CC BY
128
УДК 94(477) "12 ст"
ЩОДО ОДНОГО «ТЕМНОГО» М1СЦЯ «СЛОВА О ПОЛКУ 1ГОРЕВ1М»
В.Б. Звагельський
SPIN-код автора: РИНЦ 1921-5422 Сумский государственный университет (Украина)
40007, Украина, Сумская обл., г. Сумы, ул. Римского-Корсакова, 2. e-mail: [email protected]
Авторское резюме
В гениальном произведении древнерусской культуры «Слове о полку Игореве» и в Ипатьевской летописи упоминается город Плиснеск. Проблеме его локализации посвящены многие работы. Сложность заключается в том, что если с летописным городом в основном все ясно, то с локализацией Плиснеска, упоминаемого в «Слове...», возникает множество проблем. В статье анализируется многолетняя история вопроса, уточняются и дополняются три существующие версии и гипотезы (галицкая, киевская, лингвистическая) и на основе топонимики и материалов археологии обосновывается четвертая (путивльская). Преимущество последней, в отличие от трех предыдущих, заключается в том, что она полностью соответствует географии событий, описанных в «Слове.».
Ключевые слова: «Слово о полку Игореве», князь Игорь Святославич, Плиснеск, историческая география, археология, сейм.
Concerning one «obscure place» in «The Tale of Igor's campaign»
V.B. Zvagel's'kiy
Sumy State University (Ukraine)
2, Rimskogo-Korsakova st., Sumy sity, Sumy region, Ukraine, 40007 e-mail: [email protected]
Abstract
In the genius work of Old Russian culture «The Tale of Igor's Campaign» and in Hypatian Codex the city Plisnesk is mentioned. Many works are dedicated to the problem of its localization. The difficulty is that, if it is all clear with the localization
of the city mentioned in Hypatian Codex, there is still lot of problems concerning the localization of the city mentioned in «The Tale of Igor's Campaign». In this article the longstanding history of the problem is analyzed, three existing versions and theories (Galician, Kievan and Linguistic) are specified and elaborated, and, on the basis of toponymy and archeological materials, the fourth theory (Putivlian) is reasoned. The advantage of the latter is that, unlike the previous three, it fully corresponds with the geography of the events described in «The Tale of Igor's Campaign».
Keywords: «The Tale of Igor's Campaign», Prince Igor Svyatoslavich, Plisnesk, historical geography, archeology, the Seym River.
Гешальний TBip давньорусько! культури «Слово о полку IropeBiM» привертае увагу науковщв вже понад два столггтя. Як вщомо, орип-нальний текст загинув пщ час московсько! пoжeжi 1812 р., тому все подальше його вивчення здшснюеться на oснoвi цього видання та рукописно! копи, створено! для iмпepатpицi Катерини II.
Власне ж похщ аверських полюв пщ проводом новгород-авер-ського князя 1горя Святославича дослщжуеться ще й на пiдставi розлогих оповщей 1патпвського та Лаврентпвського лггопиав та «Истории Российской» В.М. Татищева. В^м, з урахуванням величез-них здобутюв вчених, проблема розкриття деяких «темних» мкць тексту «Слова», ще продовжуе збер^ати високий piвeнь актуаль-нoстi. Зокрема, цта низка iстopикo-гeoгpафiчних об'ек^в потребуе надшно! прив'язки до конкретно! мiсцeвoстi. Зовам не лoкaлiзo-вaнi, згaдувaнi у давньоруських текстах piчки Сальниця, Сюурлш, гopeзвiснa Каяла, загадковий Шеломянь. Тривае гостра полемка i щодо розташування мiстa Плiснeськ, що згадуеться в одному з самих складночитаемих мкць «Слова...». Це мкце, за влучним висловом М.Ю. Брайчевського, «скандализирующее исследователей»1, зустрЬ чаеться у вiдoмoму «мутному», тобто темному, незрозумтому снi великого ки!вського князя Святослава Всеволодовича: «Всю нощь съ вечера босуви врани възграяху, у Плесньска на болони, беша дебрь Кисаню, и не сошлю къ синему морю»2. З таким же набором Ыв, але з шшою пунктуащею мктиться цей фрагмент i у катериншськш копи. Тiльки назва мiстa подана «у Пленьска».
Цей фрагмент не без пщстав вважають зiпсoвaним. Пропонуеться багато piзних тлумачень, але все ж залишаються не до кшця зро-зумiлими i «босуви врани» (бiсoвi або сipi вовки), i «дебрь кисаню» або «дебрьськи сани» (болотш змп або пoхopoннi сани), i хто кого чи що несе до синього моря? Прочитання цього мкця дещо прояс-нюеться майже паралельними фразами з тлумачення боярами сну Святослава: «врани взграяху» перегукуються зi словами «Готския красныя девы вспеша», «босуви врани» - з «время бусово». Певне ствзвуччя спoстepiгaеться i у словосполученнях «дебрь Кисаню»
та «месть Шароканю». Сине море згадуеться в обох випадках. По кожному з цих Ыв кнуе велика лiтература з багатьма варiантами дефiнiцiй, що дозволяють досить довiльно трактувати смисл аналЬ зованого мiсця.
Вiдносно зрозумiлим у сн Святослава i в останшх його рядках е те, що йдеться про велику бщу, про передчуття смертi. Святослав Всеволодович, який у цей час реально перебувае у Киевi на горах, грiзний i великий, зi срiбною бородою, бачить себе не у столицу а десь бiля Плiснеська та ще й «на болош», тобто десь за городом, у низькому мкщ, i не на золотому столi кшвському, а у погребальних санях, що несуть його до синього моря - у даному випадку - символу «того св^у», очевидно, до половив у полон. Вс поди хронолопчно розмил, дiйовi особи i геогрaфiчнi привязки пщдаються визначен-ню лише умовно, з великою часткою гiпотетичностi. Единою реaлiею всього цього мiсця е геогрaфiчний орiентир - подií вiдбувaються бтя Плiснеськa «на болонi».
Вченими давно встановлено, що ус iменa, геогрaфiчнi назви, подií у «Словк..» мають пiд собою реальне пiдгрунтя. Цей гешальний твiр, як i вся давньоруська лггература, не знае вимислу, фантазш. Усi сюжетнi лiнií, кожен образ, навггь пейзaжнi картини, ч^ко пщпоряд-ковaнi логiцi розгортання подш в оповiдi, задуму великого автора. Помилки або випадковкть виключаються.
Отже, щоб з>ясувати, де вiдбувaлися л подií, якi князь Святослав бачить увi снi, треба встановити, де розташовувався Плiснеськ. Погляди дослщнимв на це питання досить суперечливi - вiд упевненоí локaлiзaцií на конкретнш територií до iншого словоподту тексту, в результaтi якого зникае сама назва i з'являються iншi слова. Тaкi рiз-нi погляди aвторiв загалом вже згрупувалися, i тепер вiдкривaеться можливiсть на !'хнш основi сформулювати три iснуючi ниш ппотези.
Таким чином, у системному aнaлiзi iснуючих поглядiв та об-грунтувaннi ще однiеí гiпотези, що торкаеться питання локaлiзaцií Плiснеськa, ми i вбачаемо завдання цiеí статп. Але спочатку розгля-немо iснуючi гiпотези.
Ппотеза перша - галицька
Найбшьш давня гiпотезa - галицька, яку запропонували ще першi видавц у 1800 р., з посиланням на В.М. Татищева. У примггках вони зазначили: «Город Галичского княжества, смежный с Владимирским на Волыне». З деякими вaрiaцiями та уточненнями до ще!' точки зору приедналися М.М. Карамзш, П.П. Вяземський, О.М. Огоновський, М.П. Барсов, Р. Заклинський, В. Щурат3.
