CC BY
40
УДК 613.9:614.2:616-036.22:65.012.6
I.A. Андреева*, СИСТЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я -
О.В. Лугова * СУЧАСНИЙ СТАН ТА СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д
О.В. Нашиванъко ,
Ю. С. Черняк ,
О.А. Шевченко
ДЗ «Днгпропетровська медична академЫМОЗ Украти»
кафедра мкробюлоги, вгрусологИ, ШунологИ та етдемюлоги
(зав. - к. мед. н. Д. О. Степанський)
кафедра zizienu та екологи
(зав. - д. мед. н., проф. О.А. Шевченко)
кафедра мовно1 тдготовки
(зав. - д. фтол. н., проф. Т.В. Фтат)
вул. Дзержинсъкого, 9, Днтропетровськ, 49044, Украша
Департамент охорони здоров 'я Днтропетровсько'1 обласноЧ державноi адмтгстраци Днтропетровськ, 49000, Украта
SE «Dnipropetrovsk medical academy of Health Ministry of Ukraine»
Department of microbiology, virology, immunology and epidemiology
Department of hygiene and ecology
Department of Language Training
Dzerzhinsky str., 9, Dnipropetrovsk, 49044, Ukraine
Department of Health Dnipropetrovsk Regional State Administration
Dnipropetrovsk, 49000, Ukraine
e-mail: i.a.andreeva@mail.ru
Ключов! слова: громадсъке здоров 'я, етдемюлог1чний nepexid, цшьов1 opienmupu та тдикатори, просування здоров'я
Key words: public health, epidemiologic transition, targets and indicators, health promotion
Реферат. Система общественного здоровья - современное состояние и мировой опыт. Андреева И.А., Луговая Е.В., Нашиванько О.В., Черняк Ю.С., Шевченко А.А. В обзоре представлена эволюция системы общественного здоровья и тенденции развития системы общественного здоровья в мире. Показаны этапы формирования обновленной концепции, принципы организации общественного здоровья и роли различных организаций в связи с развитием глобальной стратегии «Здоровье для всех». Эффективно функционирующая система общественного здоровья - это, прежде всего, результат мультисекторального взаимодействия. Целью современной системы общественного здоровья является обеспечение условий, когда все группы населения имеют доступ к соответствующей и экономически эффективной медицинской помощи, в том числе по укреплению здоровья и профилактике болезней.
Abstract. Public health system - current status and world experience. Andreyeva I.A., Lugova O.V., Nashyvanko O.V., Cherayak Yu.S., Shevchenko O.A. In the review, the evolution of Public Health and global development tendencies of Public Health system have been discussed. Stages of formation of the updated concept, principles of Public Health organization and the role of various organizations have been shown in the connection with development of the global concept of "Health for All". A well-functioning public health system is primarily the result of multisectoral cooperation. The aim of modern Public Health is to provide conditions of access to appropriate and cost-effective health care for all population groups, including health promotion and disease prevention.
За визначенням Всесв1тньо1 оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ): «Здоров'я - це не лише вщсутшсть захворювань, але й повне ф1зичне, псиичне та сощальне благополучия людини» [11]. Вщтак, фаивщ з громадського здоров'я («public health») у всьому свт працюють над тим, щоб не долати наслщки захворювань у май-бутньому, а д1ють на випередження - прищеп-люють елементарну медичну грамотнють та мотивують обирати здоровий cnoci6 життя.
Якщо в медичнш практищ проблемою здоров'я конкретно! людини займаеться один л1кар \ його робота впливае на стан здоров'я одного пащента, то в сфер1 громадського здоров'я прю-ритетом стае збереження та покращення здоров'я багатьох людей одночасно. Л1кар, ешдемюлог, психолог, соцюлог чи медсестра, яю волод1ють вщповщними знаниями та шструментами у сфер1 громадського здоров'я, часто працюють одшею командою безпосередньо або через громадсью
¿шщативи, професшш об'еднання, державш шституцй та приватш оргашзацй. Вони peani-зують программ дш 3i збереження найбшьшого суспшьного блага - здоров'я громади. Программ в цш сфер1 часто стають р1зногалузевою системою заход1в на триват роки. Taxi програми довол1 давно та усшшно юнують в крашах Свропейського Союзу, Канавд, США, на що зазначеш кра!ни витрачають щороку значну частку кошт1в, передбачених у cboix бюджетах на охорону здоров'я та сощальний захист. Нам дуже важливо спиратися на вже юнуючий позитивний досвщ, щоб мати змогу адаптувати найкращ1 св1тов1 практики до наших потреб.
