CC BY
30
^ЛГ/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.24-008.41-085.235-053.2 DOI: 10.22141/2224-0551.13.6.2018.143160
Беш Л.В., Мацюра О.1.
Льв'вський нацональний медичний унверситетiMeHiДанила Галицького, м. Льв'в, Укра/на Льв'вський мський дитячий алерголопчний центр, м. Льв'в, Укра/на
Сучасн аспекти вибору мукоактивноТ терапп кашлю
в педiатричнiй практицi
For cite: Zdorov'e rebenka. 2018;13(6):565-569. doi: 10.22141/2224-0551.13.5.2018.143160
Резюме. У cmammi подан основш пгдходи до призначення мукоактивно'Х mepani'i кашлю в пед1атричнш практищ. Охарактеризовав одт з найпоширенших щодо застосування у dimeü препарати амброксол i карбоцистеХн та i'x комбтащя. Проведений аналiз власних до^джень щодо ефективностi трьох муко-активних середнитв: амброксолу, карбоцистеХну та Хх комбiнацii (Пектолван Ц) в лжуванщ гострих рестраторних вiрусних щфекцш у дтей вком 2—6ротв, ят супроводжувалися продуктивним кашлем 1з в'язким мокротинням, що важко вiддiлялося. Доведено, що найефективншим у таких випадках е комбiнований препарат Пектолван Ц.
Ключовi слова: дти; гострiрестраторт вiруснi шфекцii; кашель;лтування; мукоактивн препарати; Пектолван Ц
Вступ
Кашель у дитини е найчастшою скаргою, з якою звертаються батьки на прийом до амейного лжаря чи педiатра. Близько 55 % вах датей (50—70 % молодшо-го вГку, 30—60 % дггей шильного вжу), батьки яких звертаються за медичною допомогою, скаржаться саме на кашель [5].
Правильна штерпретац1я та диференщац1я цього симптому дае можливють вчасно встановити дiагноз i провести ефективне лжування. Стикаючись з проблемою кашлю, лжар перш за все повинен вирши-ти, яке значення мае цей симптом для конкретного пацiента — захисне фiзiологiчне чи патолопчне. Фiзiологiчна сутнiстю кашлю — пристосувальна за-хисна реакцiя, спрямована на видалення стороннiх речовин i патологiчного секрету з дихальних шлях1в, тобто кашель — це фiзiологiчний процес, без якого нормальне функцюнування органiв дихання е не-можливим [4]. Цей механiзм кашлю спрацьовуе в ситуаци, коли неефективним стае мукоцилiарний клiренс, що виконуе двi основнi функцп: забезпечуе евакуацiю секрету з повироносних шляхiв i захищае !х вщ а^раци чужорщних пл. Вiдомо, що протя-гом доби у здорово! дитини в бронхах утворюеться
близько 50—80 мл слизу, який за допомогою клггин вшчастого ештелш рухаеться вгору до горташ, звщки потрапляе в глотку i проковтуеться. Такий рух слизу забезпечуеться не тшьки адекватним функцюнуван-ням вiйок епiтелiю дихальних шляхiв, але й нечастим покашлюванням. Саме тому коротю кашльовi по-штовхи спостертаються й у здорових дiтей [4, 10].
У фiзiологiчних умовах слизова оболонка верхнк дихальних шлях1в устшно справляеться з агресив-ним впливом навколишнього середовища завдяки факторам захисту. Важливим захисним механiзмом е утворення трахеобронхiального секрету, який е продуктом секреторно! дiяльностi келихоподiбних клiтин еттелш залоз трахе! i бронхiв. Одним з осно-вних захисних механiзмiв слизово! оболонки е муко-цилiарний клiренс. Вiйки миготливого епiтелiю дихальних шлях1в забезпечують постiйний рух секрету в напрямку порожнини рота та видалення надлишку слизу, сторонни часток, мiкроорганiзмiв [3]. При-чому оптимальна робота вшок миготливого епгге-лiю можлива лише при нормальнш реологи секрету слизово! оболонки (в'язкосп, еластичностi, адгезив-ностГ). До складу слизу слизово! оболонки дихальних шляхГв входять Гмуногло6улГни та ферменти (лГзо-
© «Здоров'я дитини» / «Здоровье ребенка» / «Child's Health» («¿dorov'e rebenka»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцм: Беш Леся Васшвна, доктор медичних наук, професор, Львiвський нацiональний медичний унiверситет iменi Данила Галицького, вул. Пекарська, 69, м. Львiв, 79010, Укра'ша; e-mail: lesya.besh@gmail.com
For correspondence: Lesya Besh, MD, PhD, Professor, Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Pekarska st., 69, Lviv, 79010, Ukraine; e-mail: lesya.besh@gmail.com
цим, лактоферин), що забезпечують бактерицидний ефект [7].
