CC BY
17
Советского Союза с институтами в развитых странах": www. uabanker. net/daily/ 2008/_13 OO.shtml.
3. Катцу Ш. Долаючи кризу / Катцу Ш. // Дзеркало тижня. - 2008. - №45. -С.1, 6.
4. У Польщi росте добробут // Урядовий кур'ер. - 2007. - №213.
5. Економша Украши за Ычень-жовтень 2008 року // Урядовий кур'ер. - 2008.
- №224. - С.6-7.
6. Литвицький В. Торговельний баланс потребуе вщновлення / Литвицький В. // Урядовий кур'ер. - 2007. - №97.
7. Янцова К., Гриценко К. Кредитувати економшу, а не населення / Янцова К., Гриценко К. // Урядовий кур'ер. - 2008. - №30.
8. Економша Украши за Ычень-жовтень 2008 року // Урядовий кур'ер. - 2008.
- №224. - С.6-7.
9. Брыль Р. Инвесторы выбирают Польшу / Брыль Р. // Инвестгазета. - 2006. -№18-19.
10. Гайдуцкий А. Миграционный капитал в Украине: скрытая реальность / Гайдуцкий А. // Зеркало недели. - 2007. - №15. - С.1, 8.
РОЛЬ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ УКРАИНЫ В ОБЕСПЕЧЕНИИ ПРАВ И СВОБОД ЧЕЛОВЕКА
Макуха С.Н.
Статья посвящена анализу противоречивого влияния внешнеэкономических связей Украины на обеспечение достаточного уровня жизни и необходимого социального обслуживания населения. Автором предлагаются средства повышения эффективности внешнеэкономических связей с целью их использования на обеспечение основополагающих прав человека.
Ключевые слова: уровень жизни, экономическая глобализация, импорт, иностранные инвестиции, международная миграция.
ROLE OF EXTERNAL ECONOMC CONNEKTIONS OF UKRAINE IN PROVIDING RIGHT FREEDOMS OF MAN
Maku^a S.N.
The article is devoted the analysis of the contradictory influencing of external economic connections of Ukraine on providing of sufficient standard of living and necessary social support population. The author offers the means of increase of efficiency of external economic connections for the purpose of their use for providing of basic human rights.
Key words: standard of living, economic globalization, import, foreign investments, international migration.
юта
УДК 316: 340.13
канд. фтос. н., доц. В.Д.ВоднiK
СОЦ1ОЛОГ1ЧНИЙ П1ДХ1Д ДО АНАЛ1ЗУ ПРОБЛЕМ ПРАВОТВОРЧОСТ1
Стаття присвячена особливостям соцгологгчного пгдходу до проблем правотворчост1, у н1й проанал1зован1 основн1 його аспекти: соц1олог1чн1 методи, як спрямованг на наукове забезпечення правотворчого процесу I соцюлог1чне вивчення саме правотворчог д1яльност1 (з точки зору мехатзму ц1е1 д1яльност1: чиннитв, яК впливають на процес прийняття правотворчого ршення; чинник1в, яК визначають як1сть й ефектившсть правотворчог д1яльност1 тощо).
Ключовi слова: правотворч1сть, соц1олог1чн1 досл1дження, закон, громадська думка, опитування, моделювання, експеримент, соцгальний чинник законодавчог дгяльностг.
Постановка проблеми. На межi двох тисячолггь в Укра!ш вщбуваються складш, глибок перетворення i коршш змши в сустльному жиги. Змшюються суспшьш вщносини, приводиться у вщповщшсть з поставленими завданнями структура оргашв державно! влади.
Нормативш правовi акти, прийнят в кра!ш, свщчать про те, що держава прагне врегулювати вс сторони громадського життя. Усе це зумовлюе необхiднiсть виробляти адекватш реалiям життя теоретичнi концепцп, науковi висновки i положення, практичш рекомендацп i пропозицп, пов'язанi з правотворчою дiяльнiстю.
