CC BY
108І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні
*----“---------------* проблеми фізичного
виховання і спорту
ПСИХОЛОГІЯ
Система фізичного виховання в школах Китаю
Глоба Г.В.
Донбаський державний педагогічний університет
Анотації:
Розглянуто результати вивчення наукової літератури та документів стосовно проведення уроків фізкультури у школах Китайської Народної Республіки, а також власні дослідження автора під час візиту до КНР з метою залучення китайського досвіду побудови системи фізичного виховання до вітчизняного наукового простору. Результати дослідження показали, що в Китаї уроки фізичної культури у школі є обов'язковими, стандарти нормативів є загальнодержавними, іспит з фізичної культури впливає на рейтинг випускників шкіл. Зроблено висновок, що Україні потрібно інтегрувати досвід побудови системи фізичного виховання КНР, не від-кидаючи напрацювання радянської педагогіки, а модифікуючи їх у напрямку індивідуалізації навантажень; зберегти систему державних нормативів, не перетворюючи уроки фізкультури на тільки ігрові.
Ключові слова:
Китай, школярі, оптимізація, система, фізичний, виховання.
Глоба Г.В. Система физического воспитания в школах Китая. Рассмотрены результаты изучения научной литературы и документов, касающихся проведения уроков физкультуры в школах Китайской Народной Республики, а также личные исследования автора во время визита в КНР с целью включения китайского опыта построения системы физического воспитания в отечественную научную среду. Результаты исследования показали, что в Китае уроки физкультуры в школе являются обязательными, стандарты нормативов являются общегосударственными, экзамен по физкультуре влияет на рейтинг выпускников школ. Сделан вывод, что Украине необходимо интегрировать опыт построения системы физвоспитания КНР, не отрицая наработок советской педагогики, а модифицируя их в направлении индивидуализации нагрузок; сохранить систему государственных нормативов, не превращая уроки физкультуры в исключительно игровые.
Китай, школьники, оптимизация, система, физический, воспитание.
Globa G.V. System of Physical education at schools in China. In the
article results of the study of the scientific literature and the documents concerning PE classes in China are considered, and also privat investigations of the author during the visit to PRC, with the purpose of including the Chinese experience of building system of physical education in national scientific space. The results of the study have shown that in China PE lessons are compulsory, standards of norms are state-controlled, PE exam influence on rating of graduates. Conclusion is made, that Ukraine needs to integrate the experience of building the physical education system of PRC, without rejecting achievements of soviet pedagogic, but with modifying them towards individualization of workloads; to keep the system of state norms without transforming PE lessons on games only.
China, schoolers, optimization, system, physical, education.
Вступ.
Реформування вітчизняної системи освіти за Болонськими та світовими стандартами визначило досить гостру необхідність наукових пошуків методів оптимізації,удосконаленнясучасноїсистемифізичного виховання учнів ЗОШ України. Питання реформування вимагає не калькування західних стандартів, а пошуку власного шляху, врахування досвіду передових країн світу у сфері фізичного виховання дітей та юнацтва. На даний час в Україні загалом досліджено досвід іноземних держав так званої «західної культури», проте досвід «Сходу», зокрема досвід Китайської Народної Республіки (КНР), яка, за міжнародним визнанням, за останній час досягла великих успіхів як у економічній сфері (за 20 років стрибнула на місце 2-ї економіки світу), так і у сфері фізичної культури та спорту, що продемонстрували Олімпійські ігри 2008 року, залишається незасвоєним українцями. Окремі дослідження Ван Сюе Маня [1] у Харківській державній академії фізичної культури є майже одиноким прикладом у цій галузі. Навіть у російськомовному просторі (а російською мовою досі пишуть майже в усіх пострадянських країнах) ми відшукали лише кілька статей, присвячених дослідженню системи підготовки спортсменів у КНР, системи фізичної культури вищої освіти - це дослідження Ван Цзипу [2], Лі Цзина, Чжан Лянжуя [4] та Чжун Хуа [5]. Проте усі означені дослідження написані китайцями або особами з китайським походженням. Це свідчить про недостатність інтересу та уваги з боку вітчизняних дослідників до проблематики східного регіону. І рівень досягнень китайської культури фізичного виховання населення, який нараховує кілька визнаних © Глоба Г.В., 2012
світом оздоровчих систем (наприклад, тайцзі-цюань), рівень життя та навички здорового способу життя населення, увесь великий потенціал функціонально-розвиваючих та фізкультурно-оздоровчих можливостей яких залишається незасвоєним для вітчизняного простору.
