CC BY
23
general and special parts should have a section on mechanisms for the protection of information rights contain an exhaustive list of conditions referring information as restricted access and the provision of appropriate stamps and clear list of conditions limiting information rights specifying appropriate mechanisms and timing of the restrictions. In addition, it is advisable to introduce the Information office of the ombudsman for the full and effective protection of the right of access to information and other information rights.
Keywords: information rights, information law, information society, information code, Informational Ombudsman.
УДК 342.745
В. С. Шестак
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В УКРАШ1: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Стаття присвячена сучасному стану мистецтва в Украш та проблемам адмШстративно-правового забезпечення його розвитку. Процес розвитку сустльних в1дносин в наш1й кран передбачае опосередкування його правовими засобами, призначення яких - сприяти здтсненню цього розвитку на хрунт1 права.
Культура як особливе явище людськоЧ цившзацп е одним 1з головних чинникгв, що визначають духовний розвиток наци, виступають показником самобутност1, сприяють становленню й розвитку правовой демократичной держави, побудов1 в кран громадянського сустльства. При цьому культурна функщя як вид д1яльност1 держави, ïï оргатв та тших уповноважених суб 'ект1в, що спрямована на тдтримку реал1зацИ приватними особами гх духовних (нематергальних) ттереЫв, виступае окремим об 'ектом регулюючого впливу з боку адмШстративного права. Реал1зац1я ц1ею галуззю своег рол1 щодо культурног функци пов'язуеться 1з ïï системним впливом на в1дпов1дн1 сустльт в1дносини в ц1й сфер1, що в1дбуваеться завдяки тим правовим явищам, як утворюють мехатзм адмШстративно-правового забезпечення.
Необх1дним е подальша розробка та реалгзацгя державно1' полтики у галуз1 мистецтва, що передбачае детал1защю положень чинного Закону Украши «Про культуру» у 1нших законах та тдзаконних нормативно-правових актах: б1льш чткого та повного закртлення потребуе система оргатв управлтня культурою та оргатзащя взаемоди м1ж ними; окремо'ï уваги заслуговуе виршення питання матерiально'ï тдтримки та фтансового забезпечення культури.
Клю^о^^ слова: держава, право, сустльство, культура, культурна функщя, мистецтво, мистецька дiяльнiсть.
Постановка проблеми. Актуальтсть теми дослщження, ïï наукова i практична направлетсть визначена тим, що культура як особливе явище людсько'1' цившзацп е одним Ï3 головних чинниюв, що визначають духовний розвиток наци, виступають показником самобутносп, сприяють становленню й розвитку правово'1' демократично'1' держави, побудовi в крш'ш громадянського сустльства.
Завдяки культурi вщбуваеться накопичення та транслящя у наступн поколшня тих щнностей та здобутюв, що були створеш та збережет за юторш юнування численних народiв, яю населяли територш сучасно'1' Украши, тих щнностей та здобутюв, яю е духовною та моральною основою сучасного украшського сустльства та держави.
Мистецтво е найрiзноманiтнiшим за сво'1'ми видовими проявами аспектом
культури. Однак, не дивлячись на таку багатограншсть, за своею природою та загальними властивостями вс щ видовi прояви (зокрема, лiтература, арх^ектура, образотворче мистецтво, музика, театр тощо) е елементами цiлiсного явища -мистецтва, що втiлюеться у вщносини частини та цiлого.
До того ж, не можна не вщмтити, що мистецтво на сьогодшшнш день е чи не одним iз яскравих покажчиюв того стану, в якому перебувае сучасне украшське сустльство, воно напрочуд добре вiдображае його внутршнш стан. Культура та мистецтво мають орiентацiю на вищi духовн цiнностi, а мистецтво в сутност свош е виразом сенсу буття, i головною його функцiею являеться творчо-перетворююча дiяльнiсть, яка спрямована як на кожну конкретну людину, так i на земний свiт у цшому [1, с. 56-67]. Така важлива та значна роль мистецтва не е випадковою, бо саме завдяки йому людина бiльш глибоко може сприйняти свiт, який оточуе п, вiдобразити його та вщчути себе в ньому. Роль мистецтва в суспшьному життi важко переоцшити, адже будь-яке глибоке перевлаштування громадських порядкiв завжди готувалося при активнш участi мистецтва, зокрема, так було i в античностi, в епоху Вщродження, так було i на початку 80-х рр. ХХ ст., коли саме письменники як би поволi тдготували потужний вибух сощально! активностi в нашiй крашь I не випадково саме мистецтво швидше, шж, скажiмо, наука або право, реагуе на змшу барометра суспшьного життя [2, с. 686-687].
Вщповщно, держава не може не сприяти розвитку та не забезпечувати реалiзацiю такого потужного заходу впливу на поведшку особи, засобу формування та розвитку суспшьства i збереження його здобутюв, засобу, який сприяе формуванню людини iз цiнностями, що притаманн громадянину суверенно! i незалежно!, демократично!, сощально:!!, правово! держави. Тому мистецтво та його видовi прояви завжди були об'ектом уваги з боку держави.
Аналгз останнгх дослгджень г публгкацгй. Теоретичну базу дослщження склали пращ вггчизняних i зарубiжних учених, зокрема О. С. Батщево!, О. А. Задихайло, I. Г. 1гнатченко, Н. М. 1льченко, I. I. Кириченко, О. I. Мельничука, В. В. Карлово!, Т. Г. Катково!, Н. С. Фесенко, А. Т. Комзюка, О. Р. Котевсько!!!, О. Ф. Скакун, В. А. Бережняк та шших.
Вивчення наукових доробок цих авторiв дозволяе зробити висновок, що науковщ дослщжували питання розвитку мистецтва з рiзних позицiй. Так, I. !гнатченко вiдмiчае, що культура, будучи за формою та способом вираження нацюнальною, вщбивае загальний розвиток демократа й людських цiнностей, а належне функцюнування культурних iнституцiй вимагае державно! тдтримки й фiнансування на рiвнi, який вiдповiдае соцiальним, пол^ичним та економiчним перетворенням [3, с. 8]. При такш важливiй ролi культури держава повинна забезпечувати належний й постшний Г! розвиток, що мае мюце в межах культурно! функцп держави, яка спрямована на реалiзацiю культурних прав окремих громадян, Тх груп i задоволення культурних потреб всього украшського суспiльства. У сучаснш правовiй науцi переважае точка зору, що саме держава служить формою, що оргашзуе громадянське сустльство i створюе умови для його розвитку, а також забезпечуе права, свободи та законш штереси особи, саме держава бере на себе обов'язок по iх забезпеченню, охорош та захисту [4, с. 60-62].
Як узагальнення точок зору науковщв щодо мистецтва наведемо позищю В. Боканя, який вказуе, що мистецтво виконуе наступш функцп: естетичну (формування цт^сно! свщомосп людини), пiзнавально-iнформацiйну (отримання, збереження та передача досвiду як результату тзнання буття), виховну (формування почутпв, думок, поведiнки людей), катарсично-компенсаторну (збереження i вiдновлення психiчноi рiвноваги особистостi) [5, с. 70-74]. Проте коло проблем щодо
сучасного стану розвитку мистецтва дослщжувалось фрагментарно, що дае пщстави для продовження наукових дослщжень цього аспекту культури.
