CC BY
51
УДК 141.7
Халецький О., Голубовська О. ©
Льб1еський национальный университет ветеринарног медицины та б1отехнологт 1мем С. З. Гжицького, Львгв, Украгна
СМЕРТЬ «СМЕРТ1 БОГА». ПОВЕРНЕННЯ САКРАЛЬНОГО?
У антропоноосфергзацгйному iсторично-духовному розвитку сустльства зростае значення його свiдомiсно-духовних чинниюв як низки со^ально-культурних проектiв, що постають через гх релтйно-фыософське виведення i обхрунтування. Новочасна секуляризащя е не обезрелiгiйненням, а подоланням старог релiгiйностi i засобом новорелiгiйнення. Виникае нова свтсько-екуметстично-динамктична релiгiйнiсть, яка е дiеусвiдомленням переходу до глобально-тформацшного сустльства. На нашу думку, у сучасному свт шлях до Бога через науку е бтьш надтний тж через релiгiю. У динамютичному еволюцiонiзмi усе е творчюна силодiя, здшснювана в вторично-духовному розвитку i досяжна у релтйно-фыософськШ думщ.
Ключов1 слова: Екуметзм, динамютична релiгiйнiсть, свтське служтня, секуляризм, теономiя, сощально-культурний проект, глобально-тформацшне сустльство, дiебожне прогресовiр'я, динамютичний еволюцютзм
УДК 141.7
Халецкий А., Голубовска О.
Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С. З. Гжицкого, Украина
СМЕРТЬ «СМЕРТИ БОГА». ВОЗВРАЩЕНИЕ САКРАЛЬНОГО?
В антропоноосферизацийному исторически духовного развития общества возрастает значение его свидомисного духовных факторов как ряда социально-культурных проектов, которые возникают из-за их религиозно-философское вывода и обоснования. Новочасна секуляризация является не обезрелигийненням, а подлинным старой религиозности и средством новорелигийнення. Возникает новая светско-экуменистическом-динамистична религиозность, которая является диеусвидомленням перехода к глобально-информационного общества. По нашему мнению, в современном мире путь к Богу через науку более надежный чем через религию. В динамистичному эволюционизме все есть творчисна силодия, осуществляемая в историко-духовного развития и достижима в религиозно-философской мысли.
Ключевые слова: Экуменизм, динамистичнарелигиозность, светское служения, секуляризм, теономия, социально-культурный проект, глобально-информационное общество, диебожне прогресовирья, динамистичний эволюционизм
UDC 141.7
Oleksij Khaletskyj, Olga Golubovska
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S. Z. Gzhytskyj, Lviv, Ukraine
DEATH «DEATH OF GOD». RETURN SACRED?
In antroponoospherizational historical and spiritual development of society, the importance of its senses and spiritual factors are increased as the number of social and
© Халецький О., Голубовська О., 2015
413
cultural projects that arise because of their religious and philosophical inference and justification. Modern secularization is not non-religious but overcoming the old religion and way of new religious. There is a new universalistic (ecuminic) - dynamic theonomic religiousness, which is valid awareness of transition to global - information society. In dynamic evolutionism all is creative forceaction perfomed in world development and historical and spiritual and achievable in religious and philosophical thought.
Key words: ecumenism, dynamic religious, secular service, secularism, theonomy, socio-cultural project, the global information society, a dynamic theory of evolution.
У сучасному cbítí спостертаеться парадоксальне явище: поступово зменшусться церковнють (приблизно до 20 вщсотюв населення), але при цьому неухильно зростае значення релш! [10,31-38]. За сучасними науково-фшософськими уявленнями (синергетики, школи «Анналiв» та динамютичного еволющошзму), юторично-духовний розвиток суспшьства постае як низка здшснюваних сощально-культурних проекпв (Царства Божого, Просвгтництва, побудови комушзму, переходу до шформацшного суспшьства тощо), яю вимагають вiроздiйснення, а подекуди - i релййно-фшософського виведення i обгрунтування [8, 197]. За визначенням А. Енйштайна, майбутне буде релтйним, або, за визначенням П. Валер^ взагалi не настане, якщо не буде релтйним [9, 197].
Вiд ХХ ст. вщбуваеться проголошена Ф. Нщше «смерть Бога», а з середини ХХ ст. уже з'являеться цша теолопя «смертi Бога» (П. Ван Бурен, Г. Ваханян, Г. Кокс, Ю. Мольтман, Т. Альтщер та шших), що е нiчим шшим як вiдмиранням наших застарiлих уявлень про нього як окрему «рiч» (Л. Щглер), яка десь «сидить» (чи то на Олiмпi, чи на Кайласу чи на Тайшань, чи то у скинп, чи то на неб^ чи у сузiр'l Орiона) або чорт його знае де i тихенько творить свгт, у богословсько-фiлософському (переважно антично-християнському) обгрунтуванш (Платона, Арiстотеля, неоплатонтв, Ашарi, Маймонiда, Томи Аквiната та шших) - як статичне буття (саме юнування). За добрим визначенням Л. Щглера, «де Бог е те або шше, де Бог взагалi е iще чимось, вш завжди мае щось позамежне to6í i тому не е ще Бог» [9,198]. Одночасно поширюеться рух за оновлення наших уявлень про Бога через культуру (Д. Мережковський, М. Унамуно, Х. Арштеро, Е. Гаммахер, Л. Щглер) i через так зване свгтське служшня.
Таким чином, дослщжуваною проблемою е нововiр'я, метою - спроба довести, що так звана секуляризащя е власне його виведенням, а саме нововiр'я е релiгiйно-фiлософським обгрунтуванням здiйснюваного ниш сощально-культурного проекту глобального шформацшного суспшьства.