Метою дослщження було проведения анал1зу стану та тенденцш розвитку системи гро-мадського здоров'я у свт.
РЕЗУЛЬТАТА ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Громадське здоров'я (Public health) було визначене ще в 1920 рощ як "наука i мистецтво профшактики захворювань, продовження життя i змщнення здоров'я за допомогою оргашзованих зусиль i свщомого вибору суспшьства, оргаш-зацш державних та приватних, громад та окремих oci6" [34]. ВООЗ громадське здоров'я як сфера д1яльносп представляеться як «наука i мистецтво запобпання хворобам, продовження життя i змщнення псих1чного, ф1зичного здоров'я через ефективний та оргашзований внесок окремих груп населения та суспшьства» [35]. В юторичному контексп дослщники виокремлю-ють три революцн системи громадського здоров'я [30, 27, 24, 21]: перша - створення саштарних умов та боротьба з шфекцшними захворюваннями (до XIX - початку XX вшв); друга - внесок поведшки кожного ¿ндивщуума в розвиток нешфекцшних захворювань i ранньо! смертност1 (1950-Ti роки); третя - здоров'я ви-знано основним видом вим1рювання якосп життя (початок з 1970-х роюв). На сучасному еташ пол1тики системи громадського здоров'я XXI стол1ття виходять з питания: «Що робить людей здоровими?» До уваги беруть колективний cnoci6 життя сучасного суспшьства i соц1альне оточення сучасного життя, тому що вони впливають на здоров'я населения.
Св1товий досвщ показуе, що тенденщя ево-люцн здоров'я, смертност1 людей i тривалосп життя з початку XX столггтя формуеться не випадково [15]. Незважаючи на величезне р1зно-ман1ття умов i фактор1в, що впливають на здоров'я населения в р1зних крашах, повсюдно простежуеться едина спрямованють змш, що мають законом1рний характер. Бона виявляеться в схож1й динам1ц1 показниюв смертност1 i три-
валост1 життя, р1вня здоров'я, в однотипних зрушеннях структури медично! патологй, причин смерт1, найб1льш небезпечних патогенних фактор1в [1]. Узагальнення законом1рностей, як1 зумовлюють таку загальну спрямован1сть зм1н, привело до появи теоретично! концепцн, яка була названа ешдемюлопчним переходом [23]. Суть його полягае в замш1 «старо!» структури захворюваност1 i смертност1 з причин, зумов-лених переважно зовшшшми факторами (¿нфек-ц1йн1 та паразитарш захворювання, хвороби орган1в дихання тощо), «новою» структурою з переважанням хвороб i причин смерт1, пов'яза-них з нешфекцшною патолог1ею, природним старшням людського орган1зму (хвороби сер-цево-судинно! системи, онколог1чн1 захворювання). За даними ВООЗ, нешфекцшш захворювання, пов'язаш 3i «стилем життя» (куршня, зловживання алкоголем, недол1к ф1зично! актив-HOCTi i нездорове харчування), е причиною 86% смертельних випадк1в на piK в Укра!н1 [8].
ВООЗ була розроблена стратепя «Здоров'я для Bcix» [37]: здоров'я розглядаеться як ключо-вий фактор розвитку суспшьства через надання BciM людям можливостей вести сощально й економ1чно продуктивне життя. Урядам поставили завдання нести в!дпов!дальн1сть за здоров'я свого народу, а не тшьки за надання послуг. Як результат: краши стали визначати показники здоров'я, яю були opieHTOBaHi на сощально-економ1чн1 детерм1нанти, а не на поведшку окремо! людини.
ВООЗ наголошено, що для покращення здоров'я на pißHi кра!ни необх1дно впливати на його основш детерм1нанти [18, 7, 32]. На сьогодн1 ключовими детермшантами здоров'я визначен1 так1:
1. Дохщ та соц1альний статус.
2. Осви-а.
3. Ф1зичне оточення (вода, пов1тря, умови прац1 тощо).
4. Р1вень безроб1ття.
5. П1дтримка сощального оточення.
6. Культурн1 традицй та в1рування.
7. Генетика (в!рог1дн1сть захворювання).
8.1ндивщуальна повед1нка.
9. Послуги.
10. Стать.
