CC BY
23
УДК 32:351.862.4
DOI: 10.21564/2075-7190.37.133543
Смолянюк Володимир Федорович, доктор пол^ичних наук, професор, завщувач кафедри пол^ологл та нащонально'1 безпеки Кшвського нацiонального економiчного унiверситету iMeHi Вадима Гетьмана, м. Кшв, Украша e-mail: svf-nb@ukr.net ORCID ID: 0000-0002-4222-813X
СИСТЕМН1 ЗАСАДИ НАЦ1ОНАЛЬНО1 БЕЗПЕКИ УКРА1НИ
До^джуються базов1 системна утворення у сфер1 на^ональног безпеки i оборони - система нацюнальног безпеки та система забезпечення нацюнальног безпеки. Визначаються гх взаемна субординащя, суб'ектна та об'ектна складовi, со-цiально-полiтичнароль. Указуеться на складний характер становлення обох систем, недостатне розумiння полтичними лiдерами та громадянами гх структури та призначення.
Ключовi слова: нащя, нацюнальт ттереси, нацюнальт цiнностi, нащональна безпека, система на^ональног безпеки, система забезпечення на^ональног безпеки, виклики, загрози, небезпеки, ризики.
Актуальтсть теми. Дослщження сфери нащонально'1 безпеки будь-яко'1 краши вимагае застосування методолопчного шструментар^, побудованого на грунт системного аналiзу складних суспшьних процеав. Виокремлюють систему нащонально'1 безпеки та систему забезпечення нащонально'1 безпеки. Нехтування принципами системности не дозволяе скласти об'ективного уяв-лення про безпековi та оборонш трансформацп сощуму, потенцiал його роз-витку (включно з опцiями боротьби, захисту, протиди) в умовах невпинного впливу деструктивних чинникiв внутрiшнього та зовнiшнього походження. При цьому слiд указати на повшьшстъ, фрагментарнiсть науково'1 рефлексп безпекових та оборонних трансформацш Украши. Не в останню чергу це по-яснюеться недостатнiм розумiнням науково-аналiтичним загалом саме сис-темних засад вщповщних безпекових платформ, що мае не лише теоретичш прогалини, а й негативи практично'1 дiяльностi в безпековш i обороннiй сферах.
AHani3 останнгх до^джень i публЫацш. Проблеми нащонально'1 безпеки Украши (включаючи системнi принципи ii забезпечення) були висв^-леш у працях багатьох авторiв [1-8]. Серед них, зокрема, е В. Горбулш,
© Смолянюк В. Ф., 2018
107
О. Власюк, В. Горовенко, О. Дзьобань, Б. Парахонський, Г. Ситник, М. Тре-бш. У цш робот плщно працюють спещалюти Нащональнох академп державного управлшня при Президентовi Украши (В. Абрамов, С. Борисович, А. Дацюк, В. Мандрагеля, Р. Марутян, Ю. Мельник та ш). Водночас нагаль-ною потребою е збшьшення авторських команд, якi займаються нащональ-ною безпекою Украши з точки зору агресп Росп проти Украши та перетво-рення нащональнох безпеки в ключовий фактор виживання держави в Украшу
Мета статт1 - виявити сутшсть, структуру, спрямованiсть системи на-щональнох безпеки та системи забезпечення нащонально'1' безпеки; визначити сощально-пол^ичне пiдпорядкування цих систем; визначити суб'екпв на-щональнох безпеки, якi е частиною обох систем; визначити нормативно-пра-вове забезпечення дiяльностi з забезпечення нащонально'1 безпеки Украши.
Виклад основного матерiалу. Нижче йтиметься про двi ключовi системи, безпосередньо причетнi до убезпечення суспшьства, держави, громадянина: а) систему нащонально'1 безпеки та б) систему забезпечення нащонально'1 безпеки, яю присутнi в наукових студiях нащебезпечно'1 тематики. Тут i далi системою пропонуеться вважати «сукупшсть елементiв, що характеризуеть-ся структурою, зв'язками та функщями, якi забезпечують 11 цшеспрямований розвиток як цшого» [9, с. 561], системшстю - «здатнiсть об'екта бути системою завдяки наявносп певного системоутворюючого фактора» [9, с. 572], яким у даному випадку виступае нащональна безпека.
Система национально! безпеки Украгни (СНБУ) е предметом наукового аналiзу з початку 90-х рр. ХХ ст. - перюду, позначеного прийняттям до-леносних для Украши ршень у ключових сустльних сферах (до яких на-лежить i сфера нащональнох безпеки). Час, що минув, переконливо засвщчуе складшсть та суперечливiсть становлення СНБУ, яка все ще не набула за-вершених структурно-функцiональних, цiльових, ресурсних та шших ознак. Разом з тим попередш висновки щодо вiтчизняного рiзновиду системи на-щональнох безпеки сформулювати цшком можливо. Нижче йтиметься про деяю з них.
Одне з ключових питань стосуеться сутност СНБУ. Насамперед варто вказати, що законодавчого визначення дано!' системи не юнуе. У широкому розумшш й слщ сприймати як багатокомпонентне, багаторiвневе, дiяльнiсно-активне утворення, яке прямо чи опосередковано впливае на ключовi аспекта суспшьнох життедiяльностi. Довiдкова л^ература пропонуе таке тракту-вання СНБУ: це вщкрита, динамiчна соцiальна система, головною метою яко! е створення умов для реалiзацii нацiональних штереав, забезпечення цшс-ностi суспiльства та держави [10, с. 349-352]. При цьому СНБУ, маючи на-щональш витоки та спрямованiсть дiяльностi, одночасно виступае елементом
безпекових систем бшьш високого порядку - регюнальних i глобальних, з якими пов'язана у пол^ичний, економiчний, юридичний та iншi способи. Графiчно СНБУ можна представити таким чином.
Нацюнальна безпека як стан захищеносп нацiональних (життево важливих) iнтересiв людини i громадянина, суспiльства i держави
Структура системинащонально1безпеки Украши(вар1ант)
Жоден iз застосованих у данiй схемi елемешив не е простим та однознач-ним. Стосовно кожного з них юнуе спектр визначень, тлумачень, змютовних конкретизацiй. Вкажемо лише на деяю з них.
З двох основних пiдходiв щодо нацп (полiтичного та етшчного) у даному випадку вибiр падае на полiтичну нацiю як пол^ичну спiльноту громадян певно1 держави, як «сукупшсть громадян, що здшснюють колективнi i нащо-нальнi штереси через механiзм власно1 пол^ично1 оргашзаци - нащонально'х' держави» [11, с. 467]. Нащя визначаеться як основний державотворчий еле-мент, носiй державного суверештету, джерело державной влади та нащональ-них iнтересiв. Додамо - i як висхiдна позицiя щодо визначення нащонально'х' безпеки.
Нацiональнi штереси е наслщком властивого наци «ставлення до власних потреб у внутршньопол^ичному i зовнiшньополiтичному планi, що викликае негативну або позитивну зумовлешсть п дiяльностi, активностi вибору шля-хiв розвитку i перетворюеться на мотиви i стимули юторично'х' творчосп» [12, с. 295]. Даш штереси формуються на основi системи нацiональних потреб,
НАЦ1Я
Дiяльнiсть суспiльства, держави, громадян щодо захисту (вiдстоювання, просування) нацональних iнтересiв
Нащональш iнтереси - нш к
-¡У
Нацiональнi цiнностi - ?????
