CC BY
0I. eaH Poi ma r. Badwuuo po3bhtok Teopii BHMarae enicTeMOAoriHHOi 3m1hh*
*nepeKnag CTaTTi: van Rooij, I., & Baggio, G. (2020). Theory Development Requires an Epistemological Sea Change. Psychological Inquiry, 31(4), 321-325. https://doi.org/10.1080/1047840X.2020.1853477
I . BAH Poi r.EAflXHO
U^rryBaHHH: eaH Poi I. ma Eadrnao r. Po3bmtok Teopii BMMarae enicTeMonorMHol 3MiHM. TeopemuuHi docnidrneHHX y ncuxono-гii: мomгpa<piцнa cepin. Coct. B. O. MegiH^B. Tom 22. 2024. C. 25-39.
До 2019 року «психолопчна реформа» здебшьшого означала методолопчну та статистичну реформу практик емтричних дослщжень у психологи. Однак в;цтод1 ми побачили сплеск пропозицш щоцо теоретичних реформ (наприклад, Guest & Martin, у прей ; Muthukrishna & Henrich, 2019 ; Smaldino, 2019 ; Szollosi & Donkin, 2019 ; van Rooij, 2019 ; van Rooij & Baggio , у прей ). Хоча т1, хто закликае до теоретичноï реформи, можуть погоди-тися з багатьма речами, вони також не утворюють мо-нол1ту. Наприклад, 1снують в1дм1нност1 в наголой на те-ор1ях проти моделей, р1зш погляди на те, що теорiï та модел1 складають i мають досягти, а також рiзm думки щодо того, яю iнструменти та концепцiï з шших дисци-плiн е найбiльш корисними для побудови теорiй у психологи. Одшею з цiлей цього коментаря е висвiтлити частину цього рiзноманiття, коментуючи цiльову статтю Фрща в цьому ширшому контекстi.
Важливо, щоб плюралiзм, який нинi характеризуе теоретичш пропозици щодо реформ, став видимим для нетеоретик1в. Ризик невиконання цього полягае в тому, що потенцшно конкуруючi та несумiснi пропозици можуть бути непродумано прийняп та змiшанi в разовому порядку, що лише призведе до додаткових проблем. Реформа теори тiльки почалася: ми оч^емо розвитку в
напрямку кращого розумшня того, як теорiя може слу-жити психологiчним дослiдженням; але щоб забезпе-чити розвиток, нам потрiбне досл1дження 1дей, рiзно-манiтнiсть i чпта точки вибору — усе це мае бути видимим як для теоретигав, так i для нетеоретиюв.
Хоча кнуе багато пункпв згоди м1ж Фр1дом i нашими власними s, е також пункти розбiжностi (деталь-нiше нижче). Коротше кажучи, ми бачимо цшьову статтю Фрiда як цiнний внесок у стимулювання звер-нення до теори в рамках емпiричного дослщження психологи, однак не надаючи карти того, як насправдi бу-дувати та розвивати теорiю. Бшьше того, коли Фр1д починае оцшювати, що таке хороша теорiя, вш зосере-джуеться головним чином на хороших тестах та емтричних наслщках теори. На нашу думку, якщо цей пщхщ не буде доповнений певними уявленнями про розвиток теорiï, вш ризикуе загальмувати теоретичний прогрес, оскшьки вiн не розкривае повного потенщалу теорiï в психологiчнiй епiстемологiï. Вш викладае теорiю таким чином, що може добре резонувати з вченими-емтри-ками, полегшуючи прийняття iдеï « теори», але не залу-чаючи до необхщних кардинальних змiн у етстемоло-г-iï. У рештi цього коментаря ми пояснюемо нашу позицш.
Ми починаемо з узагальнення нашо1 штерпретаци позици Фрща щодо рол1 теори в психологи, а пот1м ви-свгтлюемо точки згоци. Дал1 ми коротко пщсумовуемо нашу власну роль теори в психологи, а пот1м висвгтлю-емо точки розбiжностей. Ми заганчуемо заявою про
концептуальн1 зм1ни, необхщш для того, щоб ця сфера почала приймати та вдосконалювати теоретичш практики.
