CC BY
12
Реферат
ПСИХОСОМАТИЧНИЙ СТАН Д1ТЕЙ I П1ДЛ1ТК1В, ХВОРИХ НА БРОНХ1АЛЬНУ АСТМУ Красноруцька О.Н., Петрова Т.Н.
Ключов1 слова: бронх1альна астма, психосоматичы захворювання, д1ти i пщлпжи.
До цього часу не видтеы значим! симптомокомплекси психосоматичних розлад1в, не розроблеы оптимальы методи психотерапевтичного впливу з урахуванням ¡ндивщуальних фактор1в, що значно знижуе ефективнють терапи i вторично'1' профтактики даних прояв1в при бронх1альншастм1 у дп"ей i пщлп"юв. Дослщження виявили у дп"ей i пщлп"юв, як1 хворшть на бронх1альну астму, переважання ic-терощних та ептептоТ'дних особистюних рис, високий поазник агрисивносп, посилання агграваци з Bi-ком, схильнють до алкогол1заци, значне вщхтення в мнестичнш сфер1, залежнють обсягу пам'ят1 вщ особистюних особливостей патента, повне домшування л1воГ швкул1, що свщчить про неефективнють fx психоф1зюлопчноТ' адаптаци в стресових ситуац1ях. Домшуючим мехаызмом у пщлп"юв, хворих на бронх1альну астму, е заперечення неприйнятних подш або власних якостей, а також пперкомпенсац1я своТх недолив у сфер1 низькоТ' самооцшки.
Summary
PSYCHOSOMATIC CONDITION OF CHILDREN AND TEENAGERS WITH BRONCHIAL ASTHMA Krasnorutskaya O.N., Petrova T.N.
Key words: bronchial asthma, psychosomatic diseases, children, teenagers.
Up to now meaningful set of symptoms of psychosomatic disturbances have been established as well as no proper methods of psychotherapeutic correction taking into account individual factors have been developed that considerably reduces the effectiveness of therapy and secondary prevention of bronchial asthma manifestations in children and teenagers. Our research has allowed to reveal the in the children and teenagers with BA the prevalence of hysteroid and epileptoid personal qualities, high rate of aggression, increase of aggravation with age, tendency to alcoholism, significant deviation in mnestic sphere, dependence of memory capacity on patient's personality, complete left hemisphere dominance, that proves the ineffectiveness of their psychophysical adaptation in distress. Predominating mechanism in BA teenagers is negation of unacceptable events or their own personal qualities as well as hypercompensation of their own demerits.
УДК 616.37-002.2,:616.15.153.915
Крылова О.О., Макарчук В.А., Шевченко Б.Ф., Ратчик В.М.
СТАН ПЕРЕКИСН0Г0 ОКИСЛЕНИЯ Л1ПЩ1В ТА АНТИ0КСИДАНТН0Г0 ЗАХИСТУ, ФЕРМЕНТАТИВН01 АКТИВН0СТ1
П1ДШЛУНК0В0Т ЗАЛОВИ У ХВОРИХ В Р13НИМИ ФОРМАМИ ХР0Н1ЧН0Г0 ПАНКРЕАТИТУ
ДУ «1нститут гастроентеролош АМН Украши», Днтропетровськ
Обстежет 70 хворих на хронгчний панкреатит (з них 41 - ускладненим псевдотстою тдшлун-ковог залози). Встановлено, що для хротчного панкреатиту, ускладненого тстою тдшлунковог залози, характерна висока активтстъ системи перекисного окисления л{тд{в г зниження акти-вност{ системи антиоксидантного захисту. У пац{ент{в гз хротчним панкреатитом вираже-тстъ процесгв лгпопероксидацгг знижена, характерною була висока активтстъ фермент{в антиоксид антного захисту. У вЫх хворих вгдзначаласъ висока активтстъ панкреатичних ферме-нт{в у кров{ й тдвищений р{венъ глшозилъованого гемоглобту. У пунктат{ кгст тдшлунковог залози були виявлет панкреатичт ферменти й гексозамти в значнш кшъкост{. У панкреатич-ному соц{ в{дзначалася висока активтстъ лтази й тдвищений р{венъ бшарбонат1в.
Ключов1 слова: хрошчний панкреатит, перекисне окисления лтщ1в, антиоксидантний захист, ферментативна активнють пщшлунковоТ залози.
Показники р1вня поширеносп патолопй трав- ушкодження тканин (панкреонекроз), з наступ-
ного каналу у населения Украши в 3-4 рази пе- ним розвитком ф1брозу, яке нерщко розповсю-
ревищують таю в кра'шах Свропи, причому час- джуеться на оточуюч1 тканини (парапанкреоф1б-
тота ц1е'|' патологи \ смертнють вщ гастроентеро- роз). Клш1чно панкреатит може проткати в гост-
лопчних захворювань продовжують збтьшува- рш та хроычнш формах, яю нерщко тюно
тися. Особливо зростае поширенють захворю- пов'язаш м1ж собою [3].
вань пщшлунковоТ залози (ПЗ) як у всьому свт, Проблема хроычного панкреатиту (ХП) - одна
так \ в нашш краТ'ш [1, 2]. з найбтьш складних \ суперечливих в гастроен-
Панкреатит являе собою тяжке захворювання терологи [4]. Захворюванють на ХП становить
ПЗ, в основ! якого лежить внутршньоорганна ак- 4-8 випадш на 100 тис. населения на рк, а його
тивац1я травних ферметчв, що продукуються поширенють в Сврот - 25 випадш на 100 тис.
