CC BY
65
УДК 291.16
Ганяк Володимир Йосипович,
асшрант кафедри глобал1стики, евро-ттегращ та управлтня нацюнальною безпекою, Нацюнальна академ1я державного управлтня при Президентов1 Укра-
ÏHU.
Ганяк Владимир Иосифович,
аспирант кафедры глобалистики, евро-интеграции и управления национальной безопасностью, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. Vladimir Yosypovich Haniak, graduate student of globalization, European integration and national security management, National Academy of Public Administration under the President of Ukraine.
синергетична модель соцюкультурнот
динам1ки у дослщженш проблеми
безпеки в рел1г1йн1й сфер1 укра1ни
Анотащя. Стаття присвячена практичному використанню синергетич-ного шдходу в дослщженш проблеми безпеки в релшйнш сферi сучасного украшського сустльства. Побудована синергетична модель дае можливiсть проаналiзувати природу сустльно небезпечних явищ у сощокультурному просторi Украши внаслiдок посилення впливу глобалiзащl та прискорення геополiтичних трансформацш. Запропонована синергетична модель може стати надшною основою у формуваннi анал^ичного iнструментарiю для розроблення актуальних класифшацш (типологiй) викликiв i загроз нащо-нальним iнтересам Украши в релшйнш сферь
Ключовi слова: синергетична модель, сощокультурна динамiка, нащо-нальна безпека, етнокультурш архетипи, глобалiзацiя, релiгiйний конфлшт, фундаменталiзм, екстремiзм.
СИНЕРГЕТИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ СОЦИОКУЛЬТУРНОЙ ДИНАМИКИ В ИССЛЕДОВАНИИ ПРОБЛЕМЫ БЕЗОПАСНОСТИ В РЕЛИГИОЗНОЙ СФЕРЕ УКРАИНЫ
Аннотация. Статья посвящена практическому использованию синерге-тического подхода в исследовании проблемы безопасности в религиозной
сфере современного украинского общества. Построенная синергетическая модель позволяет проанализировать природу общественно опасных явлений в социокультурном пространстве Украины вследствие усиления влияния глобализации и ускорения геополитических трансформаций. Предложенная синергетическая модель может стать надежной основой в формировании аналитического инструментария для разработки актуальных классификаций (типологий) вызовов и угроз национальным интересам Украины в религиозной сфере.
Ключевые слова: синергетическая модель, социокультурная динамика, национальная безопасность, этнокультурные архетипы, глобализация, религиозный конфликт, фундаментализм, экстремизм.
THE SYNERGETIC FRAMEWORK OF SOCIO-CULTURAL DYNAMICS IN THE STUDY OF SECURITY ISSUES IN THE RELIGIOUS SPHERE
Abstract. The article is devoted to practical use synergetic approach to study security problems in the religious sphere of modern Ukrainian society. This synergetic model allows to analyze the nature of the socially dangerous phenomena in social and cultural space of Ukraine due to the growing influence of globalization and the acceleration of geopolitical transformations. The proposed model can be the solid foundation in forming of analytical tools for investigation of current classifications (typologies) challenges and threats to Ukraine's national interests in the religious sphere.
Keywords: synergetic model, socio-cultural dynamics, national security, ethno-cultural archetypes, globalization, religious conflict, fundamentalism, extremism.
Постановка проблеми. Глобал^ защя та прискорення геополггич-них трансформацш, охоплюючи вс сфери сусшльного життя, зокрема й релтю, виступають як потужш зов-шшш фактори, що значно вплива-ють на характер i напрям уах соцю-культурних процеав в украшському сусшльствь Особливо небезпечним е вплив глобалiзацiй процеав, який призводить до виникнення деструк-тивних тенденцш щодо юнуючого релтйного простору Украши, по-рушуючи тим самим релтйну само-бутшсть украшського народу. Рiзка
змша геопол^ичного вектора Укра!-ни також призвела до сплеску рел^ гшно! нетерпимосп та iнших досить небезпечних явищ у сусшльно-рел^ гшнш сферi нашо! краши. Додатко-вих трудношдв зазначенiй проблемi додае той факт, що Украша е полiет-нiчною та полiконфесiйною державою зi складною iсторiею мiжконфе-сшних взаемин.
