CC BY
48
■ Мкарю, що практикуе_Тпявмя
To General Practitioner ■ [Jcmivic*
УДК 616-089+616-001.5+616.718.4 DOI: 10.22141/1608-1706.3.18.2017.105371
Бiлiнсы<ий П.I., Андрейчин В.А., Дроботун О.В.
Нацюнальна медична академя пслядипломноi освпи ¡м. П.Л. Шупика, м. Кит, Украна 1вано-Франювсы<ий нац1оналыний медичний университет, м. 1вано-Франквсы<, Укра/на Нацоналыний медичний университет ¡м. О.О. Богомолыця, м. Ки!в, Укра/на
Сучасний стан лкування перипротезних перелом1в стегновоТ юстки
Резюме. У статтi наведено аналз лтературнихданих з проблеми лкування перипротезних переломв. Показано pi3Hi пдходи до виршення це! складно! проблеми. Наведен спроби унфкованого пдходудо лкування перипротезних перелом'в, наголошено на вдсутност едино!загальноприйнято! тактики !хлкування. Ключовi слова: лтературн дан; перипротезн переломи; стегнова кстка; х'рурпчне лкування
За даними експертно! групи Всесвггаьо! оргашзаци охорони здоров'я, щороку в свт виконуеться до 1 млн 500 тис. тотальних замщень кульшового суглоба. Кль-юсть операцiй ендопротезування кульшового суглоба (ЕКС) за останш 5 роив збшьшилась у Нiмеччинi та кра!нах бвропейського Спiвтовариства на 80 % i ста-новить 175 тис. на рш (Нiмеччина) [12, 29, 39]. Зрос-таюча популярнiсть i широке застосування ЕКС зако-номiрно призводять до збiльшення загально! юлькоси ускладнень як пiд час операци, так i в шсляоперацш-ному перiодi [1, 17, 28]. Одним iз них е перипротезний перелом — руйнування юстки в зош компоненпв ен-допротеза, а наявнють iнтрамедулярного iмплантата може iстотно ускладнити репозицiю та лiкування. За даними лггератури, поширенiсть перипротезних пе-реломiв стегново! кустки (ППСК) коливаеться в широкому дiапазонi — вгд 0,1 до 46,0 % [1, 11, 17], що е значною медичною i соцiальною проблемою [28, 35]. Переважно тсля ЕКС переломи сягають 17,4 %, iз них ППСК шд час виконання операцш — 13,4 %, а шсля операци вони становлять 3—5 % випадюв [4, 22]. Зва-жаючи на поступове збiльшення популяцiйного вшу населення та ктькосп виконаних ендопротезувань, показник вищевказаних ускладнень постiйно збть-шуеться [38, 41]. Причиною виникнення ППСК п!д час операци е зазвичай порушення технiки операци, виражений репонарний остеопороз, тяжка деформа-цш кульшового суглоба [22, 26]. У шсляоперацшному перiодi до перелому призводить не ттьки остеопороз
стегново! юстки, а й змша бiомеханiчних умов функщ-онування нижньо! юнщвки, порушення трофши, умов реабiлiтацií.
Збiльшення ктькосп ППСК у свгговш практицi пов'язано зГ збiльшенням числа людей старечого i по-хилого вшу, остеопорозом або вторинним остеолГзи-сом, збшьшенням числа ошб зГ штучними суглобами, stress-shielding, техшчними погршностями встанов-лення шжки, ревГзшними операщями, травмами. Велика роль выводиться виявленню взаемозв'язку мГж клшчним результатом i нозолопчною формою патологи кульшового суглоба, типом конструкци i тех-ншою хГрурпчного втручання [7, 9]. Стд зауважити, що передумовою розвитку перипротезного перелому може бути нестабтьшсть i розхитування ендопротеза. Тому, незважаючи на те, що окремГ автори, як i раш-ше, пов'язують «виживання» Гмплантатав з яюстю ма-терГалу та !х дизайном, на думку бшьшосл дослщниюв, значну роль у розвитку асептично! нестабтьносл ен-допротезГв вщграють порушення процесу ремоделю-вання юстково! тканини.
Автори вгдзначають прямий кореляцшний зв'язок мГж розвитком асептичного розхитування i вихгдним ктьюсним станом прилегло! до ендопротезГв юстки, а також величиною !! втрати в перюд стресового ремо-делювання [25]. Сучасш науковГ погляди свгдчать про кштинно-молекулярш мехашзми розвитку асептично! нестабтьносл при ендопротезуванш кульшового суглоба та новГ мождивосп потенцшно! терапи [12, 25].
