CC BY
146
Ф1З1ОЛОГО-БЮХШ1ЧШ, Б1ОТЕХНОЛОГ1ЧН1 ТА МОРФОЛОГ1ЧН1 СПОСОБИ П1ДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТ1 ТВАРИН
PHYSIOLOGICAL-BIOCHEMICAL AND BIOTECHNOLOGICAL WAYS OF ANIMAL PRODUCTIVITY INCREASING
УДК 636.09: 615.9: 636.2
Баглай О.М., Мурська С.Д., Гутий Б.В., Гуфрш Д.Ф. ®
Льв1вський нацюнальний утверситет ветеринарног медицины та бютехнологт ¡мет С.З. Гжицького
СИСТЕМА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ ТА ПЕРЕКИСНЕ ОКИСНЕННЯ Л1П1Д1В ОРГАН1ЗМУ ТВАРИН
Ключовi слова: антиоксиданти, ферментативна антиоксидантна система, неферментативна антиоксидантна система, перекисне окиснення лгпгдгв, катаральна бронхопневмотя, фторхтолони.
Питанням фармаколопчно! корекци розладiв окиснювально-антиокислювального гомеостазу у наш час придшяеться дедалi бiльша увага дослщниюв. Надлишкову активацiю вiльнорадикальних процесiв вважають унiверсальним механiзмом ураження клiтин при рiзних захворюваннях. Отримано численнi тдтвердження, що вiльнi радикали, iнтенсифiкацiя перекисного окислення лшвдв i ослаблення системи антирадикального захисту оргашзму вiдiграють важливу роль у патогенезi катарально! бронхопневмони [2, 4].
В сучаснiй бюлогп активацiя перекисного окиснення лiпiдiв (ПОЛ) розглядаеться як унiверсальна вiдповiдь живо! системи на дш екстремальних факторiв. Загалом, прооксидантно-антиоксидантний статус органiзму вщбивае баланс мiж двома протилежно спрямованими дiями в огранiзмi: антиоксидантними властивостями (захист) та утворенням вшьних радикалiв (пошкодження). Вплив екстремальних чинникiв, включно токсикантiв, призводить до рiвноваги мiж ними у прооксидантний бiк i розвитку так званого "окиснювального стресу" [1, 3].
Вiльнi радикали е активними сполуками велико! кшькосп хiмiчних реакцiй, якi вiдбуваються у живих клiтинах i вiдiграють важливу роль у ферментативних процесах. Вшьнорадикальне окиснення за достатньо низько! iнтенсивностi - це
® Баглай О.М., Мурська С.Д., Гутий Б.В., Гуфрш Д.Ф., 2011
3
нормальний процес метаболiзму бшюв, жирiв, вуглеводiв [6, 9]. Воно вщбуваеться шляхом окисного фосфорилювання i мiкросомального окиснення, з участю молекулярного кисню i з транспортом електрошв. В цьому процесi утворюються вiльнi радикали.
Один iз шляхiв утворення вiльних радикалiв полягае в одноелектронному вщновленш молекулярного кисню юнами двовалентного залiза за наступними етапами:
О2 + Fe2+-—^ Fe3+ + НО' 2.
При одноелектронному вщновленш кисню може утворитися другий вшьний радикал - супероксидний анюн О2 , який мае додатковий електрон:
О2 + е" ^ О2'".
Утворення О2 е провщною ланкою в процесi активаци вшьнорадикальних реакцiй, у тому числi i перекисного окиснення лiпiдiв, що призводить до деструкци мембран клiтин. Супероксидний радикал е стартовим радикалом запуску цшого ряду вшьнорадикальних реакцш, у результат яких можуть утворитись гщроксильний радикал, синглетний кисень, пероксид водню, гiдропероксидний радикал, пероксирадикали жирних кислот та iншi [2, 17].
Вважаеться, що супероксид та оксид азоту е найбшьш небезпечними вшьними радикалами, яю ушкоджують нуклеlновi кислоти. Окремi вiльнi радикали, наприклад гiдроксильний, можуть переходити у стабiльнiшi лiпопероксиднi радикали, яю здатнi транспортуватись у органiзмi i можуть накопичуватись у лшщотропних органах.
Супероксидний анiон-радикал може реагувати з перекисом водню i утворювати високоактивний гщроксильний радикал (НО ):
Н2О2 + О2 ^ НО' + ОН "+ О2.