Вияви ксенофобп, антисемггиз-му, екстремiзму, расово! i релтйно! нетерпимосп створюють шдвали-ни для руйнування юнуючого рiв-ня етноконфесшно! толерантности
зростання напруженост в укра!н-ському суспiльствi, ворожнечi й, як наслiдок, поширення злочинностi на цьому rрунтi. Реали сьогодення потребують, замiсть проголошен-ня окремих декларацш, перейти до комплексного формування та реал^ заци державно! политики в цiй сферi життедiяльностi суспiльства.
Стаття 7 Закону Укра!ни "Про основи нащонально! безпеки Укра-!ни" окремо вирiзняе серед загроз нащональним iнтересам i нащональ-нш безпецi Укра!ни "можливють ви-никнення конфлшпв у сферi мiжет-шчних i мiжконфесiйних вiдносин, радикалiзацil та проявiв екстремiз-му в дiяльностi деяких об'еднань нацiональних меншин та релшйних громад". При цьому, вщповщно до ст. 8, до основних напрямiв державно! полiтики з питань нащонально! безпеки увiйшло "забезпечення мiж-конфесiйно! стабiльностi та запоб^ гання конфлiктним загостренням на релшйнш основi, недопущення протистояння рiзних церков, у тому чи^ щодо розподшу сфер впливу на територи Укра!ни".
Питанню пошуку способiв про-тиди екстремiзму та релiгiйнiй нетерпимости внаслiдок виникнення та розгортання релтйно-пол^ичних конфлiктiв постiйно придiляе увагу Рада нащонально! безпеки i оборони Укра!ни (РНБО), яка серед основних причин ще! проблеми називае ра-дикалiзм, екстремiзм, полiтизацiю проблематики мiжнацiональних та етноконфесшних вiдносин, а також негативний вплив релшйно-екстре-мiстських органiзацiй.
Аналiз останнiх дослiджень i пу-блжацШ. Фiлософськi, полгголопч-
нi, правовi, сощолопчш й релтезна-вчi аспекти дослвджувано! проблеми висвiтлювались у працях А. Колодного, М. Бабiя, Г. Друзенка, С. Здю-рука, О. Сагана, В. бленського, М. Палiченка, М. Штокала та iн.
Шсля аналiзу зазначених робiт стало очевидним, що класичнi науко-во-концептуальнi шдходи не можуть i не в змозi надати вичерпну вщпо-вщь, що е визначальним при побудо-вi моделi соцiокультурно! динамiки укра!нського суспiльства на початку XXI ст. Це своею чергою унемож-ливлюе проведення комплексного аналiзу для з'ясування природи сус-шльно небезпечних явищ i процесiв у релшйнш сферь
Соцiальне значення шдиввдного буття людей можна було б мору-вати, коли б сусшльна система пра-цювала як налагоджений "мехашзм". Оскiльки, починаючи вже з друго! половинi ХХ ст., таких "механiзмiв" виявляеться все менше i виникали великi сумнiви щодо роботи вказа-ного "механiзму", все найчастше висувалися питання трактування людських iндивiдiв як "ядерних" структур сощальносп, що забезпе-чують енергетику сощального буття, що пiдтримують i оновлюють його форми. Соцiальнi iндивiди як са-модiючi сили взаемозумовлешстю вiдтворюють "тканину" соцiального буття незалежно вщ того, в якi надш-дивiднi суб'екти вони об'еднуються. Це дае змогу говорити про наявшсть "подвшно!" онтологi! суспiльства (онтологi! структур та онтологп людей), що породжуе рiзноманiтнi дуалiзми: структурного та шдивщу-ального, об'ектного та суб'ектного, соцiального та гуманiтарного [7].
На нашу думку, неефектившсть застосування традицшних наукових пiдходiв у дослiдженнi ще! теми по-лягае насамперед у неможливосп подолання ними бар'еру вказаних дуалiзмiв.
