CC BY
20
УДК 140.1
Л. О. Петрова, здобувачка
РОЗУМ1ННЯ СУТНОСТ1 ПРОФЕСЮНАЛ1ЗМУ В1ЙСЬКОВОГО КЕР1ВНИКА В КОНТЕКСТ ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНО1 ЩДГОТОВКИ
Розглянуто суттсть професiоналiзму вШськового керiвника. Визначено змшт складових його професiоналiзму. Запропоновано шляхи тдвищення ефективностi загальнокультурноI тдготовки вШськового профеаонала.
Ключовi слова: професiоналiзм вШськового керiвника, структура професiоналiз-му вШськового керiвника, загальнокультурна тдготовка в становлент професюнала.
Актуальшсть та стан наукового розроблення теми. Професiоналiзм характеризуеться повнотою та рiвнем оволодшня професшними знаниями, вмшнями i навичками, принципами професшно1 етики; можливостями !х творчого застосування i ретрансляци як у своему професшному середовищi, так i серед представниюв iнших професiйних спiвтовариств [1- 4].
Щлком зрозумiло, що набуття майбутшм керiвником високого професю-налiзму потребуе спецiального пщготування i створення необхщних умов для усшшно1 управлшсько1 дiяльностi.
Окремi аспекти професiоналiзму висвiтлюються у вггчизнянш та зару-бiжнiй лiтературi (Б. Абрахамссон, Ж. ван Доорн, М. Едмондс, Дж. Кафорiо, Ч. Коттон, В. Ковалевський, В. Серебряншков, В. Смолянюк, О. Турчинов, В. Мандрагеля, С. Хантiнгтон, М. Яновиць, Е. Афонiн, М. Требiн, О. Гонча-ренко та iн.).
Педагоочш умови вдосконалення професшно1 пiдготовки майбутшх офiцерiв у ВВНЗ, формування !х готовностi до керування пiдроздiлами до-слiджували М. Жиленко, Л. Мерзляк, В. Мо!сеев, В. Перевалов, I. Радван-ський; педагогiчнi аспекти управлшськш дiяльностi офiцерiв - Г. П'янковський, I. Хорев; етику управлшсько1 дiяльностi вiйськового керiвника обгрунтував М. Тарнавський; психологiчнi умови ефективностi управлшсько1 дiяльностi офiцерiв - А. Тихончук.
Професiоналiзм конкретно1 особистостi слщ аналiзувати пльки тодi, коли 1й достатньою мiрою притаманна певна множина особистiсних рис i якостей, як являють собою складовi елементи загально1 структури особи керiвника разом iз його професiоналiзмом, однак до складу якого вони не входять [5].
Фахова тдготовка професшного керiвника, сутнiсть яко! й складае формування його професiоналiзму, з погляду педагопчно1 науки виглядае як ор-ганiзацiя специфiчного навчально-виховного процесу. Його змiст, технологи i сама органiзацiя повиннi становити своерщну проекцiю на освiтню систему змiсту i технологiй реально1 управлшсько1 дiяльностi.
60 © Петрова Л. О., 2011
На сьогодт, незважаючи на наявшсть окремих праць науковцiв з проблем професюналiзацп вшськово1 дiяльностi, практично вщсутт дослщження за-гальнокультурно1 складово1 тдготування вiйськового керiвника у становлен-т його як професiонала.
Мета статп: визначити сутнiсть професiоналiзму вiйськового керiвника, який е основою для можливост успiшного здiйснення ним професшних, управлшських функцiй у вiйськовiй дiяльностi, шляхи щдвищення ефектив-ностi загальнокультурного пщготування вiйськового професiонала.
Аналiзуючи проблеми формування особистостi вiйськового професюна-ла, О. Гончаренко пропонуе розумiння особи вшськового професiонала як значущо! фiгури в сустльстта, з високим соцiальним та професшним статусом, котра як конкретний суб'ект займаеться вшськово-професшною дiяльнiстю, мае достатнш для виконання завдань вшськово! служби рiвень професюна-лiзму та керуеться власною професiйною субкультурою, в межах яко! реал^ зуються на практищ як специфiчнi, так i загальнi цiнностi, принципи i норми життедiяльностi; мае розвинену здатнiсть до орiентацil вщносно оточуючого середовища, сустльства, мiлiтарного соцiуму та самого себе [6].