Пошук шляхiв будiвництва правово! держави в Укра!ш вимагае нових форм i методiв науково-дослщно! роботи, нового стилю науково-правового мислення. До !хнього числа слщ вiднести залучення засобiв сощологп для штеграцп наукових пiдходiв, всебiчного аналiзу проблем правотворчостi.
Вивченню соцiологiчного шдходу до аналiзу проблем правотворчостi на сучасному етат не придiляеться достатньо уваги, вщсутш монографiчнi дослiдження з даного напряму. Проте треба зазначити, що дослщженню правотворчосп, законодавчо! дiяльностi в науковiй лiтературi придiлялась велика увага й окремi аспекти сощолопчного пiдходу до ще! сфери розглядались у працях Бобильова О., Бойкова А., Горьово! С., Заець А., Закалюка А., 1ванець Г., Лапаево! В., Мурашина О., Наумова В., Опришко В., Поленшо! С. та шших вчених юристiв i сощолопв.
Метою ще! статтi е визначення специфши соцiологiчного пiдходу до аналiзу проблем правотворчо! дiяльностi.
В умовах кардинальних зрушень правотворча дiяльнiсть мае стати фактором, вщ якого значною мiрою залежить формування громадянського сустльства i побудови демократично!, соцiально орiентовано! правово! держави з ринковою економшою.
Правотворчий процес становить упорядковану систему стадш прийняття, змiни i скасування правових припи^в, що входять до загально! державно! системи чинного законодавства, вид дiяльностi держави.
Загальновизнано, що одшею з форм правотворчостi е законодавча дiяльнiсть.
До закошв i законодавчо! дiяльностi ставлять особливi, тдвищенш вимоги. Регулюванню пiдлягають часто найскладнiшi вiдносини органiзацiйних систем та шдивадв на рiзних рiвнях iерархri, i знайти мiру найбiльш ефективного, оптимального за будь-яким критерiем виконання функцш державних або громадських органiзацiй, мiру допущено!, бажано! та належно! поведшки iндивiдiв можна тiльки iз застосуванням найновших досягнень науки та техшки, на основi синтезу знань природознавчих i суспiльних наук, на основi системного пiдходу до створення закону та оргашзацп законодавчо! дiяльностi; з урахуванням результат соцiологiчних дослiджень, яю проводяться з використанням сучасних засобiв обчислювально! технiки i математичного програмного забезпечення.
Сощолопчш дослiдження у галузi правотворчост доцiльно згрупувати, виокремивши: 1) сощолопчш дослщження, якi спрямованi на наукове забезпечення правотворчого процесу, i 2) сощолопчне вивчення саме правотворчо! дiяльностi (з точки зору механiзму ще! дiяльностi: чинникiв, якi впливають на процес прийняття правотворчого ршення; чинниюв, якi визначають якiсть й ефектившсть правотворчо! дiяльностi тощо).
Соцiологiчне забезпечення правотворчост е одним з найважливших елементiв у структурi наукових основ правотворчого процесу.
Початковою стадiею роботи в цьому напрямi е виявлення потреби у правовому регулюванш (грунтуеться на аналiзi проблемно! ситуацi!, що склалась на практицi, яка потребуе нового правового ршення) i пов'язане з цим обгрунтування соцiально! зумовленост пропоновано! правово! новели.
Соцiологiчний пiдхiд до виявлення потреб у правовому регулюванш повинен бути спрямований на визначення системи основних чинниюв правоутворення, тд якими маються на увазi об'ективно створенш та функцiонуючi у суспiльствi економiчнi, полiтичнi, демографiчнi, соцiокультурнi та iншi чинники, якi зумовлюють потребу у правовому регулюванш та здшснюють таким чином вплив на процес правоутворення.