Наше прочит
Стаття Фрща — це фунтовне обговорення наслщюв в1цсутност1 (явно1) теори в тих областях психологи, як1 регулярно використовують факторн1 та мережев1 модель Оцн1ею ниткою, що проходить через статтю, е над-звичайно важливий контраст м1ж статистичними моделями та теоретичними моделями: модел1 зв'язюв мiж вим1ряними або спостережуваними змшними та при-чинно-наслщковими моделями базових систем. Для Фрща головна мета теори в психологи полягае в тому, щоб допомогти «пояснити, передбачити та контролю-вати явища» (с. 271), а не надати (статистичш) модел1 даних. Хороша теор1я е формал1зованою, пояснюваль-ною, прогностичною та незалежною в1д теоретика; та-кож, це мае породжувати насл1дки для нереальних ситу-ац1й. Теор1я, якш не вистачае одн1е1 чи кшькох 1з цих досто1нств, з бшьшою ймов1рн1стю призведе до недшс-них висновк1в на основ1 даних 1 менш 1мов1рно створить
цшьово! статт
умови для невдач1 теори в шформативному в1дношенн1, щоб 11 переглянути в напрямку б1льшо1 правдопод1бно-сть В1н показуе (а точн1ше повторюе переконливий аргумент), що факторш та мережев1 модел1 страждають вщ проблеми статистично1 екв1валентност1 або однако-во1 вщповщносп даним, що унеможливлюе викорис-тання таких моделей для однозначного та остаточного отримання доступу до основного «мехашзму генеру-вання даних». " (с. 274). Саме ця неспроможн1сть стати-стичних моделей, на думку Фрща, мотивуе потребу в чо-мусь бшьшому: теоретичних моделях або моделях причинно-наслщкових систем, як1 генерують спостере-жуван1 дан1. Основна частина статт Фр1да — це деталь-ний анал1з тип1в проблем, яю можуть виникнути, коли неможливо встановити ч1тку вщповщнкть м1ж статис-тичною моделлю та теоретичною моделлю, якщо
остання слабка, вщсутня або просто прихована (при-чинно-наслщков! переконання, як! не пояснюеться). Дал1 ми зосерецимося на етстемолопчних припущен-
Пункти
Як зазначалося, ми багато в чому погоцжуемося i3 за-гальною позицiею Фрща щодо необхщносп теорiï в пси-холопчнш наущ, яка знову ж таки поцiляеться з
Чим не
Ми погоцжуемося з Фрщом у тому, що теорiя — це не (не лише й не головним чином) набiр статистичних моделей, як! можна прямо порiвняти з емшричними ца-ними. Статистичнi моделi можуть бути в змоз! охопити зв'язки м1ж емпiричними зм1нними з вщм1нною вщпо-вщшстю (моцульна статистична еквiвалентнiсть), але вони, за своею схемою, не визначають процес, який ге-неруе поведiнку системи, яка може бути частково (або навиъ значною м1рою) випацок психологiï) неспостере-жливий. Якщо статистичнi моделi не нацають цоступу цо внутршшх сташв i цш системи, то так само можуть висловитися i вербальш емпiричнi г1потези про ефекти
нях пропозицiï Фр1ца, зокрема на його погляцах на структуру та цМ теорiï, а також на тому, як теорш можна спроектувати та обмежити, щоб цосягти бiльшоï ктин-ность
згоци
цекшькома шшими позиц!ями в поточних пропозищях щоцо теоретичних реформ. Ми вважаемо, що щ сфери згоци можна звести цо чотирьох загальних пункт!в.