Найпродуктивнiшим на сьогоднi е штегративний синергетичний шд-хiд, який дае можливють визначи-ти й ощнити вiдносини в складних сощокультурних системах в умовах прискорення змш сучасного свiту та може допомогти у виршенш про-блеми, яка виникла. Використання пiдходiв постнекласично! науки в мiждисциплiнарному дослiдженнi не заперечуе використання в певних пiзнавальних ситуащях традицiйних пiдходiв iнших наук, а лише обмежуе !хню роль, тобто вони втрачають статус домшуючих.
Формулювання цiлей статтi. Для досягнення мети були поставлен такi дослщницью завдання:
- побудувати синергетичну модель сощокультурно! динамiки сучасного украшського суспiльства в умовах посилення глобалiзацil та прискорення геополiтичних тран-сформацiй;
проаналiзувати природу су-сшльно небезпечних явищ в релтй-нш сферi соцiокультурного простору Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. На
думку Г. Хакена, одного iз засновни-ив синергетики, вихiдним пунктом усiх дослщжень у сферi синергетики е адекватний опис стану системи на рiзних рiвнях [11]. Для аналiзу вщ-критих складних систем росiйський дослвдник В. Буданов пропонуе виокремити таю структуры рiвнi: м^ кро-, макро- та мегарiвень [1, с. 160].
Спробуемо проаналiзувати структуру релтйно! сфери украшського суспiльства на зазначених рiвнях, розглядаючи ii як складну сощальну систему.
Мiкрорiвень (параметри стану) складаеться з велико'' кiлькостi од-нотипних елементiв, у нашому ви-падку — до складу яких входять буденна релтйна свiдомiсть i ре-лiгiйнi практики окремих шдиввдв чи ix малих груп. Змши на цьому рiвнi вiдбуваються досить швидко порiвняно з iншими рiвнями, тому ix можна розглядати як недовго-тривалi iснуючi змiннi. Процеси, що вiдбуваються на мiкрорiвнi, з пози-ци вищого рiвня за певних умов мо-жуть бути схарактеризоваш як хаос та дестабшзащя.
Елементи макрорiвня продуку-ють параметри порядку, яю певною мГрою визначають поведiнку еле-ментiв системи, що функщонують на мГкрорГвнГ. Як параметри порядку будемо розглядати формальш та неформальш свГтськГ й релтйш ш-ститути. Якщо формальнГ релтйш Гнститути е втГленням теоретично'' релшйно'' свГдомостГ (вГровчення) окремих конфесГй, то неформальш релшйш Гнститути адекватнГше вГ-дображають дГяльнГсть релтйно-мГ-стичних рухГв (New Age, буквально "нова ера"). Це дае нам змогу розгля-дати параметри порядку як колек-тивш змшш, що Гснують тривалий час, [1, с. 160]. Необхвдно врахову-вати й те, що елементи мГкрорГвня за певних умов, через свою колектив-ну (когерентну) поведшку, можуть створювати новГ параметри порядку та впливати на стан вже юнуючих параметрГв порядку. Тобто йдеться
про циклiчнiсть причинно-наслщ-кового зв'язку. Значення параметрiв порядку виявляеться ще й у тому, що замiсть того, щоб описувати по-ведiнку системи через характеристику окремих частин, нам потрiбно описувати тшьки поведiнку пара-метрiв порядку [12]. Як параметри порядку в запропонованш синерге-тичнш моделi використовуватимемо поняття капiталiв (ресурав): сим-волiчний, культурний, соцiальний, пол^ичний, релiгiйний та адмШ-стративний, як ввiв у науковий обiг П. Бурдье. Вщомо, що будь-якi стратеги релтйних iнституцiй (шсти-тупв або iндивiдiв) визначаються !хнiм становищем у структурi роз-подiлу релтйного капiталу [2, с. 41]. Таю параметри мають певну ушвер-сальшсть i можуть використовува-тися на макро- та мiкрорiвнях модели i, що важливо, релiгiйний каштал можна експлiкувати як певну су-купнiсть iнших видiв капiталу. Цей факт ввдкривае новi можливостi для аналiзу та монiторингу суспiльних процеав у релiгiйному середовищi. Державнi органи влади, приймаю-чи певнi регулятивш рiшення в цiй сферi, повинш чiтко усвiдомлювати, якi наслiдки матиме це ршення на той чи шший вид капiталу релшй-но! органiзацi!. Наприклад, держава та органи мюцевого самоврядування можуть збiльшувати економiчний капiтал певних релiгiйних оргаш-зацш за рахунок надання !м рiзного роду пiльг та преференцiй. Тад як ефект вiд адмiнiстративних дш у ра-зi правопорушення певного релшй-ного об'еднання (органiзацi!) не так просто передбачити. Замють попере-дження правопорушника за рахунок
необдуманих дш чиновникiв можна навпаки збшьшити його соцiальний капiтал такого релтйного об'еднання (наприклад, адмшютративш дi! чиновникiв Мiнiстерства культури Укра!ни щодо УГКЦ пiд час Револю-цП Гiдностi у 2013-2014 рр.).