Виявлення потреби у правовому регулюванш завжди мае прогностичну спрямовашсть. Це передбачае вивчення та узагальнення прогнозiв економiчного, пол^ичного, демографiчного, екологiчного тощо розвитку, яю е на цей час.
Наступна стадiя роботи з наукового забезпечення правотворчост пов'язана з тдготовкою проекту нормативного акту.
Виконання завдань, яю стоять перед парламентом у сферi формування нацiонально! правово! системи, потребуе серйозного науково-правового та сощолопчного обгрунтування ршень парламенту, а також вщповщного прогнозування результатiв реалiзацi! цих рiшень.
З метою посилення науково-правового забезпечення законотворчо!
дiяльностi та обгрунтованост рiшень парламенту було б доцшьним посилити вхщну парламентську експертизу законопроектiв, здiйснювати законотворчу роботу у парламент на плановш, науковiй основi, вдосконалити механiзм забезпечення парламенту сощальною iнформацiею, залучати до законотворчо! дiяльностi науковi сили та правовi центри кра!ни, вдосконалити законодавчу основу розробки i прийняття законодавчих ак^в.
Необхiдно запровадити на постшнш основi також соцiологiчну експертизу найважливших вiдомчих та урядових законопроектiв, яка повинна встановити перш за все вщповщшсть законопроекту сустльним потребам та стану правосвщомосп, тобто оцiнити можливост його адекватного сприйняття та впровадження. Експертиза дозволила б розв'язати проблему об'ективного аналiзу й ощнки урядових i вiдомчих проектiв на основi сучасного рiвня наукових знань, використання закордонного досвщу.
За наявностi суттевих суперечностей мiж авторами проектiв, е доцшьним на стадп обговорення, доробки та узгодження проекту провести опитування експер^в. Вiдбiр експертiв для ще! мети повинен базуватися на науковому обгрунтуванш !хньо! кiлькостi та професшного складу.
Важливим джерелом iнформацi!, яка необхщна для розв'язання спiрних (суперечних) питань, що виникають на цш стадi! правотворчого процесу, служить громадська думка. Вона повинна бути для оргашв влади насамперед шдикатором сощальних потреб й iнтересiв, якi треба знати i враховувати.
Необхiдно подолати традицiю вiдчуження вiд громадсько! думки, яка мае глибоке коршня в нашш дiйсностi i бере початок у домшуванш держави над особою.
Одним iз важливiших (i характерних) для сощолопчного пiдходу способiв одержання шформащ! про об'ективнi потреби суспшьного розвитку е вивчення !хнього вщбиття у свiдомостi людей, в потребах i iнтересах представникiв тих сощальних груп i верств суспiльства, на яких розрахована дiя проектуемо! правово! норми, а також шлях всенародних обговорень найважливших законопроектiв.
Важливе м^це в методицi таких дослiджень повинш посiсти методи вивчення громадсько! думки. При цьому можуть бути використаш таю додатковi способи !! вивчення, як контент-аналiз преси та читацько! пошти; узагальнення пропозицiй громадян, яю внесенi до державних органiв; аналiз наказiв виборцiв депутатам тощо. Однак основну увагу слщ придiлити оргашзацп та проведенню спецiальних опитувань громадсько! думки, яю повиннi бути зорiентованi на вирiшення специфiчних завдань дослщжень соцiально! зумовленостi права.
На стадп роботи над концепщею правово! новели дослщження громадсько! думки повиннi дати шформащю про спiввiдношення рiзних
сощальних штере^в i про можливост 1хнього узгодження на правовш основь В остаточному шдсумку законодавцю необхiдний тут загальний правоутворювальний iнтерес, який вщбивае спiльну волю, являе собою результат узгодження рiзноспрямованих соцiальних iнтересiв.
Шсля того, як проект закону готовий, нерщко бувае важливо знати громадську думку з приводу найбшьш принципових його положень. I, нарешп, шсля набуття законом чинност^ законодавець повинен регулярно отримувати вщомост про вщповщшсть закону суспiльним очiкуванням, про стутнь його ефективностi, причини його неефективност i т. iн.