Л 7
яю у свою чергу визначаються сустльною (нащональною) необхщшстю створення держави, захисту суверештету, розвитку економши, пол^ично!' системи, системи права, морал^ пiдтримки вiдповiдного рiвня життя насе-лення тощо.
1снуе законодавче визначення термiна «нащональш штереси Украши» [13]. Разом з тим нормативно-правового акта, який би давав вичерпний пере-лш нацiональних штереав, влада протягом усього перiоду державно-поль тично'1 незалежностi Украши не запропонувала. Як правило, державш доку-менти обмежуються «прюритетами нацiональних штереав», «життево важливими нацiональними штересами», «фундаментальними нащональними штересами». Подiбна рiзноманiтнiсть значно розширюе простiр пояснення нацiональних iнтересiв, проте позбавляе необхщно!' в даному випадку ч^кос-тi 1'х вербального оформлення.
Ситуацiю, що склалася, пояснюе М. Михальченко: нащональш iнтереси в Укршш все ще перебувають на етат становлення, тому не складають зба-лансовану систему. У внутрiшньому контекст! даеться взнаки гостре щеоло-пчно-цшшсне, полiтичне, економiчне протистояння рiзних сощальних сил, полiтичних партiй, соцiально-полiтичних лiдерiв з приводу iерархii нащо-нальних штереав, 1'х змiстовного наповнення та механiзмiв реалiзацii [12, с. 295]. У зовшшньому сенсi неможливо не враховувати европейський вибiр украшсько'1 нацп та активну протидiю РФ з цього приводу, що отримало практичний вияв в окупаци у 2014 р. частини територп Украши (АР Крим та мюта Севастополя), а також розв'язанш военно'1 агресп на Сходi Украши [14]. Цi та iншi чинники посилюють складнiсть загальноприйнятного формулю-вання нацiональних iнтересiв, як були б пiдтриманi усiма категорiями на-селення на всiй територп Украши. Доводиться обмежуватися «рамковими» принципами формулювання нацiональних iнтересiв, що мае як сво'1'х при-хильникiв, так i критикiв.
Ще бiльш складною е ситуащя з визначенням нащональних цiнностей, якi взагалi не представлеш в нацiональному законодавствi як окрема нормативно-правова розробка. Деякi автори до загального перелшу нацiональних цшнос-тей Украши вiдносять релiгiйнiсть, полшонфесшшсть, полiетнiчнiсть, муль-тикультуралiзм, сiмейнi цшносп, територiальну цiлiснiсть, природне середовище, науково-осв^нш та науково-технiчний потенцiали, державний суверештет, культурнi та матерiальнi надбання народу (зокрема економiчний потенцiал), демократичнi шститути як передумову забезпечення рiвноправ-ност народiв, що населяють Украшу, прогресивний суспiльно-полiтичний розвиток, а також визначальш риси нацiонального характеру (волелюбство, працелюбшсть, толерантнiсть, доброзичливiсть, миролюбнiсть, самовiдда-
шсть при захисп Батькiвщини, загострене вщчуття сощально'х' справедливос-тi, демократизм, схильшсть зберiгати традицп) [15, с. 92-93]. Внаслщок екстраполяцп нацiональних цшностей на конкретно-iсторичнi умови розвитку наци формуються вiдповiднi нацiональнi iнтереси. Найбшьш прiоритетнi з них проголошуються на офщшному рiвнi.
Деструктивними впливами на нацюнальш iнтереси та дiяльнiсть щодо 1х захисту е виклики, загрози та небезпеки, яю у захщнш полiтичнiй культурi об'еднуються термiном «ризики». Структура, iнтенсивнiсть та наслiдки впли-ву викликiв, загроз i небезпек е принципово рiзними, виходячи з таких по-яснень.
Виклик - це «подiя, явище, процес, iншi фактори, яю за наявностi певних умов можуть бути ощнеш i як можливi небезпеки, i як додатковi можливос-тi у контекстi реалiзацii нацiональних iнтересiв» [10, с. 91]. У бшьшосп ви-падкiв виклики передують конфлiктним ситуацiям рiзного масштабу, оскшь-ки 1х основу визначае рiзниця iнтересiв соцiально-полiтичних aкторiв, що може загострюватись до антагонiстичного вигляду. Загроза являе собою подш, процес, явище, iншi фактори, якi створюють небезпеку нацiональним iнтересам (перешкоджають 1х реалiзацii) та формують певний потенщал (можливiсть) нанесення шкоди нацiональним штересам (нацiональним цш-ностям) [10, с. 435]. Небезпека визначаеться як «можливють за певних умов набуття явищем (предметом, процесом, соцiальним феноменом) здатносп адресной дп на той чи шший об'ект та нанесення йому вщчутно! шкоди, збитку» [10, с. 243]. Рiзницю у наслiдках впливу виклиюв, загроз та небезпек метафорично можна прокоментувати таким чином: виклик стимулюе актив-шсть соцiально-полiтичних aкторiв, не змiнюючи 1хньо1 сутностi, загрози -1х деформують, небезпеки - змшюють радикально (знищують). Виклики, маючи надзвичайно широкий спектр проявiв, е атрибутом повсякдення; загрози виникають перюдично як споконвiчний вияв закону едносп й бороть-би протилежностей; небезпеки, як правило, стимулюються штучно вщповщ-но до заздалепдь продуманих сюжетв впливу на соцiального опонента (остання теза менше поширюеться на небезпеки техногенного та природного характеру).
Доцшьно конкретизувати, що дiяльнiсть суспшьства, держави, громадян щодо захисту (вщстоювання, просування) нацiональних iнтересiв вiдбуваеть-ся в рiзних сферах, загальна кшьюсть яких залежить вiд конкретно-iсторичних умов розвитку краши, формату викликiв i небезпек, що постають перед нею, досвщу безпеково'х' дiяльностi тощо. В украшському законодавствi сферами забезпечення нацюнально! безпеки визнано внутрiшньополiтичну, зовнiш-ньопол^ичну, военну, соцiальну, гуманiтарну, економiчну, науково-техно-логiчну, iнформацiйну, екологiчну, а також сфери державно! безпеки, цившь-
ного захисту населення, безпеки державного кордону. Разом з тим про енер-гетичну, фшансову, демографiчну, м^рацшну, етнонащональну, морську, продовольчу безпеку Украши в законодавсга йдеться лише побiжно або не йдеться взагаль Термш «конфесiйна ^жконфесшна) безпека» на державному рiвнi тим бiльше не фiгуруе, хоча його значення останшм часом невпинно зростае [13].
Як тдсумок, можемо навести кшька визначень нащонально'1 безпеки, жодне з яких не претендуе на завершешсть. Енциклопедичний варiант: на-цiональна безпека - це «здатшсть краши зберiгати суверенiтет, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi та iншi основи суспшьного життя й виступати як само-стiйний суб'ект мiжнародних вiдносин» [16, с. 489]. Або: нащональна безпека - «захищешсть життево важливих iнтересiв особи, держави i суспшьства, державних кордонiв, територiальноi цiлiсностi, суспшьно-пол^ичного устрою, культурних цiнностей i всього того, що становить основу матерiального i духовного життя краши вiд внутршньо'1 i зовшшньо'1 загрози» [17, с. 386]. В останньому випадку привертае увагу використання термша «загроза» в од-нинi, що суперечить сощальним реалiям будь-яко'1 краши.
