CC BY
128Спеціальна фізична підготовка як засіб адаптації до стрес-факторів навчально-бойової і бойової діяльності військовослужбовців
Попович О.І., Федак С.С., Романчук С.В.
Академія сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного
Анотації:
Розглянуто вплив екстремальних умов на виконання професійних обов'язків військовослужбовцями під час участі у бойових діях та в складі миротворчого контингенту, а також вплив занять фізичними вправами на скорочення часу адаптації до визначених умов. Проаналізовано значну кількість спеціальної літератури психологічного, бойового та фізичного спрямування. Визначено етапність формування адаптації військовослужбовців до бойових умов, з'ясовано напрямки впливу засобів фізичної підготовки на її скорочення.
Ключові слова:
адаптація, стрес, миротворець, етапи, фізична підготовка.
Попович А.И., Федак С.С., Романчук С.В. Специальная физическая подготовка как средство адаптации к стресс-факторам учебно-боевой и боевой деятельности военнослужащих. Рассмотрено влияние экстремальных условий на выполнение профессиональных обязанностей военнослужащими во время участия в боевых действиях и в составе миротворческого контингента, а также влияние занятий физическими упражнениями на сокращение времени адаптации к определенным условиям. Проанализировано значительное количество специальной литературы психологического, боевого и физического направления. Определена этапность формирования адаптации военнослужащих к боевым условиям, выяснены направления влияния средств физической подготовки на ее сокращение.
адаптация, стресс, миротворец, этапы, физическая по дготовка.
Popovich O.I., Fedak S.S., Roman-chuk S.V. Special physical training is a way to adaptation to stressors of battle-educational and battle activity of servicemen. The article shows the influence of extreme conditions on realization of professional duties of servicemen while participation in hostilities and in staff of peacemaking contingent and also influence of physical training on time saving of adaptation to specified conditions. It was analyzed a fair quantity of special psychological, battle and physical literature. It is defined a staging of adaptation formation of servicemen to battle conditions and it is found out directions of influence of physical training on its reduction.
adaptation, stress, peacemaker, stages, physical training.
Вступ.
Вивченню адаптації людини до стресових умов в останнє десятиліття приділяють велику увагу не тільки військові лікарі, психологи, соціологи, а й фахівці фізичної підготовки. Це пов’язано, зокрема, із збільшенням числа екстремальних ситуацій природного, техногенного походження, а також формуванням “гарячих точок” в різних регіонах планети. Вони, перш за все, спричиняють надекстремальні дії на психіку людини, що викликають стресові розлади. Вони виникають у вигляді затяжних, або відстрочених реакцій на ситуації і пов’язані з серйозною загрозою здоров’ю, або життю [1, 9]. Ризик його формування може мінімізуватися розвиненою здатністю індивіда до довгострокової адаптації, створення нових або модифікованих форм індивідуального існування.
Поза сумнівом, що вся професійна діяльність військовослужбовців передбачає виконання ними посадових обов’язків в екстремальних умовах, а участь в бойових діях є їх основних прояв. У ряді досліджень показано, що в бойовій обстановці, як ніде, максимально виражена вітальна загроза, а психоемоційне напруження досягає апогею [4, 6]. Наростання рівня психічного напруження може коливатися залежно від індивідуальних особливостей суб’єкта: від легкого збудження до відчуття паралізуючого страху [2, 7].
У бойових умовах перед кожним військовослужбовцем висуваються два завдання: вижити і виконати бойове завдання. Причому, виконання бойового завдання дуже часто є єдиним зі способів вижити. За даними американських авторів [9] лише 25% солдатів на полі бою адекватно розцінюють те, що відбувається і свідомо використовують свою зброю. Інші ж поділяються на дві категорії: (1) - що знаходяться в сильному збудженні; (2) - пригнічені страхом. Перші, © Попович О.І., Федак С.С., Романчук С.В., 2010
як правило, здійснюють даремні, а деколи безглузді дії, а другі - часто паралізовані страхом. Природно, що у тих 25% адекватно діючих солдатів вірогідність залишитися в живих (зберегти свою індивідуальність і здоров’я) значно вище, ніж у інших 75% особового складу. Саме до цієї, основній групі військовослужбовців необхідна кваліфікована допомога.