Релтя як вiра (тобто визначальшсть або визначальне дiеусвiдомлення) в Бога (уособлену творчюну силодiю) через культ (тобто у ращональному, а тепер, скажiмо, секулярному, вимiрi i, по суп, через рiзнi психофiзичнi маншуляцп) е власне досягненням творчюних станiв свiдомостi шляхом активiзацil (М. Унамуно, А. Древс, М. Бердяев) в to6í (чим е «зодягнення во Христа», створення Христа у серщ свому - у Па1с1я Величковського або у Серафима Саровського; «молитва 1сусова» - у юхазм^ екзорцщи i кармелiтська екстатика у захщному християнствi; муджхадах-робота i маками-ступеш - у суфiзмi; йога - в iндуiзмi i гунастхана - у джайшзмц дао фа - злодшський похiд на небо - у даосизмi тощо); божественних тобто свгтотворчих сил (благодатi - сили божо!, просвiтлення, осяяння, свiтла фаворського - у схщнохристиянському iсихазмi; тшкун - прилипання душi до Бога - у iудаiстськiй каббалi; фана - спустошення i бака - у юламському суфiзмi; нiрвани або бодхi - у загальному буддизму дхьяни - у тхеравадi; праджш - у
414
мaxaянi; сaмaдxi, бодxiчiтти - y ваджраяш; сянь - безсмертя - y дaосизмi тощо)
[9,198].
В юторичному вимipi pелiгiя пpоxодить три етапи: 1) пеpвiсниx пеpедpелiгiйниx уявлень (фетишизм, тотемiзм, aнiмiзм), 2) багатобожжя i 3) eдинобожжя. З пеpеxодом до цивiлiзaцiй виникae щея бога i pелiгiя як вipa в бога, а весь свгг yявляeться як сонм богiв. У пеpшиx общинно-невiльницькиx цивiлiзaцiяx мiднокaм'яного вшу IV- I тис. до н.е. (Дaвньоeгипетськiй XXXI-XI ст. до н.е., Шумеро-Вавшонськш XVIII-XI ст. до н.е. , Ыдськш XXVI-XVIII ст. до н.е., Егейськш XXI-XI ст. до н.е. , Xетто-Maлоaзiйськiй XIX - XI ст. до н.е., Ранньокитайськш XVII- VIII ст. до н.е., Давньоамериканськш XVI ст. до н.е.-XVI ст. н.е.) сонм бопв об'eднyeться в упорядкований пантеон, на чолi якого, як правило, y ipигaцiйниx цивiлiзaцiяx стопъ бог Сонця (Амана-Piy y Давньому Сгиш-i) або y богapниx - громовержець (!ндра - y Дaвнiй !ндп, Зевс - y Eллaдi, Перун - y слов'ян, «Ягве - вершник xмap» - y Давному Iзpaiлi). У землеpобськиx нapодiв найбшьше вшaновyeться культ плодючостi (Осipiс та кща - y Давньому Сгипп, Таммуз та Iштap - y Двоpiччi, Аттiс - y Малш Азiï). Два поколiння богiв -общинно-земш i деpжaвно-космiчнi змiнюють одне одного: анунаки та iгiги - y Двоpiччi, деви i axypи - y apiïв-iндоeвpопейцiв тощо. Боговшанування досягaeться переважно жертвоприношенням за принципом «do ut des» (я to6í, ти - меш). У дyxовномy розвитку людства з'являються iдеï творення свпу, воскpесiння, безсмертя i загробного воздаяння (суд Осipiсa, Писання шрамщ бл. 2400 р. до н.е., Писання саркофапв бл. 2200 р. до н.е., Писання меpтвиx бл. 1500 р. до н.е. - y Давньому Сгипт i тому подiбне), де y досягненш безсмертя, поряд iз жертвоприношенням i мaгieю, усе бiльшого значення набувають моральш чинники. Виникae pелiгiйне вiльнодyмство i пеpшi спроби eдинобожниx реформ [7, 322].
У дaвнix общинно-paбовлaсницькиx цивiлiзaцiяx I тис. до н.е.-середини I тис. н.е., особливо y «вюьовий час» (К. Ясперс) y тpьоx вapiaнтax великиx дyxовниx тpaдицiй людства (Дaлекосxiднiй, Iндiйськiй, Свpaзiйськiй) виникae особистюно-понятiйне мислення i eдинобожжя. Зокрема y Новоeгипетськомy цapствi y xpaмi Iмa-Xaтпa жрецькою колегieю «iбiсiв»-писapiв на чолi з Mеp-Реx вiдбyвaeться оновлення Mемфiського богословського трактату бл. 711 р. до н.е. У Ьрашьському царств це пророцький pyx друго1' половини - кiнця VIII ст. до н.е. , реформи !оси-Вереми бл. 640 р. до н.е. та Сздpи-Неxемiï бл. 440 р. до н.е. У Давньому Ipam -вчення Заратуштри бл. 663 р. до н.е. [9, 199]. Античшсть мала свш перюд секуляризму, де так звана атеютична критика багатобожжя (Ксенофан, Демокpiт, Еткур, Лyкpецiй Кар) прокладала шляx eдинобожжю. У перемагаючому eдинобожжi свiт roCTae як «olam» (потiк його юторп) - y Старому Зaвiтi i «kenosis» (звершення iстоpiï) - y xpистиянствi.