Зрозумiло, у повному обсязi таку схему сощолопчного забезпечення законотворчо! дiяльностi доцiльно використовувати лише при розробщ законiв, яю характеризуються особливою соцiальною значущiстю. В шших випадках iнформацiя про громадську думку може i не мати такого комплексного характеру.
На жаль, зараз законодавчi органи не придшяють належно! уваги аналiзу й урахуванню громадсько! думки у свош роботi.
Для владних структур, в тому чи^ i для законодавця, громадська думка як i колись мае штерес головним чином лише як показник лояльност мас вщносно дiяльностi влади. При такому пiдходi до громадсько! думки владш структури позбавляються належно! опори на ращональш моменти громадсько! думки, на те, що звичайно називаеться здоровим глуздом народу i що резюмуе у усвiдомлення людьми сво!х iнтересiв, кореневi для суспшьно! свiдомостi цiнностi, уявлення, орiентацiï i т. ш. Однак труднощi з реалiзацiею законiв, що не враховують належною мiрою соцiальнi iнтереси i щнност масовоï свiдомостi, рано чи тзно примусять законодавця повернутися обличчям до громадськоï думки i сощолопчних даних про ïï стан, ïï цiннiсний змiст й орiентири, тенденцп ïï змiни тощо.
Найбiльш ефективною формою виявлення громадськоï думки з приводу проекту нового нормативного акту е оргашзащя обговорення проекту серед представниюв тих сощальних груп i верств сустльства, на яких розрахована дiя норми, що розробляеться.
У завдання дослiдницькоï групи, яка займаеться сощолопчним забезпеченням правотворчосп, повинно, очевидно, увшти: визначення тих верств населення, на обговорення яких слщ винести проект; розробка оргашзащйних форм виявлення громадськоï думки (зокрема, вибiр друкованого органу, в якому повинен бути надрукований проект, а також шших каналiв iнформацiï); розробка форм робочих докумен^в, якi б дозволили згрупувати пропозицп з урахуванням статi, вшу, професп, соцiального стану ïхнiх авторiв; узагальнення та аналiз громадськоï думки i вироблення пропозицп щодо удосконалення проекту нормативного акту.
Шсля обговорення, доробки та узгодження проекту дощльно у рядi
випадюв (залежно вщ характеру i суспiльно! значущостi розробляемого акту) перейти до наступного етапу соцюлопчного забезпечення правотворчосп, що пов'язаний з прогнозуванням ефективност проектуемо! правово! норми.
Ефектившсть закону е результуючою характеристикою його дп, яка свiдчить про спроможшсть закону вирiшувати вiдповiднi сощально-правовi проблеми. Пiд ефективнiстю закону маеться на увазi спiввiдношення мiж цшями правових норм, якi мiстяться у закош, та результатом !х дп, тобто ступiнь досягнення цiлей закону при його реалiзацi!. "Вiдрiзняють ефектившсть правових норм двох рiвнiв: юридичну та сощальну. Юридична ефективнiсть характеризуеться вщповщшстю поведiнки адресатiв правово! норми !! зразку, що передбачений у нормь Еталоном оцiнки соцiально! ефективност е, як правило, бiльш широка сощальна цiль. Коли мова йде про закон, тобто правовий акт загально! дп, який встановлюе норми, обов'язковi для усiх громадян, мають передбачатися ус соцiальнi наслiдки його застосування, насамперед сощально бажанi результати, що i становлять соцiальну мету закону у широкому !! розумшш для оцiнки його соцiально! ефективность При такому пiдходi можна виокремлювати (ощнювати, прогнозувати) економiчну, полiтичну, загальноправову, сощально-психолопчну, кримiнологiчну, екологiчну та ш. ефективнiсть закону"[1, с.36].