залозою, \ виражене в р1знш м1р1 ферментативне населения. За останш 30 рош ктькють хворих
* Робота виткае з НДР «Вивчити мехажзми розвитку ускпаднень хроннного панкреатиту i розробити методи д1агностики i xi-рурпчного лкування з використанням малошвазивних технолог1й», номер Держреестрацм 0107U012136
на гостр1 та хроычнН панкреатити зросла вдв1ч1 [3].
В основ1 патогенезу панкреатиту у переважноТ бшьшосп хворих лежить ушкодження тканини ПЗ травними ферментами, як1 залоза сама \ продукуе. Бтьшють сучасних автор1в видтяють три головних патогенетичних фактори, яю спри-яють аутоагреси ферметчв в оргаш, що Т'х сек-ретуе: 1) ускладнення вщтоку секрету залози в (ДПК) \ внутр1шньопротокова ппертенз1я; 2) ненормально високий об'ем \ ферментативна акти-внють соку ПЗ; 3) рефлюкс в протокову систему ПЗ вмюту ДПК \ жовчк
Тривалий час основним ферментом, що ви-кликае пошкодження тканини ПЗ при панкреатиту вважався трипсин (пюля активаци його попе-редника трипсиногена цитокшазою ушкоджених кл1тин або ентерокшазою ДПК). Але в останнш час бтьше значения придтяеться лтол1тичним ферментам - фосфолтаз1 А \ лтаз1, яю видтя-ються залозою в активному стаж. Фосфолтаза А е ¡деальним маркером ураження ацинарних кл1тин ПЗ (розщеплюе Тх фосфолтщы мембра-ни) при панкреатит!. Припускаеться, що лтази вщповщальш за виникнення основноТ' маси пан-креатичного \ парапанкреатичного некрозу (сте-атонекроз).
Некротизована дтянка здатна: а) розсмокту-ватися (резорбц1я) з замшою (оргашзац1ею) оме-ртвтого субстрату новоутвореною сполучною тканиною; б) ¡нкапсулюватися з утворенням на-вколо некротичного осередку ф1брозноТ' капсули, яка вщмежовуе його вщ життездатноТ'тканини; в) вщторгнутися з видаленням (або тенденц1ею до видалення) омертвтоТ' тканини з оргашзму хворого.
Бтьш велим осередки панкреонекрозу при Тх переход! в ¡нкапсуляцш в ряд1 випадюв можуть трансформуватися в хибну панкреатичну або комбшовану кюту з ф1брозними стшками, напов-нену спочатку некротизованою тканиною, а шсля м поступовоТ' деградаци \ розчинення - мутною, що поступово стае свптмшою рщиною (¡нод1 в великш (до 10 мл) кшькосп), яка часто мютить ферменти панкреатичного секрету.
В д1агностиц1 ХП важливе значения мае до-слщження фермент1в ПЗ в кров1 - активносп амтази, сироваткового трипсину, лтази \ фос-фолтази А. Так як при ХП в патолопчний процес залучаються не лише ацинуси \ протоки, але \ островки Лангерганса, важлива оцшка ¡нкретор-ноТ' функцП' ПЗ. 3 ц1ею метою проводять визна-чення глкозильованого гемоглобшу [5]. НЬА1с-глкозильована форма присутнього в еритроци-тах гемоглобша А. При пщвищенш концентрацП' глюкози в кров1 вона вступае в неферментатив-ну взаемодш з бтками плазми з утворенням шифових основ, в тому числ1 з гемоглобшом. Рн вень глкозильованого гемоглобшу (СНЬ) зале-жить вщ концентрацП' глюкози в кров1 \ вщ три-валосп контакту глюкози з гемоглобшом. Тому ктькють СНЬ пропорцшна концентрацП' глюкози \ тривалосп ¡нкубаци (контакту з еритроцитами).
Вим1рювання концентрацП GHb дозволяе ретроспективно оцшювати р1вень ппергл1кемП при ЦД [4].
Альфа-амтаза (а-амтаза) вщноситься до груп гщролаз, яю катал1зують пдрол1з полюаха-рид1в, включаючи крохмаль i гткоген, до простих moho- i дисахарид1в (мальтоза, глюкоза). Пщви-щення активност1 ферменту в сироватц1 kpobí в 2 i бтьше раз1в повинно розцшюватися як симптом ураження ПЗ. Незначна пперамтазем1я дае основу запщозрити патолопю ПЗ, але ¡нод1 спо-стер1гаеться при захворюваннях ¡нших оргашв [4]. ГПпаза приймае участь в розщепленш Т>ю до жирних кислот i моноглщерид1в, головним чином пщ впливом жовчних кислот, яю синтезуються печшкою, i колтази залози [6]. Панкреатична ль паза Biflirpae головну роль в переварюванш жи-piB. При захворюваны залози вщбуваеться зна-чний викид ферменту в циркулюючу кров. Трипсин секретуеться бета-кл1тинами ПЗ у вигляд1 неактивного попередника - трипсиногена, який активуеться ентерокшазою. ПЗ е единим джере-лом утворення трипсину, i тому визначення його активносп дае бтьше ¡нформацП про стан ПЗ, шждослщження ¡нших ферметчв.
Важливим патогенетичним ланцюгом у розви-тку i прогресуванш хроычних запальних захво-рювань травного шляху е оксидативний стрес з його руйшвною д1ею на структуру i функцш тканин i оргашв [7]. Нормальний р1вень втьноради-кального окисления е необхщною умовою функ-цюнування кл1тин. Окислювально-
вщновлювальн1 процеси - важлива ланка у ме-табол1чному ланцюз1. Вони необхщн1 для енер-гозабезпечення, доставки i утил1заци' кисню у тканинах. Удосконалення регуляторноТ' системи дозволяе збер1гати збалансування, утворення продукте оксидацП i функц1онування механ1зм1в контролю, яю ведуть до Тх гальмування. Надм1р-на ¡нтенсиф1кац1я пероксидаци' сприяе порушен-ню м1кроциркуляци' o6míhhhx процеав i розвитку ппоксП, котра сама по co6i ¡ндукуе перекисне окиснення лтщ1в (ПОЛ). Формуеться «хибний круг» з порушенням ¡онного гомеостазу i бюене-ргетики, що у випадку довготривалого функцю-нування веде до пошкодження i загибел1 кл1тини [8, 9].
