CC BY
9
Оригинальная статья=Опдта! аг^с!е=Орипнальна стаття
DOI: https://doi.org/10.25305/unj.123308
Стан сегментарного юфозу прооперованого сегмента у nацieнтiв пiсля вентрального субаксiального цервшоспондилодезу при використаннi систем стабЫзацп рiзного типу
Слинько €.1., Нехлопочин О.С.
Вщдтення патологи спинного мозку, 1нститут нейрохiрурпT iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН Укратни, Китв, Укратна
Над1йшла до редакцИ' 10.02.2018 Прийнята до публ1кацп 16.04.2018
Адреса для листування:
Нехлопочин Олекс'/й Серпйович, Вддлення патологИ спинного мозку, 1нститут нейрох1рурп1 ¡м. акад. А.П. Ромоданова, вул. Платона Майбороди, 32, КиУв, УкраУна, 04050, e-mail: AlexeyNS@ gmail.com
Мета: проаналiзувати стаб^ьшсть вентрального субакаального спондилодезу у пащен^в з остеол^аментозними ушкодженнями шийного вщдшу хребта при використанш систем стабЫзаци рiзного типу. Матерiали i методи. Проведено аналiз даних рентгенограм 80 пащен^в з травматичним ураженням шийного в^дту хребта. Як критерш стабiлыностi спондилодезу використовували показник сегментарного юфозу прооперованого сегмента. Залежно вщ типу стабiлiзувалыноT системи, яку застосовували тд час оперативного втручання, пащен^в розподiлили на двi групи, кожну з яких подшили на тдгрупи за типом пошкоджены вiдповiдно до класифкаци Argenson i спiвавт. (1997). Термши спостереження: до оперативного втручання, штраоперацшно, через 3-5 днiв, 3, 6 i 12-18 мiс тсля хiрургiчного лiкування.
Результати. Виявлено статистично значущу перевагу застосування телескопiчного iмплантату через 3 мiс пiсля операци при переломах типу B i C за класифiкацiею Argenson i спiвавт. (1997). Через 6 мю пiсля операцiT та у подалышому при всiх типах ушкодження телескотчний iмплантат забезпечував бiлышу стабiлынiсты порiвняно з комбiнацiею Mesh + вентралына пластина.
Висновки. Застосування телескопiчного протеза тта хребця для вентрального субакаального церв^оспондилодезу при всiх типах ушкодження дае змогу максимально зберегти досягнуту корекщю сегментарного юфозу прооперованого сегмента.
Ключовi слова: травма шийного в/дд/лу хребта; декомпресивно-стабл/зувальнi втручання; тип ушкодження; метод стабл/зацп
Укра'шський нейрохiрургiчний журнал. 2018;(2):26-32.
The state of segmental kyphosis of operated segment after anterior subaxial cervical fusion using different types of stabilizing systems
Ievgenii I. Slynko, Alexey S. Nekhlopochin
Department of Spinal Neurosurgery, Romodanov Neurosurgery Institute, Kyiv, Ukraine
Received: 10 February 2018 Accepted: 16 April 2018
Address for correspondence:
Alexey S. Nekhlopochin, Department of Spinal Neurosurgery, Romodanov Neurosurgery Institute, 32 Platona Maiborody St., Kyiv, Ukraine, 04050, e-mail: AlexeyNS@gmail.com
Objective. To analyze the stability of anterior subaxial fusion in patients with various osteoligamentous lesions of the cervical spine with different types of stabilizing systems.
Materials and methods. We have performed the analysis of the X-ray data of 80 patients with traumatic lesion of the cervical spine. As a criterion for the fusion stability, the segmental kyphosis index of the operated segment was used. The patients were divided into 2 groups, depending on the type of implanted fusion system. Each group was divided into subgroups according to Argenson et al. cervical spine lesion classification. The follow-up included the period before surgery, intraoperative period, 3-5 days after surgery, 3, 6 and 12-18 months after surgical treatment.
Results. Our study revealed the statistically significant advantage of telescopic implant fusion system at a follow-up of 3 months for B and C Argenson type fractures. Starting from 6 months after the operation and further, with all types of lesion, the vertebral body replacement system provides greater stability in comparison with combination of the Mesh and ventral plate. Conclusions. The usage of a telescopic vertebral body replacement implant provides maximum preservation of the achieved correction of the segmental kyphosis of operated segment in patients with different types of fractures. Key words: cervical spine trauma; decompression and fusion surgery; type of lesion; fusion method
Ukrainian Neurosurgical Journal. 2018;(2):26-32.
© Слинько €.!., Нехлопочин О.С., 2018
Состояние сегментарного кифоза прооперированного сегмента у пациентов после вентрального субаксиального цервикоспондилодеза при применении стабилизирующих систем разного типа
Слынько Е.И., Нехлопочин А.С.