е теор1я
у форм! «змшна X повинна показувати бшьш!/менш! ви-м!ряш значення, н1ж змшна Y» або «змшш X i Y повинш показувати a позитивна/негативна лшшна кореляц!я» тощо. Нщо з цього не е «теоркю», i загалом жоцна фор-мал!защя чи техшчне вцосконалення не може перетво-рити статистичну моцель (цаних) у теоретичну моцель (мехашзм!в генерування цаних), яка може (а) виршити жахливу проблему оцнаковоï вщповщносп цаним i (б) нацати пояснения справжшх психолог1чних феномешв (таких як розумов! здобносп, цив. нижче) на вщм1ну вщ просто фжсуючи шаблони в цаних. Отже, психолопчне цослiцжения потребуе не лише статистичних моцелей: але що тода? Ми повернемося цо цього за мить.
Теор1я потребуе формал1зацп
Ми погоджуемося, що теор1я потребуе формалiзацiï. Фрщ не дуже заглиблюеться в цей аспект розвитку тео-рiï, але всi його пропозици зцаються правильними. На-приклад, BiH бачить (i ми погоджуемося) форматзацш як спосiб зробити теорш точною, менш неоднозначною (оскiльки вона менш залежить в1д прироцноï мови та власноï iнтерпретацiï та висновгав теоретика) i легшою
для перевiрки. Ми також погоджуемося з тим, що одну i ту ж вербальну теорш можна форматзувати кшькома рiзними способами, i що рiзнi формалiзацiï можуть при-звести до фактично рiзних теорiй з рiзними прогнозами тощо. Формалiзацiя вводить важливi моменти вибору в процесi розробки теорiï.
Бшьшкть теорш у психологи е слабкими
Ми подшяемо дiагноз Фр1да про те, що бшьшкть су-часних теорiй у психологи е «слабкими»: «розповщш та неточш пояснения г1потез, вразливi для прихованих припущень та iнших невщомих» (с. 272). Очевидно, що не во психолопчш теорiï е такими, i слабккть може бути лише властивктю теорiï на раннiх стацiях розвитку, а не внутршшм обмеженням. Але чесно сказати,
що кнують загальнi проблеми, з якими стикаеться ко-жен теоретик i будь-яка теорiя, пов'язанi з розробкою точних, явних теорiй i моделей психолопчних явищ: формалiзацiя е лише одним iз таких виклик1в; накла-дання правильних обмежень на формальну теорш е ш-шим (Фрiц торкаеться цього питання в розцiлi 5.4). Вщ-крите питання полягае в тому, як насправдi продовжити посилення теорiï.
Поганий висновок через вщсутшсть теори
Нарештi, ми погоджуемося з тим, що слабга, вiцсутнi або латентш теорiï зменшують нашу здатнкть робити обгрунтоваш висновки щодо та з даних (наприклад, про
те, як пояснити дат, що випливае з теори тощо). Су-часна психолопчна наука та пов'язана з нею етстемо-лопя зцебiльшого зосереджуються лише на одному типi
невизначеносп, яка потенцшно попршуе стiйкiсть ви-сновюв до та з даних: статистична невизначенiсть, наприклад, як пов'язана з ймовiрmстю прийняття або вщ-хилення гiпотез щодо ефектiв у певнш популяцiï. , на основi даних випадковоï вибiрки. Але за вщсугносп си-
Intermezzo:
Перш шж перейти до пунктiв розбiжностi з позицкю Фр1да, ми коротко резюмуемо нашу теорiю та роль теори в психолопчному дослiдженнi. Для отримання дода-тковоï iнформацiï ми посилаемося на (van Rooij & Baggio, 2020 ).
Наша теорiя Грунтуеться на фiлософiï психолопч-ного пояснения (наприклад, Bechtel & Shagrir, 2015 ; Cummins, 1985 , 2000 ; Egan, 2010 , 2017 ; Wright & Bechtel, 2007 ). Вона ктотно вiдрiзияеться вщ традицш-ноï фiлософiï науки, в якш домiиувала фiлософiя фЬ зики. Основна мета теорiй, як ми ïх розумiемо, полягае в тому, щоб надати пояснения ключовим явищам, як1 в сукупностi визначають сферу вивчення психологiï (на вщмшу, скаж1мо, вiд хiмiï, бiологiï чи соцюлоги). Данi та ефекти, отримаш в результатi вим1рювань або спос-тережень i статистичних висновкiв, е лише вторинними
льноï теорiï наслщки цiеï невизначеностi ускладню-ються лопчною невизначенiстю, яка е виутрiшньою для висновюв з неповних або необгрунтованих передумов: незрозум1лих припущень щодо теори чи моделей, нечЬ тких вщмшностей м1ж статистичними та теоретичними моделями тощо.