Законодавчий варiант (iснуе впродовж 2003-2018 рр.) занадто переоб-тяжений деталями, проте процитувати його необхщно з огляду на демон-страцiю здатност державотворчих сил окреслювати нацiебезпечну проблематику: нащональна безпека - це «захищешсть життево важливих штереав людини i громадянина, суспiльства i держави, за яко'1 забезпечуються сталий розвиток суспшьства, своечасне виявлення, запоб^ання i нейтралiзацiя ре-альних та потенцшних загроз нацiональним iнтересам у сферах правоохо-ронно'1 дiяльностi, боротьби з корупщею, прикордонно'1 дiяльностi та оборони, м^ацшно'1 полiтики, охорони здоров'я, охорони дитинства, осв^и та науки, науково-техшчно'1 та шновацшно'1 полiтики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та шформацшно'1 безпеки, сощально'1 пол^ики та пенсiйного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фшансових послуг, захисту прав власносп, фондових ринкiв i об^у цiнних паперiв, податково-бюджетно'1 та митно'1 полiтики, торгiвлi та тд-приемницько'1 дiяльностi, ринку банкiвських послуг, швестицшно'1 полiтики, ревiзiйноi дiяльностi, монетарно'1 та валютно'1 полiтики, захисту шформацп, лщензування, промисловостi та сiльського господарства, транспорту та зв'язку, шформацшних технологiй, енергетики та енергозбереження, функ-цiонування природних монополш, використання надр, земельних та водних ресурав, корисних копалин, захисту екологп i навколишнього природного середовища та шших сферах державного управлшня при виникненнi нега-тивних тенденцш до створення потенцiйних або реальних загроз нащональ-ним iнтересам» [13].
Законопроект «Про нацюнальну безпеку Укра'х'ни», запропонований на початку 2018 р., пропонуе бшьш лакошчний варiант: «нацюнальна безпека Укра'х'ни - це захищешсть державного суверенiтету, територiальноi цшснос-т, демократичного конституцiйного ладу та шших нацiональних iнтересiв Укра'х'ни вiд реальних та потенцшних загроз» [18]. Проте в даному випадку ми повертаемось до висхщного питання: у якому джерелi викладено повний перелiк нацюнальних iнтересiв Укра'х'ни?
Якщо деталiзувати наведену вище схему, то до 11 складових (елементiв) необхiдно вiднести: суб'ектв забезпечення нацюнально!' безпеки (органи державно! влади i мiсцевого самоврядування, окремих громадян та ЗМ1); об'ектiв нацюнально!' безпеки (нацiональнi матерiальнi й духовш цiнностi, iнтереси громадян, суспiльства, держави); сукупшсть iнструментiв влади (полiтичних, економiчних, военних, iнформацiйних), що можуть бути вико-ристанi для захисту нацюнальних штереав (збройнi сили, спецслужби, тд-приемства оборонно-промислового комплексу, дипломатичнi установи, державш та мобiлiзацiйнi ресурси); чинне законодавство, яке визначае прю-ритети державно'х' пол^ики нацюнально!' безпеки, офщшш погляди державних органiв стосовно пiдходiв, принципiв та механiзмiв захисту нацюнальних штереав; суб'ектiв (фiзичних та юридичних осiб), якi загрожують реалiзацii нацюнальних штереав;зовшшш чинники впливу на нацюнальну безпеку (насамперед мiжнароднi безпековi оргашзацп) та наслiдки 1х дiяльностi тощо. Деяю складники СНБУ е вщносно статичними (суб'екти та об'екти), iншi бiльш динамiчними (виклики й загрози). При структурно-функцiональному аналiзi СНБУ, зокрема, пошуку шляхiв оптимiзацii 'х'х' структури, уточнены завдань суб'ектiв забезпечення нацюнально'! безпеки, головна увага мае при-дiлятися передусiм динамiчним елементам.
Залежно вщ завдань, якi потребують виршення у процесi забезпечення нацiональноi безпеки, можна видшити формальну частину СНБУ (органи державно'! влади, сили i засоби забезпечення безпеки тощо) та неформальну частину (шститути громадянського суспшьства, громадян, ЗМ1 тощо). Вiд-повщно залежно вiд суб'екта забезпечення нацюнально'! безпеки, який вщграе провiдну роль при аналiзi факторiв нацiональноi безпеки та при ухваленш вiдповiдного управлшського рiшення, можна розглядати нацiональну, дер-жавну та суспiльну пiдсистеми СНБУ, яю взаемно доповнюють i певним чином контролюють одна одну у визначенш нацюнальних прюритетв, загроз нацюнальнш безпецi, пошуку шляхiв протидй' загрозам тощо.
СНБУ не може бути статичним набором елеменпв. 11 вщкритють та орга-нiзацiйно-функцiональна динамiчнiсть обумовлеш можливiстю залучення нових суб'ектiв та об'ектв, на якi вона розрахована, тдвищенням ступеня впливу зовнiшнiх i внутрiшнiх чинникiв на нацiональну безпеку, взаемоза-
лежшстю як позитивних, так i негативних результат функщонування на-цiональних, регiональних та мiжнародних структур безпеки у контекст за-безпечення стабiльного розвитку сучасного св^у.
Для соцiальних систем завжди юнують певнi пороговi величини, переви-щення яких може зруйнувати систему або зробити неможливим виконання х'х головних функцiй. Для запобiгання цьому необхiдно здiйснювати монiторинг чинникiв, що характеризують спроможшсть СНБУ виконувати т функцп, що на не'х' покладаються. На наш погляд, такими функщями е: програмно-теоре-тична (розроблення концепцш, доктрин, стратегiй i програм у сферi нащо-нально'х' безпеки та вжиття конкретних заходiв щодо нейтралiзацii загроз нацiональним iнтересам), органiзацiйно-управлiнська (впровадження системи взаемодп мiж державним та недержавним секторами системи забезпечення нащонально'х' безпеки), шформацшна (впровадження системи шформацшно-пропагандистського супроводження державно'х полiтики щодо забезпечення нащонально'1 безпеки), iнтеграцiйна (виконання мiжнародних договорiв Укра'хни у безпековш та обороннiй сферах), координацiйна (поглиблення вшськово-полггичного партнерства та спiвробiтництва з НАТО i СС та участь у мiжнароднiй миротворчiй дiяльностi), щеолопчна (здiйснення заходiв ш-формацiйно-пропагандистського супроводження державно! пол^ики нащо-нально! безпеки), соцiалiзацii громадян Украхни (засвоення громадянами сощальних норм та цiнностей безпекового гатунку), прогностична (виявлен-ня причин виникнення загроз нащональним iнтересам та прогнозування можливих наслiдкiв 'х'х прояву) тощо.
