CC BY
30Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 112-117.
УДК 811/16'373
РОЗВИТОК 1НДОеВРОПЕЙСЬКОГО ФОРМАНТА *-NO-У ПРАСЛОВ'ЯНСЬК1Й МОВ1
Марченко Т. Я.
1нститут мовознавства iMeHi О. О. Потебн НАН Украни, м. Kuïe
Автор показав значення праслов'янсько1 мови для вивчення юторичного слово-твору слов'янських мов. У статп анатзуються функци суфшив, утворених на осно-вi iндоeвропейського форманта -no-, висв^люеться ïx розвиток у сучасних слов' янських мовах.
Ключовi слова: праслов'янська мова, порiвняльно-iсторичне мовознавство, слов'янськi мови, iсторичний словотвiр слов'янських мов.
Постановка проблеми. Вивчення юторичного словотворення слов'янських мов залишаеться актуальною темою сучасноï славiстики, оскшьки цей напрямок наукових дослiджень е значущим для розв'язання багатьох лшгвютичних проблем -виявлення генетичних зв'язюв у межах iндоевропейськиx мов, реконструкци пра-слов'янськоï мови, етимологiчниx дослщжень слов'янськоï лексики, з'ясування по-ходження i значення словотвiрниx одиниць у склавд слов'янських та iншиx шдоев-ропейських мов, вивчення становлення слов'янського словотворення та виявлення типолопчних рис на ушх етапах еволюцiï слов'янських мов тощо.
У стат прагнемо простежити зв'язок праслов'янських iменниковиx форман-тiв з iндоевропейським виxiдним формантом *-no- i показати ix реатзащю у системi словотворення сучасних слов'янських мов. З щею метою вкажемо окремi словотв> рнi форманти праслов'янсько].' мови, якi походять з шдоевропейського форманта *-no-, та подамо ïx континуанти в сучасних слов'янських мовах.
Праслов'янська мова в галузi словотвору успадкувала основнi тенденцп iндоев-ропейськоï прамови та зберегла найдавнiшi ïï риси. Дальше формування ïï словотв> рноï системи проходило у подвшному напрямi: з одного боку, вщбувався процес вiдмирання деяких давшх iндоевропейськиx способiв словотворення або ïx перехщ до iншиx словотвiрниx формацш, а з iншого, тривав розвиток нових словотвiрниx засобiв та тенденцш. Система словотвору праслов'янськоï мови великою мiрою ви-значалася характером морфологи i системою словотворення iндоевропейськоï прамови. У свою чергу, словотворення кожноï сучасноï слов'янськоï мови стало результатом еволюцп словотвору праслов'янськоï мови, розширення i удосконалення способiв словотворення, розвитку i збагачення словотвiрниx засобiв.
Поxiднi праслов'янсью суфiкси, утвореш вiд iндоевропейськоï основи *-no-, рiз-номанiтнi за структурою та функщями. Вони постали в результатi тривалого процесу поеднання цiеï iндоевропейськоï основи або компонента основи -n- з голосними а, о, е, е, -i, у, ъ, ь, у результат чого утворилися суфiкси -пъ, -no, -na, -n'a, -пь, -тъ (який згодом ускладнився i виникли новi форми -ën-inb, -jan-inъ), -ina, -ç (<-en), -enb, -eno, -
ena, -епь, -ёпъ, -ёпо, -ёпь, -апъ, -ana, -ап'ь-апь, -опъ, -оп'ь, -ипъ, -ип'ь, -un'a, -ъпъ, -ъпо, -ъпа, -ъп'ъ, -ъпо, -ъna, -ьпъ, -ьпо, -ьпа, -ьп'ь, -mn'a, -yn'i, -упь. OKpeMi суфiкси у най-давнiшi часи ускладнилися консонантами, походження i значення яких досi залиша-еться остаточно не з'ясованим (наприклад, у CT'pyKTypi суфiксiв -snb, -znb, -izna) [4, с. 294], походження окремих ускладнених пеpвiсних сyфiксiв компонентом -m- мае кь лька пояснень, як у випадку з суфшсом -manъ [6, с. 127] тощо.
