CC BY
49
I. М. Новак
канд. екон. наук м. Кию
СОЦ1АЛЬН1 ЗМ1НИ ЗАЙНЯТОСГ1 В УКРА1Н1: СОЦЮЛОПЧНИЙ ВИМ1Р ВПЛИВУ НА ЯК1СТЬ ТРУДОВОГО ЖИГГЯ
Зайнятiсть е одним iз фундаментальних елемен-тiв ринку пращ та чинниюв формування якост трудового життя, оскшьки саме праця забезпечуе людинi можливiсть ре^зацп власних здiбностей i досягнен-ня належного рiвня задоволення 11 матерiальних, со-цiальних та iнших потреб. У свою чергу, досягнута в суспшьста яюсть життя людини здшснюе iстотний вплив на соцiалiзацiю шдивща безпосередньо у про-цесi пращ. Сощолопчна iнформацiя дозволяе досш-джувати цi взаемозв'язки в системi якоси трудового життя як iнтегрального поняття, що всебiчно харак-теризуе добробут i соцiальний розвиток людини.
Еволющя теоретичних пiдходiв i концепцiй за-йнятостi вщображена в роботах А.Смгга, Д.Рiкардо, Т.Мальтуса, Ж.-Б.Сея, Д.Мiлля, К.Маркса, Дж. Кларка, А.Маршалла, Т.Веблена, Дж.Кейнса, М. Фрщ-мана, Дж.Гелбрейта, Дж.Данлопа та ш. У вгтчизнянш i росiйськiй економiчнiй науцi вагомий внесок у роз-робку проблем зайнятосп зробили С.Дятлов, 1.Заславський, Р.Капелюшшков, М.К1м, А.Котляр, Е.Лiбанова, Л.Ч1жова, М.Шаленко, Л.Шевченко та iн. Дослiдженням якосп трудового життя присвяченi працi захщних економiстiв Е.Лоулера, Р.Каннiнгама, С.Робiнсона, Ж.Роде, Р.Волтона, А.Чернса, В. Ельс-кер, укра!нських i росiйських вчених Б.Генюна, Л. Мшяево!, Н^машевсько!, В.Циганкова, Д.Богиш, В.Шамоти та iн. Водночас питання ролi соцiальних змiн зайнятостi як одного з найбшьш важливих сис-темних чинниюв формування iнтегрального поняття якоси трудового життя набувае все бшьшо! актуаль-ностi в сучасних економiчних моделях, орiентованих на шноващйш форми та характер працi.
Метою даного дослщження е виявлення найбшьш важливих сощальних змiн зайнятосп як одного з основних елемента нацiонального ринку працi, !х впливу на яюсть трудового життя та визначення прюритетних напрямiв полiтики у щй сферi.
Пiдвищення якостi трудового життя Р.Канншгам розглядае у безпосередньому взаемозв'язку iз досяг-ненням таких цшей, як зростання продуктивностi й потенщалу iндивiдуального розвитку працiвника, по-лiпшення умов працi, пiдвищення трудово'1 мотиващ! та задоволення роботою [1, с. 179]. За даними щорiч-ного нащонального монiторингового дослiдження населення Укра!ни [2] у 2012 р. наявшсть щкаво! ро-боти як невщ'емно! складово! якостi трудового життя вважали важливою 77,5% опитаних.
З часу набуття кра!ною незалежностi структура населення за типом зайнятосп зазнала найбшьших змiн за професiйними групами спещалюта з вищою або середньою спецiальною освiтою в галузi науки,
культури, охорони здоров'я, освiти, дошюльного ви-ховання, технiчного профилю, а також службовщв iз числа допомiжного персоналу та працiвникiв сшьсь-когосподарських пiдприемств. Частка респондентiв, зайнятих у цих групах, скоротилась бшьш шж удвiчi, а для останньо! з них мало мюце понад трикратне зменшення. У 1994-2013 рр. у 2,5 раза збшьшилась частка респондента, яю не мали постiйного мюця роботи на момент проведення опитування, але тд-робляли в рiзних мiсцях залежно вiд обставин, що свщчить про зростання гнучкостi ринку пращ та водночас нестабшьносп зайнятосп. Якщо в 1994 р. ко-жен другий опитаний працював у державному секто-р^ то в 2013 р. !х було лише 17,9%. Натомють частка опитаних, зайнятих у приватному сектор^ збшьши-лась у 5,7 раза, до 34,7%.