© «Травма», 2017 © Trauma, 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Бiлiнський Петро 1ванович, доктор медичних наук, професор, Нацюнальна медична академiя пклядипломноТ освiти iMeHi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. КиТв, 04112, УкраТна; e-mail: consbp@ukr.net
For correspondence: Petro Bilinsky, Shupyk National Medical Academy of Postgaraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: consbp@ukr.net
Згiдно з сучасними уявленнями, ППСК — це перелом у зош компонентiв ендопротеза, що виникае ш-траоперацiйно або в будь-який час тсля операци [6]. 1снуе ряд класифiкацiй перипротезних переломiв, але найбiльш поширеною залишаеться Ванкуверська кла-сифiкацiя [3, 23, 32, 42]. Окремi автори зараховують до перипротезних переломiв також деяю переломи, що виникли до ендопротезування, але в лшуванш яких за-стосовано штучш суглоби, наприклад пiдвертельний перелом стегна на Грунта тяжкого коксартрозу, деяю черезвертельнi переломи у старечому вщ та переломи кульшово! западини з коксартрозом [7].
На даний час немае едино! загальноприйнято! тактики лкування ППСК. Основною проблемою лкуван-ня перипротезних переломiв е наявнють нiжки протеза в кютково-мозковому каналi (КМК) СК, що суттево ускладнюе фiксацiю вiдламкiв i визначае стабтьнють нiжки протеза [15]. Переломи СК тсля ЕКС — завжди бтьш складна проблема, нiж звичайш переломи, через двi основнi причини. По-перше, складнiше фiксувати кiстковi вщламки, по-друге, необхiдно вiдновити стабтьнють i функцiю ендопротеза.
Важливим моментом у загоенш ППСК е анатомiчна репозицiя (АР) фрагментiв i стабтьна !х фiксацiя, тому що ц переломи супроводжуються остеопорозом i по-вiльно зростаються. Поряд iз цим при осколкових переломах фшсащя мае бути менш жорсткою, дозволяти певну мшрорухомють вiдламкiв (МРВ). У таких випад-ках, здiйснюючи остеосинтез ЬСР-пластиною, необ-хiдно забезпечити найбтьшу робочу довжину пласти-ни (РДП) — дтянку, не заповнену гвинтами. Тiльки найбiльша РДП може допустити певну МРВ. Iнодi це досить складно реалiзувати.
Значнi проблеми тд час остеосинтезу виникають через фшсацш проксимального фрагмента СК. Це вимагае застосування кшькох компонентiв: блоку-ючи гвинти, звичайш гвинти, серкляжь У наш час з'явились такi пластини, на яких серкляжi фiксуються в отворах пластини, що збтьшуе жорсткють фiксацií. Серкляжi застосовують тодi, коли використати гвинти техшчно неможливо. Проте при цьому спостерта-еться значний вщсоток незрощень. Т81г1ё18 й а1. [40] стверджують, що остеосинтез серкляжами необхiдно доповнювати довшою шжкою, або кортикальним трансплантатом, який розмщують по переднiй по-верхнi СК. Така методика е профтактикою виник-нення варусних деформацiй, що зумовлена неста-бiльнiстю остеосинтезу i скручуванням конструкци пластини iз серкляжем.
Комбшащя пластини iз серкляжами, кютковою пластикою i довгою нiжкою дае найкращий результат зi значним скороченням термМв лiкування. Серкляж-нi пластини, довга шжка протеза, але без кютково! пластики, дають багато рефрактур. Звичайно, що ма-лоiнвазивна технiка при достатньому забезпеченш й дотриманнi методики мае значш фiзiологiчнi та функ-цiональнi переваги. Малошвазивний остеосинтез особливо показаний при остеопорозних ППСК. У такш ситуаци пластина мае бути довшою вщ нiжки протеза,
щоб перекривала Г! мiнiмум на 6 гвинтав. Проте це не виключае стрес-перелому на кшщ пластини, на рiвнi останнього гвинта.