У разi розвитку запалення респiраторних шля-х1в значно зб1льшуеться секрецiя бронхiальних за-лоз i келихопод1бних клiтин, умiст у бронх1альному секретi продуктiв розпаду клiтин, метаболтв жит-тeдiяльностi та розпаду мiкроорганiзмiв, ексудату. Встановлено, що одночасно з гшерпродукщею слизу змiнюeться i склад секрету — зменшуеться питома вага води та пщвищуеться концентрацiя муцишв [10]. Густий i в'язкий секрет, що застоюеться в дихальних шляхах, призводить до вентиляцшних порушень i сприяе розмноженню бактерiй. Крiм цього, змша в'язкостi слизу супроводжуеться суттевими як1сними змiнами його складу: зниженням вмiсту секреторного IgA, штерферону, лактоферину, лiзоциму — осно-вних компонентiв мiсцевого iмунiтету, що мають противiрусну та протимiкробну активнiсть [3, 6]. Це призводить до пщвищено! адгезГ! патогенних м1-кроорганiзмiв на слизовш оболонцi респiраторного тракту i створюе умови для !х розмноження. Водно-час зб1льшення продукци слизу е захисною реакцiею слизово! оболонки на вторгнення патогенних аген-т1в. Однак гiперпродукцiя слизу Гз захисного проце-су пГд час хвороби перетворюеться на патологГчний. Виникае хибне коло — адгез1я тригерГв призводить до розвитку запально! реакцГ! з боку слизово! оболонки, збГльшуеться продукц1я та змГнюеться реоло-пя слизу, порушуеться мукоцилГарний клГренс, що сприяе контамшаци мГкроорганГзмГв Г розвитку пато-логГчного процесу [1, 4]. Отже, виникае запалення в дихальних шляхах, що призводить до пошкодження миготливого ештелго Г змши реологГчних властивос-тей мокротиння, яке супроводжуеться зниженням мукоцилГарного клГренсу. НедостатнГй рГвень муко-цилГарного клГренсу не дозволяе адекватно звГльняти дихальнГ шляхи вГд мокротиння. При цьому осно-вним мехашзмом очищення дихальних шлях1в стае кашель [2, 3, 8].
Визначення характеристик кашлю дае можли-вГсть проводити диференцГйну дГагностику та доби-рати найбГльш рацГональну схему фармакотерапГ!. Характер кашлю може бути дуже рГзноманГтним. Зокрема, сухий (непродуктивний) кашель виникае зазвичай у дебютГ запалення слизових оболонок рес-пГраторного тракту або при фГброзних вщкладеннях у трахе!; гавкаючий — при ларингГтах; гучний, «як у д1жку» — при трахе!тах; бГтональний — низький, а потГм високий тон — патогномошчна ознака захво-рювань, як1 призводять до подразнення мГсця б1фур-кацГ! трахе!; вологий кашель виникае при гострих, рекурентних бронхГтах, бронхоектатичнГй хворобГ, пневмон1ях, у пГсляприступному перГодГ при заго-стреннГ бронх1ально! астми; нападоподГбний кашель Гз репризами — при кашлюку тощо [6].
Розглядаючи проблему кашлю, доцгльно видгля-ти гострий Г хронГчний кашель. Протягом багатьох роюв у свГтовГй педГатричнГй лГтературГ дискутуеться проблема визначення тривалостГ перюду переходу кашлю у хронГчну фазу. Зокрема, рекомендаций бри-
танських учених визначають кашель хронГчним пГсля восьмого тижня з моменту його появи, австралшсью та американськГ — тсля четвертого тижня [2]. Вод-ночас практичний лГкар потребуе чГтких рекоменда-цГй Гз цього приводу. На сьогодш в Укра!н1 гострим прийнято вважати кашель, який тривае не бгльше 3 тижнГв, пщгострим — вГд 3 до 8 тижшв, хронГчним — понад 8 тижшв [2, 4].