Автор акцентуе увагу на тому, що найважливiшими умовами досягнення високого професiоналiзму е всебiчний розвиток загальних здiбностей про-фесiонала i перетворення загальнолюдських цiнностей на його власт цшнос-тi, що складають духовний свiт особистостi.
Професiоналiзм управлшсько! дiяльностi - це сукупнiсть загальнотеоре-тичних, спецiальних управлiнських i психолопчних знань, умiнь i навичок, якими повинен володiти керiвник для ефективного и здiйснення i корекцil [7].
А. Тихончук стверджуе, що професюналом можна вважати керiвника вiйськового колективу, який опанував нормами професiйноl дiяльностi, про-фесiйного спiлкування i здшснюе !х на високому рiвнi, домагаючись профе-сiйноl майстерностi, дотримуючись професшно1 етики та професiйних цiн-шсних орiентацiй; такий керiвник розвивае i змiнюе свою особистiсть та ш-дивiдуальнiсть засобами професil, вмiе викликати штерес до результатiв свое1 професшно1 дiяльностi, сприяе пiдвищенню ваги i престижу свое1 професil у сустльстга, гнучко враховуе новi вимоги сустльства до не1 [8].
У структурi особи керiвника можна видiлити три основш групи складових [5]. До першо1 групи слiд в1днести риси i характеристики, властивi людинi вщ природи або отриманi нею на генетичному рiвнi. Такими рисами можна вважати своерщний талант л1дера та певну сукупнiсть iндивiдуальних психо-фiзiологiчних якостей. Другу групу утворюе сукупшсть якостей, прищеплених у процесi ммейного виховання та сформованих пiд час навчально-виховного процесу в загальноосвггшх закладах. Нарешп, третю групу складають iнди-вiдуальнi риси i якостi, що являють собою конкретний вияв знань, умшь i практичних навичок, отриманих людиною переважно в результатi професш-ного навчання та наступного самонавчання i самовиховання.
Виходячи з розглядуваного тлумачення структури особи кер!вника, про-фесiоналiзм вшськового керiвника доцiльно визначити саме як сукупшсть тих рис, якостей i характеристик, сформованих переважно у процес фахового пщготування i виховання у системi вшськово! освiти, як! безпосередньо за-безпечують можливють успшного виконання вйе! множини професшних, управлшських функцш у вшськовш д!яльно ст!.
Специфжа вир!шуваних завдань вшськового кер!вника визначае переважно розумовий, творчий характер управлшсько! пращ. Основний li змют: постановлення цшей, прийняття ршень, розроблення способ!в i прийом!в управлшня для досягнення поставлених цшей, оргашзащя стльно! д!яльнос-ri людей для виконання прийнятих ршень.
Прийняття управлшських ршень - найважливший напрям д!яльност! вшськового кер!вника, який вимагае вщ нього не пльки високо! професшнос-ri у виршенш окремих або загальних завдань вшськово! оргашзацп, а й методично! компетенци, тобто здатност до системного сприйняття ! штерпре-таци шформацп, структурування проблем ! методичного пошуку !х розв'язання.
У структур! професюнал!зму вшськового кер!вника можна виокремити так! складов!:
- високу професшну компетентшсть вшськового кер!вника у д!яльностц
- загальну культуру, ерудищю ! кругоз!р вшськового кер!вника;
- професшну управлшську культура ! бездоганне володшня сучасними управл!нськими технолог!ями;
- педагопчну, моральну, економжо-правову культуру [5].
За своею сутшстю кожна з наведених складових е своерщною подсистемою з! своею власною структурою у загальнш систем! професюнал!зму як головно! передумови успшного виконання вшськовим кер!вником вме! су-купност управлшських функцш шд час здшснення ним професшно! д!яль-носп.
Зупинимося докладнше на змюп кожно! !з зазначених складових про-фес!онал!зму в!йськового кер!вника.
Компетентшсть ( вщ лат. competence - домагаюся, вщповщаю, пщходжу), як ! компетенщя, е штегральною характеристикою особистост!, здобутими нею якостями, де узагальнювальною категор!ею двох понять виступае д!яль-шсть. тобто компетенщя е сферою вщносин, що юнують мгж знанням та д!ею у практичнш, професшнш д!яльност випускника ВНЗ.