Виклад основного матер1алу. Украша проголосила, що будуе правову демократичну державу. Для цього Гй потрiбнi передусiм духовнi, iнтелектуальнi особистостi, високопрофесшш полiтики, управлiнцi, правники, викладачi. Функци мистецтва виконують роль засобiв досягнення суспшьно значимих цiлей, i в такому значенш повиннi становити самостшний об'ект забезпечення з боку держави. Ознайомлення з дiяльнiстю держави щодо розвитку культури i мистецтва, аналiз останнiх наукових дослiджень та чинного законодавства, свщчать, що вести мову про досягнення належного рiвня забезпечення виконання державою культурно! функци ще не можна. Необхщно зазначити, що на сьогодш в УкраГш едино! стратеги розвитку сфери культури у виглядi конкретного документа не юнуе, хоча за останш 10-15 роюв з боку держави культурi придшялась певна увага. Так, рiшенням Президента Украши 2003 рiк було оголошено Роком культури в Украгш. Значення цього акту полягало у посиленш державно! пщтримки культури в Украгш [6, с. 91]. Також на особливе значення вщповщних проявiв культури для розвитку украГнського суспiльства та держави було вказано в постановi Верховно! Ради Украши «Про Рекомендаци парламентських слухань «Духовна криза суспшьства i шляхи ГГ подолання», в якш прямо було звернуто увагу на необхщшсть забезпечення штенсифшаци духовно-iнтелектуального потенцiалу суспiльства, прiоритетнiсть розвитку культури, мови, науки, осв^и [7]. У Концепци державно! полiтики в галузi культури на 2005-2007 роки прямо було наголошено про необхщшсть нових пол^ичних пiдходiв, програм, формування нових шститупв, органiзацiйних структур та шструмешив здiйснення державного управлiння у сферi культури. Однак, як показуе аналiз практики реалiзацii цих пiдходiв та програм, у сучасних економiчних умовах iстотних досягнень в цш сферi не вiдбулося, що вказуе на необхщшсть впровадження додаткових заходiв щодо покращення ситуаци. Зокрема, на це прямо було звернуто увагу в постановi Верховно! Ради Украши «Про деяю невщкладш заходи щодо пщтримки закладiв культури в перюд економiчноi кризи» вiд 05.03.2009 р. [8].
У цих документах, яю були складеш на пiдставi висновюв численних круглих столiв, конференцiй, обговорень та експертних висновюв були окреслеш загальнi негативнi тенденци що юнують у сферi культури, але на жаль щ тенденцii за останш роки не зазнали ютотних змш. На сьогоднi дiють понад 30 законодавчих акпв, якi безпосередньо i майже 300 опосередковано регулюють дiяльнiсть у галузi культури але шякого перелому не вiдбуваеться. Це свщчить, або законодавчi iнструменти не досконал^ або неналежний контроль за використанням цих шструмешив веде до Гх загального нехтування [9, с. 180].
З лютого 2015 р. по ачень 2018 р. Украша разом з Вiрменiею, Бшоруаею, Грузiею, Молдовою, Азербайджаном приймае участь у програмi Схщного партнерства «Культура». Мета програми - пщтримка ролi культури в забезпеченш сталого розвитку краГн Схщного партнерства, сприяння розвитку ствроб^ництва мiж органами державно! та мiсцевоi влади, оргашзащями громадянського суспiльства, закладами культури, осв^и i науки. Йде розробка проекту «Культура - 2025. Довгострокова нацюнальна культурна стратегия». Стратегiею передбачаеться створення двох документив: «Довгострокова нацюнальна культурна стратегия 2015-2025 - основш принципи» i «План дiй щодо реалiзацii ДовгостроковоГ нацiональноi культурно! стратеги». Обидва документа плануеться представити на затвердження Указом Президента Украши або законом Украши, тобто Стратегия розвитку культури 20152025 покликана стати загальнодержавним документом [10]. Однак будь-яю пропозици, спроби вдосконалення мистецтва або взагалi само! мистецькоГ дiяльностi, фактично,
неможливi без вiдповiдних гарантiй та засобiв !'х забезпечення. Адже саме щ забезпечувальнi явища правового, економiчного та органiзацiйного характеру здатнi не тшьки сприяти належнiй реалiзацii вщповщних культурних прав особи, зокрема, передбачених у Мiжнародному пактi про громадянсью й полiтичнi права [11,с. 36], вони призваш створити вiдповiднi тдстави для розвитку взагалi культури нашого суспiльства, у тому числi i в частинi розвитку тако! '!'! важливо! складово'!, як мистецтво. Ми пщтримуемо позицп тих вчених, яю вiдмiчають, що створення, вiдбiр, охорона, збереження, поширення, популяризацiя та передача (ретранслящя) майбутнiм поколiнням духовних i культурних цiнностей, що становлять культурний здобуток людини й суспiльства, е обов'язком держави [12]. Причому це повинно юнувати не у якост декларативного положення щодо пiдтримки мистецтва з боку держави. Цей обов'язок повинен знайти свое втшення в реальнш дiяльностi вiдповiдних державних оргашв та !'х посадових осiб уах гiлок влади, а особливо, оргашв та посадових осiб виконавчо! гшки влади. Цiлком доречною е думка О. Батщево'!, яка слушно акцентуе увагу на тому, що сьогодш ефектившсть державного управлiння значною мiрою залежить вiд спiвпрацi органiв державно! влади i управлiння та наукових установ, яю вивчають рiзноманiтнi аспекти управлшня суспiльним розвитком в умовах глобалiзацii, а також 11 прояви в уах сферах [13, с. 16].
Отже, ми можемо вщмтити основш положення, що визначають об'ект нашого дослщження та характеризують його взаемовщносини та взаемозв'язки з мистецтвом та державою. Зокрема, до цих положень вщнесемо наступнi висновки-узагальнення:
- юнування та розвиток мистецтва та мистецько! дiяльностi неможливi на вщповщному рiвнi без належних пiдтримки та гарантування, що в сучасних умовах сво!'м найбшьш оптимальним засобом мае мехашзм адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку мистецтва;
- метою функцюнування цього мехашзму слiд визнати забезпечення впорядкування вщносин, якi виникають у сферi мистецтва та з приводу мистецько! дiяльностi, де засобом !'х впорядкування виступае регулюючий вплив, що здiйснюеться державою та '!'! органами за допомогою дослiджуваного нами механiзму (цiлiсна система правових засобiв впливу);
- тдтримання та гарантування розвитку мистецтва е обов'язком держави, що обумовлено характером дiяльностi (забезпечення) та вщношенням держави (несе обов'язок) щодо мистецтва та мистецько! дiяльностi;
- опрацювання та вдосконалення змiсту та форм i методiв функцiонування механiзму адмiнiстративно-правового забезпечення реалiзацii культурно!' функцГ! держави е одним iз засобiв пiдтримання та гарантування розвитку мистецтва, що фактично свщчить про те, що удосконалення цього мехашзму е обов'язком держави.
Наведене нами можна характеризувати як вам вiдомi та уама визнаш факти та положення. Однак, справи iз реалiзацiею державою п культурно! функцп зовсiм не такi, як це бачиться багатьом, особливо, представниками держави.
Причому, стан тдтримки та гарантування сфери культури вимагае ютотного покращення, що у повнш мiрi стосуеться i мистецтва. Якщо проаналiзувати данi Державно! служби статистики Украши [14], то можна вщм^ити, що популярнiсть серед населення мистецтва мае тенденцiю до зниження. Зокрема, якщо за перюд з 1990 р. (125) по 2013 р. (133) кшьюсть професшних театрiв (включаючи театри-студii) iстотно не змшилася, навiть вiдмiчаемо певне збшьшення !'х кiлькостi, то ситуацiя iз кiлькiстю вiдвiдувань театрiв за рш мае яскраво виражену тенденцiю до зменшення (з 17,6 разiв у 1990 р. до 6,9 разiв у 2013 р., тобто майже в 2,5 рази). Таким чином, можна констатувати факт ютотного падшня фшансових показниюв дiяльностi театрiв, зменшення !'х доходностi, що не може не вплинути на стан розвитку ще! сфери, у тому
чист в контекст iснування окремих TeaTpiB. Вiдповiдно, саме держава повинна забезпечити належну пщтримку ща складово'1' мистецтва.