У наших дослідженнях [7, 8] показано, що участь в бойових діях можна розглядати як стресову подію виключно загрозливого характеру, вона може викликати загальний стрес практично у будь-якої людини. В період ведення бойових дій 80% офіцерів мають виражені ознаки астенізації і дезадаптаційних розладів.
Результати наукових досліджень дозволяють припустити наступне: для непідготовлених до умов військових дій молодих людей ризик виникнення дезадаптаційних станів значно більший, ніж для професійних, кадрових офіцерів, причому саме обставини, які пов’язані з умовами проходження військової служби в “гарячих точках”, складають групу так званих чинників ризику формування після травматичного синдрому. Таким чином, професійна діяльність військовослужбовців, зокрема контрактників, супроводжується максимальними за об’ємом і інтенсивністю фізичними і психічними навантаженнями, складністю і різноманіттям завдань в умовах дефіциту часу і інформації, постійним ризиком і наявністю загрози для життя [3, 6].
Чисельні дослідження, проведені провідними дозволяють стверджувати, що спеціальна спрямованість фізичної підготовки може служити потужним засобом прискорення адаптації військовослужбовців або попередньої підготовки до дій у незвичних умовах оточуючого середовища [1, 3, 5].
Попередня адаптація до незвичних умов зовнішнього середовища може досягатись як штучним моде-
проблеми фізичного виховання і спорту № 11 / 2010
люванням таких умов дислокації підрозділів (що вимагає великих економічних витрат), так і за допомогою фізичної підготовки, методика якої найбільш доступна керівникам бойової підготовки. Але для позитивного ефекту фізичної підготовки керівники мають знати особливості впливу незвичних умов зовнішнього середовища на організм і показники навчально-бойової діяльності військовослужбовців.
Робота виконана за планом НДР Управління фізичною підготовкою Збройних Сил України «Впровадження спеціальної програми з фізичної підготовки для миротворчого контингенту та його фізичної реабілітації після виконання завдань», шифр «Реабілітація».
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - обґрунтувати вплив фізичної підготовки на прискорення адаптації військовослужбовців до військово-професійної діяльності в екстремальних умовах.
Завдання:
1) вивчити особливості адаптації військовослужбовців до умов навчально-бойової діяльності;
2) спрямувати вивчення впливу засобів фізичної підготовки на нейтралізацію негативних чинників бойових умов під час виконання завдань та після прибуття до пункту постійної дислокації.
Результати дослідження.
Вивчення особливостей психофізіологічного стану та поведінкових реакцій осіб, які здійснювали професійну діяльність у бойових умовах (в Афганістані, Чечні, Закавказзі, Придністров’ї, Югославії, на Північному Кавказі тощо), уможливило виявлення певної закономірності в динаміці адаптації військовослужбовців до екстремальних умов діяльності. Зокрема, були виявлені чотири основні періоди: початковий; відносної нормалізації функціональних можливостей організму та професійної працездатності; завершальний (поява дизадаптаційних проявів); реадаптації до служби в мирних умовах.
Початковий період характеризується загальними адаптаційними перебудовами організму особистості до несприятливих (екологічних, соціально-психологічних та ін) чинників діяльності в екстремальних умовах. Він супроводжується тимчасовим зниженням функціональних можливостей організму та рівня професійної працездатності військових фахівців, що в деяких випадках можна розцінювати як початок дизадаптаційних проявів, оскільки не виключена можливість їх трансформування в стійкі порушення.
У цей період підвищується рівень ситуаційної' тривожності, погіршується самопочуття і настрій, відзначається перелік скарг на стан здоров’я. Разом з цим, знижується стійкість до навантажень і погіршується продуктивність виконання професійних дій на фоні збільшення кількості помилок.
Початковий період адаптації до екстремальних умов триває від 2 тижнів до 1-1,5 місяця залежно від конкретних умов діяльності військовослужбовців, індивідуальних особливостей організму (конституції, стану здоров’я, мотивації тощо) та якості медико-психологічної допомоги.