Отже, до основних вшськово-професшних компетентностей, що форму -ються тд час навчання у ВНЗ, можна вщнести: професшш знання, вмшня та навички; знання та виконання посадових обов'язюв командир!в взводу, роти; здатшсть до навчання, самонавчання, самовдосконалення ! саморозвитку; шзнавальну д!яльшсть, а саме: постановлення та виршення шзнавальних завдань, створення та вир!шення проблемних ситуац!й, продуктивне п!знання; знання кер!вних документ!в, що регламентують в!йськову д!яльн!сть, зокрема
вшськових статупв Збройних Сил Украши, та умшня органiзовувати вико-нання пiдлеглими вимог вiйськових статутiв Збройних Сил Украши; здатшсть до дш у непередбачуваних ситуацiях; знання устрою озброення, яким оснащено пщлеглий пiдроздiл (вшськово1 технiки, принципiв його функцюнуван-ня та бойових можливостей); вмiння органiзовувати пщтримання озброення та вшськово1 технiки у встановлених ступенях бойово1 готовностi; знання основ вшськово1 психологи та педагогiки; мотивацию до професшного само-вдосконалення.
До числа компетентностей вшськового керiвника слiд додати таю: здатшсть використовувати професшно профiльованi знання основ вiйськового управлшня; здатнiсть органiзовувати роботу вiдповiдно до вимог безпеки життедiяльностi i охорони пращ; здатшсть до дшових комушкацш у профе-сiйнiй сферi; знання основ дшового спiлкування; навички роботи в команда вмiння вести дискумю.
Окрема група вимог до професшно1 компетенцп вiйськового керiвника пов'язана з його здатшстю працювати з людьми i керувати самим собою (во-лодiння мистецтвом управлiння людськими ресурсами, володшня мистецтвом налагодження зовнiшнiх зв'язюв, здатнiсть до самооцiнювання, вмiння роби-ти правильнi висновки i безупинно шдвищувати квалiфiкацiю - знання i вмш-ня [9].
Отже, компетентшсть е однiею зi складових професiоналiзму. Глибокi всебiчнi пiзнання, широка пошформовашсть i загальна культура е складови-ми професiоналiзму. В низцi положень, як розшифровують наведенi елемен-ти його структури, доцiльно видiлити, наприклад, таю, як бачення мiсця i ролi вiйськовоl дiяльностi в держав^ суспiльствi; розумiння сутностi суспiльно-полггачних i соцiально-економiчних процесiв тощо. Вщзначимо, що загальна культура, широка ерудищя i кругозiр являють собою основш складовi i невiд'емнi риси гармоншно розвинено1 творчо1 особистостi, формування яко! i е одним з головних стратепчних завдань демократичного суспiльства.
Безсумшвно, у сво1й практичнiй дiяльностi вшськовий керiвник - про-фесiонал вирiшуе певну множину питань, пов'язаних з розробленням стратеги, координащею загальних зусиль щодо досягнення цiлей, веденням пере-говорiв з представниками защкавлених органiзацiй, створенням умов для розкриття i розвитку особистостi пiдлеглого, шдвищенням ефективностi i якостi працi та впровадженням ефективно1 системи стимулювання з плану-ванням людських ресурсiв.
Таким чином, шд загальною культурою професшного керiвника слiд розумiти насамперед якюну характеристику розвитку його особистостi, його духовного свиту, мiру - ушверсальносп, з якою вiн взаемодiе з навколишшм свiтом i самим собою.
Незважаючи на розбiжностi у визначеннях культури та !х численнiсть, можна видiлити стiйке спiльне, що об'еднуе бiльшiсть iснуючих тлумачень.
Таке загальне полягае в дiяльнiснiй штерпретацп культури. Розумшня куль-тури не тiльки на теоретичному, а й на буденно-емтричному рiвнi свщомос-тi завжди так чи шакше пов'язувалося з процесами трудово1 дiяльностi люди-ни i якюним ощнюванням II результатiв.
Проблема формування духовного свпу особистостi, II культури помггао актуалiзуеться у зв'язку iз затвердженням ринкових вiдиосин, коли дiалектика розвитку матерiальних i духовних iнтересiв i потреб вимагае 1хньо1 гармош-заци.