3 1990-х роюв i до тепер1шнього часу активно впроваджуеться стратег1я просування здоров'я (Health Promotion) [16, 38; 5; 6, 10; 17, 22]. Дом> нуючою щеею ц1е! стратегй е адвокащя здоров'я, мотивування окремих особистостей i сп1льнот на досягнення здоров'я. Такий п1дх1д дозволяе допомогти (впливати) ¿ндивщуумам i сусп1льним
трупам через осв1ту, економ1чш й полггичш дй для досягнення ними кращого контролю \ полшшення свого здоров'я через зм1ну ¿ндив1-дуально! поведшки \ змши сощально-еконо-м1чних чинниюв. Конкретш дй спрямоваш на: побудову пол1тики громадського здоров'я, ство-рення сприятливого навколишнього середовища, посилення потенщалу спшьнот, розвиток персо-нальних навичок, переор1ентащю послуг з охо-рони здоров'я тощо [36].
Просування здоров'я здшснюеться на декшь-кох р1внях. Як правило, визначають:
- первинну профшактику захворювання;
- вторинну профшактику захворювання;
- третинну профшактику захворювання.
Первинна профшактика захворювання спря-
мована на уникнення захворювання шляхом визначення груп шдвищеного ризику та надання 1м певних послуг: консультування, шформацп, вакцинацй, регулярних медичних огляд1в.
Вторинна профшактика захворювання спря-мована на змшу певних вцщв поведшки з метою зменшення випадюв спалаху захворювання або уповшьнення прогресування захворювання: осв1та щодо медикаменпв; поради щодо здорового харчування для д1абетиюв; методи релак-сацй для пащенпв ¿з серцевими захворю-ваннями.
Третинна профшактика захворювання спря-мована на зменшення наслщюв захворювання, яю впливають на яюсть життя (таких як швалщшсть або ускладнення): реабштащя, навчання навичкам життя в нових умовах (часто у поеднанш з наданням медично! допомоги) тощо.
Тобто вщмшшсть системи громадського здоров'я \ медично! охорони здоров'я полягае у фокуса заходи щодо громадського здоров'я спрямоваш на все населения, а не на окремо взятого пащента [2]. Можна сказати, що фах1вщ з громадського здоров'я ошкуються здоров'ям здорових.
1ндивщуальне здоров'я окремо! людини явище, значною м1рою, випадкове. Воно може бути зумовлено, насамперед, ендогенними факторами \ залежить вщ безл1ч1 випадкових зовшшшх процес1в \ явищ. Параметри ¿ндивь дуального здоров'я не можуть служити шд-ставою для прийняття ршень, спрямованих на оптишзащю умов життя великих груп населения. Р1вень здоров'я населения (усереднений р1вень здоров'я) завжди е показником сприятливого або негативного впливу навколишнього середовища на населения [39]. Для виршення сощальних,
економ1чних, пол1тичних проблем, при яких необхщно враховувати яюсть здоров'я всього населения, використовуеться поняття «гро-мадське здоров'я».
Громадське здоров'я - основна ознака, основна властивють людсько! спшьноти, !! природний стан, що вщображае шдивщуальш пристосувальш реакцп кожного \ здатшсть вс1е! спшьноти в конкретних умовах найбшьш ефек-тивно здшснювати сво! сощальш й бюло-пчш функцй [33]. У р1зних сощально-еконо-м1чних, еколого-ппешчних, природних умовах параметри громадського здоров'я можуть ютотно вщр1знятися один вщ одного. Ця обставина дозволяе говорити про р1зш якост1 громадського здоров'я. Специфша регюнальних умов життя зумовлюе стушнь ймов1рносп для кожно! людини досягнення найкращого р1вня здоров'я та творчо! працездатност1 протягом максимально продовжено! тривалосп ¿ндивщуального життя.
Система громадського здоров'я вимагае залу-чення мультидисциплшарних команд, а не окремого лшаря [4, 25]. Тшьки взаемод1я \ пере-тин цих галузей дозволить досягти мети «Здоров'я для вс1х» за участю громадсько! охорони здоров'я, медицини та спшьноти. Якщо нама-гатися знайти вщповщь на питания: «Хто несе вщповщальшсть за громадське здоров'я (лшар1, кер1вники будь-яко! оргашзацп, вчител1, сощаль-ш пращвники \ та ¿и.)?», то зрозумшим стае те, що вщповщальшсть за громадське здоров'я е ко-лективною! Проте кожен мае свою певну частку вщповщальносп. Саме для визначення ще! частки використовуються одинищ вим1ру здоров'я. Як, користуючись визначенням ВООЗ: «Здоров'я - це стан повного ф1зичного, психоло-пчного та сощального благополуччя, а не лише вщсутшсть хвороби або ф1зичних дефекпв», вим1рювати здоров'я населения або окремо! людини?