З метою виконання вказаних функцш вщбуваеться активiзацiя не лише вщповщних державних механiзмiв, а й залучення громадян, формально дис-танцшованих вiд сфери нацiональноi безпеки i оборони, до прийняття рiшень, що стосуються забезпечення суверештету, територiальноi цшсносп та по-лiтичноi незалежностi Укра'хни, захисту конституцiйного ладу та забезпечення правонаступност полiтичноi влади.
Розглянемо другу систему, що так само е важливою для сфери нащональ-но'х' безпеки i оборони - систему забезпечення нацюнальног безпеки Украши (СЗНБУ). Стввщношення мiж першою та другою системами е таким: саме юнування СНБУ (первинно'х системи) без СЗНБУ (вторинно'х системи) е неможливим, оскшьки перша з них потребуе постшно'х' пiдтримки, охорони, збереження, вироблення та постачання ресурсiв, що лакошчно можна вира-зити термшом «забезпечення». Механiзмом здiйснення цих та шших системо-пiдтримуючих функцiй виступае СЗНБУ.
Пщсистемою забезпечення нацiональноi безпеки Укра'хни у широкому сена слщ розум^и сукупнiсть теоретико-методологiчних, нормативно-право-вих, шформацшно-анал^ичних, органiзацiйно-управлiнських, розвiдуваль-
них, контррозвщувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-тех-шчних, ресурсних та iнших заходiв, спрямованих на мiнiмiзацiю загроз i небезпек, гарантування розвитку нацiональних iнтересiв, духовного i мате-рiального добробуту народу Укра'х'ни та ефективного функцюнування систе-ми нацюнально!' безпеки Укра'х'ни.
Довщкова лiтература пропонуе дещо ширше визначення СЗНБУ: це -«складова системи нацюнально!' безпеки, сукупнiсть взаемопов'язаних та взаемообумовлених механiзмiв (iнституцiйних, оргашзацшних, правових та iн.) та суб'екпв забезпечення нацюнально!' безпеки (посадових оаб держави, органiв державно'! влади i мiсцевого самоврядування, державних установ, сил i засобiв сектору безпеки, iнститутiв громадянського суспiльства, окремих громадян), як на основi чинного законодавства трансформують полiтику нацюнально!' безпеки у цшеспрямовану скоординовану дiяльнiсть (заходи по-лiтичного, правового, органiзацiйного, военного та ш. характеру) з метою реалiзацii нацiональних iнтересiв (насамперед виявлення, прогнозування, попередження та нейтралiзацii загроз безпещ людини, суспiльства й держави)» [10, с. 355]. Метою СЗНБУ е створення достатшх умов для реалiзацii нацюнальних iнтересiв в умовах активного впливу загроз та небезпек, а також проведення мошторингу стану нацюнально'! безпеки.
Головне призначення СЗНБУ полягае у досягненш цшей нацюнально'! безпеки. Основною функщею дано!' системи е забезпечення збалансованого ствюнування штереав особи, суспшьства i держави через мошторинг, дiа-гностування, виявлення та щентифшащю, запобiгання й припинення, мЫмь зацiю та нейтралiзацiю дй' внутршшх та зовнiшнiх загроз i небезпек. Реагу-вання на загрози мае бути адекватним не лише !'х характеровi та масштабам, а й рiвню бажаного i можливого стану забезпечення нацюнально'! безпеки.
СЗНБУ створюеться i розвиваеться вщповщно до Конституцп Укра'х'ни та iнших нормативно-правових актв, що регулюють суспiльнi вiдносини у сферi нацiональноi безпеки i оборони. Г! основу складають органи, сили та засоби забезпечення нацюнально'! безпеки, що включають теоретико-мето-долопчш, нормативно-правов^ iнформацiйно-аналiтичнi, органiзацiйно-управлiнськi, розвiдувальнi, контррозвщувальш, оперативно-розшуковi, кадровi, науково-технiчнi, ресурснi та iншi елементи, дiя яких спрямована на попередження загроз i небезпек та гарантуе захист нацюнальних штереав Укра'х'ни.
Якщо мати на увазi суто теоретичний аспект проблеми, то створення на-явно!' моделi СЗНБУ е наслщком дiяльностi демократично сформованих ор-ганiв державно!' влади, результатом загальнонацюнального полiтичного процесу. Система мае визначеш цiлi, завдання, функцй', принципи функцюнування та розвитку, а також методи виршення поставлених завдань. При
цьому можна видшити три напрями функщонування системи забезпечення нащонально' безпеки: забезпечення безпеки особистосп; забезпечення без-пеки суспшьства; забезпечення безпеки держави.
Враховуючи, що вщповщно до ст. 3 Конституцп Украши найвищою со-цiальною щншстю е життя людини, особлива увага мае придшятися створен-ню надшного механiзму захисту конституцiйних прав i свобод громадян. Формування СЗНБУ мае вщбуватись на основi усвiдомлення необхщносп формування механiзму балансу iнтересiв особи, суспшьства i держави, що слугуватиме збереженню цшсносп не лише дано' системи, а й суспiльства в цшому. Проте цi побажання поки що залишаються далекими вiд практично' реалiзацii.
На окрему ремарку заслуговуе персоналiзацiя суб'ектiв забезпечення нащонально'' безпеки Укра'ни. У Законi Украши «Про основи нащонально' безпеки Украши» вщ 19 травня 2003 р. до них вщнесеш Президент Украши, Верховна Рада Украши, Кабшет МЫс^в Укра'ни, Рада нащонально' безпеки i оборони Укра'ни, мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчо' влади, Нащональний банк Укра'ни, суди загально' юрисдикцii, прокуратура Укра'ни, Нацiональне антикорупцшне бюро Укра'ни; мiсцевi державнi адмь нiстрацii та органи мiсцевого самоврядування, Збройш Сили Укра'ни, Служба безпеки Укра'ни, Служба зовшшньо'' розвщки Укра'ни, Державна при-кордонна служба Укра'ни та iншi вiйськовi формування, утвореш вiдповiдно до законiв Укра'ни; органи i пiдроздiли цивiльного захисту, а також грома-дяни Укра'ни, об'еднання громадян [13].
У цьому ж Закош вжито термiн «военна органiзацiя держави» (ВОД) як «сукупшсть органiв державно' влади, вiйськових формувань, утворених вщповщно до закошв Укра'ни, дiяльнiсть яких перебувае пщ демократичним цивiльним контролем з боку суспшьства i безпосередньо спрямована на захист нащональних iнтересiв Укра'ни вщ зовнiшнiх та внутрiшнiх загроз». Доне-давна ВОД вважалась основним суб'ектом забезпечення нащонально' безпеки i оборони. Наявнiсть военно' органiзацii, виходячи з '' силового потен-щалу, вважалась невiд'емною умовою убезпечення держави. При цьому необхщшсть убезпечення суспшьства i громадян нарiвнi з державою з боку военно' оргашзацп вщступала на другий план. Принаймнi у назвi ВОД вiд-бита лише держава.