Як пiдкреслюе Л. Нечепоренко, «виховання людсько' особистостi е по-казником високо' культури суспiльства. Вiдсутнiсть же останньо' призводить до краху як самоI людини, так i усього, що II оточуе...» Вона звертае увагу на те, що «особистюна культура - це таке морально-психолопчне утворення, яке визначаеться рiвнем усвщомлення людиною своеI сутностi, характером по-чуттiв, рiвнем культури спiлкування, поводження, вчинюв. Особистiсна культура визначае i майстернiсть фахiвця, особливо якщо спещальшсть осо-бистостi пов'язана з людьми» [10, с. 130].
Сучаст умови розвитку укра'нського суспiльства, формування ново' политики i перебудови економжи настiйно висувають вимоги наявностi висо-кого рiвия культури не тшьки у керiвникiв кра'ни чи окремих II регюшв, а й ютотного пiдвищення рiвня вихованостi i освiченостi керiвникiв будь-яких рiвнiв, зокрема у вшськових керiвникiв-професiоналiв.
Оновлення освiтнього процесу в Укра'ш стимулюе пошук нових пiдходiв до професiйного пiдготувания фахiвцiв. Саме формування професiйноI культури майбутшх фахiвцiв передбачае реформування змiсту освiти на засадах гуманiзацiI, гумаштаризацп та збереження надбань нацiональноI i свiтовоI культури.
Професiйна культура - це «системна якють, що характеризуе рiвень со-цiально-професiйного розвитку працiвникiв у будь-якш сферi суспiльного розподiлу пращ, мiру i спосiб реалiзацiI 1хшх сутнiсних сил у процесi про-фесiйноI дiяльностi та II результата» [11].
Змiстовна складова професiоналiзму вiдображуе i сам процес придбання професiоналiзму. Культурний компонент визначае рiвень розвитку самого суб'екта дiяльностi, його особистiсно-дiловi якостi. У сво'й едносп поняття «культура» i «професiоналiзм» вщбивають багатоаспектнiсть i динамiчнiсть професiйноI культури як сощального феномену. Професiйна культура, як i культура в цшому, виявляеться на рiзних структурних рiвнях соцiальноI матерiI. Використовуючи як методолопчну основу дiалектику загального, особливого та одиничного, можна видiлити вiдповiднi структурш рiвнi про-фесiйноI культури. На рiвнi «загального» професiйна культура виступае як якiсна характеристика всього сустльства у планi розвитку та реалiзацiI со-цiально-професiйних якостей. Рiвень «особливого» характеризуе стушнь розвитку та ефектившсть трудово' дiяльностi певних професiйних груп. На
рiвнi «одиничного» носiем професiйноI культури виступае конкретна осо-бистiсть як представник певно1 професп, в нашому дослiдженнi - вiйськовий керiвник.
Здшснюючи свою дiяльнiсть у вiйськово-професiйному оточенш, осо-бистiсть переймае iснуючi традицп, звички, рiвень професiйноl та духовное' культури, професiйну етику i мораль мшггарного соцiуму, тобто все те, що характеризуе вiйськово-професiйну грань особистосп [4; 12 ].
Професiйною культурою вшськового керiвника е iнженерно-технiчна i спецiальна культура його дiяльностi, що визначають обслуговування, тд-готування та удосконалення бойово1 технiки i збро1, а також !х застосування, i культура керування е складовими його професшно1 культури.
Культура керування включае культуру керування складними високотех-нолоочними автоматичними системами i культуру керування вшськовими з'еднаннями та пiдроздiлами (культуру керiвництва). Iнформацiйна культура пронизуе вм сфери дiяльностi вiйськового керiвника, але особливе значення мае саме для сфери управлшсько1 дiяльностi, оскшьки мiстить у собi культуру збирання, класифжацп та штерпретацп iнформацiйних даних, стратепчне планування i теоргю прийняття ефективних рiшень. Iнформацiйна культура керiвника безпосередньо залежить вщ культури мислення i оргашзацп шзна-вально1 дiяльностi вiйськового керiвника. Рiвень органiзацiйноl культури залежить вщ ступеня оволодшня культурою мотивацiйного менеджменту, стилю управлшсько1 дiяльностi та психолого-педагогiчноl культури, культури стлкування вiйськового керiвника. Духовнi цшносп теори керування як науки втшено в мистецтво розв'язання ситуативного управлшського завдання, визначають операцiйно-функцiональну або ситуативну культуру керування. II загальним вираженням е стиль управлiнськоl дiяльностi. Знання керiвником свого основного стилю управлшськох дiяльностi i його ймовiрних наслiдкiв, умiння спiввiдносити цiнностi управлшськох д1яльносп i специфiку ситуативного управлшського завдання, вархювати обранням стилю керування е важ-ливою умовою шдвищення рiвня мистецтва керування, вдосконалювання операцiйно-функцiональноI культури керування.