В основу ще!' точки зору покладено згадку Плкнеська в 1патпвсь-кому лтопиа шд 1188 р., де йдеться про те, що волинський князь Роман Мстиславич, готуючись до походу на Галич, направив сво!'х во!'в
до Плкнеська (в шших списках лгтопису назву подано: Пресньск, Преснеск, Пленск). Взяти мкто не вдалося - вшсько Романа було вщ-бито уграми та галичанами4. Ще одна лтописна згадка датуеться 1232 р.5
Цей лiтописний Плкнеськ пов'язуеться багатьма iсториками з городищем бтя с. Пiдгiрцi Бродiвського району Львiвськоí областi.
У 1940 р. на городишь проводив розкопки Я. Пастернак. На осно-вi археологiчних дослiджень вчений досить переконливо доводив, що цей об'ект був пов'язаним з варягами i що у лтопиа i «Словг..» йдеться про одне мкто6.
Особливо послщовно впродовж багатьох рокiв обгрунтовував цю точку зору археолог М.П. Кучера. Дослщник пiдкреслював, що ото-тожнення городища бтя с. Пщпрщ з давньоруським мктом цiлком вiдповiдае лггописним даним щодо мiсцеположення цього «города», тому що до 1946 р. тут знаходився монастир, який рашше звав-ся Плесницьким, а ниш хупр, розташований на городищу зветься Плiснесько. Отже, «можна думать, что «Плеснеск» «Слова...» - это древнерусский город Плеснеск»7.
Ше одним вагомим аргументом на користь галицько)' ппотези е те, що частина Плкнеського городища i нинi зветься, як зазначае М.П. Кучера, "Кисарки (Кицарки)". На його думку, «в современной "Кисарке" следует усматривать один и тот же корень, что и в древней "Кисани" "Слова..."»8. Але при цьому виникае закономiрне питан-ня, що складаеться з двох частин: чи е згадуване городище дшсно залишками лiтописного Плiснеська i чи правомiрно ототожнювати останнiй з тим об'ектом, що згадуеться у «Словг..»?
Приеднуються до галицькоí ппотези i сучаснi дослiдники. Так, послщовно обстоюе íí у юлькох працях Л. Войтович. Учений вважае, що лише городище у с. Пщпрщ може бути i лггописним, i тим, що згадуеться у «Словг..» Плiснеськом, i що вш був «самым большим центром на правобережье и вообще в восточнославянском ареале в VMMX вв.»9.
Схожi думки висловлюе I. Мицько, вважаючи, що галицький Плiснеськ - це «крупнейший град не только в регионе, но и среди славян», що вш е батьювщиною княгин Ольги i столицею íí батька Олега10.
Важливi матерiали для виршення цього питання мiстять ре-зультати археолопчних розкопок. Городище бiля с. Пщпрщ i розташований поруч могильник дослщжуються з початку XIX ст., особливо активно - з середини XX ст. Археолопчш розкопки тут проводили 1.Д. Старчук, В.К. Гончаров, М.П. Кучера. Особливо системно дослщ-жуе цей об'ект М.А. Филипчук, який однозначно щентифкуе з шука-ним об'ектом11.
Археологами було виявлено багатий речовий мaтерiaл i з'ясовано, що на памятнику простежуються 9 лшш вaлiв зi рвами i що це городище слщ ототожнювати з лiтописним Плiснеськом, а останнш, у свою чергу, з Плкнеськом «Слова о полку lгоревiм». Вiд цього об'екта, за даними М.П. Кучери (стаття написана у 1959 р.), «сохранилось до наших дней большое древнерусское городище площадью около 160 га»12, i «во второй половине XII в. город, очевидно, имел уже широкую известность /.../ Мощные оборонительные сооружения города, от которых сохранилось одиннадцать линий валов, вполне объясняют, почему он стал объектом воинской тематики «Слова»»13.
Останне твердження щодо потужних укртлень з 11 лшш вaлiв (у робот 1986 р. цей же автор називае 9 рядiв вaлiв зi рвами14) та величезно!' плош^, з нашоС точки зору, зовам не пояснюе, чому це мкто стало об>ектом «Слова.». У Схщнш Европ е десятки пам'яток з бшьш виразними штучними iсторико-топогрaфiчними характеристиками, що не потрапили на сторшки давньоруських писемних творiв, осктьки не були зaдiянi в свiй час в тих чи шших важливих подiях. Отже, едину для XII ст. згадку у лтопиа шяк не можна трак-тувати як «широкую известность».
Ця повна невщповщшсть гiгaнтських розмiрiв об>екта з зовсiм скромною його згадкою у лггопиа е надзвичайно дивною: меншi у 80-40 рaзiв тогочaснi мiстa-грaди, тобто площею у 2-4 га, згадуються у лггописах по 2-3 i бiльше рaзiв.
На цю невiдповiднiсть звернув увагу П.О. Раппопорт, який писав, що «если учитывать всю его площадь, то она достигает 160 га и, следовательно, превосходит по размерам защищенной валами тери-тории все древнерусские города, включая даже такие большие, как Киев, Чернигов, Рязань»15. Така велика площа городища та складна система вaлiв, яких цей вчений нараховуе 716, е характерними для городищ смфського часу, а не давньоруського, що й пщтверджуеть-ся наявшстю вiдповiдноí керамки17. П.О. Раппопорт пише, що якщо вважати, що давньоруський Плкнеськ складався з дитинця i одного окольного града, то площа його укрiпленоí територп буде близько 4 га18. При цьому вш зазначае, що Плкнеськ «Слова.» дуже вiрогiдно не мае шякого вщношення до галицького мкта Плкнеська19.
При цьому слщ пщкреслити, що у свош останнш грунтовнш моно-грaфií (вийшла друком у 1999 р.) М.П. Кучера в спефальнш прим^ф зазначив, що велим розмiри городища Плiснеськa пояснюються (х походженням з рaнньозaлiзного вку20.
Сумнiвaвся в ототожненнi Плiснеськa лггописного, тобто галицького, i того, що згадуеться у «Словк..», i М.С. Грушевський. Зокрема, вчений писав у вщомш «lсторií Укрaíни-Руси», що згадка в останнь-
ому випадку е непевною21, а у власному перекладi твору взагалi опустив цей рядок, пояснюючи: «Се, може, найбтьш прикре мiсце тексту, яке не вдаеться розв>язати; я тому упускаю слова: "у Плесьн-ска на болони беша дебрь Кисаню"»22.
Головне ж, що викликае особливо скептичне ставлення до гали-цько'( локалiзацií Плiснеська «Слова...», - це абсолютна вщсутысть будь-якоí географiчноí прив'язки до подiй, пов'язаних з походом 1горя Святославича. З тексту «Слова...» i контексту «сна Святослава» випливае, що кшвський князь знае про поразку русичiв на Каялi i про те, що половцу очолюванi Кончаком та Гзою, вдерлися на Пере-яславщину та Оверщину. Отже, великому киíвському князю треба було термшово органiзовувати мобiлiзацiю сво'(х вiйськ i зверта-тися за допомогою до шших князiв, що вш i зробив, i що вщбито у його «золотому словЬ>.
Дослiдники намагалися якимсь чином пояснити функцт згадки цього галицького Плкнеська у «Словi».