Характерезуючи призначення мегарiвня (керуючих параметрiв), Г. Хакен вказуе, що будь-яка система пiдпорядкована зовшшшм умовам, якi описуються у формi так званих керуючих параметрiв. Якщо керуючi параметри раптово змiнюються, то сощокультурна система мае швидко пристосовуватися до нових умов [12, с. 353]. Плавно змшюючи керуючi параметри, можна змшювати систему нижче розташованих рiвнiв але, iнколи, щ змiни виглядають досить бурхливо, кризово [1, с. 161]. Синергетика зосереджуе свою увагу на тих ситуащях, в яких поведшка системи змшюеться якiсно при змiнi керуючих параметрiв. Якщо структура збе-рпаеться при змiнi керуючих пара-метрiв, то вона називаеться стiйкою або структурно стшкою. При цьому слщ зауважити, що змiни на мжро-та макрорiвнях не можуть протягом короткого промiжку часу iстотно вплинути на зовшшш умови, крiм випадив, коли система перебувае у точщ бiфуркацi!.
На нашу думку, на мегарiвнi побу-довано! нами моделi релiгiйно! сфе-ри Укра!ни можна умовно видшити такi групи керуючих параметрiв:
а) соцiоетальна (ядро культури сусшльства, яке е унiверсумом цш-ностей та смислiв);
б) загальносв^ова (глобалiзацiя);
в) регiональна (геополiтика та геоекономжа).
Перша група керуючих параме-трiв вщображуе впливи ядра куль-тури, що вторично склалося в укра-!нському суспiльствi. Наприклад, до таких параметрiв можна вiднести: iсторичний досвiд формування та розвитку релтйних традицiй, який знайшов свое вiдображення в са-мобутностi культури укра!нського суспiльства. Не можна не згадати той факт, що саме культура ютотно впливае на релшйний та сустль-но-полггичний процес за допомогою механiзму домшуючих у суспiльствi етнокультурних архетипiв, який по^зному активiзуеться залежно вiд пе! чи шшо! юторично! ситуаци [4, с. 71].
1нша група керуючих параметрiв вiдображуе впливи загальносвпо-вих процеав, що виникли у зв'язку з початком формування нового планетарного сощуму. До складу пара-метрiв ще! групи належать: накопи-чений релiгiйно-мiстичний досвiд усього людства; релiгiйнi процеси у свiтi; глобалiзацiю, яка призводить до посилення ушверсальних архети-пiв людства.
Третя група керуючих параметрiв свiдчить про вплив регюнальних по-лiтичних та економiчних процесiв на релiгiйний простiр, а також враховуе регюнальш особливостi вторичного розвитку релiгiй у кра!ш.
1сторично так склалося, що Укра-!на практично весь час була полшон-фесiйною кра!ною, тому при побу-довi сощокультурно! динамiки слiд враховувати, що на макро- та мжро-рiвнях моделi iснуе досить широка диференщащя внаслiдок великого рiзноманiття релшйних напрямiв та органiзацiй. Наявнiсть вщмшностей
мiж представниками традицiйних конфесiй iнодi може призводити до виникнення гострих суперечностей, а за певних умов нав^ь до вщкритих виявiв релшйно! нетерпимостi.