Аналіз анкетування військовослужбовців щодо умов служби в Іраку свідчить, що відчуття пристосованості до нових кліматичних умов виникало в середньому через 18±3 діб перебування в місії. Ефект пристосованості на початку місії відзначили 97,26 % опитаних, а в середині терміну миротворчої місії - 2,74 %.
У другому періоді в більшості військовослужбовців (67,2%) відзначається відносна нормалізація функціональних можливостей організму та формування нового динамічного стереотипу під час виконання професійних завдань. Як правило, в цей період завершується фаза гострої адаптації до нових кліматичних і географічних чинників регіону й незвичайних умов бойового оточення. Формується новий рівень стійкої фази функціонування регуляторних систем організму й особистості. Саме в другому періоді екстремальної діяльності військовослужбовці найбільш толерантні до професійних навантажень.
Третій період характеризується розвитком виражених дизадаптаційних порушень і прогресивним зниженням рівня професійної працездатності. У цей період простежується значне погіршення самопочуття у 31,1% військовослужбовців, з’являються скарги на стан здоров’я (27,9%), відзначається суттєве зниження нервово-психічної стійкості (36,4%) та якості професійної діяльності фахівців (27,9%).
Важливо підкреслити, що тривалість періодів адаптації багато в чому залежить, з одного боку, від вихідного рівня функціонального стану організму й особистісних особливостей людини, а з другого - від рівня бойового навантаження. Наприклад, виражені дизадаптаційні порушення у військовослужбовців, що здійснювали надзвичайно складну й напружену професійну діяльність в умовах реальної летальної загрози, розвивалися вже через 3-6 місяців перебування в даних умовах.
Тривале перебування в особливих та екстремальних умовах може бути причиною розвитку післятрав-матичного стресового розладу або стресу критичного інциденту, вивченню якого останнім часом приділяється велика увага.
Наші дослідження показали, що в 17 % ветеранів, які служили в Афганістані, простежується стан, який класифікується як після травматичний стресовий розлад. Для даної групи ветеранів характерно вищі рівні тривожності, депресії, алкогольної залежності та загальної психопатологічної симптоматики. За аналізом досліджень високе вираження подібних ознак відзначається у 22 % військовослужбовців - учасників бойових дій на території Чеченської республіки.
За результатами опитування визначено, що серед миротворців, які перебували в Іраку, 12,5 % осіб мали певні ознаки формування післятравматичного стресового розладу, а 15,6% військовослужбовців становили граничну групу.
З вищесказаного, витікає, що особлива увага в психологічній підготовці військовослужбовців має бути направлена на подолання моральної і фізичної перевтоми, наслідків тривалого стресу, страху і паніки в бою, на зміцнення міжособистісних відносин у військовому колективі і його згуртованість, підвищення
ролі керівництва серед особового складу. Вирішення цих завдань можливо за умов правильного формування змісту та організації фізичної підготовки.
У різні часи проблеми спеціальної спрямованості фізичної підготовки здійснювалися в різних напрямах. В кінці 50-х років СФП розглядалась як засіб прискорення оволодіння військовослужбовцями професійними навичками і вміннями. У 60-70 роки існувала проблема спеціалізації фізичної підготовки з урахуванням особливостей організації бойової підготовки підрозділів і частин в різних видах і родах військ. У теперішній час висувається завдання скорочення попередньої підготовки військовослужбовців до дій у незвичних умовах навчально-бойової діяльності засобами фізичної підготовки.
Для цього є наступні підстави: особливі кліматичні зони, що обмежують можливості переміщення особового складу за допомогою техніки; фізичні навантаження, що зростають при переходах і подоланні природних перешкод; фізичні вправи, які розвивають рухові якості і сприяють підвищенню стійкості організму до дій у незвичних і несприятливих умовах зовнішнього середовища; фізичні навантаження, що в достатній мірі піддаються дозуванню і контролю за спрямованістю і розвитком необхідних рухових якостей; фізичні вправи, що моделюють умови для на-працювання спеціальних прикладних навичок; підвищення у ході фізичної підготовки, психічної стійкості військовослужбовців, зниження напруженості і формування впевненості у своїх силах; фізичні вправи найбільш економічно-доцільні і доступні планування на будь-якому рівні.