Визначення ефективност законодавчо! норми у кожному конкретному випадку потребуе творчого тдходу. Але загальним для у^х дослiджень методолопчним принципом могла б стати орiентацiя на виявлення показникiв конфлiктностi, як характеризують мiру задоволення правомiрних штере^в учасникiв регулюемих вiдносин. Було б корисним, щоб подальша розробка проблематики ефективност законодавства здiйснювалась з урахуванням можливостей юридично! конфлiктологi!.
Використання у процес дослiджень такого показника ефективност законодавства, як ступiнь конфлштност урегульованих даною нормою суспiльних вщносин, передбачае виявлення i визначення оптимального для ще! сфери рiвня (ступеню) конфлштност на даний момент (з урахуванням загально! сощально-полггично!, економiчно!, морально! та ш. ситуацi!). При цьому, очевидно, що критерiем для ефективност закону не можна вважати повну вщсутшсть будь-яких конфлiктiв.
Накопичення у нових умовах досвщу емпiричних дослщжень ефективностi законодавства дозволить стосовно до кожно! конкретно! сфери визначити ту допустиму межу конфлштност^ при якш норма може вважатися ефективною. Спочатку доцшьно звернутися до досвiду i знань експертiв i використовувати для цих цшей методи експертних ощнок.
Окремого дослiдження потребуе роль i значення iнституту законодавчо! iнiцiативи для подолання державно-правових конфлш^в i збереження злагоди в суспшьствь
Завдання юридично-сощолопчних дослщжень ефективност законодавства полягае насамперед у тому, щоб в кожному конкретному випадку знайти причини того розузгодження сощальних штере^в, яке блокуе дш даного закону, i спробувати по можливост виявити форми i мехашзми узгодження iнтересiв усiх основних суб'екпв, якi пiдпадають пiд регулятивний вплив дано! норми.
Важливе мюце у методищ прогнозування ефективностi проектiв нормативних ак^в повинен посiсти законодавчий експеримент як найбшьш науково надiйний спо^б емпiрично! перевiрки ефективностi експериментально! правово! новели i прогнозування ефективностi загального нормативного акту, який приймаеться на основi експериментально! норми.
Використання експерименту при розробщ того або шшого варiанту правового рiшення знайшло вщбиття в рядi праць, присвячених питанням правового експерименту [2].
Загальна схема законодавчого експерименту така: за наявност сумнiвiв у принциповш установцi, яка покладена в основу пропонуемо! реформи, або сумнiвiв у методах !! реалiзацi! законодавець приймае закон i вводить його у дiю лише для того, щоб подивитися, як вш буде застосовуватися.
Законодавець резервуе за собою право скасувати або змшити закон залежно вщ одержаних результат.
У правотворчiй дiяльностi держави експеримент може стати одним iз методiв пошуку нових ефективних правових ршень. Теоретичний аналiз проблем, пов'язаних з проведенням правових експеримен^в, е одним з важливших завдань розвитку як правово!, так i соцiологiчно! науки.
Розробка зазначено! проблеми продовжуе вщставати вiд вимог життя. I сьогодш дискутуеться питання про поняття правового експерименту, про можливi сфери його використання, не визначеш припустимi межi його проведення, не розроблене питання про юридичш гарантi!, якi повинш використовуватися при проведеннi експерименту, типовi методики проведення експериментiв й ощнки результатiв тощо.
Певною мiрою експеримент виконуе прогностичну функщю, смисл яко! полягае в тому, щоб передбачити розвиток сощально-правового iнституту, процесу або явища.
За допомогою експерименту законодавець i практика одержують цiнну шформащю, яка стосуеться побажань рiзних груп, оргашзацш з тих або шших питань суспiльного життя, що потребують правового регулювання або удосконалення правово! регламентацп.
