CC BY
48СПЕЦИФІКА БІОЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЛИЖНИХ ГОНКАХ
Скиба О. О.
Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка Інститут фізичної культури
Анотація. Представлено аналіз біоенергетичних режимів, які забезпечують змагальну діяльність лижника-гонщика. Розглянута модель біоенергетичного забезпечення змагальної діяльності та зміни співвідношення біоенергетичних джерел на різних дистанціях. Виявлені найбільш ефективні режими енергозабезпечення змагальної діяльності в лижних гонках. Доведено, що саме ефективність використання джерел енергозабезпечення проявляється в швидкості впрацювання, утилізації та економічності.
Ключові слова: лижники-гонщики, біоенергетичне забезпечення, змагальна діяльність, режими, аеробний, анаеробний.
Аннотация. Скиба О. А. Специфика биоэнергетического обеспечения соревновательной деятельности в лыжных гонках. Представлен анализ биоэнергетических режимов, которые обеспечивают соревновательную деятельность лыжника-гонщика. Рассматривается модель биоэнергетического обеспечения соревновательной деятельности, а также изменения соотношения биоэнергетических источников на разных дистанциях. Определены наиболее эффективные режимы энергообеспечения соревновательной деятельности в лыжных гонках. Доказано, что именно эффективность использования источников энергообеспечения проявляется в быстроте врабатывания, утилизации и экономичности.
Ключевые слова: лыжники-гонщики, биоэнергетическое обеспечение, соревновательная деятельность, режимы, аэробный, анаэробный. Annotation. Skiba O. O. Specificity of bioenergetical supplying of competitive activity in ski-racers. Devoted to the bioenergetics regimens, which provides the competition activity for ski-racer. The model of bioenergetical supplying competition activity and changes of relation bioenergetics sources on different distances is looked out. The main effective regimen of energetic supply of competition activity in ski-races is pointed out. The effectiveness of using energetic supply sources is shown in speed work, utilization and economic is proved.
Key words: ski-racers, bioenergetical supplying, competition activity, regimen, aerobic, anaerobic.
Вступ.
Сучасні тенденції розвитку спорту вищих досягнень вимагають систематичного удосконалення організаційно-методичних основ спортивної підготовки. Необхідність удосконалення системи підготовки спортсменів визначається рядом обставин та умов, що суттєво впливають на структурно-функціональну організацію тренувального процесу.
За останні роки набагато покращились результати в циклічних видах спорту, зокрема в лижних гонках. Конкуренція на міжнародній арені так зросла, що інколи лише соті долі секунди розділяють суперників на фініші. Це обумовлено покращенням лижного інвентарю, засобів для підготовки лиж, якістю підготовки лижних трас, що дозволяє розвивати більш високу швидкість. Звідси виникає необхідність пошуку та наукового обґрунтування ефективних технологій побудови та реалізації тренувального процесу на всіх етапах підготовки лижників-гонщиків [5].
Основним фактором, що визначає фізичну працездатність лижника-гонщика під час змагань, являється його енергетичний потенціал, так як за кількістю працюючих м’язів лижні гонки відносяться до глобальної роботи великої та помірної потужності. Енергетичний потенціал визначають три енергетичні системи - окисно-відновна (аеробна), фосфатна і лак-тацидна (анаеробні).
Будь-яка рухова діяльність людини потребує витрат енергії і основною метою обміну речовин під час м’язової роботи є енергозабезпечення працюючих м'язів. Як і в усіх клітинах, так і в м’язових волокнах єдиним джерелом енергії для м’язового скорочення являється аденозинтрифосфорна кислота (АТФ). Однак існуючих запасів АТФ у м'язах недостатньо, їх вистачає на 1-2 секунди максимальних скорочень і їх рівень майже не змінюється. Тому, водночас з витратами в організмі йде безперервний процес поповнення АТФ за рахунок енергії, яка вивільнюється в результаті біохімічних реакцій двох типів енергетичних шляхів ресинтезу АТФ - з участю кисню (аеробного) і
© Скиба О. О. , 2009
безкисневого (анаеробного). Вони і визначають енергетичні можливості людини [4].
В систему енергозабезпечення в першу чергу входять механізми, пов’язані з процесами мобілізації і утилізації основних енергетичних субстратів, їх регуляції. Якість тренувального процесу визначається перед усім тим, наскільки ефективно організм спортсмена зможе мобілізувати і використати енергетичні субстрати, наскільки досконало буде сформована система регуляції цих процесів, наскільки вони адекватні змагальній діяльності.