KmbKiCHi та як1сн1 змши кп1тинних мембран за умов ¡нтенсифкацП в1льнорадикального окисления л1пщ1в (ВРОЛ) зумовлюють мозаТ'чне по-рушення текучосп л1пщноТ' фази, пщвищення жорсткост1, утворення канал1в проникнення i mík-ророзрив1в у p¡3hhx м1сцях б1омембран, а також фазш зм1ни юнетичних властивостей фермент1в [10]. Згщно з ц1ею ппотезою в1льн1 радикали бло-кують o6míh речовин в ацинарних кттинах, "роз-плавляють" л1зосомальн1 гранули, окислюють лн пщи кл1тинних мембран. У вщповщь починаеться загальна реакц1я з активац1ею тромбоцит1в та комплементу [7,11]. У випадку тривалоТ' дм оксидативний стрес спричиняе руйнування та заги-бель кл1тин, що в подальшому призводить до
прогресування патолопчного процесу. С.В. Афанасьев [12] показав, що у хворих на ХП, на-впъ у перюд1 рем1сп захворювання, вщбуваеться актив1зац1я ВРОЛ з одночасним розвитком недо-статносп антиоксидантноТ' системи (АОС) у ПЗ. Таким ефектом втьних радикал1в протистоТ'ть система антиоксидантного захисту (АОЗ), котра попереджуе утворення \ забезпечуе зв'язування \ модифкацш втьних радикал1в, порушення пе-роксид1в, екранування функцюнальних груп бт-к1в та ¡нших молекул [13].
Мета роботи: оцшити стан системи ПОЛ-АОЗ у хворих на ХП та ХП, ускладнений кютою ПЗ; оцшити стан зовшшньосекреторноТ' функцП' ПЗ при ТТ патолопчних станах за допомогою вивчен-ня активносп ферметтв: а-амтази, лтази, трипсину, фосфолтази А; оцшити стан ендокринноТ' функци ПЗ за вмютом ОНЬ в кров1; 3) оцшити активнють ферметчв (а-амтази, лтази, трипсину) та ктькють гексозамш1в (ГА) в пункта^ кют та у вмют1 протош ПЗ.
Матер1ал та методи: Об'ектом вивчення були 70 хворих, з них 41 хворий становили I групу -пац1енти з ХП, ускладненим кютою; II група - 29 хворих на ХП. У 19 хворих був дослщжений вмют пунктату кют ПЗ, у 7 - вмют протош ПЗ.
Стан системи ПОЛ оцшювали за концентрацн ею МДА в плазм1 кров1 I вмюту пром1жних проду-кт1в ПОЛ [19, 20, 21, 22]. МДА визначали по ¡нте-нсивносп забарвлення триметтового комплексу, який утворюеться в кислому середовищ1 при реагуванн1 МДА з 2-тюбарбИ"уровою кислотою.
Вмют пром1жних продукт1в ПОЛ визначали за поглинанням екстрагованими лтщами монохро-матичного свптювого потоку в ультрафюлетовш дтянц1 спектру з розподтом реестрацП' лтщного екстракту кров1 в гептановш та ¡зопропанольнш фракцп. Такий пщхщ дозволяе здшснити дифе-ренцшоване визначення еф1рно-пов'язаних продукте пероксидацП' фосфолтщ1в, утриманих в ¡зопропанольнш фаз1 та неетерифкованих ¡н-термед1ат1в пероксидацП' жирних кислот екстра-гованих гептановою фазою. Оптичну фазу екст-рагованих лтщ1в кров1 вим1ряли на СФ-46 при довжин1 хвил1 220 нм, що вщображае концент-рацш ¡зольованих подвшних зв'язюв (1ПЗ) у не-насичених лтщах, як1 е субстратами ПОЛ. Вмют д1енових кон'югат1в (ДК) визначали при довжиш хвил1 232 нм, оксод1енових (ОДК) при 278 нм I при довжиш хвил1 400 нм шифов1 основи (ШО) -кшцев1 продукти ПОЛ.
Стан системи АОЗ оцшювали за активнютю СОД та КА в гемол1зат1 еритроцттв. В плазм1 кров1 вим1рювали вмют циркулюючого ЦП. Акти-внють СОД вим1рювали за методом, в основ! якого покладена властивють адреналшу до ау-тоокислення I використання м для вим1рювання активност1 СОД.
Активнють ЦП визначали за модифкованим методом Ревша, принцип якого базуеться на окисленн1 р-фентенд1амша при учасп ЦП.
Для оцшки показниюв системи ПОЛ-АОЗ до-
слщження були проведен! у контрольнш rpyni, яку склали 20, практично здорових, oci6. Для оцшки р1вноваги в систем! ПОЛ-АОЗ використа-ний коеф!ц!ент сп!ввщношення ЦП/МДА-100, який у здорових oci6 скпадае (1,71 ±0,11).