Утворення радикала НО можливе також в результат електронно! реакци:
Н2О2 + е" ^ НО' + ОН ".
Взаемодiя iона i радикала гщроксилу призводить до утворення перекису
водню:
ОН " + НО' + О2 ^ Н2О2 + О2'",
який також е продуктом двохелектронного вщновлення кисню:
О2 + 2е" + 2Н+ ^ Н2О2
Супероксиднi анiон-радикали, синглетний кисень, перекис водню у кл^инах утворюються також пщ дiею ферментiв - L-гулонолактоноксидази, альдегiдоксидази, ксантиноксидази, NАDP•Н-цитохром с-редуктази, NАD•Н-цитохром с-редуктази, супероксидредуктази, простагландинсинтетази i деяких iнших ферментiв.
Можливiсть утворення супероксидного i гiдроксильного радикалiв встановлено також при неферментному окисненш адреналшу.
Вiльнi радикали iнiцiюють ланцюговi реакци окиснення субстратiв, особливо лiпiдiв. Залишки ненасичених жирних кислот (RH) у молекулах лшдав атакуються вiльними радикалами, що призводить до утворення жирно-кислотних радикалiв (Я ):
ЯН + НО 2 ^ Я + Н2О2.
На наступному етат, при взаемоди жирно-кислотних радикалiв iз молекулярним киснем, утворюються перекисш радикали ЯОО :
Я + О2 ^ ЯОО'.
У результатi наступно! реакци, що вiдбуваеться мiж перекисними радикалами i залишками жирних кислот, утворюються гщроперекиси та новi жирно кислотш радикали Я1:
ЯОО' + Я1Н ^ ЯООН + Я'ь
Отже, при ланцюговiй реакци окиснення, кiлькiсть радикалiв пiдтримуеться на сталому рiвнi, а кiлькiсть гщроперекиЫв зростае.
Окиснення полiненасичених жирних кислот у мембранах кл^ин здiйснюеться за участ гiдроксильного радикала та синглетного кисню [9]. При взаемоди гщроксильного радикала iз полiненасиченими жирними кислотами утворюеться дiеновий кон'югат полiненасичених жирних кислот. У реакци з синглетним киснем, вш утворюе пероксирадикал жирно! кислоти та iнiцiюе
ланцюгову реакцш перекисного окиснення лiпiдiв (ПОЛ). У подальшому, пероксирадикал вiдновлюеться до L00Н i розпадаеться з утворенням жирного альдегiду, малонового дiальдегiду та натвальдегщу дикарбоново! кислоти [11].
Вшьш радикали i перекиснi сполуки оргашчно! i неоргашчно! природи, якi утворилися в процес окиснення, здатнi викликати окисну модифiкацiю рiзних бiосубстратiв, що призводить до пошкодження бiологiчних мембран кл^ин. Наслiдком окиснення функцiональних груп бюлопчно активних речовин може бути дегщратащя структурних бiлкiв i лшдав мембран клiтин, модифiкацiя нуклешових кислот, шпбування активностi ферментiв, змiна структури i властивостей гормонiв та рецепторiв на клiтинах [7]. Необхiдно зазначити, що до вшьнорадикального окиснення найбшьше чутливi сульфгiдрильнi групи ферментiв.
Проведен дослiдження свiдчать, що за ди на органiзм рiзних хiмiчних i фiзичних факторiв, реакци вiльнорадикального окиснення у кл^инах рiзко посилюються. При вшьнорадикальному перекисному окисненнi, практично на вЫх етапах, утворюеться ряд продукив, якi е результатом взаемоди вшьних радикалiв мiж собою, з бюлопчними макромолекулами.
Важливо видiлити, що посилене утворення первинних вшьних радикалiв е побiчним результатом зростання iнтенсивностi бiохiмiчних реакцiй у вiдповiдь на дш екстремального фактора. У свою чергу каскадний механiзм ланцюгового процесу вшьнорадикального окиснення бюсубстраив, на прикладi ПОЛ, розкривае природу ефекту багатократного посилення первинно! пошкоджуючо! ди. В основi ПОЛ лежить ланцюговий вiльнорадикальний процес окиснення, що мае властивкть до самоприскорення [5]. Синдром пероксидаци включае ушкодження клiтинних i внутрiшньоклiтинних мембран, шактивацш або трансформацiю ферментiв, пригшчення подiлу клiтин, накопичення в кл^иш iнертних продуктiв полiмеризацil, таких як лшофусцини.