3 огляду на шдивщуальне здоров'я, шформа-щю можна отримати за результатами медичного огляду, спираючись на суб'ективш вщчуття громадян. Вишрювання здоров'я громади потре-буе комплексу емшричних даних окремих груп ризику та населения в цшому, штерпретацй цих даних, !х пор1вняння з м1жнародними, держав-ними, регюнальними стандартами та нормами. Даш мають збиратись за встановленою методикою та анал1зуватись за загальновжи-ваною методолопею. Якщо мова йде про здоров'я як негативну змшну: здоровий = хвороба вщсутня, то використовуються методи сучасно! ешдемюлогй: проведения оцшки поширення захворювання та його наслщюв, фактор1в ризику
цього захворювання, особливосп поведшки населения у зв'язку ¿з захворюванням (тенденцй змш). Методи ешдемюлогй тюно пов'язаш з математикою та статистикою. Якщо необхщно вимряти здоров'я як причинно-наслщковий зв'язок, слщ оцшювати поведшку, фактори оточення, заходи охорони здоров'я 1 та ш. У цьому контекст! рекомендовано використо-вувати методи вим1рювання з соцюлогй, психологи, антропологи, економши, медицини [26]. Врешт1-решт, з використанням статистичних ирийом1в, ешдемюлопчних понять ризику / безпеки можлива розробка адекватних заход1в втручання на основ! фактичних даних.
Таким чином, наука про громадське здоров'я використовуе методолопю та показники, за якими можна вим1рювати, анал1зувати та прогно-зувати стан здоров'я суспшьства. Чи не найвагомшу роль у цьому вщграють яюсш дослщження причин та фактор1в виникнення та поширення певних недуг. Таю дослщження переважно вимагають дуже значних часових та фшансових витрат, але вони вкрай необхщш, бо, лише опираючись на результати дослщжень з мщною доказовою базою, можна говорити про створення в майбутньому ефективних програм з покращення громадського здоров'я. Якщо про-анатзувати набагато бшьш1 витрати держави на лшування, подальшу реабштащю та сощальний захист нездорових громадян, можна буде виправдати нав1ть витрачання значних ресуршв на таю дослщження. Загалом, на сьогодш визна-чення ВООЗ здоров'я як повного благополуччя бшьше не вщповщае своему призначенню. Machteld НиЬег 1 його колеги пропонують змшити акцент у бш здатносп адаптуватися 1 самостшно управляти в умовах сощальних, ф1зичних 1 емоцшних проблем [14]. II д1яльнють спрямована на створення умов, в яких люди можуть бути здоровими, 1 зосередитися на цших трупах населения, а не на окремих пащентах або захворюваннях.
Врешт1-решт зб1р та оцшка шформаци щодо р1вня здоров'я та проблем здоров'я визначае потреби суспшьства, е пщгрунтям для визна-чення прюритепв. Визначившись ¿з прюри-тетами, необхщно провести планування програм здоров'я. Для цього слщ встановити вихщний план здшснення проекту, визначити показники ефективносп та провести обгрунтування ре-сурав. Полянка громадського здоров'я — це не окрем1 заходи, до яких можна ситуативно залучати медичних пращвниюв р1зного профшю, це постшний мошторинг, а також комплексна стратепя 1 тактика. Д1яльнють у сфер! гро-
мадського здоров'я спрямована на створення умов, в яких люди можуть бути здоровими, i зосереджена на цших групах населения, а не на окремих пащентах або захворюваннях [28; 13].
Важливим аспектом сучасно! системи громадського здоров'я е ефективна оргашзащя просв1тницько! роботи серед населения, що потребуе сучасних метод1в донесения шформаци, й адвокащя його inrepeciB, i сощальна мобшзащя в штересах здоров'я [9]. У постмо-дернютському суспшьств! набувае продук-тивност1 система громадського здоров'я i3 залу-ченням громадян, яка, використовуючи принцип взаемозалежносп, надае можливють оргашзо-вувати громадян та використовувати шстру-менти впливу. Ефективними кроками на цьому шляху е проведения д1алогу з населениям i встановлення дов1ри; люди приймають ршення, коли залучеш до процесу [12, 19]. Саме мето-долопя активного залучення громадян дае можливють формувати ефективш штервенцй.
