CC BY
60Сучасний стан та перспективні напрямки
і • •• • • о
вдосконалення фізичної підготовки у сухопутних військах
Романчук С.В., Боярчук О.М., Романчук В.М.
Академія сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного Житомирський військовий інститут Національного авіаційного університету
Анотації:
Розглянуто залежність бойової готовності військовослужбовців від рівня їх фізичної підготовленості. В дослідженнях прийняло участь 284 офіцера, 63 сержанта та проаналізовано результати 1788 абітурієнтів. За результатами досліджено рівень фізичної підготовленості абітурієнтів, рівень методичної підготовленості керівників та процес організації фізичної підготовки. Запропоновано напрямки удосконалення системи фізичної підготовки. Обґрунтовано систему фізичної підготовки відповідно до вимог бойової підготовки до організму військовослужбовців.
Ключові слова:
бойова підготовка, фізична підготовка, залежність, структура, напрямки.
Романчук С.В., Боярчук А.М., Романчук В.Н. Существующее состояние и перспективные направления совершенствования физической подготовки Сухопутных войск. Рассмотрено зависимость боевой подготовки военнослужащих от уровня их физической подготовки. В исследования приняло участие 284 офицера, 63 сержанта и проанализировано результаты 1788 абитуриентов. По результатам исследовано уровень физической подготовленности абитуриентов, уровень методической подготовленности руководителей и процесс организации физической подготовки. В результате этого предложено направления усовершенствования системы физической подготовки. Обоснована система физической подготовки соответственно требованиям боевой подготовки к организму военнослужащих.
боевая подготовка, физическая подготовка, зависимость, структура, направления.
Romanchuk S.V., Boyarchuk A.M., Ro-manchuk V.N. Existent state and prospective directions of physical training improvement in Land Forces. Dependence of battle training of servicemen on the level of their physical training is considered at the article. 284 officers, 63 sergeants took part in the research and 1788 school-leavers analyzed the results. According to the results it is researched the level of physical preparedness of school-leavers, level of methodological preparedness of supervisors and process of organization of physical training. The direction of improvement of physical training system is suggested according to these results. The system of physical preparation is grounded according to the requirements of the combat training to the organism of servicemen.
battle training, physical training, dependence, structure, direction.
Вступ.
Реформування Збройних Сил за відсутності достатнього фінансування, визначених структур й приоритетних функцій негативно позначається на стані бойової підготовки родів Сухопутних військ, у тому числі й на стані фізичної підготовки. Удосконалення бойової готовності військовослужбовців відбувається тоді, коли особовий склад займається систематично та з навантаженням, наближеним до реального бою.
В підсумковому збірнику «Біла книга - 2009» визначено, що сьогодні скорочено використання бойової техніки і зброї через значні витрати на пальне й боєприпаси. А, як відомо, без льотної практики не буде класних льотчиків, без походів бойових кораблів - класних моряків, без стрільби зі штатної зброї - класних стрільців, навідників-операторів, артилеристів тощо. Аналогічне положення й з фізичною підготовкою, коли ефективність проведеного заняття залежить від наявності матеріальних засобів. Крім того, у силу сформованих економічних та інших умов, нерозуміння окремими посадовими особами пріоритетних предметів бойової підготовки, увага до фізичної підготовки значно знизилося [7].
На думку В.А. Шейченко зниження уваги до ФП відбувається в наслідок того, що з проблемними питаннями фізичної підготовки курсанти-майбутні офіцери знайомляться на лекціях та закріплюють знання й навички в процесі практичної діяльності на заняттях при вивченні різних військово-спеціальних дисциплін. В подальшому вивченню теоретичних основ ФП не приділяється відповідного значення [8].
Необхідність висвітлення теоретичних знань і практичного досвіду фізичної підготовки військовослужбовців з курсантами обумовлена [1, 2, 5, 6]:
© Романчук С.В., Боярчук О.М., Романчук В.М., 2010
Зростаючими вимогами сучасного бою до рівня функціональних можливостей людини.
Постійною науковою розробкою актуальних проблем удосконалювання фізичної підготовки у військах і ВНЗ та доцільністю їх впровадження для ефективного фізичного вдосконалювання особового складу.
Зростання вимог сучасного бою до організму військовослужбовців пов'язане з низькою обставин: з можливістю швидкого переміщення військовослужбовців у нові кліматичні райони (райони жаркого клімату, високогір'я й ін.) і різким збільшенням вимог до адаптивних можливостей організму [2]; з різким збільшенням нервово-психічних навантажень [3]; зі збільшенням числа й спектра негативних чинників військово-професійної діяльності, які призводять до зміни функцій організму військовослужбовців, до зниження їх резервних можливостей [1, 5]; з використанням захисних засобів (бронежилет, засоби індивідуального захисту від зброї масової ураження) і відповідним збільшенням навантаження на людину [8].