Отделение патологии спинного мозга и позвоночника, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
Поступила в редакцию 10.02.2018 Принята к публикации 16.04.2018
Адрес для переписки:
Нехлопочин Алексей Сергеевич, Отделение патологии спинного мозга и позвоночника, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова, ул. Платона Майбороды, 32, Киев, Украина, 04050, e-mail: AlexeyNS@gmail.com
Цель: проанализировать стабильность вентрального субаксиального спондилодеза у пациентов с остеолигаментозными повреждениями шейного отдела позвоночника при использовании систем стабилизации разного типа.
Материалы и методы. Проведен анализ данных рентгенограмм 80 пациентов с травматическим поражением шейного отдела позвоночника. В качестве критерия стабильности спондилодеза использовали показатель сегментарного кифоза прооперированного сегмента. В зависимости от типа стабилизирующей системы, использованной во время оперативного вмешательства, пациентов распределили на две группы, каждую из которых поделили на подгруппы по типу повреждений согласно классификации Argenson и соавт. (1997). Сроки наблюдения: до оперативного вмешательства, интраоперационно, через 3-5 дней, 3, 6 и 12-18 мес после хирургического лечения.
Результаты. Выявлено статистически значимое преимущество применения телескопического имплантата через 3 мес после операции при переломах B и C типа по классификации Argenson и соавт. (1997). Через 6 мес после операции и в дальнейшем при всех типах повреждений телескопический имплантат обеспечивал большую стабильность по сравнению с комбинацией Mesh + вентральная пластина. Выводы. Применение телескопического протеза тела позвонка при вентральном субаксиальном цервикоспондилодезе при всех типах повреждения позволяет максимально сохранить достигнутую коррекцию сегментарного кифоза прооперированного сегмента. Ключевые слова: травма шейного отдела позвоночника; декомпрессивно-стабилизирующее вмешательство; тип повреждения; метод стабилизации
Украинский нейрохирургический журнал. 2018;(2):26-32.
Вступ
Хоча на частку травматичного ушкодження ший-ного вщдту хребта (ШВХ) припадае 3-4% у структурi скелетноТ травми, травма ШВХ мае важливе сошаль-но-економiчне значення з огляду на високий ризик ушкодження спинного мозку ^ вщповщно, високу летальшсть та швалщизащю [1].
Вщносно невелика площа опорних структур хре-бетно-рухового сегмента в шийному вщдЫ та висока фмзюлопчна мобтьшсть е чинниками, як зумовлюють велику частоту остеол^аментозних ушкоджень ШВХ у поеднанш iз невролопчними розладами. Вщомо, що частка травматичного ушкодження ШВХ не переви-щуе 19-25% вщ уах пошкоджень хребта. Понад 50% невролопчних розладiв спричинеш травмуванням спинного мозку (СМ) на рiвнi С1-С7 сегмен^в [2,3].
Вщповщно до анатомiчних, функцюнальних i бюмехашчних особливостей у ШВХ видтяють супра-акаальний вщдт, до якого належать атланто-окци-ттальне з'еднання, атлант i таксис, та субакаальний вщдт (С3-С7-хребц^. З огляду на те, що основними причинами пошкодження ШВХ у дорослого населення останшми десятил^тями е дорожньо-транспортш при-годи (41%) i падшня з висоти (27%), з бюмехашчноТ точки зору закономiрно, що саме на субакаальний вщдт припадае найбтьша частка уражень [4], зок-рема 2/3 переломiв i 3/4 вивихiв унаслщок травми
ШВХ. Понад 60% випадюв невролопчних розладiв при травмi ШВХ зумовлеш пошкодженням С5-С7-хребшв [5].
Основними завданнями будь-якого виду терапи травм ШВХ е: максимальне вщновлення функцюнальних характеристик пошкодженого хребта, мiнiмiзацiя залишкових больових виявiв, зменшення штенсивносп або повне швелювання будь-яких невролопчних роз-ладiв, мiнiмiзацiя залишковоТ деформаци, вщновлення сантального профтю хребта, запобiгання розвитку стшких функцiональних порушень та швалщностк Переваги хiрургiчного лiкування - можлив^ть вщ-новлення оптимального спiввiдношення мiж анатомiч-ними структурами пошкодженого хребетно-рухового сегмента, негайна стаб^зашя, пряма декомпреая структур хребтового каналу, необхiднiсть м^мальноТ зовнiшньоТ фiксацiТ, можливiсть ранньоТ мобЫзаци, пiдвищення ефективностi профiлактики ускладнень хребетно-спинномозковоТ травми, спрощення догляду за патентами [6].