З пеpеxодом до сеpедньовiчниx общинно-феодaльниx цивiлiзaцiй моноте1'зм або пеpемaгae повнiстю (iyдaïзм, xpистиянство, iслaм), або пpоявляeться y незaвеpшенiй спpямовaностi дyxовно-pелiгiйного розвитку, як це мало мюце y iндiйськиx pyxax бxaктi та сiкxiзмi XVI ст., китайському синкретизуючому тpьоxвip'ï Сань Цзяо X-XVIII ст., буддшському pyсi piме y ^бет тощо [6, 323]. У циx та iншиx (iслaмськомy сyфiзмi Myxaммaдa Аpaбi або iсмaïлiзмi [9, 199], божественнш вipi дiн-iлaxi Акбара, xpистиянськиx iдеяx «una sacra» Миколи Кузанського тощо) pозвивaeться pелiгiйний yнiвеpсaлiзм. Не буде перебшьшенням сказати, що сеpедньовiчнa мiстикa, яку А. Бергсон назвав «динамютичною pелiгieю» [1], тяжie до деперсонатзацп Бога, який постae як силодшне сяйво,
415
cвiтлo, пpocвiтлeння, дyxoвнe пepeтвopeння. Нaпpиклaд, y бyддизмi "вoбoжнeння" (бyддoвicть) cвiтy пocтae як cвiтocвiдoмicний готш йoгo пpocвiтлeння, дyxoвнoгo пepeтвopeння [9, 200], чим дocягaeтьcя динaмiзaцiя бoгa. У нeoплaтoнicтичний кocмoгoнiï icMai^i3My Бoг миcлитьcя як Аxд (eдинe, мщь, мoгyть), вoлiння Свiтoвoгo Po3yMy який e твopeнням, Свiтoвoï Дyшi, ята e poзвиткoм. Ця тpиeдинicть «cили^■твopeння^■poзвиткy» пpизвeлa y пoдaльшoмy дo кoнцeптyaльнoгo ocмиcлeння címox cфep-cтyпeнiв cвiтoтвopeння 4epe3 низку пpopoцькиx циклiв [9,200]. У IoaxiMa Флopcькoгo пpoгpecyючa icтopiя cвiтy (speculum, тoбтo ceкyляpизaцiя) e no4araoM eпoxи Дyxy (Д. BaxxiMo), думта poзвинyтa вiтчизняним coцiнiaнcтвoм y Юpiя Нeмиpичa y видaнoмy y Пapижi 1643 p. бoгocлoвcькoмy тpaктaтi «Periphrasis et paraphrasis Panopliae chrestianorum» (Опж i виклaд дyxoвнoгo apceнaлy xpиcтиянинa) [9,200]. Gднaння з speculum -icтopичнo-пpoгpecyючим дyxoвним пepeтвopeнням cвiтy дocягaeтьcя (iндyïcтcькe «тaт твaм aci» - то ти e) чepeз твopчicть - y дзeн, яншсн ^e (тoбтo «вигoдoвyвaння», плeкaння бeзcмepтя y co6í - y дaocизмi; чepeз icлaмicтcькi cтyпeнi cпaciння: 1) шapiaт - зaкoн для вcix, 2) тapiкaт - мicтичний шляx cyфiя i 3) xaкiкaт - cпoвiдaння тaeмнoгo cвiтoтвopчoгo гнocтичнoгo вчeння, яте e icтинa, тoбтo Бoг [9,200]; npocro чepeз пpaвeднe життя (вищим зa icтинy, тoбтo Бoгa e життя в icтинi, тoбтo в Бoзi), якe пpoпoвiдyeтьcя y cикxiзмi («Адi-гpaнтx» 1604 p.), янceнiзмi, пieтизмi, xacидизмi, дyxoбopaми тoщo. У nepex^Hy peHecaHc-peфopмaцiйнy дoбy вiдбyвaeтьcя зaмiнa oбpядoвoгo культу ocнoвoпoлoжним cвiтcьким стужшням (твoя пpaця - твoя мoлитвa). Ця тeзa нaйбiльш чiткo пpoявлeнa у кaльвiнiзмi.
Пepexiд дo нoвoчacнoгo (мoдepнoгo) cycпiльcтвa вiд XVII ст. дieycвiдoмлюeтьcя як йoгo cвiтcькe вipoвивeдeння i oбrpyнтoвyeтьcя icropmHo-peлiгiйнo-фiлocoфcькi як дieбoжнe пpoгpecoвip'я (Ф. Мeйнeкe). Tare вивeдeння rpyнтyeтьcя Ha тoмy, щo, зa клacичним визнaчeнням О. Шпeнглepa, «icHye глибoкий взaeмoзв'язoк фopм мiж дифepeнцiйним oбчиcлeнням i динacтичним ^инцигом дepжaви дoби Лyi XIV, мiж aнтичнoю дepжaвнoю фopмoю пoлica i eвклiдoвoю гeoмeтpieю, мiж пpocтopoвoю пepcпeктивoю зaxiднoгo oлiйнoгo живoпиcy i пoдoлaнням пpocтopy зa дoпoмoгoю зaлiзниць, тeлeфoнiв i дaльнoбiйниx гapмaт, мiж кoнтpaпyктичнoю iнcтpyмeнтaльнoю мyзикoю i гocпoдapcькoю cиcтeмoю кpeдитy» [9, 200], як пpoявaми цiлicнoгo icтopичнo-дyxoвнoгo poзвиткy. У XVII-cepeдинi XVIII cт.cт. вiдбyвaeтьcя ^тужта динaмiзaцiя Бoгa, щo пpoявилacя чepeз фiлocoфiю Пpocвiтництвa, фpaнкмacoнcтвo, дeïзм I. Ньютота, Д. Лoккa, Д. Toлaндa, Г. Ляйбнiця, А. Вoльтepa, Г. Лecciнгa, Ж. Pycco тa iншиx.