Таким чином, на формування громадського здоров'я впливае як бюлопчна суть кожно! людини, так i д!яльшсть суспшьства, пов'язана з прийняттям ¿ндивщуальних i колективних р1шень та !х здшснення. Bapianrn вибору, яким люди вщдають перевагу, залежать вщ i'x генетичних особливостей, стану довкшля, сощально-економ!чного становища i житлових умов, шод! пол1тичних, релшйних i культурних особливостей, а також вщ ступеня свободи i реально! можливосп вибору для покращання здоров'я. Для мобшзацй потенщалу спшьнот до виршення проблем громадського здоров'я та нащонально! безпеки в комплекс! запропонована модель взаемодй в суспшьств!, спрямована на сощальш зрушення. 1дея ще! модел! обгово-рювалась на таких м1жнародних форумах з шдтримки розвитку потенщалу спшьнот, як Rockefeller Foundation Conferences (1997, 1998, 2000) та ССР-SAVE Community Mobilization Task Force. На практищ штегровану модель взаемодп в суспшьств! заради сощальних 3MiH (CFSC) розробили спещалюти Ушверситету Джона Хоп-KiHca за шдтримки Фонду Рокфеллера. Основ-ними ii складовими е суспшьний д!алог на 0CH0Bi виважено! оцшки ситуацй й усвщомлення наявних потреб та inrepeciB, розробка узгодже-ного плану заход!в, спрямованих на виршення конкретно! проблеми, що стосуеться терито-р1ально! громади або бшьш вузько - певно! спшьноти людей, та оргашзащя спшьних д!й з його реал!зац!! i наступного оц!нювання вщ-пов!дност! досягнутих результат!в поставленим ц!лям [29].
Загалом, можливо видшити основш концепци i роздши наук, що становлять основу сучасного громадського здоров'я:
• медицина та охорона здоров'я;
• створення тдтримуючого оточення та шфра-структури: ткарш, в'язнищ, ушверситети i т.ш.;
• штервенци за участю спшьнот (community-based interventions) як мета змши, агент змши i джерело змши;
• наукова доказовють (evidence-based public health);
• ешдемюлопя, ешдемюлопчний метод дослщження;
• здоров'я населения;
• сощальш науки, фшософ1я, антрополопя.
3 точки зору загально! класифшаци наук громадське здоров'я знаходиться на меж1 м1ж природознавством i суспшьними науками, тобто воно використовуе методи й досягнення обох груп [20]. 3 точки зору класифшаци медичних наук (про природу, вщновлення та змщнення здоров'я людини, людських груп i суспшьства) громадське здоров'я прагне заповнити розрив м1ж двома основними трупами ктшчних (лшу-вальних) i профшактичних (ппешчних) наук, що склався в результат! розвитку медицини. Воно вщпрае синтезуючу роль, розвиваючи й об'ед-нуючи принципи мислення i дослщження обох напрямюв медично! науки i практики. Громадське здоров'я дае узагальнюючу картину стану й динамши здоров'я i вщтворення населения та визначае ix фактори, а звщси засоби впливу та необхщш заходи. Таку узагальнюючу картину не може дати жодна ктшчна або ппешчна дисциплша. Сучасна практика громадського здоров'я вимагае м1ждисциплшарно! команди фах1вщв багатьох фах1в [3]. Громадське здоров'я, як наука, повинно оргашчно поедну-вати конкретний анатз практичних проблем охорони здоров'я з дослщженнями законо-м1рностей суспшьного розвитку, проблем еко-ном1чного розвитку i культури. Рацюнальшсть створення програм 3i збереження здоров'я гро-мадян полягае, зокрема, i в економ1чнш вигод1
для держави [31]. За щею формулою працюють фах1вщ з громадського здоров'я на Захода
Глобальна система громадського здоров'я включае, насамперед, д1яльшсть Всесв1тньо1 орган1зацй' охорони здоров'я через структуру регюнальних представництв. Свропейське perio-нальне представництво ВООЗ - це регюнальне представництво для краш Свропи та Середньо1 Азп. Також до участ1 в розбудов1 громадського здоров'я залучен1 спор1днен1 агенцп ООН та неурядов1 орган1зацй', активну участь беруть м1жнародш фонди та оргашзаци - UNAIDS, UNICEF, Глобальний фонд боротьби проти СНЩу, туберкульозу та малярй, Св1товий банк, М1жнародна орган1зац1я прац1, Всесв1тня про-довольча оргашзащя, OXFAM, Médecines san Frontières, CARE.