Аналіз структури змагальної діяльності сучасних лижників-гонщиків з біоенергетичних позицій дозволяє встановити основні параметри навантажень
і взаємозв'язати її критерії зі специфікою енергетичного забезпечення. Кінцева мета підготовки лижника - підвищити роботу провідних систем організму на новий, більш високий функціональний рівень, щоб досягти максимального приросту результатів.
Проведений аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що саме енергетичний потенціал спортсмена та економічність його реалізації являються основними лімітуючими факторами рівня спортивних досягнень в лижних гонках.
Робота виконана за планом НДР Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Ма-каренка.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою даної статті є з’ясування і аналіз біоенергетичних джерел, що забезпечують змагальну діяльність в лижних гонках.
Результати досліджень.
Основними факторами, що забезпечують фізичну готовність лижника до досягнень високих спортивних результатів являється спеціальна витривалість, швидкісно-силова підготовленість, силова підготовленість. Ефективність впливу виявлених факторів на успішність змагальної діяльності спортсмена залежить від функціонального стану систем енергозабезпечення м’язової діяльності. Основними показниками функціонального стану організму лижника є:
економічність, потужність функціональних систем, та ефективність потенційних можливостей [1].
М. Р. Смирнов побудував повний біоенергетичний спектр метаболічних джерел, який вперше розкрив енергетичне забезпечення всіх варіантів м’язової діяльності - від стану спокою до безперервної роботи протягом доби. Кожному з них відповідає здебільшого один домінуючий режим енергозабезпечення, і кілька допоміжних, потужність яких реалізується частково. Критерієм режиму слугує хімічна речовина, яка піддається перетворенню - основний біохімічний субстрат анаеробного чи аеробного ресинтезу АТФ.
Всього в біоенергетичному спектрі виділяють 17 режимів, з них 9 відносяться до основних енергетичних джерел і 8 - до проміжних, або перехідних. Виходячи з цього, змагальну діяльність лижника-гонщика на дистанціях з тривалістю роботи від 3-4 хвилин в спринтерській гонці і до 2 годин в марафоні забезпечують 5 енергетичних режимів:
1- анаеробний змішаний креатинфосфатний (алак-татний) і вуглеводний лактатний режим;
2- анаеробний вуглеводний режим;
3- змішаний вуглеводний режим;
4- аеробний вуглеводний режим;
5- аеробний змішаний вуглеводний і жировий режим.
З урахуванням структурного складу енергозабезпечення в залежності від часових і метричних параметрів м’язової діяльності в лижних гонках прийнятий поділ дистанцій на спринтерські (до 2 км), короткі (до 15 км) і довгі (від 30 км).
На коротких дистанціях (рис. 1.) за середніми показниками анаеробний змішаний креатинфосфатний і вуглеводний ресинтез АТФ займає 7,2% часу лижної гонки. Питома вага анаеробного гліколізу складає 35,8%, а змішаний анаеробно-аеробний вуглеводний ресинтез функціонує впродовж 36,5% від загальної тривалості змагального навантаження. На аеробний вуглеводний ресинтез припадає 20,5% змагального часу.
□анаеробний змішаний □анаеробний вуглеводний Еаанаеробний гліколіз □змішаний анаеробно-аеробний
Рис. 1. Модель біоенергетичного забезпечення змагальної діяльності лижників-гонщиків на коротких дистанціях (5, 10, 15 км).
5,7%
О анаеробний гліколіз
□ змішаний анаеробно-аеробний
□ анаеробний вуглеводний
Рис. 2. Модель біоенергетичного забезпечення змагальної діяльності лижників-гонщиків на довгих дистанціях (30 км).
30,6%
31,5%
□ змішаний анаеробно-аеробний
□ анаеробний змішаний
□ анаеробний вуглеводний
Рис. 3. Модель біоенергетичного забезпечення змагальної діяльності лижників-гонщиків (марафон, 50 км).
На довгих дистанціях (рис. 2.) переважає більш потужне використання аеробних вуглеводних енергетичних ресурсів впродовж 58,8% середнього часу лижної гонки на 30 км. А в лижному марафоні (рис.
3.) аеробний вуглеводний і аеробний змішаний ресин-тези займають 62,1% часу від кінцевого результату. Тривалість змішаного анаеробно-аеробного ресинтезу знаходиться на рівні 35,5% на дистанції 30 км і 37,9% в лижній гонці на 50 км. Анаеробний вуглеводний режим у середньому займає 5,7% змагального часу в гонці на 30 км. Таким чином, зі збільшенням довжини змагальної дистанції, найбільш вигідним для лижника буде аеробний вуглеводний режим енергозабезпечення [3].