С.В. Романчуком та В.М. Романчуком доведено, що підвищити стійкість до всіх зазначених факторів дозволяє відповідна фізична підготовка військових фахівців. Однак для досягнення ефективних результатів керівник занять повинен мати знання закономірностей впливу фізичних навантажень на організм. Саме це питання з позицій сучасного знання залишається одним з найбільш актуальних для фахівців фізичної підготовки й спорту [5, 6].
Ю.А. Бородін довів, що у цілому фізична підготовка покликана забезпечити успішність навчання військових фахівців, їх фізичну готовність до наступної професійного (бойовий) діяльності й до ефективного фізичного вдосконалювання підлеглого особового складу [1].
В роботах Ю.С. Фіногенова, С.М. Номеровського, Р.Н. Макарова визначено, що успішність професійної діяльності військовослужбовців визначається не рівнем розвитку тієї чи іншої фізичної якості, а тими функціональними можливостями організму (резервами), які формуються в результаті фізичного тренування. Ці функціональні можливості й варто вдосконалювати, обираючи відповідні фізичні вправи. Успішність вибору фізичних вправ і формування нових властивостей організму залежить від знань керівників фізичної підготовки особливостей протікання адаптаційних реакцій людини [3, 4, 7].
Згідно керівних документів, основними керівниками фізичної підготовки з підлеглим особовим складом є командири підрозділів - випускники військових навчальних закладів. На наш погляд є актуальним проаналізувати організацію та проведення фізичної та методичної підготовки у навчальних закладах, а також рівень сформованості теоретичних знань, методичних умінь та рухових навичок.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета - проаналізувати сучасний стан та визначити перспективні напрямки вдосконалення фізичної підготовки у сухопутних військах.
Результати дослідження.
Абітурієнти військово-навчальних закладів Сухопутних військ мають дуже низький рівень фізичної й спортивної підготовленості. За даними спостережень за останні 10 років ці показники неухильно знижуються. Проведений аналіз показав, що незадовільні оцінки отримали: у бігу на 100 м - 31%, у бігу на 3 км - 43%, у підтягуванні на поперечині - 20% абітурієнтів, що відповідає загальній незадовільній оцінці згідно НФП-2009. Кількість розрядників серед них знизилося з 38 до 9 %, відповідно за ці ж роки.
Спостерігається низький рівень фізичного розвитку й функціонального стану курсантів 1-го курсу: в 42% тих, хто поступив відзначається невідповідність зрісто-вагових показників, близько 6% страждають дистрофією. Це збільшує строки адаптації до військової служби, не дозволяє їм переносити значні фізичні й нервово-психічні навантаження бойової підготовки.
Установлено слабкий рівень методичної підготовленості керівників занять з фізичної підготовки. При перевірці 36% молодих офіцерів і 49% сержантів, що проводить форми фізичної підготовки, одержали незадовільні оцінки. Це є наслідком недостатньої уваги до методичної підготовки з боку командирів різного рівня й призводить до неефективного використання засобів і методів фізичної підготовки у військово-професійній діяльності.
Намітилася тенденція до зменшення часу, що відводиться на навчальні заняття з фізичної підготовки в програмах навчальної дисципліни «Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовки і спорт», формальне відношення до проведення спортивної роботи, фізичної підготовки в процесі навчально-бойової діяльності. Заплановані з фізичної підготовки заходи найчастіше не реалізуються. В 2009 році у ВНЗ було проведено тільки 65% навчальних занять, 38%
ранкових фізичних зарядок, 11% занять в процесі навчально-бойової діяльності від запланованих на навчальний рік.
При контрольних перевірках до виконання вправ залучається не весь особовий склад, а тільки його частина, як правило, із кращих підрозділів. Щомісячні перевірки офіцерів та курсантів з фізичної підготовки не проводяться, що викликає порушення вимог Настанови з фізичної підготовки. Винесення на перевірку одних й тих самих вправ призводить до «натаскування» особового складу безпосередньо перед перевіркою.
Значна частина військовослужбовців (від 10 до 60% підрозділів) не залучаєте до перевірок з фізичної підготовки, через хвороби або перевід в групи лікувальної фізичної культури, куди попадають офіцери, що реально мають захворювання (35%), а також такі, які мають незадовільний рівень фізичної підготовленості або значну надлишкову вагу (65%). При цьому таким військовослужбовцям дається позитивний висновок на продовження контрактів для проходження подальшої служби.