Продукти ПОЛ проявляють негативний вплив на структуру i функцш клiтинних мембран. Це пояснюеться взаемодiею !х з КН2-групами бiлкiв i
Нayкoвuй вicнuк ЛНУВМБТ iменi С.З. fжuцькoгo
Toм 13 № 4(50) 4acmuna 2, 2011
фосфолшдами, що призводить до yтвоpення мiжбiлкових, мiжлiпiдних i лшщ-бiлкових зв'язкiв тa поpyшення конфоpмaцiï клiтинних мембpaн, до зниження в них зктивносп лiпiдзaлежних феpментiв. Змiнa щiльностi клiтинних мембpaн внaслiдок ПОЛ сприяе контaктy бшкових компонентiв i3 пpотеïнaзaми, що спонугае ïx до pyйнyвaння. Üдночaсно з цим продукти ПОЛ окиснюють SH-групи до S-S-груп, що призводить до зниження зктивносп феpментiв клiтинниx мембpaн
[13, 14].
Згiдно з сyчaсними знaннями, метaболiчнa системa aктивaцiï ПОЛ i pеaктивноï мобiлiзaцiï aнтиоксидaнтного потенцiaлy пpедстaвленa нaстyпними склaдовими [15, 17]:
1. Кисень як основний rn^iaTOp вiльноpaдикaльниx pеaкцiй i теpмiнaльний aкцептоp електpонiв в окисно-вiдновниx пpоцесax, здaтний до утворення aктивниx кисневих метaболiтiв при одно-, дво- чи триелектронному вiдновленнi (Ü2 , ÜH, НО2 , H2Ü2) i до утворення молекули Н2О при чотирьохелектронному вщновленш цитоxpомоксидaзою диxaльного лaнцюгa мiтоxондpiй;
2. Рaзом з вiдновленими пpодyктaми кисню, до aктивниx кисневих метaболiтiв вщносять синглетний кисень, оксид aзотy (NO), пероксиштрит (ÜNÜÜ") тощо, a тaкож продукти ПОЛ - пеpоксиднi (RÜ2~) i aлкоксильнi (RÜ) paдикaли. Активш кисневi метaболiти утворюються у сеpедовищi piдин оpгaнiзмy в pезyльтaтi спонтaнноï дисмyтaцiï мiж собою, чaсто sa yчaстю метaлiв змiнноï вaлентностi, a тaкож пiд впливом ферментних систем (диxaльного лaнцюгa мiтоxондpiй, мiкpосомaльного окиснення, переходу оксигемоглобшу в метгемоглобiн, метaболiзмy кaтеxолaмiнiв, фyнкцiонaльноï aктивностi фaгоцитapниx тa тpомбоцитapниx клiтин кpовi, aнтиоксидaнтного_зaxистy). Ус aктивнi форми кисню pеaкцiйно здaтнi, aле сyпеpоксидaнiон (О2 ) е основним iнiцiaтоpом лiпопеpоксидного окиснення полшетасичених високомолекулярних жирних кислот бiомембpaн. Цей paдикaл зaпyскae лaнцюг вiльноpaдикaьниx pеaкцiй, i в тaкий же споаб утворюе пеpвиннi (дieновi, тpиeновi, тетpaeновi кон'югaти гiдpопеpоксидiв лiпiдiв) тa вторинш (мaлоновий дiaльдегiд) продукти ПОЛ. Kpiм того, всi вiльнi paдикaли та зовнiшнiй оpбiтi мaють неспapений електрон, який здaтний iнiцiювaти лaнцюговi pеaкцiï окиснення нуклешових кислот, бiлкiв i лшвдв.
Отже, iнтенсифiкaцiя вiльноpaдикaльниx pеaкцiй зумовлюе пошкоджyвaльний i pyйнiвний вплив та бюструктури фyнкцiонyючиx систем оргашзму.
3. Mетaболiчнa системa зaxищae ayтоокиснення у клiтинax i позaклiтинниx бюлопчно aктивниx сеpедовищax, включae ендогеннi бiоaнтиоксидaнти.