Подiбна ситуацiя склалася й у шших сферах мистецтва, наприклад, концертнiй дiяльностi, музейно-виставковiй дiяльностi, у кiнематографi та закладах культури клубного типу. Пщтвердження цiei констатаци ми знаходимо у науковш лiтературi. О. Мармазова, I. Кобзар з цього приводу вiдмiчають, що у найбшьш тяжкому становищi опинилися украiнський юнематограф, книговидання, бiблiотеки, народнi виконавськ колективи, заклади культури у провшци - тобто li, що потребують державно'1' тдтримки та значних капiталовкладень [15, с. 102].
При збшьшеш кшькосп концертних органiзацiй (44 у 1990 р. до 85 у 2013 р., тобто майже в два рази) юльюсть вщвщувань ютотно зменшилася (з 15 разiв у 1990 р. до 4,6 рази у 2013 р., тобто майже у три рази). Фактично така саме ситуащя склалася iз юльюстю вщвщувань музе'1'в за рiк (з 31,8 разiв у 1990 р. до 22,3 рази у 2013 р., тобто майже у твтора рази), хоча кшькють музе'1'в (включаючи фшали) з 1990 р. (214) по 2013 (608) ютотно збiльшилася.
З наведених прикладiв можна переконатися, що справи у представниюв бiльшостi концертних оргашзацш та музе'1'в йдуть дуже i дуже скромно, якби не сказати, що щ заклади, що забезпечують розвиток мистецтва та його окремих видiв, взагалi знаходяться на межi виживання.
Що стосуеться донесення до споживача продукцп кiнематографу, то юльюсть демонстраторiв кiно- вiдеофiльмiв з 27,2 тис. у 1990 рощ зменшилася до 1,6 тис. у 2013 рощ, тобто майже у шютнадцять разiв. Це вщобразилось на кшькосп вщвщувань юносеанав за рш з 552 млн. у 1990 рощ до 14 млн. у 2013 рощ.
Подiбний стан ми можемо спостер^ати i щодо закладiв культури клубного типу, мережа яких з 1990 р. по 2013 р. скоротилася з 25,1 тис. до 18,5, а кшькють ix вщвщувань зменшилася з 6,5 млн. у 1990 рощ до 4,7 млн. у 2013 рощ.
Пщтвердженням того факту, що споживачi стали менше витрачати коштйв на задоволення сво'1'х культурних потреб е данш про структуру сукупних витрат домогосподарств за перюд з 1999 р. по 2013 р. [16]. При загальному зростанш витрат в середньому за мюяць у розрахунку на одне домогосподарство мае мюце зниження рiвня витрат на потреби, пов'язаш iз реалiзацiею культурних прав громадян, у тому чист i в частиш задоволення мистецьких ix потреб.
Тривожну ситуащю щодо доступу громадян до культурних благ пщтверджують i соцiологiчнi дослiдження. Так, згiдно мониторингу у 1994 р. 7,9 % респондешйв вiдповiли, що вiдвiдували юнотеатр упродовж останнього тижня, то у 2013 р. таких було лише 3,7%. Також фшсуеться зменшення кшькосп респондентiв, якi вiдвiдували театри, концерти, музе'1' та xудожнi виставки з 3,4% у 1994 рощ до 2,6% в 2013 рощ. Деструктивш процеси спостер^аються щодо зменшення читання громадян. Якщо в 1994 рощ 7,2% респондешйв вщвщували бiблiотеки останнього тижня, то в 2013 рощ таких було 2,6%. В 1994 р. 37,7% респондешйв зазначили, що у вшьний час читали художню л^ературу, то в 2013 рощ - лише 19,9%.
Кшькють респонденпв, яю вщвщують рiзноманiтнi курси, гуртки або студii взагалi не набирае статистично значущих показникiв (вiд 1,9% у 1994 рощ до 1,3% у 2013 рощ). Спостер^аеться тенденщя зменшення кшькосп громадян, яю займаються художньою творчютю (створення музики, вiршiв, прози, малювання тощо) з 4,5% у 1994 рощ до 2,3% в 2013 рощ. Аналогична ситуащя зафшсована щодо прикладно'1' творчостi. Кшькють громадян, яю займаються рукодiллям, вишиванням, виготовленням дрiбниx виробiв та ш. зменшилась з 12,9% у 1994 рощ до 5% в 2013 рощ [17, с. 607-608].
Як бачимо, у суспiльствi тривають негативш тенденци вiдчуження населення вiд культурних благ. Можна припустити, що одшею з причин зазначених процесiв е висока
вартють культурних благ, адже вщвщування KiHOTeaTpiB, концертiв та театральних вистав багатьом громадянам стае просто фшансово обтяжливим чи й недоступним [18].
Тому, можемо констатувати не тшьки факт падшня iнтересу з боку суспшьства до мистецтва, що вже само по собi е негативним явищем, а також робимо висновок, що витрати пересiчних громадян на мистецтво, а вщповщно i фiнансовi надходження вiд мистецько! дiяльностi, значно скоротилися, що не могло не вплинути на стан юнування та розвитку ще! сфери. Саме тому в бшьшосп кра!н Свропи питаниям матерiального заохочення працiвникiв культури з боку держави прид^еться особлива увага [19, с. 20].
З наведеного ми отримуемо тдтвердження того, що саме держава повинна вживати вах можливих заходiв щодо забезпечення розвитку мистецтва та мистецько! дiяльностi в Укра!ш. I це не кажучи вже про заходи щодо забезпечення взагалi !х iснувания та виживання. У тому чист i в частиш залучення осiб до мистецтва та мистецько! дiяльностi, прищеплення !м навичок здiйснення мистецько! дiяльностi та сприйняття !! продуктiв.
Однак i в цьому питаннi держава не виконуе свого обов'язку (ст. 3 Закону Укра!ни «Про культуру» до засад державно! пол^ики у сферi культури вщносить визначення естетичного виховання д^ей та юнацтва прiоритетом розвитку культури), зокрема щодо належного забезпечення доступу громадян до формування та розвитку у них здатносп та навичок до образного вщдзеркалення буття як особливо! властивосп людини, навчанню !х способам художнього (духовно-практичного) освоення дшсносп, а також здiйснення вщповщних видiв творчо! дiяльностi людини.
Пщтвердженням цього е проведений нами аналiз статистичних даних, якi характеризують стан мережi шкiл естетичного виховання (дитячих музичних шкiл, шкiл мистецтва, художшх, хореографiчних шкiл тощо).
Так, кшьюсть дитячих музичних шкiл з 1204 у 1990 рощ зменшилась до 878 у 2014 рощ, кшькють дитячих художшх шкш з 126 у 1990 рощ до 121 у 2014 рощ. Кшьюсть бiблiотек з 25,6 тис. у 1990 р зменшилась до 19,1 тис. у 2014 рощ, бiблiотечний фонд зменшився з 419 млн. екземплярiв до 311 млн. екземплярiв. Шевт1шш даш щодо виставково! дiяльностi. Якщо у 2005 рощ вщбулося 1094 виставки, яю вiдвiдали 9834 тис. громадян, то у 2013 рощ виставок було 922, вiдвiдувачiв -5597 тис. [20].
Така ситуащя потребуе виправлення, адже недолши у формуванш творця та споживача мистецько! продукцп з часом призводять до зникнення ел^арного мистецтва, поширенням масового, але з часом зникнення i його. З цього приводу слушно вказано, що при формуванш художнього образу велике значення мае як сам предмет вщображення, так i майстершсть, талант, вмiння художника передати образотворчо-виразними засобами свое переживання об'екту, а також здiбнiсть i готовнють «споживача» до естетичного сприйняття витвору мистецтва [21, с. 43].