На невiдповiднiсть подш, що описанi у «Словi..», i географiчно далеким вiд цих подш галицьким Плкнеськом звернув увагу i М.Ю. Брайчевський. Однозначно погоджуючись з наведеною вище вер-аею, вчений зазначав: «Чому раптом iм'я його виринуло на сторш-ках поеми, присвячено!' подiям, якi розгорталися далеко на Лiвобе-режжi Днтра та в половецьких степах i не мали нiякого стосунку аш до самого Плiснеська, анi до Галицького князiвства в цiлому... СправдЬ факт дивний i на перший погляд незрозумтий, - особливо коли взяти до уваги притаманну "Слову о полку Iгоревiм" мовну дис-циплшу i точнiсть викладу»23.
Далi через складну i, на наш погляд, малопереконливу систему лопчних побудов учений, спираючись на матерiали 1патпвсько-го лiтопису, доводить, що страшний сон був навiяний Святославу тому, що у 1188 р. волинський князь Роман Мстиславич (на думку М.Ю. Брайчевського, вш на той час був головним претендентом на великокнязiвський спл) за пщтримки свого тестя Рюрика Ростисла-вича рушив до Галича, але саме шд Плкнеськом зазнав поразки. Аби цього не сталося, вважае М.Ю. Брайчевський, то Роману, мож-ливо, вдалося б заволодгти Галичем i вш би став головним i могут-нiм суперником Святослава, для якого поразка Романа виявилася ря^вною24. При цьому, як зазначае i сам автор, таке положення «дае пщстави гiпотетично датувати створення Iгоревоí тсш 1187-1188
роками»25.
Цi спостереження вiдомого кторика i археолога були викладенi у розлогш монографií, що була написана наприкшф 60-х рр. мину-лого столгл"я, але побачила свiт лише у 2005 р. Отже, залишаеться
лише жалкувати, що ця книга не була доступною широкому загалу рашше, що могло б, думаемо, внести певш корективи у весь подаль-ший розвиток Словознавства.
Погоджуеться з такою точкою зору i бтьшкть фiлологiв. Так, М.В. Щепкша зазначае: «Город Плесенск был, по-видимому, каким-то важным стратегическим пунктом на границе между Галицким и Волынским княжествами. Поэтому он и включен в сон Святослава»26. На основi палеографiчних особливостей тексту М.В. Щепкша запе-речувала варiант моделювання, запропонований В.В. Капшстом i пщтриманий М.В. Шарлеманем: «Плъсньскъ как "Плоское - плиске" не только возвращает к ошибочному чтению первого издания, но и вносит в него еще новое искажение /.../ При этом оба предполагаемых урочища в сущности безымянные: плеске-плиске - имя нарицательное»27.
Далi цтком лопчно М.В. Щепкша зазначае, що у «Словг..» шчим не помпн в кторп яри, перелкки, обмтини не могли бути символами подш загальнодержавного значення28.
Як «мкцевкть в Галичиш» розглядав Плкнеськ i М.К. Гудзiй29.
Таким чином, единим аргументом на користь ототожнення Плкнеська «Слова.» з городищем бтя с. Пщпрц залишаеться згадка майже щентичного топонiма у лггопиа i така ж назва хутора.
Отже, якщо бтьшкть дослiдникiв погоджуються з ототожненням городища бтя с. Пщпрц з лггописним Плкнеськом, то ототожнення останнього з тим, що згадуеться у «Словг..», викликае велим сумш-ви, що змушують дослщнимв шукати iншi пояснення i розробляти iншi гiпотези. Згiдно з другою, кшвською, гiпотезою Плiснеськ слiд шукати десь в район Киева, або нав^ь у самому мiстi.
Ппотеза друга - ки/вська
Письменник В.В. Капшст висловив «догадку», що Плкнеськ зна-ходився на околицi Киева тому, що «селение за Подолом, за Кирилловский монастырь продолжающееся, и ныне называется Плоское. Не сие ли имя, испорченное переписчиками, переменено в Плесньск?»30. Далi В.В. Капшст розвивае думку, що ця назва могла бути пов'язаною з iменем билинного героя Пленки. Ця робота вщо-мого поета була створена у 1809-1813 рр. i залишалася невщомою, доки и не опублкував у 1950 р. Д.С. Бабкш.
Стол^тя потому, незалежно вщ В.В. Капшста, аналопчно[ думки дiйшов А.В. Лонгинов, який писав, що Плкнеськ «находился под Киевом на болони у озера Ерданского»31, таким чином заклавши основу ново[ ппотези.
Особливо активно и обстоював М.В. Шарлемань. У сво[х вiдомих «Заметках натуралиста» вiн писав: «Я, признавая Плисенск Пло-
ским, однако, в отличие от Капниста и А.В. Лонгинова, передвинул это древнее урочище на 2-4 км к р. Глубочице, к нынешней улице Нижнему и Верхнему валам»32.
Погоджуеться з М.В. Шарлеманем i Б.О. Рибаков, який вважае, що з багатьох вaрiaнтiв таке тлумачення е одним з найбшьш прийнят-
них33.
Кшвська локaлiзaцiя Плкнеська влаштувала Д.С. Лiхaчовa i Л.А. Дмитрiевa34.
М.О. Мещерський та О.О. Бурикш у коментарях до тексту «Слова.» зазначають: «Топоним «Плесньскъ» приурочивается к пойме Днепра в окрестностях Киева»35.
Припускае, що йдеться про топоыым кшвських околиць i автор статп про Плкнеськ у «Энциклопедии "Слова о полку Игореве"» О.В. Творогов36.
У 1983 р. приеднався до киСв^коС ппотези Л.Е. Махновець, який писав: «Плiснеськ - мкцев^ь у подiльськiй чaстинi Киева, урочище Плоске, чи Плкке»37. Через 6 ромв у грунтовнiй монографп, присвя-ченiй встановленню iменi автора «Слова о полку lгоревiм», яким, на думку Л.Е. Махновця, був князь галицький Володимир Яросла-вич, вш змiнив свою позицiю i погодився з галицькою локaлiзaцiею Плiснеськa38.
Ппотеза третя - л'шгвктична
Третя ппотеза, лшгвктична, мiстить в собi спробу прочитання ць-ого темного мкця не як назви геогрaфiчного об>екта, що складаеть-ся з одного слова, а як двi або ктька лексичних одиниць зовам шшого значення.
Майже 100 роюв тому П. Мирний у своему вщомому переклaдi (1883-1914) моделюе нову конструкщю: «...на плaцi в мкл та на оболонi»39.
Н.1. Гаген-Торн, не погоджуючись з О.С. Орловим, який характери-зуе aнaлiзовaне мкце твору як дуже складне в розшифровцЬ вважае, що ш вдалося «розкрити кожну деталь «сну Святослава»». Так, дослщниця пропонуе таке читання: «... а бшя плеса були звил, по-кривалами покритк..»40.
М.Т. Гойгел-Сокол, вважаючи, що aнaлiзовaнa фраза являе собою «исправный текст, ясный поэтический образ и смысл», пропонуе та-кий вaрiaнт: «У плеснь скана болони беша...», а в переклади «В плесень затканы поречья были...»41.
Модерызуе текст i вщомий поет i фольклорист С.П. Пушик: «Бусо-вi ворони грали у плк низько»42, аргументуючи це тим, що «босувi врани» не випадково з>являються у Киевi на горах, де «було Бусове поле, рiчкa Буслiвкa й гора Бусовиця. Тому й «у Плъсньска» треба
розглядати не як назву галицького Плiснеська-мiста, а як два окре-мих слова»43. Цю ж думку С.П. Пушик розвинув у розлогому есе, де стверджуе, що «князю Святославу снилося не галицьке Плкнесько, а снилися ворони Бусовi десь у район Печерська /.../ Снилася йому кшвська оболонь»44.