Означені протиріччя між соціальним запитом та відсутністю систематичних досліджень системи фізичного виховання в школах КНР і зумовили обрання даної теми дослідження.
Тема дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідницької роботи кафедри методики викладання спортивно-педагогічних дисциплін Донбаського державного педагогічного університету, у структурі державної програми „Фізичне виховання - здоров’я нації ” (пункт 36 цільової комплексної програми), та Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за напрямком 2.1. - „Теоретико-методичні основи фізичного виховання”, тема 2.1.11 - „Удосконалення системи державних тестів та нормативів фізичної підготовленості школярів та учнівської молоді” (номер державної реєстрації 010Ш004940).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті полягає в вивченні та аналізі наукової літератури і документів щодо системи фізичного виховання в школах КНР.
Об'єкт дослідження: система фізичного виховання Китайської Народної Республіки.
Предмет дослідження: система фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл Китаю.
32012
ш
Результати дослідження.
На даний час система фізичного виховання у КНР теж, як і в Україні, переживає трансформацію, переорієнтацію з вчителе-центрованої системи до учне-центрованої [1]. Вагому роль у всьому процесі трансформації системи китайської освіти грає зацікавленість Заходом, зокрема, американськими моделями освіти. Англійська мова впроваджується починаючи з дитсадків. Фізичну культуру і спорт в Китаї розглядають як галузь народного господарства, частка якої у ВВП країни в 2000 р. дорівнювала приблизно 10 млрд. доларів або 1%; за прогнозами вона збільшиться до 2020 р. до 1,5%. За статистичними даними [2, 3], відсоток дорослого населення, що бере участь у фізкультурно-спортивній діяльності, становив у 2000 р. 18,3% від загальної чисельності китайського населення; відповідно до програмних документів, він збільшиться до 40% до 2020 р. Означенні перетворення в сфері фізичної культури і спорту здійснюються на всіх етапах реформування країни з застосуванням принципів поступовості, наступності, вирішальної ролі практики, обліку національної специфіки та ін. Використання принципу вирішальної ролі практики стало однією з причин того, що процес реформування фізичної культури і спорту у Китаї здійснюється без достатнього наукового обґрунтування та нормативноправового забезпечення (Основные положения об общегосударственном спортивном плане КНР. - Пекин: Государственный совет, 1995). Реформуванню підлягають всі підсистеми фізичної культури та спорту КНР. Особливе значення надається вдосконаленню управління галуззю, особливо механізму управління, в цілому на рівні країни, і на місцевому рівні, механізму управління спортом вищих досягнень, дитячо-юнацьким і масовим спортом, матеріально-технічною базою тощо.
Механізм державного управління КНР фізичною культурою і спортом на сучасному етапі включає політичну, фінансову, правову та організаційну складові впливу на галузь або окрему її частину. Він виконує, в умовах розвитку ринкової економіки в Китаї, дві найважливіші, з точки зору суспільства, функції - політичну та економічну. Результативність управління галуззю залежить від історичного періоду розвитку суспільства і може бути представлена у вигляді певної сукупності складових. Всі складові механізму державного управління фізичною культу -рою і спортом КНР удосконалюються в ході реформування (План осуществления «Основных положений об общегосударственном спортивном плане (2006 - 2010 гг.). - Пекин: Государственное Генеральное Управление КНР по делам физкультуры и спорта, 2006. - С. 6 - 34). Політичний механізм базується на ідеології «вседержавної системи спорту», сучасна модифікація якої передбачає узгоджений розвиток фізичної культури і спорту за двома стратегіями - олімпізму та здоров'я нації, серед яких стратегія олімпізму визнана більш важливою. У сучасних умовах фінансовий механізм управління фізичною культурою і спортом в Китаї змінився кардинальним чином: поряд з бюд-
жетними активно використовуються і позабюджетні джерела фінансування; поряд з прямим стало застосовуватися і непряме бюджетне фінансування. Непряме бюджетне фінансування використовується за рахунок надання податкових пільг фізкультурно-спортивним організаціям.