Пpаслов'янськi словотвipнi форманти, похiднi вщ основи *-по- piзноманiтнi за сво!ми значениями та фyнкцiями. Сyфiкс -тъ (<*-ino, лит. -ynas, санскp. -inah, rp. -ivo^, лат. -inus) мав значення одиничносп, а згодом почав означати ошб за певною належнiстю (нацiональною тощо) в одниш (¡judinb, poganinb); у поеднаннi з суфш-сами -jan-, -jen- у фоpмах однини та множини суфшс -inъ yтвоpював складнi фоpма-нти з пею ж фyнкцiею: -janinb, -ëninъ (gordjaninb, slovéninb). Сyфiкс -ina здавна yтвоpював pечовi назви (telqtina), збipнi (druzina, obbstina), абстpактнi назви (jistina, konbcina) тощо; -ina, ускладнений елементом -z-, неясного походження, виступае в абстpактних назвах (ukorizna, trizna). У складi найменувань абсфактних понять фyнкцiонyе також сyфiкс -пь (danb, ognb) та його похщний -znь (-snь) (basnb, pésnb, bojaznb,prijaznb). Суфшс -ynji (ie. *-ynia, лит. -une, лат. -unia), yтвоpений y pезyльта-тi поеднання кшцевого -y колишньо! -u- основи та суфшса *-ni (*-nia), фоpмyвав назви осiб жiночого pодy (poganynji, kbnqgynji) та абстpактнi назви (gbrdynji, milostynji). Суфшс -£t- постав на слов'янському rpymi внаслiдок пpиeднания до су-фiкса -en-, що чеpгyвався з -ёп-, втоpинного фоpманта -t- i служив для твоpення назв молодих ютот чи тваpин (agnq, ovbcq, osblq, détq) [2, с. 119-120].
Система iменникового словотвоpy кожно! слов'янсько! мови е pезyльтатом ево-люцн словотвipних засобiв пpаслов'янськоl мови, саме тому у ot^^í словотвоpен-ня слов'янських мов виявляемо сyфiкси ^а^ов^н^^го походження. Окpемi з цих сyфiксiв за сучасними засадами аналiзy моpфологiчноl будови слова pозглядаються як складова частина основи. Пpоте iнодi «pyдименти» таких сyфiксiв можна спосте-pirara у складi пiзнiших словотвipних фоpмантiв. Напpиклад, сyфiкс -по, який у ^аслов^нсьюй мовi yтвоpював назви ^едмепв, pечовин та iн. (dbno, krosno, runo, seno, veno, zbrno), давно втpатив свою пpодyктивнiсть i цшком закономipно почав спpийматися як частина основи. В у^аш^ый мовi на rpymi ^а-слов'янського сyфiкса -по pозвинyвся непpодyктивний сyфiкс -алн(о), який видшя-еться в iменниках сеpеднього pодy на позначення piзних знаpядь, пеpеважно тивних (здткално, пужално); ^едмета, який служить деpжаком, pyчкою в якомусь пpистосyваннi (дёржално). Виник вш, очевидно, у pезyльтатi поеднання суфшса -но з сyфiксом -ало; iнодi можливе yтвоpення моpфологiчних дубле^в, що виступають з тотожним значенням (дёржално - дёржало; пуждлно - пужало). Не^одуктивний суфшс -илн(о) видшяють в iменниках сеpеднього pодy на позначення piзних зна-pядь, пеpеважно пpимiтивних (грабйлно, цгпйлно); пpедмета, який служить деpжа-ком, pyчкою в якомусь пpистосyваннi (батожйлно, заступйлно, рогачйлно, сапйлно). Суфшс виник, очевидно, у pезyльтатi зpощення -но з -ил(о); iнодi також можливе yтвоpения моpфологiчних дyблетiв, що виступають з тотожним значенням (батожйлно - батожйло; цтйлно - цтйло [1, с. 126; 2, с. 145]. Фонетичний ваpiант суфшса -илн(о), непpодyктивний суфшс -ильн(о), виступае в iменниках сеpеднього
113
роду на позначення предмета, який служить держаком, ручкою в якомусь пристосу-ванш (вудшьно, цтшьно) [1, с. 126; 2, с. 145].