Пiд час Революци Гiдностi 2013-2014 рр. бшьшють суб'ектiв забезпечення нацiональноi безпеки i оборони або ухилились вщ виконання законодавчо передбачених обов'язкiв, або залишили Укра'ну, побоюючись вiдповiдаль-носп за скоенi дiяннi. Зокрема, вткачами стали Президент Укра'ни, Прем'ер-мшютр Укра'ни, голова Верховно' Ради Укра'ни, Генеральний прокурор Укра'ни, голова Нащонального банку Укра'ни, мшютр оборони Укра'ни,
мшютр внутршшх справ Украши, голова Служби безпеки Украши, секретар Ради нащонально"1 безпеки i оборони Украши А. Клюев та його попередниця Р. Богатирьова, деяю iншi можновладщ. Система забезпечення нащонально"1 безпеки виявилась знищеною не лише за сутшсними ознаками (антиукраш-ська дiяльнiсть), а й формальними тдставами (втеча з Украши).
У зв'язку з цим доречно нагадати безпеково-самооргашзацшний парадокс, що вiдбувся у 2014 р. Громадяни Украши як суб'ект забезпечення нащональ-но! безпеки (у Законi «Про основи нацюнально1 безпеки» 2003 р. формально були позначеш на останньому мющ) виявилися фактичним рятiвником Вгг-чизни. Громадянське суспiльство проявило себе як сила, що зiрвала росшсью плани розчленування Украши на «Малороаю» та iншi васальнi регiони.
У чому сила громадянського суспiльства, яка стае державотворчим чин-ником в вторично вiдповiдальнi моменти? Пропонуемо один iз варiантiв вiдповiдi на це непросте питання. 1сторична логiка засвщчуе, що громадянське суспiльство практично завжди (нав^ь в умовах слабкостi чи вщсутносп держави) стать на охорош «вищих цiнностей» людського буття, до яких належать воля, безпека, ам'я, добробут, оргашчне вiдчуття нацюнально1 щен-тичностi, що живить державотворчi прагнення громадян [19]. Суспiльство громадянського рiвня розвитку неминуче ставить питання про необхщшсть системного захисту сво'1'х цiннiсних основ. Воно цiлком спроможне до вищо-го прояву власних самоорганiзацiйних здатностей - продукування збройно-силових об'еднань громадян, орiентованих на силовий захист нащональних iнтересiв та цшностей у випадку форс-мажорних обставин.
Маемо засвщчити безпековi дп громадянського суспшьства впродовж 2014-2018 рр., яю переконують у здатностi Украши не лише вщстояти неза-лежнiсть (це вщбуваеться зараз), а й створити ефективну державу (це мае статися найближчим часом). До таких дш належать: 1) с^мке виникнення низки добровольчих батальйошв та 'х практичне застосування на Сходi Украши; 2) формування сил мюцево1 самооборони; 3) могутнш волонтерський рух; 4) канали обмшу полоненими, якi або доповнюють державнi механiзми, або дшть самостiйно; 5) мас-медiйнi центри, структури шформацшного спротиву пропагандистським впливам противника; 6) центри психологично! та сощально! реабштацп учасникiв АТО; 7) активш виступи украшсько! дiа-спори у десятках краш свiту (вiд Канади до Австралп) тощо.
Подiбний розвиток подш - вивищення громадянського суспшьства над державою, доповнення безпекового потенщалу держави спроможностями защкавлено! громади - не передбачали ш Концепцiя (основи державно! по-лiтики) нащонально! безпеки Украши 1997 р. (втратила чиншсть у 2003 р.), ш Стратепя нащонально! безпеки Украши 2007 р. (втратила чиншсть у 2012 р.), ш Стратегия нащонально! безпеки Украши «Украша у свiтi, що
змшюеться» 2012 р. (втратила чиншсть у 2015 р.). Безрезультатшсть цих документ зайвий раз засвщчуе недостатнш рiвень безпекового мислення ор-ганiв державно' влади, а також катастрофiчний розрив мiж намiрами та практичними дiями легiтимних владних структур, що надто захопилися iмi-тацiею дiяльностi з питань нащонально' безпеки i оборони, а не '' практичною оргашзащею.
На рiвнi принципових узагальнень можемо вщмггити: в Укра'ш склалися необхщш передумови для створення Сектору безпеки i оборони (СБiО), що мае замшити радянський (пострадянський) релiкт у виглядi Военно' органь зацп держави. СБЮ попередньо визначаеться як «охоплена единим керiвни-цтвом i координащею сукупнiсть органiв державно' влади, Збройних Сил Укра'ни, iнших утворених вщповщно до законiв Укра'ни вiйськових форму -вань, правоохоронних та розвiдувальних оргашв, сил цивiльного захисту, оборонно-промислового комплексу Укра'ни, дiяльнiсть яких перебувае тд демократичним цивiльним контролем i вщповщно до Конституцп та законiв Укра'ни за функщональним призначенням спрямована на захист нащональних iнтересiв Укра'ни вщ загроз, а також громадяни та громадсью об'еднання, якi добровiльно беруть участь у забезпеченш нащонально'' безпеки» [18].
Стае зрозумшим, чому термш «военна органiзацiя держави» в сучаснш Украiнi застосовуеться дедалi рiдше. Вш хоча й мае законодавче закршлення, проте не повнiстю вiдбивае сутшсть iнституцiйних перетворень у сферi нащонально' безпеки. Бшьшють дослiдникiв визнають «военну органiзацiю держави» або перехщним визначенням об'еднаних силових можливостей держави пострадянського типу, або анахрошзмом минуло' епохи, що не вщ-повщае военно-полiтичнiй практицi ХХ1 ст. [20, с. 323-352]. На противагу цьому «сектор безпеки i оборони», маючи захщну етимологiю, бiльш адекватно пояснюе евроштеграцшну та евроатлантичну спрямовашсть геостра-тегiчного вибору Укра'ни та поступово стае повнощнним суб'ектом забез-печення нацiональноi безпеки Укра'ни.
Показовою слщ визнати таку нормотворчу ситуащю. Указом Президента Укра'ни № 287 вщ 26 травня 2015 р. затверджена чинна Стратегия нацiональ-но' безпеки Укра'ни, в якiй згадка про военну оргашзащю вiдсутня, а вико-ристовуеться термiн «система забезпечення нащонально' безпеки Укра'ни», на яку покладеш завдання: забезпечення оборони Укра'ни, захист '' сувере-нiтету, територiальноi цiлiсностi i недоторканностi кордонiв; протидп зо-внiшнiм i внутрiшнiм загрозам военного характеру; боротьби з оргашзованою злочиннiстю; забезпечення захисту населення в разi катастроф, стихiйних лих, небезпечних соцiальних конфлiктiв, епiдемiй та шших загроз суспiльству i державi.
Повертаючись до СБЮ, вкажемо таке. 14 березня 2016 р. Указом Президента Укра'х'ни затверджена Концепщя розвитку сектору безпеки i оборони Укра'х'ни. Це перший документ подiбного спрямування в юторп незалежно!' Укра'х'ни, який до складниюв СБiО пропонуе вщнести: Президента Укра'х'ни, Раду нацюнально!' безпеки i оборони Укра'х'ни та Апарат Ради, Мшютерство оборони Укра'х'ни, Збройш Сили Укра'х'ни, Мiнiстерство внутршшх справ Укра'х'ни, Нацiональну гвардiю Укра'х'ни, Нацюнальну полiцiю Укра'х'ни, Дер-жавну прикордонну службу Укра'х'ни, Державну м^ацшну службу Укра'х'ни, Державну службу Укра'х'ни з надзвичайних ситуацш, Службу безпеки Укра'х'ни, Управлшня державно!' охорони Укра'х'ни, Державну службу спещально-го зв'язку та захисту шформацп Укра'х'ни, Державну спещальну службу транспорту, координацшний орган з питань розвщувально!' дiяльностi при Президентовi Укра'х'ни та розвщувальш органи Укра'х'ни, центральний орган виконавчо!' влади, що забезпечуе формування та реалiзуе державну вшсько-во-промислову пол^ику. Крiм того, «передбачаеться створити умови для широкого залучення недержавних оргашзацш до виконання завдань в ште-ресах нацюнально'! безпеки i оборони держави» [21].