Оцшку зовн1шньосекреторно'|' функци ПЗ проводили шляхом визначення активносп фермен-т1в а-амтази, лтази, трипсину та фосфолтази А в сироватц1 кровк Стан ендокринноТ функци залози оцшювали за р1внем глкозильованого гемоглобшу в кровк В пунктам кют та у BMicTi проток1в ПЗ оцшювали активнють фермент1в а-амтази, лтази, трипсину, вмют гексозамш1в та р1вень бкарбонатноТ ochobhoctl
Оцшку показниюв, що вивчалися, давали вщ-повщно ix змш вщ мш1мально!' та максимально'!' меж1 ф1зюлопчно'|' норми, яка становила у крови а-Амтаза (для сироватки кровО - (3,3 - 8,9) мг/с-л;
лтаза (для сироватки кровО - (0,59 - 1,55) нмоль/с-л;
трипсин (для сироватки кровО - (1 - 4) мкмоль/мл/хв;
фосфолтаза А - (0,53 - 1,43) од. Ф/л А в 1мл сироватки;
глкозильований гемоглобш - (3,5 - 7,0) мкМоль Фру/г Нв;
гексозамши (для сироватки кров1)(2,89 -6,47) ммоль/л;
а-Амтаза (для дуоден. вмюту) - (6120 -15840) г/ч-л;
лтаза (для дуоден. вмюту) - (5,0 - 9,1) мл 0,1 н NaOH;
трипсин (для дуоденального вмюту) - (50 -500) мкмоль/мл/хв;
бкарбонати (для дуоденального вмюту) -32,9 - 78,8 мекв/л. У сироватц1 кров1 активнють ферменту а-амтази визначали за допомогою набору ф1рми «Агат», активнють трипсину - за допомогою методу Ерлангера в модифкацп Шатерникова [15], активнють лтази - за A.C. Лопновим [17], активнють фосфолтази А - за модифкованим методом С.А. Тужилша, А I. Салуены [18], вмют GHb за допомогою набору ф1рми «Lachema», вмют ГА за Римшгтоном лтаза (у пунктат1 кюти) - за Бонд1, активнють лтази в пункта^ кют та в протоках ПЗ - за Т1тцом [15].
Для статистичного анал1зу даних використо-вували дескриптивну статистику; пор1вняння се-редн1х значень змшних здшснювали за допомогою параметричних метод1в ^-критерш Стьюде-нта) за нормального розподту даних ознак, що виражеш в ¡нтервальнш шкалк Вщповщнють виду розподту ознак закону нормального розподн лення перев1ряли за допомогою методу LUaniTO-Утка. В ¡нших випадках використовували непа-раметричний метод (U-критерш Мана-У|'тн1). Для пор1вняння розподту часток двох або бтьше змшних використовували %2-тест. Кореляцшний анал1з виконували за Прсоном (для даних, що
виражеш в ¡нтервальнш шкал1) та за Сшрменом (для даних, що виражеш не в ¡нтервальних шкалах). Bei розрахунки виконували у nporpaMi SPSS 9.0 for Windows [19, 20].
Показники cucn
Результати роботи. Характеристика системи ПОЛ-АОЗ у пац1ент1в з ХП, ускладненим юстою ПЗ (I трупа) та з ХП (II трупа) представлена в таблиц! 1.
Таблиця 1.
ПОЛ-АОЗ у nau,icHmie з ХП, ускладненим юстою ПЗ та хрон1чним панкреатитом.
Показник Фази Група контролю (п=20) I група ХП, ускладнений Kic-тою ПЗ (п=41) II група ХП (п=29)
М±т М±т М±т
1ПЗ, а 0,99±0,04 1,10±0,04* 0,99±0,06
в.од ./мл ß 3,12±0,12 3,22±0,10 3,06±0,08
ДК, а 0,67±0,03 0,71 ±0,03 0,65±0,04
в.од ./мл ß 1,53±0,08 1,85±0,07** 1,65±0,07
ОДК, а 0 0,06±0,01 0,03±0,01
в.од ./мл ß 0,80±0,03 0,99±0,07* 0,73±0,05
ШО, а 0 0 0,01±0,01
в.од ./мл ß 0 0,40±0,03 0,36±0,04
МДА, нмоль/мл 2,07±0,13 2,95±0,13*** 2,76±0,18**
СОД, ум.од. 30,3±1,22 31,51 ±3,24 21,38±2,08***
КА.мкМ/хвмгНв 1149,6±49,3 1023,77±27,11* 10355,57±41,44
ЦП, мг/мл 308,08±8,79 452,48±17,36*** 434,18±19,28***
К/ф ЦП/МДА 1,71+0,11 1,263±0,09 1,67±0,10
npuMimKuia - гептанова фаза; ß - \зопропанольна фаза;
*- р<0,05 - eipoaiöHicmb змш м1ж показниками хворих у nopieHBHHi з групою контролю; **- р<0,01 - eipoaiöHicmb змш Mix показниками хворих у порвнянш з групою контролю; *** - р<0,001 - eipoaiöHicmb змш м1ж показниками хворих у пор1внянн1 з групою контролю.
Отримаш даш вказують на в1ропдне пщви-щення у пац1ент1в I групи в гептановш фаз1 кон-центраци субстрат1в ПОЛ - 1ПЗ - (р<0,05) у порн внянш з показниками групи контролю (у вах на-ступних випадках р також встановлено по вщ-ношенню до контрольно'!' групи), а також первин-них продукт1в ПОЛ - ДК - в ¡зопропанольнш фаз1 (р<0,01). Спостер1галася наявнють в а-фаз1 вмн сту ¡нших продукте ПОЛ - ОДК - у пац1ент1в обох груп. В [3-фаз1 концентрац1я ОДК була пщ-вищеною в 1,2 рази у хворих I групи (р<0,05), а у пац1ент1в з ХП вмют ОДК знижувався. У пац1ент1в обох груп в ¡зопропанольнш фаз1 були виявлеш кшцев1 продукти ПОЛ - ШО, як1 в контрольнш груп1 вщеутнк
Р1вень вторинного продукту ПОЛ - МДА був пщвищений у хворих I та II групи в 1,4 рази (р<0,001) I в 1,3 рази (р<0,01), вщповщно. Актив-н1сть СОД - ферменту системи АОЗ з субстратною ¡ндукц1ею - була достов1рно знижена на 17,3% у пац1ент1в II групи (р<0,001). У I груп1 хворих активнють даного ферменту залишалася в межах ф1зюлопчно!' норми.