Але незабезпечення державою тдготовки художника та «споживачiв» фактично призводе як до зникнення витворiв мистецтва, так i до можливосп !х належного сприйняття, саме як витвору мистецтва, а не просто предмету, звичайно! речь
На наш погляд, видшення та постшне акцентування уваги на, завдалося б, вам вщомих фактах та положеннях, е одним iз способiв привернення до них уваги та спонукання до активiзацi! дiяльностi уповноважених оргашв та !х посадових осiб, громадськост1 у бiк дшсно належного забезпечення важливих для розвитку та стабшьного iснування суспiльства та держави явищах, таких як осв^а i наука, мистецтво, взагалi культура. До того ж, виявлення вiдмiчених нами негативних тенденцiй у розвитку мистецтва показуе ri сфери та об'екти регулювання, якi найбiльше потребують уваги до себе з боку держави та щодо яких остання повинна вживати вщповщш заходи по !х пiдтримцi.
Встановлення цих вад сприяе виявленню основних напрямкiв та форм удосконалення мехашзму адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку мистецтва та мистецькоГ дiяльностi. Такий тдхщ не тiльки визначае найбiльш актуальш та болючi мiсця ще'Г складовоГ культури, якi потребують свого забезпечення. Вш е плiдним у тому сена, що за рахунок виправлення стану юнування окремого виду або прояву мистецтва при накопиченш таких позитивних змш вiдбуваеться виправлення та покращення ситуацп в цiлому у сферi мистецтва.
Вiдмiтимо, що якщо такий тдхщ теоретично себе виправдовуе, адже вш е вщображенням закону переходу кшькюних змiн у якюш, то його слiд застосовувати практично. Бо як показав вище наведений аналiз статистичних даних, яю характеризують сучасний стан юнування мистецтва, то ця складова культури не отримуе останшм часом вiдповiдного забезпечення з боку держави. С вс пщстави для висновку про неефективнiсть функцюнування механiзму адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку мистецтва та мистецькоГ дiяльностi.
Як показуе узагальнення точок зору науковщв (I. !гнатченко, О. Задихайло, С. Кучина, О. Остапенко та ш), до числа основних причин низького рiвня забезпечення мистецтва, а вщповщно i його незадовiльного стану, зокрема, вщносять: неправильнiсть та неконкретнiсть формулювання положень нормативно-правових актив у сферi мистецтва; вщсутшсть дiевих механiзмiв вiдповiдальностi за порушення законодавства; неузгодженiсть галузевих закошв та нормативно-правових документiв iз законодавчими актами у галузi податкового, трудового, бюджетного права, а також закошв щодо мюцевого самоврядування; недостатня розвиненють фшансово-господарчих вiдносин у цш сферi, особливо в частинi пщтримання дiяльностi неприбуткових органiзацiй в галузi культури; взагалi низький рiвень фшансування мистецькоГ сфери; окремi сфери мистецького життя краГни й досi перебувають поза межами законодавчого регулювання [22].
Наведет недолши не тшьки додатково вказують на неналежний стан розвитку мистецтва в УкраГш, недостатне його забезпечення з боку держави, щ вади також ще раз вказують на вiдмiчену вище неефективнють, низьку результативнють та вщсутшсть дiевих результат вiд функцiонування механiзму адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку мистецтва.
Саме тому можна зробити цшком обгрунтований висновок, що сучасний стан адмшютративно-правового забезпечення розвитку мистецтва не вщповщае вимогам суспiльства та потребам особи у задоволенш ГГ культурних прав, де причиною такого стану е недостатня розробленють та низька ефективнють регулюючого впливу вiдповiдного правового мехашзму здшснення забезпечення розвитку мистецтва. Отже, поза всяким сумшвом механiзм адмшютративно-правового забезпечення розвитку мистецтва потребуе свого вдосконалення.
Щодо пошуюв шляхiв та форм вдосконалення цього мехашзму, то слщ виявити основш його прояви, яю у найбiльшому ступенi впливають на мистецтво. 1х виявлення можна зробити на пiдставi аналiзу вiдмiчених вище точок зору науковцiв, яю мiстять в узагальненому виглядi приклади юнуючих недолiкiв, що притаманнi дiяльностi по забезпеченню державою розвитку мистецтва.
Проведений нами аналiз дае пщстави вказати на те, що фактично слщ видшити два основаних аспекти функцюнування мехашзму адмшютративно-правового забезпечення розвитку мистецтва, в межах яких знаходять свш прояв вказаш недолши. Або, шшими словами, вказати на два основних аспекти, недолши, iснування яких i призводять до неналежного забезпечення розвитку мистецтва.
1х видiлення обгрунтуемо наступними мiркуваннями. Насамперед, вказаний мехашзм представляе собою цiлiсну систему правових засобiв впливу на мистецтво,
мистецьку дiяльнiсть та пов'язанi iз ними явища. До складy вказаного механiзмy ми включили двi взаeмопов'язанi пiдсистеми засобiв впливу: пiдсистема засобiв впорядкyвання сyспiльних вiдносин; пiдсистема впорядкування державно-владних вiдносин.
Якщо ïx роздшити на елементи, то ми можемо виокремити ri основнi моменти, яю, по-перше, утворюють та забезпечують юнування цього меxанiзмy як певно'х цшсносп, по-друге, саме ïx вдосконалення призвести до ютотного покращення рiвня забезпечення розвитку мистецтва в Укрш'ш. Отже, до цих двох основаних аспек^в функщонування меxанiзмy адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку мистецтва ми вщносимо:
1) правову основу (форму), яку складають нормативно-правовi акти, адже саме вона визначаe та закрiплюe вiдповiднi явища у якост правових засобiв впливу, а також сприяe ïx об'eднанню у межах цшсного явища, яким i e вказаний меxанiзм. До реч^ найбiльш часто, як можна зробити висновок iз узагальнення вище наведених позицш та точок зору науковщв з приводу виконання обов'язку держави по забезпеченню розвитку мистецтва, наршання як раз i стосуються правово'х основи цього меxанiзмy (зокрема, неконкретшсть формулювання положень нормативно-правових актiв у сферi мистецтва, неyзгодженiсть галузевих та шших законiв тощо).
2) дiяльнiсть по впорядкуванню вiдносuн у сфeрi мuстeцтва. Ïï сутшсть полягаe у перетворенш приписiв правових норм, як регламентують обов'язки держави по забезпеченню розвитку мистецтва, у практичш дп державних органiв та ïx посадових осiб по реалiзацiï вiдповiдниx, закршлених правом засобiв, якi входять до складу дослщжуваного нами меxанiзмy, який i забезпечye врештi решт юнування та розвиток вказано'х складово'х культури. Оскшьки ми ведемо мову про дiяльнiсть iз впорядкування певних вщносин з боку державних органiв тд час здiйснення ними вiдповiдниx дш, заснованих на нормах адмiнiстративного права, то ïï слщ характеризувати як управлшську (адмiнiстративно-правовy) дiяльнiсть по забезпеченню розвитку мистецтва.
Вважаeмо, що саме щ два основних аспекти фyнкцiонyвання мехашзму адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку мистецтва (правова основа та дiяльнiсть державних оргашв) e тими явищами, а також об^ктами впливу, удосконалення яких повинно призвести до системного покращення стану забезпечення ^eï особливо'х складово'х' культури (мистецтва) та пов'язанох' iз нею специфiчноï дiяльностi (мисте^^ дiяльностi).
Насамперед, звернемо увагу на стан правово! бази дослщжуваного нами мехашзму. Так, у 1992 рощ були прийнят «Основи законодавства Украши про культуру» [23], як визначали правовi, економiчнi, соцiальнi, органiзацiйнi засади розвитку культури в Украш i були спрямоваш на забезпечення свободи творчостi, вшьного розвитку культурно-мистецьких процесiв, професiйноï та самодiяльноï xyдожньоï творчостi. Але, за останш роки у суспшьста пройшли сyттeвi змiни, як1 привели до того, що загальне регулювання дiяльностi у сферi культури i мистецтва вщбувалося за практично не дшчим законодавством, положення якого частково чи повшстю застарiли i реально не працювали [24, с. 115-116]. У грудш 2010 року Верховною Радою Украши прийнятий, а Президентом Украши пщписаний Закон Украïни «Про культуру». Правова база сфери мистецтва отримала ютотного оновлення та вдосконалення.