Кашель часто зумовлюе попршення якосп жит-тя не лише пащента, але й його родини. Вш може виснажувати та значно впливати на сон дитини, П шк1льну успГшнГсть Г фГзичну активнГсть. Водночас кашель може також порушувати сон шших членГв сГм'!, спричиняти серйозну тривогу батькГв [9].
Вибираючи тактику лГкування дитини з кашлем, педГатр насамперед повинен з'ясувати причини його виникнення, природу захворювання, оцГнити про-дуктивнГсть, тривалГсть та штенсившсть, ступГнь впливу кашлю на загальний стан Г самопочуття хворо! дитини, ощнити характер бронх1ального секрету, наявнГсть або вГдсутнГсть бронхоспазму. Алгоритм лГкування кашлю повинен складатися винятково Гн-дивГдуально Г розпочинатися зГ створення оптималь-них умов для адекватного функцюнування органГв дихання. Перш за все необхГдно забезпечити вГльне носове дихання, зволоження повГтря, адекватну регГ-дратацГю пацГента (часте, тепле пиття). НерГдко вико-ристання саме цих заходГв дае можливють вирГшити проблему кашлю, Г питання про застосування меди-каментГв просто не стопъ. У разГ потреби фармакоте-рапГ! можливе застосування медикаменпв Гз рГзними механГзмами дГ!, а саме: засоби для покращення дре-нажио! функц1! бронх1в Г вщновлення адекватного мукоцилГарного кл1ренсу; протикашльов1 препарати за чггкими показаннями; антибактер1альна тератя лише за умови доведено! бактер1ально! ГнфекцГ! [7].
Важливим патогенетичним мехашзмом, що призводить до порушення прох1дност1 дихальних шля-х1в, е утворення в'язко! мокроти. РозрГдження Г ви-далення цього патолог1чного секрету займае суттеве м1сце в терапГ! захворювань орган1в дихання у дггей. Л1ки, що впливають на розрщження мокротиння й очищення трахеобронх1ального дерева в1д скупчення бронх1ального секрету, слизу, гною, складають ве-лику групу вГдхаркувальних (мукоактивних) засоб1в. Основний мехашзм !хньо'! дГ! полягае у змш1 якост1 мокротиння, що починае краще вщходити. Призна-чення терапГ! дитиш з кашлем повинно Грунтуватися на глибокому знанш механ1зм1в дГ! цих лжарських засоб1в, що дозволяе забезпечити рацюнальний ви-бГр л1кувально! тактики залежно в1д характеру пато-логГ!, в1ку дитини, ГндивГдуальних особливостей !"! орган1зму. Найпоширен1шими щодо застосування в пед1атрГ! мукоактивними засобами е амброксол, кар-боцисте!н, ацетилцисте!н (табл. 1).
Згщно з даними р1зних пед1атричних шк1л Укра-!ни, сьогодш у практищ найчаст1ше використову-ються як муколггики препарати амброксолу або карбоцисте!ну, а також комб1нац1я даних л1карських речовин.
Вщомо, що амброксол е активним метаболггом бромгексину, належить до мукол1тичних препарапв нового покол1ння та за своею фармаколопчною д1ею е мукол1тичним препаратом i3 вираженою вщхарку-вальною, протизапальною i навiть 1муномодулюю-чою дiею [6]. Вiн збшьшуе секрецiю залоз дихальних шляхiв, пщсилюе синтез легеневого сурфактанту в альвеолярних пневмоцитах i зменшуе його розпад, стимулюе цилiарну активнiсть, внаслщок чого полег-шуеться видшення слизу та його виведення (мукоци-лiарний клiренс). Результатом дИ препарату е акти-вац1я секрецИ рщини та збiльшення мукоцилiарного ^ренсу, що значно полегшуе видшення мокротиння, покращуе вщхаркування, полегшуе дихання [5, 7].