Розглянуті факти призводять до різкого погіршення рівня фізичної й спортивної підготовленості молодих офіцерів, їх фізичної працездатності. Так, 47% перевірених в 2009 році офіцерських підрозділів (кафедри, лабораторії тощо) одержали з фізичної підготовки оцінку «незадовільно», а 45% - тільки «задовільно». При цьому на «незадовільно» оцінені 40% молодих офіцерів.
Деякі керівники, на словах визнаючи важливість фізичної підготовки особового складу, на практиці не вважають її складовою частиною бойової підготовки підрозділів, обмежуються лише досягненням задовільної оцінки. У результаті знижується мотивація на організацію ефективного процесу фізичної підготовки й досягнення реальних результатів.
У більшій частині військово-навчальних закладів основна увага приділяється практичній фізичної підготовленості курсантів на шкоду формуванню навичок і вмінь в управлінні процесом фізичного вдосконалювання своїх підлеглих. У цьому плані негативну роль відіграють і огляди спортивної роботи (фізичної готовності до виконання навчальних і бойових завдань), при підготовці й складанні яких уся увага приділяється саме руховій підготовленості тих, хто здає нормативи в збиток теоретичній й методичній підготовленості.
Фізична підготовка й спорт ще не стали органічною частиною цілісного процесу у військово-навчальних закладах, важливим специфічним фактором, що поетапно формує в тісному взаємозв'язку з іншими навчальними дисциплінами військово-професійну й загальнокультурну готовність випускників до майбутньої службової діяльності у військах.
Нами зроблена спроба обґрунтування системи фізичної підготовки відповідно до вимог бойової підготовки до організму військовослужбовців. Ми вважаємо, необхідним визначити три підсистеми фізичної підготовки:
• концептуальні основи;
• процес фізичного вдосконалювання військовослужбовців;
• управління процесом фізичного вдосконалювання військовослужбовців.
Концептуальні основи системи фізичної підготовки військ є суб'єктивним відображенням об'єктивних вимог сучасного бою до фізичного стану особового складу, а також можливостей і шляхів забезпечення фізичної готовності військовослужбовців до бойової діяльності. Вони реалізуються у меті, завданнях і принципах фізичної підготовки.
Мета концентрує загальну спрямованість фізичної підготовки, її специфічне призначення як складову частину системи бойового вдосконалювання.
Завдання фізичної підготовки розкривають і конкретизують мету. При цьому кожне завдання реалізує відповідну сторону цільової настанови.
Принципи - це важливі теоретико-практичні положення, які відображають закономірності всебічного вдосконалювання людини та служать головними орієнтирами на шляху досягнення мети та рішення поставлених завдань. До них відносяться: прикладність, комплексність, систематичність, оптимальність, конкретність. У змісті цих найбільш загальних принципів фізичної підготовки знаходять своє відображення багато інших принципів навчання, виховання та розвитку військовослужбовців, а також управління, організації, забезпечення та проведення фізичної підготовки з особовим складом. Процес фізичного вдосконалювання військовослужбовців складається з наступних компонентів: засобів, методів, форм.
Засоби в широкому змісті слова - це все те, що використовується військовослужбовцями для досягнення відповідної мети, рішення завдань. Основними засобами фізичного вдосконалювання військовослужбовців є фізичні вправи, оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори.
Методи - це способи застосування різних засобів фізичного вдосконалювання військовослужбовців, конкретні шляхи досягнення відповідної мети або рішення поставлених завдань. Виділяють методи розвитку фізичних якостей, формування рухових навичок, виховання психічних якостей тощо.
Форми фізичного вдосконалювання військовослужбовців - це специфічні тимчасові та організаційні рамки використання засобів і методів фізичної підготовки.
Управління процесом фізичного вдосконалювання військовослужбовців являє собою підсистему фізичної підготовки, що забезпечує її оптимальне функціонування відповідно до вимог, що запропоновані до фізичного стану особового складу. За своєю суттю управління - це сукупність специфічних впливів на процес фізичного вдосконалювання військовослужбовців з метою приведення його в необхідний стан.
За структурою воно є сукупністю засобів, методів і форм. Основним засобом управління є інформація, яка доводиться до особового складу технічними, документальними та іншими каналами. До числа основних методів управління відносяться: командні, еко-
номічні й соціально-психологічні.
Формами управління фізичною підготовкою вважати лінійну, функціональну й лінійно-функціональну (змішану).
До самостійних сторін управління процесом фізичного вдосконалювання військовослужбовців ми віднесли: керівництво, організація, забезпечення, проведення.
Керівництво спрямоване на формування та прийняття рішень, постановку завдань виконавцям і координацію їх дій, аналіз результатів виконання поставлених завдань, підведення підсумків з фізичної підготовки.