Щодо неприпустимостi таких лексичних конструювань ми вже писали свого часу45, цшком погоджуючись з Л.Е. Махновцем, який влучно охарактеризував ц новацп як «неймовiрно фантастичнi тлу-мачення й безоглядш «полтшення» тексту»46.
Ю.В. Подлипчук у новiтньому розлогому дослщженш теж обстоюе думку, що у «Словк..» взагалi йдеться не про мкто Плiснеськ. Вiн вважае, що у текст необхiдно змiнити пунктуащю i здiйснити iнший словоподiл. У результат замiсть словосполучення «у Плесньска на болони» вийшло «у плень с кана бо лони»47, в перекладi Ю.В. Под-липчука - «Плен из-за хана ведь с прошлого года»48.
Запропоноваш варiанти прочитання назви мкта, що й складають лiнгвiстичну гiпотезу, не можна вважати задовтьними, адже вони вносять бшьше запитань, нiж дають вiдповiдей i вщкривають мож-ливiсть для всшяких модернiзацiй тексту i нiчим не обгрунтованих домиЫв i припущень, не кажучи вже про свщоме псування тексту великого твору.
Ми розглянули 3 основы ппотези щодо згадки назви мкта Плкнеська у «Словi о полку lгоревiм» - галицьку, киУвську, лшгви стичну49. Всi вони суперечать одна однш, але е й те, що Ух об'еднуе, -повна вщсутшсть лопчно'У прив'язки до географп подiй походу Оль-говичiв весною 1185 р.
Отже, питання з локалiзацiею Плiснеська «Слова.» виявляеться досить складним i заплутаним - до його розв>язання, на наш погляд, треба пщходити комплексно. При цьому слщ пщкреслити, що для локалiзацiï будь-якого iсторичного об>екта необхiдно враховувати чотири складовi:
1) згадки про цей об'ект у письмових джерелах iз зазначенням назви;
2) топонiмiчнi матерiали, в яких би прослщковувалися елементи цiеï назви (звичайно - це коршь);
3) топографiчнi реалiï - власне археолопчний об'ект у певному ма-терiальному вимiрi, тобто стiни, будiвлi, вали, рови або У'хш залишки;
4) вщповщшсть географiï мiсця розташування об'екта лопц кон-кретних подiй.
Перша (галицька) ппотеза вщповщае 1-му, 2-му та 3-му поло-женням; друга (кшвська) - 1-му та 2-му, але вс вони, включаючи i 3-тю гiпотезу (лiнгвiстичну), не вщповщають 4-му - головному, базо-
вому положенню щодо вщповщносп географiчноí привязки цього об'екта до реальних подш, пов>язаних з походом Ольговичiв.
Ппотеза четверта - путивльська
Деяк спостереження дослiдникiв вiдкривають можливiсть гово-рити ще про одну ппотезу. Назвемо íí, виходячи з географiчного чинника, путивльською.
У 1961 р. С.1. Котков серед кiлькох лексичних паралелей до «Слова.» у документах XVI-XVlI ст. у Путивльськш писцовш книзi 1594 р. зус^в гiдронiм Плесна, де розташовувався «ухожей бортной в Городецкой волости на речке на Плесне». Вчений зазначав, що назви старих мкт, якi походять вiд назв рiчок за допомогою суфiкса -ьск, е звичайною справою i таким чином побудова «Плесньск» вiд «Плесни» е закономiрною. Вiн наводить ще один приклад з Белевських книжок 1614 р., де згадуеться рiчка з такою ж назвою - «Плесна» - та «плесненские отвершки»50.
Наведений приклад е надзвичайно важливим, осктьки наявно пщтверджуе правильысть лшгвктичного моделювання. Виходить, що на початку XVII ст. (а документ фксуе вже сталу для свого часу форму, отже, функцюнування пдроыма можна хронолопчно вщсу-нути на бтьш раннiй час) конструкцiя «плесна» - «плеснеськ» була звичайною. Неважко помгтити, що «Плесньск» тексту «Слова.» щентичний назвi «отвершков», наведенiй у документу - «плесненские» (!).
В.1. Стелецький зазначав, що неясно, де була «местность» Плкнеськ i, посилаючись на С.1. Коткова, пiдкреслював, що «скорее всего название ее происходит от названия речки Плесны», i далi - «Речек с таким названием было много, одна из них, возможно, была где-то около Путивля»51.
Проблему з локалiзацiею об>екта було б легко розв'язати, якби йшлося про один-два топоыми з вщповщним коренем. Але справа значно складшша, тому що маемо дуже великий ктьмсно i широкий географiчно ареал поширення схожих назв.
Переважна бтьшкть дослiдникiв одностайна в тому, що топоос-нова плес-/плесн- е похiдною вiд слов>янського географiчного тер-мiна *р^ь, вщомого у рiзних варiантах майже у вах слов'янських мовах, а iменники з цiею основою означають вщкриту широку дтян-ку рiки без поворолв, колiно рiки мiж луками, розширене i вiльне вiд рослинносп мiсце рiчки мiж поворотами, де вода тече повтьно, майже стопь52.
Взагалi схожих назв, що несуть в собi ознаки плеса у Схщнш £вро-пi i зокрема на Лiвобережжi, - десятки. Досить згадати широковiдомi i нинi використовуваш однокореневi слова в близьких значеннях:
плеска поверхня, плескати в долонi, плескатися у водк Мали вони аналогiчний смисл i за чаав КиУвськоУ Руа53. У самому ж «Словк..» двiчi зуст^чаемо явно спорiдненi лексеми: «въсплескала лебедиными крылы» та «плещучи убуди жирня времена».
Майже щентичною за побудовою i тотожною за смислом е i назва мкта Псков, що в такому варiантi вперше згадуеться пiд 903 р., а у формi Плесков - пщ 947 р.54 Сучасна форма назви цього мкта, без сумыву, е спрощенням давньорусько'' назви Пльсков, стверджуе П.Я. Черних i як приклад наводить назву цього мкта ымецькою, яка передае ïï давньоруську форму - Pleskau55.
В.П. Нерознак теж вважае, що Плесковъ е початковою формою, а Псков - вторинною56.
Таким чином виходить, що сподiватися на повну ствзвучшсть i фонетичну вщповщшсть мiж письмовими формами XII ст. i сучасни-ми назвами, часто побудованими за правилами народно)' етимологп, очевидно, не мае сенсу. Влм, пошуки лексем з вщповщним коренем, враховуючи випадки, наведет С.1. Котковим («Плесна» - «Плеснен-ские»), та ситуацiю з назвою м. Псков е цiлком перспективними.
У документах XVI-XVII ст. теж зуст^чаються лексеми з вщповщ-ним коренем. Наприклад, у жалуванш грамот 1вана IV Новгород-Ci-верському монастирю за 1551 р. серед перелку земельних володiнь зазначаеться: «за рекою Десною рыбная ловля от Грицкова плеса по правой стороне». До речЬ в цьому ж документ ктька разiв зга-дуеть57.
Описи Харювського намiсництва кiнця XVIII ст. теж називають с. Плехов Мироптьсько'' округи та притоку Оверського Донця р. Плотва58.
Аналопчну картину подають i описи лiвобережноï Укра'ни кiнця XVIII-початку XIX ст. Тут згадуються у ^жинському, Чернiгiвському, Полтавському, Козелецькому та Золотоноському повггах рiчки Плоска та Плиска, села Плиски, Плоска, Плоске, Плоский59.