Управлiнська дiяльнiсть нередко пов'язана з необхiднiстю дiагностики, попередження, запобiгання та розв'язання конфлiктiв i конфлiктних ситуацiй. Тактика дш вiйськового керiвника повинна полягати в умшш передбачати i розв'язувати конфлжти, а якщо контроль за передконфлжтною чи конфлiкт-ною ситуацiею втрачено, керiвник мае бути у змозi в1дновити його. Керiвник повинен знати основш види конфлiктних ситуацiй, типолоою конфлiктiв, сфери !х вияву.
Для сучасного вiйськового керiвника важливого значення набувае й такий аспект професiоналiзму, як культура ведення переговорiв. Тому вш також повинен передбачатися змiстом навчальних планiв i програм фахового п1дготу-вання керiвника до майбутньоl управлiнськоI дiяльностi.
Будь-яка професшна дшльшсть здшснюеться в певнш системi суспiльних вщносин - полгтичних, правових, моральних, економiчних, естетичних, ре-лiгiйних тощо. У зв'язку з цим професiйна культура суб'екта дiяльностi не може бути поза залежшстю вiд iнших сторiн його культурного розвитку, ви-ражених у категоршх политично!, правовой моральноI культури особистостi. Звичайно, вплив цих сторш на професiйну культуру особистостi нерiвно-значний. Вiн визначаеться низкою чинниюв, перш за все конкретним характером самоI професшно! дiяльностi. Передумм, ми виходимо з того, що по-лiтико-правовi, моральнi, естетичнi та iншi якостi особистостi детермiновано професшною дiяльнiстю людини у прямому чи опосередкованому виглядi.
Вiйськовий керiвник, несучи персональну вiдповiдальнiсть за полтико-моральний стан довiреного йому особового складу, повинен досконало воло-дiти не пльки принципами морально! регуляци, а й емпапею, тонко вщчува-ти духовний свiт пiдлеглого, сприяти активiзацп процесу самовиховання i самовдосконалення [13]. Визначаючи стратеою морального виховання, можна погодитися iз системою iерархi! моральних цшностей, запропонованою П. Квiткiним. На першi позицп вiн висунув чесшсть i совiсть, якi багато в чому, як слщ думати, е джерелами i рушiйними силами внутрiшньо! морально! саморегуляцil, на другу позищю - категорiI «поряднiсть», «вщповщаль-нiсть», «доброту», а на третю - «любов», «вiрнiсть», «справедливiсть», «до-вiру», «повагу», «взаеморозумiння» [14].
Високе загальнокультурне п1дготування, широку ерудицiю i кругозiр ке-рiвника-лидера звичайно вщбивають його досить глибокi пiзнання у галузi iсторiI свiтовоI культури, системному поглад на соцiально-економiчнi, духо-вш i культурнi процеси розвитку сучасного сусшльства. Це досягаеться в1д-повщним обранням змiсту загальнокультурноl i естетичноl складовоI навчаль-но-виховного процесу. Йдеться про забезпечення його справжньоI щлюносп, комплексностi, системностi, динамiчностi та вiйськово-професiйноl спрямо-ваностi. Це означае, з одного боку, едшсть процесiв навчання i виховання у ВВНЗ, а з другого - едшсть професшного шдготування та пiдготування з дисциплш соцiально-гуманiтарного циклу [15, с. 76].
На сучасному станi створюються культуротворчi моделi школи, орiенто-ванi на формування культури в людинi, розвиток и духовних засад, що свщчить про «гуманiтарну парадигму освiти».
Одшею з таких моделей освiти, яку аналiзують автори монографiI «Освi-та, сустльство, культура» за редакцiею професора В. сухшо!, е орiентоване на особистють навчання, здатне перетворити студента на сшвучасника культурного процесу. «Система навчально-виховного процесу орiентована на особистють, нову етику взаемовiдносин викладача i студента, що будуеться на базi педагогiки партнерства та сшвробггаицтва» [16].