В iндycтpiaлiзaцiйнy дoбy cepeдини XVIII-XIX ст.ст. у твopax Ф. Шлeйepмaxepa, Г. Гeгeля нaбyвae пoшиpeння пpoвiднa iдeя дiaлeктичнoгo poзвиткy, у якш Бoг e вжe aбcoлютoм cвiтopoзвиткy. Ця дyмкa oбrpyнтoвyeтьcя як зaкoн збepeжeння eHepriï, у Г. CneHcepa i В. Вyндтa, тaк i вoлюнтapиcтcькими yявлeннями npo Бoгa як cилoдiю у А. Шoпeнгayepa, Е. Гapтмaнa тa iншиx [6, 324].
Пpoявaми нoвoчacнoгo ceкyляpизмy (peлiгiï виxoдy з peлiгiï, зa М.Гoшe) nocraroib культ Вepxoвнoï icтoти i культ Рoзyмy 1794 p. Вeликoï Фpaнцyзькoï peвoлюцiï i тaк звaнa ipoMa^H^ra peлiгiя в цiлoмy, aнтpoпopeлiгiя Л.Фoйepбaxa, пoзитивнa peлiIiя O.Кoнтa aбo Д.Штpayca, тaк звaнe бoIoбyдiвництвo А.^н-CiMoHa, Ш. Фypьe, Е. Кaбe, В. Вeйтлшгa, xpиcтиянcький coцiaлiзм Ф. Лeмeннe, Д. Mopica, Ч. КiнICлi тa íh., у якиx cвiтcькi iндycтpiaлicтcькi i coцiaлicтичнi coцiaльнo-кyльтypнi пpoeкти oтpимyють peлiIiйнo-фiлocoфcькe oбrpyнтyвaння
416
[6, 323]. Кpaйнiм пpoявoм м0дepн0I0 ceкyляpизмy nocrae aтeïзм (Ч. Бpeдлoy, К. Mapкc, Ф. Енгeльc тa íh.). Пoдiбнo дo того як aнтичний aтeïзм (Кceнoфaн, Ешк^ тa íh.), будучи кpитикoю бaгaтoбoжжя, «мocтив дopoIy» дo eдинoбoжжя, мoдepний ceкyляpизм, cтaв кpитикoю cтapoвip'я (peлiriйнoro пapтикyляpизмy, oбpядoвip'я, тeïзмy i тaк дaлi) i зaпoчaткyвaв пepexiд дo дieбoжнoro пpoIpecoвip'я як мaйбyтньoro eтaпy poзвиткy eдинoбoжжя. Кoжeн aтeïзм e кpитикoю cтapoï i пoчaткoм нoвoï peлiIiï. РeлiIiя (як aктyaлiзaцiï в людиш cвiтoтвopчиx cил) бeзcмepтнa. 3a вдaлим виcлoвoм M.Бepдяeвa, aтeïзм e чopним вxoдoм дo peлiIiï [9,201]. €динoбoжнa ecтaфeтa дieycвiдoмлeння культу як cвiтcькoro cлyжiння пoшиpюerьcя у aмepикaнcькoмy xpиcтиянcькoмy yнiтapизмi i yнiвepcaлiзмi дpyroï пoлoвини XVIII-пoчaткy XIX cт.cт. ^e oбrpyнтoвyeтьcя тpaнcцeндeнтaльнoю фiлocoфieю Р. Емepcoнa i Г. Topo), a тaкoж у iншиx peлiIiяx, нaпpиклaд у icмaïлiзмi aбo бaxaï, дe «cyra cлyжiння БoIy-icтинi пocтae у зaняттi бyдь-якoю cпpaвoю, peмicничoю, чи пpoмиcлoвoю» (у «Кiтaбe АIдec» 1872 p.) [9, 201].
У пepшiй пoлoвинi XX cт. з iндycтpiaлiзмy, вшу мac i лиxoлiть cвiтoвиx вoeн, coцiaльниx i нaцioнaльниx peвoлюцiй nocrae iдeя вiдмиpaння cтapиx yявлeнь npo БoIa, вoля дo cтвopeння oнoвлeнoro БoIa i oнoвлeнoro культу як т.з. пpaктикyвaння вipи. Рaзoм iз Iлoбaлiзaцiйними пpoцecaми yтвopeння cвiтoвoï культ^и, eкoнoмiки, пoлiтики i вoeн п0тужн0 poзвивaeтьcя eкyмeнiзм (як у oкpeмиx peлiIiяx тaк i yнiвepcaльнiй, щo знaйшлo вияв у Cвiтoвoмy ^Hipeci peлiIiй 1893 p. у Читаго, Вcecвiтнiй мicioнepcькiй кoнфepeнцiï 1910 p. у Едшб^з^ Вcecвiтньoмy icлaмcькoмy ^Hipeci 1926 p. у Meццi тoщo). У eнepIeтизмi В. Ocтвaльдa, А. Ейнштaйнa, Е. ШpeдинIepa, В. Гeйзeнбepгa твopчicнa cилoдiя пocтae як eдинa cyбcтaнцiя-cyб'eкт-пpoцec ycьoro cвiтo poзвиткy [7,325], щo знaйшлa пpoдoвжeння у вoлi дo вдocкoнaлeння Б. Шoy (Людита i нaдлюдинa, 1903 p.; Нaзaд дo Maфycaïлa, 1920 p.) тa iнш. Cтyпeнями poзвиткy у eмepджeнтнoмy eвoлюцioнiзмi пocтaють кocмoIeнeз лiтocфepи, бiocфepa життя i aнтpoпoнoocфepa дiepoзyмy чepeз нiзyc пopив - у С. Oлeкcaндepa, кpeaтивнicть-твopчicть - у А. Уaйтxeдa, paдiaльнy eнepIiю - у П. Teйяpa дe Шapдeнa, пacioнapнicть - у В. Вepнaдcькoro i Л. Гyмiльoвa[9,202]. Пocтyпoвe визpiвaння нoвoï peлiriйнocтi oтpимye oбrpyнтyвaння у динaмicтичнoмy та^ямку peлiIiйнo-фiлocoфcькoï думки у кoнцeпцiï «^mr^oio пopивy», «твopчoï eвoлюцiï» i «динaмicтичнoï peлiIiï»