Довщник населених пунклв Укра'ни кiнця 60-х рр. минулого столггтя теж фксуе десятки вiдповiдних назв на Лiвобережжi: кть-ка Плисок, Плискiв, Плисових, поодинок назви Плисецьке, Плескачi, Плесове, Плоскоярка, 2 села Плескачiвка i 8 (!) Плоских60.
У межах черыгово-сумського Полкся теж зафiксованi вщповщш назви, лише гiдронiмiв близько 20: Великий Плес, Плес, Плесо, Пле-синка, Плескало, Плкневате, Плiсняве, Плюсок та ш.61
Отже, iдентифiкувати кторичний об>ект на пiдставi лише назви в такому випадку не вдаеться, адже схожкть чи нав^ь тотожшсть назв не може бути виршальним фактором сама по собi. I ниш, i за чаав Ки'всько' Руа iснувaло багато населених пунклв i рiчок з однакови-
ми або майже однаковими назвами. Маемо Рим i Римiв, Гжбль i ГлЬ бов, Глухiв, Глушець та Глушкове, по два Переяслава, Галича, Прилук, Торчесмв, Подт у Киевi та Подiльську землю, кшька рiчок Остер, Уд, Волжиних та ш. До речi, в багатьох мктах е i своя Оболонь.
Основою четвертоí, путивльськоí, ппотези ми вважаемо думку про те, що сумний, страшний сон князя Святослава був пов>язаний з вщповщним ударом половив, котрi, як зазначае автор, «По Рси и по Сули гради поделиша». Рiчкa Руса - права притока Сейму - знахо-дилася на пiвдорозi з Путивля до Рильська62. Саме Посеймя, тобто л землi, чоловiче населення яких полягло на КаялЬ а дружина, тобто гарызони князiвських мкт (у першу чергу Путивля, Рильська та Кур-ська) та князi були полоненi або загинули, залишилося без захисту. Про це прямо повщомляе 1пативський лiтопис: «возмятошося городи Посемьские и бысть скорбь и туга люта, яко же николи же не бывала во всем Посемьи /.../ Князи изымани и дружина изымана, избита»63.
Дуже вiрогiдно, що Плкнеськ «Слова.» мав знаходитися саме у цьому райош. Серед багатьох давньоруських городищ ми повинш розглядати тЬ що входили в зону бойових дш русичiв з половцями, очолюваними ханом Гзою. Як вщомо, Путивль íм взяти не вдалося i вони вирушили у Посеймя. Але направлен на допомогу русичам син Святослава кшвського Олег та воевода Тудор, хоча й мали менше вшсько, перемогли, захопивши великий полон. Так описуе ц поди В.М. Татищев, зазначаючи, що бш йшов «об реку» i що Олег i Тудор могли половив «чрез реку не пустить», але Тудор «вшед в лес меж болоты /.../ обошед, сзади напал»64.
Район, де вщбувалися ц поди, окреслюеться досить надшно -бтя сiл Уруси та Колодежi Глушковського району Курськоí облaстi Росiйськоí Федерaцií65. Невелика рiчкa - це р. Руса, яку й переакае Путивльська дорога.
Неподалк привертае увагу городище з мкцевою назвою Городок, розташоване бтя с. Горки Путивльського району Сумськоí облaстi Укрaíни поруч з мкцем впaдiння у Сейм невеличкоí рiчки з красно-мовною сучасною назвою Плюсква. Ця рiчкa згадуеться пщ такою ж назвою i у нещодавно опублiковaних документах початку XVII ст.66
Мiсцевiсть ця знаходиться за 30 км вщ Путивля, що дорiвнюе се-редньому денному переходу кшноти. Городище мае вали та рови. Тут проходить единий найкоротший шлях з Путивля до Рильська (Путивльська дорога, вщома ще з кшця XVI ст.67), рухаючись яким i треба було переправлятися через р. Руса. Дослщник цiеí пам'ятки Ю.Ю. Моргунов зазначае, що, рухаючись вщ с. Горки до Путивля, неможливо обминути Городок i розташоване неподалк урочище з
характерною назвою Кесарiв Сад. В останньому урочищi теж розташоване давньоруське поселення. Ю.Ю. Моргунов, виходячи з топо-графiчних особливостей рельефу, припускае, що цей об'ект мк бути укрiпленим68.
Звичайно, назви Плюсква i Кесарiв Сад, незважаючи на ïхню фо-нетичну схожкть з лексемами «Слова.» Плкнеськ та Кисань, слiд також сприймати критично, як i аналопчш бтя с. Пщпрц та у Киевк Але тут ми нарештi, маемо ситуащю, коли, окрiм перших 3 локалЬ зацiйних складових, наявна i 4-та, географiчна, тобто йдеться про конкретний район р. Руса, де вщбувався бш з половцями. Якби im вдалося перетнути цю рiчку, то шлях на Рильськ i далi та Курськ фак-тично залишився б вiдкритим. Саме це i могло турбувати Святослава кшвського, що метафорично зображено в його сш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Брайчевский М. Ю. Происхождение автора «Слова о полку Игореве» // «Слово о полку Игореве» и Путивльщина: тезисы докладов и сообщений областной историко-краеведческой конференции, посвященной 800-летию «Слова о полку Игореве». Путивль, 1986. С. 9-10.
2. Текст «Слова о полку Игореве» // Энциклопедия «Слова о полку Игореве». Т. 1. СПб., 1995. Здесь и далее текст «Слова о полку Игореве» приводится по этому изданию без указания страниц.
3. Словарь-справочник «Слова о полку Игореве». Л., 1973. Вып. 4. С. 8384; Творогов О.В. Плиснеск // Энциклопедия «Слова о полку Игореве». Т. 4. СПб., 1995. С. 116-118.
4. Полное собрание русских летописей. Ипатьевская летопись. М., 1962. Т. II. Стб. 662.
5. Там же. Стб. 770.
6. Пастернак Ярослав. ЛЬописний город Плкнеськ i проблема варяпв у Галичин // Науковий збiрник Укра'шського Втьного ушверситету. Мюнхен, 1948. Вип. 5. С. 138-148.
7. Кучера М.П. «Плеснеск» «Слова о полку Игореве» и древнерусский город Плеснеск // Краткие сообщения Института археологии АН УССР. К., 1960. Вып. 9. С. 115.
8. Там же. С. 116.
9. Войтович Л. Юлька зауваг до ново! дискусп навколо «Слова о полку lгоревiм» // Фортеця: збiрник заповщника «Тускань»: на пошану Михайла Рожка. Львiв, 2009. Кн. 1. С. 40-56; Войтович Л.В. Викинги в Центрально-Восточной Европе: загадки Ладоги и Плиснеска // Вестник Удмуртского университета. История и филология. 2012. Вып. 1. С. 3-12.
10. Мыцько И. Датское происхождение князя Олега [Электронный ресурс] // Скандинавские древности. Интернет-конференция 10-30 сентября 2010. [Офиц. сайт]. URL: http:// conference.dansk.ru/content/view/28/39 (дата обращения 14 апреля 2014 г.).
11. Филипчук М. Рят!вн1 археолопчш роботи в лггописному Пл1снесь-ку в 2001, 2003 рр. // Археолопчш вщкриття в Укра(н1 2002-2003 рр. К., 2004. Вип. 6. С. 328-333; ФилипчукМ.А. Структура Пл1снеського комплексу в слов'янський та давньоруський час // В1сник 1нституту археологи Льв1всь-кого национального ун1верситету 1мен1 1вана Франка. 2009. Вип. 4. С. 3-15.