Iнтенсифiкaцiю ПОЛ бiльшiсть aвтоpiв [1, 2, 3, 12, 13, 15, 17] pозглядaють як один з yнiвеpсaльниx меxaнiзмiв дезоpгaнiзaцiï стpyктypно-фyнкцiонaльноï цшсност piзниx бiологiчниx сyбстpaтiв. Посилене утворення aктивниx форм кисню в оpгaнiзмi твapин призводить до окисного стресу. Вш виникae, якщо дiя пpооксидaнтниx фaктоpiв перевершуе aктивнiсть системи 8нтиоксид8нтного зaxистy. Ha основi цього стaло зpозyмiло, що виникнення тa розвиток piзниx пaтологiчниx стaнiв нaстae втаслщок дисбaлaнсy в системi ПОЛ-^АОС. Основним
поштовхом цього процесу, незалежно вщ специфжи ураження i пов'язаного з нею джерела активаци ПОЛ, е надмiрна, первинна або вторинна, активащя вiльнорадикальних реакцiй.
Вшьно-радикальне перекисне окислення практично на вЫх етапах свого перебiгу утворюе ряд продукив, якi е результатом взаемоди вiльних радикалiв як мiж собою, так i з бiологiчними макромолекулами [6, 7]. Так, при ВРПО разом з активними формами кисню (АФК) утворюються i iншi активш радикали (пероксиди, епоксиди, альдегiди, кетони, спирти, дiальдегiди та iн.), яю здатнi ковалентно взаемодiяти з окремими функцюнальними групами бiлкiв, що приводить до !х полiмеризацil i руйнування амiнокислотних залишкiв, особливо якi мктять SH-, SCH3-групи цисте!ну, метiонiну, ККН-групи лiзину тощо. Усе це може викликати модифiкацiю бiлкiв, у тому чи^ ферментiв, змiну !х активност^ руйнування бiоантиокислювачiв (вiтамiнiв, убiхiнону, стеро!дних гормонiв тощо), змiну фосфолiпiдного складу, появу в гщрофобнш частинi продукив окислення, якi iнiцiюють процеси юнного транспорту, змiну конформаци бiлкiв i лiпiдного складу, а звiдси структурних i функцiональних властивостей мембран. Аналопчш явища спостерiгаються i в структурi ДНК пошкоджених клiтин. Вiльнi радикали (ВР) можуть взаемодiяти як безпосередньо з азотистими основами ДНК, утворюючи !х модифiкованi похiднi, зокрема, 8-азагуанш, так i опосередковано, через вторинш та кiнцевi продукти ПОЛ (малоновий диальдегiд та його похiднi), яю можуть зв'язуватися з ДНК та бшками ядерного хроматину, призводячи до спотворення процеЫв зчитування генетично! шформаци — реплжаци та транскрипци [17].
З цього приводу нам представлялося важливим, з огляду на досвщ шших дослiдникiв i власнi експериментальш результати, узагальнити та охарактеризувати одну з найважливших систем захисту оргашзму — антиоксидантну систему захисту оргашзму.
Антиоксидантна система захисту оргашзму контролюе i гальмуе всi етапи вшьнорадикальних реакцiй, починаючи вiд !х шщацп i закiнчуючи утворенням гiдроперекисiв та малонового дiальдегiду. Основний механiзм контролю цих реакцш пов'язаний з ланцюгом оборотних окисно-вщновних реакцiй iонiв металiв, глутатiону, аскорбату, токоферолу та шших речовин, значення яких особливо важливо для збереження довго iснуючих макромолекул нуклешових кислот i бiлкiв, деяких складових мембран. Невипадково рiвень активносп антиоксидантно! системи органiзму досягае максимальних значень до початку S-фази, коли ДНК деспiралiзуеться i особливо уразлива до продукив ВРПО [2, 6, 8, 10]. Бшьш того, е тдстави думати, що тривалкть життя макромолекул у клiтинi багато в чому визначаеться саме !х стiйкiстю до атаки вiльнорадикальних продукив.