Майбутнi порiвняльнi дослiдження покажуть, який метод виявиться найбтьш виправданим. Важливим моментом, вщ якого залежить результат лшування, е iнтраоперацiйне визначення стабтьносп нiжки протеза i чашки. Це дозволяе правильно вибрати методику фшсаци при ППСК. Щд час оперативного втручання найбiльш ефективним е боковий доступ, який дозволяе краще оглянути СК i може бути переведений у за-дньобоковий. Останнш може бути використаний для тотально! ревiзiйноí стегново! артропластики. Над-звичайно важливим для досягнення устху при за-стосуваннi ЬСР-пластин е АР фрагмент, без яко! блокування невправлених вiдламкiв гвинтами веде до !х незрощення. Досягнути АР малошвазивною методикою досить складно. Помилки при остеосинте-зi ППСК, втсутнють АР при короткiй РДП можуть призвести до катастрофiчних наслiдкiв. Отже, до ль кування кожного конкретного патента необхiдно тд-ходити строго шдивтуально, пiсля Грунтовного бю-мехашчного аналiзу ситуаци. Вiдсутнiсть тако! оцшки, на думку ЫпёЬа1 й а1. [31], найчастiше е причиною незадовтьних результатiв лiкування ППСК i навггь смертностi.
Решта особливостей вториннi [7]. Вибiр методу ль кування залежить вщ локалiзацií перелому, стабть-ност ендопротеза, форми КМК, вiку i супутньо! патологи, можливостi АР i фiксацií [6]. Першорядними факторами для визначення тактики лшування перипротезних переломiв е локалiзацiя, характер, стабтьнють iмплантату, вiк та супутня патолопя. Цi фактори враховуе Ванкуверська класифшащя ППСК, яка до-помагае визначитись з алгоритмом надання допомоги хворим [3, 13].
Зпдно з цiею класифшащею, консервативне лку-вання ППСК показано при переломах типу А i В1 [2, 13, 23, 33]. Консервативне лкування застосовуеться при стабтьносп ендопротеза, простому переломi без змщення, наявностi тяжко! соматично! патологи. Проводиться iммобiлiзацiя в гiпсовiй пов'язщ чи ортезi або лiкування методом витяжшня [6]. Ряд авторiв стверджують про необхтнють обов'язкового застосування алотрансплантапв у поеднаннi з металоостеосинтезом для збiльшення стабiльностi фiксацií перелому [16, 37]. З шшого боку, використання алотрансплантатав збть-шуе обсяг операци i, вiдповiдно, ризик шсляоперацш-них iнфекцiйних ускладнень [21, 27, 36].
Особливють лiкування ППСК полягае в досягненш !х кюткового зрощення i збереженнi анатомiчного роз-мщення та функцiональних характеристик ендопротеза, у втновленш функци нижньо! кшщвки [5, 8, 20].
Як вважають численш автори, планування лкуван-ня ППСК повинно враховувати загальний стан пащента, локалiзацiю перелому, стабтьнють стегнового компонента ендопротеза, якiсть кютково! тканини навколо нiжки ендопротеза, а також наявнють ендопротеза в каналi СК, що впливае на техшку виконання
остеосинтезу в перипротезнiй зош, перешкоджаючи введенню гвинтiв або цвямв [5, 8, 16, 37]. З метою вирь шення цiеí' проблеми в лiтературi запропонованi плас-тини рiзноí' конструкцп, додаткове використання мета-левих серкляж!в [18, 21, 24, 34]. Зокрема, останш часто використовуються при штраоперацшних переломах типу А [11, 13]. Титановi стрiчковi серкляжш системи варто додатково фiксувати на поверхш СК гвинтом, що запобиае мiграцií серкляжу. А для профтактики iшемií кiстки пiд стрiчкою чи кабелем !х необхiдно встанов-лювати на ошрш майданчики [1, 5].