Значна частина праслов'янських за походженням суфшшв, переважно ri, як в прадавш часи були досить продуктивними й поширеними, досi фyнкцiонyють як самостшш форманти, окремi зберiгають свою продуктивнють, а деякi навiть ïï на-рощують. Праслов'янськi сyфiкси -na, -n'a, ^n'a (<*-no-) утворювали локативнi на-зви, назви результату д^', назви шструмеипв вiд iменних та дieслiвних основ (рiдко прикметникових) (kol^n'a, staj^n'a, kovabn'a, dervьn'a). Суфшс -ьn'a виник y результат поеднання суфшса -ja, що утворював абстрактнi назви, з основою твiрного вiдсyбстантивного або в^вде^вного прикметника на -ьпъ, спорщнений з литовським -ine (< -inia) (ratine, avine). Найбiльшого поширення вш набув y захiднослов'янських мовах, малопродуктивний y схiднослов'янських, майже не вживаеться y твденнослов'янських мовах (хоча й тут з'являеться тд впливом ро-сiйськоï мови в болгарськiй, сербськш мовах та пiд впливом чеськоï мови y словен-ськiй) [2, с. 121, 141, 150, 151; 3, с. 68-10; 4, с. 283; 6, с. 111, 138, 139].
В украшськш мовi на основi праслов'янського суфшса -n'a розвинувся сyфiкс -н(я), який виступае в iменниках жiночого роду на позначення iнтенсивноï дiï або результату ди, названоï мотивувальним дieсловом (гризня, гульня, мeтушня, рeгот-ня, мазня, маячня); мюця виконання ди, названоï мотивувальним дieсловом (бшня, друтрня, ливáрня, солeвáрня); примщення, призначеного для того або пов'язаного з тим, що назване мотивувальним iменником (л/'трня, майстéрня, кав 'ярня, книгáрня, ст0йня); груп ошб або тварин, названих мотивувальним iменником (зло-дШня, солдатня, аромашня, комашня, собачня); груп однорщних ошб або предметiв y кшькост, названiй мотивувальним числiвником (двтня, тршня, шeстiрня, сотня) [5, с. 66, 12, 84, 92, 116]; y староукрашськш мовi виявлеш слова -н(я) (конюшня, лькарня, гончарня, ковальня) [1, с. 106, 123, 125, 126]. Суфшс широко представлений в ушх слов'янських мовах: р. -н(я) (пашня, солeвáрня, ттрня, возня, двойня); бр. -н(я) (пятрня, балбатня, гульня, мазня, двойня); п. -n(ia) (ksiçgarnia, cukrownia, piekarnia, sypialnia); вл. -n(ja) (rybarnja, knihovnja); ил. -ñ(a) (kowalna, mlokarna); ч. -n(a) (kovárna, holírna, klubovna, pekárna); слц. -ñ(a) (pekárña, cakalña, pracivña); болг. -н(я) (чакалня, къпалня, свирня, суeтня, сръдня); серб. -»(а) (грдта, градъа, ношъа, пажъа); хорв. -nj(a) (gatnja, kladnja, kupnja, paznja); слн. -na/-nja (kavarna, pekarna, prodajalna, gradnja, nosnja).
Праслов'янський сyфiкс -arn'a утворював назви мюця, примщень тощо; виник вш y резyльтатi ускладнення суф. -n'a, -na суфшсом -ar- [2, с. 141]. Украшський су-фiкс -арн(я)/-ярн(я) виступае в iменниках жiночого роду на позначення мюця виконання ди, названоï мотивувальним дieсловом, або примщень, зокрема виробничих, що характеризуются мотивувальним iменником або дieсловом (ттрня, друтрня, л/шрня, книгáрня, птахáрня, мiдярня)^; предметв (знарядь, пристро1в, переважно примггивних), призначених для виконання дiï (атрня, ачтрня) [1, с. 123, 125, 126]; Його вщповщники - р. -арн(я) (ттрня); бр. -арн(я)/-ярн(я) (кнiгáрня, пятрня, кавярня, сявярня); п. -arn(ia) (ksiçgarnia); вл. -arn(ja) (rybarnja); ч. -árna (kovárna); слц. -arñ(a) (pekarña); слн. -arn(a) (kovarna).