На думку бiльшостi авторiв, вентральнi декомпре-сивно-стабiлiзувальнi втручання е методом вибору при травматичних ушкодженнях субакаального рiвня. Це зумовлено як патогенетичними, так i суто практичними причинами. По-перше, компреая структур хребтового каналу при травмi ШВХ у бшьшосп випадкiв (понад 90%) спричинена юстковими фрагментами компремо-
Стаття м'1стить рисунки, як! вдображаються в друкован'1Й верси у в'дт'/нках срого, в електронн'1Й — у кольор'1.
ваного хребця або травматичною екструзieю мiжхреб-цевого диска. Вщповщно, декомпресiя СМ з боку впли-ву компремувального чинника е найобг'рунтовашшою i мае найменшм ризики ятрогенного впливу. По-друге, вентральна стаб^за^я порiвняно з дорсальною тех-нiчно простiша та економiчно випдшша [7].
1снуе велика кiлькiсть систем для вентральних декомпресивно-стаб^зувальних втручань, як широко та успiшно застосовують у сучаснш хiрургií хребта. За конструктивними характеристиками i функцюналь-ними особливостями стаб^зувальш системи можна умовно розподтити на два типи. До першого типу належить комбiнацiя вентральноí пластини i протезу тiла хребця, в якому фксащя до тiл хреб^в, сумiжних з видаленим, не передбачена конструктивно, до другого - конструкций котрi поеднують функцií замiщення тта хребця та стабiлiзацií прооперованого сегмента [8].
£ багато публкацш, в яких доведено ефектив-нiсть застосування тих чи тих систем або Тх комбiнацiй [9,10]. Повiдомлено також про випадки неспромож-ного спондилодезу (м^рацм, деформацií або фраг-ментаци конструкцií) [11,12]. Однак питання щодо стабiльностi досягнутоí фiксацií при використанш систем рiзних видiв залежно вщ характеру пошкод-ження практично не висв™ено.
Рис. 1. Принцип вимiрювання сегментарного кiфозу. Перелом тiла С5-хребця (схематично)
Мета: проаналiзувати стабiльнiсть вентрального субакаального спондилодезу у пацiентiв з остеол^а-ментозними ушкодженнями шийного вщдту хребта при використаннi систем стабЫзаци рiзного типу.
Матерiали i методи
Проведено ретроспективний аналiз даних рен-тгенограм ШВХ 80 пацiентiв, як перебували на лiкуваннi у вщдтенш патологií спинного мозку та хребта 1нституту нейрохiрургií iм. А.П. Ромоданова НАМН Украши.
Як критерiй стабiльностi спондилодезу обрано показник сегментарного юфозу (СК) прооперованого сегмента, який вимiрювали як кут Кобба мiж замикальними пластинами хребцiв, сумiжних iз ком-премованим (Рис. 1). Вщ'емш значення показника вiдповiдали лордозу, а додатш - кiфозу [13].
Критери залучення пацiентiв у дослiдження: де-компресивно-стабiлiзувальне оперативне втручання, виконане на субакаальному рiвнi ШВХ у зв'язку з травматичним пошкодженням; не менше двох кон-трольних оглядiв у рекомендовав термiни пiсля виписки зi стацiонару.
Пацiентiв розподiлили на двi групи залежно вiд типу стабЫзувально!' системи, використаноí пiд час оперативного втручання. До першо: групи вщнесено постраждалих, у яких як iмплантат для замiщення тiла
хребця застосовували вертикальний цилшдричний сiтчастий iмплантат типу Mesh. СтабЫзаци прооперованого сегмента досягали додатковою фiксацieю вентральною рипдною пластиною. У другоТ групи пашен^в використовували телескопiчний протез тiла хребця (ТПТХ), який одночасно виконував функцп замщення тiла хребця та стабЫзаци (Табл. 1).
Оперативне втручання проводили в умовах загальноТ полiкомпонентноí анестезп зi штучною вентиляцiею легень. У положены патента на спинi з незначною екстензiею ШВХ виконували класичний вентральний доступ за См^том-Робшсоном. Пюля змiщення стравоходу медiально i судинно-нервового пучка латерально видтяли вентральну поверхню тiл хребцiв (компремованого i розташованих вище та нижче). Рiвень вериф^ували iз застосуванням рентгенологiчного контролю. Резекшю тiла хребця проводили з використанням високошвидюсних фрез. Великi кiстковi уламки екстрагували конхотомом та збер^али. У разi пiдозри на епiдуральну гематому роз-сiкали задню поздовжню зв'язку. Повшстю вiддаляли сумiжнi мiжхребцевi диски. Порожнину Mesh або ТПТХ щшьно заповнювали фрагментами кiстковоТ тканини i за потреби доповнювали гранулами пдрокаапатитноТ керамiки. У разi застосування Mesh конструкшя вста-новлювали в юстковий дефект на тлi осьовоТ тракци.