Наша теор1я
поясненнями для психологiï. Основними експланан-дами е eMmcmi . Вщповщш здiбностi для психологiï можуть охоплювати рiзнi рiвнi оргашзаци складних систем: наприклад, когштивш здiбностi (розум1ння мови, мiркувания, прийняття ршень тощо), здiбностi до сощ-альноï взаемодiï (координацiя, конкуренцiя, стлку-вання) та культурна еволюцiя (передача та придбання мовних i сощальних норм), але також здатностi нейро-нiв (сплески, пострiли) або взаемоди нейронiв (захоп-люючi, гальмування), яю, iмовiрно, реалiзують психоло-гiчнi процеси в бiологiчному мозку. П1д здатнктю можна розумiти бiльш-менш надiйиу здатнкть (чи схи-льнiсть, чи схильнкть) перетворювати деякий початко-вий стан у кшцевий стан. Результуючi стани не обов'яз-ково повиннi бути «бажаними», i схильнiсть людини, за певних початкових умов, бiльш-менш надшно сходи-тися до певного стану розуму також е здатнктю. У
цьому свита депресш та тривогу (а також псинчне бла-гополуччя) можна теоретично розглядати як стани, до яких нашi псинчш стани сходяться за певних умов, але не за iнших.
Як теори пояснюють здiбностi? Психологiчнi пояс-нення е рiзновицом механктичного пояснення : вони ма-ють на мет пояснити цiльовi явища (explananda) шляхом постулювання складових проце0в i визначення того, як ïх фуикцiонувания та взаемоцiя породжують, тобто виробляють , цшьове явище. Одшею з впливових форм механiстичного пояснення е обчислювальне пояс-
нення , яке перетворюе мехашзми в обчислювальш тер-мiни та використовуе iнструменти з iнформатики та су-м1жних галузей формальних наук. Наша теорiя грунту-еться на парадигм! обчислювального механiстичного пояснення. Вш розрiзняе р!зш р!вш пояснення (Marr, 1982 ) i приймае пщхщ зверху вниз у проце0 побудови теорiй, починаючи з верхнього (обчислювальний рЬ вень) i працюючи вниз до нижчих р!вшв (алгортмч-ний i реал!зацшний р!вт). Потужност! характеризу-ються на р!вш формальноï теорiï, а пояснення на алгоритм!чному та !мплементацшному р!внях характе-ризують процеси та ф!зичну реал!зацш вiцповiцно.
Пункти розб1жностей
У цьому роздЫ ми формулюемо питання, щодо яких ми найбшьше розходимося з пропозищею Фрща, у спо-аб, який найкраще служить мет! донести наш! власн думки. Ми сподаваемося, що нашого попереднього подсумку та пунктов згоди з Фрщом достатньо, щоб захистити
вщ будь-якого потенцшного вщчуття спотворення. Ш-дзаголовки нижче стосуються наших власних позицш. Ми вггаемо роз'яснення, якщо ми, можливо, неправильно зрозумши Фрща.
Ефекти не забезпечують «тверд! камеш» для теори
Фрщ починае свою статтю цитатою (Muthukrishna & Henrich, 2019 ):
Ниншш методологiчнi та статистичш ршення кризи реплшацп лише допоможуть забезпечити твердi камеш; вони не допомагають нам будувати будинок.
Це влучна метафора того, як методолопчш та стати-стичш реформатори уявляють зв'язок м1ж даними та те-ор1ею: методолог1чн1 та статистичн1 р1шення (таю як «попередня реестращя») гарантують, що принаймш спочатку ми отримуемо правильний «ефект». Як каже
Фрщ:
У найкращому випадку Ц Hoei найкращi практики при-зводять до бшьш надшних i вiдтворюваних статистичних ефектiв, тобто надшних явищ (...), як правило, зв'язку мiждвомазмшними або рiзницi двохгруп (...) (с. 271)
Щ мщш та надшт ефекти можуть стати надшними каменями для побудови теори.