П1ДСУМОК
Ефективно функц1онуюча система громадського здоров'я - це передуем результат мульти-секторально1 взаемодп. У Нац1ональн1й CTpaTeriï реформування охорони здоров'я в Украш на перюд 2015 - 2020 рок1в визначено, що система мае бути ор1ентованою «на шдвищення в1д-пов1дальност1 за збереження здоров'я та про-мощю здорового способу життя, зм1цнення сощально1 св1домост1 та формування готовност1 протистояти надзвичайним под1ям у сфер1 громадського здоров'я, наприклад еп1дем1ям. Основною функщею держави у сфер1 громадського здоров'я повинна бути розробка
пол1тики i стратеги в галуз1 профшактики хвороб, охорони та промоцй' здоров'я». Метою сучасно1 системи громадського здоров'я е забезпечення умов, коли bcî групи населения мають доступ до вщпов1дно1 та економ1чно ефек-тивн01 медично! допомоги, в тому числ1 по зм1цненню здоров'я i профшактищ хвороб. Ун1версальний понят1йний апарат i спшьна ф1лософ1я е основою для усшшного розвитку громадського здоров'я в Украш1, а розпод1л функц1й та вщповщальносп потребуе виважено1 пол1тики та KponiTKoi' координацй'.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Awofeso N. What's new about the "new public health?" / N. Awofeso // Am. J. Public. Health. - 2004. -Vol. 94, N5. - P. 705-709.
2. Banstola A.The Public Health Discipline: Carrer at the Crossroads / A. Banstola // Health Prospect. - 2012. -N 11.-P. 45-46.
3. Bashford A. Thinking historically about public health / A. Bashford, C. Strange // J. Med. Ethics; Medical Humanities. - 2007. - Vol. 33. - P. 87-92.
4. Boundary spanning and health: invitation to a learning community / H. Aungst, M. Ruhe, K.C. Stange [et al.] // London J. Primary Care. - 2012. - N4. -P. 109-115.
5. Buchanan D.R. An ethics of health promotion. Re-thinking the sources of human well being / D.R. Buchanan. - New York: Oxford University Press, 2000.
6. Buchanan D.R. A New Ethic for Health Promotion: Reflections on a Philosophy of Health Education for
the 21st Century / D.R. Buchanan // Health. Education. Behavior. - 2006. - Vol. 33,N 3. - P. 290-304.
7. Commission on Social Determinants of Health Closing the gap in a generation; health equity through action on the social Determinants of Health. - Geneva: World Health Organization, 2008.
8. Disability-adjusted life years (DALYs) for 291 diseases and injuries in 21 regions, 1990-2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010 // Lancet. - 2012. - Vol. 380, N9859. -P. 2197-2223.
9. EliasN. Over the process of the civilization. Soziogeneti and psychogenetische investigations. -2 Bde., 17. Edition/N. Elias. - Frankfurt/Main, [1939], 1992.
10. Green L.W. Health promotion planning: An educational and environmental approach. - 3nd ed. -Mountain View C.A. / L.W. Green, M.W. Kreuter. -Mayfield, 1999.
11. http://www.who.int.
12. Horstman K. Worstelen met gezond leven. Ethiek in de preventie van hart- en vaatziekten / K. Horstman, R. Houtepen. - Amsterdam: Het Spinhuis, 2005.
13. Horstman K. Struggling with science and democracy. Citizenship and public health in the Netherlands / K. Horstman, F. Huisman, H. Oosterhuis // Health and Citizenship. Political Cultures of Health in Modern Europe. - London: Pickering and Chattoo Publ, 2013.-P. 191-208.
14. HuberM. How should we define health?/ M. Huber, J.A. Knottnerus, L. Green, van der H. Horst [et al.] //BMJ. -2011. - P. 343.
15. Huisman F. Political Cultures of Health in Modern Europe / F. Huisman, H. Oosterhuis // Health Citizenship. -2014.-N18.- P. 283.
16. Institute ofMedicine. The future ofPublic Health. - Washington, DC: Nation al Academy Press, 1988 -41 p.
17. Kimiecik J. Exploring the promise of eudaimonic well-being within the practice of health promotion: the "how" is as important as the "what" / J. Kimiecik // J. Happiness Studies. -2011,- Vol. 12, N5.-P. 769-792.