Було виявлено значне пщвищення активност1 ¡ншого ферменту системи АОЗ -ЦП: в груш па-ц1ент1в з постнекротичними кютами - на 18, 9%, а в груш з ХП - на 16,9% (р<0,001). Щодо активное^ ферменту АОС - КА - спостер1галося до-стов1рне його зниження у пац1ент1в I групи (р<0,05). Зважаючи на виявлеш змши показниюв системи ПОЛ-АОЗ, для оцшки р1вноваги в цш систем! проведено анал1з змши коефщ1енту сп1ввщношення ЦП/МДА, значения якого розцн нюють як антиоксидантний ступшь захисту, що мае сироватка кров1 (визначення обох показниюв у плазм1 кров1). Тенденц1я до його зниження спо-
стер1галась у I rpyni хворих.
Таким чином, у rpyni пац1ент1в з ХП, ускладненим юстою ПЗ, спостер1гаеться значна актива^я процеав ПОЛ за рахунок пщвищення концент-рац|| субстрат1в та продукте ПОЛ, а також акти-BHiCTb ферменту АОЗ - ЦП. У пац1ент1в з ХП ак-тива^я процеав л1попероксидацГ|' була незнач-ною. Виявлено лише достов1рне зб1льшення вторинного продукту ПОЛ - МДА. Щодо ферме-HTiB системи АОЗ, то спостер1галось зниження активност1 СОД i пщвищення р1вня ЦП.
Оц1нюючи в цтому BMiCT показниюв системи ПОЛ - АОЗ у обстежених хворих, слщ вщзначи-ти бтьш виражену ¡нтенсифкацш процеав л1-попероксидацГ|' у пац1ент1в з ХП, ускладненим Ki-стою ПЗ у пор1внянн1 з хворими на ХП. У пац1ен-TiB з ХП вщбувалося зниження активносп СОД -ферменту антиоксидантного захисту, на вщмшу вщ ¡ншоТ групи, де активн1сть даного ферменту залишалася в межах ф1зюлопчно!' норми , на тл1 досить в и со ко I активност1 в обох трупах хворих ¡ншого ферменту АОЗ - ЦП. Активнють КА була зниженою у пац1ет1в з постнекротичною юстою, на вщмшу вщ хворих з ХП. Треба вщзначити, що посилення лтопероксидаци призводило до на-копичення вторинного продукту ПОЛ - МДА та юнцевих продукт1в - I1IO, р1вень пщвищення яких у обох груп хворих був майже однаковим. Р1вень МДА в надлишкових юлькостях е токсичним i спроможним пригн1чувати активнють ферметчв цитохромоксидази i гщроксилаз. МДА взаемод1е з амшогрупами фосфолтщ1в кл1тинних мембран, утворюючи кшцев1 продукти ПОЛ - I1IO, яю е ре-акцшно спроможними речовинами, що призво-дять до пол1меризацП' молекул.
Посилене надходження ферметчв ПЗ в кров
(«ухилення ферментв») обумовлене порушен-ням цтюносп ТТ паренх1ми або гострим застоем секрету на тш чи ¡ншш дтянц1 протоюв ПЗ. Слщ вщм1тити, що при ХП без загострення концент-рац1я панкреатичних ензим1в може бути не пщ-вищена, а навпъ знижена.
Даш, представлен! в таблиц! 2, свщчать про досить високу активнють ферметчв ПЗ. Так, у пац1ент1в ¡з ХП, ускладненим кютою ПЗ, активнють а-амтази збтьшилася на 43,8% (р<0,001), а у хворих ¡з ХП - на 30,4% (р<0,01) у пор1внянш
Показники ферм(
з групою контролю. Таким чином, у пац1ент1в I групи активнють цього ферменту на 15,5% була вищою, шж у хворих II групи. Дане досить значне пщвищення активное^ а-амтази в кров1 при ХП може вщбуватися в перюд загострення процесу I при виникненш перешкод для вщтоку панкреа-тичного соку (запалення, набряк гол1вки ПЗ I здавлювання протоюв, рубцевий стеноз сосочка ДПКта ¡н.).
Таблиця2
ч активност/ та вмюту гл1козильованого гемоглоб/ну у пац/снт/в I та II групи
Показник Група контролю (п=20) Iгрупа ХП, ускладнений юстою ПЗ (п=41) II група ХП (п=29)
а-Амтаза,мг/с-л 6,10±0,37 15,64±2,10*** 11,44±1,64**
Лтаза, нмоль/с л 1,07±0,05 1,44+0,11*** 1,41 ±0,08***
Трипсин,кмоль/мл/хв 2,5±0,27 7,44±0,74*** 9,30±0,72***
СНЬ.мкМ фру/г НЬ 5,25±0,28 6,67±1,28 6,97±1,12
Фосфол1п1за А, од. Ф/л А в 1мл сив. 0,98±0,07 1,97±0,16*** 2,19±0,23***
Прим1тки: **- р<0,01 - в1рог1днють зм'т м'ж показчиками хворих у пор1внянн1 з групою контролю;
*** - р<0,001 - в1рог1днють змш м1ж показниками хворих у пор1внянн1 з групою контролю.
Визначення лтази використовуеться в д1агно-стиц1 панкреатттв, в тому числ1 I хрошчних. Пщвищення активное^ лтази вщносно норми може вщм1чатися при ХП та при наявносп кют в ПЗ [19]. Так, в груш пац1ент1в з кютами ПЗ та з ХП активнють даного ферменту зросла на 14,7% та на 13,7% (р<0,001), вщповщно. Слщ вщзначити, що значна деструкц1я тканини ПЗ на шзшх стадн ях захворювання виражаеться зниженням вмюту ферменту в сироватц1 кров1 (який в даному ви-падку бувае субнормальним).