Але е й шша, мабуть бшьш суттева, функцiя експерименту -досягнення оптимальносп дi! кожно! норми й кожного акту. В цьому розумшш можна говорити про те, що експеримент забезпечуе правильне сполучення засобiв i методiв впливу на регулювання правовщносин i дозволяе забезпечити надшшсть i точнiсть самого регулювання.
Отже, законодавчий експеримент мае велике значення в нормотворчш дiяльностi. Як мета виступае завдання вдосконалення правового регулювання, визначення його меж, можливостей змш ддачого законодавства.
Будучи тюно пов'язаним з правотворчютю, експеримент, з одного боку, е складовою частиною науково-дослщно! роботи, а з шшого - являе собою елемент нормотворчого процесу. Вш забезпечуе синтез науки та практики, служить методом перевiрки правово! гшотези в конкретних умовах.
Однак це найбшьш складний i дорогий метод, пов'язаний iз змшами соцiально-правово! практики, яка склалась. Це може, як свщчить досвiд, призвести до непередбачених наслщюв негативного характеру. Тому там, де це уявляеться можливим, доцшьно використовувати iншi способи та засоби прогнозування ефективност правових ршень, такi, зокрема, як обчислювальний експеримент, експертш оцiнки, вивчення громадсько! думки та правосвiдомостi населення, виявлення настанов на правомiрну та протиправну поведшку тощо.
Одним iз елеменив iнформацiйного забезпечення правотворчо! дiяльностi е сощально-правове моделювання, коли предметом дослщження стае потенцiйна можливiсть закону впливати на стан i динамiку суспшьних процесiв та явищ. Найбiльш доцшьними такi моделi е вiдносно тих галузей права, де характеристики проце^в легко тддаються квалiфiкацi! (кiлькiсному вираженню), наприклад, податкове законодавство.
Застосування засобiв сощально-правового моделювання для оцiнки ефективност пропонованого проектом регулювання, прогнозування наслщюв уведення нормативного правового акта в дш стае наймогутнiшим засобом тдтримки прийняття рiшень, власне кажучи регулювання, оскшьки дозволяе розглянути рiзнi варiанти "розвитку подш", не вдаючись до практики "експерименту з народонаселенням". 1ншими словами, застосування засобiв соцiально-правового моделювання здатне забезпечити тдтримку вибору найкращого ршення в будь-якiй конкретнiй ситуацп, що, по сутi, i е головним завданням у^х без винятку оргашв державно! влади. Крiм того, з рiвня технiки принципово випливае можливють ситуацiйного моделювання i прогнозування високого ступеня деталiзацi! i глибини.
Основним i найменш розробленим питанням у розвитку засобiв i методiв соцiально-правового моделювання е алгоритмiзацiя сощально-правових процесiв i явищ i визначення !хньо! взаемно! кореляцi!. Усшх алгоритмiзацi! i визначення кореляцiйних залежностей сощальних факторiв у свою чергу визначаеться нагромадженням емтричних даних i дiяльнiстю, пов'язаною з !хньою обробкою й аналiзом. Крiм того, перспектива розвитку можливостей моделювання i прогнозування
пов'язана з науково розробленими теор1ями i концепщями i заходами, пропонованими вченими в напрямку !хнього забезпечення.
Сфера застосування сощально-правового моделювання в цшому обмежуеться, з одного боку, чггко поставленим завданням (вiдповiдь на яке покликаш дати результати моделювання) i, з iншого боку, правом суб'екта правотворчо! дiяльностi не використовувати засоби моделювання взагалi або iгнорувати результати, отримаш в результатi 1хнього застосування, у противному випадку стало б можливим говорити про примат шформацшно! системи над законодавцем, що зов^м неприйнятно. Важливо також спробувати визначити межi застосування методу сощально-правового моделювання в практищ правотворчостi de jure, оскiльки не можна виключати можливосп, що в перспективi, у тому чи^ перед наукою, постане завдання визначення правового статусу засобiв моделювання, а головне - результат його застосування в ходi виршення завдань правотворчостi.