Мюцевий протизапальний i протинабряковий ефект амброксолу обумовлений пригшченням ви-вiльнення гiстамiну, лейкотрiенiв, цитоюшв iз лей-коцитiв та тучних клiтин, а також пригнiченням продукцИ медiаторiв запалення мононуклеарами (iнтерлейкiну-1 та фактора некрозу пухлини а). Препарат також стимулюе мюцевий iмунiтет, сприяючи збшьшенню активностi тканинних макрофапв i пщ-вищенню концентраций секреторного iмуноглобулiну А (IgA) [9].
Амброксол — вщома молекула, перевiрена часом. Вш ефективно розрщжуе мокротиння, практично не збшьшуючи його об'ему i сприяючи адекватному ви-веденню. При застосуванш цього препарату не роз-виваеться синдром «затоплення» легень i бронхооб-струкцп Слщ також зазначити iснуючi данi про те, що амброксол пщвищуе ефективнiсть антибютикотера-пИ, сприяе збiльшенню концентраций амоксицилiну, цефуроксиму, макролiдiв i доксициклiну в бронхоле-геневому секретi, що полегшуе перебп захворювання при бактерiальних iнфекцiях дихальних шлях1в.
Амброксол, виступаючи в ролi секретомоторика, активуе рух вiйок внаслщок Âiï сурфактанта, i як му-колiтик знижуе в'язкiсть секрету через змшу хiмiзму його мукополiсахаридiв. Aкгивацiя вiйок миготли-вого епiтелiю бронх1в i перистальтики бронх1ол у по-еднаннi з покращенням реологiчних властивостей бронх1ального секрету призводить до ефективноï са-нацïï дихальних шлях1в, допомагаючи хворому легше вiдхаркувати мокротиння [2].
На особливе мюце в лжуванш кашлю заслуговують мукорегулятори, що регулюють вироблення слизу за-лозистими клнинами i нормалiзують ][х секреторну функцт, полшшують мукоцилiарний клiренс шля-
хом нормалiзацiï в'язкостi та реологiчних властивостей слизу незалежно вщ вихщного патолопчного стану. Найбiльш вщомим препаратом ще! групи е карбоцистеш, який походить вщ цисте'шу, але водночас мае окремi характеристики, що принципово в1др1зня-ють його вiд ацетилцистешу. Зокрема, вiн не впливае безпосередньо на структуру слизу, як це робить аце-тилцистеш, i, як наслiдок, не сприяе розвитку синдрому «затоплення» легень. Карбоцистеш стимулюе активность сiалiлгрансферази, збшьшуе синтез сало-муцинiв, оптимiзуючи баланс ааломуцишв i фукому-цинв, вщновлюе еластичнi властивостi мокротиння (в'язкiсть) [6]. Карбоцистеш виявляе не лише муколь тичний ефект, але й вщновлюе нормальну активнiсть секреторних (келихоподiбних) клипн слизовоï обо-лонки дихальних шлях1в, пiдвищуе продукцiю sIgA [3].
Перспективними в л^ванш кашлю е комбшова-нi препарати (амброксол + карбоцистеш). Амброксол i карбоцистеш мать два рiзних та незалежних ме-ханiзми дïï i, впливаючи на рiзнi патогенетичнi ланки мукогенезу, дають комплексно та бiльш ефективно розрщжують i виводять в'язке мокротиння з трахео-бронх1ального дерева. 1ншими словами, комбшац1я амброксолу та карбоцисте'шу внаслщок ефективноï i безпечноï дИ кожного препарату визначае оптималь-ну корекщю найбiльш важливих порушень у секре-тоутвореннi бронхiальних залоз, забезпечуе норма-лiзацiю складу секрету, вiдновлення адекватносп дренажних функцiй дихальних шлях1в. 1снують данi про те, що комбшоване застосування амброксолу i карбоцисте'шу сприяе пщвищенню ефективностi терапïï гострих i хротчних захворювань дихальних шляхiв [8]. Зокрема, комбшоваш препарати показанi для широкого застосування в педiатричнiй практищ при гострих i хронiчних бронхолегеневих захворю-ваннях, пов'язаних iз порушеннями бронхiально'ï секрецiï та утрудненим просуванням слизу (трахе'гга, бронх1ти, пневмонiï, бронхiальна астма, бронхоекта-тична хвороба тощо). Бшьше того, сьогоднi iснують переконливi данi про те, що антибютикотерашя, що доволi часто призначаеться у разi респiраторноï па-тологïï у дггей, суттево пщвищуе в'язк1сть мокротиння, а отже, на ïï фон виникае потреба в застосуванш препарапв, як1 покращують реологiчнi властивосп мокротиння i забезпечують його ефективне вщхо-дження [5]. У контекст! антибютикотерапИ варто згадати i про здатнють амброксолу та карбоцисте'шу пщвищувати проникн1сть окремих антибiотик1в, пщ-
Таблиця 1. Групи мукоактивних препарат1в
Групи препаралв Викликаний ефект Представники препаралв
Муколiтики Знижують в'язшсть слизу внаслщок розриву дисульфщних зв'язшв або протеолiзу N-ацетилцистеïн
Мукошнетики Стимулюють транспорт слизу. Зменшують адгезiю слизу до еттел^ Бромгексин Амброксол
Мукорегулятори (мукомодулятори) Зменшують гiперсекрецiю слизу, знижують шльшсть келихоподiбних клiтин Карбоцистеïн
вищуючи !х концентрацiю у вогнищГ шфекцц, що та-кож дозволяе говорити про здатнiсть комбiнованого муколiтика Пектолван Ц пщвищувати ефективнiсть антибютикотерапи. Викладена вище ситуац1я визна-чила актуальнють г мету нашого дослiдження.