Проте одше! конфлiктогенностi полiконфесiйного суспiльства Укра-!ни недостатньо, щоб пояснити ос-новш соцiальнi процеси в релiгiйнiй сферi в умовах глобалiзацil. В. Лутай запропонував для конкретизаци си-нергетично! парадигми як основи ви-ршення соцiальних суперечностей, де до цих шр найчастiше керуються принципом "чуже перетворюеться у вороже", використовувати меха-нiзм еволюцГ! людського суспiль-ства, сформульований украшським теоретиком М. Грушевським [9, с. 34]. У пращ "Початки громадян-ства (генетична сощолопя)" вiн писав: "Все бшьш укрiплююсь в пере-конаннi про ршаючу роль в вiчних змшах людського життя се! неустанно! конкуренцп iндивiдуалiстичних i колективiстичних тенденцш i перiо-дичного чергування переваги то одних, то других... Се чергування меш уявляеться як основа ритму сощаль-но! еволюци, котрий розслiдуе со-цiологiя i всi соцiальнi науки разом з нею" [6, с. 4]. I далк "Все людське життя було вiчною змiною, вiчним чергуванням потяпв до колективiз-му i шдивщуалютично! самозадово-ленностi (автаркГ!)" [6, с. 85-86].
Навпь незначна змiна керуючих параметрiв мегарiвня активiзуе рух елеменпв мiкрорiвня, що за певних умов може призвести сощокультур-ну систему до стану бiфуркацi!, не-стшкосл на макрорiвнi i в кшцевому пiдсумку може викликати перебудо-ву сощально! структури суспiльства
або !! розпад. Одним iз визначальних керуючих параметрiв, починаючи з кшця ХХ ст., стала глобалiзацiя сус-пiльного життя, яка фактично шве-лювала кордони та обмеження, що заважали повсюдному поширенню процесу секуляризацi! за межi захщ-ного свiту. Характерною рисою цього процесу е зменшення ролi релтйних iнститутiв на розвиток сучасного су-спiльства. Великою мiрою це зумов-лено вторгненням у соцiокультурний проспр унiверсальних архетипiв суспiльства масового споживання, внаслщок чого релiгiя швидко пере-творюеться в приватну справу задо-волення духовних потреб шдивща. З шшого боку, глобалiзацiя, консол^ дуючи людей на планетарному рiвнi, водночас виривае людину з контексту свое! релшйно! спiльноти, тому з'являються об'ективш умови звер-нення до релтйно-мютичного досв^ ду всього людства, тобто можливють прямо! взаемодi! мега- та мiкрорiвнiв. Не дивно, що виникнення ново! ре-лiгiйностi досить часто базуеться на принцип синкретизму — з'еднання рiзнорiдних вiронавчальних i культо-вих положень у процес взаемовпли-ву релiгiй в !х iсторичному розвитку. Внаслiдок того що творення нових релтйних рухiв часто вщбуваеться без формування параметрiв порядку (макрорiвня), то для них характерна вщсутшсть чiтко! iнституалiзацi!. Водночас на макрорiвнi вiдбуваеться процес "внутршньо! секуляризацi!" (модернiзацi!), коли окремi релшйш об'еднання намагаються шдлашту-ватися до нових реалш та свiтських iдеалiв сучасного свiту.