Правовий механізм управління фізичною культурою і спортом включає законодавчі та підзаконні акти [4]. Особливістю правового механізму є те, що його законодавча частина - норми про фізичну культуру і спорт Конституції КНР і закону «Про фізичну культуру і спорт в КНР» - почала формуватися тільки в умовах соціально-економічного реформування країни і не підлягає у найближчій перспективі перегляду. Це є причиною того, що провідна роль у правовому механізмі продовжує належати підзаконним актам.
Основу організаційного механізму управління фізичною культурою і спортом становить діяльність органу управління галуззю - Державного управління спортом КНР. Незважаючи на зміну назви, на всьому протязі реформ державний орган управління фізичною культурою і спортом стабільно функціонує в ранзі міністерства, реалізуючи на сучасному етапі дві найважливіші функції - керівництва та контролю. На місцевому рівні (провінції, міста, повіти тощо) також функціонують державні органи галузевого управління. Громадські органи управління фізичною культурою і спортом працюють під повним контролем державного органу управління галуззю і фактично виконують тільки представницькі функції щодо міжнародних спортивних організацій.
Фізичне виховання в Китаї приймає форми звичайної урочної форми навчання, позашкільної діяльності та спортивних змагань, походів, подорожей тощо. Курс фізичної культури є основною формою виховання у навчальних установах різних типів та на усіх щаблях [5].
Взагалі китайські школярі навчаються у школі 12 років. З 1 по 6 клас включно - початкова школа. З 7 по 9 - середня. І з 10 по 12 - старша школа. Обов’язковою є початкова та середня освіта. Отже більшість учнів здобуває її безкоштовно у публічних школах, хоча частка приватних шкіл швидко зростає у сучасній КНР. За освіту з 10 по 12 класи не сплачують лише обдаровані діти. Через перенаселеність навіть малих містечок, та через урбанізацію як загальну тенденцію у КНР, уся шкільна освіта переорієнтовується на інтернатний тип у масштабах цілої країни. Більшість населення Китаю зараз мешкає у мегаполісах, тому вчасно дістатися школи, а потім роботи є проблематичним для широкого загалу. Отже звичайні для нас школи, де діти навчаються 3-7 годин (залежно від віку), а потім повертаються додому кожного вечора стають у Китаї рідкістю і долею найбідніших верств населення, майже виключно, сільського.
У більшості шкіл КНР, починаючи з першого класу, дітей привозять до шкільних гуртожитків у неділю ввечорі, і забирають додому у п’ятницю після обіду. Це зумовлює керований ритм життя, можливості виховання цілого покоління нації у необхідному
І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні
*---“------------* проблеми фізичного
виховання і спорту _______________________
ідеологічному струмі, та й необхідність планування рухового режиму школярів. Отже діти навчаються цілий день: вранці - підйом та ранкова гімнастика (у більшо сті шкіл це традиційні види гімнастики - тайцзі-цюань, або біг навкруги шкільного футбольного поля чи фізкультурного майданчику, або обіг шкільних корпусів - через усю територію школи), сніданок, та нові уроки. Причому повсякденна шкільна форма у виключної більшості шкіл - спортивні костюми з логотипом школи та витримані у кольорах школи. Це є дуже зручним для дітей, підтримує їх у вільному русі протягом дня (на великих перервах - тобто час після кожних двох занять - діти стрибають на скакалках, грають у настільний теніс, бігають тощо), є гігієнічним. Це підвищує рухові можливості та комфорт учнів. У другій половині дня - після перерви на обід та сон - обов’язковий в усіх класах - початкова школа має різні творчі кружки та потім виконання домашнього завдання у класній кімнаті з класним керівником або вчителем з предмету. У старшій школі навіть післяобідній час заповнено предметами. Отже, в середньому, школяр у початковій школі має 7-10 уроків щодня (включаючи виконання домашнього завдання), а учні 10-12 класів можуть мати до 14 уроків на день!