Незважаючи на те, що на сьогодшшнш день досить складно ощнити, наскiльки розвиток засобiв соцiально-правового моделювання здатний в цшому на практищ тдвищити ефективнiсть правотворчо! дiяльностi, проте е доцiльним проводити роботу з розвитку даного напрямку тдтримки прийняття ршень у правотворчш дiяльностi: цi роботи не вимагають надвисоких матерiальних витрат, оскiльки бшьшють органiв державно! влади Укра!ни вже мають у "арсеналГ' досить могутш засоби комп'ютерно! технiки, iнформацiйне забезпечення власно! дiяльностi i фахiвцiв широкого спектра галузей знань, що мають до того ж навички роботи з обчислювальною техшкою [3, с.104, 106].
Шсля набуття нормативним актом чинност завданням сощолопчного забезпечення повинно стати вивчення ефективност ди прийнято! правово! норми.
Подiбнi дослiдження, що е лопчним завершенням усiе! програми комплексного сощолопчного забезпечення правотворчого процесу, несуть на собi особливе навантаження, тому що служать каналом зворотного зв'язку мiж правовим регулятором i системою суспшьних вщносин, що регулюеться, мiж процесами правотворчостi й реалiзацi! права.
Поряд з дослiдженнями, яю спрямованi на соцiологiчне забезпечення проце^в планування законопроектних робiт, пiдготовки й прийняття нормативних ак^в, важливе значення для удосконалення правотворчосп мають сощолопчш дослiдження закономiрностей саме правотворчо! дiяльностi.
Соцiологiчний пiдхiд до вивчення правотворчо! дiяльностi пов'язаний з виявленням системи чинниюв, якi впливають на правотворчу дiяльнiсть, i з визначенням мехашзму цього впливу.
Дослiдження у ще! галузi дозволили змiстовно розкрити й ввести у науковий обш таке поняття, як сощальний чинник законодавчо!
дiяльностi [4, с. 117-119; 5, с.57-60; 6], шд яким маеться на увазi явище сустльного життя, яке впливае у тш чи шшш формi на виявлення потреби у правовому регулюванш, на розробку, прийняття, змшу або скасування законодавчого акту i в остаточному пiдсумку на його змют. На основi конкретних юридично-соцюлопчних дослiджень була розроблена класифшащя соцiальних чинникiв законодавчо! дiяльностi.
Зпдно з цiею класифiкацiею, чинники законодавчо! дiяльностi у загальному виглядi подшяються на основнi i забезпечуючi.
Соцюлопчш дослiдження чинникiв нормотворчостi, якi проводяться зараз, спрямоваш головним чином на вивчення тих, як зумовлюють правотворчу дiяльнiсть вищих органiв державно! влади та управлшня.
Що стосуеться проблем вщомчо! (а тим бiльше локально! нормотворчостi), то вони ще не привернули увагу фахiвцiв у галузi соцiологi! та правознавства.
Висновки. Отже, до основних функцш соцiологiчного тдходу до аналiзу правотворчо! дiяльностi можна вщнести:
а) виявлення та обгрунтування наявностi у соцiальних вiдносинах проблем, як потребують законодавчого регулювання або змши останнього, визначення змiсту та форми законодавчих норм, що вщповщають цим вщносинам та потребам !хнього ефективного урегулювання законом;
б) прогнозування соцiальних (насамперед економiчних, полiтичних, соцiально-психологiчних, кримiнологiчних, еколопчних та iн.) наслiдкiв прийняття та реалiзацi! законодавчого акту, тобто його сощально! ефективностi;
в) соцiально-науковий законотворчий експеримент;
г) науковий аналiз (спостереження) реалiзацi! прийнятого закону, у тому чи^ за критерiями його ефективносп, та обгрунтування необхiдних змiн та доповнень законодавства [1, с.35].