18. Kindigand D. What Is Population Health? / D. Kindigand, G. Stoddart // Am. J. Public. Health. -2003,- Vol. 93,-P. 380-383.
19. Knibbe M. Enganging culturual resources to promote mental health in Dutch LSES neighborhoods: a study of a community based participatory media peoejct / M. Knibbe, M. Vries, K. Horstman // Health Promotion Inter. - 2015.
20. Krieger N. Epidemiologic Reviews Copyright / N. Krieger, J. Hopkins // University School of Hygiene and Public Health. - 2000. - Vol. 22,N1.
21. Mackenbach J.P. Sanitation: pragmatism works / J.P. Mackenbach // BMJ. - 2007. - Vol. 334. - P. 17.
22. McDaid D. Promoting health, preventing disease: the economic case / D. McDaid, S. Franco, M. Sherry // Eur. Observatory Health Systems and Policies Series: Open University Press, 2015.
23. Omran A.R. The epidemiologic transition: a theory of the epidemiology of population change / A.R. Omran // Memorial Fund Quarterly. - 1971. - Vol. 49, N4.-P. 509-538.
24. Milestones in Public Health: Accomplisments in Public Health over the Last 100 Year. - New York, NY: Pfizer Global Pharmaceutical, 2006.
25. PiachaudJ. Global Health and Human Security / J. Piachaud // Medicine, Conflict Surviva. - 2008. - N23. -P. 1-9.
26. Porter T. Trust in numbers. The pursuit of objectivity in science and public life. Princeton University Press. Princeton / T. Porter. - New Jersey, 1995.
27. Porter D. Health, Civilization and the State: A History of Public Health from Ancient to Modern Times / D. Porter. - Oxford: Rutledge, 1999.
28. Rockenschaub G. Towards health security. A recent health crises in the WHO European Region / G. Rockenschaub, J. Pukkila, M.C. Profili. - WHO, Reg. Of. Europe, 2007. - 77 p.
29. Rose G. Rose's Strategy of Preventive Medicine / G.Rose, K.T. Khaw, M.Mormot. - New York, NY: Oxford University Press, 2008.
30. Rosen G.A. History of Public Health. Baltimore / G.A. Rosen. - MD: Johns Hopkins University Press, 1993.
31. Skolnik R. Global Health 101 / R. Skolnik - 2nd. -Burlingtjn, MA: Jones Burtlett learning, 2012.
32. Targets and indicators for Health 2020 Version 2: World Health Organization, 2014.
33. Turnak B.J. Public Health: What it is and How it works / B.J. Turnak - 4th ed. - Sudbury, MA: JONES AND BURTLETT Publishers, 2009.
34. Winslow C.E.A. The untilled field of Public Health / C.E.A. Winslow // Mod. Med. - 1920. - Vol. 920, N2.-P. 183-191.
35. WHO. Primary Health Care. HFA Sr. - Alma-Ata, 1978.
36. WHO. European Ministerial Conference on Health Systems "Health Systems, Health and Wealth". -Tallinn, Estonia, 2008: report.
37. WHO. Library Cataloguing in Publication Data Health21: the health for all policy framework for the WHO European Region (European Health for All Series). - N 6.
38. World Health Organization (WHO). Ottawa Charter on Health Promotion. - Copenhagen, Denmark: WHO Regional Office for Europe, 1986.
39. Yang T.K. Population Health: Concept and Methods / T.K. Yang. - New York, NY: Oxford University Press, 1998.
REFERENCES
1. Awofeso N. What's new about the "new public 2. Banstola A. The Public Health Discipline: Carrer health?". Am JPublicHealth. 2004;94(5):705-9. atthe Crossroads. HealthProspect. 2012;11:45-46.
3. BashfordA, Strange C. Thinking historically about public health. J Med Ethics; Medical Humanities. 2007;33:87-92.
4. Aungst H, Ruhe M, Stange KC, et al. Boundary spanning and health: invitation to a learning community. London Journal ofPrimary Care. 2012;4:109-15.
5. Buchanan DR. An ethics of health promotion. Rethinking the sources of human well being. New York: Oxford University Press; 2000.
6. Buchanan DR. A New Ethic for Health Promotion: Reflections on a Philosophy of Health Education for the 21st Century. Health Education & Behavior. 2006;33(3):290-304.
7. Commission on Social Determinants of Health Closing the gap in a generation; health equity through action on the social Determinants of Health. Geneva: World Health Organization; 2008.