114
Праслов'янський суфшс -ovn'a утворював локативш назви вiд iменних та дiе-слiвних основ; bíh складний за будовою, виник у результатi поеднання прикметни-кового суфiкса -ovъ та iменникового -n'a [2, с. 140, 147]. В украшськш мовi вш ви-ступае у формi ^вн(я). Це непродуктивний суфiкс в iменниковi жiночого роду на позначення примщення, призначеного для дiяльностi, пов'язано1 з тим, що назване мотивувальним словом (варт1вня, воз1вня, зброХвня, кат1вня, скарб1вня, шпак1вня). Збер^ся суфшс також у бшоруськш та захiднослов'янських мовах: бр. -оун(я) (вазоуня, валоуня лядоуня, шпакоуня); п. -own(ia) (budownia, bobrownia, katownia, woskownia, zbrojownia); ч. -ovn(a) (knihovna, katovna, pracovna, sokolovna, vozovna); слц. -ovña (knihovña, pracovña, sewcovña, tkácovña).
Праслов'янський суфшс -пь утворював в^вдествш абстрактнi iменники (bornb, danb, kaznb, perstanb). Виник вш у ранньопраслов'янський перiод у результатi поеднання форманта -ь- (< -i-) зi словотворчим елементом -n- (<*-no-); континуе формант *-ni- (<*-no-), елемент -i- якого утворював у iндоевропейськiй прамовi та ранньопрас-лов'янськiй мовi аналопчш iменники; спорiднений цей формант з литовським -nis (barnis, duonis). Суфшс втратив продуктивнiсть у праслов'янськiй мов^ у бiльшостi слов'янських мов став малопродуктивним або мертвим [2, с. 119, 126, 155; 4, с. 294; 6, с. 117, 118]. В украшськш мовi на основi праслов'янського суфшса -пь розвинувся суфшс -нь, який видiляеться у в^дще^вних iменниках на позначення конкретних предмеив (прйстань, зáймань, копань); осiб за характерною дiею, названою мотивувальним словом (горлáнь)^; вживаеться на позначення збiрностi (дáнь, дрáнь, лáмань, рвáнь, тл1нь, чвáнь)^; просторових понять (вгдстань), явищ природи (cвiтáнь). Висту-пае також у окремих слов'янських мовах: р. -нь (дáнь, дрáнь, клёпань, рвáнь, ругань, ттнь); бр. -нь (казáнь, плынь); хорв. -nj (bacanj, bubanj, metanj,pucanj).
Праслов'янський суфшс -sm утворював назви абстрактних понять, пов'язаних з процесом мовлення, вщ дiеслiвних основ (basm, pësm, vasrn); походить вiн вiд су-фшса -пь (<*-no-), що в праслов'янськш мовi утворював абстрагованi назви ди; виник у результатi його ускладнення вставним словотворчим елементом -s- [2, с. 117, 119, 232; 4, с. 294; 6, с. 118]. Непродуктивний суфшс -сн(я), який з погляду сучасно1 системи словотвору не шддаеться членуванню, проте з юторично1 точки зору вид> ляеться в iменниковi жiночого роду тсня на позначення явища, що характеризуемся дiею, названою мотивувальним словом та в його похщних (тсняр, тснярка, тс-нярський) [1, с. 106]. Його вщповщники: р. -сн(я) (пёсня, бácня); бр. -сн(я) (пёсня); п. -sn (piesn); ч. -señ (pisen); слц. -señ (pieseñ); болг. -сен, -сн(я) (песен, басня); м. -сна (песна); серб. -сма, -сна (песма, басна); хорв. -sma, -sna (pjesma, basna); слн. -sem, -sen (pesem, basen). Близький за походженням до попереднього суфшс ^пь (bojazm, bolëzm, prijaznь, лть) збертея в сучасних слов'янських мовах i виступае в характе-рних для кожно1 з них фонетичних формах; походження суфiкса остаточно не з'ясоване, точного е^валента поза межами слов'янських мов не мае; припускають-ся, що вш утворився у ранньопраслов'янський перюд у результат ускладнення дав-нього суфiкса -пь суфшсальним елементом -z- [1, с. 106, 131; 2, с. 117, 126, 157; 4, с. 294]. Виступае в iменниках жшочого роду на позначення ди або стану, на яю вказуе мотивувальне дiеслово: укр. -знь (боязнь, прйязнь, непрйязнь); р. -знь (болёзнь, бо-
115
язнь, жизнь); п. -zn (bojazn, przyjazn); нл. -zn (bojazn); ч. -zen (prizen); болг. -зън (бо-язън); с. -зан (бо/азан); хв. -zan (bojazan, prijazan); слн. -zen (bolezen, zivazen).