Однак у нашому випадку ця метафора ризикуе неправильно зрозумгги основу теори, як и матер1али, так i вихщну точку. Насамперед нам потр1бш хорош1 теори -кандидати, щоб керувати нами та визначати, яга стати-стичнi ефекти взагалi будуть доречними для оцiнки, оновлення, перегляду та вдосконалення теори. Ранiше ми використовували iншу аналогiю, щоб пщкреслити це (van Rooij & Baggio, у пресi ):
(...) спроба побудувати теорп на колекщях ефектiв схожа на спробу писати романи, збираючи речення з випа-дково згенерованихрядшв лтер (...) бтьшкть (несшнчен-них можливих) ефектiв нерелевантт для щлей побудови
теори, як i бтьшкть (можливих несшнченних) речень не мають значення для написания роману. KpiM того, багато eidmeiduux ефектiв (речень) ми можемо школи не зу-стрти випадково, враховуючи величезний простiр мож-ливостей.
Потр1бна шша вщправна точка для побудови теорш: основними пояснениями психологи е можливосп, а не ефекти (див. також роздш «Intermezzo: наша теор1я» i Cummins, 2000 ). Здатност — це явища реального свггу, яга не слщ плутати з ефектами (вторинними пояснен-нями), яга можна статистично встановити в наших ла-бораторiях. Створюючи хорошi кандидатськi теори пси-хологiчних здiбностей, ми можемо отримати мщну основу для дослщження ефекпв. Ефекти зазвичай не е камшням, за допомогою якого ми будуемо теорii, але iнодi вони можуть бути вiкнами, як1 дають нам змогу побачити оточення нашого будинку, щоб ми могли ви-рiшити, чи хочемо ми продовжувати тут жити чи нi. Якщо нашi мальовничi спостереження породжують за-багато помилок передбачення та пояснення (i контролю, додав би Фрщ), тодi ми можемо вирiшити закрити магазин i побудувати новий будинок в шшому мкщ.
Наше не нове. 1дея про те, що ми можемо побудувати теорш на теоретично нейтральних «фактах», була фшо-
софськи дискредитована давно, хоча дискуси щодо де-яких деталей тривають: будь-яка 1нтерпретац1я даних обов'язково теоретично обтяжена (Hanson, 1958 ; Kuhn, 1962 ; Shapere, 1982) . ). бдина причина, чому ми 1нод1 забуваемо про це, полягае в тому, що наш1 теоретичн1
припущення лежать неявними та неперев1реними. Фрщ, звичайно, знае про цей факт; але нам незрозум1ло, чому тод1 вш, здаеться, дотримуеться ще1, що ефекти утворюють основу, на як1й ми будуемо теор1ю.
Теорп надають мехашстичш пояснення
Другою формою незгоди е те, що вважаеться «пояснениям». Схоже, Фрщ хоче, щоб теори пояснювали (кр1м передбачення та контролю) явища (наприклад, «Сильт теори дають чггке пояснення феномену»). Проте Фрщ вщносно мало говорить про те, що потр1бно, щоб щось було пояснениям явища. Що ми можемо видЬ лити, так це те, що Фрщ, здаеться, пщписуеться на ака-оматику теор1й i, мабуть, (a fortiori) на дедуктивне пояснення, як вш пише:
Я розумЮ теорп як набори аксюм або припущень, як допомагають пояснити, передбачити та контролювати явища. (стор. 271) а тзшше знову:
Сильт теори (...) однозначно пояснюють точний набiр припущень i акаом про явище.