Таблиця 1. Коротка характеристика група пашен^в
Група Тип фшсацм Кшьмсть пацieнтiв Тип пошкодження за класифiкацieю Argenson i cniBaBT. (1997) Частка даних, як не дослщжували, % *
A B C
I Mesh + вентральна пластина 44 14 11 13 12,5
II Телескотчний протез тта хребця 36 11 10 11 10,5
* Частка планових оглядiв, якi пропустили пацiенти групи за весь термш спостереження, eiA загальноТ ктькост запланованих оглядiв у вах пацiентiв даноТ групи.
Вертикальний розмiр тдбирали так, щоб забезпечити формування сегментарного юфозу прооперованого сегмента в дiапазонi вiд -3° до -5°. У разi використан-ня ТПТХ необхщнот кривизни досягали розсуванням iмплантату. Вентральну ригiдну пластину в пащен^в першот групи або ТПТХ у пащен^в другот фксува-ли до тш хребцiв, розташованих вище та нижче, монокортикальними гвинтами по два в кожне тшо. Пiсля контролю гемостазу рану ушивали пошарово наглухо, не дренували. В тсляоперацшний перюд ШВХ фiксували головотримачем типу Фiладелыфiя протягом 2 мiс.
Залежно вщ ступеня вираженостi неврологiчних розладiв, пащен^в реабiлiтували в положеннi сидячи або стоячи на 2-гу-5-ту добу тсля оперативного втручання.
Гнiйно-запалыних ускладнень у пацiентiв обох груп ш в раннiй, нi у вщдалений пiсляоперацiйний перiод не зафiксовано.
Повторы оперативш втручання в аналiзованi термши не виконували.
Кожну групу пащен^в подiлили на пiдгрупи А, В i С залежно вiд характеру ушкодження остеол^амен-тозного апарату. У нашому дослщженш використано класифiкацiю травматичних ушкоджень субакааль-ного рiвня ШВХ, запропоновану Argenson i спiвавт. (1997), вщповщно до якот видiляюты три основних типи пошкоджень: тип А - компресшш, тип В - флек-сiйно-екстензiйнi, тип С - ротацшш [14].
Проведено аналiз рентгенограм i комп'ютерних томограм пацiентiв у таю термши спостережен-ня: до оперативного втручання, штраоперацшно, через 3-5 дшв, 3, 6 i 12-18 м^ пiсля хiрургiчного лiкування.
Статистичну обробку даних проведено за допомо-гою програмного пакета статистичнот та анал^ичнот
Рис. 2. Значення показника сегментарного юфозу в дооперацiйний перiод залежно вщ типу пошкодження (за Argenson et al., 1997)
обробки даних Statistica 10. Характер розподiлу зна-чень у кожнiй пiдгрупi пашен^в у всi термiни спос-тереження аналiзували iз застосуванням критерiю Колмогорова-Смирнова. Значущого вiдхилення вiд нормального розподшу не виявлено, що дало змогу визначати статистичну значущють вiдмiнностей мiж показниками за допомогою t-критерiю Стьюдента. Припущення про статистичну значущiсты отриманих результа^в вважали вiрним, якщо ймовiрнiсты нульо-вот гiпотези була менше шж 5% (р<0,05).
Результати та i'x обговорен ня
Аналiз спондилограм i комп'ютерних томограм пацiентiв у дооперацйний перюд виявив значну юфотичну деформашю в обох групах постраждалих (Рис. 2). Оскшьки в дослiдженнi враховували лише основы типи пошкоджень за класифкашею Argenson i спiвавт. (1997) без подшу на пiдтипи, закономiрною е вiдсутнiсты статистично значущот вщмшносп мiж пiдгрупами. Так, найбiлышi показники СК зареестро-вано в тдгрупах IA i IIB - вщповщно 21,571°±1,5914° i 21,5°±1,66°, найменшi - у пащен^в пiдгрупи IB (16,682°±1,5973°). В усiх пiдгрупах виявлено значну диспераю дослiджувaного показника, що зумовлено рiзним мехaнiзмом травми та ступенем руйнування остеол^аментозного апарату в межах одного типу пошкодження. Так, максимальне значення коеф^ента вaрiaцiT (CV) зафксовано в пiдгрупi IB (31,76%), мшЬ мальне - у пiдгрупi IIA (23,04%).
1нтраоперац!йний рентгенолог/чний контроль у вах пaцiентiв свiдчив про вщновлення фiзiо-логiчного лордозу завдяки хiрургiчнiй корекцiT (Рис. 3). Середне значення СК становило 3,640°±0,139°. Показники у тдгрупах статистично значущо не вiдрiзнялися. Звертае увагу, що CV СК значно вище в першш грут. Так, нaйбiлыше значення CV зафксовано в пiдгрупi IA (44,87%), найменше - в тдгрут IC (33,74%).