Фшсацш проксимального фрагмента в зош шжки ендопротеза здiйснюють гвинтами, яи вводять моно-кортикально або полiаксiально навколо нiжки. Мо-нокортикальний остеосинтез, зважаючи на наявшсть нiжки протеза у КМК СК, не забезпечуе стабшьно! фшсаци фрагментiв. Такий остеосинтез ефектив-ний тiльки при стабшзаци гвинтiв у несучiй пласти-ш та можливостi проведення !х у рiзних площинах. Певною мiрою цим вимогам вщповщають пластини фирмы Beznoska. Вони мають короткi вiдгалуження, розмщеш в певних мiсцях пластини. Вщгалуження охоплюють СК, i через !х отвори можливо провести кортикальш гвинти в рiзних площинах. Фшсова-не розмiщення цих вiдгалужень вимагае найбтьш оптимального варiанта для конкретного перелому, вщповщно до значно! кшькосп варiантiв фiксатора. Необхiдно вiдзначити, що 1дея багатоплощинного проведення гвинтiв в поеднанш з елементом взаемо-ди «пластина — гвинт» належить нам [10]. Вона запатентована нами у 1996 рош, коли популярна сьогодш так звана кутова стабтьшсть ще не була реалiзова-на. Найчастше використовують пластини, що дають можливють ексцентрично вводити гвинти з блокуван-ням останнiх в отворi пластини за допомогою цилш-дрично! конструкцп головки гвинта. Використання довгих пластин дозволяе введення гвинта у великий вертлюг, що допомагае досягти стабшьного остеосинтезу [5]. Через дистальний фрагмент СК тд нiжкою протеза варто проводити гвинти бтэртикально [5].
При ППСК типу В1 частiше л^вання полягае у в!д-критiй репозици та виконаннi остеосинтезу за допомогою пластин рiзноí' конструкцп ^СР, LC-DCP, ЬСР), фiксацiя яких проксимальшше вiд перелому викону-еться за допомогою проведення гвинтав полiаксiально та встановлення серкляжiв навколо СК.
Загалом при ППСК типу В2 виконуеться переваж-но ревiзiйне ендопротезування з фшсашею фрагмен-тiв одним з указаних вище методiв i використанням бшьш довго! нiжки. У таких випадках зазвичай за-стосовуються довп нiжки ендопротеза iз цементною фшсашею [13].
У випадках ППСК типу В3 оперативне втручання включае ревiзiйне ендопротезування, що iнодi допо-внюеться истковою пластикою.
При переломах типу С тактика загалом подiбна до випадив iз переломами типу В1. Деякi автори з устхом застосовують ретроградний штрамедулярний блокую-чий стрижень [2, 15].
Такий остеосинтез проводиться при ППСК iз нестабшьшстю безцементно! нiжки. Це малотрав-матичне закрите ретроградне подовження шжки ендопротеза з корекщею !! положення блокуючим iн-трамедулярним стрижнем. У процеш операцГ! використовуються деталi апарата Iлiзарова. Така методика не ттьки забезпечуе зрощення перелому СК, але i призводить до реiнтеграцií' нiжки ендопротеза. Подана технолопя дозволяе зменшити травматичшсть i крововтрату, досягти ранньо! активiзацií' хворого з вiдновленням опороздатностi кшщвки. Малоiнвазив-ним втручанням досягаеться результат, аналопчний ревiзiйному ендопротезуванню [15]. Окремi автори для лiкування перипротезного перелому на фош осте-опорозу рекомендують застосовувати апарат Ызарова як окрему методику [19].
М.В. Белов [2] на великому кшшчному матерiалi вивчив поширешсть iнтраоперацiйних i пiсляопера-цшних переломiв СК при первинному та ревiзiйному ендопротезуваннi кульшового суглоба. Проведено по-рiвняння ефективностi консервативних i рiзних опе-ративних методiв л^вання, !х вплив на консолiдацiю перипротезних переломiв, проаналiзовано причини незадовiльних результат i !х зв'язок з обраною тактикою. Оцшено результати ендопротезування кульшового суглоба, ускладненого ППСК. За результатами дослщжень створено алгоритм i сформульовано пока-зання до вибору способу л^вання перипротезних пе-реломiв [2]. Пiд час встановлення ревiзiйного ендопротеза нiжка мае бути достатньо довгою, щоб перекрити дефекти коркового шару истки якнайменше в два дiа-метри. О^м цього, бажано, щоб шжка iмплантата була достатньо нахилена для збереження фiзiологiчно-го викривлення СК [41].
На думку Г.1. Герцена (2013) [4, 5], наыстехда пластини, фшсоваш до проксимального фрагмента дiафiза СК дротом, не можуть забезпечити стабтьний остеосинтез, особливо у пащенпв iз остеопорозом. Чис-ленш проблеми виникають також при використанш LCP-пластин. На противагу цьому автор запропонував металоцементний остеосинтез, при якому фрагменти СК фшсують LCP або лапчастими пластинами з кор-тикальними гвинтами 4,5 мм. Цемент, уведений у ка-нали пiд гвинти, створюе монолгт iз цементною масою, що оточуе шжку протеза та стабшьно фшсуе гвинти до фрагменпв стегново! кiстки. Застосування цiеí' методики виправдане ще й тим, що у пащенпв тсля ЕКС остеопороз СК прогресуе [3]. На думку розробниыв, саме гвинти, фшсоваш у цементнiй мантГ!, що запо-внюе внутрiшньокiсткову порожнину, стабiлiзують шжку протеза.