Організація включає розподіл відповідальності та повноважень, регулювання, стимулювання, підготовку керівників, контроль і облік фізичної підготовки. Забезпечення фізичної підготовки складається з матеріально-технічного, фінансового, медичного, методичного й інформаційного.
Проведення полягає в безпосередньому практичному застосуванні різних заходів фізичної підготовки.
Викладений підхід до розгляду змісту процесу управління фізичним вдосконалюванням військовослужбовців ураховує закріплені в Статуті внутрішньої служби Збройних Сил і інших документів функціональні обов'язки й специфічні особливості службової діяльності різних посадових осіб.
Складність розуміння системи фізичної підготовки полягає в тому, що вона одночасно є підсистемою (компонентом) більших систем: бойової підготовки військовослужбовців, бойового вдосконалювання військ, фізичного виховання всіх громадян країни.
У цілому система фізичної підготовки військ являє собою впорядковану, відповідно до вимог бойової діяльності, сукупність цілей, завдань і принципів, а також засобів, методів і форм, що складають процес фізичного вдосконалювання військовослужбовців і управління цим процесом.
Висновки.
Отримані результати дозволили зробити наступний загальний висновок: організація фізичної підготовки в військово-навчальних закладів Сухопутних військ оцінюється тільки на «задовільно» і вимагає подальшого серйозного вдосконалювання. Існуюча система фізичної підготовки курсантського та постійного складів має потребу в корінній реорганізації. Основними напрямками її реформування доцільно визначити:
• подальшу систематизацію всіх елементів фізичної підготовки у військово-навчальних закладах;
• посилення комплексності впливу фізичної підготовки;
• органічне включення фізичної підготовки в навчально-виховний процес із урахуванням раціональної етапності підготовки військових фахівців; перегляд змісту фізичної підготовки з метою посилення її військової прикладності і підвищення емоційної привабливості для військовослужбовців;
• індивідуалізацію фізичної підготовки й підвищення особистої відповідальності військовослужбовців за фізичний стан; всебічну регламентацію й деталіза-
цію методики фізичного вдосконалювання військовослужбовців;
• надання фізичній підготовці статусу не загально-гуманітарної, а військово-професійної (військово-спеціальної);
• удосконалення типових програм навчальної дисципліни «Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовки і спорт» курсантів військово-навчальних закладів, з урахуванням специфіки подальшої професійної діяльності;
Викладені матеріали свідчать, що сучасний стан фізичної підготовки у військово-навчальних закладах Сухопутних військ не повною мірою відповідає вимогам бою щодо функціональних можливостей військовослужбовців, не сприяє покращенню навчально-вихованого процесу курсантів.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення стану фізичної підготовки у військово-навчальних закладах Сухопутних військ військовослужбовців.
Література:
1. Бородин Ю.А. Эволюция вооружения, поколений войн, тактики и средств специальной физической подготовки военнослужащих / Ю.А. Бородин, В.Н. Романчук, А.М. Боярчук // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Х., 2004. - №1. - С. 117-127.
2. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності / М.С. Корольчук. - К.: КВП, 1996. - 164 с.
3. Макаров РН. Профессиональная надежность и пути конструирования целевой модели и физической подготовки специалиста / РН. Макаров // Материалы междунар. науч. симпозиума. -Одесса, 1998. - С. 12-15.
4. Номеровський С. Обґрунтування вікових діапазонів для військовослужбовців Військово-Морських сил Збройних Сил України в контексті проекту нової настанови з фізичної підготовки / Сергій Номеровський, Дмитро Бондарев // Молода спортивна наука України. - Львів: НВФ «Українські технології», 2009. - Вип. 13. - Т. 2. - С. 105-111.
5. Романчук В.М. Обґрунтування змісту та організації форм фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів технічного профілю: дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Романчук Віктор Миколайович. - Житомир, 2007. - 196 с.
6. Романчук С.В. Место и значение физической подготовки в системе подготовки специалистов / С.В. Романчук, А.А. Старчук, В.Н. Романчук и др. // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2007. - № 6. - С. 123-131.
7. Фіногенов Ю.С. Уточнення концептуальних основ функціонування та структури системи фізичної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України / Юрій Финогенов, Сергей Глазунов // Педагогічні науки: реалії та перспективи. -К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. - Вип. №14. - С. 255-260.
8. Шейченко В.А. Развитие научных взглядов о физической готовности человека к деятельности / В.А. Шейченко. - СПб.: ВИФК, 1996. - 369 с.
Надійшла до редакції 28.10.2010р. Романчук Сергей Викторович Романчук Виктор Николаевич Боярчук Александр Михайлович romanchukserg@mail.ru