У другш групi дисперая була значно меншою при вах типах ушкоджень. Так, найбшьшу величину ^ зареестровано в тдгрут IIC (14,19%), найменшу - у тдгрут IIA (11,04%). Зазначена зaкономiрнiсты можна пояснити тим, що iмплaнтaцiя ТПТХ дае змогу виконувати дозовашшу корекцiю висоти прооперованого сегмента, що дае змогу формувати необхщний кут СК з високою точ-нiстю. Конструктивнi особливостi Mesh допускають змiну висоти iмплaнтaту з широким кроком, що, з урахуванням шдивщуаль-них особливостей патента, у деяких випадках зумовлюе знач-не вщхилення отриманого СК вiд бажаного.
Терм/н спостереження 3-6 дн/в тсля декомпресивно-стабЫзувального втручання ха-рактеризуеться певною втратою штраоперацшно сформованого СК у пaцiентiв уах пiдгруп. Цей
Рис. 3. Значення показника сегментарного юфозу тсля xipypri4H0i корекци залежно вiд типу пошкодження (за Argenson et al., 1997)
факт пояснюеться тим, що до виконання тсляопе-рацiйного рентгенолопчного контролю всi пацiенти залежно в^ ступеня вираженостi неврологiчних розладiв були реабЫтоваш в положеннi стоячи або сидячи. Це зумовило вщновлення осьового навантаження на прооперований вщдш хребта ^ вiдповiдно, навантаження на систему замщення тiла хребця-кiсткова тканина. Рентгенолопчна картина свiдчила про глибше порiвняно з попереднiм термiном проникнення зуб^в iмплантованих систем у кортикальний шар замикальних пластин хреб^в, сумiжних з видаленим.
Додатковим чинником, який, iмовiрно, призводить до втрати корекци, е вщновлення тонусу м'язiв ШВХ. Пiсляоперацiйний больовий синдром рiзного ступеня вираженосп в усiх пацiентiв рефлекторно призводив до випрямлення шийного лордозу, а отже, до бшьшого навантаження на передш вiддiли iмплантованоí сис-теми. На користь такого припущення свiдчить бiльш значуща втрата СК у пащен^в з менш вираженими невролопчними розладами порiвняно з постраж-далими з грубою неврологiчною симптоматикою, в яких м'язовий тонус нижче за рiвень ураження СМ був порушеним.
Найбшьшу втрату СК вщзначено у пащен^в тд-групи 1С (-3,308°±0,3852° порiвняно з штраоперацш-ним значенням -4,354°±0,4074°, р=0,07), найменшу втрату - в тдгрут 11А (0,273°, р=0,14).
В цшому ТПТХ продемонстрував у раннш тсляо-перацiйний перiод бiльшу стабтьшсть досягнуто' корекцií (див. Рис. 3). Однак за результатами статистично' обробки даних у цей термш спостереження
вiдмiннiсть за величиною СК мiж пiдгрупами з одним типом ушкодження i рiзною системою стаб^заци була статистично незначущою. Це пояснюеться великою величиною CV у тдгрупах A, B i C (вщповщно 53,19, 56,57 i 41,99%), тодi як у другiй групi цей показник не перевищував 18,0%.
У термн спостереження 3 Mic втрата корекци тривала. Якщо при ушкодженнях типу А вщмшшсть мiж тдгрупами була статистично незначущою (р=0,145), то для титв В i С - статистично значущою. Так, у разi травм типу В при використанш комбiнацií Mesh + вен-тральна пластина СК становив -1,6800°±0,4434°, при використаннi ТПТХ - -2,925°±0,198° (р=0,032), у разi пошкоджень типу С - вщповщно -2,1270°±0,4384° та -3,1670°±0,1434° (р = 0,05).
Виявлена закономiрнiсть зберiгалася до 6 Mic. Вiдмiнностi мiж групами за величиною СК з рiзними типами систем для стабЫзаци були статистично значущими при вах вaрiaнтaх юстково-травматич-них ушкоджень. Найбшьшу вщмшнють зaфiксовaно при травмах типу A (2,156°, р <0,0001) - значення СК для першо' i друго' груп становили вiдповiдно -1,1000°±0,2757° i -3,256°±0,1292°. Найменшу вщмш-шсть виявлено при пошкодженнях типу C: вщповщно -1,100°±0,531° та -2,6880°±0,0915° (р = 0,01).
У в'щдален'! терм'ши спостереження вщмш-ностi за величиною СК були статистично значущими при вах типах травми. Найбшьшу вщмшшсть за-ф^совано при пошкодженнях типом А. При використанш комбшаци Mesh + вентральна пластина СК становив -0,9400°±0,2802°, при iмплaнтaтaцií ТПТХ - -3,2750°±0,1098° (р <0,0001). Найменшу вiдмiннiсть
виявлено при травмах типу C: -1,0600°±0,4729° та -2,7560±0,1519° вщповщно (р = 0,005).
