судовi ^Midi проiснувaли до 1930 р. I хоча 1'х дiяльнiсть оцiнювaлaся по-рiзному, 1'х досвiд застосовувався протягом тривалого часу у процес розвитку земельного права.
Своерщним пiдсумком становлення радянського земельного права за бшьш шж пiввiку його юторп, фундаментом його наступного розвитку стали Основи земельного законодавства Союзу РСР i союзних республш, прийнят Верховною Радою СРСР 12 грудня 1968 р. [7]. Вщповщно до ïx ст. 49 було визначено систему оргашв, надшених повноваженнями по виршенню земельних спорiв. Переважна бiльшiсть остaннiх, у тому чист i спорiв межових, виршувалася в aдмiнiстрaтивному порядку.
Радикальна реформа земельних вщносин, що розпочалася в 1990 р., пщняла правове регулювання земельних вiдносин на якiсно новий рiвень. Так, пiсля започаткування земельно! реформи i прийняття низки нормативних aктiв, включаючи й нову редакщю Земельного кодексу (1992 р.) [3], новий Земельний кодекс Украши (2001 р.) [4], i земельш вщносини зазнали суттевих змiн. На цьому етат формуеться принципово новий пщхщ до системи оргaнiв, уповноважених виршувати земельнi спори, й до демократизаци процедури ïх вирiшення.
Таким чином, прaвовi засади з вирiшення межових земельних спорiв протягом тривалого часу (аж до сьогодення) змшювалися, вдосконалювалися, застосовуючи при цьому юторичний досвщ, водночас можна зробити висновок, що на рiзних етапах зaкрiплювaлaся й система певних оргашв (спецiaлiзовaних), що виршували зазначену кaтегорiю земельних спорiв.
Список Mimepamypu: 1. Бюлетень Народного Комiсaрiaту землеробства УРСР. -1922. - № 28 - 29. - С. 20, 21. 2. Герман И. Е. История русского межевания: курс [2-е изд.] / И. Е. Герман. — М. : Типолитогр. В. Рихтера, 1910. - VIII. - 302 с. 3. Земельний кодекс Украши // Вщом. Верхов. Ради Украши, 1992. - № 25. - Ст. 354. 4. Земельний кодекс Украши // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27. 5. Земельный кодекс УССР. - Х.: Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1924. - 66 с. 6. Кавелин С. П. Межевание и землеустройство: теоретическое и практическое руководство: с вертежами и образцами
делопроизводства / С. П. Кавелин. - М.: Изд-во юрид. кн. маг. «Правоведение» И. К. Голубева, 1914. - 340 с. 7. Комментарий к Основам земельного законодательства Союза ССР и союзных республик / под ред. Г. А. Аксененка и Н. А. Сыродоева. - М. : Юрид. лит., 1974 . - 350 с. 8. Лейба Л. В. Земельш спори та порядок ïx виршення: моногр. / Л. В. Лейба; за ред. М. В. Шульги. - Х.: Право, 2007. - 160 с. 9. Положение о губернских и уездных по крестьянским делам учреждениях // Рос. законодательство Х-ХХ веков: тексты и коммент. - [В 9-ти т. - Т. 7: Документы крестьянской реформы]. - М. : Юрид. лит., 1989. - 417 с. 10. Российское законодательство Х-ХХ веков : тексты и коммент. - [В 9-ти т. -Т. 3: Акты Земских соборов] / отв. ред. А. Г. Маньков. - М. : Юрид. лит., 1985. - 511 с. 11. СтаростенкоД. М. Правове регулювання межування земель: дис. ... канд. юрид. наук 12.00.06. / Старостенко Дiана Миколшвна. - К., 2009. - 241 с. 12. Хрестоматия по истории государства и права СССР: дооктябрьский период / под ред. Ю. П. Титова, О. И. Чистякова. - М.: Юрид. лит., 1990. - 480 с.
СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ РАЗРЕШЕНИЯ МЕЖЕВЫХ ЗЕМЕЛЬНЫХ СПОРОВ: ИСТОРИКО-ПРАВОВОЙ
АСПЕКТ Бурцев О. В.
Проанализированы источники права, регулирующие отношения в сфере решения земельных споров, раскрыты особенности становления и развития правового обеспечения разрешения земельных межевых споров.
Ключевые слова: земельный спор, земельный межевой спор, межевание, система органов, разрешающих земельные споры, подкоморские суды, земельные комиссии.
THE FORMATION AND DEVELOPMENT OF THE LEGISLATIVE SECURING OF SOLVING OF BOUNDARY LANDS DISPUTES: HISTORICAL AND LEGAL ASPECTS
Burtsev O. V.
The sources of right, which regulate relations in the field of solving of lands disputes, are analysed, the particularities of the formation and development of the legal securing of solving of the boundary lands disputes are exposed.
Key words: land disputes, land boundary dispute, land surveying, a system of a body which resolve land disputes, chamberlain courts, land commission.
Надтшла доредакци 27.09.2013р.