12. Кучера М.П. Плеснеск... С. 115.
13. Там же. С. 116.
14. Кучера М.П. Плеснеск // Археология Украинской ССР. Т. 3. Раннесла-вянский и древнерусский периоды. К., 1986. С. 323.
15. Раппопорт П.А. К вопросу о Плиснеске // Советская археология. 1965. № 4. С. 92.
16. Там же. С.93.
17. Там же. С. 95.
18. Там же. С. 96.
19. Там же. С. 93-94.
20. Кучера М.П. Слов'яно-руськ городища VIII-XIII ст. м1ж Саном I Оверсь-ким Дшцем. К., 1999. С. 172.
21. Грушевський Михайло. !стор!я Украши-Руси. Т. II. К., 1992. С. 611.
22. Грушевський М.С. !стор1я укра[нсько[ л1тератури. Т. !!. К., 1993. С. 177.
23. Брайчевський М. Ю. Автор «Слова о полку !горев1м» та культура Ки(всько[ Руст К., 2005. С. 217.
24. Там же. С. 218-219.
25. Там же. С. 219.
26. Щепкина М.В. Замечания о палеографических особенностях рукописи «Слова о полку Игореве» (К вопросу об исправлении текста памятника) // Труды отдела древней русской литературы. Т. IX. М.; Л., 1953. С. 28.
27. Там же. С. 29.
28. Там же.
29. Гудзiй М.К. Прим1тки до орипнального тексту «Слова о полку !го-рев1м» // Слово о полку !горев1м. К., 1955. С. 363.
30. Бабкин Д.С. «Слово о полку Игореве» в переводе В.В. Капниста // «Слово о полку Игореве». Сборник исследований и статей. М; Л., 1950. С. 375.
31. Лонгинов А.В. «Слово о полку Игореве»: Источники и мифология «Слова». Его научное и воспитательное значения // Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса, 1911. Т. 29. С. 113.
32. Шарлемань Н.В. Заметки натуралиста к «Слову о полку Игореве» // Труды отдела древней русской литературы. М.; Л., 1951. Т. VIII. С. 112-113.
33. Рыбаков БА «Слово о полку Игореве» и его современники. М., 1971. С. 264.
34. Творогов О.В. Плиснеск. С. 118.
35. Мещерский М.О., Бурыкин А.А. Комментарии к тексту «Слова о полку Игореве» // Слово о полку Игореве: Сборник. Л., 1985. С. 464.
36. Творогов О.В. Плиснеск. С. 116-118.
37. МахновецьЛеонiд. Прим1тки // Слово о полку !горев1м. К., 1983. С. 211.
38. МахновецьЛ.€. Про автора «Слова о полку !горев1м». К., 1989. С. 203.
39. Мирний Панас. Дума про в1йсько !гореве // «Слово о плъку Игоревъ» в украшських перекладах I пересп1вах XIX-XX ст. К., 1953. С. 178.
40. Гаген-Торн Н.1. Думки з приводу «сна князя Святослава» у «Слов1 о полку !горев1м» // Народна творч1сть та етнограф1я. 1963. № 4. С. 101, 104.
41. Гойгел-Сокол М.Т. Историко-географические аспекты «Слова о полку Игореве». Автореф. дис. канд. ист. наук. Днепропетровск, 1978. С. 17.
42. Пушик Степан. Луни. К., 1990. С. 156.
43. Там же. С.173-174.
44. Пушик Степан. Дараби пливуть у легенду. К., 1990. С. 164.
45. Звагельський Вiктор. Луни «Слова» // Прапор. 1990. № 10. С. 165-168.
46. МахновецьЛ.€. Про автора... С. 222.
47. Подлипчук Ю.В. «Слово о полку Игореве»: Научный перевод и комментарий. М., 2004. С. 190.
48. Там же. С. 194.
49. Мабуть, не мае сенсу зупинятися на розгляд1 конструювань А.Л. Н1кт-на, талановитого письменника I археолога, вщомого сво(ми епатажно-сен-сацшними «вщкриттями» у словознавствг Анал1зовану фразу «Слова.» вш подае: «воины вскричали перед стенами Плиски», що шби розповщае «об одной из самых героических схваток воинов Святослава с войсками Иоанна Цимисхия, осадившего Плиску в апреле-мае 972 года» (Никитин А.Л. Точка зрения: Документальная повесть. М., 1984. С. 276).
50. Котков С.И. Из старых южновеликорусских параллелей к лексике «Слова о полку Игореве» // Труды отдела древней русской литературы. Т. XVII. М.; Л., 1961. С. 67-68.
51. Стеллецкий В.И. Комментарий // Слово о полку Игореве: Древнерусский текст и переводы. М., 1981. С. 257.
52. Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. М., 1983. С. 140; Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. М., 1984. С. 439; Масенко Л. Плесьньскъ // Етимолопчний словник л1тописних географ1чних назв П1вденно( Рус1. К., 1985. С. 102.
53. Словарь-справочник «Слова о полку Игореве». Л., 1973. Вып. 4. С. 82-83.
54. Полное собрание русских летописей. Лаврентьевская летопись и Суздальская летопись по Академическому списку. М., 1962. Т. I. Стб. 29, 60; Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. М., 1983. С. 142-143.
55. Черных П.Я. Историческая грамматика русского языка. М., 1952. С. 104.
56. Нерознак В.П. Названия... С. 142-143.
57. Ру^на О.Б. Грамоти Новгород-Оверському Спасо-Преображенському монастирю (у кошях севського походження) // Украшський археограф1ч-ний щор1чник. К., 1993. Вип. 2. С. 143,145.
58. Описи Харювського нам1сництва юнця XVIII ст. К., 1991. С. 27, 100, 101, 155.
59. Описи Л1вобережно( Укра(ни юнця XVIII - початку XIX ст. К., 1997. С. 95, 118, 133, 136, 142, 179.
60. Украшська РСР. Адм1н1стративно-територ1альний под1л. Том другий. К., 1969. С. 130.
61. Черепанова Е.А. Микротопонимия Черниговско-Северского Полесья. Сумы, 1984. С. 223-224.
62. Звагельський В.Б. Pi4Ka Рось у «Словi о полку Iгоревiм» // HayraBi прац iсторичного факультету Зaпорiзького державного yнiверситетy. За-порiжжя, 2003. Вип. XVI. С. 10-11.
63. Полное собрание русских летописей. Ипатьевская летопись. Стб. 645646.
64. Татищев В.Н. История Российская. Т. III. М., 1964. С.138.
65. Звагельський В.Б. 1сторична геогрaфiя Лiвобережноí Укра'ши доби середньовiччя (у контекст дослiджень «Слова о полку Iгоревiм»). Кшв-Су-ми, 2010. С. 214-216.
66. Чурочкин А. «Глинская Рождество-Богородицкая пустынь» архимандрита Анатолия (Ключарева) // Путивльський краезнавчий збiрник. Вип. 6. Суми, 2010. С. 186.
67. Книга Большому Чертежу. М.-Л., 1950. С. 106.
68. Моргунов Ю.Ю. «Полю ворота» по археологическим данным // «Слово о полку Игореве» и Путивльщина. Тезисы докладов и сообщений областной историко-краеведческой конференции, посвященной 800-летию «Слова о полку Игореве». Путивль, 1986. С. 24.
References
1. Braychevskiy M. Yu. Proiskhozhdenie avtora «SLova o poLku Igoreve» [the ancestry of the author of «The TaLe of Igor's Campaign»], «SLovo o poLku Igoreve» i PutivL'shchina, 1986, pp. 9-10 [in Russian].