У доступнiй лiтературi не виявлено переконливих даних, здатних тдтвердити або спростувати отриманi результати. Наши данi певною мiрою узгоджуються з поодинокими повiдомленнями про стан СК при вентральному декомпресивно-стабЫзувальному втру-чаннi. Так, C. Fisher i ствавт. у ретроспективному до-слiдженнi ефективностi вентрального субаксiального спондилодезу з корпоректомieю при переломах типу A3 за класифкашею Argenson i ствавт. вщзначили розвиток фiнальноí юфотичноТ деформацií прооперо-ваного сегмента до 3,5° [15].
N. Andaluz i ствавт. провели аналiз даних рентге-нограм 130 пашен^в, яким виконали корпоректом^ та спондилодез на субакаальному рiвнi з приводу шийноТ мiелопатiТ [16]. Незважаючи на вiдсутнiсть юсткових ушкоджень заднього опорного комплексу хребшв зацiкавленого хребетно-рухового сегмента, автори вщзначили розвиток кiфотичноТ деформацiТ обсягом 4,1°±2,3°. У разi застосування Mesh як системи замщення тiла хребця зафксували грубу деформацiю iз середнiм значенням 8,4°±2,4°.
У лiтературi е вщомосп про те, що переломи типу В i С у вщдалеш термши спричиняють вираженiшу кiфотичну деформашю, нiж переломи типу А, що пев-ною мiрою узгоджуеться з результатами проведеного дослщження [17].
Розвиток сегментарноТ кiфотичноТ деформацй' прооперованого сегмента, о^м негативного впливу на бюмехашку всього хребта, часто призводить до збтьшення iнтенсивностi больового синдрому, iнодi - до критичноТ деформаци, що компреметуе невральш структури хребтового каналу [18-20].
Як приклад наводимо кл^чний випадок.
Патент Т. отримав травму ШВХ у результатi тр-нання на мтководдк Вiдразу пiсля удару головою о дно розвинулася клш^а тяжкого ураження СМ.
Дiагностовано перелом С5- i С6-хребцiв (B2 i A1 за класифiкацiею Argenson i ствавт. вщповщно). Пацiента госпiталiзовано в обласну кл^чну л^ар-ню, де ургентно виконано оперативне втручання: резекшю тт С5- i С6-хребцiв, декомпреаю СМ, вен-тральний корпородез вертикальним цилшдричним сiтчастим iмплантатом типу Mesh та вентральною рипдною пластиною. На штраоперацшних рентге-нограмах (низькоТ якост^ не наведенi) стввщно-шення суглобових вщростюв хребцiв пошкоджених хребетно-рухових сегмен^в задовiльне, СК мiж С4-С7-хребцями близько 0°. Через 2 м^ патенту виконано контрольна спiральну комп'ютерну томог-рафiю та проведено заочну консульташю з фахiвцями 1нституту нейрохiрургiТ iм. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни. Виявлено однобiчний ротацiйний зчеплений вивих С4-хребця, наростання кiфотичноТ дефор-мацiТ (Рис. 4А, Б). У результат ротаци вiдзначено вiдхилення осi вентральноТ пластини вщ осi хребта на 20° (Рис. 4В). Неврологiчний дефiцит у патента утримувався на рiвнi ASIA A.
Наведений кл^чний випадок демонструе приклад тактичноТ помилки пiд час хiрургiчного втручання. Недостатня корекцiя СК без урахування "проадан-ня" ттозамшноТ системи в пiсляоперацiйний перiод з втратою досягнутоТ реконструкцiТ, яка не забезпечила збереження конгруентносп суглобiв хребшв проопе-рованого хребетно-рухового сегмента, що призвело до виникнення ятрогенного ускладнення у виглядi вивиху С5-хребця.
Експериментальнi дослiдження, проведет J. Spivak i спiвавт., переконливо продемонстрували, що вентральш декомпресивно-стабiлiзувальнi втручання, за умови техшчно правильного виконання, забезпечують достатнш рiвень стабшьносп прооперованого сегмента навiть у разi повного пошкодження зв'язкового апарату заднього опорного комплексу ШВХ [21].
Рис. 4. Стральна комп'ютерна томографiя шийного вiддiлу хребта пацiента Т. через 2 мю. пiсля оперативного втручання (резекшя тiл С5-С6-хребцiв, мiжтiловий корпородез Mesh i вентральною пластиною): А - саптальна реконструкцiя по середнш лiнiТ; Б - сантальная реконструкшя крiзь лiвi суглобовi вщростки; В - тривимiрна реконструкцiя (maximum intensity projection mode)
Висновки:
1. Техшчно правильно виконане вентральне декомпресивно-стабШзувальне втручання при травматичному пошкодженш субаксiального вщдту шийного вiддiлу хребта дае змогу досягти необхщного рiвня стабiльностi спондилодезу незалежно вщ типу iмплантованих систем.