Праслов'янський суфшс -inb (походить вiд ie. *-inos або *-einos) (ljudim>, pogan-тъ, gospodinb) мав первюне значення одиничносп, а згодом почав позначати ошб за певною належнiстю; спорiднений з литовським -ynas, санскр. -ïnah, гр. -ivoç, лат. -inus [2, с. 119, 135; 4, с. 294; 6, с. 120]. В украшськш мовi суфшс -ин утворюе iMe^ ники на позначення ошб за нацiональною або eтнiчною належнютю, за походжен-ням або громадянством краши, названо].' мотивувальним словом (русин, болгйрин, грузин, мордвин, татйрин); за мюцем проживання або народження (киянин); за на-лeжнiстю до певного сощального угрупування (боярин, гусйрин, погйнин) [5, с. 79]. Зафшсоваш утворення з цим суфшсом у староукрашських (волошин, литвин, тм-чин, сербин, шведин) та давньоруських текстах (българинъ, печенезинъ, бояринъ, го-сподинъ) [1, с. 106, 118, 119]; Йому вщповщають р. -ин (болгарин, грузйн, мордвйн, татарин), бр. -ын (-ш) (балгарын, лтвт, руст); п. заст. -yn; -in (tatarzyn, Rusin); ч. -in (Rusin); болг. -ин (българин, русин, сърбин, турчин, болярин); м. -ин (Бугарин), серб. -ин (Бугарин, Турчин, властелин); хорв. -in (bugarin, turcin, vlastelin, seljanin).
Праслов'янський суфшс -aninb/-janinb виник у результат зрощення первинних суфшив -an- або -en- (<-en-), що утворював iмeнники на позначення ошб за ]_'хньою належнютю до населеного пункту, народностi, суспшьного стану чи колективу, та -inb (<*-ino-), що мав значення одиничносп, а згодом почав позначати ошб за пев-ною належнютю (нащональною, суспiльною тощо) в одниш, спорiднeним з лит. -ynas, дшд. -ïnah, гр. -i^oZ, лат. -inus [1, с. 119, 135-137, 139; 3, с. 53, 54]. Украшський суфшс -анин/-янин спостер^аеться у назвах ошб чоловiчоï статi за мюцем ïхнього походження чи проживання тощо (парижанин, подолянин, землянин, горянин); у назвах, що позначають етшчну або нащональну налeжнiсть особи (слов'янйн, мол-дав0нин, серб1янин); у назвах ошб чоловiчоï статi за ]_'хшм суспiльним становищем -члешв колективу, угрупування, що характеризуються певною сощальною ознакою (громадянйн, селянйн, мирянин, полонянин, каторжанин); у назвах ошб - послщов-никiв рeлiгiйного вчення, пов'язаного з iмeнeм того, хто названий мотивувальним власним iм'ям (християнин, лютеранин, магометанин); у назвах ошб за дiяльнiстю, названою мотивувальним словом (мовлянин, освгтянин, просвгтянин) [5, с. 79, 80]; суфшс представлений в староукрашськш мовi (горожанинъ, селянинъ, крьстиянинъ, полянинъ, деревлянинъ) [1, с. 118, 119]; засвщчений формант i в давньоруських текстах: -анинъ/-янинь (полянинъ, деревлянинъ); збер^ае продуктивнють переважно у схщнослов'янських мовах: р. -анин/-янин (парижанин, киевлянин, северянин, прихожанин); бр. -ашн/-янш (парыжамн, селямн, хутарямн, мяшчамн); п. -anin/-janin (luteranin, chrzescijanin, krakowianin); болг. -анин/-янин (гражданин, селянин, славянин, моравянин).