Поява активного трипсину в тканиш ПЗ е одним ¡з головних патогенетичних фактор1в розви-тку гострого та хрошчного панкреатиту. При да-них патолопях в результат! затримки видтення соку ПЗ вщбуваеться внутр1шньоорганна акти-вац1я панкреатичних фермент1в I в першу чергу трипсину, який пот1м активуе шил проферменти, що в результат! призводить до аутол!зу паренх!-ми залози. Як в I, так ! в II груш пац!ет1в активнють трипсину була досить високою. Причому у груш хворих з ХП вона пщвищилася на 57,6%, а в I груш - на 49,7% (р<0,001).
Фосфолтаза А досить специф!чна для ПЗ ! широко вивчаеться у зв'язку з м участю в патогенез! панкреатттв. Фосфолтаза А е щеальним маркером ураження ацинарних кл!тин ПЗ при панкреатит!. Активнють цього ферменту була досить високою в I та в II груш пац!ет1в: пщвищилася на 33,6% та на 47,6% (р<0,001), вщповщно.
Панкреатит може стати причиною такого захворювання як цукровий д!абет, пов'язаний з недостатшм видтенням залозою гормону ¡нсу-лшу. При цьому порушуеться внутр!шньоклп"ин-не засвоення глюкози. Глюкоза накопичуеться в кров!, викликаючи пперглкемш. Вим!рювання концентраци ОНЬ дозволяе оц!нювати р!вень п-перглкеми при ЦД. Так, р!вень ОНЬ був пщви-щений в 1,3 рази уобох трупах хворих.
Таким чином, одним ¡з провщних механ!зм!в розвитку хрошчного запального процесу в ПЗ е затримка видтення та внутр!шньоорганна акти-вац!я панкреатичних фермент!в, в першу чергу трипсину та лтази, яю здшенюють поступово ау-тол!з паренх!ми залози. Це пщтверджувалося досить високою концентрац!ею цих та ¡нших фе-рметтв, яю секретуються ПЗ, в сироватц! кров! хворих. Вщбувалося значне пщвищення активност! трипсину (на 49,7% та на 57,6% для пац!е-т1в I та II групи вщповщно), лтази (на 14,7% та на 13,7% вщповщно), а-амтази (на 43,9% та на 30,4% вщповщно) та фосфолтази А (на 33,6% та на 47,6% вщповщно), яка розщеплюе фосфо-лтщш мембрани ацинарних кл!тин при панкреатит!. Спостер!галася тенденц!я до зб!льшення р!вня ОНЬ у хворих обох груп в 1,3 рази, що св!-дчило про зростання концентраци глюкози в кров! через недостатню продукцш гормону ¡нсу-лшу залозою.
Псевдоюсти - це кютозш утворення, яю не мають ештел!ально!' вистилки, а представлен! грануляцшною тканиною. Причиною Тх е некроз тканини ПЗ внаслщок гострого панкреатиту, тра-вми органу. На м1сц1 осередку некрозу в ПЗ утворюеться порожнина, заповнена рщиною ! некротичними тканинами. Деяке д!агностичне значения мае дослщження вм!сту юст (пунктат) [3]. Зазвичай це серозний або гншний ексудат, що мютить значну ктькють ф!брину, еритроци-т1в, лейкоцттв, панкреатичного соку. Вщсутн!сть фермент!в у пунктат! робить панкреатичне похо-дження кют сумшвним.
Було проведено анал!з ферментативноТ активност! та вмюту пунктату кют та протоюв у пац!е-нт!в з патолопею пщшлунковоТ' залози. Б!ох!м!чн! показники, яю визначали у пунктат! кют ПЗ, представлен! в таблиц! 3.
Таблиця3
Показники ферментативноУ активностi i вм'юту гексозамМв та бкарбонат'ю у nymmami Kicm ПЗ.
Показник Трупа контролю (п=20) юста (п=19)
М±т М±т
а-амтаза, г/ч-л 10980.00±958.65 (панкр. Ык) 192,80±12,15***
Л1паза,мл 0,1 н NaOH 7.05±0.73 (панкр. ciK) 1,93±0.30***
Трипсин,мкМоль/мл/хв 275±30,28 (панкр. Ык) 7,89±1,44***
Б1карбонати, мекв./л 55,85±5,24 (панкр. ciK) 55,90±6,92
Гексозамши, мкмоль/л 5,61 ±0,22 (сиров, кр.) 2,72±0,45***
ripuMimKa: *** - р<0,001 - eipoaidHicmb змШ м'!ж показчиками naiiieHmie у nopieHBHHi з групою контролю.
Слщ зазначити, що нормою для ферментчв а-амтази, лтази \ трипсину та для бкарбонатноТ' основносп доцтьно було вважати норму для дуоденального вмюту, а для ГА - для сироватки кровк
У пац1ент1в з постнекротичною юстою активнють фермент1в у пункта^ була досить значною, хоч \ набагато нижчою, шж у панкреатичному соцк Так, активнють а-амтази становила (192,80±12,15) г/ч-л (р<0,001). Активнють трипсину склала (7,89±1,44) мкмоль/мл/хв (р<0,001), лтази - (1,93±0,30) мл 0,1 н ЫаОН, що на 57,0%
нижче, шж у дуоденальному вмют1 (р<0,001).