Секуляризацiя суспiльства в розвинених кра!нах в умовах гло-
балiзацi! може iстотно прискорюва-тися завдяки наявност механiзму позитивного зворотного зв'язку мiж мега- та мiкрорiвнями, який при-зводить до посилення в масовш св^ домостi впливу цшностей архетипiв суспiльства споживання (передуам цiнностей гедонiзму). Вiдомо, що належшсть до домiнуючо! релiгi! може надавати людям певш сощаль-нi переваги. Однак вони поступово слабшатимуть у мiру того, як у со-щальному оточеннi iндивiда зростае кшьюсть невiруючих (або прихиль-никiв шших релiгiй). Наприклад, у часи СРСР чим бшьше в кра!нi було ате!спв, тим менш вигiдно бути в^ руючим [10]. Агресивна секуляриза-цiя призводить до вияви так званого антирелшйного фундаменталiзму, про що свщчать вияви релiгiйно! нетерпимостi внаслщок цiлеспрямо-вано! державно! полiтики окремих кра!н (Францiя, Нiдерланди тощо), а також радикальних дш з боку фе-мiнiстських та альтернативних су-спiльних рухiв до представникiв рiз-них релiгiй.
1з здобуттям Укра!ною незалеж-ностi ситуацiя, навпаки, стала бшьш комфортною для вiруючо! людини. Як не дивно, але не останню роль у цьому юторичному процесi вiдiграла глобалiзацiя. Глобальний наступ се-куляризацi! призвiв до виникнення зворотного процесу — десекуляриза-цГ! окремих кра!н i регiонiв, пiдтвер-джуючи тим самим справедливють висновкiв М. Грушевського. Ос-новними рисами цього реверсивного процесу е спроба повернення рел^ гп втраченого статусу у сусшльста або спроба захисту цього статусу вiд просування секуляризацi!, тоб-
то запуску мехашзму негативного зворотного зв'язку, який би ввдно-вив колишню рiвновагу. Наявнiсть у свiтi двох рiзноспрямованих, не-сумiсних процесiв закономiрно при-зводить до !х згткнення, утворення зон турбулентностi, тобто стану не-визначеностi, що виступае необхщ-ною передумовою формування но-вих параметрiв порядку. Вже можна спостертати утворення таких зон, наприклад, "Арабська весна" чи не-щодавш суспiльно-полiтичнi подi! в Турцi!.
Е. Князева i С. Курдюмов вважа-ють, що суспiльство слiд розгляда-ти як вiдкриту та складну нелшшну систему i одними з перших висло-вили припущення про можливють використання архетипiв К. Юнга як атракторiв — вiдносно стшких ста-нiв системи, якi здатш притягувати (вiд лат. аЫтасЬате — притягувати) до себе певну кшьюсть "траекторш" системи, що визначаються рiзни-ми початковими умовами. Поняття "атрактор" е близьким до поняття "цiль". За атракторами стоять вiзу-альнi образи певних "каналiв" ("ко-нусiв" або "воронок"), якi згортають, втягують у себе щлу множину рiзних "траекторiй", зумовлюючи хiд ево-люци соцiально! системи на окремих дшянках, навiть безпосередньо вщ-далених вщ "вирв" таких "воронок" [8, с. 39].
Росшська дослiдниця В. Василь-кова зробила практичну спробу ви-користання юнпвських архетипiв, якi мають унiверсальний характер, як атракторiв для аналiзу взаемопе-реходiв порядку i хаосу в сощальних системах [3]. Водночас слщ заува-жити, що з усього ушверсального на-
бору базових архетишв кожен етнос використовуе лише певш одиницi ("цеглинки") для побудови власно! невелико! кiлькостi синтетичних архетипiв, як й можна вважати до-мшуючими архетипами етносу. Для такого типу архетишв характерна культурно-юторична спадковiсть, в той час як ушверсальним архетипам, яю бiльш схожi на певш загаль-нi психiчнi шстинкти, притаманна вроджена спадковiсть.
При змМ iсторично! ситуацi! за-роджуеться сощальна самоорганi-зацiя спiльно! дiяльностi окремих шдиводв i соцiальних груп, яю е ви-разниками як свщомо, так i несвiдо-мо обумовлених архетипами потреб та щлей. Вiдносно швидко внаслiдок тако! дiяльностi запускаеться процес самовiдтворення соцiокультурно! системи, що призводить до появи нових зразюв поведiнки, а це, своею чергою, зумовлюе послаблення юну-ючого мехашзму сощального контролю (параметрiв порядку, якi за-безпечують функщонування меха-нiзмiв негативного зворотного зв'язку) та змши звичного способу життя.