3i свого боку вiдмiтимо, що прийняття цього закону обyмовлюe необхщнють перегляду та приведення у вщповщшсть iз цим нормативно-правовим актом шших актив у цiй сферi. До того ж, його положення, наприклад, передбачеш у ньому основнi засади державноï полiтики у сферi культури (ст. 3, 4 Закон Украши «Про культуру»), потребують ïx врахування як iмперативy при визначеннi способу та напрямку (визнання, забезпечення,
сприяння, захист, гарантyвання, створення умов, пщтримка дiяльностi тощо) дiяльностi державних органiв по адмiнiстративно-правовомy забезпеченню реашзаци культурноГ функци держави в частиш забезпечення розвитку мистецтва та сприяння здшсненню мистецькоГ дiяльностi.
Окремо слщ звернути увагу ще на ряд аспекпв, що потребують свого виршення. Так, щодо Основ законодавства Украши про культуру, то y них жодного разу не згадувалось ш Miнiстерство культури Украши, нi iншi державнi й недержавнi органи, яю мають повноваження по yправлiнню цариною культури.
Але, як показye аналiз Закону Украши «Про культуру», це питання y ньому також не знайшло свого належного опрацювання, хоча, порiвняно iз Основами, правова регламентащя сyб'eктiв дiяльностi y сферi культури e значно кращою (ч. 2 ст. 12 Закону Украши «Про культуру»). На наш погляд, ця система e недосконалою, бо ш все одно бракye комплексносп та системность Так, серед цих суб^кив не вказана Верховна Рада Украши, Президент Украши, начебто вони взагалi не впливають на стан суспшьних вщносин y сферi мистецтва, особливо через ri нормативно-правовi акти, яю вони приймають в межах ïx компетенци (ст. 85, 106 Конституци Украши). Також незначна увага придшена регламентаци повноважень та ролi спещально уповноваженого центрального органу виконавчоГ влади y сферi культури.
Вважаeмо, що в цш частинi вказаний закон потребye свого подальшого удосконалення, незважаючи на те, що вш був прийнятий не так давно. Важливють цього аспекту пояснюeться тим, що саме на вщповщш державнi органи покладаeться реалiзацiя меxанiзмy адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку ^eï складовоГ сфери культури. Недостатня визначенiсть кола (системи) цих оргашв держави, вiдсyтнiсть чiткого розмежування ïx компетенци, неповнота y визначенш завдань та розподiлy сфер впливу мiж ними призводять до неефективност фyнкцiонyвання дослiджyваного нами меxанiзмy. Те, що маe мiсце саме така ситуащя, на наш погляд, пiдтверджyeться тими статистичними даними, як1 вказують на наявнiсть негативних тенденцiй y розвитку мистецтва та мистецько1 дiяльностi в Украïнi.
Певним чином безпосередньо пов'язаним iз станом правовоГ регламентаци вказаного меxанiзмy, особливо в частиш недостатньо повного визначення кола державних оргашв, ïx компетенци та повноважень, e питання дiяльностi цих оргашв по впорядкуванню вщносин, яю виникають y сферi мистецтва та з приводу мистецькоГ дiяльностi. Основна проблема стосyeться визначення найбiльш оптимальних форм та методiв забезпечення або як вказyeться y лiтератyрi «yправлiння культурою», y тому чист i мистецтвом. Зокрема, проявом ïï e позищя, яка xарактеризye загальний стан виршення цieï проблеми. Так, вiдмiчаeться, що на сьогодш немаe чiтко обгрунтованоГ концепци органiзацiйно-правового забезпечення централiзацiï i децентралiзацiï y сферi державного управлшня, що не може не ускладнювати виконання завдань з проведення адмшютративно" реформи в Украïнi [25, с. 152]. У нашому випадку це можна перефразувати наступним чином: вщсутнють чiтко обгрунтованоГ концепцiï централiзацiï i децентралiзацiï адмiнiстративно-правового забезпечення реалiзацiï культурно" функци держави не може не ускладнювати виконання завдань з розвитку мистецтва. Вщ розв'язання цього питання безпосередньо залежить те, яким чином буде формуватися структура дослiджyваного нами мехашзму. Або це буде загальнодержавний засiб впорядкування вiдносин, що виникають з приводу юнування мистецтва та здшснення мистецькоï дiяльностi, або це буде сукупшсть рiзнорiвневиx меxанiзмiв чи ïx частин, що дшть щодо окремих складових мистецтва чи на певних територiяx. У свою чергу, це потребye вiдповiдниx змiн y самш дiяльностi по забезпеченню розвитку культури i мистецтва в УкраГш. Кожний з варiантiв e прийнятним, але за вiдповiдниx соцiально-економiчниx умов, адже неврахування цього фактору ютотно вплине на здатнiсть цього мехашзму виконувати покладенi на нього завдання та фyнкцiï.
Вважаемо, що у виршенш питання про прюритет централiзованого або децентралiзованого адмiнiстративно-правового забезпечення розвитку мистецтва, а вщповщно i структури самого мехашзму реалiзацii ще! дiяльностi слiд пщтримати О. Батiщеву, яка дослiджуючи питання державного управлшня розвитком нацюнально! культури в умовах глобалiзацii, вiдмiчае, що у сучасних умовах виникае потреба збшьшення ролi держави у регулюванш культурного розвитку з метою пом'якшення негативного впливу глобалiзацii на нацюнальну культуру, адже типи культурно! пол^ики iз значним рiвнем децентралiзацii управлшня не здатш забезпечити ефективний захист нацюнально! культури. В той же час, вiдмiчае О. Батiщева, жорстко централiзованiй моделi притаманнi власнi недолши (значний тиск на державний бюджет та пол^ична неприйнятнiсть в умовах демократичного культурного процесу). Як висновок вона вiдмiчае, що оптимальний тип державного управлшня розвитком культури полягае у баланс принцитв централiзацii - децентралiзацГi [26, с. 10].
З приводу форм реалiзацii того чи шшого варiанту управлiння культурою, що цшком можна вiднести i до сфери мистецтва, то у науковш лiтературi вказуеться, що у бшьшосп кра!'н Свропи та США достатньо тривалий час була притаманна тенденщя центрально! ролi держави, що втшювалося у формування жорстко централiзованоi iерархiчноi державно! структури управлiння, але останшм часом поступово посилюеться перерозподiл функцш управлiння мiж центром, регiонами та мюцевою владою, у тому чист i в частинi того, що навт забезпечення культури фiнансами, ресурсами, кадрами через мшютерство культури стае менш розповсюдженим [27, с. 147]. Цшком обгрунтовано до числа суб'екпв художньо! культури можна вiднести i iнших осiб, якi також е учасникам вщносин в цiй сфер^ наприклад, меценатiв, спонсорiв, представникiв уповноважених оргашв держави, наставникiв, а також таких суб'екпв специфiчних соцiально-художнiх вщносин як митець, публша i критика тощо [28].
Висновки. Враховуючи наведен позицп науковцiв та результати отримаш при аналiзi стану забезпечення мистецтва державою можна зробити цшком обгрунтований висновок про те, якш саме моделi слiд надати перевагу у питанш забезпечення розвитку мистецтва.