2. Застосування телескотчного протезу тта хребця iнтраоперацiйно дае змогу 3i значно бiльшою точнiстю досягти бажаного сегментарного юфозу прооперованого сегмента.
3. Телескопiчний протез тта хребця порiвняно з комбшашею Mesh + вентральна пластина забезпечуе бтьшу стабiльнiсть прооперованого сегмента при вах проaнaлiзовaних типах пошкодження остеолЬ гаментозного апарату шийного вiддiлу хребта на субакаальному рiвнi. Статистично значущу вщмш-нiсть вiдзнaчено через 3, 6 i 12 мiс тсля хiрургiчного втручання.
4. Подальший aнaлiз динaмiки втрати досягнутоТ корекцií при вах можливих тдтипах травми дасть змогу прогнозувати змшу сегментарного юфозу в пiсляоперaцiйний перiод залежно вщ типу використа-ноТ системи стабЫзаци, зменшити частоту тсляопе-рaцiйних ускладнень i збiльшити можливий регрес посттравматичних невролопчних розлaдiв.
Розкриття шформацп
Автори не мають конфлiкту iнтересiв щодо будь-яких препaрaтiв, мaтерiaлiв, пристроТв, методiв, використаних у цьому дослщженш, або результaтiв, зазначених у цш стaттi.
References
1. Yadollahi M, Paydar S, Ghaem H, Ghorbani M, Mousavi SM, Taheri Akerdi A, Jalili E, Niakan MH, Khalili HA, Haghnegahdar A, Bolandparvaz S. Epidemiology of Cervical Spine Fractures. Trauma Mon. 2016 Mar 16;21(3):e33608. eCollection 2016 Jul. doi: 10.5812/traumamon.33608. PubMed PMID: 27921020; PubMed Central PMCID: PMC5124335.
2. Passias PG, Poorman GW, Segreto FA, Jalai CM, Horn SR, Bortz CA, Vasquez-Montes D, Diebo BG, Vira S, Bono OJ, De La Garza-Ramos R, Moon JY, Wang C, Hirsch BP, Zhou PL, Gerling M, Koller H, Lafage V. Traumatic Fractures of the Cervical Spine: Analysis of Changes in Incidence, Cause, Concurrent Injuries, and Complications Among 488,262 Patients from 2005 to 2013. World Neurosurg. 2017 Nov 11. pii: S1878-8750(17)31930-7. doi: 10.1016/j.wneu.2017.11.011. [Epub ahead of print] PubMed PMID: 29138069.
3. Fred0 HL, Bakken IJ, Lied B, R0nning P, Helseth E. Incidence of traumatic cervical spine fractures in the Norwegian population: a national registry study. Scand J Trauma Resusc Emerg Med. 2014 Dec 18;22:78. doi: 10.1186/s13049-014-0078-7. PubMed PMID: 25520042; PubMed Central PMCID: PMC4299554.
4. Goldberg W, Mueller C, Panacek E, Tigges S, Hoffman JR, Mower WR; NEXUS Group. Distribution and patterns of blunt traumatic cervical spine injury. Ann Emerg Med. 2001 Jul;38(1): 17-21. doi: 10.1067/mem.2001.116150. PubMed PMID: 11423806.
5. National Spinal Cord Injury Statistical Center. Spinal cord injury facts and figures at a glance. J Spinal Cord Med. 2010;33(4):439-40. PubMed PMID: 21061906.
6. Oner C, Rajasekaran S, Chapman JR, Fehlings MG, Vaccaro AR, Schroeder GD, Sadiqi S, Harrop J. Spine Trauma-What Are the Current Controversies? J Orthop Trauma. 2017 Sep;31 Suppl 4:S1-S6. doi: 10.1097/B0T.0000000000000950. PubMed PMID: 28816869.
7. Feuchtbaum E, Buchowski J, Zebala L. Subaxial cervical spine trauma. Curr Rev Musculoskelet Med. 2016 Dec;9(4):496-504. Review. doi: 10.1007/s12178-016-9377-0. PubMed PMID: 27864669; PubMed Central PMCID: PMC5127957.
8. Nekhlopochin AS. Comparative Analysis of Structural Characteristics of Vertebral Body Replacement Implants for Anterior Fusion. Hirurgia pozvonocnika. 2015;12(3):8-12. doi: 10.14531/ss2015.3.8-12. Russian.