У 2012 р. кожен четвертий пращвник вважав, що виконуе роботу, яка не потребуе майже шяко! подготовки, п'ята частина назвала достатшм нетривале навчання у юлька тижтв або мiсяцiв, ще третина вказала на необхiднiсть отримання професшно-техшчно! чи середньо! спещально! освiти (або юлькох роюв досвщу роботи) i лише близько 11,0% респон-дентiв зауважили про необхiдну наявнiсть вищо! освь ти. При цьому протягом 2010-2013 рр. у середньому лише близько 30,0% опитаних вважали, що характер !хньо! роботи вщповщае наявному в них професшно-освiтньому рiвню. Водночас частка тих, хто вщзначав невiдповiднiсть власно! освiти та виконувано! роботи, у цей перiод збшьшилась iз 16,4 до 26,7%.
У 2010 та 2012 рр. близько двох третин респондента жодного разу не тдвищували квалiфiкацiю за рахунок роботодавця i близько 10% — робили це лише один раз тсля влаштування на роботу. Пдвищу-вали квалiфiкацiю раз на декшька роюв 11-12% опитаних, а робити це щороку або часпше мали можли-вють лише 3,6-3,8% працiвникiв. За таких умов 42% респондента вважали, що не мають жодних шанетв на професшне просування на роботi, кожен четвертий ощнював таю шанси як низью, кожен п'ятий — як 50/50 i тальки 5% опитаних оцiнили шанси влас-ного кар'ерного зростання як висок! й дуже висою.
Середнiй бал ощнки ступеня самостiйностi рес-пондентiв щодо оргашзащ! свое! роботи у 2012 р. порiвняно з 2010 р. зменшився з 4,1 до 2,9 бала за десятибальною шкалою (табл. 1). При цьому 37,5% опитаних у 2010 р. та 34,8% у 2012 р. ощнили свш вплив на оргашзащю власно! роботи як мшмальний, тсда як тих, хто мав максимальний вплив на ситу-ащю, було вiдповiдно в 2,5 i 2,6 раза менше.
Ступшь самостiйностi респовденпв ^ щодо оргатзащ? свое? роботи, 2010 та 2012 рр.,%
Таблиця 1
Р1к 0 (мш-маль-ний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 (мак-сималь-ний) Важко сказати Не вщ-повши Серед-нш бал
2010 37.5 4.3 3.6 4.1 3.6 7.8 2.4 3.4 2.6 1.9 14.8 8.1 5.8 4.1
2012 34.8 4.6 3.4 4.1 3.7 7.1 3.9 3.7 3.2 2.2 13.3 9.8 6.0 2.9
@2014/№2
107
У 2010 р. повшстю самостшно виршували пи-тання граф^ роботи лише 6,8%, а визначення конк-ретних завдань та видiв виконувано1 роботи — близь -ко 10% респондентiв, вiдносно самостшними з цих питань були ще вiдповiдно 6,6 та 18,1% опитаних, тсда як не мали жодних повноважень 58,1 та 42,3% пращвниюв (табл. 2).