A. БepIC0нa [1].
Нeзacлyжeнo зaбyтий Л. ЦiIлep iз пoмиpaння cтapoï peлiIiйнocтi (нiцшeaнcькoï «cмepтi Бoгa») вивiв вoлю дo cтвopeння oнoвлeнoro БoIa чepeз кyльтypy, дe вш пocтae як твopчicнa cилoдiя, здiйcнювaнa в icтopичнo-дyxoвнoмy poзвиткy i дocяжнa у peлiIiйнo-фiлocoфcькiй дyмцi. БeзoIлядним cпoвiдaнням твopчicнoï cилoдiï cтaли «динaмicтичний мoнiзм» Е. Гapтмaнa, А. Дpeвca, Л. ^raepa, тaк звaний мicтичний aнapxiзм У. Moppica, Ф. Mayтнepa, Г. Лaндayepa,
B. Iвaнoвa, Г. Чyлкoвa, М. Бyбepa [7, 324]. Coцiaлicтичнi coцiaльнo-кyльтypнi пpoeкти orpимaли вceбiчнe нoвopeлiriйнe oбrpyнтyвaння у aнapxiзмi як н0вш peлiIiï Ж. Copeля, coцiaл-дeмoкpaтичнoмy бoroбyдiвництвi А. Лyнaчapcькoro, М. Гopькoro, Г. Уeлca («Нapиcи icтopiï cвiтoвoï цивiлiзaцiï» 1920 p., якoro пporoлoшyeтьcя «бiблieю пpoIpecoвip'я» [9, 202]). Cвoepiднoю peлirieю oroлoшyerьcя нaвiть нayкa (Е. Буфу, Л. Бpюнcвiк). Цiлкoм ceкyляpизoвaний «б0Г0буд» виcтyпae aвaнIapдoм, жaлoм, вicтpям визpiвaюч0I0 нoвoвip'я. Рoзвивaючи cвiтcькe cлyжiння, вщ кiнця XIX cт. Римo-кaтoлицькa ^praa (дaлi РКЦ) oбpocтae цiлим cвiтoм (фiнaнcoвиx, пpoфcпiлкoвиx, пoлiтичниx, ocвiтнix,
417
медiа, спортивних та шших оргашзацш) «католицько1 ди», у 1947 р. новою (порiвняно з старими орденами i конгрегащями) формою церковно1 оргашзацп проголошуються т.з. секулярп.
1сторюсофська концепцiя А. Тойнбi («Дослiдження юторп», т. 1-2, 1934-1961 рр.), долаючи шпенглерiвську замкнутiсть локальних цивiлiзацiй («Присмерк Окциденту», 1918-1923 рр.), визначае емерджентами - якюними ступенями свiторозвитку Бога як творчюну силодiю, космос, життя i дух [6, 318]. Розвиток суспшьства розглядаеться як юторично-духовний процес, який проходить наступнi ступенi: 1) первюного, 2) трьох генерацiй локальних цившзацш i виникнення, 3) новочасного глобального суспшьства [6, 90]. Через щ ступеш здiйснюеться «ефiризацiя» [6, 111, 92, 95], тобто збшьшення свщомюно-духовних чинникiв розвитку суспiльства i вщбуваеться релiгiйне прогресування, чим е утворення ново! (з посиланням на «динамютичну релтю» А.Бергсона) релiгiйностi [6, 105, 316] як «едност вищих релiгiй» [6, 93,95]. «Сдиний 1стинний Бог» [6,41] (з посиланням на Е. Жшьсона) - це той, що «створюе самого себе» у «безнастаннш творчiй дiяльностi», або ж «1стинний Бог - це «творча активнiсть» зi «свiтським полем дiяльностi» [6, 108, 95].
Теономiя отримуе докладне релшйно-богословське обгрунтування у «Релтйнш субстанцп культури» (1954 р.) П. Тiллiха, де вiн доводить необхщнють дiалогу християнства з наукою i мистецтвом тим, що автономiя культури, втрата нею «рел^шно1 субстанцп» рiвнозначна втратi сенсу. Церква повинна прагнути не до того, щоби вщроджувати сво! «культурнi рудименти», а вщкривати у формах юнуючо1 автономно вщ не! культури найглибшi вимiри -кшцевий сенс та вiдношення до безумовного. Метою е теономiя, тобто подолання протилежносп мiж культурою i церквою. Така теономна культура, долаючи суперечносп життя через залучення до «основи буття», постае у теологи культури як «випереджування царства Божого [9,203]». Найбшьш влучним прикладом теономп е вщома приповiдка про будiвничих собору, серед яких один виконуе проклятущу роботу, другий просто заробляе, а третш - будуе Храм. На вщмшу вiд секуляризацп, яка релшйне робить свiтським, теономiя свiтському надае релiгiйного значення [2].