Еволюцiя до високо! надiйностi i лабiльностi антиоксидантно! системи органiзму тварин, iмовiрно, визначило властиву !й надмiрнiсть, дубльованiсть i взаемозамiннiсть елементiв. Включення окремих ланок антиоксидантно! системи вщбуваеться за принципом зворотного зв'язку з участю "гормонiв-тригерiв". Даний принцип дозволяе не очжувати небезпечного для життедiяльностi клiтини
зниження активност антиоксидантно! системи, а попереджати виникнення порушень по типу позитивного зворотного зв'язку. Роль таких систем, очевидно, дуже велика при виникненш рiзних патолопчних сташв оргашзму (онколопя, рiзнi види шемп та iн.) та при знаходженш бiологiчних об'ектiв у несприятливих умовах кнування, зокрема, екологiчного. За даних умов кнування та дп несприятливих факторiв на органiзм актившсть ендогенних антиоксидантiв рiзко зростае.
Ряд авторiв умовно розподiляють систему антиоксидантного захисту на ферментативну i неферментативну [2, 16, 18]. До ферментативно! системи належать: каталаза, супероксиддисмутаза, глютатiонпероксидаза, глютатюнредуктаза, глютатiонтрансфераза, та iншi ензими. До неферментативно! системи належать жиророзчиннi в^амши А, Е i К, водорозчинш вiтамiни С i РР, бюгенш амiни, глютатiон, каротино!ди, убiхiнон, стерини. Як ферментативна, так i неферментативна системи антиоксидантного захисту е наявш у кров'яному русл1 Активнiсть ферментативно! антиоксидантно! системи е дуже добре регульована i залежить вiд вжу тварин, фiзiологiчного стану, динамiки гормошв, iнтенсивностi синтезу антиоксидантного ферменту, рН середовища, наявностi коферментiв, iнгiбiторiв, активаторiв та iнших чинникiв. Неферментвативна антиоксидантна система не потребуе стшькох багатьох регуляторiв так, як сама хiмiчна речовина -антиоксидант - вступае у хiмiчну реакцiю з радикалом. Змшюватись може хiба що швидюсть реакцi!. Слiд зауважити, що наявшсть цих двох систем антиоксидантного захисту забезпечуе утилiзацiю вiльних радикалiв та пероксидiв, проте навiть при високш активностi антиоксидантно! системи у кровi е якийсь рiвень продуктiв пероксидаци.
Залежно вiд того на яку ланку метаболiзму спрямована дiя вшьнорадикального перекисного окиснення, систему антиоксидантного захисту можна умовно роздшити на таю групи [2, 7].
До першо! групи антиоксидантно! системи захисту оргашзму вщносять жиророзчинш ендогеннi антиоксиданти: в^амши групи Е (токофероли), убiхiнон, в^амши групи А та провiтамiни групи А (а-, Р-, у - каротини), вiтамiни групи D (кальцефероли), К (фiлохiнони), лiпоеву кислоту, деяю стеро!днi гормони та iншi. Мехашзм антиоксидантно! дi! вказаних сполук обумовлений зменшенням кiлькостi вiльного кисню в кл^иш, шляхом активацi! його утилiзацi!, пiдвищення активностi процесiв окиснення i фосфорилювання та здатнiстю вiдновлювати лшщш радикали.
До друго! групи антиоксидантно! системи захисту оргашзму вщносять захисш ферменти: супероксиддисмутазу, каталазу, глутатiонредуктазу, а також низько- та високомолекулярш сполуки, що мiстять тiоловi- та селеновi групи, зокрема, метiонiн, цисте!н та Цi захиснi ферменти запобкають
надлишковому утворенню активних форм кисню та беруть участь у нерадикальному розкладi перекисiв лiпiдiв.
Третя група антиоксидантно! системи захисту оргашзму представлена двома ферментами: глутатюнпероксидазою, яка каталiзуе розклад гiдроперекисiв лiпiдiв нерадикальним шляхом за допомогою глутатiону вщновленого та
глутатюнтрансферазою, яка е важливим компонентом системи дезштоксикаци токсичних метаболтв та ксенобютиюв.
Для дезштоксикаци Fe2+ в органiзмi наявна четверта система: для окиснення та зв'язування юшв Fe2+. У плазмi кровi ця система представлена ферментом церулоплазмшом (фероксидазою), що окиснюе Fe2+ до Fe3+, киснем без утворення вшьних радикалiв, та бiлком трансферином, який зв'язуе i переносить у кров'яному ру^ юни Fe3+. У кл^инах iони залiза можуть вiдновлюватися аскорбшовою кислотою та iншими вiдновниками, але потiм окисняються i депонуються всередиш ферментного бiлкового комплексу феритину.