Продовжуеться пошук оптимальних конструкцш для остеосинтезу ППСК i методик для !х застосування. Одним iз цiкавих рiшень е фiгурна жолобувата пери-протезна стегнова пластина 1.О. Воронкевича (патент РФ № 2254090) [14]. Жолоб дозволяе охопити i закли-нити в собi бокову поверхню СК при збереженш об-меженого контакту. Притиснення пластини до ыстки призводить до самокорекд!! вщламыв. Сагiтальний
згин вiдповiдae фiзiологiчнiй кривизш СК. Отвори пластини мають розходження вiд 5° до 30°, що дозволяе провести гвинти в кортикальному шарi кiстки. Кон-струкцiя призначена в основному для остеосинтезу ППСК у середнш и третинi. Величина жолобу також вимагае iндивiдуального тдгону по кiстцi.
Багато проблем у лшуванш ППСК дозволяе вирь шити розроблений нами унiверсальний пристрiй для фшсаци исткових вiдламкiв (ПФКВ) (патент Укра!ни № 17502) [10]. Стабшзащя фрагментiв ПФКВ забез-печуе вщновлення несучо! здатностi пошкодженого сегмента. Це можливо завдяки певнiй вiддаленостi пластини фшсатора вiд кiстки, що збтьшуе ширину поперечного перерiзу бюмехашчно! конструкци «фш-сатор — кустка». Одночасно збериаеться еластичнiсть фшсаци. Бiомеханiчно-стабiльна система «фшсатор — ыстка» створюе добрi умови для перебiгу репаративно! регенераци. Цьому сприяють вiдсутнiсть тиску пластини на истку, багатоплощинне проведення гвинпв, наявнiсть елементу взаемоди «пластина — гвинт». Це протидie лшшному перемiщенню гвинта при лiзисi ыстки i навантаженнi, допускае мiкрорухомiсть вщ-ламк1в, яка визначаеться величиною проточки мiж головкою гвинта i його рiзьбовою частиною.
Цей фiксатор iз позитивним результатом ми вико-ристали у 135 випадках при ППСК. У трьох пащен-пв наш пристрiй застосований на обох стегнах. Для остеосинтезу частше використовуеться пластина на 12—14 отворiв, де фшсуеться 5—7 пiвкiлець. Кон-струкщя останнiх дозволяе провести через одне тв-кiльце 2 гвинти i спереду, i ззаду. Гвинти проводяться через один або два кортикальних шари кiстки. Завдяки наявност елемента взаемоди «пластина — гвинт», це забезпечуе створення стабшьно! конструкци «при-стрiй — кiстка», протидie перемiщенню гвинтiв при И лiзисi i навантаженнi. Пластина по ыстщ не моде-люеться. Стабiльний остеосинтез, який забезпечуе ПФКВ, дозволяе пащентам здшснювати повне наван-таження прооперовано! кiнцiвки через 3,5—4 мiсяцi. При косш лши перелому проводиться репозицшний остеосинтез 1—3 гвинтами. Такий остеосинтез спри-яе вiдновленню несучо! здатност СК. Стабiльна фш-сацiя фрагменпв пiсля репозицiйного остеосинтезу гвинтами забезпечуеться ПФКВ на 12 отворiв i 4 тв-кiльця. У випадку перелому СК на рiвнi шжки ендо-протеза, вертлюгово! дiлянки видаляеться кiстковий цемент, основнi фрагменти з'еднуються серкляжами, пiсля цього нiжка протеза знову встановлюеться на цемент, кшцева стабiлiзацiя фрагментiв здiйснюeться ПФКВ iз довгою пластиною.