Таблиця 2
Ступшь самостшносп респондентiв на роботi,
Постшний контроль якостi та швидкостi роботи пращвника упродовж робочого дня здшснювали ро-ботодавцi, у яких працювали 23,9% респондентiв, як правило, пращвники перебували пiд контролем робо-тодавця з цих питань у 32,6% випадюв i ще близько третини роботодавцiв надавали працiвникам можли-вють самоконтролю темпiв та якостi власно! роботи, при цьому повною свободою з цих питань користува-лися лише 15,7% опитаних. Приблизно кожен другий респондент вважав, що у випадку його звшьнення роботодавець зможе легко знайти йому замшу, адек-ватну за рiвнем квалiфiкащí та професiйних навичок; кожен четвертий з опитаних не був впевнений у тому, що його досить просто замшити, з них 10% респондента вщзначали, що роботодавцю буде складно знайти пращвника !хнього рiвня квалiфiкащí та про-фесiйних навичок.
Середнiй бал, що характеризував ступiнь участi опитуваних в управлшш компанieю, у яюй вони пра-цюють, у 2012 р. порiвняно з 2010 р. знизився з 3,0 до 2,0 балiв за десятибальною шкалою (табл. 3). Близько половини опитаних у 2010 р. та 45,2% у 2012 р. ощнили свш вплив на прийняття рiшень щодо дiяль-ностi компанп як мшмальний.
У 1996 р. близько 40% респондента констатува-ли нестачу можливостей працювати з повною вщда-чею, а кожен четвертий з опитаних вважав, що таких можливостей у нього достатньо (табл. 4).
2010 р.,%
В1дпов1д-н1сть ситуа-цiI на робот! респондента Самостш- н1сть ргшення щодо початку та закшчен-ня роботи Самостш-тсть ви-значення конкретних завдань та вцщв роб1т Наявшсть контролю якосп та швидкосп роботи з боку кер1в-ника (робо-тодавця) Легк1сть замши пращвника у випадку звшьнення на шшого, з в1дпов1дним рiвнем квал1ф1-кацiI та профе-сшних навичок
Зовс1м не вщповщае 58.1 42.3 15.7 10.8
Скор1ше не в!цпов1-дае 17.9 18.9 15.4 14.3
Скорше в^цпов^цае 6.6 18.1 32.6 27.5
Повн1стю в^дпов^дае 6.8 9.9 23.9 24.2
Важко сказати 4.8 5.1 6.7 17.3
Не в^дпо-вiли 5.8 5.8 5.7 5.9
Ступшь учасп респондентов^ в управлшш, 2010 та 2012 рр.,%
Таблиця 3
Р1к 0 (м1н1-мальний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 (макси-мальний) Важко сказати Не вщ-повши Середнш бал
2010 49.2 6.0 3.5 4.1 2.9 5.9 1.7 2.3 1.8 1.2 6.4 9.1 5.9 3.0
2012 45.2 5.7 4.4 4.1 3.3 6.2 2.3 2.4 1.1 1.0 6.8 11.7 5.9 2.0
Таблиця 4
Наявшсть у респондента можливостi працювати з _ повною вщдачею, 1996-2013 рр.,%__
Чи вистачае респондентам можливостп працювати з повною вщдачею? 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012 2013
Не вистачае 38.9 44.5 45.5 38.0 30.2 32.2 30.1 27.2 32.7 35.0 33.1
Важко сказати, вистачае чи ш 24.3 23.0 20.9 21.9 21.6 21.2 22.8 20.7 20.1 24.2 23.1
Вистачае 26.1 20.7 23.0 28.0 33.5 34.3 35.1 39.3 37.5 28.7 32.1
Не щкавить 10.6 10.8 10.2 11.5 14.2 12.2 11.5 12.5 9.5 11.7 11.2
Не вщповши 0.0 0.9 0.3 0.7 0.4 0.1 0.6 0.4 0.2 0.4 0.5
До 2008 р. вщбулося зменшення в 1,4 раза част-ки тих, кому не вистачало можливостей працювати з повною вщдачею i збiльшення у твтора раза частки опитаних, яю вважали цi можливостi достатнiми. Пiд впливом кризи ця динам^ змiнилась на протилеж-ну, внаслiдок чого за даними 2013 р. не вистачало можливостей працювати з повною вщдачею майже третиш опитаних, а частка тих, кому вистачало ще1 можливосп, зменшилась з 39,3% у 2008 р. до 32,1% у 2013 р.