1ншою державно-управлiнською шноващею е пропозицiя щодо визна-чення «комплексного огляду сектору безпеки i оборони». Попередньо це «процедура оцшювання стану i готовностi складових сектору безпеки i оборони до виконання завдань за призначенням, за результатами яко' розробля-ються та уточнюються концептуальш документи розвитку складових сектору безпеки i оборони та визначаються заходи, спрямоваш на досягнення ними необхiдних спроможностей до виконання завдань за призначенням у поточних i прогнозованих умовах безпекового середовища».
Справа за виконанням прийнятих ршень. Успiх залежить вiд активностi й цшеспрямованосп держави пiд час практично!' реалiзацii безпеково-обо-ронних стратегiй та програм. Якщо врахувати пропозицiю щодо розумшня СБiО як сукупностi чотирьох взаемопов'язаних складових - сил безпеки, сил оборони, оборонно-промислового комплексу, громадян та громадських об'еднань, яю добровшьно беруть участь у забезпеченш нацiональноi безпеки - маемо повторно наголосити на першосп держави у виршенш проблем нацюнально'! безпеки i оборони. Громадянське суспшьство традицiйно за-микае перелш вiдповiдних суб'ектiв. Проте сво!' безпековi можливостi воно продемонструвало не лише перед Укра'х'ною, а й перед св^ом.
Висновки. Система нацюнально'! безпеки Укра'х'ни демонструе розгалуже-ш причинно-наслiдковi зв'язки мiж нацiею та необхщшстю досягнення стану !'!' захищеносп в сучасному глобалiзованому свiтi, який невпинно генеруе рiзнохарактернi виклики, загрози та небезпеки. Дана система, вщштовхуючись
вщ нащональних штереав та щнностей, е бшьш складним утворенням, ашж система забезпечення нащонально'' безпеки. Це пояснюе складнiсть рефлек-ciï системних засад нацiональноï безпеки Укра'ни з боку не лише широких верств населення, а й наявного пол^икуму. Обидвi системи перебувають у сташ динамiчного розвитку. Кшцевих форм вони не набули. Цього й не могло статися з огляду на складшсть процеав нащетворення в сучаснiй Укра-1Ш, недостатню визначенiсть нацiональних iнтересiв, поверховий характер ïx нормативно-правового закрiплення, а також вщсутшсть досвiду (традицiй) забезпечення нацiональноï безпеки незалежноï Украши.
Державнi органи асиметрично ставляться до сутнiсниx витоюв нащональ-ноï безпеки. Остання вважаеться станом захищеност нацiональниx iнтересiв, проте не нащональних щнностей Украши. В нащональному законодавста з питань нацiональноï безпеки нацiональнi цiнностi xiба що згадуються. Хоча значення нацiональниx щнностей неможливо переоцшити: ïx органiчне вщ-чуття сво1м наслiдком мае альтернативне розумшня сутностi та змiсту нащо-нальноï безпеки. Слiд визнати, що не лише влада, а й населення рiзниx регюшв Украши по^зному розумiе нацiональнi цiнностi, що додае заплу-таностi загальнiй картинi формування безпековоï культури держави i суспшь-ства.
Законодавство з питань нацiональноï безпеки i оборони Украши дедалi бiльше набирае заxiдниx ознак. Свщченням цього е активне використання термша «сектор безпеки i оборони» замють «военноï оргашзацп держави». У випадку оновлення базового закону щодо забезпечення нацiональноï безпеки Украши (що мае статися у 2018 р.) нагальною нащебезпечною потребою стане розробка (оновлення) та затвердження кшькох взаемопов'язаних стра-тегiй - нацiональноï безпеки Украши (юнуе), военноХ безпекиУкраши (вщ-сутня), кiбербезпеки Украши (iснуе), громадсько1 безпеки та цивiльного захисту населення Украши (вщсутня), розвитку оборонно-промислового комплексу Украши (вщсутня). Лише в цьому випадку виникнуть пщстави стверджувати про поглиблення системних засад забезпечення нацiональноï безпеки. Проте не про ïx абсолютну завершенiсть в умовах подальшо! еска-лацп загроз i небезпек внутршнього та зовнiшнього походження.
л1тература
1. Виклики й загрози нацюнальнш безпещ у контекст геополггичного та геоеко-ном1чного вибору Украши: матер1али круглого столу (Кшв, 3 груд. 2014 р.) / Нац. акад. держ. упр. при Президентов' Украши, Каф. глобалютики, евроште-грацп та упр. нац. безпекою; [за ред. Ю. В. Ковбасюка, Г. П. Ситника]. Кшв: НАДУ, 2014. 161 с.
2. Власюк О. С. Нацюнальна безпека УкраШи: еволюцiя проблем внутршньо! по-лiтики: вибр. наук. пр. Кшв: Н1СД, 2016. 527 с.
3. Вонсович О. С. Нацюнальна безпека Украши в умовах сучасних геопол^ичних змш. Науковий в1сник Дипломатичног академИ Украгни. 2017. Вип. 24(2). С.18-24.
4. Глобальна та нацюнальна безпека: тдручник / [В. I. Абрамов та ш.]; за заг. ред. Г. П. Ситника; Нац. акад. держ. упр. при Президентовi Украши, Громад. орг. «Акад. нац. безпеки». Кшв: НАДУ, 2016. 781, [2] с.
5. Курас А. I. Нацюнальна безпека Украши: вшськово-пол^ичш парадигми. Науко-ei записки Рнституту полтичних i етнонащональних досл1джень iм. I. Ф. Ку-раса]. 2014. Вип. 2. С. 230-240.
6. Мандрагеля В. А., Мовчан П. П. Нацюнальна безпека Украши в контекст по-л^ики Схщного партнерства €С. НауковочнформацШний вiсник АкадемИ на-цональног безпеки. 2015. № 3-4. С. 72-82.
7. Нштш Ю. В. Нацюнальна безпека Украши в сучасних умовах: ризики i фактори впливу. Юридична наука. 2015. № 2. С. 141-147.
8. Смолянюк В. Ф. Нацюнальна безпека УкраШи: термшолопчний баласт чи дер-жавотворча необхвдшсть? Сустльно-полтичш процеси. 2017. Вип. 2-3. С. 68-87.
9. Сурмш Ю. П. Система. Енциклопедiя державного управлтня: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентовi УкраШи; наук.-ред. колепя: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ш. Кшв: НАДУ, 2011. Т. 2: Методолопя державного управлшня / наук.-ред. колепя: Ю. П. Сурмш (сшвголова), П. I. Надолiшнiй (сшвголова) та iн. 2011. C.561-565.
10. Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / под ред. Г. П. Сытника. Киев: НАГУ при Президенте Украины, 2012. 496 с.
11. Чернишова Т. О. Нащя. Полiтологiчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По^бна, I. О. Полщук та iн.]; за ред. М. П. Требша. Хар-кiв: Право, 2015. C. 467-468.
12. Михальченко М. Iнтереси нацюнальш Полтична енциклоnедiя / редкол.: Ю. Ле-венець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та iн. Кшв: Парламентське видавни-цтво, 2011. C. 295-296.
13. Про основи нацюнально! безпеки УкраШи: Закон УкраШи вщ 19.06.2003. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/964-15 (дата звернення: 20.04.2018).
14. Требш М. П. «Пбридна» вiйна як нова украшська реальнiсть. Украгнський сощум. 2014. № 3(50). С. 113-127.
15. Глобальна та нацюнальна безпека / авт. кол. В. I. Абрамов, Г. П. Ситник, В. Ф. Смолянюк; за заг. ред. Г. П. Ситника. Кшв: НАДУ при Президентовi УкраШи, 2016. 784 с.
16. Коршевський О. Нацюнальна безпека. Полтична енциклопедiя / редкол.: Ю. Ле-венець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ш Кшв: Парламентське видав-ництво, 2011. C. 489-490.
17. TymieHKO Л. Нащональна безпека. Полгтологгчний енциклопедичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкша, В. П. Горбатенка. Кшв: Генеза, 2004. C.386-387.
18. Про нащональну безпеку Укра'ни: проект закону Укра'ни вщ 28.02.2018. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1 ?pf3511=63531 (дата звернення: 20.04.2018).
19. Требш М. П. Розвиток громадянського суспшьства в Укра'ш в контексп евро-штеграцп. Украгнський соцум. 2014. № 1(48). С. 106-118.
20. Кузьмук О. I. Формування та еволющя Военно' оргашзацп (сектору безпеки i оборони) Укра'ни (1991-2012): монографiя. Ки'в: НУОУ iм. 1вана Черняхов-ського, 2013. 436 с.
21. Про ршення Ради нацюнально' безпеки i оборони Укра'ни вщ 4 березня 2016 р. «Про Концепщю розвитку сектору безпеки i оборони Укра'ни»: Указ Президента Укра'ни. URL: http://www.president.gov.ua/documents/922016-19832 (дата звернення: 20.04.2018).
references
1. Kovbasiuk, Yu. V., Sytnyk, H. P. eds (2014). Vyklyky y zahrozy natsionalnii bezpetsi u konteksti heopolitychnoho ta heoekonomichnoho vyboru Ukrainy: materials of the round table (Kyiv, 3 hrud. 2014 r.) / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy, Kaf. hlobalistyky, yevrointehratsii ta upr. nats. bezpekoiu. Kyiv: NADU [in Ukrainian].
2. Vlasiuk, O. S. (2016). Natsionalna bezpeka Ukrainy: evoliutsiia problem vnutrishnoi polityky: vybr. nauk. pr. Kyiv: NISD [in Ukrainian].
3. Vonsovych, O. S. (2017). Natsionalna bezpeka Ukrainy v umovakh suchasnykh heo-politychnykh zmin. Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy - Scientific Bulletin of the Diplomatic Academy of Ukraine, issue 24 (2), 18-24 [in Ukrainian].
4. Sytnyk, H. P. ed (2016). Hlobalna ta natsionalna bezpeka: pidruchnyk / [V. I. Abramov ta in.]; Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy, Hromad. orh. «Akad. nats. bezpeky». Kyiv: NADU [in Ukrainian].
5. Kuras, A. I. (2014). Natsionalna bezpeka Ukrainy: viiskovo-politychni paradyhmy. Naukovi zapysky [Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. Kurasa] - Scientific notes [I. F. Kuras Institute of Political and Ethnonational Studies], issue 2, 230-240 [in Ukrainian].
6. Mandrahelia, V. A., Movchan, P. P. (2015). Natsionalna bezpeka Ukrainy v konteksti polityky Skhidnoho partnerstva YeS. Naukovo-informatsiinyi visnyk Akademii natsionalnoi bezpeky - Scientific and Information Bulletin of the Academy of National Security, 3-4, 72-82 [in Ukrainian].
7. Nikitin, Yu. V. (2015). Natsionalna bezpeka Ukrainy v suchasnykh umovakh: ryzyky i faktory vplyvu. Yurydychna nauka - Legal science, 2, 141-147 [in Ukrainian].
8. Smolianiuk, V. F. (2017). Natsionalna bezpeka Ukrainy: terminolohichnyi balast chy derzhavotvorcha neobkhidnist? Suspilno-politychni protsesy - Social-political processes, issue 2-3, 68-87 [in Ukrainian].
9. Surmin, Yu.P. (2011). Systema. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia. (Vols 1-8); Vol. 2: Metodolohiia derzhavnoho upravlinnia / nauk.-red. kolehiia: Yu. P. Surmin (spivholova), P. I. Nadolishnii (spivholova) ta in. 561-565 [in Ukrainian].
10. Syitnik, G. P. ed (2012). Gosudarstvennoe upravlenie v sfere natsionalnoy bezopas-nosti: slovar-spravochnik / Pod red. G. P. Syitnika. Kiev: NAGU pri Prezidente Ukrainyi [in Ukrainian].
11. Chernyshova, T. O. (2015). Natsiia. Politolohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk/ uklad.: [L. M. Herasina, V. L. Pohribna, I. O. Polishchuk ta in.]; za red. M. P. Trebina. Kharkiv: Pravo, 467-468 [in Ukrainian].
12. Mykhalchenko, M. (2011). Interesy natsionalni. Politychna entsyklopediia / Redkol.: Yu. Levenets (holova), Yu. Shapoval (zast. holovy) ta in. Kyiv: Parlamentske vydav-nytstvo, 295-296 [in Ukrainian].
13. Pro osnovy natsionalnoi bezpeky Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 r. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/964-15 [in Ukrainian].
14. Trebin, M. P. (2014). «Hibrydna» viina yak nova ukrainska realnist. Ukrainskyi sot-sium - Ukrainian society, 3(50), 113-127 [in Ukrainian].
15. Sytnyk, H. P. (2016). Hlobalna ta natsionalna bezpeka / avt. kol. V. I. Abramov, H. P. Sytnyk, V. F. Smolianiuk. Kyiv: NADU pry Prezydentovi Ukrainy [in Ukrainian].
16. Korniievskyi, O. (2011). Natsionalna bezpeka. Politychna entsyklopediia / Redkol.: Yu. Levenets (holova), Yu. Shapoval (zast. holovy) ta in. Kyiv: Parlamentske vydav-nytstvo, 489-490 [in Ukrainian].
17. Tupchiienko, L. (2004). Natsionalna bezpeka. Politolohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk / Za red. Yu. S. Shemshuchenka, V. D. Babkina, V. P. Horbatenka. Kyiv: Heneza, 386-387 [in Ukrainian].
18. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy / Proekt zakonu Ukrainy vid 28.02.2018. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63531 [in Ukrainian].