9. Waschke A, Kaczor S, Walter J, Duenisch P, Kalff R, Ewald C. Expandable titanium cages for anterior column cervical reconstruction and their effect on sagittal profile: a review of 48 cases. Acta Neurochir (Wien). 2013 May;155(5):801-7; discussion 807. doi: 10.1007/s00701-013-1655-7. Epub 2013 Mar 12. PubMed PMID: 23479091.
10. Elder BD, Lo SF, Kosztowski TA, Goodwin CR, Lina IA, Locke JE, Witham TF. A systematic review of the use of expandable cages in the cervical spine. Neurosurg Rev. 2016 Jan;39(1):1-11; discussion 11. doi: 10.1007/s10143-015-0649-8. Epub 2015 Jul 28. Review. PubMed PMID: 26212700.
11. Pekmezci M, Tang JA, Cheng L, Modak A, McClellan RT, Buckley JM, Ames CP. Comparison of expandable and fixed interbody cages in a human cadaver corpectomy model, part I: endplate force characteristics. J Neurosurg Spine. 2012 Oct;17(4):321-6. doi: 10.3171/2012.7.SPINE12171. Epub 2012 Aug 17. PubMed PMID: 22900505.
12. Cabraja M, Abbushi A, Kroppenstedt S, Woiciechowsky C. Cages with fixation wings versus cages plus plating for cervical reconstruction after corpectomy - is there any difference? Cent Eur Neurosurg. 2010 May;71(2):59-63. doi: 10.1055/s-0029-1246135. Epub 2010 May 7. PubMed PMID: 20455181.
13. Silber JS, Lipetz JS, Hayes VM, Lonner BS. Measurement variability in the assessment of sagittal alignment of the cervical spine: a comparison of the gore and cobb methods. J Spinal Disord Tech. 2004 Aug;17(4):301-5. doi: 10.1097/01. bsd.0000095824.98982.53. PubMed PMID: 15280759.
14. Argenson C, Peretti F, Ghabris A, Eude P, Lovet J, Hovorka I. Classification of lower cervical spine injuries. Eur J Orthop Surg Traumatol. 1997;7(4):215-229. doi: 10.1007/ BF00595118.
15. Fisher CG, Dvorak MF, Leith J, Wing PC. Comparison of outcomes for unstable lower cervical flexion teardrop fractures managed with halo thoracic vest versus anterior corpectomy and plating. Spine (Phila Pa 1976). 2002 Jan 15;27(2):160-6. doi: 10.1097/00007632-200201150-00008. PubMed PMID: 11805662.
16. Andaluz N, Zuccarello M, Kuntz C. Long-term follow-up of cervical radiographic sagittal spinal alignment after 1- and 2-level cervical corpectomy for the treatment of spondylosis of the subaxial cervical spine causing radiculomyelopathy or myelopathy: a retrospective study. J Neurosurg Spine. 2012 Jan;16(1):2-7. doi: 10.3171/2011.9.SPINE10430. Epub 2011 Oct 28. PubMed PMID: 22035103.
17. Koller H, Reynolds J, Zenner J, Forstner R, Hempfing A, Maislinger I, Kolb K, Tauber M, Resch H, Mayer M, Hitzl W. Mid-to long-term outcome of instrumented anterior cervical fusion for subaxial injuries. Eur Spine J. 2009 May;18(5):630-53. doi: 10.1007/s00586-008-0879-3. Epub 2009 Feb 6. PubMed PMID: 19198895; PubMed Central PMCID: PMC3233996.
18. Jack A, Hardy-St-Pierre G, Wilson M, Choy G, Fox R, Nataraj A. Anterior Surgical Fixation for Cervical Spine Flexion-Distraction Injuries. World Neurosurg. 2017 May;101:365-371. doi: 10.1016/j.wneu.2017.02.027. PubMed PMID: 28213193.
19. Grob D, Frauenfelder H, Mannion AF. The association between cervical spine curvature and neck pain. Eur Spine J. 2007 May;16(5):669-78. Epub 2006 Nov 18. doi: 10.1007/s00586-006-0254-1. PubMed PMID: 17115202; PubMed Central PMCID: PMC2213543.
20. Zhang Y, Li J, Li Y, Shen Y. Incidence and risk factors of poor clinical outcomes in patients with cervical kyphosis after cervical surgery for spinal cord injury. Ther Clin Risk Manag. 2017 Dec 8;13:1563-1568. doi: 10.2147/TCRM.S150096. eCollection 2017. PubMed PMID: 29263673; PubMed Central PMCID: PMC5726370.
21. Spivak JM, Bharam S, Chen D, Kummer FJ. Internal fixation of cervical trauma following corpectomy and reconstruction. The effects of posterior element injury. Bull Hosp Jt Dis. 2000;59(1):47-51. doi: 10.1097/00007632-19990215000005. PubMed PMID: 10789038.