Загальна середня ощнка ступеня задоволення респондента власною роботою у перiод 1992-2013 рр. становила близько 3 балiв за п'ятибальною шкалою i значною мiрою залежала вiд макроекономiчноl ситу-ацп в крашь Оцiнка за окремими альтернативами показуе, що частка пращвниюв, задоволених своею роботою, в 1992-2000 рр. зменшилась майже в 2,5 раза, у перюд економiчного зростання 20002008 рр. — двократно збшьшилась, а пiсля фшансово-економiчноl кризи — знову зменшилась у 2013 р.
майже на чверть порiвняно з 2008 р. Частка пращвниюв, не задоволених власною роботою, мала тенде-нщю до зменшення у 1992-2010 рр., тсля чого почала збшьшуватися, i в 2013 р. робота не приносила задоволення кожному п'ятому з опитаних.
У 1992-2013 рр. максимальна частка респондента, яю найбшьше боялися безробггтя, була у 2000 р. i сягала 86,4%, пiсля чого до 2008 р. вона зменшилась в 1,6 раза. Фiнансово-економiчна криза ютотно збь льшила загрозу втрати роботи — у 2010 р. вщповщний показник становив 80,1% i до 2013 р. вщбулося лише незначне його зменшення до 78,1%. Загалом у 19942012 рр. приблизно один з десяти опитаних упродовж року принаймш один раз втрачав роботу або перебу-вав у сташ вимушеного безробггтя.
Складнiсть пошуку роботи у мiсцi проживання опитаних ощнювалась з урахуванням критерilв розмь ру заробiтку та квалiфiкацil пращвника (табл. 5). ФЬ нансово-економiчна криза 2008 р. зруйнувала тенде-нщю до полегшення працевлаштування, що сформу-
валась у 2002-2008 рр., коли за вама варiантами по-еднання двох визначених критерпв зменшувалась частка респондентiв, яю визначали пошук роботи як складне завдання. При цьому за даними 20102012 рр. все бшьше опитаних вважають працевлашту-
вання важчим у поршнянш з умовами, що юнували не лише у 2008 р., але також i в 2002 р. Така ситуацiя свiдчить про продовження кризово! економiчноí ди-намiки та стагнацп ринку працi.
Таблиця 5
Складшсть по-шуку роботи у мющ проживання 2002 2008 2010 2012
Легко Важко Не знаю Не вщповши Легко Важко Не знаю Не вщповши Легко Важко Не знаю Не вщповши Легко Важко Не знаю Не вщповши
За вщповщною квал1ф1кащею та з достатн1м зароб1тком 2.7 73.7 21.3 2.3 6.5 74.1 18.9 0.5 1.7 80.3 17.3 0.7 2.2 82.9 14.1 7.8
За вщповщною квал1ф1кац1ею без достатнього заробгтку 13.5 54.9 28.9 2.7 28.1 47.2 24.2 0.6 12.8 60.9 25.2 1.1 12.3 65.4 21.4 0.9
1з достатн1м зароб1тком, але не за квал1ф1ка-ц1ею 2.7 65.0 29.5 2.8 10.5 60.1 28.8 0.7 3.9 71.6 23.4 1.1 3.2 73.6 22.2 1.1
Будь-яко! роботи 13.6 55.0 29.4 1.9 38.6 38.8 22.0 0.6 18.5 56.9 23.8 0.8 19.7 57.2 21.9 1.1
У 2013 р. 45,3% респондента працювали за мю-цем проживання i лише 9,0% мали мiсце роботи в iншому населеному пункгi. Починаючи з 1994 р. частка респондента, для яких пошук ново! роботи був стимулом до змши мюця проживання, збшьшилась у 2,7 раза (до 18,9%). Разом з тим половина опитаних не була готовою змшювати мюце мешкання за жод-них обставин.