Слід відмітити, що при повному аеробному окисленні однієї молекули глюкози до води і вугле-
кислоти, які легко виводяться з організму, утворюється 36 молекул АТФ. Анаеробне розщеплення такої ж молекули глюкози до молочної кислоти, яка значно важче виводиться з організму, забезпечує вихід всього
2 молекул аденозинтрифосфорної кислоти.
Важливим показником, який визначає ефективність енергозабезпечення лижника-гонщика на довгих дистанціях, є поріг анаеробного обміну (ПАНО). Він наступає коли потужність аеробних процесів є недостатньою для подальшого енергозабезпечення роботи. Відомо, що тривала робота, рівень якої перевищує ПАНО, призводить до активізації анаеробних процесів, інтенсивного накопичення лактату в крові [2]. В результаті цього, поступово знижується м’язовий рН
- з 7,1 до 6,9-6,7 і навіть 6,5. Внутрішньоклітинний рН починаючи з рівня 6,9-6,8 уповільнює інтенсивність гліколітичної реакції відновлення запасів АТФ, а при рН 6,5-6,4 розщеплення глікогену не відбувається. Все це дає можливість вважати, що низький м’язовий рН являється основною причиною обмеження гліколі-тичної системи [5].
За середньостатистичними даними фізіологічними критеріями анаеробного порогу є: вміст молочної кислоти в крові - 4 моль/л, споживання кисню
- 65-90% МСК, ЧСС - 165-180 уд/хв. Чим довше зберігається пряма пропорційність між зміною швидкості (потужності) навантаження і ЧСС, чим вище показники порогової швидкості і частоти пульсу, тим більші анаеробні можливості має спортсмен, тим вища його працездатність.
Збільшення адаптивних можливостей киснево-транспортної системи, зміни у м’язовій тканині під впливом спеціальних тренувань здатні привести до значного збільшення ПАНО.
Висновки:
1. Змагальну діяльність лижника-гонщика на дистанціях з тривалістю роботи від 3-4 хвилин в спринтерській гонці і до 2 годин в марафоні забезпечують 5 енергетичних режимів:
- анаеробний змішаний креатинфосфатний (алактатний) і вуглеводний лактатний режим;
- анаеробний вуглеводний режим;
- змішаний вуглеводний режим;
- аеробний вуглеводний режим;
- аеробний змішаний вуглеводний і жировий режим.
2. Анаеробні лактатні джерела являються основними в енергозабезпеченні роботи від 30 с до 6 хв. Саме вони визначають результат спортсмена на спринтерських дистанціях від 800 м до 2000 м. За рахунок гліколізу можуть здійснюватися тривалі прискорення по ходу дистанції і на фініші. Гліколітичний механізм енергоутворення являється біохімічною основою спеціальної швидкісної витривалості.
3. Аеробний шлях енергозабезпечення є основним при тривалій роботі: на довгих дистанціях від 5000 м, лижному марафоні.
4. Проведений аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що саме енергетичний потенціал спортсмена та економічність його реалізації являються основними лімітуючими факторами рівня спортивних досягнень в лижних гонках.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем удосконалення систем енергозабезпечення м’язової діяльності лижників-гонщиків.
Література:
1. Дунаев К. С. Технология целевой физической подготовки высококвалифицированных биатлонистов в годичном цикле тренировки: автореф. дис. на соискание учен. степени док-ра пед. наук: спец. 13.00.04 „Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры” / К. С. Дунаев. - Санкт-Петербург, 2008. - С.12.
2. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В. Н. Платонов. - К.: Олимп. лит-ра, 2004. - С. 197. - (Общая теория и ее практические приложения).
3. Раменская Т. И. Биоэнергетическое моделирование соревновательной деятельности сильнейших лыжников-гонщиков на ХУІІІ зимних олимпийских играх (Ногано, 1998) / Т. И. Раменская // Теория и практика физической культуры. - 2000. - № 2. - С. 6-12.
4. Раменская Т. И. Юный лыжник / Т. И. Раменская. - М.: Спор-тАкадемПресс, 2004. - 204 с. - (Учебно-популярная книга о многолетней тренировке лыжников-гонщиков).
5. Хохлов Г. Г. Скоростно-силовая подготовка квалифицированных лижников-гонщиков в подготовительном периоде с учетом их участия в соревнованиях по спринту: дис. ... кандидата наук по физическому воспитанию и спору: 24.00.01 / Хохлов Геннадий Грацианович. - Х, 2003. - С. 25-31.
Надійшла до редакції 18.06.2009р.
olg-skib@yandex.ru