Тому мінімальна кількість занять фізкультурою у школі визначається державою, проте кожна школа має відносну самостійність і право збільшувати кількість фізичного навантаження власних вихованців. Отже, мінімальна кількість уроків фізкультури у початковій школі - 3-4 уроки на тиждень. У вищих навчальних закладах мінімальним є 2 академічних години фізкультури щотижнево. Проте у багатьох школах клас фізичної культури є щоденним. І це не рахуючи ранкових пробіжок та, зазвичай, вечірніх також. Починаючи з третього року навчання у вищих навчальних закладах курс фізичної культури стає селективним, тобто студент має право обрати чи не обрати його. Проте у масштабах всієї країни курс фізичної культури є обов’язковим, у школах учні складають іспит з фізичного виховання. Для допуску на іспит учень не має права пропускати більш ніж третину усіх годин, відведених за рік на уроки фізкультури. Іспит з фізичної культури є обов’язковим та розглядається як важливий для досягнення національних стандартів освіти. Оцінка з фізкультури впливає на загальний рейтинг випускників шкіл та їхню можливість вступити до бажаного вищого навчального закладу. За умови не складання іспиту з фізкультури, учні навіть не отримують шкільного диплома, отримують сертифікат про прослуховування низки курсів. Останніми роками, іспит з фізкультури введено до програми завершення середньої школи, отже учні, що його не складають, можуть не мріяти про подальшу освіту у старших класах.
Починаючи з 1954 року, учбові та навчальні плани з фізичної культури були послідовно видані для усіх ланок освіти, а потім неодноразово піддавались корекції, перекомпіляції та уточненню. Згідно до загальнонаціональних китайських стандартів з
фізичної культури, які були затверджені Законом про фізичну культуру та спорт 1995 р., шкільний курс фізкультури переслідує три основні цілі: отримати базові знання та навички з фізичної культури; виховання в учнів гармонійного організму та навичок до здорового способу життя; ідеологічне та моральне навчання учнів.
Ці три цілі визначають зміст та побудову усієї системи фізичного виховання школярів у Китаї. У шкільний курс фізкультури включено базові знання санітарних норм, прищеплення учням інформованості та зацікавленості власним здоров’ям, спортом, розвиток їх особистості, ознайомлення з видами спорту, такими як легка атлетика, ігри з м’ячем, гімнастика, танці тощо з ціллю закласти навички до здорового способу життя, постійного фізичного та психічного самовдосконалення, фізичної підготовленості. У роботу вчителя фізичної культури також включено обов’язок проводити спортивні свята, читати селективні курси або лекції, вести роботу з профілактики поширених захворювань, таких як захворювання зору, трахома, захворювання ротової порожнини та зубів, недостатнє чи неправильне харчування, анемія тощо. Наприклад, з перших занять фізкультурою у початковій школі дітей навчають гімнастиці зору та самомасажу очей та лиця, і протягом навчального дня великі перерви закінчуються обов’язковим 5-хвилинним самомасажем очей та лиця - до 3-4 разів на день.
Структура учбових програм може модифікуватися вчителем фізкультури або навчальним закладом, або місцевими органами влади, що включають місцеву специфіку, враховують інтереси нацменшин, фінансові можливості школи тощо.
Комплекти навчальних та методичних матеріалів, які використовуються на уроках фізичної культури у школі, також відкриті для вибору: від загальнонаціональних стандартів, до регіональних видавництв, задобрених Національним комітетом, що випускають методичні розробки з навчання плаванню (на півдні), або фігурному катанню (на півночі), або у-шу.
Уроки фізкультури, як правило, розділені на теоретичні та практичні заняття, причому остання у якості основної форми. До шкіл, у яких кількість фізичних занять становить менше 1 години щоденно, у тому числі 3 академічних години після школи (між уроками та виконанням домашнього завдання), чи кількість уроків фізкультури становить менше 2 на тиждень, застосовуються штрафні та адміністративні санкції.
Висновки.