Широке знайомство майбутнього фахiвця з кращими зразками свiтовоI культури мае формувати також його високу духовнiсть на принципах i засадах
загальнолюдських цшностей. Воно уявляеться особливо важливим для май-бутнього керiвника-лiдера. Це знайомство мае прищеплювати йому прагнен-ня постiйно пiдвищувати свш освiтнiй, духовний i культурний рiвнi i всебiч-но самовдосконалюватися.
Духовна культура припускае здатнiсть вiйськового керiвника утверджу-вати красу нашо! дiйсностi, правильно розумгш i оцiнювати прекрасне в сус-пiльному та особистому життi. Тшьки при розвиненому естетичному почуттi можливий розум, тiльки з ним учений пщшмаеться до свiтових iдей, розумiе природу i явища в 1хнш спiльностi; тiльки з ним громадянин може приносити в жертву Батьювщит сво1 особистi надп, сво1 власт вигоди; тiльки з ним людина може зробити з життя подвиг i не згинатися пщ його вагою. Без цьо-го почуття немае генiя, таланта, розуму [17].
Ринковi трансформаци i формування громадянського суспiльства надають особливого значення правовой i економiчнiй культурi керiвника. Вш не може по-рушувати правових норм чинного законодавства i морально-етичних традиций. Тому вкрай необх^дною професшною якютю сучасного вiйськового професюна-ла мають стати його висока правова культура, чгтке дотримання норм права i моралi. Кожним керiвником повинт бути не тшьки глибоко усвщомлет сощ-альна необхiдиiсть i цштстъ права як регулятора суспiльних вщносин, а й перетворена на своерщне мiрило коректностi його управлшських ршень i дiй.
Для професшного керiвника глибокi правовi знання i правова культура повиннi стати важливою передумовою ефективного здiйснения його службо-вих фахових та управлiнських функцш. Без знання права неможливо при-йняти вiрне управлiнське рiшения, устшно працювати з кадрами, виконувати сусшльш юридичнi функцiI. Особливо важливо знати сво! конституцiйнi права i обов'язки, щоб користуватися ними, захищати i виконувати !х, тим бiльше, що норми Конституцп Укра'ни i чинного законодавства е нормами прямо! до.
У блоцi економiко-правовоI культури керiвника економiчна складова теж посiдае надзвичайно важливе мiсце. Економiчно необгрунтованi ршення здатнi призвести до суттевих матерiальних збиткiв. Тому навчальний план фахово! подготовки професiйних керiвникiв повинен передбачати вивчення у необхiдному обсязi ретельно вадбраних дисциплiн економiко-правового характеру.
Для формування особи вiйськового керiвника - професюнала при орга-нiзацiI навчально-виховного процесу «треба ютотно посилити увагу до комп -лектування ВВНЗ високопрофесшними науково-педагог1чними працiвниками, створення системи !х цiльового п^дготування, вiд складу науково-педагопчних працiвникiв залежить принципова можливiсть ефективного виховного впли-ву на курсанпв» [18, с. 316 ].
Висновок. Професiоналiзм вiйськового керiвника доцiльно визначити як сукупшсть тих рис, якостей i характеристик, сформованих переважно у про-
цес фахового пщготування i виховання у системi вшськово! освiти, як без-
посередньо забезпечують можливiсть усшшного виконання вме! множини
професiйних, управлшських функцiй у вiйськовiй дiяльностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ковалевский, В. Ф. Философско-социологический анализ проблем военной про-фессиологии [Текст] : дис. ...д-ра филос. наук : 09.00.01 / В. Ф. Ковалевский / ВПА. -М.,1983. - С. 127.
2. Культуролопчш проблеми професшно! дiяльностi офщера [Текст] : навч. посiб. /
B. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун, I. В. Гавриш та ш. - Х. : ХУПС, 2005. - 224 с.
3. Подмарков, В. Г. Человек в мире профессий [Текст] / В. Г. Подмарков // Вопр. филос. - 1972. - № 8. - С. 53 - 62.
4. Турчинов, А. И. Методологические вопросы профессионализации воинской деятельности [Текст] : автореф. дис. ... канд. филос. наук: 09.00.01 / А. И. Турчинов ВПА. - М., 1983. - С. 11 - 14.