Вщ середини ХХ ст. через НТР у сферi економiчнiй, диференцiацiю сощально-класово1 структури i провiдну роль середнього класу (А. Гоулднер) - у сощальнш сфер^ перехiд вiд тоталггарних до демо-лiберальних режимiв - у полггичнш i утворення свiтовоl глобалютично-моза1чно1 культури i нового процесуально-творчоцентричного образу свггу людство переходить до пост-iндустрiального друго1 половини ХХ ст. та шформацшного - вщ початку ХХ1 ст. суспiльства, у якому остаточно формуеться нова дiебожно-прогресовiрська релшйшсть [2]. У РКЦ слiдом за II Ватиканським собором 1962-1965 рр. у енциктщ папи Римського Павла VI «Рори1агит progressio» - «Розвиток народiв» 1967 р. та у шших церквах прогресування проголошуеться «фрагментом юторп спасшня», виростае обгрунтовуюча свггське служiння цiла теологiя прогресу або навггь революцil (Г. Гутьерес, Л. Бофф, Ю. Мальтман, Г. Кокс та ш.). Критика застарiлих уявлень про Бога у працях Д. Бонхоффера, П. Тiллiха, Д. Кобба, Ш. Огдена, Т. Альтщера, П. Ван Бурена, Г. Ваханяна, Г. Кокса, Ю. Мальтман завершуеться як так зване секулярне бого^в'я, а секуляризащя постае як спосiб оновлення релiгil як епiзоду iсторil спасшня (за Д. Ватпмо). Соцiально-культурний проект (А. Турен) здшснюваного нинi переходу до шфо-суспшьства усвiдомлюеться Д. Белом (Повернення сакрального? Аргумент на користь релш1
418
мaйбyтнь0I0, 1980 p.), О. Toфлepoм, У. Ек0 як нoвa вipa, внacлiдoк ч0Г0 нoвa cвiдoмicть i oбIpyнтoвyючий ïï динaмicтичний eвoлюцioнiзм нaбyвaють вiдчyтниx pиc opeлiIiйнeння [7, 325]. Ceкyляpизм нoвoчacнoï (мoдepнoï) д0би чepeз cyHacHy тeoнoмнy ceкyляpизaцiю дocягae пocтceкyляpизмy (cмepть «cмepтi БoIa») глoбaлiзaцiйнo-iнфopмaцiйнoï д0би (Ю. Гaбepмac). Teoнoмнe cвiтcькe cлyжiння нaбyвae знaчeння культу i у тaк звaниx icтopичниx peлiriяx, нaпpиклaд, у нaйбiльш пoтyжнiй РКЦ (M. Hoвaк, Дyx дeм0кpaтичн0I0 кaпiтaлiзмy, 1980 p.) чepнeцтвi в м^у, у Maтepi Tepeзи, у мoгyтньo-тaeмничiй «Opus dei», мeтoю як0Г0 e зaгaльнe peлiIiйнe oнoвлeння цiл0I0 cвiтy, якe дocяIaerьcя чepeз пpoфeciйнy дiяльнicть, якa He вимaIae бути кaтoликoм aбo, нaвiть, xpиcтиянинoм [9,203]. П0ступ0в0 т.з. пpaктикyвaнням вipи cтae ycя жиrтeвa пpaкrикa. Якщ0 у cepeдинi XX cт. г0л0вним мexaнiзмoм впpoвaджeння нoвoвip'я бул0 ceкyляpнe б0I0Cлiв'я, то вщ дpyI0Ï п0л0вини - кшця XX cт. - цe кoнфeciйний (Вcecвiтнiй icлaмcький кoнIpec 1926 p., Вcecвiтня Рaдa цepкoв 1948 p., Вcecвiтнe бpaтcтвo бyддиcтiв 1950 pp. т0Щ0) i yнiвepcaльний (Cвiтoвий ^Hipec peлiIiй 1893 p. у Ч^го, РКЦ oбитeль Teзe 1940 p., кaфeдpa eкyмeнiчн0I0 б0I0Cлiв'я 1979 p. i eкyмeнiчний мoнacтиp Г. Кюнга у TюбiнIeнi, nana Римcький Ioaн-Пaвлo II у icлaмcькiй мeчeтi 1985 p., у iyдaïcтcькiй cинaI0зi 1986 p., cmrnHe б0I0Cлyжiння ycix peлiriй cвiтy вiд 1986 p. у Аcciзi, 2004 p. у Бapceлoнi, cвiтoвa зycтpiч peлiIiй 2001 p. у Oлeкcaндpiï т0Щ0) eкyмeнiзм, дe пpoвiднa poль нaлeжить нaйбiльш готужнш РКЦ. Ha нaшy думку, He бyдe пepeбiльшeнням визнaчити cyHacHe нoвoвip'я як yнiвepcaльний eкyмeнiзм aбo, зa M. Кicceлeм, eкyмeнiчнoю peлiIieю [9,203].
Екyмeнiзм пocтae як cвoepiднe "дyxoвнe випapoвyвaння" IлoбaлiзaцiйнoI0 пpoцecy, a тeoнoмiя звepшyerьcя coцiaльнoкyльтypним пpoeктoм cвiтoвoï-iнфo-цивiлiзaцiï. В icтopiï нaмiтилиcь тpи От0шби yнiвepcaльнoï eкyмeнiзaцiï: 1) пpocтo бpaтcтвo peлiIiй (нaпpиклaд, ЧiкaICький пapлaмeнт peлiriй 1893 p. тa íh.), 2) cинкpeтичнe змiшaння i пoeднaння peлiriй (нaпpиклaд, дiн-iлaxi Акбapa 1582 p. тa íh.), 3) пepeвepшeння пapтикyляpизмy надбуд0в0ю 0б'eднyюч0I0 peлiriйнo-фiл0C0фcьк0I0 вчeння. Haпpиклaд, icмaïлicтcькa тaкийя - oбaчнicть дoзвoляe бути нaлeжним д0 бyдь-якoï peлiIiï [9,203], cпoвiдaючи xaкaïк - тaeмнe Iнocтичнe peлiIiйнo-фiлocoфcькe вчeння, тaкий шляx, нiчим He yтиcкaючи peлiriй, oб'eднye ïx вищ0ю надбуд0в0ю. Mимoвoлi cклaдaeтьcя вpaжeння, щ0 мaйбyтнiй глoбaльнo-iнфopмaцiйний цивiлiзaцiйний cвiтoвий ypяд бyдe пocтaвaти як cвiтoвa цepквa, шд eIiдoю нaйбiльш дoклaдaючoю нинi для ць0Г0 зycиль РКЦ, якa Ha cвiтoвиx eкyмeнicтичниx б0I0Cлyжбax у А^з^ нaвiть, дикиx шaмaнiв i вуду пpимyшye «тaнцювaти пiд cвoю дудку».