8. Disability-adjusted life years (DALYs) for 291 diseases and injuries in 21 regions, 1990-2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. The Lancet. 2012;380(9859):2197-223.
9. EliasN. Over the process of the civilization. Soziogeneti and psychogenetische investigations. 2 Bde., 17. Edition, Frankfurt/Main; [1939] 1992.
10. Green LW, Kreuter MW. Health promotion planning: An educational and environmental approach (3nd ed.). Mountain View CA: Mayfield; 1999.
11. http://www.who.int.
12. Horstman K, Houtepen R. Worstelen met gezond leven. Ethiek in de preventie van hart- en vaatziekten. Amsterdam, het Spinhuis; 2005.
13. Horstman K. Struggling with science and democracy. Citizenship and public health in the Netherlands. In: F.Huisman, H.Oosterhuis (eds.) Health and Citizenship. Political Cultures of Health in Modern Europe. London: Pickering and Chattoo Publ. 2013;191-208.
14. HuberM, Knottnerus JA, Green L, van der Horst H, Jadad AR, Kromhout D et al. How should we define health? BMJ. 2011;343.
15. Huisman F, Oosterhuis H. Health and citizenship: Political Cultures of Health in Modern Europe. Pickering & Chattoo Publ. 2014;18:283.
16. Institute ofMedicine. The future ofPublic Health. Washington, DC: National Academy Press. 1988;41.
17. Kimiecik J. Exploring the promise of eudaimonic well-being within the practice of health promotion: the "how" is as important as the "what". Journal ofHappiness Studies. 2011;12(5):769-92.
18. Kindigand D., Stoddart G. What Is Population Health? Am J Public Health. 2003;93:380-3.
19. Knibbe M, Vries M, Horstman K. Enganging culturual resources to promote mental health in Dutch LSES neighborhoods: a study of a community based participatory media peoejct. Health Promotion International; 2015.
20. Krieger N. Epidemiologic Reviews Copyright. The Johns Hopkins University School of Hygiene and Public Health. 2000;22(1).
21. Mackenbach JP. Sanitation: pragmatism works. BMJ. 2007;334:17.
22. McDaid D, Franco S, Sherry M. Promoting health, preventing disease: the economic case. European Observatory on Health Systems and Policies Series: Open University Press; 2015.
23. Omran AR. The epidemiologic transition: a theory of the epidemiology of population change. The Memorial Fund Quarterly. 1971;49(4):509-38.
24. Pfizer Global Pharmaceutical. Milestones in Public Health: Accomplisments in Public Health over the Last 100 Year. New York, NY: Pfizer Global Pharmaceutical; 2006.
25. Piachaud J. Global Health and Human Security. Medicine, Conflictand Surviva. 2008;23:1-4.
26. Porter T. Trust in numbers. The pursuit of objectivity in science and public life. Princeton University Press. Princeton, New Jersey; 1995.
27. Porter D. Health, Civilization and the State: A History of Public Health from Ancient to Modern Times. Oxford: Rutledge; 1999.
28. Rockenschaub G, Pukkila J, Profili M.C. Towards health security. A recent health crises in the WHO Euro-peanRegion. WHO, Reg. Of. for Europe. 2007;77.
29. Rose G, Khaw KT, Mormot M. Rose's Strategy of Preventive Medicine. New York, NY: Oxford University Press; 2008.
30. Rosen GA. History of Public Health. Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press; 1993.
31. Skolnik R. Global Health 101. 2nd. Burlingtjn, MA: Jones Burtlett learning; 2012.
32. Targets and indicators for Health 2020 Version 2: World Health Organization; 2014.
33. Turnak BJ. Public Health: What it is and How it works. 4th ed. Sudbury, MA: JONES AND BURTLETT Publishers; 2009.
34. Winslow CEA. The untilled field of Public Health. Mod. Med. 1920;920(2):183-91.
35. WHO (1978). Alma Ata: Primary Health Care. HFA Sr.; 1978.
36. WHO European Ministerial Conference on Health Systems "Health Systems, Health and Wealth", Tallinn, Estonia; 25-27 June 2008.
37. WHO Library Cataloguing in Publication Data Health21: the health for all policy framework for the WHO European Region (European Health for All Series); N 6.
38. World Health Organization (WHO). Ottawa Charter on Health Promotion. Copenhagen, Denmark: WHO RegionalOffice for Europe; 1986.
39. Yang TK. Population Health: Concept and Methods. New York, NY: Oxford University Press; 1998.
Статгя над1Йшла до редакци 25.04.2016
♦