Здшснення правово! реформи в Укра!нi - це надзвичайно складне завдання. Але без його виршення неможливо досягти шшо! мети -побудови демократично! i правово! держави. I на це повинш бути спрямоваш перш за все зусилля вчених юрис^в i соцюлопв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Закалюк А.П. Ефектившсть закону: методолог1чн1 засади / Закалюк А.П. // Проблеми методологи сучасного правознавства: Матер1али м1жнародно! науково-практично! конференцИ'. - К., 1996. - 161 с.
2. Аистова Л.С., Экимов А.И. Эксперименталистское направление в американской юриспруденции / Аистова Л.С., Экимов А.И. // Человек и общество: ученые записки. Вып. ХП. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та,1973. - С.65-73; Лазарев В.В. К вопросу о понятии и пределах эксперимента в области государства и права / Лазарев В.В. // Правоведение. - 1966. - №1. - С.17-23; Лапаева В.В. Конкретно-
социологические исследования в праве / Лапаева В.В. - М.: Юрид. лит-ра, 1987. -С.117-119; Дрейшев В.В. Некоторые особенности экспериментального правотворческого процесса / Дрейшев В.В. // Правоведение. - 1969. - №1. - С.37-44; Смирнов С.В. Социально-правовой эксперимент и регулирование общественных отношений / Смирнов С.В. // Советское государство и право. - 1973. - №11. - С.21-28; Никитский В.И. Эксперимент как метод поиска оптимальных вариантов правовых решений // Эффективность правовых норм / В.Н.Кудрявцев, В.И.Никитский, И.С.Самощенко, В.В.Глазырин. - М.: Юрид. лит., 1978. - С.248-276; Мельник П.В. Державно-правовий експеримент в 1ртнському регюш в контекст регюнал1зацп / Мельник П.В. // Теор1я та практика державного управлшня. Вип.8. - Х.: Вид-во ХарРУ НАДУ «Мапстр», 2004. - С.153-158.
3. Скурко Е.В. Метод социально-правового моделирования в решении задач правотворчества / Скурко Е.В. // Государство и право. - 2003. - №1. - С. 103-106.
4. Лапаева В.В. Конкретно-социологические исследования в праве / Лапаева В.В. - М.: Юридическая литература, 1987. - 144 с.
5. Леванский В.А. Моделирование в социально-правовых исследованиях / Леванский В.А. - М.: Наука, 1986. - 158 с.
6. Скурко Е.В. Метод социально-правового моделирования в решении задач правотворчества / Скурко Е.В. // Государство и право. - 2003. - №1. - С. 103-106.
СОЦИОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД К АНАЛИЗУ ПРОБЛЕМ ПРАВОТВОРЧЕСТВА
Водник В. Д.
Статья посвящена особенностям социологического подхода к изучению проблем правотворчества; проанализированы основные его аспекты: социологические исследования, направленные на научное обеспечение правотворческого процесса и социологическое изучение правотворческой деятельности (с точки зрения механизма этой деятельности: факторов, влияющих на процесс принятия правотворческого решения; факторов, определяющих качество и эффективность правотворческой деятельности).
Ключевые слова: правотворчество, социологические исследования, закон, общественное мнение, опрос, моделирование, эксперимент, социальный фактор законодательной деятельности.
THE SOCIOLOGICAL APPROACH TO THE STUDY OF LAWMAKING
PROBLEMS
Vodnik V.D.
The article is devoted to the peculiarities of sociological approach to the study of lawmaking problems, the main aspects of which are analyzed here: the sociological researches directed to the scientific support of lawmaking process and the sociological studying of lawmaking activity (from the point of view of this activity mechanism: the factors influencing the process of taking a lawmaking decision; the factors determining the quality and effectiveness of the lawmaking activity).
Keywords: lawmaking, sociological investigation, law, public opinion, interrogation, modeling, experiment, social factor of lawmaking activity.
юта