Вмют гексозамш1в в рщиш юсти був досить значний (3,38±0,52) ммоль/л, але в 1,7 раз1в нижний, шж в сироватц1 кров1 (р<0,001). Щодо кон-центраци б1карбонат1в в пункта^ юст, то вона становила (55,9±6,92) мекв./л \ суттево не вщр1з-нялася вщ показника норми для панкреатичного соку.
Показники, що визначали у панкреатичному соц1 ¡з протоюв ПЗ представлен! у таблиц! 4.
Таблиця4
Показники ферментативноУ активностi i вмюту бкарбонат 'ю
у панкреатичному cou,i ¡з протоюв ПЗ.
Показник Трупа контролю (п=20) Панкр. ciK ¡з протоюв ПЗ
М±т М±т
а-ам1лаза, г/ч-л 10980.00±958.65 229,42±3,37***
Л1паза,мл 0,1 н NaOH 7.05±0.73 (панкр. ciK) 9,39±1,01
Бкарбонати, мекв./л 55,85±5,24 (панкр. ciK) 175,87±14,81***
üpuMimKa. *** - р<0,001 - eipoaidHicmb змШ м'!ж показниками naiiieHmie у пор1вняннi з групою контролю.
Судячи ¡з представлених даних, активнють а-амтази була високою, але в багато раз1в нижчою, шж в контрольнш груш (р<0,001). Активнють лтази збтьшилася до (9,39±1,01) мл 0,1 н ЫаОН, що на 14,23% бтьше у пор1внянш групою контролю.
В норм1 секретя б1карбонат1в здшснюеться лише ештел1ем протоковоТ' системи. При ура-женш ештелш протоюв секретя б1карбонат1в здшснюеться \ ацинарними клп"инами.
Основна частина б1карбонат1в дифундуе через ештелш через р1зницю потенц1ал1в, що юнуе м1ж протоком \ кров'ю (бкарбонатний насос). При цьому замють б1карбонат1в, що потрапля-ють в протоки, в зворотному напрямку дифун-дують хлориди. Кр1м того, маеться \ натр1евий насос, оснований на потраплянш юшв водню в кров, а натрш - в панкреатичш протоки. Обидва насоси енергетично забезпечуються АТФ. Секретя води здшснюеться пасивно за рахунок р1з-ниц1 в осмотичному тиску в клп"инах \ панкреатичному соц1 (в соц1 бтьше електролтв \ бткових молекул). Концентрац1я б1карбонат1в у панкреатичному соц1 ¡з протоюв у пац1ент1в з постнекро-тичними юстами та ХП становить (175,87±14,81) мекв./л, що в 3,1 раз вище у пор1внянш з групою контролю (р<0,001).
Отже, у пункта^ юст ПЗ вщзначалась досить висока активнють панкреатичних фермент1в (але нижча, шж для панкреатичного соку), значна концентрац1я гексозамш1в. Активнють а-амтази
в панкреатичному соц1 ¡з протоюв вища, шж в пункта^ ¡з юст, та значно нижча, шж в контрольнш груш. Вщзначаеться висока активнють лтази та концентрац1я б1карбонат1в.
Таким чином, при ХП, ускладненому юстою шдшлунковоТ' залози спостер1галася пщвищена юльюсть малонового д1альдегщу, ¡зольованих подвшних зв'язюв, д1енових кон'югат1в, оксщ1е-нових кон'югат1в, шифових основ, що характери-зувало високу активнють системи перекисного окисления лтщ1в. Одночасно спостер1галася ак-тивац1я ферменту системи антиоксидантного за-хисту - церулоплазмшу та зниження активное^ каталази.
У пац1ент1в з хрошчним панкреатитом процеси лтопероксидаци були виражеш слабо, вщм1чав-ся лише значний вмют малонового д1альдегщу та шифових основ. Характерною була висока активнють супероксиддисмутази та церулоплазмшу - фермент1в антиоксидантного захисту.
У хворих як ¡з постнекротичними юстами, так \ з хрошчним панкреатитом, вщзначалася висока активнють панкреатичних ферметчв (а-амтази, лтази, трипсину та фосфолтази А) в кров1 та пщвищений р1вень глкозильованого гемоглобн ну. У пункта^ юст шдшлунковоТ' залози були ви-явлеш панкреатичн1 ферменти (а-амтаза, л1па-за та трипсин) та гексозамши в значнш юлькост1. У панкреатичному соц1 вщм1чалася висока акти-вн1сть лтази та пщвищений р1вень б1карбонат1в.
.Штература
1. Беляева Н.В. Эффективность мультинутриентных функциональных комплексов Grinization при хроническом билиарном панкреатите с ожирением / Н.В. Беляева // Суч. гастроентеролопя. -2009.-№1 (45). - С.21 -33.
2. Челоманова O.A. Новые подходы к патогенетическому лечению хронического рецидивирующего панкреатита / O.A. Челоманова // Гастроентер.: Miaœifl. зб. - Днтропетровськ, 2004. -Вип.35.-С. 365-366.
3. Губергриц Н.Б. Клиническая панкреатология / Н.Б. Губергриц, Т.Н. Христич. - Донецк: ООО «Лебедь», 2000. -416 с.
4. Звягинцева Т.Д. Хронический панкреатит и коррекция синдрома абдоминальной боли / Т.Д. Звягинцева, А.И. Чернобай // Суч. гастроентеролопя. - 2008. - №3 (41). - С.60 - 63.
5. Назаренко Г.И. Клиническая оценка результатов лабораторних исследований / Г.И. Назаренко. - М.: Медицина, 2002. - 544 с.
6. Хронический панкреатит в сочетании с сахарным диабетом -как выстоять поджелудочной железе? [Электронный ресурс] // Мед газета «Здоровье Украины», 2006. - № 9/1. http://www.health-ua.com/articles/1307.html).