Розроблений нами ПФКВ може бути методом вибору при ППСК на фош вираженого остеопоро-зу. Остеосинтез переломiв у такш ситуаци е досить великою проблемою. Практика показала, що провести стабшьний остеосинтез фрагменпв остео-порозно! кiстки контактними фiксаторами досить проблематично. Притиснення пластини до шстки при затягуванш гвинтiв нерiдко призводить до но-вих !! пошкоджень. Таких проблем не виникае при
застосуванш ПФКВ. Вш забезпечуе стабiльну фш-сацiю фрагментiв при ППСК будь-яко! складнос-тi. Прикро, звичайно, що цю ефективну розробку, значно дешевшу вщ закордонних аналогiв, уперто не помiчають спецiалiсти, якi активно займаються ендопротезуванням.
Висновки
Отже, метою лiкування ППСК е забезпечення стабiльностi системи «фшсатор — кiстка — нiжка протеза», а також створення умов для зрощення перелому та досягнення довготривалих позитив-них результапв. Приемно, що саме таким умовам вщповщае розроблений нами ПФКВ, усшшно за-стосований у 135 випадках при ППСК. Створений нами засiб для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу порiвняно з шшими вiдомими засо-бами забезпечуе жорстысть i надiйнiсть фiксацi! та може бути методом вибору при таких досить склад-них переломах. Це е пдним продовженням добрих традицш i творчих досягнень вiтчизняно! травмато-логiчно! школи.
Конфлiкт штереав. Автори заявляють про вщсут-нють конфлiкту iнтересiв при пiдготовцi дано! статп.
Список л1тератури
1. Ахтямов И.Ф. Ошибки и осложнения эндопроте-зирования тазобедренного сустава: Рук-во для врачей / И.Ф. Ахтямов, И.И. Кузьмин. — Казань:Центр оперативной печати, 2006. — 328 с.
2. Белов М.В. Перипротезные переломы бедра: Дис... канд. мед. наук. — Ярославль, 2006. — 165 с.
3. Герцен Т.1. Перипротезш переломи стегново'1 шстки. Алгоритми лжування / Г.1. Герцен, Г.Г. Быоножкш, Д.В. Штонда // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2012. — № 2. — С. 57-62.
4. Герцен Г.1. Причини виникнення, класифтащя та лжування перипротезних переломiв стегново'1 шстки шсля ендопротезування кульшового суглоба / Г.1. Герцен, Д.В. Штонда //Травма. — 2013. — Т. 14, № 5. — С. 28-31.
5. Остеосинтез перепротезних переломiв стегново'1 шстки (тип В1) шсля ендопротезування кульшового суглоба / Герцен Г.1., Штонда Д.В., Рижак 1.В. [та т.] // Травма. — 2014. — Т. 15, № 3. — С. 67-71.
6. Корж М. О. Довiдник травматолога / М. О. Корж, О.В. Радченко. — К.:Доктор-медiа, 2012. — 494с.
7. Косяков А.Н. Очерки хирургии тазобедренного сустава /А.Н. Косяков. — К.: 1нтер-принт, 2015. — 231 с.
7. Лоскутов А.Е. Эндопротезирование при переломах проксимального метадиафиза бедренной кости на фоне дегенеративно-дистрофических заболеваний тазобедренного сустава / А.Е. Лоскутов, А.Е. Олейник // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2010. — № 1. — С. 23-26.
8. Лоскутов А.Е. Металлоостеосинтез при переломах бедренной кости у больных с функционирующим эндопро-тезом тазобедренного сустава/А.Е. Лоскутов, А.Е. Олейник // Травма. — 2013. — Т. 14, № 2. — С. 12-16.
9. Клинико-статистический анализ выживаемости эн-допротезов тазобедренного сустава / [Лоскутов А.Е., Олей-ник А.Е., Ковбаса Е.А., Лоскутов А.Е.]//Ортопедия, травматология и протезирование. — 2014. — № 2. — С. 11-15.
10. Патент № 17502 UA, МПК6 А 61 В17/58, 17/62. Пристрт для фжсаци шсткових вiдламкiв / заявник та патентовласник П.1. Бшнський (UA). — № 96051961; за-явл. 20.05.96; опубл. 31.10.97. Бюл. № 5. — 4 с.
11. Перепротезш переломи: структура та чинники виникнення / Гайко Т.В., Калашшков О.В., Сулима О.М. [та т.]//Травма. — 2014. — Т. 15, № 3. — С. 99-101.
12. Сагаловски С. Клеточно-молекулярные механизмы развития асептической нестабильности эндопротеза тазобедренного сустава/ С. Сагаловски, М. Шенерт// Травма. — 2012. — № 1. — С. 153-160.