До особливостей юторичних си-туацiй перiоду розвитку перехiдного сусшльства слiд вiднести формуван-ня так званого "дивного атрактору", який утворюють як мМмум два культурнi архетипи, що перебувають у постшнш боротьбi за статус домi-нуючого архетипу культури. Кожен iз зазначених етнокультурних архетишв визначае певний тип цшшсно-го щеалу, який на нижчих рiвнях мо-делi виступае як морально-цшшсний орiентир. До особливостей сучасно-го укра!нського суспiльства слщ вiд-нести наявнiсть у сощокультурному
просторi потужного альтернативного ядра культури сусщньо! кра!ни, яке сприяе циркулюванню, а в ок-ремих регiонах нав^ь домiнуванню власних етнокультурних архетипiв у масовш свiдомостi укра!нських гро-мадян. 1снування "дивного атракто-ру" переводить ослаблену сощальну систему в хаотичний режим функ-цiонування. Непередбачуванiсть су-спiльних подiй призводить до того, що в межах одного юторичного пе-рiоду можуть неодноразово повто-рюватися спроби встановлення того чи шшого з компонентiв "дивного атрактору" як домiнуючого, поки не буде остаточно закршлено резуль-тати вибору подальшого напряму розвитку сусшльства. Якщо у раннiх формах оргашзацп суспiльства на вибiр шляху його розвитку значною мiрою впливала правляча елта за умов пасивносп гноблених народ-них мас, то в перюд постмодерну вирiшальну роль у цьому процес в^ дирае наявнiсть у соцiальнiй системi мехашзму позитивного зворотного зв'язку. Рiч у тому, що функцюналь-на значущють iснуючих соцiальних норм на сощетальному мегарiвнi сис-теми пiдтримуеться доти, доки вони подшяються бiльшiстю сусшльства. Зауважимо, що в моменти сощаль-них бiфуркацiй вказаний механiзм зворотного зв'язку, прискорюючись i посилюючись за рахунок когерент-них дiй iндивiдiв на мiкрорiвнi, поз-бавляе соцiальнi норми необхiдно! шдтримки, надаючи перевагу но-вiй конфиураци зразкiв суспiльно! поведiнки. Таке прискорення за-значеного механiзму викликане не в останню чергу самою природою людини, яка, потрапляючи в стан
свщомого чи несвiдомого когштив-ного дисонансу внаслщок соцiально! аномi!, якомога швидше намагаеться повернути собi стан консонансу [5, с. 148].
Посилення диференщаци (фра-гментацi!) в релшйнш сферi та сто-совно релт! загалом мiстить мож-ливiсть виникнення принципових розбiжностей щодо майбутнього сустльного розвитку. Процес десе-куляризацi! неминуче призводить до посилення дивергентних явищ — релшйного фундаменталiзму та ксенофобп, якi завжди супроводжу-ються зростанням юлькосл виявiв релiгiйно! нетерпимостi до шако-мислячих як у середиш конфесi!, так i за !! межами. Закономiрним результатом прогресуючо! дивергенцi! стае поляризацiя релiгiйно! щеологп щодо iснуючого свiтського суспiль-ства — формування принципово не-сумюних з суспiльним ладом релi-гшних поглядiв. Це вже не часткове заперечення окремих прав i свобод людини, як у випадку дивергенци, що припускае часткову згоду, а за-перечення основ юнуючого соцi-ального порядку. До таких сусшль-но небезпечних явищ слщ вiднести релшйний екстремiзм, фанатизм i тероризм. Зрозумшо, що з цими явищами необхщна безкомпромiсна боротьба всього суспiльства на пра-вовiй основi.