Вбачаеться доцшьним та необхiдним здiйснення переходу у дiяльностi по забезпеченню мистецтва та впорядкування мистецько! дiяльностi вщ суто державно! (централiзованоi) моделi через посилення тенденцш до децентралiзацii до змшано'! моделi - модел1 державно-громадського забезпечення (управлшня) мистецтва. Навт незважаючи на те, що держава на цей час в недостатнш мiрi виконуе покладений на не! обов'язок забезпечення розвитку мистецтва, що пщтверджуеться отриманими нами результатами, вона все одно повинна визнаватися основним суб'ектом адмшютративно-правового забезпечення розвитку мистецтва, але таким, який дiе у тюному взаемозв'язку та взаемодп iз шшими громадськими суб'ектами мистецтва та мистецько! дiяльностi.
На пiдтвердження обгрунтованосп вказаного висновку щодо надання прюритету у формуваннi дiяльностi по забезпеченню розвитку мистецтва саме на груш! моделi державно-громадського його забезпечення (управлшня) наведемо положення ч. 2 ст. 12 Закону Укра!'ни «Про культуру», в якш визначеш суб'екти дiяльностi у сферi культури, де поряд iз державою в особi уповноважених оргашв виконавчо! влади всi iншi суб'екти в переважнiй сво'!й бшьшосп вiдносяться до громадських утворень (територiальнi громади, об'еднання громадян, якi провадять дiяльнiсть у сферi культури, окремi громадяни тощо). Тобто, як ми вважаемо, Закон Укра!'ни «Про культуру» надае перевагу, принаймш закладае основу формування моделi державно-громадського забезпечення (управлшня) мистецтва. З цього приводу слушно вказано,
що вихщною умовою розробки пол^ики у сферi культури е досягнення згоди мiж офiцiйними, творчими, суспшьними силами по вiдношенню до прюритетносп цiлей культурного розвитку [29, с. 5]. Це тому, що культура, як вельми делшатна сфера державного управлшня, представляе собою саморегулюючу сферу суспшьного життя, яка мае власш, властивi Гй закони функцiонування та розвитку, а тому у ГГ розвитку значну роль ввдграе правильне сшввщношення регулювання та саморегулювання [30, с. 33]. Тобто поеднання державно! та громадськоГ складових у межах единого явища.
Але таке поеднання можливе iз урахуванням одного зауваження. Воно стосуеться того, що саме держава е основним, центральним елементом ще'Т системи управлшня та забезпечення, виконуючи основний обсяг дш в цш сферГ Тому ми i характеризуемо цей мехашзм як державно-громадський, а не громадсько-державний. Це зауваження мае важливе методолопчне тдгрунтя, як для розмежування компетенцп мiж цими двома складовими, так i для визначення форми та характеру здшснювано'Т кожною iз складових дiяльностi, де державi вiдповiдае обов'язок, а громадськш складовiй вiдповiдае право та потреба. Також вщм^имо, що обов'язковiсть включення держави як ключового суб'екта реалiзацii дiяльностi з забезпечення розвитку мистецтва, яка фактично е формою об'ективiзацii функцюнування дослiджуваного нами механiзму, пояснюеться низкою чинниюв. По-перше, це те, що саме державi належить право на встановлення норм i правил поведшки учасникiв мистецьких вiдносин, принаймш, визначення Гх правового статусу (Закони УкраГни «Про професiйних творчих пращвниюв та творчi спшки», «Про театри i театральну справу», «Про народш художнi промисли» тощо). По-друге, держава е найбшьшим власником соцiальних, матерiальних та фiнансових ресурсiв та засобом Гх концентрацп, якi е невщ'емною умовою iснування та розвитку мистецтва. По-трете, розвинешсть системи державного управлшня пов'язана iз наявнiстю у держави засобiв координацп та встановлення зв'язюв та комушкацп мiж всiма учасниками, що сприяе об'еднанню системи забезпечення (управлшня) та окремих дш, наприклад, мистецтвом, в едину та цшсну систему засобiв впливу, тобто мехашзм адмшютративно-правового забезпечення розвитку мистецтва. Нарешт, для держави дiяльнiсть по сприянню розвитку культури е ГГ обов'язком, що не завжди можна сказати про громадських суб'екпв забезпечення (управлшня) мистецтва.
Саме завдяки формуванню моделi забезпечення розвитку культури взагалi та мистецтва зокрема визначенню ГГ суб'екпв та надшенню Гх певними повноваженнями (наприклад, встановлення норм права, застосування норм права, здшснення оргашзацшних заходiв, здшснення матерiально-технiчних операцiй при здшсненш окремих функцiй або на окремих стадiях процесу управлiння [31, с. 13] i виникае у певнш предметнiй формi сам механiзм реалiзацii культурно! функцп держави. Адже, як вказано, правове регулювання у сферi культури - це створення мехашзму впорядкування оргашзацп й дiяльностi суб'екпв та об'ектiв управлiння [32, с. 12]. Вщповщно, при практичнiй реалiзацii правового регулювання завдяки здiйсненню вщповщними суб'ектами «юридично значимих дiй по державному управлшню культурою» [33, с. 42], ми спостер^аемо процес функцюнування цього мехашзму. Враховуючи те, що для управлшня культурою, як i для управлшня сощально-культурним будiвництвом в цшому, властива загальна тенденщя застосування адмiнiстративно-правових форм дiяльностi, то вказаний мехашзм i характеризуеться як мехашзм адмшютративно-правового забезпечення, у нашому випадку забезпечення розвитку мистецтва. Наприклад, подiбну точку зору висловлено також i О. Остапенком, який шд поняттям «механiзм адмiнiстративно-правового регулювання» пропонуе розумгти систему надiлених владними повноваженнями суб'екпв (органи державно! влади i управлiння) щодо застосування правових засобiв з метою правового впливу на
суспiльнi вiдносини в iнтересах фiзичних i юридичних осiб [34, с. 96].
Зi свого боку вщм^имо, що як показуе аналiз науково! лiтератури, при все ж таки сформованосп та функцiонуваннi вказаного мехашзму, що, як ми вiдзначили, знаходить свш прояв у дiяльностi переважно державних оргашв, цiй дiяльностi притаманш певнi вади. До !'х числа зокрема вщносять: тшзп, пов'язанi з розмежуванням компетенци рiзних органiв, визначенням кола об'екпв управлiння, недоцiльним дублюванням функцш i повноважень, нечiтким закршленням правового статусу того чи шшого органу, невизначенiстю напрямкiв взаемоди мiж вищими й нижчими органами всередиш систем управлiння, неефективнiсть спiвпрацi оргашв державно! влади i управлiння та наукових установ тощо. З метою усунення вказаних недолшв, враховуючи отримаш висновки та узагальнюючи точки зору науковщв, зокрема, I. 1гнатченко, О. Задихайло, основним засобом, який здатний виконати вказаш завдання та сприяти реалiзацii вiдмiчених положень е вщповщний галузевий механiзм реалiзацГ! культурно! функцп держави, в даному випадку - мехашзм адмшютративно-правового забезпечення розвитку мистецтва. З цього приводу погодимося з I. 1гнатченко, якою вiдмiчено, що адмшютративно-правове регулювання вiдносин в окремих галузях культури - це створення мехашзму впорядкування оргашзацп й дiяльностi суб'ек^в та об'ектiв управлшня. Саме завдяки створенню та функцюнуванню галузевого рiзновиду механiзму адмiнiстративно-правового забезпечення реалiзацii культурно! функцп держави, яким е мехашзм адмшютративно-правового забезпечення розвитку мистецтва, з'являеться можливють забезпечити регулювання вщносин в окремих галузях культури, метою якого е впорядкування вщповщних вщносин, у нашому випадку - це вщносини з приводу розвитку мистецтва та здшснення мистецько! дiяльностi. Вважаемо, що врахування цих теоретичних положень сприятиме належному забезпеченню розвитку мистецтва i вiдповiдному утвердженню та забезпеченню культурних прав особи.
Список використано1 л1тератури
1. Бычков В. Этика и философия быков искусства. Диалог на выставке «40 лет научной деятельности В. В. Бычкова» / В. Бычков, Н. Маньковская // Вопросы философии. -2009. - №12. - С. 56-67.