Протягом 1996-2013 рр. тдходящо! роботи ви-стачало лише приблизно кожному четвертому респонденту (табл. 6), а понад 40% опитаних вщзначали П нестачу. У 1996-2000 рр. частка респондента, яю вважали, що !м не вистачае пщходящо! роботи, збь льшувалась i досягла 56%, тсля чого до 2008 р. вона
зменшилась у пiвтора раза, до 37,0%. П1д впливом фiнансово-економiчноl кризи частка опитаних, яким не вистачало пщходящо! роботи, знову збшьшилась у 2013 р. практично до рiвня 2004 р.
У 1994-2012 рр. середня ощнка сощальних змiн щодо гарантiй зайнятостi не перевищувала 2,7 бала за п'ятибальною шкалою. При цьому якщо до 2005 р. цей показник мав позитивну динам^, то починаючи з 2006 р. спостер^алась зворотна тенденщя, внасль док чого за даними 2012 р. середня ощнка сощальних змш щодо гарантш зайнятоси зменшилась до 2,3 бала за п'ятибальною шкалою (табл. 7).
Таблиця 6
Наявшсть тдходяшо'Т роботи у респондентiв, 1996-2013 рр.,%
Чи вистачае респондентам пщходящо! роботи? 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012 2013
Не вистачае 46.8 54.8 56.0 54.1 45.5 45.9 43.0 37.0 46.5 48.6 44.1
Важко сказати, вистачае чи ш 15.6 14.9 12.2 14.6 14.2 15.4 15.9 15.9 13.7 15.1 15.5
Вистачае 23.4 17.2 19.0 19.6 25.3 23.5 26.4 32.0 24.6 22.6 26.4
Не щкавить 14.2 11.7 12.4 10.7 14.9 14.9 14.2 14.7 14.9 13.4 13.9
Не вщповши 0.0 1.4 0.4 1.1 0.2 0.2 0.4 0.4 0.3 0.4 0.2
Таблиця 7
Характер змш щодо гарантш зайнятоси та забезпечення ро-ботою респондента 1994 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
Значно попршилися 61.8 54.2 61.9 56.6 35.8 20.7 13.1 17.4 18.0 31.1 23.7
Трохи попршилися 14.6 17.4 16.9 17.2 18.2 17.3 12.2 15.3 17.9 20.9 24.2
Залишилися незмш-ними 17.0 24.2 17.0 22.4 40.8 51.4 65.5 60.1 55.4 45.0 48.9
Трохи полшшилися 1.2 1.9 2.0 2.2 2.8 8.4 7.8 6.1 7.4 2.0 2.4
Значно полшшилися 1.0 1.2 0.7 0.5 0.9 0.8 0.7 1.0 0.9 0.6 0.5
Не вщповши 4.4. 1.1 1.5 1.1 1.4 1.3 0.7 0.1 0.5 0.4 0.3
Середнш бал 1.6 1.8 1.6 1.7 2.1 2.5 2.7 2.6 2.6 2.2 2.3
12014/№2
109
У 1994-2000 рр. понад 70% респондента вважа-ли, що гарант!! зайнятостi та забезпечення роботою тieю чи iншою мiрою погiршувались. У 2002 р. ця частка скоротилась до 54% i до 2004 р. зменшилась двократно до рiвня 2002 р., тсля чого почала знову збшьшуватись i пiд впливом кризи у 2010 р. половина опитаних вказали, що гарантп зайнятостi пог1рши-лись. Частка тих, хто вважав гарантп зайнятосп не-змiнними, у 2002 р. порiвняно з 2000 р., зросла в 1,8 раза, а до 2005 р. — збшьшилась ще в 1,6 раза по в1д-ношенню до 2002 р., тсля чого до 2012 р. зменшилась в 1,3 раза. Максимальна частка тих, хто вважав, що гарантп зайнятосп полшшувались, була заф1ксо-вана у 2004 р. i становила 9,2%, а тд впливом кризи у 2012 р. вона скоротилась втричь
Понад 80% респондента та/або члешв !хшх с1-мей у 2002-2012 рр. не мали досвщу тимчасово! робо-ти за кордоном (табл. 8), близько 90% опитаних у 2005-2013 рр. жодного разу не ви!жджали за кордон з метою тимчасового працевлаштування (табл. 9) i б1-льше 90% — не планували подiбнi по!здки впродовж найближчого року в 2002-2013 рр. (табл. 10). Частка респондента, як1 планували спробувати тимчасово працевлаштуватися за кордоном, була максимальною в 2013 р. i становила 7,2%.