Спеціальна фізична підготовка з метою вироблення «завчасної» адаптації військовослужбовців до режиму бойової діяльності у незвичних умовах вимагає певної специфіки при визначенні ступенів встановлення зворотного зв’язку між загальною фізичною і спеціальною підготовленістю. Необхідно пам’ятати, що фізична підготовка є елементом системи більш вищого порядку - бойової підготовки. Командирам, котрі не вміють оцінювати вплив фізичних вправ на показники професійної діяльності, планувати спеціальні завдання фізичної підготовки недоцільно чекати тренувального ефекту при виконанні бойових прийомів та дій. Для організації досконалої підготовки військовослужбовців необхідно враховувати показники функціональної діяльності організму, що у свою чергу вимагає хорошого знання основних положень взаємозв’язку фізичної підготовки з результатами військово-професійної діяльності.
Висновки.
У теперішній час можливості поступової адаптації до нових умов зовнішнього середовища значно зменшуються, тому що суттєво змінюються принципи комплектування військ (скорочується термін строкової служби призовників, відбувається професіоналізація армії, окремі військові підрозділи направляються у різні регіони світу для виконання миротворчих операцій тощо).
Створення частин швидкого реагування також вимагає розробки заходів із забезпечення готовності військовослужбовців до дій в умовах, які суттєво відрізняються від тих, що існують у місцях постійної дислокації. Тому, знати особливості, засоби і методи забезпечення підготовки організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, володіти методикою попередньої адаптації особового складу до них, повинні керівники бойової підготовки військових підрозділів.
Перспективи подальших досліджень. Ми плануємо визначити засоби фізичної підготовки, які дозволили б знизити вплив післятравматичного стресового розладу на професійну підготовленість військовослужбовців після виконання завдань у миротворчому контингенті.
Література:
1. Ложкин ГВ. Практическая психология в системах «человек - техника»: учеб. пособие / ГВ. Ложкин, Н.И. Повякель. - К.: МАУП, 2003. - 296 с
2. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика / Ф.З. Меер-сон. - М.: Наука, 1991. - 278 с.
3. Нерезки Ф.К. Психическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф.К. Нерезки. - Л.: Наука, 1988. - 270 с.
4. Пивовар О. Адаптація курсантів до фізичних навантажень на початковому етапі навчання у ВВНЗ / О. Пивовар // Матеріали відкритої наук.-метод. конф. «Фізична підготовка військовослужбовців», 29-30 квітня 2003 р. - К., 2003. - С. 163-165.
5. Пічугін М.Ф. Фізичне виховання: навч. посіб. [М.Ф. Пічугін, С.В.Романчук, В.М. Романчук та ін.]. - Житомир: ЖВІ НАУ -2010. - 460 с.
6. Романчук С.В. Зависимость психических состояний курсантов военно-учебного заведения от их уровня двигательной активности / С.В. Романчук // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №8 - С. 108-111.
7. Романчук С.В. Заняття фізичною підготовкою як засіб формування індивідуальних і групових психологічних характеристик курсантів / С.В.Романчук, О.І. Попович // Молода спортивна наука України. - Львів : НВФ «Українські технології», 2009. -вип. 14. - Т.2. - С. 201-205.
8. Романчук С.В. Тенденции развития теории и практики физическая подготовка как фактор социально-психологической адаптации военнослужащих / С.В. Романчук // Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях : 4-я междунар. науч. конф. - Харьков-Белгород-Красноярск, 2008. - С.101-102.
9. Чуносов М. Удосконалення процесу викладання «Спеціальної фізичної підготовки» на основі застосування положень психологічної моделі діяльності в екстремальній ситуації / М. Чуносов // Матеріали наук.-метод. конф. «Фізична підготовка військовослужбовців», 29-30 квітня 2003 р. - К., 2003. - С. 181-184.
Надійшла до редакції 28.10.2010р.
Попович Александр Ильич Федак Сергей Сергеевич Романчук Сергей Викторович [email protected]