Виникае питання, чи можливий iнший шлях розвитку релтй, крiм прямо! конфронтаци внаслiдок того, що св^ опинився в режимi заго-стрення та нестабильной!? Розви-ток можливий не лише за рахунок поступово! дивергенци, а й шляхом протилежним йому, який передбачае
процес конвергенци (сходження у pi3HOMy CeHCi), ПОШуК KOMnpOMÎCÎB. noTpi6Ha не iзоляцiя чи сегрегацiя релiгiйних об'еднань вщ y4acTi у су-спiльномy жита, яка тiльки сприяе посиленню дивергенци, а перехiд до конструктивного мiжкyльтyрного д^ алогу з врахування сощокультурних особливостей iсторичного розвитку окремих репошв Украши.
Висновки з даного дослщження i перспективи подальших розвiдок. Уявлення про самооргашзацш ре-лiгiйноï стльноти Украши дають змогу дiйти висновку про немож-ливiсть нав'язування сусшльству певних свiтоглядних чи релiгiйних норм, тому що ïx утворення пов'я-зане 3i складними процесами само-органiзацiï', якi вiдбyваються в сощо-кyльтyрнiй системi. Забезпечення безпеки в релтйнш сферi Украï'ни значною мiрою залежатиме вiд того, наскiльки в моделi сусшльно-рел^ гiйниx вiдносин вдасться врахувати баланс вказаних норм як результат найкращого розв'язання головноï' соцiальноï' сyперечностi (сшвввдно-шення iндивiдyального та сшльних, колективних iнтересiв).
Побудована синергетична модель дае можливють проаналiзyвати природу сyспiльно небезпечних явищ у соцiокyльтyрномy просторi Украши внаслiдок посилення впливу глоба-лiзацiï та прискорення геополггич-них трансформацш. Запропонована синергетична модель може стати на-дiйною основою у формуванш ана-лiтичного iнстрyментарiю для роз-роблення актуальних класифiкацiй (типологiй) виклиив i загроз нащ-ональним штересам Украши в рел^ гiйнiй сферь
список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -
1. Буданов В. Г. Методология и принципы синергетики / В. Г. Буданов // Фiлософiя освгш. — 2006. — № 1 (3). — С. 143-173.
2. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / отв. ред. пер., сост. и послесл. Н. А. Шматко; пер. с франц. — М.: Ин-т экспериментальной социологии;СПб.: Але-тейя, 2005. — 576 с.
3. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: (Синергетика и теория социальной самоорганизации) / В. В. Василькова. — СПб.: Лань, 1999. — 480 с. -(Серия: "Мир культуры, истории и философии").
4. Ганяк В. Й. Пашвш архетипи украш-сько! культури як запорука дiевостi самооргашзацшного мехашзму безпеки народу / В. Й. Ганяк // Публiч. упр.: теорiя та практика. — X: Вид-во "НаукДержУпр", 2013. — Вип. 2 (18). — С. 64-71.
5. Ганяк В. Й. Особливосп форму-вання домшуючого культурного архетипу украшського сусшль-ства в умовах змши юторично! ситуацп / В. Й. Ганяк // Публiч. упр.: теорiя та практика. — 2015. — Вип. 1 (спец. вип.). — С. 143-149.
6. Грушевський М. С. Початки гро-мадянства: генетична соцюлопя / М. С. Грушевський. — Прага, 1921. — 328 с.
7. Кемеров В. Е. Толерантность в обществе различий: коллективная монография / В. Е. Кемеров, Т. Х. Керимов, Л. Ю. Зенкова // Полиграфист. — 2005. — 232 с.
8. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. — М.: Наука, 1994. — 236 с.
9. Лутай В. С. Синергетическая парадигма как философско-методоло-гическая основа решения основных проблем XXI века / В. С. Лутай // Практ. фшос. — 2003. — № 1 (7). — С. 10-38.
10. Марков А. В. Религиозность населения не способствует процветанию общества [Электронный ресурс] / А. В. Марков. — Режим доступа: http://elementy.ru/news/431139
11. Хакен Г. Можем ли мы применять синергетику в науках о человеке? [Электронный ресурс] / Г. Хакен. — Режим доступа: spkurdyumov.narod.ru/Haken7. htm
12. Хакен Г. Самоорганизующееся общество / Г. Хакен // Синергети-ческая парадигма. Соц. синергетика — М.: Прогресс-Традиция, 2009. — С.350-369.