Мета: пГдвищення ефективностГ лГкування кашлю у дггей шляхом вибору оптимально! мукоактивно! терапГ!.
Матерiали та методи
Ми провели порГвняння ефективностГ трьох му-коактивних препаратГв — амброксолу, карбоцисте-!ну та !х комбшаци — в лГкуваннГ гострих трахе!ту Г бронх1ту, якГ супроводжувалися видГленням в'язкого мокротиння, що важко вщкашлювалося. ОкрГм мукоактивно! терапГ! дГти отримували у разГ потреби симптоматичну терапГю (антипГретики).
Критер1ями включення в дослГдження були: вГк дитини 2—6 рок1в; симптоми гостро! респраторно! в1русно! шфекцп (температура тгла вище 37,5 °С, астетя, явища штоксикаци); продуктивний кашель Гз в'язким мокротинням, що важко вщдгляеться; вГд-повГдна аускультативна картина (дихання з подо-вженим видихом, вологГ рГзнокалГбернГ хрипи тощо); згода батьк1в на участь дитини у дослщженш.
КритерГ! виключення: бактер1альна етюлопя захворювання; застосування антибютикотерапи; шдивщуальна непереносим1сть амброксолу, карбо-цисте!ну чи шших компонент1в мукол1тичних засо-б1в; приеднання бактер1ально! флори; виникнення поб1чних реакц1й у в1дпов1дь на муколгтичну терапГю, що вимагае вщмши мукол1тичного препарату; 1нш1 ускладнення, що потребують зм1ни тактики л1кування.
ДослГдження проводилося у трьох групах, кож-на з яких включала 30 дггей. Розподгл д1тей до пев-но! групи був випадковим. Спостереження за д1тьми проводилося в умовах Льв1вського м1ського дитячого алерголог1чного центру. Основна група становила 30 пащенттв, як1 як мукоактивну терап1ю отримували препарат Пектолван Ц, до складу якого входять амб-роксол 1 карбоцисте!н. Д1ти в1ком 2—6 рок1в отримували препарат по 2,5 мл 2—3 рази на добу. У групу пор1вняння «А» увшшли 30 пац1ент1в, у яких мукол1-тична терапя передбачала застосування сиропу амброксолу. Д1ти в1ком 2—5 рок1в отримували препарат по 2,5 мл 3 рази на добу, д1ти в1ком 6 рокгв — по 5 мл
2—3 рази на добу. Група пор1вняння «К» складалася з 30 пащенттв, якг отримували мукоактивну тератю Гз застосуванням карбоцистешу. Д1ти в1ком 2—5 рок1в отримували по 5 мл препарату 2—3 рази на добу, д1ти в1ком 5 та 6 рок1в — по 5 мл 3 рази на добу.
Вщомо, що призначення мукоактивно! терапГ! по-требуе дотримання правильного режиму застосування препарат1в. Категорично заборонялося застосування лшв безпосередньо перед сном, оскшьки лежаче по-ложення сприяе активному вГдходженню мокротиння, появ1 кашлю, що, у свою чергу, попршуе сон 1 впливае на як1сть життя дитини. Д1ти, як1 брали участь у досл1-дженн1, отримували препарати з таким розрахунком, щоб останнш прийом був найп1зн1ше за 3 години до сну.