Дeякi нayкoвцi (А. Вязoвcькa, В. 3aбoлoтний) [9, 203] ввaжaють нaлeжними д0 нoвoвip'я cyHacHÍ зaxoплeння cxiдними кyльтaми (eкзoтикa) i eзoтepикy. Ha ташу думку, нoвoвipcькими e тaкoж piзнi Iнocтичнi вчeння, дe cnacÍHra дocяIaeтьcя He чepeз oбpяд-кyльт, a чepeз ocoбливe знaння.
CyHacHe нoвoвip'я e пocлiдoвним i пocтyпaльним пpoвeдeння eдинoбoжниx тeндeнцiй, cв0I0 poдy н0в0ю дieбoжнo-пpoIpecoвipcькoю (Ф. Meйнeкe) peлiIiйнicтю, ята дyжe-дyжe пoвiльнo визpiвae (А. Т0йнб^ 1954 p.) в ycix кoнфeciяx i дeнoмiнaцiяx чepeз кoнфeciйний i yнiвepcaльний eкyмeнiзм (Р. Отго, С. Рaдxaкpiшнaн, X. Глaceнaпп, В. Кpeмep, А. Toйнбi). Виникae нoвa yнiвepcaлicтcькa (в ycix кoнфeciяx i дeнoмiнaцiяx), динaмicтичнa (Б01 - твopчicнa cилoдiя) i тeoнoмнo-cвiтcькa peлiIiйнicть (aбo шить cвoepíднa «peлiIiя бeз пpинaлeжнocтi», paдшe вceпpинaлeжнocтi), oбrpyнтoвaнa вceoxoпним динaмiчнo-
419
ушверсалютсько-теономним еволюцюшзмом. На 2014 р. теютичний еволюцюшзм визнають 81% буддиспв, 80% шду1спв, 77% iy4eiB, 72% некофесiйних вiруючих, 58% католиюв, 54% православних, 51% протестантiв, 45% мусульман, у Америщ в цшому 48% вiруючих [9, 204]. Динамютичний еволюцiонiзм у iсторiософському аспектi постае як розгортання (виведення) основоположних щей: 1) субстанцп -суб'екта процесу, якою е творчiсна силодiя; 2) еташв його розвитку (космогенезу лггосфери, бiосфери життя i 3) антропосфери дiерозуму); 4) людини як ютоти дГяльнюно-свщомюно!; 5) розвитку суспiльства як юторично-духовного процесу через його 6) етапи (формацй), 7) локальнi способи розвитку (цившзаци) i 8) поди; 9) збшьшення свщомюно-духовних чинниюв розвитку як здшснення сощально-культурних проекпв [7, 325].
У його релтйно-богословськш частинi Бог розумiеться як: творчюна силодiя («трансцендентащя в iманентностi», за Л. Ферр^; «фундаментальна енерпя» за П. Теяром [5, 61], «energy event» - «дуже специфiчний вид перетворення енергп, що лежить в основi розвитку природи i людини», за Д. Коббом [9, 204]; креативнють-творчюнють - у процес-теологп, «сама динамка» за Г. Кюнгом [3, 209]; перфекцшний, тобто удосконалюючи-перевершуючий розвиток у римо-католицькому теютичному еволюцiонiзмi Г. Хааге, К. Раннера, Е. Фер^ А. Маркоцщ, П. Оверхале та православному - у Ф. Добжинського i О. Меня [2,190-216].
У бого^в'! слщ було би розрiзняти:
1) «бога-в-собй» (у сво!й сутi), чим, за сучасними науково-фiлософськими уявленнями, е творчюна силодiя у ii вiчних перетвореннях (субстанщя-суб'ект-процес);
2) «бога-для-нас», чим е його вщображення в образах релнийно! свiдомостi (але найточнiшi iз них е не те саме, що оригенал); i, нарешп,
3) «бога в нас», де «юкрою божою» може бути душа.
Екуменiзм, нове дина мютичне богослiв'я i свггське служiння нерозривно пов'язанi мiж собою, доповнюють i обгрунтовують одне одного, утворюючи сучасне едине нововiр'я. За сучасними науково-фшософськими уявленнями, якими е синергетика Г. Гакена або I. Пригожина, шфляцшно-сценарна модель Всесвггу А. Гута, квантова гравггащя С. Хокшга, гiпотези творення Всесвiту iз енерговакууму через тунелiзацiю А. Вiленкiна, через вщгалуження Петлi Всесвiту Д. Гота i Лi-Цзiн-лi, через вiбрацiю так званих «струн» П. Штенйнхардта i Н. Турока, експериментально пiдтверджена андронним колайдером 2012 р. теорiя Великого об'еднання, «нова iсторiя» школи «Анналiв» та «iсторil iдей», динамiстичний еволюцюшзм - усе е субстанщя-суб'ект-процес як творчюна силодiя, через всепоступальний хаосмос (Д. Джойс), через avaPaZiZ-сходження або так зване перевщкриття часу, через космогенез лггосфери, бiосферу життя i антропоноосферу дiерозуму, через людину як ютоту дГяльнГсно-свГдомГсну i розвиток суспшьства як юторично-духовний процес, через ступеш розвитку (формацй), локальш способи розвитку (цившзаци) i подП, через збшьшення свщомюно-духовних чинниюв розвитку суспiльства [7, 325-326], якими е здшснення сощально-культурних проекпв. 1сторичний розвиток як низка сощально-культурних проектiв (А. Турен) вимагае вiроздiйснення через релiгiйну активiзацiю сил. На нашу думку, у сучасному свт шлях до Бога через науку е бшьш надiйним шж через релiгiю (П. Девiс). У динамютичному еволюцiонiзмi усе е творчюна силодГя, здiйснювана у свГторозвитку юторично-духовному i досяжна у
420
peлiгiйнo-фiлocoфcькiй думщ. Mycимo, нaпpyжeнo вcлyxoвyючиcь у «peв i дзвш cвiтoвoгo opкecтpy дocягнyти дyxa музики» (О. Бл0к) i cпoвiдaння твopчicнoï cилoдiï в ïï нeпpиcтaннoмy пpoгpecyвaннi.