2. Спиркин А. Г. Философия : учеб. / А. Г. Спиркин. -2-е изд. - Москва : Гардарики, 2002. - С. 686-687.
3. 1гнатченко I. Г. Форми та методи державного управлшня культурою в Укра!'ш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / 1рина Георгпвна 1гнатченко; Нац. юрид. акад. Укра'!ни iм. Ярослава Мудрого. - Харюв, 2009. - С. 8-12.
4. Скакун О. Ф. Теорiя держави i права : пщруч. / О. Ф. Скакун; пер. з рос. - Харюв : Консум, 2001. - С. 60-62.
5. Бокань В. Культурология : навч. поаб. / В. Бокань. - 3-те вид., стереотип. - Ки!'в : МАУП, 2004. - С. 70-74.
6. Про оголошення 2003 року Роком культури в Укрш'ш : Указ Президента Укра!'ни вщ 19.02.2002 № 153/2002 // Офщшний вюник Укра'ни. - .2002. - № 8. - С. 91. - Ст. 334.
7. Про Рекомендацп парламентських слухань «Духовна криза суспшьства i шляхи !'!' подолання» : Постанова Верховно!' Ради Укра!'ни вщ 20.04.2004 № 1689-ГУ // Вщомосп Верховно!' Ради Укра!'ни. - 2004. - №32. - Ст. 397.
8. Про деяю невщкладш заходи щодо пщтримки закладiв культури в перюд економiчноi кризи : Постанова Верховно!' Ради Укра!'ни вщ 05.03.2009 р.№ 1114-УГ // Урядовий кур'ер. -2009. - № 49.
9. Нова влада: виклики модершзацп. - Ки!'в : К.1.С., 2011. - С. 180.
10. Культура 2025. Платформа стратепчних шщатив [Електронний ресурс]. - Режим доступу : culture2025.orq.ua/
11. УкраГна в мiжнародно-правових вщносинах : Кн. 2. Правова охорона культурних щнностей / вiдп. ред. Ю. С. Шемшученко, В. I. Акуленко. - КиГв : Юршком Iнтер, 1997. - С. 36.
12. Батщева О. С. Державне управлшня розвитком нацюнально'Т культури в умовах глобалiзацii : автореф. дис... канд. наук з держ. управлшня: 25.00.01 / Ольга Сергпвна Батщева; Львiвський регiональний Iн-т держ. управлшня Нацюнально'Т академп держ. управлiння при Президентовi Украгни. - Львiв, 2007. - С. 6; Мельничук О. I. Статус всесв^ньо'Г культурно! та природно'Г спадщини людства в мiжнародному правi : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / Олена Iгорiвна Мельничук; НАН УкраГни. !н-т держави i права iм. В. М. Корецького. - КиГв, 2006. - С. 14; Карлова В. В. Державна пол^ика у сферi культури: сутнють та особливостi реалiзацii в сучасних умовах : автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Валентина Володимирiвна Карлова; Укр. Акад. держ. упр. при Президентовi УкраГни. - КиГв, 2003. - С. 6-7.
13. Батщева О. С. Державне управлшня розвитком нацюнально'Т культури в умовах глобалiзацii : автореф. дис... канд. наук з держ. управлшня: 25.00.01 / Ольга Сергпвна Батщева; Львiвський регюнальний !н-т держ. управлшня Нацюнально'Т академп держ. управлшня при Президентовi УкраГни. - Львiв, 2007. - С. 16.
14. Культура: Статистична шформащя Державного ком^ету статистики УкраГни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ cltr_rik/cltr_u/cltr_u.html
15. Мармазова О. I. До проблеми сучасного стану та подальшого розвитку культурних установ в Украгш / О. I. Мармазова, I. М. Кобзар // Вюник Донецького нащонального ушверситету економши i торгiвлi iм. М. Туган-Барановського. - 2007. - № 2. - С. 102.
16. Структура сукупних витрат : Статистична шформащя Державного ком^ету статистики УкраГни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/gdvdg_rik/dvdg_u/strukt2006_u.htm
17. УкраГнське суспшьство 1992-2012. Стан та динамша змш. Соцюлопчний мошторинг/ за ред. В. Ворони, М. Шульги. - КиГв : !нститут соцюлогл НАН УкраГни, 2012.-660 с.
18. Валевський О. Л. Актуальш проблеми державно! тдтримки iнновацiй у культурнш полiтицi : аналiтична записка [Електронний ресурс] / О. Л. Валевський // Нащональний шститут стратепчних дослiджень при Президентовi УкраГни. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1651/
19. Андрес Г. О. Охорона культурно' спадщини УкраГни в контекст! св^ових штеграцшних процеав (друга половина XX - початок XXI столбя) : автореф. дис. ... канд. ют. наук : спец. 26.00.05 «Музеезнавство. Пам'яткознавство» / Ганна Олександрiвна Андрес; Центр пам'ятко-знавства НАН УкраГни i УкраГнського товариства охорони пам'яток ютори та культури. - Киiв, 2009. - 20 с.
20. Школи естетичного виховання : Статистична шформащя Державного ком^ету статистики УкраГни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/cltr_rik/cltr_u/shkev_u.html. -12/07/110.
21. Борисова Е. М. Культурология : учеб. -практ. пособ. / Е. М. Борисова, Н. И. Джохадзе, Ю. Б. Смирнов и др. - Москва : Моск. гос. ун-т экон., статистики и информатики, 2005. - С. 43.
22. !гнатченко I. Г. Форми та методи державного управлшня культурою в УкраГш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / !рина Георглвна !гнатченко; Нац. юрид. акад. УкраГни iм. Ярослава Мудрого. - Х., 2009. - С. 12-13; Задихайло О. А. Правове регулювання дiяльностi в галузi культури в УкраГш / О. А. Задихайло // Проблеми законность - 2005. - Вип. 76. - С.143; Кучин С. П. Оргашзацшно-економiчнi проблеми розвитку закладiв культури i мистецтва в УкраГш та шляхи Гх
виршення на законодавчому рiвнi [Електронний ресурс] / С. П. Кучин, С. В. Мещерякова // Економiчний проспр. - 2009. - №31. - С. 116.. - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_31/Zmist/10PDF.pdf; Остапенко О. I. Науковi уявлення про мехашзм адмшютративно-правового регулювання / О. I. Остапенко // Науковий вюник Львiвського державного унiверситету внутрiшнiх справ. - 2010. -№ 2. - С. 142-149; Мармазова О. I. До проблеми сучасного стану та подальшого розвитку культурних установ в Укра!ш / О. I. Мармазова, I. М. Кобзар // Вюник Донецького нацюнального ушверситету економши i торгiвлi iм. М. Туган-Барановського. - 2007. - № 2. - С. 102.
23. Основи законодавства Укра!'ни про культуру : Закон Укра!'ни : вщ 14.02.1992 р., № 2117-ХП // Вщомосп Верховно!' Ради Укра!'ни. - 1992. - № 21. - Ст. 294.
24. Кучин С. П. Органiзацiйно-економiчнi проблеми розвитку закладiв культури i мистецтва в Укрш'ш та шляхи !'х вирiшення на законодавчому рiвнi [Електронний ресурс] / С. П. Кучин, С. В. Мещерякова // Економiчний проспр. - 2009. - №31. -С. 115-116. - Режим доступу :
www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_31/Zmist/10PDF.pdf
25. Державне управлшня: теорiя i практика / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. - Ки!'в : Юршком !нтер, 1998. - С. 152.
26. Батiщева О. С. Державне управлшня розвитком нацюнально!' культури в умовах глобалiзацГi : автореф. дис. ... канд. наук з держ. управлшня: 25.00.01 / Ольга Сергивна Батщева; Львiвський регюнальний Iн-т держ. управлiння Нацюнально!' академп держ. управлiння при Президентовi Укра!'ни. - Львiв, 2007. - С. 10.