7. Шифрин О.С. Ферментные препараты в лечении пациентов с болевой формой хронического панкреатита и умеренными нарушениями внешнесекреторной функции поджелудочной железы // О.С. Шифрин / Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колоп-роктол. - 2007. - Т. 17, №4. - С. 55 - 59.
8. Христич Т.Н. Хронический панкреатит: нерешенные проблемы / Т.Н. Христич, В.П. Пишак, Т.В. Кендзеровская - Черновцы: Ме-дуниверситет, 2006. - 280 с.
9. Fridovich I. The biology of oxigenradicals. The superoxide radical is an agent of oxisden toxicity: superoxide dismutase provide an impotent defence /1. Fridovich // Science. - 1988. - Vol. 201, №4359. - P. 880
10. Singer S.J. The Molecular Organisation of membranes/ S.J. Singer // Annu Ref Biochem, 1994, - Vol.43. - P. 805-833.
11. Христич T.M. До питания про лкування оксидативного стресу у хворих на хрошчний панкреатит у поеднанш з хрошчним об-структивним захворюванням легень / Т.М. Христич, Я.М. Телею // Суч. гастроентерол. - 2007. - №3(35). - С. 38-41.
12. Буклис Э.Р. Хронический панкреатит: этиология, патофизиология и консервативная терапия / Э.Р. Буклис, В.Т. Ивашкин // Рос. журн. гастроентэрол., гепатол., колопроктол. - 2006. - №6.
- С.79-86.
13. Афанасьев C.B. Репональш особливост1 втьно-радикального окисления лтщ1в та антиоксидантноТ системи у хворих на хрошчний панкреатит / C.B. Афанасьев, O.A. Лихолат // Медич. xi-Mifl. - 2005, - T.7, №1. - С.33-36.
14. Awad N.M. Peroxidase-catalized formation of quercetin quinone methide-glutationce adduets / N.M. Awad, M.G. Boesma, J.Vervoort, J.M. Rietjens // Arch. Biohim. Biophys. - 2000. - V.278, №2. - P 224-233.
15. Камышников B.C. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике / B.C. Камышников. В 2-х т. Т.2. - Минск: Беларусь. - 2000.-463.
16. Овсянникова Л.М. BioxiMi4Hi та бюф1зичш методи оцшки пору-шень окислювального гомеостазу в oci6, що зазнали радюцш-ного впливу внаслщок аварм на ЧАЕС / Л.М. Овсянникова, C.M. Альохша, О.В. Дробшська // Метод. Рекомендацм. -К. - 1999,- 6 с.
17. Асатиани B.C. Биохимическая фотометрия / B.C. Асатиани -M.: AHCCCP. - 1957. - 475 с.
18. Тужилин C.A. Метод определения фосфолипазы А в сыворотке крови / С.А. Тужилин, А.И. Салуэнья // Лаб. дело. - 1975. - №6,
- С.334 - 335.
19. Енюков И.С. Методы, алгоритми, програми багатом1рного ста-тистичного анал1зу / И.С. Енюков. - М.: Фшанси i статистика. -1986.-С. 86.
20. Викел П.Статистика / П. Викел, Д. Доскман. - 1983. - 42 с.
Реферат
СОСТОЯНИЕ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕНИЯ ЛИПИДОВ И АНТИОКСИДАНТНОГОЙ ЗАЩИТЫ, ФЕРМЕНТАТИВНОЙ АКТИВНОСТИ ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ У БОЛЬНЫХ С РАЗНЫМИ ФОРМАМИ ХРОНИЧЕСКОГО ПАНКРЕАТИТА Крылова Е.А., Макарчук В.А., Шевченко Б.Ф., Ратчик В.М.
Ключевые слова: хронический панкреатит, перекисное окисление липидов, антиоксидантная защита, ферментативная активность поджелудочной железы
Обследованы 70 больных хроническим панкреатитом (из них 41 - осложненным псевдокистой поджелудочной железы). Установлено, что для хронического панкреатита, осложненного кистой поджелудочной железы, характерна высокая активность системы перекисного окисления липидов и угнетение системи антиоксидантной защиты. У пациентов с хроническим панкреатитом выраженность процессов липопероксидации снижена, характерной была высокая активность ферментов антиоксидантной защиты. У всех больных отмечалась высокая активность панкреатических ферментов в крови и повышеный уровень гликозилированного гемоглобина. В пунктате кист поджелудочной железы были выявлены панкреатические ферменты и гексозамины в значительном количестве. В панкреатическом соке отмечалась высокая активность липазы и повышенный уровень бикарбонатов.
Summary
CONDITION OF LIPID PEROXIDATION, ANTIOXIDANT PROTECTION AND ENZYMES ACTIVITY OF PANCREAS IN PATIENTS WITH DIFFERENT FORMS OF CHRONIC PANCREATITIS Krylova O.A., Makarchuk V.A., Shevchenko B.F., Ratchik V.M.
Key words: chronic pancreatitis, lipid peroxidation, antioxidant protection, enzymes activity, pancreas.
The research involved 70 patients with chronic pancreatitis (41 of them had pancreatitis complicated with pancreatic psuedocyst). It has been found out that chronic pancreatitis complicated with pancreatic cyst is characterized by high activity of lipid peroxidation and inhibition of antioxidant system. Patients with chronic pancreatitis show the lowering lipid peroxidation insensity and the high activity of antioxidant enzymes. All the patients have high activity of pancreatic enzymes in the blood and elevated glycated hemoglobin. The pancreatic cyst punctuate includes pancreatic enzymes and hexosamines in significant amount. Pancreatic juice shows high lipase activity and elevated bicarbonate.