Мошторинг перебяу хвороби зд1йснювали на п1д-став1 оц1нки кашлю, ф1зикальних зм1н (даш аускуль-тацГ!) та якост1 життя пащенпв.
Виражен1сть кл1н1чних симптом1в оцшювали в балах: кашель (0 — в1дсутн1й, 1 — слабо виражений, 2 — пом1рно виражений, 3 — штенсивний), дан1 аус-культацГ! (0 — хрип1в немае, 1 — поодиною волог1 хрипи, 2 — волоп хрипи у пом1рн1й к1лькост1, 3 — множинн1 волоп хрипи).
Результати
Динам1ка кашлю пщ впливом л1кування показана на рис. 1.
Отже, можна стверджувати, що кашель досить швидко регресував в ус1х трьох групах обстежених, однак найменшою виявилася тривал1сть кашлю у д1-тей, як1 отримували Пектолван Ц.
Даш, наведет на рис. 2, глюструють ф1зикальн1 змши, що дозволили зарееструвати найвищу ефек-тивн1сть комб1нованого препарату.
Таким чином, отримаш результати дозволяють вважати препарат Пектолван Ц дуже перспективним мукоактивним л1карським засобом.
Обговорення
Сьогодн1, оц1нюючи ефективнють будь-яких спо-соб1в л1кування, пщдають анал1зу не лише об'ективн1 показники, але й суб'ективну оц1нку впливу хвороби на життя дитини. Суб'ективний показник задо-волення власних потреб у житт1 прийнято визначати як яюсть життя. Як1сть життя Гз загального поняття перетворилася на предмет наукових дослщжень 1 ви-значае ступ1нь комфортност1 людини. Ми провели
3 2,5
1,5 -0,5 0
1-й день 2-й день 3-й день 5-й день 7-й день 10-й
день
□ Група порiвняння «А» ■ Група порiвняння «К» □ Основна група
3
2,5 -1,5 -0,5 --
ш
1-й день 2-й день 3-й день 5-й день 7-й день 10-й
день
□ Група порiвняння «А» ■ Група порiвняння «К» □ Основна група
Рисунок 1. Динамка кашлю п 'щ впливом л^вання
Рисунок 2. Динам'1ка аускультативних даних nig впливом л '1кування
спещальне тестування Г виявили, що застосування вс1х трьох препарат1в позитивно вплинуло на як1сть життя наших маленьких пащенпв. Д1ти легше переносили хворобу та швидко вщновлювали нормаль-ний активний спос1б життя.
Безпечнють Г переносим1сть препарат1в ми ощ-нювали за наявн1стю чи вщсутнютю поб1чних ефек-т1в. Серйозн1 поб1чт ефекти, як1 б вимагали вщмши препарат1в, не були виявлен1.
Отже, д1агностичний пошук причин кашлю у д1-тей потребуе виваженого пщходу з визначенням ш-дивщуального вектора фармакотерапГ!. Ще з давн1х-давен вщомим е висл1в, що кашель — це сторожовий пес людського оргашзму. Тому лжар перш за все повинен вир1шити, яке значення мае цей симптом для конкретного пащента — захисне ф1зюлопчне чи па-толог1чне, Г лише тсля цього за потреби проводити вщповщну корекц1ю. Рац1ональний виб1р Г своечасне призначення мукоактивних препарат1в у комплексна терапГ! гострих трахе!ту Г бронх1ту значно пщ-вищуе ефективнють лГкування та сприяе швидшому одужанню маленького пац1ента.
Висновки
Результати дослщження довели доц1льн1сть та об-Грунговашсть використання комб1нованого лжарсько-го засобу Пектолван Ц з метою мукоактивно! терапГ! при гострих трахе'т та бронхт у д1тей вжом 2—6 рок1в. Окрем1 критерц ефективносп вказали на позитивну перевагу комбшацГ! амброксолу та карбоцисте'шу над застосуванням даних л1карських речовин окремо.
Конфлжт штерес1в. Не заявлений.