В умовах, коли в Україні вирішується питання про необхідність уроків фізкультури у якості обов’язкових чи селективних курсів, досвід Китайської Народної Республіки є повчальним та важливим. На нашу думку, кількість нещасних випадків на уроках фізкультури в Україні збільшується не через надмірність вимог чи зависоких шкільних стандартів, а через недосконалість усієї системи: починаючи з відношення батьків, які не зважають на фізичну підготовленість власних
ПСИХОЛОГІЯ
32012
ш
дітей, на те, що вони проводять весь вільний час за комп’ютерами, не вважають уроки фізкультури важливими для майбутнього дитини. Також через відсутність наступності системи фізичного виховання у країні - від дитсадків до закладів вищої освіти; через халатність та безкарність деяких вчителів фізичної культури, які майже не працюють протягом року, вимагаючи від дітей виконати стандарти за один урок без цілорічної підготовки. Відкидаючи на-працювання вітчизняної педагогіки, перетворюючи уроки фізичної культури на ігрові, ми не робимо наших дітей здоровішими та більш підготовленими до закликів сучасності. Потрібно вирішити питання про
Література:
1. Ван Сюе Мань. Особенности системы государственного управления физической культурой и спортом в КНР Слобожанський науково-спортивний вісник, 2008, № 4, С. 217-221.
2. Ван Цзыпу. Содержание и формы организации физического воспитания в вузах Китайской Народной Республики: дис. ... канд. пед. наук. РГАФК. М., 1999, 183 с.
3. Лан Давей, Шаулинь Чень, Цзиньган Ма, А.Я Булашев. Природные рекреационные ресурсы Китая - важная составляющая для развития спортивно-оздоровительного туризма в стране. Слобожанський науково-спортивний вісник, 2007, № 12, С. 364-368.
4. Чжан Л. Физическое воспитание в школах Китая на пороге 21 века. Физкультурное образование Сибири, 1995, №2, С. 71-73.
5. Чжун Х. КНР: вопросы преемственности дошкольного и начального школьного образования. Дошкольное воспитание, 1998, № 6, С. 115-117.
Информация об авторе: Глоба Галина Валериевна
galinagloba@mail.ru Донбасский государственный педагогический университет
ул. Королева, 29/61, г. Славянск, Донецкая область, 84122, Украина.
Поступила в редакцию 10.08.2012г.
державний контроль системи фізичного виховання підростаючого покоління, доповнюючи та вдосконалюючи систему державних стандартів до фізичної підготовленості учнів у напрямку індивідуалізації фізичних навантажень. Проте відкидати їх зовсім безглуздо - ми втратимо здоров’я цілої нації.
Отже, результати даного порівняльного дослідження відкривають перспективний напрямок подальших наукових розробок у сфері фізичного виховання школярів України, що дають можливість формувати та модифікувати нові системи ефективної корекції та розвитку здоров’я учнів ЗОШ різного віку та статі.
References
1. Van Siue Man’. Slobozhans’kij naukovo-sportivnij visnik [Slobozhansky scientific and sport bulletin], 2008, vol. 4, pp. 217221.
2. Van Czypu. Soderzhanie i formy organizacii fizicheskogo vospitaniia v vuzakh Kitajskoj Narodnoj Respubliki [Contents and forms of organization of physical education in Chinese higher educational establishments], Cand. Diss., 1999, 183 p.
3. Lan Davej, Shaulin’ Chen’, Czin’gan Ma, A.Ia Bulashev. Slobozhans’kij naukovo-sportivnij visnik [Slobozhansky scientific and sport bulletin], 2007, vol. 12, pp. 364-368.
4. Chzhan L. Fizkul’turnoe obrazovanie Sibiri [Siberian physical education], 1995, Vol. 2, pp. 71-73.
5. Chzhun Kh. Doshkol’noe vospitanie [Preschool education], 1998, vol. 6, pp. 115-117.
Information about the author: Globa G.V.
galinagloba@mail.ru Donbass State Pedagogical University Korolyova str. 29/61, Slovyansk, Donetsk region, 84122, Ukraine.
Came to edition 10.08.2012.