5. Романовський, О. Г. Фшософш професiоналiзму в контекст загальнокультурно! тдготовки iнженера-керiвника [Текст] / О. Г. Романовський // Проблеми та пер-спективи формування нацюнально! гумаштарно-техшчно! елгти. - 2009. - № 20 (24). - С. 14.
6. Гончаренко, О. Л. Захщна парадигма формування особистост вшськового про-фесюнала (соцiально-фiлософський аналiз) [Текст] : автореф. дис. ... канд. фшос. наук : 09.00.03. О. Л. Гончаренко - Х., 2008. - С. 6.
7. Орбан-Лембрик, Л. Е. Основи психологи управлшня [Текст] : монографiя / Л. Е. Орбан-Лембрик - 1вано-Франювськ : Плай, 2002. - 426 с.
8. Психолопчт умови ефективно! управлшсько! дiяльностi керiвникiв вшськових колективш [Текст] : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 20.02.02 / А. О. Тихончук ; Нац. акад. прикорд. вшськ Украхни ш. Б. Хмельницького. - Хмельницький, 2000. - 20 с.
9. Полжашин, В. С. [Текст] : навч. поаб. / А. С. Полжашин, А. М. Свтушенко. Основи управлшня i прийняття рiшень у вшськовш справi. - ХВУ, 2001. - 324 с.
10. Нечепоренко, Л. С. Педагопка для всх [Текст] / Л. С. Нечепоренко. - X. : ХДУ, 1995. - 206 с.
11. Кузьмин, П. В. Профессиональная культура офицера - политработника и пути ее формирования [Текст] : дис. ... канд. филос. наук. / П. В. Кузьмин - М., 1989. -
C. 26 - 30.
12. Аванесова, Г. А. Военная деятельность: культурологический анализ [Текст] / Г. А. Ава-несова // Воен. мысль. - 2006. - № 6. - С. 54-61.
13. Мщенко, В. I. Духовна культура сучасного вшськового кершника та деяю пропо-зицп щодо визначення та формування вшськово! елгти у ВВНЗ [Текст] / В. I. М^ щенко // Вшськ. освгта. - К. : Наук.-метод. центр ВО МОУ. - 2003. - № 12. -С. 173-181.
14. Квиткин, П. В. Влияние армии на развитие духовной жизни советского общества (философско-социологический аспект) [Текст] : дис. ... канд. фшос. наук : 09.00.01 / П. В. Квиткин / Воен-полит. акад. им. В. И. Ленина. - М., 1991. - С. 45-64.
15. Грушенко, М. В. Проблема формування професшно! культури у майбутшх офще-рш в умовах шформатизацп освгти [Текст] /М. В. Грушенко , О. М. Керницький, I. М. Шал1кова // Вшськова освгта. - 2005. - № 2(16).
16. Образование, общество, культура [Текст] : монография / под общ. ред. В. Ф. Сухи-ной. - Х. : Изд-во НУА, 2006. - 300 с.
17. Боголюбова, Е. В. Духовное производство и духовная культура [Текст] / Е. В. Боголюбова // Категории исторического материализма. - М. : Мысль, 1980. С. 93-114.
18. Ягупов, В. I. Вшськова дидактика: навч. поаб. [Текст] В. I. Ягупов. - К. : ВПЦ «Кшвський ушверситет», 2000. - 400 с.
ПОНИМАНИЕ СУЩНОСТИ ПРОФЕССИОНАЛИЗМА ВОЕННОГО РУКОВОДИТЕЛЯ В КОНТЕКСТЕ ОБЩЕКУЛЬТУРНОЙ ПОДГОТОВКИ
Петрова Л. А.
Рассмотрена сущность профессионализма военного руководителя. Определено содержание его составных профессионализма. Предложены пути повышения эффективности общекультурной подготовки военного профессионала.
Ключевые слова: профессионализм военного руководителя, структура профессионализма военного руководителя, общекультурная подготовка в становлении профессионала.
TO GUESTION OF ESSENCE OF PROFESSIONALISM MILITARY LEADERS IN THE CONTEXT CULTURAL TRAINING
Petrova L. О.
The article deals with the essence of professionalism of the military leader, the content component of professionalism of the military leader, proposed ways to improve cultural training military professional.
Keywords: professional military leader, the structure of professional military leader, general cultural preparation in becoming a professional.