Таблиця 8
Наявшсть у респондента досвщу тимчасово! роботи за
Таблиця 9
Частота ви!зду респондентiв за кордон з метою
Таким чином, зрушення зайнятосп в Укра!н1 не мають iнновацiйного характеру, а в1дображають про-цеси перерозподшу робочо! сили з державного до приватного сектору, пов'язаш зi становленням рин-ково! економiки i наслiдками де1ндустр1ал1зацп та кризи сощально! iнфраструктури, що мають м1сце в кра!н1 з початку 1990-х роив.
Ощнки статусу зайнятосп респондентiв загалом вiдповiдають фактичнiй структурi зайнятостi за про-фесiйними групами, згщно яко! близько чвертi пра-цiвникiв стабильно вiдносяться до групи зайнятих у найпростших професiях, де робота практично не потребуе будь-яко! пiдготовки (квал1ф1кацп). Для виконання роботи кожен п'ятий iз працiвникiв вва-жае достатнiм навчання тривалiстю кшька тижнiв чи
мiсяцiв i лише у десято! частини опитаних робота вимагае вищо! освiти. Водночас у двох третин пра-цiвникiв характер роботи не вщповщае отриманому рiвню професшно-освггньо! пiдготовки.
Таблиця 10
Плани респондента щодо вшзду за кордон для тимчасово! роботи упродовж найближчого року, _2002-2013 рр.,%_
Чи плануете Ви у найближчий р1к
погхати за кордон 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012 2013
на тимчасов1 заро-
61тки?
Так 6.9 5.7 6.3 6.1 6.2 6.2 5.3 7.2
Н1 92.7 94.3 93.6 93.6 93.7 92.9 94.0 91.8
Не вщповши 0.4 0.3 0.1 0.4 0.1 0.9 0.7 0.9
Робочi м1сця в Укра!н1 характеризуются низь-ким потенцiалом професiйного розвитку працiвникiв та як1стю зайнятостi. Майже двi третини респонден-тiв жодного разу не пщвищували квалiфiкацiю за ра-хунок роботодавця. Особистi шанси на професiйне просування як висок! й дуже висок1 оцiнюють лише 5,0% опитаних, а приблизно половина пращвниюв вважае, що роботодавець може легко знайти !м адек-ватну замшу. Трудовому процесу властивi низью р1в-ш самостiйностi щодо оргашзащ! працiвниками вла-сно! роботи та 1хньо1 учасп в управлшш оргашзащ-ею. 1з цих та шших причин лише третина респондента мають можлив1сть працювати з повною в1ддачею, а кожному п'ятому з опитаних робота не приносить задоволення.
Ринок пращ в Укра!н1 не забезпечуе реал1защю права на працю, оскшьки пошук роботи у власному населеному пункт! для бшьшосп населення е важким завданням, навггь у випадку, коли людина готова погодитися на будь-яку роботу, незалежно в1д р1вня оплати пращ та квал1ф1кащ!. Для людей, як1 не в1дчу-вають труднощ1в при працевлаштуванш, найпростше знайти роботу, що не вимагае квал1ф1кащ!, на другому мющ — квал1ф1кована робота без достатнього за-робггку, що шюструе ситуащю низько! щни пращ.