«Сила», яку Фрщ приписуе цьому поняттю теори, по-лягае в тому, що воно повинно допускати однозначну
формалiзацiю та незалежш вщ теоретика передбачення. Проте, оскшьки аш формалiзацil, аш передбачення не-достатньо для пояснення, неясно, що таке поняття Фр1да щодо пояснення, чи вш насправдi ототожнюе пояснення з передбаченням, чи, у кращому випадку, недо-оцiнюе пояснення на користь бшьш центрально1 ролi передбачення. Останне вiдповiдало б його наголосу на тестуванш теори в статп про роль теори в психологи (детальшше нижче).
Аксiоматичний пщхщ може мати сенс, якщо хтось вивчае принципи фундаментально1 фiзики, шукае за-кони, якi застосовуються до вс1х систем, завжди i всюди, а також шукае пояснення, яю фактично е прикладами пiдпорядкування явищ цим законам. Однак аксюмати-чний пщхщ здаеться непридатним для спещальних наук, таких як психолог1я, де ми шукаемо пояснення того, чому i як певш типи систем (наприклад, нейрони,
мозок, люди, групи) мають можливосй, якими вони во-лодiють у «нормальних умовах». » Пояснення спромож-ностей е мехашстичними поясненнями: 1х потрiбно представити в терм1нах складових процесiв i чiтко по-яснювати, як 1х органiзацiя та взаемодiя створюють щ спроможиостi (Cummins, 2000 ). Психолопчш теори, таким чином, повинш включати представлення вщповщ-них мехашзтв, оформлених у термiнах математичних моделей ягасно! структури (наприклад, внутрiшнi стани, арх1тектури, алгоритми тощо). Цi моделi ягасно! структури не виводяться з аксюм чи загальних законiв, а зазвичай е результатом конструктивного процесу,
Хорош1 теорп дають апр1
Схоже, Фрщ погоджуеться з тим, що теори, щоб бути «хорошими» чи «сильними», перш за все потребують прогиозiв, яга можна перевiрити. Ми вважаемо, що це широко поширене явище в психологи. Однак ми не зго-днь Позищя Фрiда проявляеться досить чiтко, коли вiн пише:
(...) пояснен теорп часто е слабкими теорiями: нето-чт описи, вразливi до прихованих припущень i невiдомих. Так теорп не пропонують точних прогнозiв, i часто не-зрозумшо, чи статистичн ефекти насправдi тдтвер-джують слабк теорп чи т. (стор. 271)
який викликаеться саме у вщповщь на той факт, що ментальна структура е неспостережуваною — онтолопчно неспостережуваною, тобто, а не просто неспостережу-ваною, обмеження вим1рювальних приладiв або нашого власного сенсорного апарату. Фрщ жестикулюе в напря-мку як1сно! структури, коли вш згадуе «мехашзми гене-рування даних», але оск1льки ми стверджуемо, i Фрiд погоджуеться, що явища — це не те саме, що «даш», i Фрщ вважае, що пояснення — це ефекти, яга приховаш в даних + шум (с. 4), i не е емностями, нам важко штерпре-тувати це як поняття механiстичного пояснення емнос-тей.
i правцопоцiбиi пояснення
Хоча ми погоджуемося з тим, що теори (i повинш бути) перевiренi, ми вважаемо, що теори не призначеш m для тестування, нi для прогнозування. Натомiсть теори призначенi для розум1ння через пояснення. Вщпо-вщно, ми вважаемо теори «хорошими» або «сильними», якщо вони надають правдоподiбнi пояснення можливо-стей.
Тестування - це зайб досягнення мети, а не само-цiль. Тестування - це лише один iз засобiв оцшки, перегляду та вдосконалення теорш, але це другорядна до-слщницька дiяльнiсть. Спочатку потрiбна теорiя, щоб
знати, що варто перевiрити (див. незгоду 1). Хоча рiз-ниця м1ж слабкими теорiями та слабкими тестами мае бути очевидною, ми не знаходимо в статт Фрща ч1тко1 рiзницi м1ж тим, що робить теорЮ хорошою , i тим, що робить ll перевiркою хорошою . Але як зазначае Cummins ( 2000 ):
[] Спойб, у який розмови про пояснения в контекст статистичного аналiзу даних можуть бути оманливими, полягае в тому, що, хоча експериментатори iноцi нама-гаються перевiрити теорiю (...), це вправа на пiцтвер-дження, а не на пояснення.