References
1. Shpeko Nl, Beketova GV, Mustaq MAA, Gnateiko TN. Efficiency and safety of combined mucoactive expectorants used in children with acute respiratory infections. Collection of scientific works of staff members of NMAPE. 2014;23(3):389-395. (in Ukrainian).
2. Kotlukov VK, Kaziukova TV, Antipova NV, Dudina TA. Differentiated approach to cough therapy in children. Pediatria. 2011;90(2):99-107. (inRussian).
3. Kramarev SA. Differentiated approach to the treatment of cough. Zdorov'e rebenka. 2013;(49):100-104. doi:10.22141/2224-0551.6.49.2013.84857. (inRussian).
4. Katilov AV, Dmitriev DV, Dmitrieva Elu. Klinicheskaia pul'monologiia detskogo vozrasta: uchebnoe posobie [Clinical pulmonology of childhood: a textbook]. Vinnitsa: FLP Kashtelianov AI; 2013. 174-184 pp. (in Russian).
5. OvcharenkoLS, VertegelAO, SamohinIV. Kashel'pry hvorobah organiv dyhannja u ditej. Diagnostyka, likuvannja: uchebnoe posobie [Cough with respiratory diseases in children. Diagnosis, treatment: a textbook]. Zaporizhzhia: Dyke pole; 2012. 116 p. (in Ukarainian).
6. SeliukMN, KozachokNN, Seliuk OV. A differentiated approach to the choice of antitussive drugs in the clinic of a family doctor. Zdorovja Ukrai'ny. 2013;(303):5-7. (inRussian).
7. Simonova OI. Mucolytics for children: difficult issues, key solutions. Voprosy SovremennoiPediatrii. 2014;13(1):26-32. (inRussian).
8. Yulish Yel. Modern methods of mucoactive therapy for respiratory diseases in children. Zdorov'e rebenka. 2015;(65):58-62. doi: 10.22141/2224-0551.5.65.2015.74898. (inRussian).
9. Johnson K, McEvoy CE, Naqvi S, et al. High-dose oral N-acetylcysteine fails to improve respiratory health status in patients with chronic obstructive pulmonary disease and chronic bronchitis: a randomized, placebo-controlled trial. lnt J Chron Obstruct Pulmon Dis. 2016Apr 21;11:799-807. doi: 10.2147/C0PD.S102375.
10. Rubin B. Aerosol medications for treatment of mucus clearance disorders. Respir Care. 2015 Jun;60(6):825-9; discussion 830-32. doi: 10.4187/respcare.04087.
OTpuMaHO 10.07.2018 ■
БешЛ.В., Мацюра О.И.
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина Львовский городской детский аллергологический центр, г. Львов, Украина
Современные аспекты выбора мукоактивной
Резюме. В статье представлены основные подходы к назначению мукоактивной терапии кашля в педиатрической практике. Охарактеризованы одни из самых распространенных по применению у детей препараты амброксол и карбоцистеин и их комбинация. Проведен анализ собственных исследований эффективности трех мукоактив-ных средств: амброксола, карбоцистеина и их комбинации (Пектолван Ц) в лечении острых респираторных ви-
терапии кашля в педиатрической практике
русных инфекций у детей в возрасте 2—6 лет, состояние которых сопровождалось продуктивным кашлем с вязкой, трудно отделяющейся мокротой. Доказано, что наиболее эффективным в таких случаях является комбинированный препарат Пектолван Ц.
Ключевые слова: дети; острые респираторные вирусные инфекции; кашель; лечение; мукоактивные препараты; Пектолван Ц
L.V. Besh, O.I. Matsyura
Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine Lviv Municipal Children's Allergy Center, Lviv, Ukraine
Modern aspects of the choice of mucoactive cough therapy in pediatric practice
Abstract. The article presents the main approaches to the administration of mucoactive cough therapy in pediatric practice. Some of medicines most commonly used in children such as ambroxol and carbocysteine and their combination are described. We conducted our research of the efficacy of three mucoactive agents such as ambroxol, carbocysteine and their combination (Pectolvan C) in the treatment of acute
respiratory viral infections in children aged 2 to 6 years old, which were accompanied by a productive cough with viscous sputum that was difficult to expectorate. It has been proven that the most effective in such cases is the combined drug Pectolvan C.
Keywords: children; acute respiratory viral infections; cough; treatment; mucoactive drugs; Pectolvan C