2. «SLovo o poLku Igoreve» [«The TaLe of Igor's Campaign»]. EntsikLopediya «SLova o poLku Igoreve», 1995 [in Russian].
3. SLovar'-spravochnik «SLova o poLku Igoreve» [dictionary and handbook of «The TaLe of Igor's Campaign»], 1973, No 4, pp. 83-84 [in Russian]; Tvorogov O.V. PLisnesk [PLisnesk]. EntsikLopediya «SLova o poLku Igoreve», voL. 4, 1995, pp. 116-118 [in Russian].
4. PoLnoe sobranie russkikh Letopisey. Ipat'evskaya Letopis' [The compLete Russian chronicLes, Hypatian Codex]. 1962, voL. II,coLumn 662 [in Russian].
5. Ibid., coLumn 770 [in Russian].
6. Pasternak Yaroslav. Litopisniy gorod PLisnes'k i probLema varyagiv u GaLichini [AnnaListic city PLisnesk and the probLem of Normans in GaLicia]. Naukoviy zbirnik Ukrains'kogo ViL'nogo universitetu, 1948,No 5, pp. 138-148 [in Ukrainian].
7. Kuchera M.P. «PLesnesk» «SLova o poLku Igoreve» i drevnerusskiy gorod PLesnesk [«PLisnesk» of «The TaLe of Igor's Campaign» and the ancient Russian city PLisnesk]. Kratkie soobshcheniya Instituta arkheoLogii AN USSR, 1960, No 9, p. 115 [in Russian].
8. Ibid., p. 116 [in Russian].
9. Voytosvich L KiL'ka zauvag do novoi diskusii navkoLo «SLova o poLku Igorevim» [Some remarks to the new debate around the «The TaLe of Igor's Campaign»], Fortetsya, 2009, No 1, pp. 40-56 [in Ukrainian]; Voytovich L.V.
Vikingi v TsentraL'no-Vostochnoy Evrope: zagadki Ladogii PLisneska [Vikings in Central and Eastern Europe: riddles of Ladoga and PLisnesk], Vestnik Udmurtskogo universiteta. Istoriya i fiLoLogiya, 2012, No 1, pp. 3-12 [in Russian].
10. Myts'ko I. Datskoe proiskhozhdenie knyazya OLega [Danish origin of Prince OLeg], Skandinavskie drevnosti, 2010 [in Russian].
11. Filipchuk M. A. Ryativni arkheoLogichni roboti v Litopisnomu PLisnes'ku v 2001, 2003 rr. [Saving archaeoLogicaL work in the annaListic PLisnesk in 2001, 2003], ArkheoLogichni vidkrittya v Ukraïni 2002-2003 rr., 2004, No 6, pp. 328-333 [in Ukrainian]; Filipchuk M.A. Struktura PLisnes'kogo kompLeksu v sLov'yans'kiy ta davn'orus'kiy chas [Structure of PLisnesk compLex in SLavic and OLd Russian time]. Visnik Institutu arkheoLogiï L'vivs'kogo natsionaL'nogo universitetu imeni Ivana Franka, 2009, No 4, pp. 3-15 [in Ukrainian].
12. Kuchera MP. PLesnesk...[PLisnesk...], p. 115 [in Russian].
13. Ibid., p. 116 [in Russian].
14. Kuchera M.P. PLesnesk [PLisnesk], ArkheoLogiya Ukrainskoy SSR, voL. 3, 1986, p. 323 [in Ukrainian].
15. Rappoport P.A. K voprosu o PLisneske [Concerning the question of PLisnesk]. Sovetskaya arkheoLogiya, 1965, No 4, p. 92 [in Russian].
16. Ibid., p. 93 [in Russian].
17. Ibid., p. 95.
18. Ibid., p. 96.
19. Ibid., pp. 93-94.
20. Kuchera M.P. SLov'yano-rus'ki gorodishcha VIII-XIII st. mizh Sanom i Sivers'kim Dintsem [SLavo-Ruthenian settLements of VIII-XIII centuries between San and Seversky Donets], 1999, p. 172 [in Ukrainian].
21. Grushevs'kiy Mikhaylo. Istoriya Ukraïni-Rusi [The history of Ukraine-Rus], voL. II. 1992, p. 611 [in Ukrainian].
22. Grushevs'kiy M.S. Istoriya ukraïns'koï Literaturi [The history of Ukrainian Literature], voL. 2, 1993, p. 177 [in Ukrainian].
23. Braychevs'kiy M. Yu. Avtor «SLova o poLku Igorevim» ta kuL'tura Kiivs'koi Rusi [Author of «The TaLe of Igor's Campaign» and the cuLture of Kievan Rus], 2005, p. 217 [in Ukrainian].
24. Ibid., pp. 218-219.
25. Ibid., p. 219.
26. Shchepkina M.V. Zamechaniya o paLeograficheskikh osobennostyakh rukopisi «SLova o poLku Igoreve» (K voprosu ob ispravLenii teksta pamyatnika) [Remarks about paLaeLographic features of the manuscript of «The TaLe of Igor's Campaign» (On the question of rectification of the monument)],Trudy otdeLa drevney russkoy Literatury, voL. 9, 1953, p. 28 [in Russian].
27. Ibid., p. 29.
28. Ibid.
29. Gudziy M.K. Primitki do originaL'nogo tekstu «SLova o poLku Igorevim» [Notes to the originaL text of «The TaLe of Igor's Campaign», SLovo o poLku Igorevim, 1955, p. 363 [in Ukrainian].
30. Babkin D.S. «SLovo o poLku Igoreve» v perevode V.V. Kapnista [«The TaLe of Igor's Campaign» in transLation of V. Kapnista]. «SLovo o poLku Igoreve», 1950, p. 375 [in Russian].
31. LonginovA.V. «SLovo o poLku Igoreve»: Istochniki i mifoLogiya «SLova». Ego nauchnoe i vospitateL'noe znacheniya [«The TaLe of Igor's Campaign»: Sources and mythoLogy of «The TaLe», Its scientific and educationaL vaLue]. Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey, 1911, vL. 29, p. 113 [in Russian].
32. Sharleman'N.V. Zametki naturaLista k «SLovu o poLku Igoreve» [Notes of the naturaL historian to «The TaLe of Igor's Campaign»]. Trudy otdeLa drevney russkoy Literatury, 1951, voL. 8, pp. 112-113 [in Russian].
33. Rybakov B.A. «SLovo o poLku Igoreve» i ego sovremenniki [«The TaLe of Igor's Campaign» and its contemporaries], 1971, p. 264 [in Russian].
34. Tvorogov O.V. PLisnesk [PLisnesk], p. 118 [in Russian].
35. Meshcherskiy M.O., Burykin A.A. Kommentarii k tekstu «SLova o poLku Igoreve» [Comments to the text of «The TaLe of Igor's Campaign»], SLovo o poLku Igoreve, 1985, p. 464 [in Russian].
36. Tvorogov O.V. PLisnesk [PLisnesk], pp. 116-118 [in Russian].
37. Makhnovets' Leonid. Primitki [Notes]. SLovo o poLku Igorevim, 1983, p. 211 [in Russian].
38. Makhnovets'L.E. Pro avtora «SLova o poLku Igorevim» [About the author of «The TaLe of Igor's Campaign»], 1953, p. 178 [in Ukrainian].
39. Mirniy Panas. Duma pro viys'ko Igoreve [The baLLad of the Igor's campaign], «SLovo o pLku ^^е» v ukraïns'kikh perekLadakh i perespivakh XIX-XX st. 1953, p. 178 [in Ukrainian].