Отже, якщо хорошi тести (або можливiсть тесту-вання) не визначають «хорошу теорш», а здатшсть ро-бити точш прогнози не означае «хорошу теорш», що означае? Як було сказано, нашi теори надають механк-
тичне пояснення можливостей. Так! теорiï е «хорошими» або «сильними», оскшьки вони мають (принай-мш) апрюрну правцоподобнкть. Теорiï, як! вщповщають цьому критерш, можуть бути побуцоваш в цва загаль-них етапи (цив. рис. 1):
Рисунок 1. Розробка теори вимагае взаемоци вербального та формального анал!зу зцатносй, теоретичного циклу, спрямованого на нацання теори бiльшоï апрюр-ноï правцоподобност! (правдоподобности, та емтрич-ного циклу, спрямованого на ощнку емпiричноï ацеква-тност теорiï. Тестування теорш в емтричному цикл! може зцшснюватися шляхом вибору теорш з бшьшою правцоподобшстю, що може виникнути в результат! теоретичного циклу. Ацаптовано з van Rooij and Baggio (2020).
Рисунок 1. Розробка теори вимагае взаемодп вербального та формального аналiзу.
1. Формашзащя: неофщшт уявлення про меха-н1зм, який створюе здатн1сть (вербальна тео-р1я), як були викрацет з1 спостереження та ба-зових знань, формал1зуються (формальна теор1я);
2. Теоретичний цикл: Формал1зована теор1я ана-л1зуеться на 11 апрюрну правцоподобнкть (з ви-користанням формальних шструменпв 1 вщпо-в1дних базових знань), 1 теор1я вщповщно
оновлюеться, переглядаеться та вдосконалю-еться. Виноска 4 Тут фаза 1 спрямована на те, щоб переконатися, що теор1я е справд1 пояснювальною та чгтко визначеною, а фаза 2 спрямована на надання (переглянут1й) теори б1-льшо1 апрюрно1 правдопод1бност1 (правдопод1бносп) перед емп1ричним тестуванням, а також
Читаючи ц1льову статтю, важко втриматися вщ ви-сновку, що Фрщ бачить головну роль теори як споаб по-кращення статистичних висновгав 1 головним чином вир1шення проблем, яю виникають на стику мiж стати-стичними моделями та даними. Хоча це спонукае вче-них-емшригав розглядати 1 оц1нювати щею (формально!) теори, ешстемолопчний потяг до теори не виглядае досить потужним 1 привабливим з точки зору Фрща. 1нтерес до розвитку теори, ймов1рно, припи-ниться, коли теор1я розглядаеться виключно як щось, що покращуе повсякденну емп1ричну роботу психолопв (емп1ричн1 практики): експерименти та статистичне тестування з оглядом на вщдалену мету механ1стичного
на подальший перегляд 1 вдосконалення теори через емшричний цикл. Хоча ця картина дае щеал1зований науковий процес, насправд1 (реальна досл1дницька практика) 1нтеграц1я цикйв буде б1льш безладною 1 не суворо посл1довною. Наша думка полягае не в тому, що теор1я строго тимчасово передуе вам емтричним пере-в1ркам, а в тому, що вона е ешстемолопчно поперед-ньою.
пояснення. Щоб психологи почали бачити весь потен-ц1ал розвитку формально! та кумулятивно! теори, 1 щоб вони почали вкладати в це необхщш ресурси (теорети-чн1 практики), 1м (нам) потр1бно буде вщмовитися вщ усталених 1дей про те, що теори побудоваш на ефектах, що теорИ призначен1 для перев1рки, 1 що хорош1 теорИ - це т1, як1 роблять точш прогнози, як1 можна перев1-рити. Психолог1чн1й науц1 потр1бн1 еп1стемолог1чн1 ка-рдинальн1 зм1ни, концептуальний зсув, який дозволить нам зрозум1ти, що теори повинш надавати формал1зо-ван1, мехатстичт пояснення зд1бностей, що теорИ хорош!, коли вони роблять це в апрюрно правдопод1бний споаб, 1 що тести служать лише для вдосконалення тео-ретичних можливост1, яю ми вже розважаемо.