Суфшс -canin виник i виступав у праслов'янськш мовi як варiант суфiкса -aninb/-janinb, уживаеться пiсля губних та передньоязикових, а також пiсля л, р, в, к, ч [1, с. 118; 2, с. 136, 139]. Видшяють формант -чанин в iмeнниках зi значенням особи, що характеризуеться вщношенням до краши, мiста або мiсцeвостi, названоï мотивувальним словом: мешканець або уродженець мюцевосп (кримчанин, полтавчанин, мтчйнин, заргччянин); особи за нащональною належнютю (датчанин); (рщ-
116
ко) члена певного колективу, угрупування, сусшльного стану (односельчанин, заро-бгтчанин, заньювчанин) [5, с. 79, 80]. Збертаеться одиниця також в окремих слов'янських мовах: р. -чанин (датчанин, минчанин, ростовчанин); бр. -чанш (датчанин, мтчатн); п. -czanin (-cianin) (mieszczanin, wioscianin); болг. -чанин (трнъчанин, пловдивчанин), хоча бшьш продуктивними i поширеними виступають у цш функци iншi словотвiрнi елементи.
Висновки. Представлеш прадавнi суфiкси засвiдчують генетичну спорiдненiсть слов'янських мов на рiвнi словотворення, дають можливiсть виявити типолопчш риси та вiдмiнностi у функцюнуванш успадкованих з праслов'янсько! мови словот-вiрних одиниць. Продовжити огляд похщних формантiв, якi виникли на грунт шдо-европейського *-no- та шших основ, маемо намiр у наступних публiкацiях.
Список лiтератури
1. Бевзенко С. П. 1сторична морфолопя украшсько! мови / С. П. Бевзенко. - Ужгород : Закарп. обл. вид-во, 1960. - 416 с.
2. Вступ до пор1вняльно-1сторичного вивчення слов'янських мов / [за ред. О. С. Мельничука]. -К. : Наукова думка, 1966. - 595 с.
3. Историческая типология славянских языков : фонетика, словообразование, лексика и фразеология / [ под ред. А. С. Мельничука]. - К. : Наукова думка, 1986. - 287 с.
4. Мейе А. Общеславянский язык / А. Мейе; [пер. с фр., дополн. и прим. А. Вайана, П. С. Кузнецова; под ред. С. Б. Бернштейна, предисл. Р. И. Аванесова, П. С. Кузнецова]. - М. : Издательство иностранной литературы, 1951. - 492 с.
5. Словоттр сучасно! украшсько! лггературно! мови / [вщп. ред. М. А. Жовтобрюх]. - К. : Наукова думка, 1979. - 405 с.
6. Slawski F. Zarys slowotworstwa praslowianskiego / Slownik praslowianski. - Wroclaw etc. : Ossolineum, PAN. - 1974. - T. 1. - S. 114-141.
Марченко Т. Я. Развитие индоевропейского форманта -no- в праславянском языке / Т. Я. Марченко // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 4, ч. 2. - С. 112-117.
Автор показал роль праславянского языка для изучения исторического словообразования славянских языков. В статье анализируются функции суффиксов с формантом -no- в праславянском языке, показано их развитие в современных славянских языках.
Ключевые слова: праславянский язык, сравнительно-историческое языкознание, славянские языки, историческое словообразование славянских языков.
Marchenko T. Development of Indo-European formant *-no- in Proto-Slavonic language / T. Marchenko // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 112-117.
The author shows importance of Proto-Slavonic language for study of historical word-formation of Slavonic languages. It analyses functions of suffixes with the Indo-European formant -no- in Proto-Slavonic, its continuity and development in Slavonic languages.
Key words. Proto-Slavonic, comparative linguistics, Slavonic languages, historical word formation of Slavonic languages.
Поступила в редакцию 23.10.2012 г.
117