40. Gagen-Torn N.I. Dumki z privodu «sna knyazya SvyatosLava» u «SLovi o poLku Igorevim» [Thoughts on the «dream of prince SvyatosLav» in «The TaLe of Igor's Campaign»], Narodna tvorchist' ta etnografiya, 1963, No 4, pp. 101, 104 [in Ukrainian].
41. Goygel-Sokol M.T. Istoriko-geograficheskie aspekty «SLova o poLku Igoreve» [HistoricaL and geographicaL aspects of the «The TaLe of Igor's Campaign»], 1987, p. 17 [in Russian].
42. PushikStepan. Luny [Echoes], 1990, p. 156 [in Ukrainian].
43. Ibid., pp. 173-174.
44. Pushik Stepan. Darabi pLivut' u Legendu [Darabi float into the Legend]. 1990, p. 164 [in Ukrainian].
45. Zvagel's'kiy Viktor. Luny «SLova» [Echoes of «The TaLe»]. Prapor, 1990. No 10, p. 165-168 [in Ukrainian].
46. Makhnovets'L.E. Pro avtora... [About the author], p. 222 [in Ukrainian].
47. Podlipchuk Yu.V. «SLovo o poLku Igoreve»: Nauchnyy perevod i kommentariy [«The TaLe of Igor>s Campaign»: Scientific transLation and commentary], 2004, p. 190 [in Russian].
48. Ibid., p. 194.
49. It, probabLy, does not make sense to stay on studying the constructions of A.L Nikitin, the taLented writer and archaeoLogist, known for his wiLdLy sensationaL «discoveries» in Linguistics. He presents the anaLyzed phrase of «The TaLe.» «the soLdiers cried out before the waLLs of PLiska» as if teLLing «about one of the most heroic battLes of the soLdiers of SviatosLav with the troops of John Tzimiskes, who besieged PLiska in ApriL-May 972» (Nikitin A.L.
Tochka zreniya: DokumentaL'naya povest' [Viewpoint: Documentary story]. Moscow, 1984, p. 276 [in Russian].
50. Kotkov S.I. Iz starykh yuzhnoveLikorusskikh paraLLeLey k Leksike «SLova o poLku Igoreve» [From oLd South-Russian paraLLeLs to Lexis of «The TaLe of Igor's Campaign»], trudy otdeLa drevney russkoy Literatury, voL. 17, 1961, pp. 67-68 [in Russian].
51. Stelletskiy V.I. Kommentariy [Comment, SLovo o poLku Igoreve, 1981, p. 257 [in Russian].
52. Neroznak V.P. Nazvaniya drevnerusskikh gorodov [Names of the ancient Russian cities], 1984, p. 140 [in Russian]; Murzaev E.M. SLovar' narodnykh geograficheskikh terminov [Dictionary of foLk geographicaL terms], 1984, p. 439 [in Russian]; Masenko L. PLes'n'sk [PLesnesk]. EtimoLogichniy sLovnik Litopisnikh geografichnikh nazv Pivdennoï Rusi, 1985, p. 102 [in Ukrainian].
53. SLovar'-spravochnik «SLova o poLku Igoreve» [GLossary of «The TaLe of Igor's Campaign»], 1973, No 4, pp. 82-83 [in Russian].
54. PoLnoe sobranie russkikh Letopisey. Lavrent'evskaya Letopis' i SuzdaL'skaya Letopis' po Akademicheskomu spisku [The CompLete CoLLection of Russian ChronicLes. Laurentian ChronicLe and SuzdaL ChronicLe on academic List], 1962, voL. 1, coLumns 29, 60 [in Russian]; Neroznak V.P. Nazvaniya drevnerusskikh gorodov [Names of the ancient Russian cities], 1983, pp. 142-143 [in Russian].
55. Chernykh P.Ya. Istoricheskaya grammatika russkogo yazyka [The historicaL grammar of Russian Language], 1952, p. 104 [in Russian].
56. Neroznak V.P. Nazvaniya drevnerusskikh gorodov [Names of the ancient Russian cities], 1984, pp. 142-143 [in Russian].
57. Rusina O.B. Gramoty Novgorod-Sivers'komu Spaso-Preobrazhens'komu monastiryu (u kopiyakh sevs'kogo pokhodzhennya) [Charts to Novgorod-Seversky HoLy-Transfiguration Monastery (in copies of Sevsky origin)]. Ukraïns'kiy arkheografichniy shchorichnik, 1993, No 2, pp. 143, 145 [in Ukrainian].
58. Opisi Kharkivs'kogo namisnitstva kintsya XVIII st. [Descriptions of Kharkiv viceroyaLty at end of XVIII century], 1991, pp. 27, 100, 101, 105 [in Ukrainian].
59. Opisi Livoberezhnoï Ukraïni kintsya XVIII - pochatku XIX st. [Descriptions of the Left-Bank Ukraine at Late XVIII - earLy XIX centuries], 1997, pp. 95, 118,133, 136,142, 179 [in Ukrainian].
60. Ukraïns'ka RSR. Administrativno-teritoriaL'niy podiL [Ukrainian SSR. administrative-territoriaL division], voL. 2, 1969, p. 130 [in Ukrainian].
61. Cherepanova E.A. Mikrotoponimiya Chernigovsko-Severskogo PoLes'ya [Microtoponymy of Chernigov-Seversky PoLesia], 1984, pp. 223-224 [in Russian].
62. Zvagel's'kiy V.B. Richka Ros' u «SLovi o poLku Igorevim» [Ros River in the «The TaLe of Igor's Campaign»], Naukovi pratsi istorichnogo fakuL'tetu Zaporiz'kogo derzhavnogo universitetu, 2003, No 16, pp. 10-11 [in Ukrainian].
63. PoLnoe sobranie russkikh Letopisey. Ipat'evskaya Letopis' [The compLete CoLLection of Russian ChronicLes. Ipatiev ChronicLe], coLumns 645-646 [in Russian].
64. Tatishchev V.N. Istoriya Rossiyskaya [Russian History], vol. 3. 1964, p. 138 [in Russian].
65. Zvagel's'kiy V.B. /storichna geografiya Livoberezhnoï Ukraïni dobi seredn'ovichchya (u konteksti doslidzhen' «Slova o polku Igorevim») [Historical Geography of the Left-bank Ukraine in Middle Ages (in the context of research of «The Tale of Igor's Campaign»)], pp. 214-216 [in Ukrainian].
66. Churochkin A. «Glinskaya Rozhdestvo-Bogoroditskaya pustyn» arkhimandrita Anatoliya (Klyuchareva) [«The Glinsk Hermitage» of Archimandrite Anatoliy (Klyucharev)], Putivl's'kiy k^znavchuy zbirnik, No 6, 2010, p. 186 [in Russian].
67. Kniga Bol'shomu Chertezhu [Book to Big Drawing], 1950, p. 106 [in Russian].
68. MorgunovYu.Yu. «Polyu vorota» po arkheologicheskim dannym [«To the Field Gates» on archaeological data], «Slovo o polku Igoreve» i Putivl'shchina, 1986, p. 24 [in Russian].
Звагельский Виктор Борисович - кандидат филологических наук, профессор РАЕ, доцент, заведующий Научно-исследовательским центром исторического краеведения Сумского государственного университета. старший научный сотрудник (специальность «История Украины»). e-mail: [email protected]
Zvagel'skiy Viktor - Candidate of Philological Sciences, Professor of Russian Academy of Natural History, Associate professor, Head of Regional Studies History Research Center of Sumy State University, Senior Scientist in the specialty «History of Ukraine». e-mail: [email protected]