•HiTepaiypa
1. Bechtel, W., & Shagrir, O. (2015). The non-redundant contributions of Marr's three levels of analysis for explaining
information-processing mechanisms. Topics in Cognitive Science, 7(2), 312-322. doi:10.1111/tops.12141
2. Cummins, R. (1985). The nature of psychological explanation. Cambridge, MA: MIT Press.
3. Cummins, R. (2000). "How does it work?" versus" what are the laws?": Two conceptions of psychological explanation. In
R. A. Wilson & F. C. Keil (Eds.), Explanation and cognition. Cambridge, MA: MIT Press.
4. Devezer, B., Navarro, D. J., Vandekerckhove, J., & Buzbas, E. O. (2020). The case for formal methodology in scientific
reform. bioRxiv, 10.1101/2020.04.26.048306.
5. Egan, F. (2010). Computational models: A modest role for content. Studies in History and Philosophy of Science Part A, 41(3),
253-259. doi:10.1016/j.shpsa.2010.07.009
6. Egan, F. (2017). Function-theoretic explanation and the search for neural mechanisms. In D. M. Kaplan (Ed.), Explanation
and integration in mind and brain science. Oxford: Oxford University Press.
7. Guest, O., & Martin, A. E. (in press). How computational modeling can force theory building in psychological science.
Perspectives on Psychological Science.
8. Hanson, N. R. (1958). Patterns of discovery. Cambridge: Cambridge University Press.
9. Kuhn, T. (1962). The structure of scientific revolutions. Chicago: University of Chicago Press.
10. Marr, D. (1982). Vision: A computational investigation into the human representation and processing of visual information.
New York: Freeman.
11. Muthukrishna, M., & Henrich, J. (2019). A problem in theory. Nature Human Behaviour, 3(3), 221-229.
doi:10.1038/s41562-018-0522-1
12. Navarro, D. J. (2019). Between the devil and the deep blue sea: Tensions between scientific judgement and statistical
model selection. Computational Brain & Behavior, 2(1), 28-34.
13. Shapere, D. (1982). The concept of observation in science and philosophy. Philosophy of Science, 49(4), 485-525.
doi:10.1086/289075
14. Smaldino, P. (2019). Better methods can't make up for mediocre theory. Nature, 575(7781), 9 doi:10.1038/d41586-019-03350-5
15. Szollosi, A., & Donkin, C. (2019). Arrested theory development: The misguided distinction between exploratory and confirmatory research. PsyArXiv, 10.31234/osf.io/suzej.
16. Szollosi, A., Kellen, D., Navarro, D. J., Shiffrin, R., van Rooij, I., Van Zandt, T., & Donkin, C. (2020). Is preregistration worthwhile? Trends in Cognitive Sciences, 24(2), 94-95. doi:10.1016/j.tics.2019.11.009
17. van Rooij, I. (2019). Psychological science needs theory development before preregistration. Psychonomic Society.
https://featuredcontent.psychonomic.org/psychological-science-needs-theory-development-before-preregistration/.
18. van Rooij, I., & Baggio, G. (in press). Theory before the test: How to build high-verisimilitude explanatory theories in
psychological science. Perspectives on Psychological Science.
19. van Rooij, I., & Blokpoel, M. (2020). Formalizing verbal theories: A tutorial by dialogue. Social Psychology, 51(5), 285-
298. https://doi.org/10.1027/1864-9335/a000428.
20. van Rooij, I., Blokpoel, M., Kwisthout, J., & Wareham, T. (2019). Cognition and intractability: A guide to classical and
parameterized complexity analysis. Cambridge: Cambridge University Press.
21. Wright, C., & Bechtel, W. (2007). Mechanisms and psychological explanation. In P. Thagard, D. Gabbay, & J. Woods
(Eds.), Philosophy of psychology and cognitive science. Amsterdam, Netherlands, North Holland: Elsevier.