19. Trebin, M. P. (2014). Rozvytok hromadianskoho suspilstva v Ukraini v konteksti yevrointehratsii. Ukrainskyi sotsium - Ukrainian society, 1(48), 106-118 [in Ukrainian].
20. Kuzmuk, O. I. (2013). Formuvannia ta evoliutsiia Voiennoi orhanizatsii (sektoru bezpeky i oborony) Ukrainy (1991-2012): monohrafiia. Kyiv: NUOU im. Ivana Cherni-akhovskoho [in Ukrainian].
21. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 4 bereznia 2016 r. «Pro Kontseptsiiu rozvytku sektoru bezpeky i oborony Ukrainy»: Ukaz Prezydenta Ukrainy. URL: http://www.president.gov.ua/documents/922016-19832 [in Ukrainian].
Смолянюк Владимир Федорович, доктор политических наук, профессор, заведующий кафедрой политологии и национальной безопасности Киевского национального экономического университета имени Вадима Гетьмана, г. Киев, Украина
системные основы национальной безопасности украины
Исследуются базовые системные образования в сфере национальной безопасности и обороны - система национальной безопасности и система обеспечения национальной безопасности. Определяются их взаимная субординация, субъектная и объектная составляющие, социально-политическая роль. Указывается на сложный характер становления обеих систем, недостаточное понимание политическими лидерами и гражданами их структуры и назначения.
Ключевые слова: нация, национальные интересы, национальные ценности, национальная безопасность, система национальной безопасности, система обеспечения национальной безопасности, вызовы, угрозы, опасности, риски.
Smolianiuk Volodymyr Fedorovych, Doctor of Political Sciences, Professor, Head of Department of Political Science and National Security, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Kyiv, Ukraine
systemic principles of national security of ukraine
Problem setting. National Security of Ukraine as a state ofprotection of the vital interests of man, society and the state is based on two main systems - the national security system it self and the system of ensuring national security. At the same time, the majority of Ukrainian citizens have insufficient knowledge about the systemic principles of national security. This has negative consequences for practical activities on ensuring the national security of Ukraine. Further scientific research in this area and their bringing to the general public of specialists involved in the sphere of national security will become necessary.
Recent research and publications analysis. The issues of the national security of Ukraine (including the systemic principles of its provision) have been raised in the writings of numerous authors. Among them, in particular, are V. Gorbulin, O. Vlasyuk, V. Goro-venko, O. Dzoban, B. Parahonsky, G. Sytnik, M. Trebin. The specialists of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine (Y. Melnyk, V. Abramov, S. Borisyevich, A. Datsyuk, V. Kyrylenko, V. Mandragelia, R. Marutyan, etc.) work fruitfully in this area. At the same time, an urgent need is an increase in author's teams that are concerned with the national security of Ukraine in terms of Russia's aggression against
Ukraine and the transformation of national security in the key factor of Ukraine's state survival.
Paper objective. To reveal the essence, structure, target direction of the national security system and the system of ensuring national security. Determine the socio-political subordination of these systems. Determine the subjects ofnational security, which are part of both systems. Determine the normative and legal support of the activities on ensuring the national security of Ukraine.
Paper main body. The study of the national security sphere of any country requires the use of methodological tools, built on the basis of systematic analysis of complex social processes. Below we will discuss two key systems directly involved in securing society, the state, the citizen: a) the national security system and b) the system of ensuring national security. The national security system is an open, dynamic social system, the main purpose of which is to create conditions for the realization ofnational interests, to ensure the integrity of society and the state. Its constituent elements are the nation, national interests, national values, activities for their protection, national security as a state of protection of national interests, as well as the challenges, threats and dangers ofdestructive influence.
The activities of society, state, citizens in protecting (defending, promoting) national interests takes place in various spheres, the total number of which depends on the specific historical conditions of the country's development, the format of the challenges and dangers facing it, the experience of security activities, etc. In the Ukrainian legislation, the areas of ensuring national security recognized internal political, foreign policy, military, social, humanitarian, economic, scientific and technological, informational, environmental, as well as the areas ofstate security, civil protection of the population, security of the state border. Thus, Ukraine's national security is the protection of state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order and other national interests of Ukraine from real and potential threats.
Depending on the tasks that need to be resolved in the process of securing national security, a formal part of the national security and the national security system (public authorities, security forces, etc.) and an informal part (civil society institutions, citizens, mass media, etc.) can be singled out.
Depending on the subject of national security, which plays a leading role in the analysis of national security factors and when adopting the appropriate management decision, one can consider the national, state and public subsystems of the national security and the national security system, which mutually complement and control in a certain way one another.
Under the system of ensuring the national security of Ukraine in the broad sense, one should understand a set of theoretical and methodological, regulatory, informational and analytical, organizational and managerial, intelligence, counterintelligence, operational search, personnel, scientific and technical, resource and other measures aimed at minimization threats and dangers, guaranteeing the development of national interests, spiritual and material well-being of the people of Ukraine and the effective functioning of the system of national security of Ukraine.
The main purpose of the system of ensuring the national security of Ukraine is to achieve the goals of national security. The main function of this system is to ensure balanced coexistence of the interests of the individual, society and the state through monitoring, diagnosis, detection and identification, prevention and termination, minimization and neutralization of the internal and external threats and threats.
The subjects of ensuring the national security of Ukraine are the President of Ukraine, the Parliament of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the National Security and Defense Council of Ukraine, ministries and other central executive authorities, the National Bank of Ukraine, courts of general jurisdiction, the Prosecutor's Office of Ukraine, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, local state administrations and local self-government bodies, the Armed Forces of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the External Intelligence Service of Ukraine, the State Border Guard Service of Ukraine and other officers formations formed in accordance with the laws of Ukraine; bodies and units of civil protection, as well as citizens of Ukraine, associations of citizens. These bodies are part of both systems.
In this regard, with regard to the power structures of the state used the term «military organization of the state», which in modern terms changed to the security and defense sector. March 14, 2016, the Decree of the President of Ukraine approved the Concept of Development of the Security and Defense Sector of Ukraine. Another public-management innovation is the proposal to periodically conduct a comprehensive review of the security and defense sector.
Case for the implementation of the decisions. Success depends on the activity and purpose of the state and society during the practical implementation of security-defense strategies and programs.
Conclusions of the research. The system ofnational security in Ukraine demonstrates the wide-ranging causal relationships between the nation and the need to secure its security in a modern globalized world that continuously generates diverse challenges, threats and dangers. This system, based on national interests and values, is a more complex entity than a system of ensuring national security. This explains the complexity of the reflection of the systemic principles of the national security of Ukraine from the side of not only the general population, but also the existing politics.
Both systems are in a state of dynamic development. They did not acquire the final forms. This could not have happened due to the complexity of the processes of nationbuilding in modern Ukraine, the lack of certainty of national interests, the superficial nature of their legal consolidation, and the lack of experience (traditions) of ensuring the national security of independent Ukraine.
Legislation on national security and defense of Ukraine is gaining more and more Western character. An indication of this is the active use of the term «security and defense sector» instead of the «military organization of the state».
Keywords: nation, national interests, national values, national security, system of national security, system of ensuring national security, challenges, threats, dangers, risks.