За мехашзмом ди антиоксидантна система подшяеться на:
- пряму - антирадикальш чинники. Ферментативнi - супероксиддисмутаза, каталаза, пероксидаза, глутатiонтрансфераза, та iншi. Не ферментативш - вiтамiни А, Е, С, убiхiнон, трiольнi сполуки, Р-каротин, нiкотинова кислота;
- опосередковану - шпб^ори генераци кисневих радикалiв та активатори вшьнорадикальних реакцiй, а також шпбггори фосфолiпаз, активатори синтезу ферменив та сполук, що володiють антиоксидантною дiею.
Механiзм ди антиоксидантiв полягае у взаемоди !х з продуктами та шщаторами перекисного окиснення, тобто з радикалами R, ROO, з активними формами кисню, гщропероксидами жирних кислот, каталiзаторами пероксидного окиснення - юнами металiв змшно! валентностi, результатом чого е гальмування процесiв ферментативного i не ферментативного ПОЛ [2, 7].
Отже, пщсумовуючи, необхщно тдкреслити, що наявнiсть багатоступенево! антиоксидантно! системи захисту кл^ини вiд вiльнорадикального перекисного окиснення, яка склалася в ходi фiлогенетичного розвитку, зумовлюе складнiсть причино-наслщкових вiдносин серед про- та антиоксидантами i направлена, в першу чергу, на встановлення балансу помiж ними, i внаслщок цього — збереження оптимального метаболiчного балансу кл^ини. З вщомих в цьому планi даних необхщно видшити декiлька найважливiших аспекив. По-перше, ця багатоступеневiсть визначаеться ч^ким подiлом систем антиоксидантного захисту на ферментативш та не ферментативш. Першi е, якби, "вбудованими" у кл^инний метаболiзм та набагато складнiше та повшьшше пiддаються екзогенному впливовi рiзних бiологiчно активних речовин, в тому числ^ фармакологiчних препаратiв. Другi е набагато бшьш автономними i складаються, окрiм ендогенних, також i з ендогенних елеменив, що робить щ системи набагато гнучкiшими, дозволяючи регулювати до певних меж про- та антиоксиданттний статус кл^ин органiзму, знов-таки, за допомогою фiзiологiчно активних речовин, у тому чи^ i фармаколопчних препаратiв. Накопичений у цьому зв'язку досвщ експериментального вивчення та практичного впровадження у клiнiчну практику антиоксидантних препарата на основi рiзних клаЫв хiмiчних сполук дозволяе з оптимiзмом дивитися у майбутне.
На сьогодшшнш день накопичилась велика кiлькiсть повщомлень про важливу роль перекисного окислення лшдав i антиоксидантно! системи у розвитку багатьох захворювань [1, 3, 6, 9, 11].
За повщомленнями ряду aBTopiB бронхопневмони телят у CTpyKTypi хвороб молодняка худоби займають друге мюце тсля захворювань травного каналу. Враховуючи, що бронхопневмонiя телят наносить суттeвi економiчнi збитки, а B^Mi лiкарськi препарати не забезпечують необхщного терапевтичного ефекту, властиво тому виникла актуальна проблема щодо вивчення фармаколопчно! aü" антибiотикiв групи фторхiнолонiв на актившсть антиоксидантно! системи органiзму телят при катаральнш бронхопневмони.
Отже, з даних л^ератури видно, що дослщження ферментативно! i неферментативно! антиоксидантно! системи при катаральнш бронхопневмони телят та застосуванш антибютиюв групи фторхiнолонiв 4 поколшня не достатньо вивчено, що i становить актуальнiсть дослiджень. Окремi фрагменти експериментiв будуть опублiкованi в наступних статтях.
Л1тература
1. Активация перекисного окисления липидов в митохондриях печени кроликов при гипертиреозе/ А.И. Марзоев, А.В. Козлов, А.П. Андрющенко, Ю.А. Владимиров // Бюлл. эксп. биол. и мед.- 1982.- Т.ХС111, №3. - С. 36-38.
2. Антиоксидантна система захисту оргашзму (огляд) 1.Ф. Белешчев, £.Л. Левицький, Ю.1. Губський, C.I. Коваленко, О.М. Марченко // Совр. пробл. токсикол. -2002.-№3.- С.24-31.