27. Матарассо Ф. Как удержать равновесие? Двадцать одна стратегическая дилемма культурной политики / Ф. Матарассо, Ч. Лэндри // Культурная политика в Европе: выбор стратегии и ориентиры. - Москва : Либерея, 2002. - С. 147.
28. Батщева О. С. Державне управлшня розвитком нацюнально!' культури в умовах глобалiзацГi : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 «Теорiя та iсторiя державного управлшня» / Ольга Сергивна Батщева; Львiвськ. регюнальний !н-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентовi Укра!'ни. - Львiв, 2007. - С. 13; Кравченко А. И. Культурология : учеб. пособ. / А. И. Кравченко. - 4-е изд. - Москва : Акад. Проект, Трикста, 2003. - С. 180; Семашко О. М. Соцюлопя мистецтва : навч. поаб. / О. М. Семашко. - Львiв : Магнолiя плюс, СПД ФО В. М. Шча, 2005. - С. 63; Тамбовцев В. Л. Субъекты и объекты культурной политики / В. Л. Тамбовцев // Организационно-экономические преобразования в сфере культуры: проблемы и перспективы : сб. науч. тр. НИИ культуры. - Москва, 1990. - С. 64.
29. Генисаретский О. И. Культурная политика, ориентированная на человека / О. И. Генисаретский // Проблемы эстетического воспитания: обзорная информация. -Москва : ГБЛ, 1989. - Вып. 1 : Социальное проектирование и целевое программирование в области эстетического воспитания. - С. 5.
30. Государственное управление: основы теории и организации : учеб. / под ред.
B. А. Козбаненко. - Москва : Статут, 2000. - С. 389; Карпухин О. И. Концептуальные основы новой культурной политики государства / О. И. Карпухин // Диалог. - 1997. -№ 9. - С. 33.
31. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. - Москва : Юрид. лит., 1997. - С. 171; Советское административное право. Методы и формы государственного управления. - Москва : Юрид. лит., 1977. -
C. 13.
32. !гнатченко I. Г. Форми та методи державного управлшня культурою в Укра!ш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адмшютративне право i процес;
фшансове право; iнформацiйне право» / 1рина Георгпвна 1гнатенко ; Нац. юрид. акад. УкраТни ím. Ярослава Мудрого. - Харюв, 2009. - С. 13.
33. Советское административное право: управление социально - культурным строительством / под ред. Ю. М. Козлова. - Москва : Юрид. лит., 1980. - С. 42.
34. Остапенко О. I. Науковi уявлення про мехашзм адмшютративно-правового регулювання / О. I. Остапенко // Науковий вюник Львiвського державного ушверситету внутршшх справ. - 2010. - № 2. - С. 148; 1гнатченко I. Г. Система оргашв управлшня культурою в УкраТш та питання ii оптимiзащi / I. Г. 1гнатченко // Проблеми законность - 2004. - Вип. 69. - С. 96.
Стаття надшшла до редакцп 19.05. 2015 р.
V. S. Shestak
THE MODERN STATE AND PROBLEMS OF DEVELOPMENT OF ART IS IN UKRAINE: THEORETICAL AND LEGAL ASPECT
The article is sacred to the modern state and problems of development of art in Ukraine. The process of development of public relations in our country foresees the mediating of him legal facilities setting of which - to further this development on soil of right. A culture as special phenomenon of human civilization is one of main factors, which determine spiritual development of nation, come forward as an index of originality, assist becoming and development of the legal democratic state, to the construction in the country of civil society. Thus cultural function as a type of activity of the state, his organs and other authorized subjects, that directed in support realization private persons them spiritual (non-material) interests, comes forward as a separate object of regulative influence from the side of administrative law. Realization of the role this industry in relation to a cultural function contacts with her system influence on corresponding public relations in this sphere, which takes place due to those legal phenomena which form the mechanism of the administrative-legal providing. The exposure of general properties and personal touches of art, finding out needs in the scientific working and practical realization, what forms (specific displays) it realizes in. The exposure of the indicated lines of art and his kinds will allow more fully and thoroughly to correlate them with those forms and methods which can be realized in relation to them from the side of administrative law.
To the basic stages of origin, development, becoming and completion of artistic activity it costs to take the stages: forming of subject of creative activity; providing of presence of methods and methods of creative activity; providing of realization (realization) of creative activity; use and maintenance of work of art.
Existence of art, his development, present a prolate in time spiral, and the process of development of art has cyclic character. It accents attention on that the state can not be stopped or temporally stop to carry out the corresponding providing in relation to an art and his stages, so in general cultures.
In relation to the decision of question of correlation of centralization and decentralization in the administrative-legal providing of development of art on the decision of which the structure of the investigated mechanism depends, then it is possible to draw conclusion, that expedient and necessary in activity on providing of art and organization of artistic activity there is a transition from an especially state (centralized) model to the mixed model - model of the state-public providing (management) an art, within the limits of which the state must be acknowledged by the basic subject of the administrative-legal providing of development of art, but such which operates in close intercommunication and co-operating with other public subjects of art and artistic activity.
The mechanism of the administrative-legal providing of development of art finds the objectification in two basic aspects (to legal framework and activity on organization of relations which arise up in the field of art). Perfection of separate constituents of this
mechanism must result in perfection of his functioning on the whole. His conceptual model of forming contacts with the mutual concordance of public and private interests in the field of art which finds the embodiment in development of this mechanism as a state-public mechanism of providing of development of art. A necessity is further development and realization of public policy at industry of art which foresees working out in detail of the operating Law of Ukraine provisions «About a culture» in other laws and subordinate legislation normatively-legal acts : in more clear and complete fixing the system of organs of management a culture and organization of cooperation needs between them; separate attention is deserved by the decision of question of material support and financial providing of culture.
Keywords: the state, right, society, culture, cultural function, art, artistic activity, law, function, legal form, lawmaking.
АКТУАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1НАНСОВОГО, ЦИВ1ЛЬНОГО I ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ
УДК 349.6 (477)(045)
Ю. В. Ковейно
СУБ'еКТИ Л1СОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЩОДО ЗД1ЙСНЕННЯ ПОСТ1ЙНОГО ТА ТИМЧАСОВОГО Л1СОКОРИСТУВАННЯ
У статтi здтснено нормативно - правовий огляд видiв суб'eктiв люового господарства, а саме посттних та тимчасових лiсокористувачiв. Акцентовано увагу на особливостях нормативног основи, зм^ту дiяльностi та порядку ведення люового господарства вiдповiдними суб 'ектами посттного та тимчасового л^окористування у сучасних умовах.
Ключовi слова: л^ове господарство, ведення лкового господарства, суб'екти лкового господарства, посттне та тимчасове л^окористування.
Постановка проблеми. Ведення люового господарства полягае у здшсненш комплексу заходiв з охорони, захисту, рацюнального використання та розширеного вщтворення лiсiв. Саме щ складовi комплексних заходiв е основними видами дiяльностi суб'екпв люового господарства. Вщповщно до норм Люового кодексу, оргашзащя люового господарства мае сво!'м завданням забезпечувати ведення люового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економiчних умов, цшьового призначення, люорослинних умов, породного складу лiсiв, а також функцш, яю вони виконують. Люове господарство е складовою нацюнального господарства Укра!'ни, адже воно забезпечуе рацюнальне використання, охорону, захист та вщтворення люових ресурав, як е стратепчно важливими для держави, яю мають багатоцшьове значення, оскшьки виконують сощальш, економiчнi та еколопчш функцп.
Сучасний стан ведення люового господарства потребуе подальшого системного реформування для забезпечення конкурентоздатносп та шновацшного розвитку люопромислового сектору, а також кра!'ни в цшому. Маемо зазначити важливють