13. Современные подходы к лечению перипротезных переломов бедра / Ключевский В.В., Даниляк В.В., Гиль-фанов С.И. [и др.]// Гений ортопедии. — 2008. — № 4. — С. 126-131.
14. Тихилов Р.М. Пластина для остеосинтеза перипротезных переломов бедренной кости / [Тихилов Р.М., Воронкевич И.А., Малыгин Р.В., Ласунский С.А.] // Травматология и ортопедия России. — 2009. — № 2. — С. 117-122.
15. Челноков А.Н. Перипротезные переломы бедра с нестабильностью бесцементной ножки — возможность остеосинтеза без ревизии? (Случай из практики) / А.Н. Челноков, И.М. Пивень // Гений ортопедии. — 2015. — № 4. — С. 85-89.
16. A biomechanical study comparing cortical onlay al-lograftstruts and plates in the treatment of periprosthetic femo-ralfractures / Wilson D., Frei H., Masri B.A. [et al.] // Clin. Biomech. — 2005. — Vol. 20. — P. 70-76.
17. Athwal G.S. Revision total elbow arthroplasty for prosthetic fractures / G.S. Athwal, B.F. Morrey // J. Bone Joint Surg. Am. — 2006. — Vol. 88, № 9. — Р. 2017-2026.
18. Avramidis K. Dall-Miles cable and plate fixation system inthe treatment of periprosthetic femoral fractures: a review of20 cases / K. Avramidis, C. Johnson-Nurse, R. Sandhu // J. Orthop. Surg. (HongKong). — 2005. — Vol. 13(3). — P. 259-266.
19. Femoral Periprosthetic fracture in osteoporotic bone after total knee replacement: treatment with external Ilizarov fixation / Beris A.E., Lukissas M.G., Sioros V. [et al.]// J. Artro-plasty. — 2010. — Vol. 25. — P. 1168.
20. Congenital hip disease in adults. Classification of ac-etabular deficiencies and operative treatment with acetabulo-plasty combined with total hip arthroplasty / G. Hartofilakidis [et. al.] // J. Bone Joint Surg. — 1996. — Vol. 78-A, № 5. — P. 683-692.
21. Chakravarthy J. Locking plate osteosynthesis for Vancouver Type B1 and Type C periprosthetic fractures of femur:a report on 12patients/ J. Chakravarthy, R. Bansal, J. Cooper// J. Injury. — 2007. — Vol. 38(6). — P. 725-733.
22. Cross M. Periprosthetic Fractures of the Femur. Orthopedics / M. Cross, M. Bostrom // Periprosthetic. — 2009. — № 32(9). — Р. 665.
23. Duncan C. Fractures of the femur after hip replacement / C. Duncan, B. A. Masri // Instr. Course Lect. — 1995. — № 44. — P. 293.
24. Dynamic compression plates for Vancouver type B peri-prostheticfemoral fractures: a 3-year follow-up of 18 cases / Tsiridis E., Narvani A.A., Timperley J.A. [et al.] // Acta Orthop. — 2005. — Vol. 76(4). — P. 531-535.
25. Drees P. Moleculare und zelluläre Mechanismen der aseptischen Prothesenlockerung / P. Drees, L.C. Huber // Rheuma Nachrichten, Zürich. — 2005. — № 37. — P. 12-17.
26. Holley K. Fractures of the Femur After Hip Arthroplasty An Analysis of 99 Patients//K. Holley, J. Zelken, D. Padgett// HSS J. — 2007. — Vol. 3(2). — P. 190-197.
27. Indirect reduction and plate fixation, without grafting, forperiprosthetic femoral shaft fractures about a stable intrame-dullaryimplant /Ricci W.M., Bolhofner B.R., Loftus T.[et al.] // J. Bone Joint Surg. Am. — 2005. — Vol. 87. — P. 2240-2245.
28. Intraoperative periprosthetic fractures during total hip arthroplasty: evaluation and management/Davidson D., Pike J., Garbuz D. [et al.]// J. Bone Joint Surg. Am. — 2008. — Vol. 90, № 9. — P. 2000-2012.
29. Cemented total hip arthroplasty in Germany — an update / Kreuzer J., Schneider M., Schiegel U. [et al.]// Z. Orthop. Ihre Grenzgeb. — 2005. — Vol. 143, № 1. — P. 48-55.