Лiтерaтурa
1. Бepгcoн А. Двa иcтoчникa мopaли и pennrMn [nep. c фp.]. - M.: «^hoh», 1994. - 384 c.
2. ^анд С., OncoH Р. Бoгocлoв'я тa бoгocлoви XX cт. [nep. з am-л.] . - Чepкacи: Кoлoквiyм, 2011. - 520 c.
3. Кюнг Г. Haчaлo вcex вещей: Еcтecтвoзнaниe и peлигия [nep. c HeM.]. - M., Библeйcкo-бoгocлoвcкий инcтитyт cв. an. Андpeя, 2007. - 250 c. - С. 409.
4. TeïCTmH™ eвoлюдioнiзм. [Eлeкmрoннuй pecypc] - Рeжим дocтyпy: https://ru.wikipedia.org/wiki/Teиcтичecкий_эвoлюдиoнизм (дaтa звepнeння 30.11.2014 p.).
5. Teйяp дe Шapдeн. Фeнoмeн чeлoвeкa [nep. c фpaнд.]. - изд. для зapyбeжныx cтpaн изд-вa «Hayxa». - M., 1987. - 240 С. - С.61.
6. Toйнбi А. Дocлiджeння icтopiï [nep. з arn-л. ]. - У 2 тoмax. - T. 2. - К.: Ocнoви, 1995. - С. 318.
7. Xaлeцький О. В., Xaлeцькa О. О. Дiepoзвiй icтopioлoгiчнo-дyxoвний aбo ж peлiгiйнo-фiлocoфcькíй динaмicтичний eвoлюдioнiзм // Hayкoвий вicник ЛHУВM тa БT ím. С. 3. Гжицьк0г0. - T. 16. - № 3 (60). - Ч.5. - С. 322.
8. Xaлeцький О. В., Xaлeцькa О. О. Hayкoвo-фiлocoфcькa пapaдигмa cyчacнoгo yнiвepcaльнoгo тa icTOpmHoro eвoлюдioнiзмy у глoбaлiзaдiнy д0бу [Eлeкmрoннuй pecypc]. - Рeжим дocтyпy: http.//filos.lnn.ua/navka_i_cinnosti_ludskogo_buttya.pdf.
9. Xaлeдький О. В., Xaлeцькa О. О. Cмepть «cмepтi Б0га»: ceкyляpизм чи тeoнoмiя? // Icтopiя peлiгiй в Укpaïнi. Hayкoвий щopiчник. - Книгa II, — Л^в: Лoгoc, 2015. С.197-207.
10. XayreneH А. Б0г: oткpытый вoпpoc. Бoгocлoвcкиe пepcпeктивы coвpeмeннoй кyльтypы [nep. c нидepлaнд.]. - Cepия «Coвpeмeннoe бoгocлoвиe». - M.: Библeйcкo-бoгocлoвcкий институт cв. aпocтoлa Андpeя, 2008. - 517 c. - С.31-38.
Cmammя нaдiйшлa дo peдaкцiï 5.10.2015
УДК 796.332
Якимишин I. Д., ст^ший виклaдaч, ^axÏB M. M., cтapший виклaдaч, Бaбич А. M., cтapший виклaдaч, Голубевa О. Т., cтapший виклaдaч ©
Львiвcькuй нaцioнaльнuй yнiвepcumem вemepuнapнoïмeдuцuнu ma бiomexнoлoгiй iмeнi С. З. Гжuцькoгo, м. Львiв, Укpaïнa
ГРА БЕЗ M'ЯЧА - ВАЖЛИВИЙ ПОКАЗНИК ТАKТИЧНОÏ П1ДГОТОВЛЕНОСТ1 ФУТБОЛ1СТА
Мaйcmepнicmь гpaвця вuзнaчaemьcя piвнeм вoлoдiння npuйoмaмu mexнiкu i дiямu, cnpямoвaнuмu нa oвoлoдiння м'ячeм. Bucoкoквaлiфiкoвaнi фymбoлicmu вce aкmuвнiшe nepexoдяmь вiд дeмoнcmpyвaння piзнoмaнimнux npuйoмiв mexнiкu гpu дo гpu бeз м'ячa, щo e ocнoвoю кoлeкmuвнoгo poзyмiння грu, noкaзнuкoм iгpoвoгo i maкmuчнoгo piвня кoмaндu.
У гpi дп фymбoлicma бeз м Ячa cклaдaюmьcя:
- з вuбopy тзщп;
-ocoблuвocmeй нaxoджeння гpaвця no вiднoшeнню дo cynepнuкa, napmнepiв no кoмaндi, м 'ячa в тжнш кoнкpemнiй iгpoвiй cumya^ï;
- дш гpaвця пюля вmpamu м 'ячa йoгo кoмaндoю, moбmo npuкpuвaння зoнu, гpaвця з м 'ячeм i бeз м 'ячa в 3axucmi.
© Якимишин I. Д., ^мв M. M., Бaбич А. M., Гoлyбeвa О. T., 2015
421