Населення кра!ни мае загальний низький р1вень мобшьносп, зокрема трудово! — близько половини респондента працюють за мюцем мешкання ! не готов! змшювати його за жодних обставин. Хоча пщхо-дящо! роботи не вистачае майже 45,0% опитаних, пошук ново! роботи е аргументом на користь м1гращ! лише для п'ято! частини респондента.
Вщсутшсть у переважно! бшьшосп людей досв1-ду ! плашв щодо тимчасово! роботи за кордоном зу-мовлена наявшстю значних бар'ер1в щодо вшьного перем1щення робочо! сили, а також певною м1рою пов'язана з недостатшм р1внем конкурентоспромож-носп укра!нських пращвниюв. В1дтак, з точки зору перспективи тимчасово! роботи за кордоном вщносно мобшьним контингентом може вважатися лише 1015% населення.
Вищевикладене дае пщстави вважати, що упродовж усього перюду незалежносп зайнят1сть в Укра!-ш мае депресивний характер, а одшею з визначаль-них ознак нащонального ринку пращ е гострий деф1-цит як1сних, високопродуктивних робочих м1сць. Це ютотно обмежуе можливосп як учасник1в економ1ч-них вщносин щодо задоволення власних сощальних потреб, так ! суспшьства щодо забезпечення належно! якосп життя громадян.
кордоном, 2002-2012^ рр.,%
Чи маете Ви або
хтось 1з члешв
Вашо! с1м'! досв1д 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
тимчасово! роботи
за кордоном?
Так 10.1 11.8 12.1 15.7 13.7 13.5 13.7
Н1 88.9 88.1 87.4 83.9 86.1 85.9 86.0
Не вщповши 1.0 0.1 0.6 0.3 0.2 0.6 0.3
тимчасово! роботи, 2005-2013 рр.,%
Скшьки раз1в Ви особисто ви!ж-
джали за кордон з 2005 2006 2008 2010 2012 2013
метою тимчасово!
роботи?
Жодного разу 91.7 89.5 89.9 91.6 90.8 87.6
Один раз 3.4 4.7 4.2 3.3 3.3 5.4
Два рази 1.7 2.2 1.5 1.4 2.1 2.2
Три рази 0.8 1.1 0.8 0.4 1.0 1.2
Б1льше н1ж 3 рази 2.0 2.2 3.3 2.2 2.2 2.7
Не вщповши 0.3 0.3 0.3 1.1 0.6 0.9
Подолання визначених негативних тенденцш у сферi пращ та зайнятоси вимагае реатзаци заходiв державно! политики щодо:
створення механiзмiв економiчного стимулю-вання роботодавцiв до подготовки нових, високопро-дуктивних робочих мюць та iнновацiйно! зайнятостi на високотехнолопчних виробництвах;
iмплементацi! м1жнародних стандартiв у сферi управлiння яюстю, заохочення роботодавщв до за-провадження соцiапьно! звгтносп та розвитку соща-льно! вщповщальносп бiзнесу;
формування Нацiонапьно! системи кватф^цш як iнструменту узгодження iнтересiв ринку пращ та системи освгти i професiйно! пiдготовки, запрова-дження ощнки результатiв освiти й механiзмiв набут-тя та визнання квапiфiкацiй;
вщмови вiд концепщ! дешево! робочо! сили, ви-значення величини мiнiмапьно! заробгтно! плати iз застосування оцiночного способу у поеднанш iз встановленням базового державного сощального ста-
ндарту прожиткового мiнiмуму на основi рацiональ-ного споживчого бюджету.
З урахуванням отриманих результатiв перспекти-ви подальших наукових розвiдок охоплюватимуть дослщження соцiального потенцiалу трансформацiй зайнятостi та його впливу на яюсть трудового життя.