30. Lewallen D.G. Femoral Fractures Associated with Hip Arthroplasty / D. G. Lewallen, D.J. Berry // Reconstructive Surgery ofthe joint. — 1993. — Vol. 2, № 5. — P. 1273-1288.
31. Periprosthetic femoral fractures classification and demographics of 1049 periprosthetic femoral fractures from the Swedish National Hip/[Lindahl H., Malchau H., Herberts P., Garellick G.]//Arthroplasty. — 2005. — Vol. 20(7). — P. 857865.
32. Management ofperiprosthetic femur fractures with a first generation locking plate / E. Fulkerson [et al.] // Injury. — 2007. — Vol. 38, № 8. — P. 965-972.
33. Moran M.C. Treatment of periprosthetic fractures around total hip arthroplasty with an extensively coated femoral component / M.C. Moran // J. of Arthroplasty. — 1996. — Vol. 11, № 8. — P. 981-988.
34. Noorda R.J. Mennen plate fixation for the treatment of-periprosthetic femoral fractures: a multicenter study of thirty-six fractures / R.J. Noorda, P.I. Wuisman // J. Bone Joint Surg. Am. — 2002. — Vol. 84(12). — P. 2211-2215.
35. Ochsner P.E. Total Hip Replacement/ P.E. Ochsner. — Springer-Verlag, 2002. — 243p.
36. Old A.B. Fixation of Vancouver B1 peri-prosthetic frac-turesby broad metal plates without the application ofstrut allografts /A.B. Old, B.J. McGrory, R.R. White// J. Bone Joint Surg. Br. — 2006. — Vol. 88(11). — P. 1425-1429.
37. Giannoudis P. V. Principles of internal fixation andselec-tionof implants for periprosthetic femoral fractures / P.V. Giannoudis, N.K. Kanakaris, E. Tsiridis // J. Injury. — 2007. — Vol. 38. — P. 669-687.
38. Risk Factors for Periprosthetic Fractures of the Hip / Cook R.E. [et al.]// J. Clin. Orthop. Relat. Res. — 2008. — Vol. 466. — P. 1652-1656.
39. Need for and receipt of hip and knee replacement — a national population survey / Steel N., Melzer D., Gardner E. [et al.]//Pharmacology (Oxford). — 2006. — Vol. 45, № 11. — P. 1437-1441.
40. Dynamic compression plates for Vancouver type B periprosthetic femoral fractures: a 3-year follow-up 18 cqses /
[Tsiridis E, Narvani A. A, Timperlej J. A, Gie G. A.] // Acta Orthop. — 2005. — Vol. 76(4). — P. 531-537.
41. Vineet Sharma M.S. Periprosthetic fractures around the hip /M.S. Vineet Sharma, G. Aaron // J. Orthop. — 2009. — Vol. XI. — P. 154-161.
42. Zhiyoung Hou. Review Article Periprosthetic Femoral Fractures Associated With Hip Arthroplasty / Zhiyoung Hou, Thomas R. Bowen, Wade R. Smith // Orthopedics. — 2010. — Vol. 33, Issue 12. — P. 908.
OmpuMaHO 15.05.2017 ■
Билинский П.И., Андрейчин В.А., Дроботун О.В.
Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, г. Киев, Украина Ивано-Франковский национальный медицинский университет, г. Ивано-Франковск, Украина Национальный медицинский университет им. А. А. Богомольца, г. Киев, Украина
Современное состояние лечения перипротезных переломов
бедренной кости
Резюме. В статье приведен анализ литературных данных по ных переломов, сделан акцент на отсутствии единой общепри-проблеме лечения перипротезных переломов. Показаны раз- нятой тактики их терапии.
ные подходы к решению этой сложной проблемы. Приведены Ключевые слова: литературные данные; перипротезные пе-попытки унифицированного подхода к лечению перипротез- реломы; бедренная кость; хирургическое лечение
P.I. Bilinskyi, V.A. Andreichyn, O.V. Drobotun
Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk, Ukraine Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
The modern state of the treatment for periprosthetic fractures
of the femur
Abstract. The article provides an analysis of published data thetic fractures are shown, but there is no single common tactics on the problem of the treatment for peryprosthetic fractures. of their treatment.
It shows different approaches to solving this complex problem. Keywords: published data; periprosthetic fractures; femur; surgical The attempts of unified approach to the treatment of peripros- treatment