3. Барабой В.А., Брехман И.И., Головитин В.Г. Перекисное окисление липидов и стресс. - СПб.: Наука, 1992.- 268 с.
4. Биоантиокислители. Под ред. Иванова И.Н.,- М: Наука, 1975
5. Бгтюцький В.С. Стан процеЫв перекисного окиснення лшвдв, системи антиоксидантного захисту та ефектившсть застосування нового комплексного антианемiчного препарату для поросят-сисушв // Наук.- техн. бюл. 1н-ту бюл. тварин. - Львiв, 2006. - С. 32-37.
6. Волторшстий А.В. Вплив мшеральних елементiв на антиоксидантну систему захисту i деякi показники життeдiяльностi мiкроорганiзмiв рубця // Наук. -техн. бюл. 1н-ту бiол. тв. УААН. -2004. -В. 5, №1-2. -С. 173-178.
7. Гутий Б.В. До методики вивчення впливу штраив на стан антиоксидантно! системи бичюв // Науковий вкник Львiвсько! нацюнально! академi! ветеринарно! медицини iменi С.З. Гжицького Львiв 2004 Т.6(№2) частина 2, С 48- 52
8. Данчук В.В. Актившсть системи антиоксидантного захисту та жирнокислотний склад мембран еритроциив у свиней раннього вжу // Передпрне та прське землеробство i тваринництво. - 2001.- Вип. 43, Ч. II. - С.52-58.
9. Козлова Н.М., Слобожанина Е.И., Черницкий Е.А. Окисление мембранных белков и изменение поверхностных свойств эритроцитов // Биофизика.- 1998. - Т.43, Вып. 3.- С. 480-483.
10. Олексик Н.П., Янович В.Г. Актившсть антиоксидантних ферменив у тканинах ставкових риб рiзних видiв // Наук.- техн. бюл. 1н-ту бюл. тварин. -Львiв, 2006. - Вип. 7, №1, 2. - С. 83-85.
11. Олшник С.А. Антиоксидантний захист за умов опосередкованих окисним стресом патолопчних сташв оргашзму: Автореф. дис... д-ра бюл. наук: 03.00.04 / НАУ.-К., 2004.-40 с.
12. Полщук В.М. Окремi показники пероксидного окиснення лшдав та антиоксидантно! системи у плазмi кровi страуса африканського // Матерiали мiжнародно! науково-практично! конференцi! молодих вчених "Теоретичш й практичш досягнення молодих вчених аграрив". - Днiпропетровськ, 2006. - С. 208-210.
13. Попова Е., Сокирко Т. Вшьнорадикальш процеси: бюлопчна та патогенетична роль // Вет. медицина Укра!ни. - 1997. - №2. - С. 16-18.
14. Омонов М.Р. Стан перекисного окиснення лшвдв у молодняку курей яечного напрямку продуктивност рiзного вжу // Наук.- техн. бюл. 1н-ту бiол. тварин. - Львiв, 2005. - Вип. 6, №1. - С. 149-153.
15. Сштинський В.В., Шах А.Е., 1скра Р.Я. Вплив техногенного стресу на фiзiологiчний стан тварин i актившсть антиоксидантно! системи. - Фiзiол. журнал. - 2002. - № 2. - С. 191.
16. Стояновський В.Г., Гуфрш А.Д. Бiохiмiчнi змши антиоксидантно! системи в слизовш оболонцi тонких кишок пiсля розвитку транспортного стресу // Наук. вкн. Львiв. держ. акад. вет. мед. iм. С.З. Гжицького. -Львiв - 2003, Т.5, №2, Ч.2. -С. 19- 23.
17. Утворення активних форм кисню та система антиоксидантного захисту в органiзмi тварин / Г.Л. Антонюк, Н.О. Бабич, Л.1. Сологуб, В.В. Сштинський // Бюлопя тварин.-2000.- Т.2, №2.- С. 34-43.
18. Шах А.С., Данчук В.В., Сштинський В.В. Актившсть антиоксидантних ферменив у рiзновiкових популящях еритроцитiв поросят раннього вжу пiд впливом цинку та селену // Наук.-техн. бюл. 1БТ. - 2000. - Вип.2. - С.103-107.
Рецензент - д.вет.н., проф. Стибель В.В.