Список використаних джерел
1. Cunningam R. "Deinstitutionalization" and "Appropriate Technology" // International Encyclopedia of Public Policy and Administration. Jay Shafritz, editor in chief, 1st edition : стати / Robert B. Cunningam. — Westview Press, 1997. — Р. 179.
2. Укра!нське суспшьство. Двадцять роив неза-лежносп. Сощолопчний мониторинг : у 2 т. / [за ред. Головахи 6.I., Шульги М.О.]. — К. : 1н-т соцiологi! НАН Укра!ни, 2011. — Т. 2. Таблиц i графiки — 2011. — 480 с.
К. В. Павлов
д-р экон. наук г. Ижевск, Россия
СИСТЕМА ПОКАЗАТЕЛЕЙ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩИХ РАЗВИТИЕ
НАНОЭКОНОМИКИ
Современное социально-экономическое развитие передовых государств во многом определяется эффективным использованием факторов и ресурсов НТП. Доля технологических инноваций в объеме ВВП развитых стран составляет от 70 до 90%. Причем огромное значение в последнее время придается развитию нанотехнологий — научно-технологическому направлению, сформировавшемуся на стыке физики, химии, биологии, медицины и материаловедения. По оценкам, в обозримом будущем нанотех-нологии способны будут совершить в обществе переворот, по своим масштабам превышающий даже последствия широкого распространения компьютеров.
Наноиндустрия занимается производством материалов и изделий сверхмалых размеров на основе изучения свойств различных веществ на молекулярном и атомарном уровнях. В метрической системе нанометр (нм) — а именно от этого слова произошла приставка «нано» в термине «нанотехнология» — соответствует миллимикрону (а это единица измерения длины, равная одной миллиардной метра или 10-9). Для сравнения толщина человеческого волоса в среднем равна 50 тысяч нм [1].
И хотя в настоящее время исчерпывающего определения понятия «нанотехнология» пока не существует, по аналогии с микротехнологиями можно сказать, что нанотехнологии оперируют величинами порядка одной миллиардной доли метра. В целом под нанотехнологиями обычно понимают совокупность методов и приемов, обеспечивающих возможность контролируемым образом создавать и модифицировать объекты, включающие компоненты размером не более 100 нм хотя бы в одном измерении и в результате этого получившие принципиально новые качества, позволяющие осуществлять их интеграцию в полноценно функционирующие системы большего масштаба. В более широком смысле к нанотехнологиям
относят также еще и методы диагностики и исследования такого рода объектов.
Кроме нанотехнологий при рассмотрении вопроса о развитии наноиндустрии следует учесть также развитие наноматериалов и наносистемной техники, являющихся составными элементами наноиндустрии [2]. Наноматериалы — это материалы, содержащие структурные элементы, геометрический размер которых хотя бы в одном измерении не превышает 100 нм, и благодаря этому обладающие качественно новыми свойствами, в том числе с заданными функциональными и эксплуатационными характеристиками.
Под наносистемной техникой обычно понимают созданные полностью или частично на основе нано-материалов и нанотехнологий функционально законченные системы и устройства, характеристики которых кардинальным образом отличаются от характеристик систем и устройств аналогичного назначения, созданных по традиционным технологиям. Таким образом, наноиндустрия — это вид деятельности по созданию продукции на основе нанотехнологий, на-номатериалов и наносистемной техники.
Говоря о развитии наноиндустрии, следует иметь в виду, что в этом случае предполагается рассмотрение широчайшего спектра разнообразных и не всегда напрямую связанных между собой проблем в различных областях науки и техники, где уже используются соответствующие технологии и методы. И хотя поэтому нанотехнологии целесообразно рассматривать не как единое целое, а больше всего лишь как обобщенное понятие, следует признать, что на-ноиндустрия в целом оказывает революционизирующее воздействие на развитие информационных и телекоммуникационных технологий, биотехнологий, средств безопасности и ряд других. В результате за последние годы десятки стран приняли национальные программы развития наноиндустрии в качестве
@2014/№2
111
